Родинне свято
«З родини йде життя людини»
Вчитель
Доброго дня, шановні гості ! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності і зворушливості. Бо воно родинне, сімейне- разом з татами і мамами. А де тато і мама, де братики і сестрички- там завжди весело, затишно і сонячно.
Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати, коли в неї є сім’я. Бо сім’я- це наша опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та негаразд, де знаходиш спокій і затишок.
Тут людина робить свої найперші кроки, звідси виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра. Тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого народу.
І я запрошую сьогодні вас до щирої розмови про тих, хто подарував нам життя, про тих, хто любить нас, піклується про нас, для кого ми завжди будемо залишатися дітьми, скільки б нам не було років – про наших батьків і сім’ю.
Ведучий
Добрий день, наші мами,
Добрий день, татусі,
Добрий день, любі бабці і дідусі,
І звичайно, гості всі!
Ведуча
Рідні мами, рідні тата,
Ми вітаєм вас на святі,
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
Ви нас теж любіть , рідненькі,
Бо ми дітки дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І, як ви, такі ж хороші.
Ми до батьків сказати хочем слово
І привітати хочем від душі,
Подарувати пісню всім чудову,
Найкращі прочитати їм вірші.
Вони ж нас, як пташат в гнізді, зростили,
Давали дітям раду, як могли,
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній – на віки!
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо ваша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти... Діти і батьки...
О, не діліться ви на спільнім полі.
Ведучий
Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.
Ведуча
Сім’я – святиня людського духу, благородних людських почуттів, кохання, вірності, любові, піклування. Сімєя – це невмируща хранителька звичаїв і традицій предків.
Ведучий
Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні. І у нашого народу, як і в усіх народів світу, здавна живе добра і благородна традиція: підтримувати теплі родинні взаємини, долати разом незгоди. І все це робиться насамперед заради дітей, щоб виховати в них найкращі родинні почуття.
Ведуча
Сім’я займає особливе місце у житті людини. Батько і мати дали нам життя, вчать, що добре, а що погано, привчають до праці, виховують і люблять нас. Вони хвилюються, коли в нас невдачі і радіють нашим успіхам. Сім’я – це найкраще, що може бути у житті, це справжнє Щастя…
Пісня «Щастя» (Н.Май)
Учитель.
У світі є батьки і діти. Ваші батьки і матері – діти своїх батьків і матерів, ваших дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, шанування старших поколінь – закон життя.
Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. Що ж означає бути добрим сином чи доброю дочкою?
Це означає приносити в сім’ю тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносити тривоги, горя, прикрості, ганьби. Не допустити, щоб життя ваших батьків було отруєне вашою ганебною поведінкою.
Пам’ятайте, що із батьківського дому, із своєї сім’ї ви підете у світ людей, і від того, якими ви будете, залежатиме не тільки спокій і мир вашої сім’ї, але і майбутнє нашого краю і нашої держави.
Тож кожне своє бажання контролюйте розумом, думкою, свідомістю: як це відіб’ється на душевному стані моїх батьків, що воно дасть їм, і що в них забере?
Пам’ятайте: як ви, діти, шануєте своїх батьків, так ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями. Бережіть здоров’я батьків!
Пам’ятайте, що рано старіють і хворіють батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, кривд.
Серце батька і матері завжди вражають невдячність і байдужість дітей.
Учень
Батьки і діти – серця одні,
Батьки і діти – душі пісні,
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діти – родини цвіт.
Для кожного із нас близькі і дорогі поняття дім, сім’я, діти. Ці місткі і надійні слова випромінюють світло й тепло, породжують почуття опори і надії. Ще наші предки вбачали в сім’ї найважливішу й неодмінну умову життя кожної людини, господарську та моральну основу.
Учень
Де згода в сімействі,
де мир, а не війна,
Щасливі ті люди,
блаженна сторона.
Їх Бог благословляє,
добро їм посилає
І з ними вік живе.
Слова цієї пісні знали у кожній родині. І, мабуть, кожна сім’я, як колись, так і тепер, хотіла б бути такою благословенною. Справжнє людське життя мало бути щасливим.
Учень
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садках співають солов'ї,
Де шлях в світи – лежить в високім житі.
Мій отчий дім! Ти дав мені усе!
Моя Вкраїна, піснею багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
Мій отчий дім! Не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Мій отчий дім! Даруй мені пісні пісні,
І мамине до болю рідне слово.
Ведучий
Родинний дім – це ті стіни, які оберігають нас у люті морози й холод, від негоди дають прохолоду і захист у літню спеку, затишок для душі, можливість наодинці побути самим із собою і відчути плече підтримки усієї родини.
Учень
Без родини немає людини.
Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі та щирі, чудові слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамочко рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!
Учень
Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
Щоб у душі його сонце жило.
Татку, татусеньку, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти,
Ти мій порадник і друг!
Учень
Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя.
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я.
Учень
І до дідуся іду по науку:
Діду, дідусю, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястим струмочком біжить.
Донечко, синку, сестрице, братусю,
Дружна, велика, щаслива сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю —
Мій оберіг і родина моя!
Ведуча
У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні і ми їх також найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя.
Учень
Ми до батьків сказати хочем слово
Сповнене ніжності й любові.
Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла.
Учень
Доки батько живий,
Доки мати жива,
Поспішаймо сказати найніжніші слова:
Недаремно образи батьків опоетизовано у віршах, оспівано у піснях, прославлено у казках, легендах. І недаремно наше родинне свято сьогодні саме для них — наших любих, дорогих батьків.
Пісня «Батьки мої» (І.Федишин)
Ми любим вас, кохані мами й тата,
І вам бажаємо здоров’я ми багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.
Хоч часом ми буваємо нечемні,
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці, знаємо напевно,
Ми більше радуємо вас.
Учень
Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб ви були щасливі і здорові
На многії і многії літа.
Хай щастя і радість вам ллються рікою,
Щоб ви не стрічались ніколи з журбою.
Хай пісня дзвінка виграє на вустах.
Хай смутку ніколи не буде в очах.
Учитель
В усіх народів, в усі часи жінка-мати була берегинею, янголом-охоронцем домашнього вогнища. Вона за своєю природою є втіленням ласки і доброти. Найдорожча у світі для кожної людини – мама. Її серце завжди відчуває наші болі. Її слова розрадять, її ласкаві руки знімуть утому і пожаліють, її поцілунок заспокоїть, її очі скрізь тебе супроводжують, її думки завжди поруч. Перше слово, яке дитина вимовляє – це слово «мама». І недаремно, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мати.
Притча про маму (відео)
Виступ мами і сина
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплини поту.
Що ж , прислів’я мовить недаремно.
"хто не мав дітей – не мав клопоту”.
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих – серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп’явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті,
Як почуєш ти уперше "Мамо”,
Як до школи поведе за руку,
Як уже одержиш телеграму:
"Мамочко, вітаю із онуком”.
Добре ж, як себе пізнать дитині,
Знать, твої вона продовжить роки.
Добре дати світові людину
І людині дати світ широкий,
Дарувати їй цвітіння рясту,
Синє горе, неспокійні ріки...
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Учень
Щире спасибі тобі, дорога моя матусю, за те, що ти в мене є, що ти така хороша.
Я сьогодні тобі обіцяю бути хорошим сином, жити на світі так, щоб тобі ніколи не було за мене соромно.
Учень
Пам'ятаю, ночами, як я був маленьким,
Мама називала мене сином дорогеньким.
І казала з ніжною любов'ю:
-- Підростеш ти, синку, вивчиш рідну мову,
Не забудь, дитино, пісню колискову.
Підростеш, як колос, підеш поміж люди
-Мамин рідний голос все з тобою буде.
Батькові турботи, сад, і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи у житті ніколи.
Не забудь стежину в рідний край до хати,
В будь-яку хвилину мати буде ждати.
Учень
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
Учень
Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як МАТИ,
Немає у світі для нас.
Вона, мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята.
Учень
Мама! Найдорожче слово в світі
Де б не був ти, що б ти не робив.
Та вона завжди твій шлях освітить
Ніжним серцем, відданим тобі!
В дні сумні та в дні на щастя щедрі
Мама буде у житті твоїм.
Так живи, як мама, щиро й чесно
І, як мама, лиш добро твори!
Учень
Пам'ятаймо, любі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі — наші мами!
Радість маєм чи тривогу ,
Серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки ,
Завжди там вона думками.
Ведучий
Кожна людина і кожний народ мають свої святині. До них ми зараховуємо й пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила й виховала. Три могутні виховні сили у матері: любов, мудрість і вимогливість.
Ведуча
Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя - це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин. З добра й любові створили матір.
Ведучий
Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна з них несе в серці любов. Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, зло загинуло б.
Ведуча
І скільки не було б нам років – пєять чи п’ятдесят – завжди потрібна мамина ласка, мамина увага, мамині руки. І чим більша твоя любов до матері, тим радісніше і світліше життя.
Пісня «Мамочко моя» (Н.Май)
Учитель
Дітям для щастя потрібне не лише мамине, але і батьківське плече. Батько і мати у дитячій долі – це тих два гарячих серця, які дарують любов, щастя, добро, тепло.
Батько в родині був прикладом для дітей. Він виховував їх, слово його завжди було законом. А любов до дітей у нього стримана.
Недарма кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.
Усе в житті міняється і в’яне.
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш татова любов ніколи не зів’яне,
Лиш татові слова зі мною назавжди.
Усе, що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від тата в мене є терпіння і удача,
І розум, тату, мій, — це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це,татку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде-бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Учень
Як мені вас не любити,
тату рідний, нене?
Та ж ви мене виростили,
дбаєте про мене.
Та ж ви мене виростили
власними руками;
Ой нема так ніде в світі,
як в тата і мами.
Тато розуму навчає,
мама приголубить,
Ніхто мене так на світі,
як вони не любить.
Учень
Батьку любий, тату милий
Нинішнього свята
Ти від нас прийми, рідненький,
ці слова подяки.
Ці слова – це щира мова,
Щире побажання:
Щоб прожив ти многі літа,
Не зазнав страждання,
Щоб усе тобі велося,
Щастя не минало,
Щоб твоє любляче серце
Смутку не зазнало.
Учень
Щоб благословив Всевишній
Твій доробок всюди,
Щоб усе перемагав ти,
Перешкоди й труди.
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами.
Щоб гордитись міг своїми
Доньками й синами.
Учень
Уклін тобі, наш рідний тату,
За те, що ласка в тебе є.
Нехай же рідну нашу хату
Біда і горе обмине.
За те, що можем мирно жити,
За те, що все ти бережеш,
За те, що вмієш нас любити.
Тож, будь щасливим ти без меж.
Ведуча
Але яка може бути родина, в якій немає старійшини роду, тобто бабусь і дідусів. У народі кажуть: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки». Тож наше слово про бабусь.
Ведучий
Бабуся по праву носить звання берегині роду. Чи є на світі краща людина? Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира? Скільки вона не доспала ночей?
Ведуча
Подивіться в бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів! Це погляд добра і любові.
Коли поруч бабуся, то дітям нічого боятися, адже любе горе, любу біду вона розведе своїми руками.
Ой бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька,
Твої руки золоті
В невсипущому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую
І тебе – я побажаю, --
Хай сонечко завжди вітає!
Цілую бабусині натруджені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати,
І людям добро завжди дарувати.
Свою бабусю знаю
Я з давніх-давніх пір,
її обличчя любе,
її ласкавий зір.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса,
- Подібної до неї я не знаю,
Коли б зшукав всю землю й небеса.
Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас - дітей.
Ведучий
Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Дідусі вміють завжди заспокоїти і дати мудру пораду.
Любий, добрий наш дідусю,
Ми твої внучата
Прибігаємо до тебе
Щастя побажати
Хоч твій волос сивиною
Густо посріблився
Ти для нас, дітей маленьких
Другом залишився
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити
Як зростати чесним, добрим
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
Учитель
Яке то велике щастя – коли у хаті чути сміх дітей, їхнє щебетання. Кажуть, що та хата багата – у якій діточок багато. Діти … Радість, щастя, вічний наш клопіт. Як ми всі їх чекали, сподівались, скільки пережили хвилювань, тривог. Коли вони прийшли на цей світ, наші малюки, яскравіше засвітилось родинне вогнище (з’являються діти зі свічками). Ось вони, такі маленькі вогники, тендітні, беззахисні, тремтливі, їм так потрібні наші долоні. Лише мамина долоня нас захистить від життєвих вітрів. Тільки татові і мамині руки разом захистять, підтримають, виростять, проведуть у самостійний шлях. Хай всі на світі діти мають тата і маму, хай усі на світі батьки радіють щастю своїх дітей. Як спокійно, як затишно нам усім разом. А полум’я свічок урочисте і святкове, дивлячись на нього, стає світло і тепло. Так і у родинах, де є діти, стає тепло і світло .
Нині ми не забули і про наших братиків та сестричок.
Я молодша, а ти старший –
Братику миленький,
Знов мене ти захищаєш,
Бо я ще маленька.
Я цукеркою ділюся
Завжди із тобою,
Я всміхнуся, звеселюся,
Бо ми – рідні двоє!
Ти мені портфель несеш
До школи, буває,
Пиріжок мені даєш
Свій останній – знаю.
І тому усім скажу:
Щастя мати брата,
І родинному теплу
Усміхнулась мати…
Два брати як колоски
Схожі між собою,
Та осяяні теплом,
Наче б то рікою.
Два брати, мов два крила
Вірної країни,
З часом – два захисники
Нашої родини!
Мій молодший братик,
Як маленька мрія,
Я ж його опора
я його надія!
Він такий цікавий,
Наче ангелятко,
І цілує мама:
Ви ж мої хлоп’ятка!
Моя сестричка ще маленька,
Мов квіточка красива,
Ще крихітні у неї жменьки,
Очаточка щасливі!
Моя сестричко, моя зоре,
Сіяй завжди, будь ласка,
І доброту, коли зростеш ти,
Даруй всім наче казку!
Найближча подруга, яка ніколи не обмане,
З душею чистою, і з теплотою мами,
Сестра, сестричка, серденько моє,
Щаслива я що ти у мене є.
Тобі матуся світло передала
Душі своєї, що як сонце ясна,
Тобі матуся ніжність дарувала
І ти така ж як і вона, прекрасна.
Дві сестри, – як два крила у птаха,
Два джерельця щирого тепла,
Дві зорі в небесах, дві дороги в полях,
Дві сестри, – як птаха два крила.
Учитель
На цьому плакаті ви бачите родовідне дерево. Крони цього дерева буйні та розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять нашого роду. Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять – це наш обов’язок, не лише перед минулими, а й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу.
Ніхто не має права засуджувати своїх батьків. Кожен повинен зрозуміти просту істину – батьки дали нам життя. Наодинці з рідними почуваємо себе щасливими, не дивлячись на те, хто є наші батьки. Батьків, як і Батьківщину не вибирають. Це розуміють усі.
Учитель
Одна з головних заповідей Біблії говорить: «Шануй своїх батька і матір». Кілька тисячоліть тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були вирізьблені слова :»Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі».
Ніжна і ласкава мама завжди приголубить, а сильні руки батька підтримають вас. Але і ми повинні берегти своїх батьків, допомагати їм, не засмучувати їх, бути слухняними. Адже ваші батьки бажають вам щастя, хочуть, щоб ви були здоровими, вони постійно піклуються про вас.
Ви також повинні із любов’ю і повагою відноситися до своїх бабусь і дідусів. Ваші батьки, бабусі і дідусі бажають вам всього тільки хорошого. Ви – їхня надія і опора в майбутньому.
Будьте ласкавими, добрими, уважними синами і дочками. Пам’ятайте: батькам дорога любов і добре слово дітей. Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Шанувати – це значить любити їх, бути вдячними, турбуватися про них, допомагати в усьому, ділити з ними їх скорботи і труднощі.
Пісня
Вчитель
Не забувайте, діти, що батько і мати дали вам життя і живуть для вашого щастя. Не завдавайте їм болю і образ.
Найбільше щастя для батьків – розумні, добрі, працьовиті діти. Приносьте тільки радість своїм батькам.
Учень
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
В щасливі і тяжкі години –
Куди б нам не стелився шлях –
Не гасне вогнище родинне,
В людських запалених серцях.
Сім’я-це пристань і гавань
Сюди повертаємось знов і знов
Із мандрів далеких і плавань -
Тут вічно панує любов.
Тебе тут завжди пам’ятають
Куди б ти не їхав, не йшов
На тебе постійно чекають
Увага, турбота, любов.
Ведучий
Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ, ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.
Ведуча
Через сім’ю діти вчаться добру. Недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька і матері піде й добра дитина».
Вчитель
Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетяться діти з рідної домівки. Та де б ви не були, завжди пам’ятайте про найдорожчих людей, які чекають вас вдень і вночі – ваших батьків.
Тож, діти, бережіть батьків, будьте їхньою надією і опорою, цінуйте їх, бо життя їхнє не вічне.
Хочеться, щоб ми завжди були разом. Тато, мама, брати і сестри, дідусі і бабусі.
Але у житті це не завжди так.
Відео
Учень
Нехай же вам квітує весноцвіт
Життям стають найкращі мрії
І доля посилає многа літ
Добра ,бадьорості, любові і надії.
Учень
Нехай для вас же сонце світить
І квіти ніжності цвітуть.
Нехай в добрі і щасті, мирі
Усі роки ваші пройдуть.
Учень.
Хай роки ідуть, а чоло не сивіє,
Хай внуки ростуть, а лице молодіє.
Хай серце не знає печалі й розлуки,
Хай радість приносять Вам діти й онуки.
Бажаєм прожити в силі й здоров’ї
Ще многії літа щасливої долі.
Учень
Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі,
Дай, Боже, нам віру і братню згоду
На довгії роки, на вічні роки.
Ведуча
І де б ви не були, нехай завжди до вас прилітають легкокрилі лебеді материнства. Нехай в ваших душах засіяють зерна доброти, співчуття, глибокою поваги і обов’язку перед своїми батьками.
Ведучий
Нехай у царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.
Учитель
Берегти свій рід – наш обов’язок.
Ось і підійшла до кінця наша розмова. Хочеться, щоб ви, діти, любили і шанували своїх батьків. І пам’ятайте, що тільки ласкавими і щирими словами, сумлінною працею, доброю поведінкою, успіхами у навчанні ви зможете довести цю любов і шану.
А ще хочу нагадати, що 15 травня весь світ відзначає День сім’ї. тож щиро вітаю всіх присутніх з Днем сім’ї і хай в сім’ях ваших панує щастя і радість, злагода і любов, повага і спокій, і нехай ніколи не згасає родинний вогник у рідних оселях, запалений у ваших серцях.
Пісня