Сценарій виховного заходу "Я люблю Україну"

                                              Виховний захід

                                 на тему : «Я люблю Україну»

Зміст

Анотація

Вступ

Сценарій  позаурочного виховного заходу “Я люблю Україну"

Висновок

Анотація

Україна – таке красиве, величне слово. Величезний дар, отриманий від Бога. Для кожного з нас Батьківщина – це не просто місце, де ми народилися. Це і затишна хатинка, і батьки, і друзі.

За що потрібно любити Україну? Та хоча б за те, що вона одна така єдина в усьому світі.

Основна мета:

розкрити суть поняття патріот, формувати і розвивати патріотичні почуття учнів, розвивати у дітей прагнення бути свідомими громадянами України; спонукати  учнів до розуміння своєї значущості в країні, виховувати почуття гордості за рідну землю, бажання приносити користь рідній країні, сприяти покращенню життя на цій землі.

Мета заходу:

навчальна – поглибити знання учнів про Україну, її символи, традиції,

розкрити суть поняття патріот, формувати  пізнавальний інтерес, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування;

розвивальна – розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки; уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, колективну творчість і комунікативні здібності, розширити знання учнів про свою рідну державу, мовлення дітей, їхній світогляд,виховувати почуття гордості за рідну землю, бажання приносити користь рідній країні, сприяти покращенню життя на цій землі.

виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, розвивати патріотичні почуття учнів, творчу самостійність і відповідальність, уміння самоорганізовуватись, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Ефективність розробки передбачає:

формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов’язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини,  виховувати учнів як громадян, які люблять свою Батьківщину – Україну, свій народ, мають національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи, вміють ними керуватися у своїй життєдіяльності.

 Обладнання: урочисто прибраний зал; прапор України, карта України, державні символи.

ВСТУП

Ми любимо нашу Україну, бо тут ми народились, вперше зіп’ялись на ноги і пішли у світ тими стежечками, які простягайся від рідного порога у широкий світ. Для кожної людини наймиліша та земля, де вона народилася і виросла. Недарма ж у народі кажуть: «Де рідний край, там і рай, а де чужина — там домовина».

Але й людина у свою чергу має бути готовою захистити і рідну землю, заради неї піти у бій, на подвиг, коли це необхідно, тобто бути справжнім патріотом своєї Батьківщини. А в мирний час самовіддано трудитись, щоб країна була багатою — тоді всім житиметься добре, заможно і безпечно.

Епіграф (записаний на дошці):

                                      «Є багато країн на землі

                                      В них - озера, річки і долини.

                                  Є країни великі й малі,

                                    Та найкраща завжди Батьківщина!

                             найчарівніша, як перлина.
                                         В моїм серці вона єдина.
                                           Це моя Україна».

Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу.

Музичний супровід пер початком заходу: "Одна єдина". Муз.О.Морозова. Сл. Вадима Крищенко. Виконавець: Народний артист України Іво Бобул

                                         Хід проведення

Ведучий :

 Ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина – це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнська пісня.

Ведуча:

Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море. Це працьовиті люди, які прославили нашу неньку на весь світ добрим словом та ділом.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ведучий: 

Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її і є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати на її розвиток і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, мову, культуру, бути добрими, чесними, милосердними, працелюбними.

Ведуча:

«Добре тому, хто в своєму дому». Бо в своєму рідному краю кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. «Людина без Вітчизни, що соловей без пісні». А справжню тугу за рідним краєм людина відчуває тоді, коли розлучається зі своєю стороною.

Пісня «Розцвітай Україно»

 Ведучий:

 Кажуть, що в рідній хаті і стіни допомагають, і це правда. У себе вдома людина впевнена в собі, почувається вільною, сміливою і сильною. А й справді, навколо рідні люди, родичі, друзі і просто земляки, які так само думають, знають ті ж традиції, ту ж історію, звичаї. Рідна земля, як мати — добра, щира, мила. Вона готова захистити кожного з нас.

Ведуча:

Ми заявили про себе як про величну націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Є нація! Хай знають всі на світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний гімн!

Звучить державний гімн України

Ведучий:

Сьогодні ми поговоримо про те, що нам слід зробити для своєї Батьківщини, щоб вона процвітала, щоб жилося нам щасливо в рідному краю. І в кожного учня по всій нашій Вітчизні, світиться у сердці безмежна любов до милої, дорогої і рідної України, нашої Батьківщини. Кожен любить свою Україну, бажає їй добра, старається стати справжнім патріотом і громадянином своєї Вітчизни.

Ведуча:

Мов підземні води яворину,

Що квітує ген біля села,

Мою незалежну країну

Живлять три цілющих джерела.

Перше джерело - то є державність,

Бо без стягу, гімну і герба

Ми таки були б нерівноправні,

Не народ, а ніби та юрба.

Без грошей, без війська і кордонів

Була б територія сама,

А без Конституції й законів

То, вважай, що нас уже нема.

Друге джерело – це є духовність.

Без культури й мови ми ніхто.

Не вкраїнці, а хохли гріховні,

І зазнався тоді б з нами хто?

Третє джерело - патріотизм,

Бо без нього також не держава,

Той лжепатріот , хто, як «нарцис»,

Закохався в себе  і волає «Слава!»

Віра, мрія й праведні труди

І серця у нас не зачерствіють.

Україна житиме завжди

І джерела наші не зміліють.

Ведучий:

І за партами в школах, ліцеях

Нове плем’я козацьке зросте,

І до тебе, Вкраїно, душею

Вже з дитинства воно проросте.

Вільні діти твоєї родини

У майбутнім прославлять свій край

І простори твої, Україно,

Перетворять в справжнісінький рай!

 Звучить пісня «Як у нас на Україні»

          Ведуча:

Воїне,лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

В тривожний час непросто говорити…

Всі мріємо,що спиниться війна.

Там гинуть люди,їм би жити й жити,

Але від пострілів здригається земля.

Що буде далі? Чи настане завтра.

Для тих людей,що зараз у бою?

На них чекають вдома їхні мами.

Благаю,припиніть ви цю війну!

Сьогодні Україна вся в плачу,
По всіх усюдах б’ють церковні дзвони.
Запалим в кожнім домі ми свічу.
І всі разом підійдем до ікони.

Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна ридає зараз мати.

Запалимо  вогонь скорботи

За тих Героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Схилімо наші голови перед світлою пам’яттю тих лицарів,

Котрі в далекі роки стали на смертельну боротьбу

З ненависним ворогом, і тих воїнів, які в наш час

Загинули за волю України.

ЗВУЧИТЬ ХВИЛИНА ПАМЯТІ. МЕТРОНОМ.

Ведучий:

Під прапором стояли-під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

Щоб ви не були патріоти поодинці

І щоб ви були в купі як одне.

І не встидались,що ви Українці,

І не чекали,що біда мине.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

 Звучить пісня «Браття українці»

Ведуча:

Небо накриває всіх, хто не цурається  імені «Україна», хто не втрачає надії на утвердження національної свідомості, хто не зрікається  честі, совісті й правди.

І нового значення  сьогодні набуває заклик:

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

          Ведучий:

                    На білому світі

Є  різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть

Та тільки одну Батьківщину ми маємо

Її Україною звуть

           Ведуча:   

Моя Батьківщина - це вишеньки цвіт

І верби над ставом  й калина

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь. Бабця, дід мій і я,

Всі рідні і друзів багато.

Пісня «Там де рідна хата»

Ведуча:    

            Любіть Україну, як сонце любіть,

                        Як вітер , і трави , і води…

                        В годину  щасливу і в радості мить,

                        Любіть у годину негоди

                        Любіть Україну, у сні  й наяву,

                        Вишневу свою Україну,

                        Красу її вічно живу і нову ,

                        І мову її солов’їну

                           Любіть Україну , як матір свою,

                      Як рідну кохану дитину.

                      Любіть Україну, благаю, молю,

                      Як першу любов -  і єдину.

     Звучить пісня «Розцвітай Україно»

       Ведучий:

 Ведуча:

Наше життя, мов Батьківська криниця,
Яку не можна випити до дна.
Ми не завжди шануєм, як годиться,
Хоч добре знаєм, що вона одна.

Живем собі, але душевна спрага,
Ми йдем шукати чистої води.
Мов полум’я одвічна неповага,
Стирає до криниці всі сліди.

І з часом ту криницю забуваєм,
Її заносить брудом і сміттям.
Ми проживем і навіть не згадаєм,
Що саме їй завдячуєм життям!

Підвладне все нам злети і падіння,
Та хочеться щасливого буття.
Ніколи не цурайсь свого коріння,
Шануй криницю власного життя.

         Звучить пісня «Мій рідний край»

 Ведучий:

Ведуча:

Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова
Джерельцем радісно дзвенить,
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить...

Усе найкраще і єдине,
І радощі всі, і жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на Землі!

Ведучий :

Моя Батькіщина- то міцна держава,

Не допустимо ми її біди!

Слава Україні! Героям слава!

Ми були! Ми є!

Ми будемо завжди!

 Звучить пісня  «Квітуча Україна»

ВИСНОВОК

Україна ! Усе святе зібралося для кожного з нас у цьому слові: земля батьків, дідів і прадідів, найдорожча земля,  де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову.  Україна – це всі ми, вчителі й учні, це наша велика учнівська сім’я. Поет Василь Симоненко так писав про нашу Вітчизну

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як до рідної неньки, проймається великою любов’ю на все своє життя.

 Саме такими почуттями наділений патріот – людина, яка любить свою Батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові.

Кожен народ любить свою Батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності.

Отже, нехай палає і не згасає в наших серцях любов до України.

 Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом з вірою у її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

 Я люблю Україну,в світі єдину!

До тебе завжди повертаюся.

Я люблю Україну,найкращу,єдину!

Тобою,країно, пишаюся