Сценарій виховного заходу, присвячений відзначенню Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні "Боротьба заради майбутнього"

Христофорівська ЗОШ I-III ст.

Сценарій виховного заходу, присвячений відзначенню Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні

Підготувала та провела

вчитель історії

Божко Юлія Миколаївна

2020 рік

МЕТА: виховувати глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формувати активну громадянську позицію здобувачів освіти щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.

ХІД ЗАХОДУ

Вчитель. Історія України написана кров’ю. За 6 років, що минуло, ми у цьому переконалися. Хто з нас міг би подумати, що вшановуючи пам’ять героїв різних історичних епох: Героїв Крут, Голодомору 32-33 рр., Бабиного Яру, ОУН - УПА, у ХХІ ст. ми станемо свідками, учасниками, жертвами схожих подій.

Події листопада 2013 - лютого 2014 року вийшли за межі логіки. Там, на Майдані, відродилася українська нація - Гімн, набув нового звучання, а кольори національного стягу, ніколи не були такими символічними, як на тлі невинної крові героїв Небесної сотні.

Давайте зараз переглянемо коротку хроніку подій Революції Гідності, щоб зрозуміти - чому за своє прагнення свободи та європейські настрої українці сплатили життями - і, ці прагнення обернулися новітньою Голгофою України.

Інсенізація-фонова музика гімн націоналістів

“Зродились ми з великої години”

Ведучий. Криваве Водохреща. Україна ХХІ століття - День Соборності - 22 січня 2014 - cвіт сколихнула звістка, Україна здригнулася, як під час дванадцятибального землетрусу - на Майдані вбито людей… Тоді, ще ніхто припустити не міг, що Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Ігор Вербицький, Роман Сеник - новітні Герої бою під Крутами - перші із списку Небесної сотні.

“Мені наснилося” (Фон з к/ф «Холодное лето 53-го»)

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе?" "За Україну, друже мій."

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За Україну нас вбивають, брате мій."

Ведуча. 18-20 лютого 2014року - новітня Голгофа України. Київ. Майдан. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав… Юні Ангели Небесної сотні… У них було усе життя попереду.

Відеоролик “Небесна сотня. Герої не вмирають”

Ведучий. Пагорб на Інститутській став новітньою Голгофою України. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому не відокремлювали свою особисту гідність від гідності за свою державу. Вони вміли поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

Ведуча. Небесна сотня, були покликана і відібрана Богом зупинити зло, і вони це зробили. Без зброї, незахищені, тільки своїм відкритим серцем і любов’ю. Своєю самопожертвою вони волають, наказують, - «Живи, Україно, живи». «Живи!- бо ми за це померли. Продовжуємо помирати». Але вже там, на Сході України.

Учениця 1.

Кордони не спинять польоту могутнього слова

Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є

За нас Батьківщина і рідна нескорена мова

Не треба чужого але й не відпустим своє.

За рідну домівку поклали життя вірні діти,

герої, що завжди залишаться в наших серцях,

за землю, за матір зробили, що мали зробити,

герої не гинуть, герої живуть у піснях.

Учениця 2.

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Ведучий. Доживіть за нас по хвилині, по подиху кожен, по удару серця, по поцілунку, по сну.

Ведуча. Долюбіть за нас наших мам, дітей, наречених, подаруйте квіти. Ми б і самі… Правда, не могли стояти на місці, коли кинувся під кулі той молодий красивий юнак.

Ведучий. Докажіть за нас, не мовчіть, хоча б слово. Адже накрутять, перепишуть і там, і тут. Ми могли б і без вас, просто кулі летіли знову і лупили по нас, вибираючи, кого вб’ють.

Ведуча. Доростіть за нас помаленьку, по мірі прозріння, дотягніться до плечей, ухопіться сильніше за них. Ми могли б стояти, та від снайпера нема спасіння, нас врятував лише Бог і пробиті спини друзів.

Ведучий.

Проти безсмертя переможців нема,

Пресвітлі небеса за вами плачуть.

І вірить світ серцям святим, гарячим.

Ведуча.

Світ знає, недаремно полягли

Празоряні нащадки козаків.

Космічна січ лишається бійцями,

Вітри свободи відчиняють брами,

Вони несуть дідів могутній спів.

Ведучий.

Нехай пречистим буде сонця храм,

І світлим буде шлях в світи незримі.

Небесний полк вітає побратимів.

Герої не вмирають, слава вам.

Ведуча.

Схиляйтесь низько тільки перед Богом,

Питайте небо, чом воно сумне.

Моліться довго і журіться довго.

Можливо, біль так швидше промине.

Я благаю, не клоніть коліна, не гніть у дугу зламані хребти.

Через каміння власного сумління ще треба хрест на гору донести.

Ведучий.

Ми вже не ті, майдан перекував нам волю, душі, зболені серця.

Ми здобули ту правду і вогонь, з якими йдуть до самого кінця.

Кожне слово, сказане в борні - то меч і суд для тих, хто не збагнув:

«Ми люди, ми не бидло, не раби, народ, що волю у війні здобув»

Притча про 4 свічки (Фон)

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули ... Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.

Перша сказала: Я - СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене зберегти. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас.

Друга сказала: Я - ВІРА. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі. Щойно вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку.

Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: Я - ЛЮБОВ. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше - своїх близьких. І ця свічка згасла.

Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись вона закричала: ЩО ВИ РОБИТЕ?! ВИ ПОВИННІ ГОРІТИ! Я БОЮСЯ ТЕМРЯВИ! Промовивши це, дитина заплакала.

Схвильована четверта свічка сказала: НЕ БІЙСЯ І НЕ ПЛАЧ! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ можна запалити й ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я - НАДІЯ!

Заключне слово вчителя: Ми житимемо, нація наша, народ наш житиме доти, доки маємо надію та віримо у краще майбутнє для наших дітей, доки є любов до рідної неньки-України, а спокій, спокій буде, обов’язково, адже ми маємо надійних захисників.

Слава Україні - Героям Слава!