Сценарій виступу екологічної агатбригади "ЗНОВ ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА"

Про матеріал

Дана розробка може стати в нагоді як вчителям біології, екології, так і педагогам-організаторам для проведення позакласних заходів, тижнів природничих наук. Вона має на меті в доступній та цікавій формі розкрити сутність сучасних проблем екології, сприяти нагромадженню екологічних знань; розвивати творчу та ділову активність, готовність до екологічної діяльності; виховувати почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі.

Перегляд файлу

Сценарій виступу екологічної агітбригади

«ЗНОВ ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА»

 

Мета: залучити учнів до розв'язання проблеми знищення першоцвітів заради фінансової вигоди; в доступній та цікавій формі розкрити сутність сучасних проблем екології, сприяти нагромадженню екологічних знань; розвивати творчу та ділову активність, готовність до природоохоронної діяльності; виховувати почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на

 

Обладнання: кошик з первоцвітами, ноутбук, проектор, презентація до сценарію.

 

ХІД ВИСТУПУ

 

Звучать голоси Природи. На сцені зявляється дівчина, яка на фоні музики декламує вірш.       

 

 Знов починається весна!

Знов починаються дива...

То серед двору із-під снігу

Раптово визирне трава,

 

То раптом лагідні веснянки

Засіють щоки та носи,

Чи розщебечуться – ще зранку! –

Птахи на різні голоси!

 

А вчора... вчора…

Що й казати!

Всі веселилися до сліз: 

Славко – дражнило й задавака

Наталці проліски приніс! –

 

І зовсім це не дивина:

Так починається весна!

 

(Звучить пісня-переробка на мелодію “Одна калина” Софії Ротару)

 Гарно, гарно аж за край,

 Сонце пригріває, грай, музико, грай!

 Свято, свято на душі, 

 Адже у цій залі ми зібралися всі. 

    Приспів:

 Весна іде, красу несе,

 І тій красі радіє все.

 Чудові квіти вже дарує нам вона.

 Любов несе всьому життя,

 І люблять всі до забуття

 Весну вкраїнську, бо в нас іншої нема.

       

Виходить дівчина-Весна з квітами у руках

 

Дівчина-Весна:

А ось і я, весна-красна

Куди ступлю я – сонце сяє

І все навколо оживляє,

І все пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну.

 

 

Учень: Чудова Весно! Ми давно чекали на тебе. Твій прихід завжди для нас справжнє свято.

 

Дівчина-Весна: То ж мерщій у ліс чи на луки милуватися красою перших квітів.

 

Учасники вибігають на сцену та імітують збір квітів. Лунає музика

 

Дівчина-Весна:

Ой сонечко яснеє пригріва,

А сніжок, водицею підлива.

І весняні струмені у ярку,

І на полі квітонька у сніжку.

Ой, та квітка – пролісок весняний...

А над полем жайворон голосний.

Що з весною настає?

Всі: Сніг у полі розстає.

 

Дівчина-Весна: А чому то так буває?

Всі: Сонце його пригріває.

 

Дівчина-Весна: Що ж синіє на землі?

Всі: Ніжні проліски малі.

 

Дівчина-Весна: А що пнеться з під листа?

Всі: То травичка вироста.

 

 

Дівчина-Весна:А над полем що бринить?

Всі: Любий жайворон дзвенить.

 

Діти вишиковуються на сцені в ряд і по черзі беруть кошик з первоцвітами та розповідають про них.

 

Учень: Знайомтесь! Підсніжник – справжній красень. Має ніжну дзвоникоподібну квітку, за що його називають сніговим дзвіночком, або молочною квіткою.

 

Учень: А ще його називають ключиком весни, бо ним він відчиняє землю і випускає інші весняні квіти.

 

Учень:

За всі на світі рути та гвоздики.

Небаченої дивної краси,

Миліший всіх – простий підсніжник дикий.

Ця скромна квітка ранньої весни.

 

 

Учень: В кінці лютого, на початку березня, як тільки весняні промені відкриють у сніговому покривалі перші таловини, на галявинах і узліссях листяних лісів з’являються вони, маленькі білосніжні квіточки, схожі на дзвоники.

 

Учень: Кажуть, якщо добре прислухатися, можна почути передзвони їх маленьких дзвіночків. Це вони хочуть розбудити ще огорнені міцним сном інші весняні квіти.

 

Учень:

Дивувалася зима

Як посміли над сніги,

Проклюнутись квітки,

Запахущі і дрібні?

І найдужче над тим,

Дивувалася зима,

Що на цвіт той дрібний,

В неї сили нема.

 

Учень:

За всі на світі рути та гвоздики.

Небаченої дивної краси,

Миліший всіх – простий підсніжник дикий.

Учень: Цю квітку називають квіткою 12 богів. За грецькою легендою, це квітка, в яку саме 12 богів перетворили невиліковно хворого юнака і повеліли нести здоровя людям.

 

Учень:

Дві квіточки розквітли в нашому садку,

Свіженькі і привітні  у мокрому сніжку.

То пролісок синенький і білий первоцвіт

Шепочуть веселенько: «Весняний вам привіт!»

 

Учень:

Гарно, тепло у садку, снігу вже немає…

Із-під листя у кутку крокус виглядає.

Наче золотом горять пелюстки жовтенькі, І листочки мерехтять, ніжні, зелененькі.

 

Учень:

Фіолетову фіалку юний ранок пригорнув

І фіалка на світанку пробудилася від сну.

 

Учень:

Крапельки нектару медуниці

До вподоби бджілці-трудівниці.

До недавна квітка рожевою була,

А після запилення колір на синій міня!

 

Учень:

Дрібнесенькі дзвіночки, неначе воскові,

Нанизано рядочком на довгому стеблі.

І ніжно-запашненькі, найкращі із квіток,

Конвалії біленькі зовуть нас у лісок.

 

Учень: Українська поетична легенда розповідає, що сріблясті дзвіночки конвалії з’явилися зі щасливого сміху лісової русалки Мавки, коли вона відчула повноту великого справжнього кохання. Конвалія – символ ніжності, радості, краси, вірності і чистоти кохання.

 

Лунає тривожна музика

 

Учень:

На Землі зникають квіти,

З кожним роком це помітно.

Менше радості й краси

Разом з ними і людської доброти.

 

Учень:

Одкровення квітів весняних

Зазвичай не помічали.

Безтурботно ми топтали їх

Та бездумно і жорстоко виривали.

 

Учень:

Спало в нас суворе «Стій».

Нам здавалося все мало й мало,

Ну а потім  у товпі міській

Оберемками несли їх на поталу.

 

Учень:

І не помічали, як з-під ніг,

Дихаючи ладве чутно,

Приречено дивився первоцвіт

Й підсніжник похилився смутно.

 

Учень:

Ми зривали їх на втіху

І не думали про лихо.

У Червону книгу ми занесли

Світ неповторний і чудесний.

 

Учні по черзі:

  • Якщо квітку я зірву
  • Якщо квітку ти зірвеш
  • Якщо всі: і я, і ти
  • Якщо ми зірвем квітки

 

Всі разом: Стануть пусткою поляни

                    І не буде красоти!

 

Учень:

Не губіть, не кваптеся зірвати,

Хай ростуть і тішать білий світ.

І про квітку в серці добрий слід

Принесіть ви з лісу до своєї хати.

 

Лунає пісня «Мавка». На сцені з’являються герої твору Л.Українки «Лісова пісня» Лукаш та Мавка.

 

Мавка:

Вже квітів багато втрачено,

Загублено їх безневинно,

Рукою жорстокою страчено

Істоти, що зветься людина…

 

Учень: Ти хто?

 

Мавка: Я – мавка Лісова! Прийшла з Лукашем попросити вас, від імені всіх лісових мешканців, захистити квіти! Бо це ж біда всієї Землі. Коли не стане краси, тоді не стане і добра на Землі.

 

Лукаш: Спинись, Людино! Послухай мову квіткових трав, перлисту і шовкову.

Бо ж квіти, як і ти, всі дихають, цвітуть, вмиваються ранковою росою…

 

Мавка: Позбавиш їх життя – сльозиною стечуть, застигнуть у душі провиною гіркою…

 

Учень звертається до глядачів: Ви чуєте? Навіть лісові істоти докоряють нам за те, що бездушно знищуємо квіти, рвемо їх цілими оберемками, а через годину викидаємо на смітник.

 

Учень: А особливо люблять це робити туристи на лісових стежках!

 

Учень: Так вони є нашою проблемою, але найжорстокіші тут чужинці, які будують тут готелі, привласнюють землі, забруднюють ріки стоками, а на рослини - їм взагалі  начхати!

 

Учень: Як це так? З діда-прадіда земля належала українцям, які молилися на неї, вважали її матінкою-годувальницею. А тепер як бути?

 

Олігарх:

Ліси зрубати! Землю розрівняти!

Тут – готелі! Там – стоянка для машин!

А що у вас ще є? Говерла?

На Говерлі казино поставимо!

 

Учень: О Боже! Скрізь біда. Не буде ні птахів, ні джерел, ні квітів! Невже ми такі безпорадні.

 

Звучить мелодія «Реквієму» Бетховена. На сцені з’являється дитина-янгол  і читає молитву.

 

Молитва

Боже єдиний, великий,

Ти що сіяєш з небес,

Всесвітом правиш одвіку,

Твориш чуда із чудес.

Ти, що створив світло й темінь,

Твердь відділив від води.

Кинув насіння у камінь,

Щоб дарувало плоди.

Ти, що вдихнув в тіло душу,

Живність всіляку створив -

Море заповнив і сушу,

Риб і птахів розселив!

І над усім цим творінням,

В подобі Своїй і красі,

Благословив Ти Людину

Правити царством усім.

Тільки зазналась людина –

Черствою стала душа,

Хоче зостатись єдина –

Спалену землю лиша.

Та сваволю не спинити –

Нема перешкоди.

Прошу, Боже, захистити

Від царя Природи!

Зглянься, Всевишній, на мої причини –

Землю, прошу, захисти від людини!!!

 

Музика стихає, ангел повільно виходить зі сцени. Всі розходяться врізнобіч.

 

  1. Я бачила якесь дивне видіння.
  2. Ніби якесь марево…
  3. Ви теж це бачили?
  4. Я теж це бачила…
  5. Та це ж про нас, про людей…
  6. Це ніби сон…

 

Діти повільно шикуються в ряд.

 

Всі разом: ЛЮДИ, ПРОКИНЬТЕСЯ!

 

Діти починають рухатися по колу і по черзі констатують факти, що засвідчують екологічну  кризу.

  1. Щорічно планета втрачає десятки видів тварин і рослин.
  2. Щороку у процесі виробництва в озера, ріки та моря скидається десятки мільйонів тон шкідливих речовин.
  3. Рослинний покрив Землі вже не в змозі переробити вуглекислий газ, що виділяється внаслідок згорання палива.
  4. Ліси зникають з великою швидкістю. Зелене вбрання Землі щорічно скорочується на 1%.
  5. Стогне від Людини земля, плачуть ріки.
  6. Вже сьогодні постає питання питної води. На планеті зявляються нові соляні пустелі, зникає рослинність.

 

Діти шикуються в ряд.

 

Всі разом: ЛЮДИ, ПРОКИНЬТЕСЯ!

 

Діти співають пісню

Де сяє сонце золоте

І журавлі курличуть,

В саду черешенька  цвіте,

Вечерять мама кличе,

Співає сонячні пісні

Уся моя родина,

Бо я вродилась на землі,

Що зветься Україна.

 

Приспів:

За квітучі гаї

І калини цвіт у лузі

Станьмо, браття, мої

Помолімось разом друзі.

Хай молитви слова

В небо птахою полинуть,

Щоб завжди берегла

Матір Божа Україну.

 

Дівчинка виносить муляж земної кулі прикрашений квітами.

Дівчинка.

Зупиніться! Подивіться!

Що принесла сюди я.

Це ж бо наша найрідніша

Найгарнішая Земля.

 

1-й учасник: Ось вона – наша планета.

2-й учасник: Ось вона – сонцем зігріта!

3-й учасник: Ось вона – дощами вмита!

4-й учасник: Морями оперезана.

5-й учасник: Ріками помережена.

6-й учасник: Квітами заквітчана!

 

Всі разом:  ЦЕ НАША ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ!

 

 

Дівчинка.

 Поки жити планета ця буде,

Доки світ ще в полоні краси.

Бережіть же красу її, люди,

Сонцем сяє хай крапля роси!

 

Діти беруть планету в руки, піднімають її над головою і виголошують

Всі разом: ДОЛЯ ПЛАНЕТИ В НАШИХ РУКАХ!

 

Діти кладуть планету на спеціальну підставку на краю сцени і виголошують лозунги.

1-й учасник: Ми живемо на прекрасній планеті, ім’я якої – Земля!

2-й учасник: Ми громадяни прекрасної країни назва якої – Україна!

3-й учасник: Ми – діти  Природи!

4-й учасник: Буковина – наша колиска!

5-й учасник: Сьогодні наш край в небезпеці!

6-й учасник: Все живе під загрозою!

1-й учасник: Не будь байдужим!

2-й учасник: Не мовчи!

3-й учасник: Відкрий очі!

4-й учасник: Твоя хата з небезпечного краю!

5-й учасник: Ти маєш боротися, щоб перемогти!

6-й учасник: «Борітеся й поборете!» Як заповідав нам великий ТАРАС!

 

Пісня-перебивка  «Із прекрасного далека» з кінофільму «Пригоди електроніка»

 

Чую голос із прекрасного далека,

Голос чистий, як світанкова роса.

Чую голос, це з добром летить лелека,

Це дарують нам надію небеса.

 

 Приспів:

З надією на завтра, де буде все прекрасно,

Де світить сонце ясне, де є майбуття.

Там буде жити мрія, любов, надія й віра,

Буде до всіх довіра, а це і є життя.

 

Чую голос із прекрасного далека,

Що питається: "А хто ти в світі є?",

Я не знаю, але ж білий мій лелека

Прилітає і надію нам дає.

Я так хочу щоб земля кружляла вічно,

Щоб лелека діток в кожен дім приніс.

Я так хочу, щоби музика одвічна,

Зігрівала всіх, щоб паросток проріс.

 

docx
Додано
29 липня 2018
Переглядів
236
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку