Каховський державний агротехнічний коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТОГО ЗАСІДАННЯ ГУРТКА З БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

 

 

 

 

Автор: Шевчук Анжела Василівна, викладач облікових дисциплін,

              викладач-методист.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема засідання: Історія розвитку бухгалтерського обліку.

 

Мета засідання: Детально дослідити історію розвитку бухгалтерського обліку на різних етапах розвитку людства.

 

Викладач: Добрий день! Сьогодні ми з Вами проведемо засідання гуртка з бухгалтерського обліку.

          Всі ми обрали професію так чи інакше пов’язану з бухгалтерським обліком. Студенти спеціальності «Облік і оподаткування» так і студенти спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування» знайомство з професією починають з вивчення навчальної дисципліни «Бухгалтерський облік». При розгляді першої теми «Господарський облік, його суть і значення», питання «Історія розвитку бухгалтерського обліку» виносилось на самостійне вивчення і студенти вже коротко його розглядали. А сьогодні в нас є можливість більш детально розглянути це питання і поглибити свої знання в цій області.

 

 

Кожному гуртківцю було видано завдання дослідити розвиток бухгалтерського обліку в певний проміжок часу. Свої дослідження студенти оформили у вигляді доповідей і сьогодні ми їх почуємо.

На запитання «Коли виник бухгалтерський облік?» відповісти досить складно. Загалом існує три погляди на цю подію:
1) 6000 років тому в той момент, коли люди почали цілеспрямовано реєструвати факти господарського життя;
2) 500 років тому – вийшла книга Луки Пачолі, і почалося осмислення обліку;
3) 100 років тому, коли з’явилися перші теоретичні конструкції в сфері бухгалтерського обліку.
          Як, правило виникнення обліку пов’язують з появою облікових регістрів. Це не вірно. Були часи коли реєстрація фактів господарського життя була не потрібна, коли всі дані про господарство вільно містилися в голові однієї людини. Однак це не означає, що первісні господарники не вели бухгалтерії . Просто облік тоді починався і закінчувався в головах людей, які його вели, а єдиним обліковим реєстром для бухгалтера тих років був він сам.

Початок зародження бухгалтерії досліджував …….

 

Студент  1: Джерелами відомостей про господарський побут давніх народів є предмети побуту, зброя, малюнки, гончарні та інші вироби, які вчені знаходять під час археологічних розкопок. Люди виготовляли знаряддя праці, за допомогою яких удосконалювали своє існування. Насамперед це засоби праці, яким вели примітивний рахунок. Підрахунку підлягали також кількість і пересування тварин, господарський реманент тощо. Холодні та довгі зими змушували людей створювати запаси їжі, що зумовлювало їх вимірювання і певною мірою елементарне прогнозування.

 

 

Облік завжди допомагав підтримувати порядок.

Мистецтво освоєння чисел і підрахунків розвивалося в людей поступово. Спочатку всі предмети сприймались органами зору та на дотик. Підрахунки почалися тоді, коли первісна людина стала якісно пізнавати ті чи інші об'єкти свого буття.

Наступним кроком розвитку підрахунків було порівняння об'єктів за кількістю одиниць.

Дуже важливим етапом на шляху еволюції підрахунків стали їх констатація та записи. Запам'ятати усі підрахунки людству ставало дедалі важче, тому люди почали їх занотовувати. Первісними документами були кістки тварин, на яких робилися зарубки в певних послідовності, напрямі та формі.

Перший обліковий пристрій - квікус -винайшли давні інки. Це був простий "арифмометр", побудова­ний на основі використання шнурів різного кольору. Один із них був основним, а інші закріплювалися на ньому. Кожен ґудзь на шнурах свідчив про певні облікові записи. Прості ґудзі об'єднувались у складні, і облік здійснювався в комбінації кольору, розміщення ниток і кількості ґудзів. Функції облікових шнурів були значно ширшими, оскільки на них облікова інформація записувалася, зберігалася та використовувалася в подальшому. Так почала заро­джуватись первісна бухгалтерія як напрям людської діяльності.

Ділове життя у значній мірі концентрувалося у храмах. Храми  були не лише культовими спорудами, а й здійснювали комерційну, соціальну та інтелектуальну діяльність. У храмах велася наукова діяльність, готувалися знавці письма, здійснювалося «промислове» виробництво. Храми були в кожному великому місті, в них концентрувалися великі земельні наділи та нагромаджувалися величезні багатства у вигляді дарів від правителів та населення.

Землі обробляли наймані працівники або її здавали в оренду. Храми, подібно до банківських установ, давали гроші в борг під проценти. Обов'язковими були жертво­приношення, які стали закріпленою формою податку і стабільним доходом для храму. Податки і жертвоприношення, як правило, збиралися натурою.

Першою передумовою виникнення обліку стало виробництво сільськогосподарської продукції, будівництво житла і храмових споруд, виробництво тканин і одягу, харчів, окремих знарядь праці, розвиток ремесел. Так, у шумерів ще у III тисячолітті до н.е. будували велетенські храми, які були не лише культовими центрами, а й місцями, де вирувала комерційна, соціальна та інтелектуальна діяльність. Біля храму знаходилася школа писарів, які надавали послуги жителям міста.

Зрозуміло, що облік вели у натуральній формі - фіксували випуск продукції та використання за допомогою інвентарного способу, коли за певний період у списку оприбутковували майно, в іншому - видавали, а порівнявши ці два списки можна було встановити залишки. Видача майна здійснювалася за нормами і таким чином була можливість виявити неточності в обліку і винних, за що вони каралися.

Головне полягало в тому, що в суспільстві сформувалася уява про ті речі, явища чи процеси, без знання яких неможливо обходитися. Виникнення держави, пов'язано з регламентацією господарського життя й економічних стосунків у суспільстві (розподіл землі, зрошування полів, оренда майна, торгівля, ціни, податки, боргові зобов'язання), що потребувало письмових свідчень, грошової оцінки операцій, хронології та систематизації даних з метою підтримання порядку й правосуддя.

Система обліку раннього періоду спирається, за своєю сутністю, на три науки: писемність, математику та економіку.

Зародження обліку стає необхідним у стародавніх цивілізаціях для підтримання суспільних відносин в належному порядку (товарний обмін, майнові відносини людей, торгівля, зародки ремесел, податки, економічні зв'язки та ін.).

 

Викладач: У цей період не сформувалася закінчена система обліку, а тому в ньому відображали окремі факти без належного теоретичного обґрунтування.

Перші ознаки зародження специфічно розвинених облікових культур археологи та історики знайшли в долинах рік Ніл, Тигр, Євфрат. Тут значного розвитку набули землеробство та скотарство, що вимагало обрахунків. Ведучи мову про розвиток обліку давніх країн Сходу, йдеться насамперед про Стародавній Єгипет, Месопотамію (Вавилон), Іудею, Персію, Індію, Китай.

Облікові системи Стародавнього Сходу досліджував ……

 

Студент 2: Облікова культура та мистецтво в Стародавньому Єгипті досягли високого ступеня розвитку. Облік майна фараонів вели спеціальні писарі, що проходили відповідну фахову підготовку в школах. Записи робилися на свитках з папірусу, довжина яких сягала 4—5 м, а ширина 20 — 25 см. Записи робили чорною і червоною тушшю. Ще зберігся до теперішніх часів уривок облікової книги царського двору приблизно 1900 р. до н. е. В такий спосіб організовувались щоденні записи отримання та витрачання різних цінностей. Будова такої системи записів подібна до оборотних відомостей за матеріальними рахунками. При них насамперед подається початковий залишок на певний день, потім записуються надходження протягом дня у вигляді доходів та отримань та підсумовуються всі доходи. Далі перелічуються усі витрати. Після розрахунків загальних витрат виводиться залишок на наступний день — справжня оборотна відомість.

Матеріальний облік передбачав відповідну реєстрацію кошторисних витрат. Дійсно, при VI династії в обліку вже застосовувались кошторис і реєстрація фактів контролю його виконання (2500 — 2400 р. до н. е.). Основним обліковим прийомом і елементом на той час була інвентаризація. Саме на підставі її даних проводиться матеріальний облік наявності майна з обов'язковим виведенням його щоденного залишку. На 25 працівників належало мати одного писаря, заробітна плата (ставка) якого була дуже високою на той час і прирівнювалась до ставки начальника.

Окрім обліку майна фараонів значного розвитку в Єгипті облік набув у храмах язичників, де були зосереджені значні кошти та майно. Облік проводили без­посередньо жерці язичницьких храмів котрі самі й були носіями знань облікового мистецтва.

Значні облікові роботи проводили в приватних господарствах великих землевласників. Особи, підготовлені в школах для ведення "обліково-господарської діяльності", як правило, ставали управителями, економами таких великих господарств, вели в них облік і подавали звіти про всі доходи і видатки в маєтку.

 

 

Можна зробити висновок про те, що в Єгипті також зародилося державне рахівництво, тобто облік доходів і видатків на державному рівні. Дані про таке рахівництво датовані XV ст. до н. е.

Стародавній Вавилон є батьківщиною "обліку на картках". "Картки" виробляли випіканням, сировиною для яких була глина. Будучи великим торговельним центром стародавнього світу, Вавилон очевидно був одним із центрів розвитку господарського обліку. Тут виникла і вперше набула розвитку банківська справа. Наприклад, у VIII ст. до н. е. в Стародавньому Вавилоні існував банк Ігібі (чи Егісбі), який проводив цілу низку банківських операцій. Знайдений архів цього банку, який зберігається в Британському музеї, свідчить, що в банку проводились облікові процедури системного характеру всіх банківських операцій.

Вавилон був першою державою, де виникло спеціальне облікове законодавство і, очевидно, перші облікові стандарти. Закони Хаммурапі (1790— 1752 pp. до н. е.) зобов'язували:

• купців самостійного проводити облік наявного майна;

• храми дотримуватися державної системи рахівництва;

• заборонялося проводити видачу грошей без отримання боргової розписки.

Якщо документи, знайдені в Єгипті, дають можливість зробити висновок про первинність систематичних записів, то документи вавілонян навпаки на перше місце ставлять хронологічні записи. Документи вавілонян мали вже відповідні реквізити. Серед первинних документів, які дійшли до наших днів, найчастіше трапляються "наряди" на виконання робіт, до наших днів дійшла глиняна табличка, яка відображає найдавнішу відомість на заробітну плату. З неї видно, що вже тоді витрати на заробітну плату розподілялися за видами робіт. Вавилон користувався такою одиницею, як людино-день.

Вавилон можна з достатньою впевненістю назвати також родоначальником синтетичного та аналітичного обліку. Так, синтетична "відомість" – "Зернові" порівнювалися з "рахунками" "Пшениця", "Жито", "Рис".

За часів правління царя Соломона Іудея була відома як держава з розвиненою системою обліку. Ба­гато економічних і бухгалтерських спостережень дає нам Біблія. У ній можна знайти опис економічного життя євреїв та інших народів, що населяли Палести­ну у II та І тисячоліттях до н. е. Такі описи подані у вигляді заповідей і вказівок про поведінку людей. З Біблії знаємо вислів царя: "З ким постійно перебуваєш у торговельних відносинах, рахуй і оцінюй: що даєш і що одержуєш — запиши". На підставі цього почав формуватися контокорентний напрям відображення в обліку. На Паску жерці Єрусалимського храму не розпочинали служби доти, доки "головний бухгалтер" Іудеї не закрив усіх рахунків і не склав звіту.

Персія відома тим, що в ній зародились елементи документування оплати праці. У ті часи заповнювали такий документ, як наряд, за яким проводили грошові та натуральні виплати за виконані роботи. Також, у великій імперії чиновники постійно роз'їжджали по країні, перебуваючи в сучасному розумінні у відрядженні. Тут і зародилися такі поняття, як відрядження і відрядне посвідчення. За таким листом встановленої форми (відрядним посвідченням) державного службовця після прибуття мали нагодувати за суворо встановленими нормами.

В Індії для обліку використовували горнята та камінчики. Перші були обліковими регістрами, другі — первинними документами. Це була своєрідна картотека з рознесенням даних на рахунки. Ще в первісних дрібних індійських общинах було передбачено посаду бухгалтера, котрий вів облік операцій землеробства, кадастру землі й усього, що до цього належало. Такий облік, як правило, здійснювався в інтересах усієї общини, і бухгалтер із загальної казни отримував платню.

Історія обліку в Китаї налічує понад 8000 років. Китай як винахідник паперу мав змогу здійснювати облік на різних паперових формах. Тут утворилася досить складна облікова система. Облікові працівники працювали в трьох відділах, де фіксували прихід, видатки і залишок. Два перші відділи показували рух матеріалів, а третій проводив інвентаризацію і виводив натуральний залишок.

Службовці складу займали свою посаду не довше ніж три роки, а потім після п'ятнадцятиденної інвентаризації передавали цінності.

Викладач: Країни стародавнього світу, як бачимо з викладеного вище, зробили певний історичний внесок у розвиток облікової культури. Сучасна облікова наука зобов'язана їм появою оборотних відомостей, матеріальних балансів, інвентаризації, аналітичного та синтетичного обліку, обліку підзвітних сум, обліку кредитних операцій.

Період існування Древньої Греції, елліністичних держав Селевкидів, Птоломеїв, Пергамута Понтійського царства, разом з Древнім Римом - це період античності. Дослідженням обліку в античному світі займався ……

 

Студент 3: У Стародавній Греції облік здійснювали на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі, який був дуже дорогий. Найбільшою банківською установою був Дельфійський храм, в якому дуже детально фіксувались усі кредитні операції. Відомий російський професор М.А. Кипарисов констатує що звіт цього храму за витратами містив тільки одну статтю - витрати на організацію свят, а прибуткова частина кілька складових:

- проценти, отримані від міст за видані їм позики;

- проценти, отримані від приватних осіб за цими ж операціями;

- суми, отримані за надання в оренду нерухомості, що належала храмові;

- штрафи, накладені на окремих громадян за виступи (відступи) проти релігії;

- доходи від конфіскації майна.

 

 

Відомий англійський археолог Евене (1851 - 1941), досліджуючи мінойську культуру, під час розкопок знайшов декілька тисяч глиняних табличок із записами про гроші, складські приміщення, печатки. Отже, можна зробити висновок, що система обліку в Стародавній Греції зробила значний крок вперед, чому сприяла поява грошей. Основною грошовою одиницею була драхма. Вона складалася з шести оболів і її вага була 4,25 грама срібла. Сто драхм становили міну (міна-камінь), а 60 мін, або 6000 драхм, - талант (талант - "вага", "вагова чаша"). Талант був уже не монетою, а ваговою і розрахунковою одиницею.

В Афінах існувала система мір і ваги, була добре налагоджена податкова система. Про це свідчать унікальні таблички із обліку розрахунків Кносського палацу.

Після завоювання Александром Македонським Єгипту грецька культура набула поширення в цій ста­родавній країні. Облікові реєстри та документи елліністичного часу дозволяють зробити висновок про подальший бурхливий розвиток бухгалтерської спра­ви. Тисячі греків-завойовників, які йшли за Александром Македонським у його бойових та грабіжницьких походах, з часом створили симбіоз східної і грецької економіки та культури, що дістав назву еллінізм. Елліністичні держави, що утворилися внаслідок розпаду імперії Александра Македонського, в культурі, економіці та зокрема в обліку перейняли грецький досвід.

Складське господарство та складський облік харак­теризувалися доброю організацією документування. Особливо суворо охороняли і обліковували товари, які належали до благовоній - об'єкта царської монополії, з якої цар отримував 25 % доходів.

У фінансовій системі Єгипту головне місце посідали банківські установи, які на відміну від грецьких банків, що були приватними, еллінські, як правило, належали до державної (царської) власності. Вони підпорядковувалися безпосередньо міністрові фінансів. Банківські установи були розміщені в усіх регіонах країни і виконували практично весь загальний обсяг банківських операцій. Ставку обміну грошей - ажіо - встановлювала держава. Операції з іноземною валютою взагалі були тільки царською монополією, їх проводив міністр фінансів у своїй трапезі в Александрії.

Управління економікою елліністичних держав було централізованим. Папірусний спадок дає нам не лише фрагментарне, але й достатньо узагальнене уявлення про обліково-економічну документацію.

Облікові функції могли дублювати різні чиновни­ки. Така система передбачала взаємний контроль посадових осіб, багаторазове повторення та передачу об­ліково-економічної інформації, її перевірку та переперевірку. Особливе місце займає архів Зенона, який був особистим секретарем і управителем маєтків міністра фінансів Аполлонія. Зі знайдених і опублікованих 1750 папірусів архіву стають зрозумілими структура й організація бухгалтерського апарату маєтку. Він розміщувався в конторах - логістеріях. Облік був організованим і досить обширним. Мав місце значний роз­поділ робіт між; чиновниками облікового апарату. Організація обліку була побудована на функціональ­ному розподілі праці на рівнях ієрархії та управління. Вивчення документації цього періоду та папірусних інструкцій дає можливість виявити зародження в той далекий час ознак нормування витрат та операцій. В історичних документах того часу зустрічаються стандарти технологічної обробки продукції, норм витрат матеріалів і часу, а також, що є значним прогресом, - оплати праці.

Звітність елліністичного Єгипту складалась так, що вона була "охоронною грамотою" посадових осіб. Державний контроль був зосереджений і будувався саме на її показниках. Звітність складалася на місцях, і її збирали економи сіл і номів. Потім вона надсилалася на затвердження до столиці. Це свідчить про високий ступінь централізації обліку в країні та наявність чітко організованої системи. Контрольні функції отриманої звітності були досить формалізованими та бюрократичними. Заохочувались доноси, про що свідчать царські укази Птоломея II і Клеопатри VII.

Еллінізм подарував історії обліку також багатоваріантність рахунків. Якби елліністичні бухгалтери були більш вільними, то, можливо, і розвиток сучасного обліку пішов би дещо іншим шляхом. З 250 р. до н. е. в країнах Середземномор'я з'являються римські купці. В Александрії вони відомі зі 127 р. до н. е. У римську епоху блискуче розвивалася банківська бухгалтерія. Римським обліком відкривається нова сторінка в обліку.

Після завоювання у 146 р. до н. е. Римом Греція втратила самостійність. Але її наука, література, мистецтво, ремесла мали великий вплив на римську цивілізацію. Абстрактні науки Рим цікавили мало. Однак фінансовій системі та її юридичному регулюванню римляни надавали великого значення у своєму законотворенні. Одне з величезних досягнень того часу - римське право, яке мало безпосередній вплив на організацію обліку. Взаємодія та переплетення права і обліку прискорили їх еволюцію в Стародавньому Римі. З виникненням величезних маєтків патриціїв, торговельних і промислових підприємств широкого розвитку набула і банківська система.

Історичні джерела свідчать, що облік спочатку проводили в табличках (табуляріях) спеціальної форми - бронзових дощечках, якщо записи мали велике значення, або навощених дерев'яних, а потім пергаментних листах. Наступним кроком була поява книг, з яких відомі пам'ятна книга надходжень і видатків, книга рахунків і термінових зобов'язань. Пам'ятна книга - це початкові хронологічні записи всіх операцій. До книги надходжень та видатків спочатку за­писували тільки касові операції, а потім і всі інші: це прототип бухгалтерського журналу. Книга рахунків будувалася на зразок сучасної бухгалтерської Голов­ної книги.

За часів Римської імперії систематичний запис набув широкого розвитку. В легіонах на кожного солдата було заведено особовий рахунок. Оплата здійснювалась три рази на рік грошима або натуральними виплатами (харчі, одяг, взуття, корм для коней). Із загальної суми нарахувань натуральні виплати вираховувались. Податків практично не було за винятком непрямих - жертвоприношення та "на прапор". Сума до виплати фіксувалась наростаючим підсумком.

У Римі облік державних, і зокрема армійських, фінансів був сконцентрований у руках квесторів, які контролювали всі операції, пов'язані з виплатами грошей. Виплата тричі на рік солдатам мала теж певний сенс, у цих проміжках солдата могли вбити, а його гроші списували в дохід легіону або його адміністраторів. Виплати грошей проводили тільки за наявності документів.

Стародавній світ зберіг ще одну цікаву деталь особливості публічно-правової звітності. Ця риса характерна як для Греції, так і для Риму. До нас дійшов звіт, вирізаний на стіні Парфенона. Вартість будівництва храму згідно з цим звітом становила 469 талантів.

У Стародавньому Римі завершився розвиток початків бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала практично всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії. Водночас римляни збагатили облік новими підходами (поява книг), та впровадженням термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському облікову (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор і т. ін.), - це те, що отримала сучасна бухгалтерія зав­дяки цій країні. Давньоримське походження мають і знамениті та відомі облікові терміни - Дебет і Кредит.

 

Викладач: Досягнень, безперечно, було дуже багато, але й було досить нерозкритих облікових таємниць: дані балансу не узагальнювали, не вели рахунки виробництва та доходів, капіталу, амортизації, не складали оборотні відомості, головну книгу. Все це — майбутнє бухгал­терської науки, цього вона ще досягне у своєму істо­ричному розвитку.

Господарський облік середньовіччя досліджував ……

 

Студент 4: У період раннього середньовіччя великий вплив на державний уклад мала релігія. Церква нагромадила величезні земельні угіддя та започаткувала складне господарство. Саме тому облік розвивався насамперед завдяки їй. При папському дворі в XI ст. була встанов­лена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов'язків якого входили спостереження за обліком папських багатств і перевірка звітності, яка надходила з провінцій. Пізніше, в XIV ст., наказом було встановлено особливу "апостольську камеру" з 12 членів. До її обов'язків належали управління всім майном і фінансами папського двору і ведення обліку та звітності.

У подальшому церква значно розвинула банків­ську справу, що ще більше посилило необхідність розвитку в ній організованої системи обліку.

Кінцевому формуванню бухгалтерського обліку сприяв широкий розвиток торгівлі в таких великих іта­лійських містах, як Генуя, Флоренція, Мілан, Венеція та ін. Із відкриттям Америки, шляхів в Індію торгівля значно розширилась. Це остаточно сформувало бухгал­терський облік як облік банківський і торгівельний.

Появу терміна "бухгалтер", а звідси - і "бухгалтерія", історики датують середніми віками. Імператор Максиміліан у 1499 р. наказав, щоб у його камері (казначействі) в Інсбруку був надійний та акуратний пи­сар, який би міг належно вести книги і називався "бухгалтером", причому вперше бухгалтером названий Христофор Штехер.

Першою літературною працею з бухгалтерського обліку вважається робота, розроблена в Дубровнику і Неаполі у 1458 р. Бенедиктом Котрульї "Про торгівлю і досконалого купця". Однак видана та надрукована ця праця була лише в 1573 р. Серед багатьох практичних вказівок, викладених у 50 розділах цієї книги, восьмий був присвячений порядку ведення облікових книг купцями. Виклад порядку обліку був повністю зорієнтованим на подвійний запис.

 

 

Значний вплив у середньовіччі мала книга Луки Пачолі "Трактат про рахунки і записи", яка була видана в 1494 р. у Венеції. Луку Пачолі, власне, і називають засновником подвійної бухгалтерії, "винахід" та опис якої йому приписують.

Однак подвійна бухгалтерія - це результат довгого пошуку наукової бухгалтерської думки, та й праця Бенедикта  Котрульї була написана значно раніше. Навіть сам Лука  Пачолі писав, що у своїй роботі буде дотримуватись існуючого венеціанського способу, тобто він описав і систематизував те, що було відомо в обліковій практиці.

Заслуга Луки  Пачолі, математика за фахом, полягає в тому, що він як вчений зумів описати й систематизува­ти те, що на практиці було давно відомо.

У книзі "Трактат про рахунки і записи", крім опису подвійного запису, Лука Пачолі дає цілу низку цікавих пропозицій щодо порядку ведення" - книг, записів на рахунках тощо.

У цілому праця Луки  Пачолі поділяється на дві ча­стини. У першій частині Лука  Пачолі вказує, що спочатку купець повинен провести детальний опис майна та інвентарю на окремих листках або в окремій книжці. До опису слід вносити як рухоме, так і нерухоме май­но. Все майно записується в інвентар на один певний день (дату). У книзі подано зразок інвентарю з усіма належними процедурними формальностями. Харак­терно, що в цьому інвентарі описано майно не тільки для торгівлі, а й особисте майно купця. Це вказує на те, що бухгалтерський облік середньовіччя поширю­вався не тільки на торгівлю, а й на домашнє господар­ство купця, що свідчить про поєднання власності куп­ця шляхом проведення суцільної інвентаризації.

Друга частина книги - розкриває спосіб здійснення рахункових записів усіх операцій. В ній подано опис трьох книг - меморіалу, журналу та зошита (головної книги).

Меморіал - це книга для попередніх записів у хронологічному порядку, до якої купець записує де­тально все, що стосується купівлі, продажу, інших торговельних операцій, нічого не пропускаючи.

Зошит - це узагальнення всіх окремих рахунків, куди записи переносяться із журналу. Дається і раху­нок вигід і втрат (прибутків і збитків), який закри­вається наприкінці року перенесенням у рахунок ка­піталу. На той час Лука  Пачолі ще не проводить ніякої класифікації рахунків, але в нього є повне їх групу­вання. Перш за все створюється група рахунків для обліку грошей, речей, товарів і розрахунків, а також капіталу, тобто всього, що відображається в інвентарі. Далі подано групу результативних рахунків, до якої належать і витрати на товари, і грошові витрати куп­ця, і рахунок вигід і втрат. Звідси і поділ рахунків на інвентарні та результативні. Крім того, Лука  Пачолі вка­зує на розвиток системи рахунків у майбутньому. Зо­крема, він запропонував окремий рахунок "подорожей", до якого повинен записуватися процес торгівлі під час подорожей. На дебет цього рахунка заносять витрати під час подорожей (гроші, товари, харчі, витрати), а на кредит - все, що буде одержано після подорожі. Це вже початок застосування операційно-результатив­них рахунків. На рахунку подорожей відобразиться або прибуток, або збиток, які за вказівкою Луки  Пачолі по­винні переноситися до великого зошиту на відповідні місця.

Іспанія залишила слід у теорії обліку, особливо в сприйнятті його юридичної природи. У цілому слід зазначи­ти, що облік в Іспанії порівняно з Італією був на ниж­чому рівні. Тут в основному використовували просту бухгалтерію, лише Бернардо де Солозано дотримувався по­двійної, староіталійської бухгалтерії.

Німеччина теж зробила свій внесок у розвиток бух­галтерської справи. Так, у 1531 р. Йоганн Готліб зро­бив спробу поєднати староіталійську бухгалтерію в рамках німецької, яка зводилася до розрахунків з матеріально відповідальними особами. Ідею синтезу італійської і німецької бухгалтерії підтримували  Швайкер,  Хагер. Мета обліку, за  Швейкером, полягала у визначенні прибутку.

У підсумку з'явилася німецька форма рахівництва. Внесок Німеччини особливо був відчутним у теоретич­них основах бухгалтерського обліку. Так, Гомерсфельд у 1570 р. пропонує спосіб виправлення помилок за допомогою зворотного запису. Пізніше, в середи­ні XVII ст., відомий вчений математик і філософ  Лейбніц систематизує елементи методу бухгалтерського обліку.

Нідерланди дали людству багато видатних бухгал­терів: Ян Імпен (1485—1540),  Ван Стевін (1548- 1620),  Кардінель (1578-1647) та ін. Поряд з удос­коналенням обліку, відходом від традиційної для італійців персоніфікації рахунків голландці теоретично осмислюють необхідність системи рахунків, по­двійного запису. Ван Стевін був першим, хто зрозумів, що будь-який господарський факт можна оформити різними проводками залежно від концепції бухгалте­ра або практичної мети.

Перша книга з бухгалтерського обліку в Англії вийшла в Лондоні в 1543 р., її автором був вчитель математики Хью Олдкастл. Початкові чотирнадцять розділів були запозичені з книги Луки Пачолі. Щодо кон­кретного внеску англійських бухгалтерів у розвиток своєї справи, то тут слід виділити праці щодо аморти­зації, форми рахівництва, дидактики (знання прово­док без розуміння їхнього змісту) та організації обліку в сільському господарстві та промисловості.

 

Викладач: Отже, у підсумку можна стверджувати, що бухгал­терський облік і облік взагалі не був прерогативою лише якоїсь окремої країни, зокрема Італії, що Л. Па­чолі, незважаючи на неоцінний внесок у бухгалтер­ську науку, не є винахідником подвійного запису, що подвійний запис, так само як облік взагалі, застосову­вався і на слов'янських теренах. А це, напевно, сто­сується і тієї території, яка з часом сформувалась як держава Україна.

  Розвиток бухгалтерського обліку в Україні та Росії  в період з 1917 по 1921 рр. досліджував …..

 

Студент 5: Одним із кульмінаційних моментів у розвитку російсь­кого суспільства на початку XX ст. була зміна державного устрою в Російській імперії в результаті переходу влади до рук більшовиків у жовтні 1917 р.

Із 1917 р. по 1921 р. існувало дві тенденції щодо того, яким повинен бути бухгалтерський облік у новоствореному соціалістичному суспільстві:

1. Новаторська - пов'язана з ліквідацією єдиного грошового вимірника.

2. Консервативно-традиційна - ведення обліку так, як його вели до революції.

Спочатку переважила перша тенденція. В країні утвердилася теорія про необхідність прямого управління з центру всіма її ресурсами. Причому таке управління, на думку прихильників ідеї централізації, необхідно було здійснювати не на основі сумнівного грошо­вого вимірника, а за допомогою справжнього - натураль­ного вимірника.

Гроші поступово зникали з економічного обігу в країні. Економісти вели пошук досконаліших, на їх думку, вимір­ників. Залежно від поглядів на цю проблему сформува­лося три напрямки:

1) романтики;

2) натуралісти;

3) реалісти.

Романтики вважали, що новим вимірником можуть бути:

І) трудові - трудогодина, трудодень;

2) енергетичні - в основу єдиного вимірника повинні бути покладені витрати умовної, базової одиниці енергії (ерг.);

3) предметні - умовні одиниці, що виражають величину втіле­ної в предметі кількості сировини і засобів праці.

 

 

Натуралісти розглядали бухгалтерський облік як мате­ріальний, натуралістичний.

Реалісти, враховуючи зростання інфляції в країні, висту­пали за переоцінку статей балансу на основі індексу цін. Тверді реалісти вважали, що всі цінності доцільно відобра­жати за тими цінами, які склалися на момент здійснення факту господарського життя.

Романтики і натуралісти вважали подвійну бухгалтерію непридатною для ведення господарства взагалі. На їх думку, бухгалтерський облік потрібно замінити на технічний облік - на підприємстві та економічний облік - у главках, і на основі отриманих результатів роботи підприємств оцінювати їх вигідність, визначати  народногосподарську ефективність.

Викладач: Про розвиток бухгалтерського обліку в період НЕПу (1921 -1929 рр.) нам доповість ……

 

Студент 6: При переході до нової економічної політики значення бухгалтерського обліку зростало. У цей період бухгалтерсь­кий облік був покликаний поряд із здійсненням функцій контролю за збереженням соціалістичної власності сприяти розвитку товарно-грошових відносин, забезпечувати процес виявлення результатів госпрозрахункової діяльності підприємств і організацій, сприяти їх рентабельній роботі. Уряд приділяв значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку.

 

 

Грошова одиниця, що з'явилась після проведення грошо­вої реформи, дала можливість вести бухгалтерський облік в одній валюті. Вперше після введення нової економічної політики вдалося отримати баланси в різних галузях народ­ного господарства, які, незважаючи на їх недоліки, були певним матеріалом для аналізу діяльності того чи іншого підприємства або установи.

У 20-ті рр. XX ст. з початком НЕПу в Радянську Росію потрапила велика кількість іноземної літератури. Відновлення ринкової економіки потребувало вивчення передової облікової думки, джерелом якої тоді вважали німецьку бухгалтерську школу.

Про підвищення інтересу суспільства як до облікової практики, так і до теорії обліку, свідчить те, що в цей час видавалось багато облікових журналів: "Вестник счетоводства", "Счетоводство", "Спутник конторщика и счетовода".

Про посилення ролі бухгалтерського обліку в управлінні народним господарством в період НЕПу свідчить не тільки вихід великої кількості державних нормативних актів з питань обліку та поява численних періодичних бухгалтерсь­ких видань, але й мобілізація всіх працівників на рішення народногосподарських проблем. Передусім, це виявилося у створенні в 1924 р. масової громадської організації Об'єднання працівників обліку, яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціа­лістичному обліку зі своїми відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни. У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів  СРСР, основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерсь­кого обліку, а також аналізу балансу.

І все ж до X з'їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися; калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій.

Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання 6 квітня 1922 р. ''Положення о счетоводстве и отчетности", в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу за­слуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові); передбачалось складання зведеної звітності.

У грудні 1927 р. відбувся XV з'їзд ВКП(б), який дав директиви із складання першого п'ятирічного плану. Отже, значну роль в бухгалтерському обліку почали відігравати планові показники, увага була приділена контролю за їх виконанням, також робився акцент на бухгалтерському обліку як на засобі впровадження в життя господарського розрахунку та режиму економії, боротьби з бюрократизмом.

Промислові підприємства, об'єднані у великі трести і синдикати, яких не знала дореволюційна практика, були складними і великими господарськими одиницями. Облік їх роботи в нових умовах вимагав нових форм і методів, а механізація процесу виробництва потребувала і механізації обліку в цілому, а не окремих його елементів. Для 1923 р. характерним було досягнення в галузі удосконалення тех­ніки обліку: одних тільки арифмометрів або комптометрів вже було недостатньо. Але об'єктивні умови того часу галь­мували цей процес, тому рахівники звернули увагу на най­простіший і доступний засіб - картку. Картка - паспорт, який виписували під копіювальний папір одразу в де­кількох примірниках, що розставляли у картотеці згідно з вимогами. Поступово картки почали використовувати в обчислювальних апаратах і замінювати громіздкі книги.

Картки почали використовувати в окремих галузях народного господарства. Процес раціоналізації обліку відбувався спочатку в тих галузях, де в цьому була най­більша потреба. Такою галуззю став товарний кількісно-сумовий облік. Тут, а також в галузі розрахункових операцій, картка знайшла своє перше застосування. Банки першими застосували картки. Зокрема, роботи, розпочаті у 1924 р. в Промбанку і Держбанку, дали позитивні результати. Вексельний облік також поступово переходив з книг на картки.

У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин. Спочатку це були арифмометри, потім - найпростіші бухгалтерські машини, які дозволяли в автоматичному режимі проводити чотири види арифме­тичних дій.

 

Викладач: Розвиток бухгалтерського обліку в 30- 50-ті рр. досліджував……..

 

Студент 7: Початок 30-х рр. XX ст. в СРСР ознаменувався прове­денням численних "чисток", пошуку ідеологічних ворогів народу серед представників інтелігенції, до якої належали й бухгалтерські працівники.

 

 

Головним висновком 30-х рр. було виведення основних "відмінностей" між капіталістичним та соціалістичним обліком:

- при капіталізмі бухгалтерський облік відображає процес відтворення, що ґрунтується на приватній власності, при соціалізмі він відображає процеси відтворення, що ґрунтуються на суспільній власності;

- при капіталізмі облік обмежений рамками одного підпри­ємства, при соціалізмі ж бухгалтерський облік - це части­на єдиної системи народногосподарського обліку;

- при капіталізмі бухгалтерський облік - приватна справа окремих підприємців, при соціалізмі бухгалтерський облік ведуть за єдиним для даної галузі народного господарства планом рахунків;

- при капіталізмі завдання бухгалтерського обліку - виявлен­ня прибутку, при соціалізмі - відображення виконання підприємством господарського плану;

- при капіталізмі дані бухгалтерського обліку є комерцій­ною таємницею, внаслідок чого у звітності є фальсифіко­вані дані, при соціалізмі бухгалтерський облік повинен реально і правдиво відображати дійсність.

Значна увага у 30-ті рр. надавалася оперативності бух­галтерської інформації. На багатьох підприємствах для скорочення термінів подання звітності дані за останні періоди отримували не шляхом прямої реєстрації, а шляхом екстраполяції даних. Це знижувало їх точність.

Цікавими були погляди російських економістів 30 - 40-х років на питання калькулювання собівартості продукції.

До революції калькуляцію розглядали як визначення вартості одиниці товару і поділяли на три види:

1) купівельна - витрати на придбання і доставку;

2) продажна - виручка за мінусом витрат з реалізації;

3) своєї ціни - витрати на виготовлення предметів з додаванням непрямих витрат.

У період НЕПу питанням калькулювання цікавився А.П. Рудановський. Він вважав, що собівартість, розрахо­вана за фактичними витратами, є однобокою, у зв'язку з можливістю різних цін на однакові матеріали. Він про­понував визначати два види собівартості:

- за фактичними витратами;

- за нормативними витратами.

У 20-х рр. на підприємст­вах Росії починає розвиватися нормативний облік, основ­ний принцип якого полягає в тому, що всі затрати, пов'язані з виробництвом і збутом, попередньо планують у вигляді норм.

Нормативи вводили для того, щоб обліковувати і доку­ментувати не всі поточні фактичні витрати, а тільки відхи­лення від них. Згодом все ж утвердилася думка, що в доку­ментах доцільно фіксувати всі фактичні виробничі витрати.

Вперше нормативний метод обліку витрат був впро­ваджений в 1930 р. на Харківському заводі "Серп і молот". Наприкінці 1932 р. було вже 12 підприємств, що працювали на основі нормативного обліку. в цілому.

 

Викладач: Про бухгалтерський облік в період 50-90 р.р. розповість…..

 

Студент 8: У 1964 р. Міністерство Фінансів СРСР прийняло спеціальний лист, яким зобов'язало на протязі 1964 - 1965 років запровадити нормативний метод обліку витрат на всіх машинобудівних і металообробних підприємствах країни, значно розширити кількість підприємств інших галузей, які б застосовували нормативний метод або його елементи. Проте ці вимоги не були виконані.

У 1940-х рр. поширення набуває меморіально-ордерна форма рахівництва та застосування накопичувальних відомостей. У кінці місяця у відомостях підводили підсумки, за якими складали меморіальні ордери, що містили хроно­логічні записи.

 

 

На кінець 50-х рр. меморіальні ордери були ліквідовані, а поширення набуває журнально-ордерна форма рахівництва. Журнали-ордери почали вести за кредитовим принципом.

У 60-ті рр. достатнього поширення набувають рахунково-перфораційні машини і, як наслідок, активно розвивається таблично-перфокарткова форма рахівництва.

У 70 - 80-ті рр. широкого розповсюдження набуває таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку.

У 90-ті рр. використовується діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку.

 

Викладач: Бухгалтерський облік в незалежній Україні та перспективи його розвитку. Доповідь на таку тему представить……

 

Студент 9: Протягом XX ст. у суспільному житті України відбу­лися дві визначні події - формування нової економічної формації, названої соціалізмом (1917 - 1991 рр.) та отри­мання країною незалежності і перехід від соціалізму до капіталізму, або до ринкової економіки (з 1991 р.). Ці події не могли не вплинути на розвиток облікової системи та не зачепити інтереси людей, які займаються теорією та практикою обліку, в переломні моменти історії. Становлення традиційної системи бухгалтерського обліку в СРСР (це стосується і України, як його складової частини), в основному, збереглась до 2000 р., припадає на 1921 - 1929 рр.

 

 

Ця система обліку ґрунтується на таких засадах:

1. Класовий підхід до обліку та контролю. Вказівки про партійність обліку та контролю В.І.Леніна знайшли своє відображення у системі обліку праці і споживання.

2. Вимоги до обліку - масовість (бере участь дієздатне населення), гласність (у пресі, на зборах викриваються недоліки), відповідальність (контроль не лише активів та пасивів, але й діяльності виконавців), простота (можливість розібратись будь-якій освіченій людині).

3. Теорія відображення використовує ленінське положення "свідомість людини відображає не лише об'єктивний світ, але й творчо впливає на нього". На практиці це означало використання в обліку методу моделювання та агрегування як прийомів обробки даних.

4. Комплексний та системний підхід до вивчення економічних процесів та явищ, який, до речі, так і не був впровад­жений у практику, про що свідчить подальший аналіз розвитку системи бухгалтерського обліку.

5. Врахування конкретних умов господарювання, недопус­тимість шаблонних дій та підходів до справи, способів здійснення контролю, шляхів досягнення мети. Ці ідеї також не були реалізовані повністю.

Вказаний період цікавить нас тим, що перехід до нової економічної системи базується на усвідомленні принципів обліку, які були характерними для періоду становлення соціалізму. Проте ці принципи були розроблені авторитетами нового суспільного ладу, які були далекі від практи­ки і науки бухгалтерського обліку. Який би авторитет не був за тих часів у класиків марксизму-ленінізму, вони все ж таки залишилися дилетантами в галузі бухгалтерського обліку і їх висловлювання в опублікованих роботах щодо створення нової облікової системи є поверховими, некон­кретними і недосконалими, що давало можливість, при­криваючись цитатами вождів, насаджувати примітивні методи і форми обліку примусовими заходами зверху різного роду малограмотними чиновниками і практиками-бухгалтерами.

Історія з трансформацією бухгалтерського обліку повторюється і в наші дні, коли відбувається перехід від соціалізму до капіталізму. Марно було б сподіватись, що одразу після проголошення незалежності України облік круто зміниться в методологічному та організаційному підношеннях.

Перехід від однієї економічної системи до іншої відбува­ється не раптово, як у 1917 р., а поступово, тому ще тривалий час зберігалася стара система бухгал­терського обліку.

Але, економічна система господарю­вання в Україні інтегрується у світову систему, виникли сприятливі умови для запозичення досвіду розвинутих країн стосовно системи бухгалтерського обліку, а це значить, що період зміни старої системи обліку на нову значно прискорився.

Якщо для створення принципово нової системи бух­галтерського обліку соціалістичного типу знадобилося близько 15 років, то для переорієнтації системи обліку соціалістичного типу в систему західного типу знадобилося менше часу - орієнтовно 10 років.

 

Викладач:  Члени гуртка ознайомили нас з основними етапами розвитку бухгалтерського обліку. Всі гуртківці відповідально віднеслися до виконання завдань. І закінчити наше засідання я пропоную одою бухгалтеру у виконанні …...

 

Студент 10: Тобі вклоняюся, бухгалтер,

За мить недоспаних ночей,

Нема для тебе найцінніших,

Ніж дебет з кредитом речей.

Регістри, відомості, звітність,

Та всі рахунки без кінця,

Вже сяють вогники досвітні,

Та переможно бьют серця;

Актив дорівнює пасиву,

В крові адреналін бурлить,

Натягує струни тятиву

І радості струна летить.

У суєті буденних кроків

Життя питання принесе:

Хто розрахує наші роки

І на рахунки віднесе?

Живи і процвітай, бухгалтер,

Допоки сонця і тепла,

Хай доля не віщує бартер

І за добро не буде зла.

 

 

Викладач:  На цьому все. Дякуємо за увагу!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник / М. Т. Білуха. - К., 2000. - 692 с.

2. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: Hавч. посіб.: у 2- х ч. - 2-е вид. - Житомир : Рута, 2001. - Ч. 1. - 512 с.

3. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: Hавч. посіб.: у 2-х ч. - 2-е вид., доп. і перероб. - 2-е вид., доп. і перероб. / Ф. Ф. Бутинець. - Житомир : Рута, 2001. - Ч. 2. - 512 с.

4. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку : Підручник / Ф. Ф. Бутинець. - 2-ге вид., допов. і перероб. - Житомир : ЖІТІ, 2000. - 640 с.

5. Білик Ю. А. Горбань та ін. Історія бухгалтерського обліку./ за ред.

С. М. Клапчука. - 6-те вид., випр. і доп. - К. : Знання - Прес, 2007. - 358 с.

6. Історія української та зарубіжної культури : Hавч. посіб. / С. М. Клапчук, Б. І.

7.Остап'юк М. Я. Теорія бухгалтерського обліку (історичні та методологічні аспекти) : Mонографія / М. Я. Остап'юк., Й. Я. Даньків, М. Р. Лучко. - Ужгород : Ужгородський держуніверсистет, 1998. - 148 с.

8. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні / М. С. Пушкар. - Тернопіль : Економічна думка, Карт- бланш, 1999. - 422с.

9. Соколов Я. В. «Очерки по истории бухгалтерского учета» / Я. В. Соколов. - М. : Финанси и статистика, 1991. - 400 с.

10.Субтельний О. Історія України / О. Субтельний. - К. : Либідь, 1992. - С.18.

11. Хендриксен 3. С. Теория бухгалтерского учета : пер. с англ. / 3. С. Хендриксен, М. Ф. Ван Бред ; под ред. Я. В. Соколова. - М. : Финанси и статистика, 1997. - 576 с.

12.Чижевська Л. В. Бухгалтерський баланс: проблеми теорії і практики / Л. В. Чижевська. - Житомир: ЖІТІ, 1998. - 408 с.

13. Шепітко Г. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: [Hавч. посіб.] / Г. Ф. Шепітко. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001. - 269 с.