ВСП «БОБРОВИЦЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ  ІМЕНІ  О. МАЙНОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ»

 

 

 

 

 

 

МАТИ НІЖНА МОЯ, ОБРАЗ ТВІЙ НЕПОВТОРНИЙ…

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

 

 

 

 

2020

Виховний захід

Виховна година «Мати ніжна моя, образ твій неповторний…» здатна формувати у сучасної молоді загальну культуру людини, її інтелігентність, духовність, моральну відповідальність; формувати та розвивати колектив групи; створювати сприятливі психолого-педагогічні умови для розвитку особистості, самоствердження кожного студента, збереження неповторності та розкриття їх потенційних здібностей; формування в студентів моральних смислів і духовних орієнтирів.

 

Мета: Виховувати почуття любові та шанобливе ставлення до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини; вчити виявляти повагу до рідних на прикладах народної та літературної спадщини, в якій оспівано матір, материнство; розширювати духовний світ студентів.

 

На проекторі слова:

Найбільший гріх людини — це неповага, нелюбов, нешана до батьків. Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі. Біблія	Шанування батьків — один з найсвятіших обов'язків людини і неоплатних боргів дітей. Народна мудрість
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі.                   (Т.Г. Шевченко)	Мамо, хай завше в світлиці твоїй, Серцем читає дитя. Ці Шевченкові очі І золоте вишиття.                              ( В.Стельмах)

 

Хід заходу

 

Лунає пісня «Рідна мати моя…»

 

Куратор (вступне слово): Добрий день, дорогі друзі, гості ! Надворі весна. Як ми любимо цю пору року, відчуваємо справжню насолоду при спілкуванні з весняною природою. У ці травневі дні наша незалежна Україна відзначає свята 6-річчя Великої Перемоги і День Матері. Саме в цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю, і матір-Божу.

Ми зібрались з вами у цій аудиторії, щоб прославити жінку, яка подарувала кожному із нас найцінніше – життя. Ця жінка – мама, любов якої – найсвятіше.

Не дивлячись на те, скільки нам років, нам завжди потрібна мати, її ласка, щирий погляд і безмежна любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мати - це символ усього найкращого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступала Бога там, де його нема. Найчастіше повторюємо слово МАТИ у хвилини страждання, горя, розчарування, бо добре знаємо, що мати любить свою дитину, завжди зрозуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток.

Свічка материнського серця завжди освічує дорогу дитини в житті. В серці матері ніколи не згасає любов, бо воно ніколи не залишається байдужим. Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя.

Шановні гості нашого свята ! Студенти груп підготували для вас виховну годину, яка присвячена найдорожчій людині для нас - МАТЕРІ. Отож, надаємо їм слово, будь-ласка.

 

Куратор: Мама! В цьому слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Любов матері вся з тривог, сподівань і безоглядної самопожертви. Осяяне цією чистою і щирою любов'ю, крилатиться наше дитинство. До матері на пораду йдемо малими та дорослими.   Мати ніколи не злукавить. Мати ніколи не скривдить і завжди захистить. Осиротів би людський світ без матерів. Бережіть їх, ніколи не легковажте їхньою любов'ю.

 

Ведучий 1: Стоїть на землі Мати, вища і святіша з усіх богинь.

 

Ведучий 2: Мама, Матуся, Мамуня, Мамочка, Матіночка, Неня, Ненечка… які надлюдські глибини скарбів містить це слово в собі, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща, наймиліша.

 

Студентка:

Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні її минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Студентка:

Ти усіх святих святіша ненько!

Моя ти квіточка біленька,

Моя любове, де причал

Знайшли і радість і печаль.

Моя маленька й неозора.

Моя втіха, опора,

Моя весела, сумна,

Моя небесна, земна.

Моя стежина й Батьківщина,

Моя, як білий світ єдина,

Як білий світ,

Як білий квіт,

З якого створюється світ.

 

Студент:

Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.

Вона – мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

 

Ведучий 1: Мати... Матуся... Ненька... З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завше цілувати їй руки. Мати — це Берегиня домашнього вогнища, яка зігріває душі дітей теплом, ласкою, щирою любов'ю.

 

Ведучий 2: Мабуть, немає нічого дорожчого для людини, як рідний дім. Додому повертаючись з далеких доріг, несемо свої радощі, сумніви і печалі. Саме в рідній домівці черпаємо любов, добро, тепло і ніжність від найдорожчої людини – Матері.

 

Студентки  виконують пісню Н. Май «Мама»

 

Студентка:

З далекої тривалої дороги,

Через печалі й гіркоту розлук

Спішу вклонитись отчому порогу

І доторкнутись материнських рук.

Ти вміла ждать. За те тобі спасибі,

За білі короваї на столі,

В дорогу ти благословляла хлібом,

Щоб не цурався рідної землі,

Ділив з людьми і радощі й печалі,

Не спотикався і не відступав.

Щоб рідного батьківського порогу

Ніколи у житті не забував.

Чому мене так вабить рідна хата,

Збадьорює, мов подихом весни?

Бо в хаті тій мене чекає мати

У світлому серпанку сивини.

 

Студентка:

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні,

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята, де пройшли ваші дні золоті,

Лиш не можуть вам вічними стати,

Руки мамині – крила святі!

Щоб не мучила совість по-тому -

Не приносьте батькам ви печаль,

Бо для них ви – жар – сонячний промінь,

Тож не гасніть у рідних краях!

 

Ведучий 1: Я низько вклонюсь Вам тому, що Ви - жінки!Це ваші муки створюють на світ нові життя. Це ваші безсонні ночі вирощують з безпорадних крикунів старанних хлопчаків та дівчаток. І це Ваші турботи і Ваш труд, Ваша любов благословляє їх на подвиги в ім ’я життя на Землі.

 

Ведучий 2: Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання, тривоги. Це зрозуміло кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою вона не розмовляла. У матерів надто багато спільного.

 

Ведучий 1: Материнське серце здатне перейматися болем на відстані, журитися долею своїх дітей, онуків, правнуків, усе життя. І хочеться кожному з нас, щоб Сива Ластівка, Мати, жила вічно.

 

Студентки вклоняться на сцені зі словами:

1. Вклоняюся Вам, які вигодували мене хлібом, потом і кров’ю, вірою і терпінням…
2. Вклоняюся Вам за те, що рятували мене від хвороб, нещастя і труднощів…
3. Вклоняюся тобі, Матері роду людського, ім’я якій – Жінка.
4. Миру і щастя на Землі, по якій ти йдеш, Мамо.

 

Студентки виконують пісню

А. Малишка, П.Майбороди «Рідна мати моя»

 

Ведучий 1: Немає слів, щоб висловити подяку материнській любові, бо любов та без меж. Вона невимушена, безконечна і незмірна. Родина може відвернутись, друзі можуть стати ворогами, тільки в материнськім серці знайдемо жертвенну любов.

 

Ведучий 2: Немає нічого на світі кращого і Богу милішого, як любов матері до своїх діточок – в її серці ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.

 

 Звучить відео «Притча про матір»

 

Ведучий 1:

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка.

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги.

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

 

Ведучий 2: Образ матері - це окраса найвизначніших творів літератури, живопису.

Хто краще сказав про святість і високе покликання материнства, ніж Тарас Григорович Шевченко?

 

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Я перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої, що в мир

Нам Бога принесла.

 

Студентка:

Мамо! Яке то слово! Найрідніше, найлагідніше, найперше…

Із ним веселіше нам жити,

Бо матір’ю в ріднім краю

Назвали дорослі й діти

Вітчизну єдину свою.

Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова як «мати»,

Немає у світі у нас.

 

Студент:

Кожна моя дорога – зморшка нова у нені

Кожна моя тривога – пасемце сиве у неї.

Яснота нездоланна! О, мамо рідненька!

Пресвяті твої сльози, піт і труд, спів і сміх.

 

Студент:

Вертаючись з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуйте руки ваших матерів,

Натружені, ласкаві й ніжні руки.

Ніщо не вічне – вічні матері!

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі

У кожного живе у серці мати.

 

Ведучий 1:

Допоки батько живий,

Допоки мати жива,

Поспішайте сказати

Найніжніші слова:

- Рідна мамо – живи!

- Рідний тату – живи!

Найдорожчі у світі це ви!

 

Студентки виконують пісню Н. Май «Мамина сорочка»

(або відео кліп)

 

Ведучий 2: Пройдуть роки. Ми виростемо і розлетимося із рідного гнізда. Та де б ми не були, завжди пам'ятатимемо про те місце, де народилися і виросли, про найдорожчу людину, яка чекає нас вдень і вночі — рідну матір свою.

 

Студентка читає вірш Р.Бойчука «Молитва матері»

 

Ти руки простягаєш до небес,

В молитві склавши їх долоня до долоні

І сивина давно вже вдарила у скроні,

Та ти все молиш в Господа чудес.

Ти просиш в Нього щастя для дітей,

Очі заплющивши: повіку до повіки

Стиснувши міцно, із яких маленькі ріки

Стікають по обличчю до грудей,

Якими ти кормила їх колись,

В думках з надією, що все тобі воздасться.

Сьогодні ж молиш ти навколішках про щастя,

Та не для себе,- все для них. Молись

Із вірою у зміни у житті,

Бо в твоїм шепоті в цю мить велика сила,

І вір, про що б ти зараз в Бога не просила,

Здійсниться! В материнськім почутті

Приховано чимало чистих сил:

Все вічні ласка й теплота, любов безмежна.

Ти до дітей своїх постійно будеш ніжна;

Вони й в далі в обіймах твої крил.

 

Ведучий 1: «Шануй батька свого і матір свою,- вчить четверта заповідь,- і добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь Бог твій дає тобі».

 

Звучить мелодія “Ave Maria”. (Студентка, звертаючись до образу Божої матері, говорить молитву).

 

Студентка: Всемилосердний Боже! Дякую! Дякую Тобі за наших батьків та за все те добре, що ти нам подав через них. Вони виховують нас і навчають любити Твої святі заповіді. А ти, Господи, поможи нам у цьому твоєю ласкою. Благослови їх добром, здоров’ям та довгим щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перейти всі труднощі, дай потіху від своїх дітей.

 

Ведучий 2: «Три біди є в людини: смерть, старість і погані діти,» — говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей не можна уберегтися, як і від вогню, бо це залежить не від батьків, а й від самих дітей.

 

Ведучий 1: Ріднішої від любої неньки немає нікого на світі. Скільки у неї справ, скільки щодня турбот! І як мало радості. Подумайте, друзі! Адже ви можете не тільки в свято робити їй приємне. Ви можете це робити щодня. Як? Дуже просто. Потрібно лиш дуже-дуже любити свою маму. І щодня, щохвилини пам’ятати, що вона у вас одна-єдина у світі. І що ніхто вас так не любить, як вона.

 

Ведучий 2: А якщо мама іноді гнівається на вас трішки, то це лише тому, що хоче, щоб ви виросли найкращими, наймудрішими, найпоряднішими людьми, які вміють відстояти справедливість, захистити слабших.

 

Ведучий 1: Хай ваші стосунки з матір'ю будуть такими ж щирими і чуйними, як у цьому діалозі матері й сина.

 

Син:

Розкажіть мені, мамо, про вишні.

Їх було так багато в саду.

 

Мати:

Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

 

Син:

Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

 

Мати:

А той, сину, хто виріс у горі —

Не часто на зорі дививсь.

 

Син:

Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

 

Мати:

Наша доля, мій сину, як море —

Той пливе лиш, хто має човна..

 

Син:

Розкажіть мені, мамо, про роки —

Чи спливають помітно вони?

 

Мати:

Роки, сину, помітні, допоки

Матерів пам 'ятають сини.

 

виконання пісні Б.Олійника, І.Поклада «Пісня про матір» (або «Ніби вчора рідна мамо»).

 

Студентка:

Голубіють очі батьківської хати,  

І стежина в'ється двором до воріт.

Ти по тій стежині вивела нас, мати.

На щасливу долю, у широкий світ.

Спасибі вам, мамо, за твоєї душі багатство,

За любов материнську святу.

Спасибі, мамо, за твою найніжнішу ласку

І найдобрішу твою доброту.

Ти для нас хотіла прихилити небо,

Щоб не знати дітям смутку і невдач.

Не завжди слухняні ми були у тебе.

Дорога матусю, ти за все пробач.

 

Студентка: Материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі ми і не завжди вміємо її оцінити. Подивімося в мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють у них смуток? Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі. Пам'ятаймо завжди про це.

 

Студентка:

Допоки нас чекають наші мами,

і доки виглядають нас батьки,

провідуймо, та не лише листами,

хоч дорогі їм і скупі рядки.

Заниє жаль у щедрім слові «мама»

І чайкою здригнеться сині вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись…

Коли неждано вдарять в дзвони далі.

Тоді на все, на все знайдеться час.

Але ні сльози, ні вінок печалі –

Уже ніщо не виправдає нас.

 

Студент:   За ваш скарб, дорогі мами, за дітей, за рідну пісню колискову, за рідну мову, за світлий серпанок дитинства - за все ми низько вклоняємось і кажемо щире разом «Спасибі!».

 

Студентка читає вірш «Цілуймо руки наших матерів»

О руки ті, вони вночі не сплять, 

Оберігаючи рожевий сон дитяти,

З віків у вічність проплива земля.

Нас на руках тримаючи, як мати.

З чужих країв, вертаючи домів,

Після далеких мандрів і розлуки

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві, рідні руки.

Вони нас від колиски повели

1сорочки нам шили, вишивали,

І підкидали в небо нас малих,

Щоб і в житті ми високо літали.

Мов ластів'ят, готуючи в політ,

В любистковому літеплі купали,

І прикипали руки до воріт.

Коли у даль між люди виряджали.

Ніщо невічне, вічні матері.

Уже й тоді, як нікому стрічати.

Допоки сонце світить на землі.

Вона жива, многостраждальна мати.

З чужих країв, вертаючи домів.

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів.

Натруджені, ласкаві, ніжні руки.

 

Ведучий 1: Дорогі друзі! Бережіть матерів так, як вони бережуть вас. Даруйте їм радість і спокій. Хай із вами по життю крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість.

 

Ведучий 2: Наші мами! Сьогодні ми низько вклоняємся Вам за ваші нестерпні муки, в яких народжується нове життя, за Ваші безсонні ночі, коли Ви сиділи над нашими колисками, за Ваше велике терпіння, ніжні руки і гаряче серце. Це Ваша повсякденна турбота і невтомна праця, Ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя. Здоров'я і щастя Вам, наші мами, і низький уклін!

 

Студентка:

Вітер торкає віти,

І листя шумить, шумить...

Мама живе на світі,

Легше від того жить.

 

Студентка:

Погляд матусі - літо,

Усмішка - день весни...

Вмиєшся їхнім світлом

І відчуття вини –

Тягар твоїх бід і помилок

Їй до кінця нести.

Встигнуть в життя б, не в споминах,

Припасти до рук: «Прости...»

 

Студентка:

Вічна моя любове,

Не вберегла від бід,

Ще найніжніше слово

Не встигла сказать тобі.

А дні все хутчій до вирію,

Не змога їх зупинить...

Мамо, що ж в серці визріло?        

Що тобі, рідна, болить?

Ось мої плечі, руки –

Легше удвох іти.

Мамо, за дні розлуки,

За думи гіркі прости!

 

Студентка:  Вітер торкає віти,

І листя шумить, шумить...

Мама живе на світі,

Легше від того жить.

 

Ведучий 1: Мама! Мама! - гарне слово,

Тільки скажеш - все готове!

- Мамо, кашки! - кашка є.

- Мамо, чаю! - вже наллє.

- Мамо, спатки! - вже роздітий,

І у ліжку, і укритий.

 

Ведучий 2: - Мамо, ніжку зав’яжи!

- Мамо, казку розкажи!

Мама! Мама! - гарне слово!

Тільки скажеш - все готове!

 

Ведучий 1:

Спасибі, матусю, спасибі, рідненька,

За те, що теплом зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину

Ми можемо серцем схилитись до Вас

 

Ведучий 2:

Спасибі, матусю, що Ви нас зростили

І щастя, і долю дали.

За руки невтомні і серце ласкаве

Низький Вам уклін до землі.

 

Студентка виконує пісню М Сингаївського, В.Верменича «Чорнобривці»