Сценарій відкритого виховного заходу «Від Путивля до Карпат» (до Дня партизанської слави).

Сценарій відкритого виховного заходу «Від Путивля до Карпат» (до Дня партизанської слави).

Мета:

навчальна: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху;

розвиваюча: розвивати вміння виступати із повідомленням перед аудиторією, образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій;

виховна: сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Завдання: Через використання науково-популярної літератури, кадрів фільмів, , читання віршів, вивчення та виконання пісень, створення малюнків, плакатів розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху.

Очікуваний результат:

Після цього заходу учні зможуть:

• поглибити знання про героїчне минуле нашого народу та нашого селища;
• усвідомити велич подвигу у вирі Другої світової війни;
• шанобливо ставитися до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Форма проведення: літературно-музична композиція з елементами історичної розповіді.

Обладнання: технічні засоби (ноутбук, проектор, мультимедійна дошка),  фонограми пісень та мелодій,  уривки з документальних фільмів «Великая война" , "Його звали дід»,"Дума про Ковпака" , портрети,мультимедійна презентація , музичне устаткування, виставка малюнків,літератури" Від путивля до Карпат", плакатів «Хай завжди буде сонце».  

Тривалість заходу: 45хв.-60хв.

 Хід   заходу

• (Святково прибрана зала.Звучить "Вальс расставания".По черзі виходять пари випускників, які танцюють вальс.
• Звучить сигнал повітряної тревоги,випускники злякані залишають залу.
• Звучить пісня"Священная война"
• Під звуки воєнного марша строєм виходять учні, одягнені у військову форму.
• Фрагмент фільму "Дума про Ковпака"-звучить звернення Й. Сталіна до народу" Братья и сестры…"

Ведуча: Ми не діти війни,
Лихоліття страшного не знаєм.
Із книжок про війну, про бої читаєм.
Ми не діти війни,
Ми дітьми її пітьми не були.
Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.
Але пам’ять про те, що творила
Кривава війна,
В наших душах ожива.

Ведучий:  22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

Ведуча: Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом.                                                                        (Розповідь супроводжується презентацією «Підпільний рух на Харківщині.)

Ведучий: Найважчі та найжорстокіші випробування випали на долю нашого народу у роки Другої світової війни. Мільйони українців, пройшли крізь це пекло і не скорилися. (Перегляд кадрів документального фільму «Великая война")

Ведуча:  Мирне життя Шевченкового, як і всієї країни, перервала Велика Вітчизняна війна. Вже 23 червня на фронт пішли майже чотири десятки місцевих чоловіків. Згодом  це стало для жителів району звичним явищем: лише до кінця 1941 року до лав Червоної Армії було призвано 3587 шевченківців, серед них – 452 жінки.

Ведучий: у вересні 1941 року для боротьби з фашистами у ворожому тилу було сформовано Шевченківський партизанський загін під командуванням Миколи Федоровича Гаврюшенка. В загоні нараховувалося 20 чоловік. Це були, переважно, партійні, радянські та господарські керівники району. Щоб не віддати ворогу хліб, у райцентрі підірвати елеватор, спалили велику кількість зерна на території «Заготзерно» та стоги з необмолоченим хлібом у навколишніх селах.

Ведучий: Територія району стала зоною розміщення та постійних передислокацій радянських військових формувань 38 – ї армії, тут функціонували 10 пересувних польових госпіталів та медсанбатів. На лінії фронту активно діяли місцеві партизани під керівництвом жителя села Зорянського Олександра Павловича Федорова. Вони неодноразово здійснювали бойові рейди в тил противника, вели розвідку, допомагали кадровим частинам Червоної Армії. У рейди в тил противника, вели розвідку, допомагали кадровим частинам Червоної Армії.

Ведучий: Проти окупантів вели боротьбу місцеві партизани і підпільники. Шевченківський партизанський загін в складі 20 чоловік очолював колишній головний агроном Булацелівської МТС Підлипняк. Народні месники вели серед населення агітаційну роботу, поширювали листівки, перешкоджали окупантам грабувати населення, знищували невеликі загони гітлерівців та їх прибічників.

Ведучий: Окупація Шевченківського району тривала понад 7 місяців, і лише 3-5 лютого 1943 року, після важкої поразки гітлерівці під Сталінградом, окремі частини 3-ї гвардійської танкової армії, 8-ї та 13 –ї гвардійських кавалерійських дивізій, 172 – ї та 350 –ї стрілецьких дивізій визволили наш край від фашистів.

Ведучий:  Згадуючи сміливих  людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом.

Ведуча: Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,
Що в селах, містах синів вже нема.
Лиш вогники - квіти їм люди кладуть,
Лиш сльози вмивають синів імена,
Що їх за собою забрала війна,
Що їхні серця уже довгі літа
Земля українська в собі пригорта.

Учень6.  Уклонімося тим, хто поліг у бою,                                                                                   Хто прикрив рідну землю собою.                                                                                                Свято мужності й радість велику свою                                                                                 Розмішаєм живою сльозою.

Учень7. Хвилина мовчання, хвилина мовчання                                                                        Пекуча й терпка, як сльоза.                                                                                                     Хвилина мовчання – в ній наша любов і гроза                                                                                 Як подвиг полеглих,                                                                                                                 Священна хвилина мовчання.

Ведучий:І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання.
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання.
Натягнуті нерви, немов тятива,
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тяжко сплива
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання.
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.

Ведуча:
У братських могил батьки і брати,
Вам чути цю траурну тишу.
Нам ваші окопи, дороги, фронти
Вогненними лавами дишуть.

У битвах полеглі,
Вас пам'ять розбудить.
Ніщо не забуто. Ніхто не забутий.
Пошани й жалоби хвилина настала.

(Всі присутні в залі встають. Метроном відбиває хвилину мовчання. Звучить фонограма муз. Шумана).

Ведуча:
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Ведучий:
Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хату, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.

Фрагмент фільму" Його звали дід"( про  С. А.КОВПАКА)

Ведучий: Жінка і війна… На жаль, це близькі два поняття  в роки Великої Вітчизняної.

Учень 1. У житті ти зазнала немало гіркоти,                                                                               Тягар чоловічий безмовно несла                                                                                                          І ти, як говорим, на мирному фронті                                                                                      Солдатом без фронту, без зброї була.                                                                                           Та вже посивіла твоя голова                                                                                                            Поети тебе називають Мадонна.                                                                                                            В народі ти просто солдатська вдова.

Учень2 Солдатські вдови… Ох і тяжкі ж ті долі вдовині… Вони …І сіяли, і жали, буряки вирощували, солому скиртували, а бувало й в плуг впрягалися – коней, тракторів не було.

Учень 3. Щоб жар милосердя злоба не згасила,                                                                          Щоб нас не здолали байдужість і гнів,                                                                                      Давайте ходити не лиш на могили,                                                                                                         А в кожну домівку знедолених вдів.                                                                                             Зайдіть до солдатки                                                                                                                               Бо завтра вже буде пізно.

Учень 4. Солдатські вдови… За їх мудрість і героїзм, самовідданість і невсипущу працю, за те, що тримали на жіночих плечах фронт і рід людський у роки тяжкого лихоліття кланяємося їм низько і доземно, бо і обличчя нашої Перемоги -жіноче.

Учитель : Скільки горя і сліз випало на долю наших дідів і батьків .Ми повинні вміти шанувати, любити, поважати те, за що вони боролися і перемогли. Якби не героїзм цих людей – не було б нас, не було б України.

Учень1. Вітер вічний вогонь гойдає.                                                                                                     І печаль, і плач, і сміх                                                                                                                        Всіх полеглих ніхто не знає,                                                                                                       Пам'ятають усіх.

Учень2. Ми не дозволим той жах повторити,                                                                             Хочемо в мирі і щасті ми жити                                                                                                    Низько в скорботі знамена схидяєм,                                                                                            Клятві священній навік присягаєм.

Ведуча:
І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.

Ведучий 1. (У супроводі мелодії ”Журавлі” , муз. Я. Френкеля,  сл. Р. Гамзатова)

Білий сніг покрив криваву січу…                        Сколихнув тривожну тишу крук...

Тут усі, хто ворогу назустріч

Не підняв над головою рук.

Впав і я тут на безкраї доли

У землі і сонця на виду.

Впав тому, що рідний край ніколи

Не хотів оддати на біду.

Син землі… землею знову стану

За всіма законами буття.

Я здобув найбільшу в світі шану –

Врятував нащадкові життя.

Я не прагнув слави світової,

Встав, як сотні тисяч, на заброд.

Впав я безіменним у двобої,

Буду жити в імені НАРОД.

Звучить пісня "Шумел сурово Брянский лес"і йдуть кадри фільму"Дума про Ковпака")

Ведучий 2.

 Перемога була одна на всіх, і ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився серед живих, повернувся додому інвалідом.
Кожний сьомий з тих  мільйонів, яких забрала війна.

Понад 700 міст і містечок та 28 тис. сіл було знищено нацистськими загарбниками, тисячі підприємств зруйновано і пограбовано. Україна, для якої історія не скупилася на людські трагедії та попіл руйнувань, у моторошному побоїщі Великої Вітчизняної знову була викупана в крові.

Ведучий:  І ватри палали в лісах,
І села палали в пожарі,
А смерті кривавої жах
Був завжди із полум’ям в парі.

Виходять з лісу партизани
У наступ на смертельну ніч, —
А полум’я горить, не в’яне,
А полум’я — як вічний клич…

Погашені люті вогні
Вогнями і серця, і зброї.
У пам’ять, легенди, пісні
Приходять безсмертні герої.
   (Звучить фонограма пісні «Солов'ї», муз. А. Жданова сл. О.Горобця).

Ведучий:  Слово надається  історику – краєзнавцю ____________________________________________________________________________

Учень 3 Іменем доньки, що батька не знає,                                                                                          Іменем матері, що сина не має,                                                                                                                    Іменем жінки, що овдовіла,                                                                                                                           Іменем матері, що посивіла.

Учень 4 Імені пам'яті з роду до роду,

Всі: Іменем чесним, священним народу.

Ведучий: Отже, щоб до будь - кого з нас в дім не прийшла біда, щоб не погасли ніколи сонце, воля, світло на кращій з планет Скажемо війні

Всі: НІ, НІ, НІ.

Ведуча
Історично склалося, що Дню партизанської слави передує день Миру.                                (виходить «дівчина-Сонце»)

Учень 1
Слухайте, чесні люди Землі, і
Дуже ми просимо вас:
Боріться, боріться, — бо ми ще малі —
Мир захищайте для нас.
Хочемо миру — хай буде мир.
Пісня лунає і сміх,
Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір,
Сонце хай сяє для всіх.                                                                                                                 (Звучить фонограма  пісні «Хай завжди буде сонце», сл. Л. Ошаніна муз. А. Островського). №
Учитель. Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов'язок і пам'ять.