Сценарій виступу до Дня вчителя
1
На сцені стоїть трон, на якому корона та королівське вбрання. Зявляється учень.
Цар: От пощастило, так пощастило! Сьогодні в школі день самоврядування, старшокласники уроки ведуть, а мене директором призначили. Ходжу ось в навчальний час по коридору, ніхто мені слова не говорить. Прямо не учень, а кум королю. Цікаво, а хто насправді кум у короля? Напевно, цар? Точно, цар! Значить, і я цар! Де б мені для повного щастя роздобути трон і корону? Так, а це що таке? (Розглядає крісло і складені на ньому мантію і корону)
Те що потрібно! Ну-ка, приміряємо ... так вона ж як на мене шита! Та-а-ак, над ким би мені поцарювати?
(Звучить музика «Раптом як в казці скрипнули двері», з'являється писар)
Писар: Звали, цар-батюшка?
Цар: Ти хто такий?
Писар: Я, цар-батюшка, вашої царської милості писар. Іваном мене кличуть. Чого бажаєте?
Цар: Звели з підданими моїми познайомитися. Можна таке організувати?
Писар: Чому ж не можна, якщо на те ваша царська воля буде.
Цар: Буде-буде.
Писар: А можна мені помічницю покликати, Марію? Ну, раптом треба чого буде подати, принести ...
Цар: Так клич, кого хочеш. Давай починай!
(Входить Марія, на підносі несе флешку, кланяючись, дає її царю)
Цар: Це що таке?
Писар: Це, цар-батюшка, то, що ви просили - тут всі ваші придворні представлені. Волієте подивитися?
Цар: волію! Це що?...... Ти словами пояснити можеш?
Писар: Чому ж не можу? Слухайте. Зветься наша держава Царством Розумних Учнів ...
Цар: ЦРУ значить? Нормально. Далі що?
Писар: Управляє тут всім вельможна княгиня Ганна Михайлівна.
Вона дуже за царство наше дбає, себе не шкодує, іноді навіть ночами сюди приходить, звіти пише та думи думає, як би зробити так, щоб життя в нашому царстві ще кращим стало. Словом, правителька мудра, але сувора.
Цар: Сильно сувора?
Писар: Жесть!
Цар: Чуєш, Іван, а ви її задобрити не пробували?
Писар: Як же, цар-батюшка, її задобриш? Хіба що нові палаци побудувати? Так кому ж це до снаги?
Цар: А ви б кликнули клич, може, і знайшлися б богатирі, сильномогучі.
Писар: Гей, друзі вірні! Знайдуться серед вас богатирі, готові зранку до вечора палаци будувати?
Голос із залу: Ми краще територію в порядок приведемо та пісню заспіваємо!
Писар: Милостива пані Ганна Михайлівна! Влаштує вас таке гарне діло?
Цар: Ну ось, а ви говорите: як же її задобрити. Всьому вас вчити треба!
Писар: А допомагають барині її вірні помічниці: бояриня Ірина Петрівна та бояриня Орися Іванівна.
Цар. Хто такі? Ану розказуй.
Писар. Вони на всі руки майстрині. Вони вдень світло затьмарюють, завучами працють, а ночами плани пишутьє. А ще правлять царством учнів. Тільки не знаю, як їй це вдається? Я якось до них зайшов, а там в школі народу всякого. Всі кричать, бігають, галасують, пищать. Нічого зрозуміти не можна!
Цар: Так, обстановочка! Треба якось їй підсобити. А подарую-ка я їй царською милістю засіб чарівний. (Марія підносить йому іриски і скотч двосторонній, він бере і пояснює) Відрізали шматочок, на стільчик приклеїли, посадили на нього шибеника і буде сидіти, як миленький. А кричати надумає, жменю ірисок йому в рот, до вечора якраз і прожує.
Писар: А тепер, цар-батюшка, дозволь народу барина та його помічниць потішити.
Цар: Дозволяю
Пісня про директора і заучів.
Я так бігав за тобою
За тобою мій директор
Відпустіть усіх юрбою
Бо вже сварить репетитор
А ви так сильно сварили нас
Бо ми не прибрали клас
тоді бо
Ви, найкраща на землі,
як в морі кораблі
Зійшлися щоб не розійтись
Тільки Ви найкраща серед всіх
І точно я не з тих хто може зрадить Вам
Колись
Затягнулись дні у школі
Хочемо усі на волю
Тільки пам'ять поміж з нами
Заучі завжди ви з нами
Дякуємо в життті за все
Хай в житті завжди везе.
Бо з нами
Ви, найкращі на землі,
як в морі кораблі
Зійшлися щоб не розійтись
Тільки Ви найкращі серед всіх
І точно я не з тих хто може зрадить Вам
Колись
Цар: Писар, а писар. Щось в моєму царсті не порядок-то діється?
Писар: Це як - то, цар - батюшка?
Цар: А мамки -нянькі, шептухи де? Он у Салтана їх цілих три: ткаля з куховаркою, та баба Бабариха. А я, що, гірший чи що?
Писар так , батюшка, і у тебе в царстві за списком їх цілих аж чотири:
вельмишановні Ганна Володимирівна, Неля Іванівна, Марія Петрівна, Люба василівна. Всі, як на підбір. А діточок - то у них малих скільки …
Цар Скільки?
Писар Ні в казці сказати, ні пером описати!
Цар Так, важкий у них тягар, а пожалую я їм своєю царською милістю
??????????????
Писар: А привітають своїх мамок-няньок їх підопічні, учні 1 класу.
Писар: Ще проживають в нашому царстві чотири княгині-філологині: Іванна Іванівна, Ганна Миколаївна, Оксана Дмитрівна, Галинга Іванівна, Наталя Остапівна
Цар: Е, полегше! У моїй присутності попрошу не виражатися!
Писар: А що я такого сказав?
Цар: Які ще фі-го-ло-гі-ні?
Писар: Та не фігологіні, а філологині. Це такі вчительки, які мови викладають.
Цар: Так би відразу і сказав. І що ці філогігіні?
Писар: Так вони ще нічого, правда, одна тестами замучила, одна довідники велить кожен урок тягати, а інша до Зно готуватись.
Цар. Ну що ж давайте потішимо цих придворних дам.
Сценка (Одинока вчителька української мови на побаченні )
Вч. – Максим
ЇЇ хлопець – Юра Сейм.
Офіціант – Павло
Власник – Юра Захара
Парочка: Богдан, Соломія
Вч. Сховай мене в обіймах своїх щирих, у нетрі глазки свої відведи,зніми з мене окови збайдужілі,і краплею кохання наділи. Ой ,про що це я?
Чол. Може ще щось замовим?
Вч. Та ну ,ви що?Ми й так вже пів меню з'їли.
Чол. Не переживайте , я за все заплачу.
Вч. Офіціант! Десерт!
Офіціант: Да.
Вч. Що тут у вас? Тірамісу,пана кота,фондю.А чому всі ласощі іншомовного походження?
-Де калач,де ватрушка, де півник смоктунчик?
Офіціант: Нажаль у нас в меню цього немає.
Вч. Тірамісу,скільки воно тут у вас 100грам? Дві порції.
Чол. Я не буду.
Вч. Це я собі. То ви казали,що у вас є яхта.
Чол. Так моя особиста яхта.
Вч. І як називається борт?
Чол. Леся Українка.
Вч. Справді? Невже?
Чол. Так якби по документам -Лариса Петрівна Косач ,але на борту написано Леся Українка.
Вч. Як романтично!
Чол. Ви знаєте, мені треба на хвилинку відійти.Я зараз прийду.
Вч. Давайте йдіть,йдіть.Можете не поспішати.Ну хоч розслабитися можна.
(звонить)
-Ало,Миколаївна? Так з ресторану звоню,зв'язок тут хороший,да.Чого сама? З чоловіком,да.Красунчик,багатий,зрячий,да.Не так ,як минулий раз.Да-Да-Да!Сама ти безрукий!
-Все ,давай в мене тут тірамісу остиває.
Оф. Ваше тірамісу.
Вч. Ой ,дякую!
Оф. І ще одне.В мене просто зміна закінчується,треба вас порахувати.
Вч. Та що нас рахувати, нас двоє .
Оф. Взагалі,то я бачу ви одна.
Вч. Я вчитель української, а не математики!Зараз повернеться мій кавалер, він за все заплатить.
Оф. Ви про того високого чоловіка?
Вч. Так.
Оф. Він сів в машину і поїхав.
Вч. Мабуть термінові справи, тому і виклакав таксі.
Оф. Ви ,не зрозуміли.Він сів за кермо в таксі і поїхав!
Вч. Ой пройдисвіт, от ханига, от гівна кусок! Зараз наздожену.
Оф. Не треба нікого доганяти, спочатку розплатіться, а тоді йдіть куди хочте.
(бере чек-книгу)
Вч. Скільки тут з нас? Ой збаки челендж мені в січні! Шановна , 10 тис. грн.? Це мабуть якась помилка?Йдіть перевірте! Ой , а де тут вбиральня?
(встає,зустрічає адміністратора)
- А каби ти абха,згадала господи!
Оф. Все перевірили,все правильно!
Вч. Розумієте,сталася прикра помилка.Зараз в мене з собою немає такої суми.Давайте я з’їжджу додому, щоб ви собі там нічого не подумали.
-Залишу вам цього дорогого годинника, ось.
(знімає з руки картоний годинник)
Оф. Він же картонний!
Вч. Дитина старалася! Робила своїми руками! Це ж хенд – мейд ! Якщо цього замало,то в сумці ще таких 26 шт є!
Оф. Не морочіть мені голову! Шукайте гроші!
Вч. Що ж робить? Що ж робить?
(дзвонить) -Ало, Миколаївна? Да,да.Чоловік втік! Ну зрячий, той би не втік канєшно.Не могла б мені підвезти невелику суму грошей?Ну скільки? -10 тис. -Ало, Миколаївна? От зараза,більше ніколи не підміню.
Вч. Бачить Бог, я цього не хотіла.
(дзвонить) -Ало,тато Авдієнка? Ех,ваш син щойно розбив 100 вікон!.Ну як,як? Рикошет! Значить 100 помножити на 10 тис ,і то виходить 10 тис. Я вч. української, а не математики!Як вже тиждень хворіє?А хто ж тоді буде платить? Ой за вікна. Добре давайте,когось іншого знайду.Що ж робити? Що ж робити?
(підходить до пари) -Молодий чоловіче ! Купіть дівчині квіточку!
Молод.чол : Скільки стоїть?
Вч. Я не вчитель математики.Скільки буде 10 тис. поділити на 11 ?
Молод.чол : Десь 900
Вч. Ну вот 900 гривень квіточка
Молод.чол : Скільки?
Вч. А чого ти дивуєшся? В тебе шампанське за тисячу стоїть.
Мол. чол. Я не платити 900 гривень за одну троянду!
Вч. От жлоб, от ханига! Жлоб, жлобенко!
Жін. Жіночко відстаньте від мого хлопця!
Вч. Ах ти ж закінчення другої дієвідміни множини!
Господи! Що ж робить? Що ж робить?
Офіціант!
Оф. Так!
Вч. Я не буду за це платити
Оф. Чому?
Вч. У мене в тірамісу муха!
Оф. Де вона?
Вч. Я її з’їла!
Оф. Я вам ще раз повторюю! Не морочіть мені голову! Я зараз йду за директором! Якщо ви не заплатите ми викличемо поліцію.
Вч. Господи, міліцію. Навіщо ця міліція.
(ховається під скатертину) Боже,як соромно!
Дир. Людмила Семенівна?
Вч. Директор?
Дир. Юрій Романович, випуск 2005, мав би бути!
Вч. Юрчик відмінник
Дир. Двієчник
Вч. Хто звертає увагу на ті оцінки? Я ваш клас часто згадую.
Дир. Ага, самий гірший клас в світі!
Вч. Я багато кому так кажу.
Дир. Ага, а я самий гірший учень, в самому гіршому класі
Вч. А, а, Юра, тільки згадала, да. Точно так.
Дир. Ви пам’ятаєте, як ви мене заставляли на уроці крейду їсти?
Вч. Нє-нє-нє-нє-нє, ой-ой-ой-ой-ой.
Дир. Ви мене постійно сварили
Вч. Виховувала
Дир. Били
Вч. Тренувала
Дир. Принижували
Вч. Чмирила. Ой!
Дир. Знаєте що, Людмила Семенівна? Я виріс, став успішною людиною, я частина це й ваша заслуга. Я вам пробачаю борг! Офіціант, борг записати на мене1 Удачі!
Вч. Юра! Юрасику! Юрчику!
Як був дибілом, так ним і залишився!!!
Писар. Цар –батюшка, але це не всі філологіні.
Цар. А які ж ще є
Писар. Та такі що ми іноді взагалі зрозуміти не можемо, чого їм від нас треба?
Цар: Це чому?
Писар: Так вони українською якось не дуже, все більше ангельською розмовною шпрехають. Нежають нам спокою ні вдень ні вночі.
Цар: Непорядок! Велю видати цим англійським фіфологіням книжечки на українській мові. Нехай наш фольклор вивчають.
Цар. Так пишемо наказ: Степанію Прокопівну, Надію Михайлівну, Марію Михайлівну, Марію ……. Привітати піснею. Наказ виконати негайно.
Пісня Ученіто.
Хл. Я ученіто… регулярно приходенто до школенто …
Дів. О.. ес..
Хл. Постоянно я писанно контроленто і тестенто
Дів. О..ес
Хл. Головенто задубенто від книженто й формуленто
Хл. Непростенто полеченто ученіто атестато..
Дів. Я вчителенто не зрозументо ученіто розументо
Хл. О..ес
Дів. Нам так само волосенто посивенто вилізенто
Хл. О..ес
Дів. Серед ночі приведенто журналенто й привиденто
Дів. А вдоменто через школу рідні діти посиденто
Дів. А вдоменто через школу рідні діти посиденто
Дів. А вдоменто через школу рідні діти посиденто
Цар. А що, Ваньок, перевірка наш список. Чи всьо ми царство моє переписали?
Писар. Аж ніяк, цар - батюшка. При дворі твоєму числиться зіркорахівник Тетяна Олександрівна, світило наукового компютерного прогресу Тетяна Володимирівна. А ще Ірина Вікторівна та Лідія Іванівна , вони ж фізики високої проби. Усі розумні - жесть. Великі науки знають, підопічних високим матеріям научають. Учні майже весь граніт наук згризли.
Цар. Ну дівай Ваньок задобримо їх, розвеселимо і покажемо їм частинку нашого шкільного життя.
Сценка Класний керівник.
Сценка приїзд класного керівника.
Кеша –Володя.
Вч ? - може є бажаючі?????
Максим. Наше шкільне життя є надзвичайно різноманітним. А знаєте що а давайте представим що Тетяна Володимирівна поїхала на курси, а у класі за нами залишила спостерігати папугу.
Вч. Доброго дня, як ваші справи?
Кондор. Добрий день! Дуже раді вас бачити. А що ми, ми як завжди, слухняні, акуратні, самостійні, ми вас так чекали.
Вч. Я оце дивлюся у вас так чисто. Ви мабуть всі разом прибирали?
Кондор. Ми просто так боялись вас підвести, що почали прибирати від разу після того як ви поїхали
Вч. А чому кеша некритий?
Козоріз. Та кеша втомився і вирішив відпочити, давайте йому не заважати.
Вч. Я просто знаю , що він не любить спати.
Кеша. А…а…. Світло…мої очі…….а……не бийте….не бийте….
Вч. Що з ним?
Долепа. З Інокентієм все в нормі, краще ніж раніше.
Вч. Та раніше на ньому хоч пір’я було.
Долепа. Так нам здалося, що він не був досить сучасним, от ми і вирішили прикрасити його.
Кеша. Двієчники, Двієчники, Двієчники, не вчать, не вчать, не вчать.
Вч. Що він каже?
Кеша. Двієчники, Двієчники, Двієчники, не вчать, не вчать, не вчать.
Вч. Що тут коїлося?
Василець. Ну ми просто Оксані Дмитрівні з 7 годин ранку………..
Кеша. Двієчники, Двієчники, Двієчники, не вчать, не вчать, не вчать.
Василець. …..вірші здавали
Кеша. Достали, достали, достали…
Вч. Це ви його навчили?
Ходонович. Ні просто в класі голосно грала музика.
Вч. Я зараз перевірю. Кеша хто?
Кеша. Хароший….
Вч.А 11 клас?
Кеша. Зайчики..
Вч.Тетяна Володимирівна?
Кеша. Класний керівник зайчиків.
Вч.Українська мова?
Кеша. Пишем тести, пишем тести, пишем тести….
Вч.А де ваші двері? А де ваші штори?
Мазур. А штори , а ми вирішили їх випрати….. і здали в хімчистку…
Кеша. Туши, туши, туши, накривай туши туши.
Вч. Що туши? Ви що вирішили своїми шторами пожежу тушити?
Брошко.. Ні ви що….Тут був невеликий вогник…зовсім маленький.. але ж це неми.. ми вам кажемо…..прийшла Тетяна Олександрівна…
Кеша. Двієчники, Двієчники, Двієчники, не вчать, не вчать, не вчать.
Волоська. Так прийшла наша улюблена вчителька і у нас виникла невелика дискусія ну і ми і вона не витримали і невеликий вогник пішов на штори. Ну зким не буває?
Вч. А двері з препараторської де?
Денис. З дали в ремонт.
Вч. В ремонт?
Кеша. Марійкина машина, Марійкина машина, Марійкина машина,
Вч. Ви що викинули двері на машину Марії Михайлівни?
Уляна. А так би клас згорів…
Вч. І яким чином ви збираєтесь компенсувати ремонт автомобіля?
Кеша. Компи – ломбард, Компи – ломбард, Компи – ломбард, Компи – ломбард….. Компи – ломбард..
Вч. Що він каже? Які компи? Який ломбард?
Вероніка. Та не слухайте його, то він оголошень в газетах начитався і … балакає тепер..
Кеша. Компи – ломбард, Компи – ломбард, Компи – ломбард, Компи – ломбард….. Компи – ломбард..
Вч . Здається я розумію ви комп’ютери з кабінету інформатики здали в ломбард?
Саган. Ну хто як не ми змінимо шкільну техніку на нову.
Вч Боже я в шоці..
Кеша. Тук, тук, тук..
Вч .Хто ще приходив?
Брошко. Ніхто не приходив.
Кеша. Їдем на змагання, їдем на змагання..
Вч. Я зрозуміла… Михайло Михайлович приходив..
Заник. Так Михайло Михайлович приходив на секунду, він подивився що ми тут робимо і пішов.
Вч .Так?
Соломія. Так , ми запропонували залишитись але мих мих джентльмен він відмовився і пішов..
Кеша. Упав –отжався, … Упав –отжався, ..Упав –отжався,
Вч .І пішов.
Кеша. Завтра приїде…. Завтра приїде…. Завтра приїде…. Прибирайте.. …. Прибирайте.. …. Прибирайте..
Вч .На скільки я розумію після цього всього ви почали прибирати клас..
Захара. Ну да якби ми не почали прибирати ви б все і без кеші дізналися..
Вч . Божечко, ну ви розумієте що ви на коїли..,
Всі. Так вибачте нас будь ласка, ми більше не будемо.
Вч .Та я не про це. Ця порода папуг взагалі розмовляти не вміє..
Кеша. Що ви дивитесь на мене …..сам в шоці… сам в шоці.
Цар: Щось нудно мені стало! Ніякого в царстві дива немає.
Писар. Диво цар-батюшка можуть сотворити наші алхіміки та біологи Галина Степанівна та Іванна Іванівна. Вони можуть і вибух влаштувати і генетику змінити. В нашуму царстві учні навіть на уроки їх з молитвою ходять.
О всесильна хімія
Та святиться імя твоє
Як сьогодні на уроці так і на інших уроках хімії
Захисти нас свята та величава від неправильного виконання дослідів
Збережи пробірку з кислотою та лугом від лукавого наміру тріснути
Не введи нас у сокусу випробовувати речовину на смак
Пробач розсіювання, якщо сіє станеться
Во імя вивчення речовин та їх перетворень
Триметрил Амін.
Пісня-танець. Хіміки.
Писар. Не менше цар-батюшка у царстві роботи у ваших літописців Галини Ярославівни, Тетяни Степанівни, Надії Степанівни потрібно всі події записати в хронологічному порядку. Звичайно без запровадження нових освітніх технологій їм не обійтися.
Цар. А я пропонуємо вам свій варіант вирішення проблеми. Отож студія Пікчерс представляє шоу «Битва вчителів.»
телевізійне шоу «Битва вчителів».
Дійові особи:
Волоська -Ведучий – персонаж, схожий на ведучого СТБ Павла Костіцина.
Савчук - Марія Іванівна – дуже сувора, малослівна вчителька у строгому діловому костюмі.
Саган - Віктор Іванович – замучений, знервований вчитель у діловому костюмі, забрудненому в крейду.
Василець - Жозефіна Альфредівна – елегантно одягнена, епатажна вчителька, яка є одночасно набожною і впевненою в собі.
Захара - Скептик – «важкий» учень середньої ланки, одягнений «по-крутому».
Долепа - Батько – замучений роботою, закомплексований чоловік.
Мазур - Мати – самозакохана, егоїстична, високомірна жінка.
Брошко - Вася – розбалований учень третього класу.
(звучить Музика № 1)
Ведучий: Ласкаво просимо на телевізійне шоу «Битва вчителів». Сьогодні у нас
восьмий випуск, присвячений Дню вчителя, у якому троє дивних людей, повністю впевнених у своїх здібностях продовжують боротьбу за звання кращого.
(Позаду ведучого біла шторка, за нею під світка. Глядачі бачать, що за шторкою учасники проекту б’ються: хто підручником, хто указкою і т. д.)
Напруження зростає. Нерви на межі. Випробування стають все складнішими. Результат битви передбачити неможливо. Цікаво, а чи відчувають учасники, чим закінчиться сьогоднішня битва? Все вирішать наші нові випробування.
Отже, наше перше випробування. І наші глядачі не вірять, що вчителі впораються з цим складним завданням.
(Музика № 2, на фоні якої ведучий розповідає) До нас на передачу звернулось подружжя. Вони у відчаї. Їх єдиний син, учень 7 класу, дуже погано навчається.
А колись же, до четвертого класу, Сашко був відмінником. Вчителі просто не могли нахвалитися дитиною. Батьки уже все перепробували: змінили школу, найняли репетиторів, але все марно. Тому наша передача – їхня остання надія.
Поспішаємо попередити, у нас все чесно і без підстав, підсуджування, підказок і підніжок. .А спостерігати за ходом даного випробуванням буде наш скептик, «важкий» учень з багаторічним стажем – …
Випробування 1.
(За столом сидить Скептик, Батько та Мати учня. Виходить Марія Іванівна з книгою
А. С. Макаренка «Педагогічна поема»)
Ведучий. У змагання вступає наш перший учасник – вчитель математики і фізики
з тридцятирічним стажем Марія Іванівна. На рахунку Марії Іванівни 182 золоті медалісти та 8 написаних докторських дисертацій. Її улюблений метод роботи – аналітично-статистичний. Зараз з його допомогою вона і спробує вирішити проблему сім’ї.
(Марія Іванівна сідає напроти учасників)
Марія Іванівна (до Скептика). І ти тут? Я вже сказала: поки не вивчиш теорему
косинусів, більше трійки за семестр не поставлю. Все.
Скептик. Марія Іванівна, ну мені ж поступати. Не портіть атестат.
Марія Іванівна. Все, я сказала. (До Батька і Матері). Ви табелі за всі класи
принесли?Я повинна відчути його енергетику і розумові здібності.
Батько. Так. (Кладе на стіл табелі)
(Музика № 3. Марія Іванівна бере табелі, розкладає їх по столу. Закривши очі, починає водити над ними руками.)
Марія Іванівна. Коли, кажете, почав приносити двійки?
Мати. З п’ятого класу.
Марія Іванівна. Ага… (Музика № 3. Витягає калькулятор, починає рахувати. Далі бере книгу
з написом «А. С. Макаренко» й гортає) Ви знаєте, його середній бал подав поступово й рівномірно. У цьому році середній бал сягнув абсолютного мінімуму – падати далі нікуди. Далі він так же само почне підніматися, і класу до десятого вернеться в норму. Коротше, не переживайте – одним словом, до десятого класу перебіситься, передуріє. (Встає і виходить зі сцени)
Ведучий. Естафету переймає вчитель географії та історії Віктор Іванович. Віктор
Іванович близько 20 років відданий педагогіці. І відданий наскільки, що переселився до школи, а у власне житло пустив квартирантів. Його улюблений метод роботи – це використання глобусів і карт. Особливо результативним вважає використання політичних карт Європи.
(Виходить Віктор Іванович з глобусом і стопкою карт, вирваних з учнівського атласа. Сідає напроти Батьків і Скептика)
Віктор Іванович. (до Скептика) А ти шо тут забув? Знов будеш мені нерви
трипати? Так, вийди геть!!!
Скептик. Ні-ні. Я буду мовчати.
Віктор Іванович. Знаю я твоє «мовчати»! Опять шось задумав, паразит.
Скептик. Нічого я не задумав.
Віктор Іванович. Дивись мені. Бо будеш мені до кінця року пилюку на глобусах
в кабінеті після уроків протирати.
Скептик. Все. Чесно мовчатиму.
(Музика № 3. Віктор Іванович бере глобус, починає його крутити і ходити навколо Батьків учня, згодом сідає напроти батьків, і крутячи глобус, дивиться на нього.)
Віктор Іванович. Так, батьки. Порчі й зглазу не видно.
(Музика № 3. Бере стопку географічних карт (з учнівського атласа), перемішує їх. Потім розкладає їх.)
Віктор Іванович. Ага. Ось бачте, далека дорога. Мабуть на заробітки їздили,
самого дома оставляли. Це ось – покровителі. Коротше, хтось кришує. А це – зустріч, ось ще одна. А це гроші… Шо, подаруночки привозили?
(Музика № 3. Дає комусь з батьків витягнути одну з географічних карт. Батьки витягають одну карту зі стопки. Він витягає на нитці камінь і починає водити по карті. Потім камінь ніби прилипає до карти)
Віктор Іванович. Так, папа і мама! Тут же все ясно, як божий день. Багато він у
вас гуляє. А ви не контролюєте. Він же, негідник, кожен день зі старшокласниками в кінці Пушкінської за гаражами тусується: курять, пивком балуються… Так, не пускати гулять і начинайте пороть.
(Іде зі сцени. На сцену виходить Жозефіна Альфредівна зі збіркою «Кобзар» Т. Шевченка)
Ведучий. У бій вступає наступна наша учасниця – вчителька української мови та
літератури, вчитель-методист, народний вчитель України, педагог з тридцятип’ятирічним стажем роботи Жозефіна Альфредівна. Її улюблений метод роботи – робота з каліграфією та ворожіння на «Кобзарі». Подивимося, як вона впорається з поставленим завданням.
Жозефіна Альфредівна. (до Скептика) Невже прийшов вірші здавати? Бачиш, я
занята. Я півсеместра за тобою бігала, просила, благала, молила, закликала, заклинала… які там ще синоніми є? – переконувала, примушувала, шантажувала, погрожувала. Тепер ти, синочок, побігай!
(Музика № 3. Жозефіна Арнольдівна витягає вишитий рушник, цілує його, дає поцілувати Батькам, розстилає його на столі і хрестить)
Жозефіна Альфредівна. Так, на щастя на долю… Так, батьки, у вас є якась
особиста річ вашого сина?
Мати (витягає рукавичку). Ось рукавичка.
Жозефіна Альфредівна. Ні-ні, не підходить! Мені потрібно те, що вказуватиме
на його емоційну сферу. Робочий зошит є?
Батько (витягає зошит). Ось.
(Музика № 3. Жозефіна Альфредівна бере зошит, витягає червону ручку, починає гортати зошит, виправляти помилки)
Жозефіна Альфредівна. Так, любі мої батьки (показує батькам). Ось дивіться.
Жодне домашнє завдання не виконане. Почерк жахливий, мов курка лапою. І помітьте, скрізь маленька буква «а» схожа на собачку. Шо, дорогенькі, комп’ютер купили синку після четвертого класу?
Мати. Так, купили.
Жозефіна Альфредівна. Слухайте, дорогенькі. А чи не зарано? Це ж видно,
супостат, весь час в Інтернеті висить. Так, ви повинні бути рішучі. Комп’ютер відібрати, продати, подарувати комусь, викинути! І книжки хай читає, побільше класики. Щоб чужого научався й свого не цурався! Я все сказала.
(Жозефіна Альфредівна складає рушник і йде зі сцени)
Ведучий. Як бачимо, шановні глядачі, у кожного вчителя свої способи вирішення
однієї проблеми. Як хто впорався, вирішувати вам. Тепер у батьків учня принаймні з’явилась надія на краще.
(Музика № 2, на її фоні говорять батьки)
Батько. Спасибі вчителям, що допомогли розібратися. Тепер у нас відкрилися
очі.
Мати. Ми зрозуміли, де наша помилка. Відтепер у нас в сім’ї буде все інакше.
Комп’ютер я заберу на роботу і поверну тоді, коли почне нормально навчатися. І гуляти він у нас вже не буде. Хай гад уроки вчить. Спасибі «Битві вчителів» за допомогу.
(Батько і мати йдуть зі сцени)
Випробування 2
Ведучий. Наступне завдання буде набагато важчим. Кожному з учасників
належить зайти сьогодні в клас і за 2 хвилини змусити учня 3 класу Сіренка Васю здати їм щоденник. Першою до бою йде Марія Іванівна.
(На сцені за партою сидить учень. Виходить Марія Іванівна й підходить до учня)
Марія Іванівна: Васю, дай будь ласка щоденник.
Вася: Не дам.
Марія Іванівна: Васю, відкривай портфель, діставай щоденник.
Вася: У мене його бабуся перед сном почитати взяла.
Марія Іванівна: Васю, давай щоденник, я тобі дванадцять поставлю.
Вася: Добре, візьміть! (Витягає щоденник і дає вчительці)
(Вчителька хватає щоденник, розкриває його і ставить двійку)
Марія Іванівна. Ага, попався?! Щас ти в мене получиш!
Вася. Ні! Ні! Не ставте мені двійку! Ви ж обіцяли дванадцять!
Марія Іванівна. Дванадцять?! Я тобі зараз покажу!
Вася. (знеможено сідає за парту) Все, тепер батько мені не купить планшет.
(Марія Іванівна йде зі сцени, входить Жозефіна Альфредівна, підходить до учня)
Ведучий: Ось так. Катюзі, як-то кажуть, по заслузі. Надійшла черга нашого
наступного учасника – вчительки української мови та літератури Жозефіни Альфредівни. Подивимося, наскільки вона володіє даром переконання.
Жозефіна Альфредівна: Василь Васильович, ти чому щоденник вчителям не
даєш?
Вася: Дома забув.
Жозефіна Альфредівна: Дай щоденник, будь ласка!
Вася: Ні.
Жозефіна Альфредівна: Дзвоню батькові. (Витягає мобільний телефон, починає
набирати)
Вася: Батько на другий оператор перейшов, ви нового номера не знаєте.
Жозефіна Альфредівна. Не переживай! (Дзвонить по мобільному) Алло,
Степанівна! Слухай, а в тебе нема нового номера Сіренка Василя Миколайовича?.. Та отого, що будинок триповерховий по Грушевського вимахав. Ну, ось отого, шо на Новий рік в міську ялинку джипом в’їхав, пам’ятаєш?!.. Є? Супер!!! Скинь СМС-кою!
Вася. Ні-ні! Жозефіно Альфредівно! Ось щоденник! Візьміть.
(Жозефіна Альфредівна бере щоденник.)
Жозефіна Альфредівна. Щас ти у мене, сонечко, попляшеш.
Ведучий. Ось такий оригінальний педагогічний прийом застосувала вчителька.
Як говорять у народі: «Не имей сто рублей, а имей сто друзей». Ось і надійшла черга виявити себе в дії нашого третього конкурсанта вчителя географії та історії Віктора Івановича.
(Жозефіна Альфредівна йде зі сцени, входить Віктор Іванович, підходить до учня)
Віктор Іванович: Васьок, дай щоденник, а я тобі цукерку дам.
Вася: У мене батько на фабриці «Рошен» працює.
Віктор Іванович: Вася, я тебе в куток поставлю!
Вася: І шо я там не бачив?
Віктор Іванович. Вась, слухай, пацани з твого класу казали, шо ти слабак.
Вася. Хто? Я? Слабак?
Віктор Іванович. Да-да. Так і казали.
Вася. Ладно, давайте поміряємось силою. Я покажу, хто з нас слабак!
Віктор Іванович: Гаразд. Хто перемагає, того й щоденник
Вася. Окей.
(Музика № 3. Починають боротьбу на руках (армреслінг). Віктор Іванович виграє, встає, б’є себе в груди)
Віктор Іванович. Ну шо, Васьок, гоні щоденник.
Ведучий: Ось так вправно вирішив завдання і наш третій учасник.
Ведучий. На цій оптимістичній ноті наша передача підходить до кінця. А хто з
наших конкурсантів продовжить боротьбу в нашому шоу, вирішуєте ви, шановні глядачі.
Писар: Та що ти батюшка. І у нас в царстві диво - дивне, диво - дивне є - соловей - розбійник. Як свисне, так всі діти від малого до великого в його лігво збігаються, яке залою спортивною називається, і ну під його дудку там танцювати. І скачуть, і стрибають, м'ячики через невід кидають. Краще раз побачити, ніж десять почути. Дивіться, цар-батюшка.
Сценка 4 клас
Цар: Ба-а, страсть. А балалайку не пробували їм давати.
Писар. Та ні...
Цар: Марьюшка, віднеси-но нашому соловейку та ось цю фісгармонію. Нехай діточок строїть.
(Марія вручає подарунок, писар просить розписатися в отриманні)
Цар: Щось втомився цар.
Писар: Так залишилося представити вам ще дві центрові фігури. Це дві птички певчие Ірина Жукова та Інна Василівна. Їм і фісгармонії не потрібно. Вони такі королівські гулянки влаштовують, що ваша втома вельмишановний цар-батюшка враз уйдуть.
Цар: Гулянки це харашо!.Так що ж ти чекаєш. Швидко неси їм вітаміни заморські. Щоб звивини працювали безперебійно.
Цар. Дозволяю
Марія: Уся шкільна наша родина щиро вас вітає.
Щастя, здоров'я й успіхів вам бажає,
Дай вам, Боже, ще довго молодіти,
Та й не одну осінь ще з нами зустріти.
Цар В такому разі повеліваю усьому царству: гуляй народ!
Писар Ура!
Цар (забирає відомість, в якій всі розписувалися, штовхає писаря плечем): Я ж тобі казав, що вийде! Вчися, поки я поруч! (Читає текст на звороті)
Урочиста клятва
Ми, що нижче підписалися ,працівники комунального закладу «Нововодолазький СНВК», перебуваючи при здоровому розумі, урочисто обіцяємо виконати наступне:
§1. Клянемося вчити, тільки спираючись на державну програму - крок вправо, крок вліво вважається спробою до втечі.
§2. Клянемося дотримуватися олімпійський девіз "Швидше, вище, сильніше". Це означає: швидше за вітер на перервах не бігати, вище адміністрації не стрибати, сильніше атланта же не бути і сумки з зошитами більше 10 кілограмів не носити.
§3. Вражати себе та інших власної вигадкою, фантазією, талантом, ентузіазмом, а також скромністю і ввічливістю.
§4. Клянемося голосніше дітей не кричати, пустощі їм прощати і більше трьох «двійок» в тиждень не ставити.
§5. Щодня говорити батькам всіх своїх учнів, що їхні діти найрозумніші, виховані, найкращі в світі, слухняні, навіть якщо після роботи будемо пити валеріану і інші заспокійливі засоби.
§6. Клянемося всіх дітей любити і вірність школі зберегти.
Цар: Що, злякалися? Та не бійтеся, ми ж просто жартуємо. Адже сьогодні свято!
Виходять ведучі
Ведучий 1І у цей день святковий, коли вчителі
Мають змогу хоч трохи спочити,
Ми бажаєм від учнів всієї землі:
Хай ваш шлях вистеляють лиш квіти.
Ведучий 2І За бездонний колодязь душі своєї
За все те, що віддали і віддаєте нам,
Хай щастя вам буде зорею,
За все сьогодні ми гаряче дякуєм вам.
Ведучий 1І Бажаєм злетів і нових висот,
Щоб труднощі зникли навіки,
Побільше щоб отримувати нагород,
І щастя плинуло, мов синьоокі ріки.
Ведучий 2 І Хай незгоди й негаразди вас обминають.
Хай душа і тіло ваші старості не знають,-
Щоб попри всі проблеми і капосні реформи,
Ви ніколи не втрачали бадьорої форми.
Ведучий 1І Бажаємо мати гарну квартиру чи хату,
Достаток щоб в них був завжди,
Бажаємо мати збільшену зарплату,
Щоб від гривень тріщали ваші гаманці.
Ведучий 2І Щоб мали щастя і здоровя ви багато,
Щодня щоб їли м'ясо й мармелад.
Щоби на вас із неба падав
Лише щасливий зорепад.
Ведучий 1І Хай радість вам життя дарує,
Щоб посміхались ви весь час.
Хай мрії ваші всі здійсняться,
Прийміть же квіти ці від нас.
Фінальна пісня
про публікацію авторської розробки
Додати розробку