(Місце проведення: Святково прикрашений зал або шкільне подвір'я)
Музичний фон: Урочисті інструментальні мелодії.
Ведучий 1: Доброго вечора, шановні батьки, вчителі та гості! Сьогодні особливий день — день, коли дитинство зачиняє двері, а юність відкриває цілий світ.
Ведучий 2: Зустрічайте тих, хто писав історію нашого ліцею останні 11 років! Наші випускники виходять не просто за алфавітом, а як сузір'я талантів!
(Музика змінюється на енергійну. Випускники виходять парами. На екрані з’являється дитяче фото випускника, яке змінюється на сучасне, а ведучі зачитують коротку «фішку» про кожного)
(Випускники стають на свої місця)
Ведучий 1: У цей святковий вечір серед нас є невидимі гості — ті, хто мав би також святкувати свій випускний, ті, хто колись сидів за цими ж партами, але обрав шлях воїна і пішов у вічність.
Ведучий 2: На жаль, ціна нашої свободи надто висока. Це ціна життів найкращих синів і доньок нашого народу. Наші випускні стрічки сьогодні — це символ вдячності тим, хто тримає над нами небо.
Ведучий 1: Просимо вшанувати пам'ять загиблих героїв та мирних громадян хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання. На екрані — відеоряд із палаючою свічкою або кадри незламної України)
Ведучий 1: Ми стоїмо на порозі нового життя завдяки тим, хто тримає для нас небо. Завдяки мужності наших воїнів ми маємо цей вечір.
Ведучий 2: Урочиста частина випускного вечора оголошується відкритою!
(Лунає Державний Гімн України)
Ведучий 2: До слова запрошується капітан нашого шкільного корабля, людина, яка всі ці роки тримала курс на знання — директор ліцею.
(Виступ директора, вручення атестатів та нагород)
Ведучий 1: Пам’ятаєте вересень 11 років тому? Маленькі долоньки у великій руці першої вчительки. Вона вчила не лише писати літери, а й дружити.
Слово першої вчительки:
«Дорогі мої діти! Дивлюся на вас — і не вірю своїм очам. Здається, ще вчора я витирала вам перші сльози через загублену ручку, вчила тримати поставу і виводити перші літери, які так не хотіли бути рівними.
Ви прийшли до мене маленькими пташенятами, з великими допитливими очима. Ми разом вчилися дружити, ділитися цукерками та вибачатися. Сьогодні переді мною стоять дорослі, вродливі, сміливі люди. Я пам’ятаю кожного з вас маленьким, і в моєму серці ви назавжди залишитеся тими першачками.
Летить високо, мої рідні! Не бійтеся помилок — вони лише роблять нас мудрішими. Бережіть у собі ту дитячу щирість, яку я побачила у вас 11 років тому. В добру путь!»
5. Слово класного керівника
(2 -3 першокласниці роздають кульки випускникам)
Ведучий 2: Вона (він) знає про вас більше, ніж Google, і переживає за вас більше, ніж за себе. Ваш «шкільний ангел-охоронець» — класний керівник!
Слово класного керівника:
(Слова під час ритуалу «Відрізання стрічок»)
(Це має звучати тихо, під ліричну музику, коли класний керівник підходить до кожного учня з ножицями)
Класний керівник: «Ці стрічки тримали нас разом багато років. Вони — символ нашої спільної історії, моєї турботи про вас і вашої прив'язаності до школи. Але птахам не місце в клітці, їм потрібне небо.
(Підходить до першого учня, бере стрічку) Сьогодні я власноруч розриваю цей символічний зв'язок. Не тому, що хочу вас відпустити, а тому, що ви вже готові до власного польоту.
(Відрізає стрічку першому, другому...) Відпускаю твої сумніви — нехай замість них прийде впевненість. Відпускаю твої дитячі страхи — нехай їх замінить мудрість. Відрізаю ниточку контролю — тепер ти сам собі капітан.
(Коли всі стрічки відрізані, а учні тримають кульки лише в руках) Подивіться на ці кульки. Вони — як ваші мрії: яскраві, легкі й прагнуть висі. Тримайте їх міцно, поки не відчуєте, що прийшов час. А тепер — на рахунок "три" — подаруйте свої мрії небу!
Я відпускаю вас у вільний політ. Нехай ваші крила будуть міцними, а небо — мирним.
Один! Два! Три! Летіть, мої рідні!»
Ведучий 1: Поруч із вами весь цей час були люди, чия любов безмежна. До слова запрошується представник батьківського комітету.
Слово від батьків: (Подяка вчителям, емоційне звернення до дітей).
Випускник 1: Ми хочемо подякувати цій школі за кожен день. Ця пісня — для вас.
(Випускники виконують фінальну пісну про школу, вчителів та дружбу. )
Ведучий 2: Традиції не вмирають, вони розквітають новими барвами. Магічна мить, на яку чекали всі — випускний вальс!
(Випускники танцюють вальс. У середині танцю вони можуть запросити батьків та вчителів приєднатися)
Класний керівник: «Одинадцять років ми будували наш спільний дім. Ця порцелянова чаша — символ нашої єдності, нашого класу як цілісного всесвіту. У ній — ваші спільні перемоги, спільні жарти, виправлені помилки та перші відкриття.
Сьогодні цей дім стає для вас затісним. Ви виросли. І прийшов час розділити наше спільне "Ми" на багато сильних і незалежних "Я".
(Класний керівник підіймає миску, загорнуту в тканину)
Кажуть, посуд б’ється на щастя. Нехай ця миска розіб’ється на стільки частинок, скільки вас стоїть у цьому колі. Я хочу, щоб кожен із вас забрав із собою маленький гострий уламок нашого спільного дитинства. Нехай він нагадує вам: де б ви не були, ви завжди є частиною чогось великого і світлого».
(Класний керівник або директор розбиває миску об підлогу або спеціальний камінь. Звучить акцентний удар інструментальної музики)
Ведучий 1: Офіційна частина завершена, але ваше життя тільки починається!
Разом: В добру путь, випускники!