Сценарій виховного заходу на тему:"Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність" незалежність"

Сценарій позаурочного виховного заходу на тему: « Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність »

 

Зміст

Анотація

Вступ

Сценарій  позаурочного виховного заходу “Нехай

святиться у віках в борні здобута незалежність”

Висновок

 

Анотація

 

Виховання патріотизму та національної самосвідомості – справа вкрай необхідна і дуже непроста.

Як показує досвід багатьох країн , саме почуття національної гідності сприяло їх швидкому розвитку.

Формування національної самосвідомості являє собою систему, що створювалася протягом віків самим народом.

Це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світогляд та цілісні орієнтації підростаючого покоління, передавати національний досвід, надбання попередніх поколінь.

Вивчачи історію України і аналізуючи суспільні процеси, організатори заходу намагалися визначити, яке суспільне явище залишило найглибший слід в історії українського народу, зумовило глибокий вплив на формування національного характеру.

 Без сумніву, одними із таких факторів були боротьба козацтва, Перша та Друга світова війна.

Має непересічне значення й те, що ми, педагоги, повинні не лише знати й знайомити підростаюче покоління з минулим, а й проводити аналогії з сучасним.

Зваживши всі аргументи, ми обрали тему воєнних подій в історії і сучасності як основний засіб виховної роботи, зважаючи на ситуацію в країні, яка склалася на даному етапі .

 

Основною метою виховного заходу є формування національно свідомих громадян України, творче продовження в сучасних умовах звитяги, вироблення в  кожного учня, присутнього на заході, прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця – патріота .

 

Ознайомити учні з  минулими і сучасною  війнами; через поезію і пісні донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорсткість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати; виховувати свідому любов до Батьківщини, сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за свій народ; пробуджувати позитивні почуття і викликати засудження аморального, антигуманного; виховувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.

 

Вступ

 

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В.О. Сухомлинський).

Патріотичне виховання – виховна діяльність, спрямована на формування в учнів почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини та до представників спільних культури або країни.

Таке виховання включатиме розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Має застосовування як у сім’ї та школі, так і в державних і громадських організаціях, засновуючись на впевненості в позитивному ефекті такого ж відношення.

В основі будь-якого суспільства лежить система цілей, яка виробляється на основі культури суспільства і системи цінностей цього суспільства.

В Україні патріотизм повинен бути введений в ранг національно значимої і об’єктивно необхідної цінності, тому що він являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями.

 Патріотизм поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, за свій народ, гордість за їх минуле і сьогодення, готовність до їх захисту.

В суспільстві, що сформувалося і розвивається, засвоєння патріотичних цінностей і норм життя – це перш за все об’єктивний, керований процес. Патріотизм не закладений в генах, він явище соціальне за своєю природою і тому не успадковується, а формується.

Зміст патріотизму визначається духовним і моральним кліматом суспільства, традиціями, колективним досвідом попередніх поколінь.

Визначення власних ціннісних орієнтацій, ставлення до своїх традицій і культури, минулого і майбутнього – все це стає не абстрактною теорією, а насущною проблемою сьогоднішнього дня.

Цілі патріотичного виховання підлітків та юнаків у виховній роботі навчального закладу:

— підвищити рівень патріотичного розвитку учнів;

— забезпечити комплексний підхід до гармонійного розвитку учнів;

— підвищити ефективність виховання у дітей пізнавального інтересу до рідного краю, до своєї країни.

Насправді проблема патріотичного виховання є актуальною в наш час, особливо зважаючи на теперішні події в Україні.

І тому є важливим виховання патріотизму у підлітків в навчальному закладі та сім’ї.

 

 

 

  Тема виховного заходу: « Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність!»

Україна буде тоді,

коли будуть люди,

які найдужче боятимуться

її ганьби…»

Ліна Костенко

 

Було нам важко і було нам зле.

І західно і східно.

Було безвихідно. Але.

Нам не було негідно.

Ліна Костенко

 

Мета: розширити знання учнів про нашу Батьківщину – Україну;  виховувати в учнів любов до України, патріотизм, повагу до її захисників – учасників АТО; довести до свідомості учнів, що ми самі відповідаємо за долю нашої держави, що кожен українець повинен мати активну громадянську позицію щодо своєї історії та подій на сході України; дати новий імпульс духовному оздоровленню учнів, який передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і грунтується на визнанні пріоритету прав людини, яке функціонує на засадах гуманізму.

Очікувані результати:

•      формування ціннісного ставлення до держави, українського народу, його мови, звичаїв і традицій;
•      розширення знань учнів про історичне минуле України;
•      усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним; усвідомлення своєї ролі в колективі, державі, світі; почуття гордості за свою державу, любов до неї; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ; формування навичок відповідальної поведінки, розвиток критичного мислення.

 Оформлення: вислови та вірші про Україну, національна символіка та атрибутика України.

 

 

 

 

 

 

 ФОТО ВЕДУЧИХ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ «НЕХАЙ СВЯТИТЬСЯ У ВІКАХ В БОРНІ ЗДОБУТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ»

 

 

 

 

•      Ведучий: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

 

•      Ведуча: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

 

•      Ведучий: І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

 

 

 

 

Ведуча:

•       Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

 

Ведучий: Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

 

(В зал урочисто під музику-марш вноситься Державний прапор України.)

Ведуча: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

 

 

 

(Звучить Державний Гімн України).

 

 

 

 

 

Ведуча: …Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.  ( Ліна Костенко)

 

Ведучий: Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

 

Ведуча: Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

 

 

                       ЗВУЧИТЬ  ПІСНЯ «ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ»

 

 

 

Ведучий: Гадаєш, ти мене образив,

коли бандерівцем назвав?

Скажу тобі на це одразу –

Я ним не був! Тепер вже став!

 

Сприймаю це, як нагороду!

Звання, присвоєне за те,

Що сином став свого народу,

Любові почуття святе!

 

 

Люблю безмежно рідний край,

Оцю чарівну, магічну мову,

Дарований Всевишнім рай,

Красу дівочу чорноброву.

 

 Ведуча: Чому прийшли на нашу землю?

Чому затіяли війну?

Невдасться знищити нас й стерти,

Бороним землю ми свою!

Ви поливаєте нас з “градів”,

Міста руйнуєте ущент

І не жалієте снарядів,

Бо так звелів ваш президент.

Його амбіції великі,

Він хоче підкорити світ,

Обличчя Януса дволике,

Самозакоханий гаспид.

Нас не поставить на коліна,

Картавий карлик – новорос

І буде вільна Україна,

І вбереже нас всіх Христос!
 

 

 

                   ЗВУЧИТЬ   ПІСНЯ «НЕЗЛАМНА»

 

 

 

 

 

Ведучий: Не плач, кохана, чуєш, я живий.

Не міг тобі раніше подзвонити.

То був страшний, запеклий, довгий бій,

Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.

Утри сльозу й нарешті посміхнися,

А ще молись, за нас усіх молись.

І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,

Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:

Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,

Під обстрілом читаємо відтоді.

 

 

                     

 

                            ЗВУЧИТЬ  ПІСНЯ «СОЛДАТУ АТО»

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Для вшанування світлої пам'яті, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України оголошується хвилина мовчання

 

 

 

 

 

                       ЗВУЧИТЬ ХВИЛИНА ПАМЯТІ. МЕТРОНОМ.

 

 Ведуча: Кожному воїну присвята. Пробачте

Про що мовчать сумні солдата очі?

Про те, що нам не варто говорить:

Про жах війни, про молитви щоночі,

Про те, як тяжко друзів хоронить…

 

Що сховано за посмішку солдата,

Таку гірку, що сльози на очах?

Останнє слово мудрого комбата…

Чи власний непоборний дикий страх…

 

Страшна війна так швидко все змінила…

Чому черствіють молоді серця?

Мов ангели, що в них забрали крила

Й тепер нема до неба вороття…

 

Вони мовчать, немає що казати,

Бо ми не хочем бачить їхній світ,

Бо ми не хочем з ними помирати,

Нам рано ще писати заповіт…

 

 

Прокинсь, народ, до нас кричать їх очі,

Та ми ж сліпі, і не бажаєм зріть…

Оглухли ми, лиш молимся шоночі,

Та не за них, а щоб собі пожить…

 

 

 

 

Вони мовчать, щоб ми таки почули,

Щоб ми відкрили злякані серця:

Згадайте їх, вони ж нас не забули,

Вони для нас виборюють життя!     

 

 

 

ЗВУЧИТЬ  ПІСНЯ «ЗАСПІВАЙМО ПІСНЮ  ЗА УКРАЇНУ»  

 

 

 

 

Ведучий: На цьому наш виховний захід оголошується закритим.

 

До виносу державного прапору стояти струнко. Винести державний прапор.

 

Звучить гімн ЗСУ

 

   

 

                                       

 

                                          Фото учасників заходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Висновок

Патріотизм – це відчуття гордості за свою Вітчизну, її історію, звершення. Це прагнення зробити свою країну красивішою, багатшою, міцнішою, щасливішою – в цьому національна гордість і гідність народу, згуртованого патріотичними відчуттями як суспільним цементом.

Патріотизм як піднесене відчуття, незамінна цінність і джерело, найважливіший мотив соціальної значущої діяльності, найповніше виявляється в особі, соціальній групі, що досягла вищого рівня духовно-етичного і культурного розвитку.

Дійсний, духовний в своїй основі патріотизм припускає безкорисливе, беззавітне аж до самопожертвування служіння Вітчизні.

Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності і принципи виховного процесу і специфіку патріотичного виховання:

•      обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в нім;
•      обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів;
•      діалектична єдність і органічний зв’язок між учбовим матеріалом і змістом позаурочних заходів;
•      інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи;
•      опора на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять;
•      опора на позитивне в осіб вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії;
•      координація взаємодії школи, сім’ї і громадськості в системі патріотичного виховання.

 

Вікові психологічні особливості дітей сприяють формуванню патріотичних відчуттів саме в підлітковому віці:

–    здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні;

–    інтелектуальна ініціативність, допитливість;

–  емоційна активність, вразливість, яскрава емоційна пам’ять, довірливість;

–    здатність до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім’я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.

 

Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації.

Дана система повинна сприяти виробленню наступного мислення, прихильності своїй національній спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відкритості до всіх інших систем і традицій.

Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до відчуттів інших, бути небайдужим до трагедій Вітчизни і народу.