Сценарій "Вечорниці"

Вечорниці

 

В прикрашеній вишитими рушниками, серветками сидять дівчатка, вишивають.

1-а дівчинка.

Є у селі у нас

Дружний і веселий клас.

Він у школі вчиться

І проводить вечорниці.

2-а дівчинка.

Всіх шанованих гостей

Щиро ми вітаємо

І годину вечорниць

Вже розпочинаємо.

3-я дівчинка.

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний — розвеселиться!

Співи й танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці.

Бабуся розповідає:

 

 

 

 

 

  1-а дівчина.

 В край до нас прийшла зима,

 В полі вже робіт нема.

 Дівкам вдома ж не сидиться,

 Всі спішать на вечорниці.

 

2- а дівчина.

Вечорниці будуть гарні,

Посиденьки ж ті не марні.

 Є у всіх у нас робота —

 Вишивати нам охота.

 

3-я дівчина.

Моя вишиванка

 Я встану рано-вранці, на світанку,

 Як спалахне на квіточці роса.

 Вдягну найкращу в світі вишиванку

 І оживе, засвітиться краса

 В промінні сонця. І моя сорочка

 У рунах, в квітах зразу оживе...

 З чарівних квітів я сплету віночка

 Й над світом щира пісня попливе.

 Сорочка, що матуся вишивала,

 Сердечко гріє, душу веселить.

 Бо ж мама щастя-долю закликала.

 Цей оберіг в житті нас захистить.

                             Надія Красоткіна

Вчитель.

 Сьогодні на наших вечорницях ми зустрінемось з сільською майстринею Варзар Людмилою Григорівною, яка покаже нам свої вишивки, розповість про види вишивок.

 

 

• Вишиванням захоплююся вже багато років, – каже майстриня, – ще коли навчалася у 50-тих роках у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі на агронома. Одного разу йду вулицею міста, а у скверику жіночка вишиває, я підійшла до неї і побачила, як вона майстерно робила стібки болгарським хрестиком. Мені дуже сподобалося, згодом і я купила тканину і прості нитки (штопка), спробувала, і вийшло. Так навчилася вишивати болгарським хрестиком, а з часом попробувала шити косим хрестиком. Спочатку лягали вони у мене в різні боки, а потім зрозуміла, аби виріб мав гарний вигляд, треба вишивати в одному напрямку
• Навчаючись у технікумі, жила в гуртожитку. Часто збиралися в кімнаті дівчата, вишивали, жартували. Іноді й хлопці заходили. Було весело. Але не так, як в давні часи на вечорницях. Мені моя мама розказувала, взимку що збиралися у когось в хаті, найчастіше – у бездітної родини. Дівчата вишивали, шили одяг, бо  потрібно було пошити на всю родину, пряли. А щоб було веселіше, співали пісень. А на Катерини та на Андрія ворожили. Хлопці теж приходили, жартували, сміялись, мірялись силою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До кімнати входять хлопці.

1-й хлопець. Добрий вечір, щебетушечки. Ви вже тут.

2-й хлопець. А які гарні дівчата, мов писанки.

3-й хлопець. А які тут рушники! То вже дівчата вишили. Такими рушниками здавна славиться Україна.

4-й хлопець. Витреш лице тими рушниками, що вишивала мати — і ніби нап'єшся цілющої води, яка надає тобі богатирської сили.

5-й хлопець. Українські рушники! На них кладуть хліб-сіль, благословляють синів на службу.

6-й хлопець. Українські рушники наче дорога, що веде до рідного краю.

Рушники, як долі, що ідуть стежками,

 Обереги наші, мамина любов.

 Вони завжди поруч, вони завжди з нами,

 Щоб дітей додому повертати знов.

 

Щоб ніколи в світі ми не забували

 Рідної світлиці і калини цвіт.

 Щоб з добром у серці чесно простували

 Та сміливо, й мудро йшли у білий світ.

 

(Бабуся плаче).

Дівчина. Ой, наша бабуся плаче.

Дівчина. Не сумуйте, бабусенько, зараз ми вас розвеселимо.

Хлопець. Народ наш дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо.

Інсценівки

Хлопчик. Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.

Мати. Ой, Боже мій! Чи ж ти її витяг?

Хлопчик. Еге, буду я витягувати! Щоб вона мене вкусила? Я піймав кота і кинув у діжку, щоб він мишу з'їв.

* * *

Хлопчик. Куди це ти, Іване, так поспішаєш?

Хлопчик. Додому. Лягатиму спати, бо завтра треба рано вставати.

Хлопчик. Чого ж бо це?

Хлопчик. А снідати.

Дід. Ось ми трохи розвеселились. А яке свято без загадок? Хлопці, а загадайте-но дівчатам загадки.

 

Хлопці.

Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте,

І всяк йому радіє.

Радієш ти, радію я,

Радіють луки, поле, гай,

Радіє з краю в край земля,

А що за диво, відгадай.( Сонце)

На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється,

Без водички миється. (Кіт)

У зеленому лісочку

Хто сидить там на дубочку?

Уночі мишей полює —

Діточок своїх годує. (Сова)

Баба. Дівчатка, може ви загадаєте загадки хлопцям? Побачимо, хто швидше відгадує — хлопчики чи дівчатка?

 

Дівчатка.

Зелені їжачки

Почіплялись на гілки.

Хто зірветься з деревини,

Той колючу шубу скине. (Каштанчики)

В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедів кожушки,

Для лисичок сорочки,

Для куничок — рукавички,

А для білочок спіднички.

Зайцю — валянки на лапки,

А для вовка — теплу шапку.

А собі пошив піджак...

Хто кравець такий? (Їжак)

Стоїть на дорозі, усім заважає:

Хто йде, той штовхне,

А з дороги ніхто не прийме. (Двері)

Сопе, хропе, часом чхає,

Сюди, туди зазирає.

На морозі замерзає,

Бо одежини не має. (Ніс)

 

Торох, торох, розсипався горох,

Почало світати — нема що зібрати. (Зорі)

Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)

Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка.

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала. (Веселка)

 

 

Біля мене шапки всі знімають,

Хоч не мерзну — тепло одягають.

Та ніхто не кличе погуляти —

В коридорі мушу я стояти. (Вішалка)

Рукавом махнув — дерево зігнув. (Вітер)

 

Щось ми засиділись. Хлопці, запрошуйте дівчат до танцю.

Дівчинка. Гей, музики! Заграйте веселої пісні. А ми затанцюємо, щоб у хаті було тісно. (Танок «Гуцулята»).

Баба. А зараз ми позмагаємося, хто кого перебалакає, краще розкаже скоромовки. (Діти розказують).

Сорока сороченятам

Сорочки строчила,

Сорочки строчила,

Вишиванки шила.

Все чорним та білим,

Все білим та чорним

Сорочки строчила,

Стрекотати вчила.

За горою, біля броду

Обгороджений город.

Барабанить по городу

Бараболя і горох.

На плечі, на плечі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі —

Не сиди на печі.

Дівчинка. Впевнена, що батьки нас нізащо не перебалакають.

Хлопець. А хай спробують. (Батьки розказують скоромовки).

Хлопець.

Годі вам забавлятися!

Розійдися ширше, коло,

Хлопці будуть танцювать.

(Танець «Лісоруби»)

Дівчинка.

А які ж вечорниці без ігор? Давайте пограємось.

(Ігри: «Горюдуб», «Калита», «Кіт і миші»).

Дівчинка. А можна ми свої ігри покажемо?

Діти. Можна.

Дівчатка (хором).

Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику

(стоять півколом, говорять між собою)

В зеленому горщику

На терновім прутику,

А собі кашки,

(прикладають долоньки до грудей)

Стрибати гопашки,

(стрибають і плещуть в долоні)

Хлюп-хлюп-хлюп-хлюп

(присідають і повільно піднімаються, поставивши руки вперед долонями догори).

(Дівчатка розмовляють далі).

•       Дівчата, а де ж це наша Наталочка?

 (Виходить уперед, дивиться довкола).

•       Та вона, мабуть, дощику злякалася.
•         Дівчатка, подивіться, яке сонечко засяяло.

 (Виходить уперед, піднімає руки вгору).

•            Ходи до нас, Наталочко, та й разом потанцюємо «Зайчика».

 (Звуть Наталочку. Дів­чинка тягне за руку Наталочку, вона плаче і сідає в коло, тут же кладуться рогачі. Дівчатка водять хоровод «Ой на горі жито, сидить зайчик»).

Дівчинка. Дівчатка, давайте пограємось у «Подо­ляночку».

(Водять хоровод «Подоляночка»).

Дівчинка. Хлопці, дівчата. Дивіться, наш Грицько заснув.

Хлопець. Га, що? Я не спав.

Дівчатка. То ставай же, Грицю, до роботи.

(Пісня «Грицю, Грицю, до роботи». Стають у два кола: зовнішній — дівчатка; внутрішній — хлопчики).

Іди, Грицю, до роботи!

(Йдуть уперед, подаючи руки хлопчикам і тягнуть їх до роботи).

В Гриця порвані чоботи.

(Ставлять то ліву, то праву ногу вперед на каблук, показуючи на них руками).

Грицю, Грицю, врубай дров!

(Імітують рубання дров).

Кахи, кахи, нездоров.

(Вдають, що кашляють, тримаються рукою за голову).

Грицю, Грицю, молотити!

(Смикають хлопчиків за рукав, виконують рух молотьби).

Гриць нездужає робити.

(Присідають, тримаються за живіт).

Грицю, Грицю, до телят!

(Звуть, махаючи рукою).

В Гриця ніженьки болять.

(присідають, не рухаючись із місця).

Грицю, Грицю, роби хліб!

(Імітують, що місять тісто).

Кахи, кахи, щось охрип.

(Імітують кашель, тримаються за горло).

Грицю, Грицю, ходи їсти!

(Імітують, що їдять ложкою).

Ой, чекайте, де ж тут сісти.

(Голосно вигукують, підстрибуючи).

Хлопець. Дівчата, та коли ж ви нас годувати будете?

Хлопець. І правда, так вареників хочеться.

Дід. А зараз ми побачимо, яка з дівчат найкраща господиня.

(Конкурс на краще ліплення вареників).