Сценарій виховного заходу "Слава ЗСУ"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД : «СЛАВА ЗСУ»

Зміст

Анотація

Вступ

Сценарій  позаурочного виховного заходу “Слава ЗСУ"

Висновок

 

Анотація

Формування громадянських якостей: патріотизму, людяності, поваги до людей військових, працьовитості; виховування гідних громадян і захисників своєї держави– справа вкрай необхідна і дуже непроста.

Як показує досвід багатьох країн , саме почуття національної гідності сприяло їх швидкому розвитку. Формування національної самосвідомості являє собою систему, що створювалася протягом віків самим народом. Це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світогляд та цілісні орієнтації підростаючого покоління, передавати національний досвід, надбання попередніх поколінь.

Зваживши всі аргументи, ми обрали тему воєнних подій в нашій державі,  як основний засіб виховної роботи, зважаючи на ситуацію в країні, яка склалася на даному етапі .

Основною метою виховного заходу є формування національно свідомих громадян України, творче продовження в сучасних умовах звитяги, вироблення в  кожного учня, присутнього на заході, прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця – патріота .

Обладнання: святково прибраний зал, музичне обладнання, мультимедійна презентація, відеофрагменти та музичні кліпи, вгорі напис “Слава ЗСУ ”.

 

 

Навчальна мета:

збагачувати, розширювати й узагальнювати знання; розвивати пізнавальні

інтереси учнів, виховувати почуття патріотизму, любові до Батьківщини і поваги до захисників Вітчизни.

 

Розвивальна мета:

формувати активну громадянську позицію учнів щодо єдиної, цілісної

держави та захисту її кордонів, спонукати особистість до осмислення себе як частинки великого українського народу, пробуджувати національну самосвідомість.

Виховна мета:

Виховувати  глибокі патріотичні почуття до рідної землі, дружби та взаємоповагу один до одного, взаєморозуміння, причетність і

відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї

життя;

 

 

 

Ефективність розробки передбачає:

- підвищення рівня патріотичного розвитку учнів;

- забезпечення комплексного підхіду до гармонійного розвитку учнів;

- підвищення ефективності виховання у  учнів пізнавального інтересу до рідного краю, до своєї країни;

- підвищення престижу військової служби, ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- готовність до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

 

 

Вступ

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В.О. Сухомлинський).

Патріотичне виховання – виховна діяльність, спрямована на формування в учнів почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Патріотизм не закладений в генах, він явище соціальне за своєю природою і тому не успадковується, а формується.

В Україні патріотизм повинен бути введений в ранг національно значимої і об’єктивно необхідної цінності, тому що він являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями.

 

Насправді проблема патріотичного виховання є актуальною в наш час, особливо зважаючи на теперішні події в Україні.

І тому є важливим виховання патріотизму у підлітків в навчальному закладі та сім’ї.

                                       

          Хід проведення заходу

 

Ведучий:

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорею світити

І волю і долю знайти.

 

Ведуча:

Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок народів.

 

Ведучий:

 Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків.

 

Ведуча:

 Українська армія! Шлях її утворення та формування такий же непростий, як і становлення самостійної держави України. Українські січові стрільці, Галицька армія, армія української народної республіки, українська повстанська армія, збройні сили України – так в свій час називалося українське військо, яке було призване боронити націю.

 

Ведучий:

24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Настала потреба створення національної армії, армії держави, яка отримала незалежність і лише стала на шлях свого відродження та розвитку.

 

 

 

 

Ведуча:

6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили України». Саме ця подія стала підставою для офіційного встановлення свята – Дня збройних сил України.

Протягом 25 років Збройні сили України пройшли непростий шлях становлення.

 

Ведучий:

Ми, нинішнє покоління, повинні віддати шану героям, завдяки яким майорить сьогодні синьо – жовтий прапор свободи в нашій державі Україні.

Українські юнаки повинні бути свідомим, що проходячи службу в армії, вони стають захисниками своїх матерів, сестер, коханих дівчат, рідного села чи міста, де проходило дитинство чи юність.

 

Ведуча:

Український хлопче майбутній солдат

Очима історії ти поглянь назад

Бо багато крові пролилося колись

Щоб твої мрії сьогодні збулись

Щоб світило мирне сонце над землею

 Щоб Україна йшла у майбуття

Молоді вкраїнці долею своєю

На вівтар свободи поклали життя

Не схилили голови, душі не скорили

У ярмі чужому не схотіли жити

Гордість українців в світі не згубили

Вірити навчились і Бога любити

Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої

Знай, що Батьківщину треба захищати

І в час небезпеки, як хоробрий воїн

Відзовись, як кличе Україна мати!

Звучить у виконанні учнів пісня   «Дякую Тобі»        

Ведучий:

Служити в українському війську, служити Україні – було справою честі і життя.

Українська армія по праву пишається своєю історією, своїми традиціями.

Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі

Не має більшого покликання, як захищати рідну землю.

 

 

 

 

Ведуча:

Україна сьогодні незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти рідну землю. І служать наші хлопці сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній справа честі і обов’язку...

 

Ведучий:

Народ мій є , народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ.

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

 

 

Ведуча:

Вставай , народе, в святу годину.

Та не для помсти за рідну кров.

Вставай за правду, за Україну,

Вставай , народе, твій час прийшов!

 

Ведучий:

Вставай, народе, в єдину лаву

Шикуй братерства всіх наших мов.

Вставай, твори свою державу,

Вставай, народе, твій час прийшов!

 

Ведуча:

«Служу на вірність народу України» – це не просто слова з присяги – це героїзм, це мужність, це непохитність, які дарують нам усім впевненість у завтрашньому дні.

 

Ведучий:

Вшануємо пам’ять наших героїв хвилиною мовчання. (Хвилина мовчання.)

 

Ведучий:

Ти боровся за мене, мій відданий, вірний солдате.

 Своїм потом і кров`ю відстоював честь і любов!

 Ти волів з моїх рук ці ворожі кайдани зірвати!

 І пролив на священній землі молоду свою кров.

Пригорну тебе, ніжно, до серця, мій соколе-сину.

Твої рани криваві омию

сльозами землі.

Нагодую тебе її хлібом святим і духмяним.

Хай розтануть нещастя й тривоги в холодній імлі.

І нестерпного болю у серці твоєму не стане.

Ти - опора моя і надія на вістрі сльози.

Я - твоя Україна, що скоро з колін підведеться.

 

Ведуча:

Хай свобода розквітне, мов райдуга після грози.

На гарячих руїнах мого розіп`ятого серця.

І могутній Дніпро, зареве ніби лев, уночі!

Об круті береги, кігті хвиль поточивши відважно.

 Поржавіють ворожого війська сталеві мечі!

 Ми розправимо крила й летіти нам буде не страшно!

Заспівають в вишневих садах молоді солов`ї.

 Ніжна пісня любові весняним промінням проллється.

 І не знатимуть болю війни, наші світлі краї.

А священна молитва цвістиме у кожному серці.

 

Звучить у виконанні учнів пісня «Не сумуй»

 

Ведучий:

 На сході плаче наша Батьківщина,

Ворожі танки все кордони рвуть,

Щодня солдати українські гинуть,

Свої життя за нашу волю віддають.

 

Ведуча:

Герої України не вмирають,

У пам’яті завжди вони живуть.

Пташками їхні душі відлітають,

І з неба дивляться на нас, мабуть.

 

Ведучий:

А ми живем і будем жити, люди,

В краю своїм співатимем пісні!

І буде мир, і злагода в нас буде,

І щастя на українській землі!

 

Ведуча:

Колись історія назве

Наш час народженням людини,

Бо поки серце в нас живе –

Ми не стяли на колінах.

Звучить пісня «Україна калинова».

 

Ведучий:

Наша зустріч добігає кінця. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо наш храм людської душі, не будемо байдужими та черствими, будемо патріотами своєї Батьківщини то будемо гідними називатися українцями!

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина

Запалить любов’ю гарячі серця,

Й піснями наповниться вся Україна

Від щастя, якому не буде кінця!

 

Ведуча:

Я знаю: ми відродимось, народе,

Повернемо і мову, й рушники.

Я вірю: Українонька заплаче

Від пісні щастя, що на всі роки.

Я знаю: розцвітуть сади зелені,

Заграють ріки на струні степів,

І білі вишні, ніби наречені,

Під вітром розіллють бентежний спів.

Я вірю: колись буде в Україні

Соборність і духовна чистота,

«Згинуть вороженьки, як роса на сонці» ,

Сяйне крилом веселка золота.

Рожево спалахнуть духмяні весни

І полетять лелеки й журавлі.

В любові кожне серденько воскресне

На світлій, мирній, радісній землі!

Звучить у виконанні учнів пісня «Ми – українці»

Вчитель:

Звичайно, у кожному дома, у кожній сімї, ми молитимемося за наших воїнів. Нехай вони повертаються додому живими та неушкодженими, нехай Бог помагає нашим хлопцям здолати ворогів української землі!

 

Висновок.

 

«Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується».
(В. О. Сухомлинський).

 

Простими словами, Патріотизм — це любов до своєї країни, своєї нації і своєї культури.

Патріотизм включає в себе такі основні аспекти як:

• Особлива прихильність до своєї країни;
• Почуття особистої ідентифікації з країною;
• Особлива турбота про добробут країни;
• Готовність жертвувати собою, щоб сприяти добробуту країни.

 

 

  Патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. За філософським словником патріотизм – (грец. patre - батьківщина) – громадський і моральний принцип, який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється в певному образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, який зазвичай називають любов'ю до батьківщини.

 

В деякому відношенні, патріотизм це певний соціальний і моральний принцип, який викликає у людини почуття прихильності до своєї країни. Він викликає почуття гордості за свою націю, країну або культуру.

Патріотизм сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави, оскільки високий рівень патріотизму громадян забезпечить повноцінний гармонійний розвиток як особистості в державі, так і суспільства вцілому.