Сценарій виховного заходу "Свято рідної мови"

Тема. Свято рідної мови.

Мета:  розширити знання дітей про красу та багатство української мови ;

            розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас учнів; вихову-

            вати почуття патріотизму, любов до рідної мови , рідного краю

1-й ведучий  

 Добрий день вам, любі люди!

 Хай вам щастя-доля буде,

 Не на день і не на рік,

 А на довгий, довгий вік.

2-й  ведучий  

Є багато країн на землі,

 В них – озера, річки і долини…

 Є країни великі і малі,

 Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Вчитель.      Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут жили наші батьки – тут корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово…

Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову.

 

1.   Солов’їну, барвінкову -

      Колосисту навіки –

      Українську рідну мову

      В дар дали мені батьки.

      Берегти її, плекати

      Буду всюди й повсякчас,

      Бо ж єдина, так як мати, -

      Мова кожного із нас.

 

2.   Українка я маленька,

      Україна – моя ненька.

      В неї щира я дитина,

      Добра, люба та єдина.

 

3.   Я син України-неньки!

      Українцем я зовуся.

      Й тою назвою горджуся.

      В мене вдача щира й сміла,

      І відвага духа й тіла,

      А яка ще пречудова

      Українська в мене мова!

 

4.  Українка я маленька,

    українці батько й ненька.

    На Вкраїні родилася,

    в свою маму удалася.

    Все, що рідне, я кохаю

    всім, хто рідний, помагаю,

    своє  ціню, свого вчуся

    і до рідного горнуся.

 

5. Не цурайтесь мови, люди,

    Рідного джерельця,

    Хай вона струмочком буде,

    Хай дійде до серця,                                                                                                                                                                      

 

6. Хай вона в піснях лунає

    І щодня, і в свято,

   Соловейком хай співає

   В українських хатах

 

7.  Бо ж вона така багата,

    Українська мова!

    Неповторна і крилата,

    І така чудова.    

 

8. І цвіте у ній кохання,

    Рушники з квітками.

    Мрії наші і бажання,

    Верби над ставками.

 

9. Найрідніше, сокровенне,

    найдорожче в світі

    І святкове, і буденне,

    В ній батьки і діти.

 

10. Не цурайтесь люди, мови,

     Не цурайтесь роду.

     Як зачахне рідне слово –

     Не буде народу.

 

Вчитель .    Які чудові і теплі слова були сказані нашими наймолодшими учнями. Як добре, що вони люблять, цінують рідну мову і гордяться тим, що є українцями . Це дуже добре, що наші діти,  майбутнє української нації, виростають справжніми патріотами рідної землі.

 

  ПІСНЯ  «ДІТИ УКРАЇНИ»

Дав нам Бог лани широкі і степи й поля!

Дав нам Бог гори високі, ріки і моря!

Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я!

Дав нам Бог молитву неба, мамині слова!

Приспів:

Діти України, квіти України!

Діти України чисті, як сльоза!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

 

Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря,

Душу сповнену любові, мудрості й добра!

Тож співаймо українці, разом ти і я,

Що би квітами рясними розцвіла земля!

 

1-й ведучий. 9 листопада - День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.

 

2-й ведучий.    6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

 

1-й ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

 

2-й ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

 

1-й ведучий: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

 

2-й ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

 

1-й учень 

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

 Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

 

2-й учень

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

 

3-й учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

 

4-й учень

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

 

5-й учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно

Найкраще місце на землі!

 

6-й учень

Всіх нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

 

7-й учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

 

8-й учень

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

 

9-й учень

А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

 

10-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

 

ПІСНЯ  «МОВА  ЄДНАННЯ»

Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

Приспів:

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила.

Ми талантами своїми і красою вразим всіх

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить.

Бо життя безкрайнє поле, все життя безкрайня мить.

Приспів.

 

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

 

2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну

мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

 

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

 

1-й ведучий. Я цілком згодна, бо нещодавно прочитала  слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

 

2-й ведучий. А мені спало на думку, що недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

 

1-й ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  «СКОРБОТНИЙ  КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

*      1720 р. —указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

*      1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*      1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*      1862 р.— закрито українські недільні школи.

*      1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*      1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пі­сень.

*      1884 р.— закрито всі українські театри.

*      1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

 

*      1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

*      1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*      1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

 

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реаліза­ції української мови та мов національних меншин до 2000 року.

 

2-й ведучий.  Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася.

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати,

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати.

А мова не корилася царю –

Ані царю, ані його сатрапам,

З орлом двоглавим стаючи на прю,

Що брав її у пазуристі лапи.

Плюндрованій, не надавали прав,

Немов на звіра, об’являли лови.

Орел впивався в душу, тіло рвав –

Він був безмозкий, хоч і двоголовий.

 

1-й ведучий.  Не вдалося і не вдасться ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

 

ПІСНЯ  «МИ – НАЩАДКИ КОЗАКІВ»

Навкруги лунає спів,

Ми – нащадки козаків.

Бережем минулу славу,

Славу прадідів своїх.           

Приспів

Гей, ви, браття, хай ми не багаті

Все, що треба нам дали батьки.

Є в нас воля, жде щаслива доля

Ми нащадки славних козаків.

Жовтий степ, небес блакить,

На горі вогонь горить.

Наша зірка не згасає, Нашу правду не змінить.

Приспів

 

11-й учень

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюсь я до Бога.

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей,

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

В день майбутній

Вкраїні Царство щастя приготуй.

 

12-й учень

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,   

Та піднімається нетлінно над віками

 Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

Прости гріхи й провини безневинні,

 І до спасіння всіх нас поведи.

 

13-й учень

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, впізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мова,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

 

14-й учень

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

 

15-й учень

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

 

2-й ведучий.   Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі,  і нікому  ніколи не вдасться поставити її на коліна.

 

ПІСНЯ  «УКРАЇНА  -  ЦЕ МИ»

Народились ми в Україні

На Поліссі, на Буковині,

На Поділлі і на Волині,

Біля сивих Карпат і в Криму.

Краю рідний мій, любий краю,

Якщо хтось мене запитає:

"Що таке, скажи, Україна?"

Я скажу відверто йому:

Приспів:

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Дивний спів солов'я

В білих квітах сади

Чорне море, Донбас, полонина!

Ми - єдина сім'я,

Сестри ми і брати,

Ми з тобою і є ця країна!

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Україна - це наша мова,

Кобзаря палаюче слово,

Це Дніпро стрімкий і Черемош,

Це смереки такі чарівні,

Але в першу чергу - це люди,

Це юнак, що замріяно любить,

Це дівчина, що вірно кохає,

Це народ, що співає пісні!

Приспів. (2)

 

Читець І  Мово, українська, мово моя мила!

Ти уся із співу, весняних дібров.

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.

Ти моє найбільше щастя і любов.

 

Читець ІІ  Я до тебе мово, так горнуся щиро

У слова вслухаюсь різні і прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво

Ти моя молитва в радості й журбі.

 

Читець І  Я тебе, кохана, в душу увібрала

Разом з материнським щедрим молоком,

А  іще з піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом.

Ти уся із співу, весняних дібров.

 

Читець ІІ  Мово, моя мово – мовонько шовкова,

У вінку біленькім – світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова.

І мене без тебе на землі нема.

 

1-й ведучий    Зараз не тільки наша мова, а й наша батьківщина переживає важкі і складні часи. Нам приходиться доводити всьому світу своє право бути вільними, право вирішувати самим свою долю. Це дуже важко. Кращі сини кладуть життя на алтар свободи. Прикро, що в ХХІ ст., технічний прогрес досягнув нечуваних висот,  а моральність, духовність занепала настільки, що людське життя стало розмінною монетою. Та попри все ми віримо, що правда на нашому боці, а де правда, там і Бог, а значить і перемога. І ми обов’язково побудуємо нову європейську  Україну, з новими правдивими законами, заживем по-новому, вільно і щасливо, бо інакше і бути не може.

 

16-й учень

Як важко зводитись з колін…

Ще важче бути підневільним

І підійматися з руїн

Людської гідності й терпіння.

А потім далі йти і йти -

Рішуче, мужньо, без упину -

До сокровенної мети

Свого народу України.

Не можна жити у ярмі

Та сподіватись на свободу.

Ганебно борсатись в багні,

Якщо ти син свого народу.

 

17-й учень

Він і подумати не міг,

Що станеш ти його героєм.

Майдане мій! Ти переміг

Щонайдорожчою ціною!

О, дай нам, Боже, каяття…

Дороги в рай не вибирають.

Нас повернули до життя

Герої - ті, що не вмирають.

У вірності твоїх синів

Віднайдеш сили, Україно!

Не важко зводитись з колін.

Не варто жити на колінах!

 

2-й ведучий   Прошу вшанувати пам’ять загиблих   хвилиною мовчання.

 

18-й учень

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір'я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

 

ПІСНЯ  «КАЛИНОВА  УКРАЇНА»

Заграй, сопілка калинова,

Весна, струмочками дзвени,

Щоб ми усі згадали знову –

Чиї ми доньки і сини.

Що в нас усіх одна дорога

І на усіх одна весна,

Що ми усі живем під Богом

І Україна в нас одна.

 

Приспів:

Калинова, солов’їна,

Вишиванками рясна,

Наша рідна Україна

Розцвіте немов весна!

 

У нас на всіх одна надія,

Одна і радість, і біда,

Ми землю мудрістю засієм,

Розквітне мова золота.

І зацвіте в саду калина,

І нагадає нам вона,

Що ми усі – одна родина,

І Україна в нас одна!

 

19-й учень

Не розчаровуйсь в Україні –

Немає єдності у нас.

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні.

А зрозумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вона свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні.

Ідеї волі певним будь.

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садках достатку і добра.

 

Учениця:

Я українка  вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

 

Учень:

Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

 

Учень:

Я українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

 

Учениця:

Я українка! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

 

1-й ведучий

Вірмо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

 

Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми - браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любові!

 

Читець 

Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато, що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий нам до злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було,

Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

 

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

 

До тебе, Господи, взиваю

І сподівання щирі маю –

Що Україна вільна буде

Від лицемірства і облуди,

Від бездуховності й зневіри

Людців, душею зачерствілих,

Від злої долі та безправ’я,

І тих, які завжди лукавлять,

Від нетерпимості і зради,

Ярма грошей, полону влади,

Від фарисейства лже-героїв

І збайдужілості людської,

Від тих, хто дух вкраїнський нищить,

Забувши все святе та вище,

І наче круків хижа зграя

Вкраїну навпіл розривають,

Розбрату сіючи в нас зерна...

Від всього зла, всієї скверни

Зціли, Всевишній нас Владико,

Щоб вільним став народ великий!

 

ПІСНЯ  «ЧУДЕСНА МОЛИТВА»

Моя молитва нехай лине

до Тебе наче фіміам.

І серце лине безупинно

в чудовий Твій небесний храм

Приспів:

Боже, я молюсь за Україну,

Боже, молю Тебе за людей,

Ти їм прости, Ти їх спаси

І милiсть Свою нам яви.

Боже, я знаю, що Ти будеш з нами

В храмі Своєму під небесами,

Радість і мир Ти дарував,

Життя за людей віддав,

В Книгу життя нас записав.

 

В Своєму Слові живому

Ти для людей веління дав,

щоб люди всі молились Тому,

Хто на хресті за них страждав.