Сценарій вечора пам’яті «Чорнобиль – горе України, її незагоєна рана»

Сценарій вечора пам’яті

«Чорнобиль – горе України, її незагоєна рана»

                                                                                       Підготовила

                                                                             Класний керівник 8 а класу

                                                            Репенко В. І.

Розглянуто і схвалено на засіданні класних керівників .

Протокол №__________ 2021 р.

Голова комісії ____________ Ільїна Н. Є.

Тема: «Чорнобиль – горе України, її незагоєна рана.»

Мета: Ознайомити учнів з однією із трагічних сторінок історії України; розкрити наслідки аварії на ЧАЕС для України. Виховувати патріотизм, відповідальність, милосердя.

Обладнання: мультимедійний проектор, газетні та журнальні статті, плакати, художня література, фотографії.

Форма проведення: Інформацію готують три групи учнів, які заздалегідь працюють над відповідними завданнями:

1 група – Чорнобильська трагедія – одна з найбільших трагедій світу.

2 група – Дії уряду Української держави, що стосуються цієї події.

3 група – Література і публіцистика про Чорнобильську трагедію

Методи: кейс-метод, метод проектів.

Хід вечора пам’яті

Вступне слово класного керівника:

26 квітня – це найтрагічніша дата в повоєнній історії нашого народу. Адже цього дня 1986 року сталася жахлива подія – вибух атомного реактора на Чорнобильській АЕС. Цей трагічний випадок старалися замовчати перед світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі кола, які почали бити тривогу і ставити запитання Москві. Проте відповіді не було ще два з половиною дні.

Не знали про катастрофу люди в Україні, які вийшли на травневу демонстрацію, відпочивали з дітьми на природі, садили картоплю на городах.

Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантів Володимира Правика і Віктора Кібенка через 4 хв. Після аварії вступили в жорстокий і смертельний поєдинок з атомною стихією.

І сьогодні, 26 квітня 2021 року, ми вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Переглянемо сторінки хронічки цих жахливих днів.

Учень:

Вибух стався о 1 годині 24 хв. Ніхто не підозрював, що вибухнуло і загорілося атомне паливо. Володимир Правик кинув свій загін на дах палаючого машинного залу, де були турбіни і звідки йшли кабелі високовольтних ліній. Ці герої першими в світі гасили небезпечне атомне полум’я. через 20 хв. Їм на допомогу прийшов командир воєнізованої пожежної частини Леонід Телятников. Він згодом напише: «зруйноване апаратне відділення. Горить покриття блоку на висоті від 12 до 71,5 метра».

Учень:

За кілька хвилин після пожежі прибули на поміч пожежники з Чорнобиля. Вони ставили свої машини навколо палаючого реактора, не мали ніякого захисного одягу. Голіруч шлангами лили воду в розжарене черево атомного реактора. Вода розкладалась на кисень і водень,що ще більше виносило радіації на зовні. Після вибуху реактора всю вимірювальну апаратуру на АЕС заскалило. Приладів для вимірювання радіації не було.

Учень:

О 4 год. 50 хв. Пожежу було ліквідовано. Опромінених пожежників відвезли в Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло. За 20 км. Від Москви на Читинському цвинтарі поховано 33 українці, вдячна пам'ять про них буде вічною, бо тільки завдяки їм вдалося попередити вибух одного реактора.

Учень:

Володимир Правик першим зробив крок на зустріч атомній біді і боровся з нею, поки не знепритомнів. Залишились його мати, донечка, дружина, друзі. Лікарям вдалося врятувати життя Леоніда Телятникова, який був у відпустці, і, викликаний по телефону, продовжував гасіння пожежі.

Класний керівник:

На 10-й день було вирішено розсекретити аварію на ЧАЕС. Та про масштаби біди ніхто не говорив. Йшлося, як про звичайну аварію, про те: що не потрібно відкривати вікон і дверей, не перебувати довго на вулиці. Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з’являтися деяка інформація. За даними Міністерства здоров’я України, у більше як 60 тисяч чоловік встановлено вплив негативних наслідків аварії. Найчастіше хворіють ліквідатори, їх зареєстровано 233507 чоловік. Прип’ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.

Учень:

Урядову комісію з розслідування причини аварії на ЧАЕС було створено у першій половині дня 26 квітня 1986 року на чолі з Головою ради Міністрів СРСР – Щербиною. Основними завданнями Урядової комісії були: визначення масштабів аварії, реалізація заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків; охорона здоров’я населення. Робота Урядової комісії відбулася в експериментальних умовах.

Учень:

Внаслідок погіршення радіаційної обстановки урядова комісія прийняла рішення евакуювати населення з 10 кілометрової, а потім 30 кілометрової зони навколо ЧАЕС. Грошову компенсацію отримало все евакуйоване населення. Було побудовано 21 тис. індивідуальних житлових будинків, виділено 15 тис. квартир. Для працівників станції і їх сімей побудовано місто Славутич.

Учень:

Евакуація Прип’яті почалася о 2 годині дня 27 квітня. За три години було вивезено 45 тис. чоловік. В період з 18 год. 2 травня до 19 год. 3 травня з 10-км зони було вивезено 10 тис. чоловік, з 4 травня почалася поетапна евакуація з 30-км зони.

Учень:

«Саркофаг» (об’єкт укриття) споруда, побудована для захисту людей та довкілля від джерела радіаційної небезпеки. Будівництво даної споруди тривало 206 днів та ночей і на будівництво якого було задіяно 96 тис. осіб. Всередині об’єкта залишилося 95% ядерного палива активністю 18 мільйонів Кюрі.

Учень:

20 грудня 1995 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України, урядами країн Великої сімки і Комісією Європейської співдружності про закриття Чорнобильської АЕС. У грудні 2000 року Україна  зупинила останній працюючий 3-й енергоблок ЧАЕС.

Учень:

Було заплановано спорудити «Саркофаг-2». Україні потрібна і фінансова і технічна допомога. Закриття ЧАЕС стало міжнародною проблемою. Світ увесь час простягає Україні руку допомоги. Сотні опромінених дітей проліковано на Кубі, в Німеччині, Італії, Австралії.

Класний керівник:

24 квітня 2006 року відбулася нарада голів комісії країн-донорів. Віктор Ющенко звернувся за допомогою про побудову нового укриття. Про Чорнобильську трагедію та її наслідки написано багато книг, статей, створено документальні фільми. Серед них документальний фільм «Хроніка важких тижнів», поема «Чорнобильська Мадонна» - Івана Драча; поезія «Зона мовчання» Сергія Законнікова; поезія «Сину, вбережи і захисти» - Світлани Йовенко, статті та багато інших публікацій. Послухаймо уривки з поезій у виконанні студентів групи.

Читець 1-й:

Чорнобиль… Це слово стало символом печалі й скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року. Тієї весняної ночі почалася Чорнобильська ера.

(Слайди – портрети І. Драча, Л. Костенко та інших письменників)

Струснуло цілим світом,

В Страхоліссі перед світом,

Брязнув дуб тисячолітній

Охнула земля

Тільки – пилу мертва хмара

Та ще крук зловтішно каркав…

                                                                                              (Б. Олійник)

Учень: А ще вчора нічого не віщувало біди. Приязно світило сонце. Сяяло чистотою високе блакитне небо. Тихо несла Прип’ять свої води до київського моря. Пахощі свіжої зелені заполонило стотисячне Поліське місто. Так, був чудовий весняний день.

Читець 2-й:

Жорстока ноче,

О, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука,

Вість одна…

Ті, що пішли в огонь,

Ввійшли у стогін

У душу, болем зчорнену до дна.

І може, стали ми від болю

Ближчі,

Четвертий блок

Заповнив думи вщерть…

Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть.

Рахунок буде 904.

Всіх поіменно у не забуття.

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя…

Хто квітень наш отак підступно зрадив?!

Що стільки горя, аж рида весна!

І хто тепер біді зарадить?!!

Щоб жив Дніпро і щоб жила Десна.

І щоб, як завше, сад весняним шалом

Не як ілюзія дивись здаля,

А істина. Щоб стрілку не заскалило

В дозиметрах, де зболена весна.

Учениця:

Біда, що не мала ні кольору, ні запаху, зігнала з рідних міст тисячі людей. Вони залишили свої домівки, рятуючи себе і своїх дітей, покинули надбане майно, лишили батьківські могили.

Читець 3-й:

Розповзається радіація.

Починається евакуація.

… А на трасі ревуть мотори

Безупинно і вдень, і в ночі

Вертольоти над Київським морем

І над хатою, хоч кричи

До сусіди – нічого не чути,

У повітрі огидний чад –

Це реактор не хоче заснути,

Світ урановий самосад

Смалить, димом отруйним пахне

Дуже буйно цвітуть сади,

Але мертво, ні бджіл, ні птахів

Скрізь, на всьому – тавро біди

Уночі, наче сяйво полярне,

Ген на півночі мерехтить.

Там земля опромінює хмари,

Термоядерне сонце горить

Там над Прип’яттю, пишуть газети

Заливаються солов’ї.

Читець 4-й:

Запозичили образ поетів

Журналісти знайомі мої

Брешуть хлопці бадьоро

Й не каються –

Все прикрасити мастаки.

Та хіба що тріщить –

- захлинається

Соловей-2. є прилад такий

То колись голоси журавлів, а тепер

Будять нас вертольоти,

З першим променем сонця в небі,

Гримить вертоліт.

А за ним цілі зграї, день новий

Нам дарують пілоти, знову хата двигтить

Благословить на світ.

Вертоліт, як символ сонця

А мирний атом – в кожну хату.

Символ часу – вільний сторінці.

Заключне слово класного керівника:

Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться вірити, що більше НІКОЛИ і НІДЕ у світі НЕ ПОВТОРИТЬСЯ подібне ЛИХО.

Ти пам’ятай, дорого, їх сліди,

По них з окіл на літописну Прип’ять

Чорнобильці у гнізда свої приїдуть

І вернуться лелеки назавжди.

Як би хотілося вірити в ці слова. А, може, так воно і буде?