Розвиток ритміко - пластичних здібностей через стильове розмаїття сучасної хореографії

Про матеріал

Сучасна хореографія - це один з найпопулярніших видів мистецтва для дітей.Заняття хореографією дають фізичний та естетичний розвиток дитини, виховують танцювальні навички. Саме через рух і ритм діти емоційно сприймають музичний твір. У ритмічних та пластичних танцювальних рухах, кожен учень має можливість виразити "своє я", розкрити свою індивідуальність, світогляд, передати свої почуття, настрій, думки і емоції.

Перегляд файлу

Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради

Комунальний позашкільний навчальний заклад

Центр дитячої юнацької творчості “Дивосвіт”

Криворізької міської ради

“Розвиток ритміко-пластичних здібностей через стильове розмаїття сучасної хореографії”

Підготувала:

керівник ансамблю сучасного танцю “Авангард”

Подік Тетяна Сергіївна

м. Кривий Ріг

2017р

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ1. Класичний танець — основа розвитку ритміко-пластичних здібностей дитини.

1.1 Класичний танець як базовий компонент хореографічної освіти

1.2 Елементи сучасної хореографії в класичному екзерсисі

Розділ 2. Застосування стилів сучасної хореографії у колективі естрадного танцю “Авангард” та їх вплив на розвиток ритміко-пластичних здібностей гуртківців.

2.1 Джаз танець

2.2 Модерн-джаз танець

2.3 Афро-джаз

2.4 Контемпорарі

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Сучасна хореографія - це один з найпопулярніших видів мистецтва для дітей.

Заняття хореографією дають фізичний та естетичний розвиток дитини, виховують танцювальні навички. Саме через рух і ритм діти емоційно сприймають музичний твір. У ритмічних та пластичних танцювальних рухах, кожен учень має можливість виразити "своє я", розкрити свою індивідуальність, світогляд, передати свої почуття, настрій, думки і емоції.

Хореографічні заняття дуже корисні як для фізичного розвитку дитини, так і для поліпшення постави, зміцнення м’язової системи, розробки суглобів, удосконалення координації руху, навіть для усунення ряду фізичних недоліків і моральних комплексів.

Але серед широкого розмаїття стилів сучасної хореографії буває дуже складно обрати один, та розвивати свої танцювальні навички в ньому. Єдиним правильним рішенням, напевно, є не зупинятися на одному стилі. Потрібно брати з кожного щось своє. Адже зокрема конкретна школа дає свої відповідні навички, розвиває ритмічні та пластичні здібності дитини у своєму стилі. Коли це підкріплено класичною базою танцю, що ми історично наслідували, це розвиває гармонійного танцівника, універсального виконавця. Тому що які б нововведення не привносив в хореографію час, які б сучасні напрямки не з'являлися в танці - від джаз-модерну до хіп-хопу - одне залишається незмінним: класичний екзерсис є стрижнем, на основі якого розвиваються інші танцювальні екзерсиси. Цей комплекс найбільш правильно і гармонійно формує тіло, активно виправляє фізичні недоліки, створюючи прекрасну манеру танцю і поставу. На основі цього можна з легкістю освоїти більшість стилів сучасної хореографії та розвивати за допомогою їх свої пластичні та ритмічні здібності, удосконалювати свою техніку виконання та виробити власну танцювальну манеру. Саме цього ми прагнемо досягти для кожного нашого гуртківця.

Розділ 1. Класичний танець — основа розвитку ритміко-пластичних здібностей дитини.

1.1 Класичний танець як базовий компонент хореографічної освіти

Класичний танець — система виразних засобів хореографічного мистецтва, що базується на ретельній розробці різних груп рухів та позицій ніг, рук, корпусу й голови, з'явилась у XVII столітті. Рухи прагнуть до геометричної ясності, чому сприяє принцип виворотності.

Одне з основних вимог в класичній хореографії - це виворітні позиції ніг. Перші виконавці балету були придворні аристократи. Всі вони володіли мистецтвом фехтування, в якому використовувалися виворітні позиції ніг, що дозволяють краще рухатися в будь-яких напрямках. З фехтування вимоги виворітності перейшли в хореографію, що для французьких придворних було само собою зрозумілим [3. c25].

Класичний танець, як система рухів, покликана зробити тіло дисциплінованим, рухливим і прекрасним, перетворює його в чуйний інструмент, слухняний волі балетмейстера і самого виконавця. Вона вироблялася з тих пір, як балет став рівноправним жанром музичного театру, який формувався шляхом довгого та ретельного відбору, відшліфовування різноманітних виразних рухів і положень людського тіла. Він вбирав в себе досягнення різних, починаючи з глибокої давнини, народних танців, пантомімних дій-мистецтва мімів та жонглерів, рухів трудових та побутових. Його основа і головний виражальний засіб, животворний ґрунт для становлення і професійного вдосконалення виконавського та балетмейстерського мистецтва, виховання майбутніх артистів.

Класичний танець користується великою популярністю в усьому світі, так як це основа будь-яких видів танців і система виразних засобів хореографічного мистецтва. На цьому уроці осягаються тонкощі балетного мистецтва. Це велика гармонія поєднання рухів з класичною музикою. Навчання класичному танцю включає в себе: вивчення основних позицій рук, ніг і постановки корпусу, ознайомлення з професійною термінологією, історією розвитку балету, постановку маленьких класичних форм: етюдів, адажіо, варіацій і т.д.

Неодмінні умови класичного танцю: виворітність ніг, великий танцювальний крок, гнучкість, стійкість, обертання, легкий високий стрибок, вільне і пластичне володіння руками, чітка координація рухів, витривалість і сила. Поділ на елементи, систематизація та відбір рухів послужили основою школи класичного танцю. Вона вивчає групи рухів, об'єднаних загальними для кожної групи ознаками: група обертань (pirouette, tour, fouette), група присідань (plie), група положень корпусу (attitude, arabesgue) та інші.

Урок класичного танцю — сукупність вправ, що розвивають здібності танцюристів. У класичній школі урок складається з кількох частин:

екзерсис біля станка;
екзерсис на середині зали;
адажіо;
алегро;
вправи на пальцях (у жіночому танці).

Кожен урок починається з розігріву і повільного опрацювання різних груп м'язів. Спочатку всі вправи виконуються біля палки, потім — на середині балетного залу. Гуртківці початкового рівня більшу частину уроку проводять біля палки, в той час як в уроці учнів вищого рівня екзерсис біля палки скорочується до 30-35 хвилин і велика частина уроку віддається середині і потім стрибкам. Вироблений століттями урок класичного танцю практично незмінний за своєю структурою: учні та дорослі артисти виконують практично однакові базові елементи в схожій послідовності: з підвищенням рівня майстерності від року до року змінюється лише темп (швидкість виконання рухів), координація (поєднання руху ніг з рухами рук, корпуса і голови) і насиченість комбінації, яка створюється навколо базового елементу.

Найчастіше всі вправи виконуються двічі: спочатку з правої ноги, потім — з лівої. Перша вправа біля палки (plié) робиться на двох ногах, тому може виконуватися і один раз, без повтору комбінації.

Урок будується таким чином, що насиченість вправ йде по наростанню, поступово збільшуючи амплітуду і складність виконуваних рухів. Водночас, «не ламаючи побудови уроку та окремих навчальних завдань, потрібно по можливості чергувати сильну напругу м'язів з більш легкою, вносячи тим самим в їх роботу відповідно різноманітність і відпочинок». Вправи в спокійному темпі чергуються з швидкими, відпрацьовують дрібну техніку. Виконання вправ здійснюється з музичним супроводом або «під рахунок».

Ансамбль естрадного танцю “Авангард” вважає класичний танець абеткою усіх стилів сучасної хореографії. Саме тому вивчення класичного танцю в ансамблі починається в підготовчій групі, з першого року навчання. Це дає можливість закласти надійний фундамент для розвитку ритмічних та пластичних здібностей у дитини. Розвинути відчуття темпу та ритму, виворітність ніг, гнучкість та стійкість спини, легкий високий стрибок, вільне і пластичне володіння руками, чітку координацію рухів, витривалість і силу. (Додаток 1,2.)

Сучасну школу класичного танцю відрізняє (і це головне) сувора простота ліній, відточеність поз, стрімкість стрибків і обертань, багатство пластичних відтінків, поетична натхненність.

Не дивно тому не слабша привабливість класичного танцю для нашої молоді, бажання безлічі людей вчитися цьому прекрасного мистецтва.

1.2 Елементи сучасної хореографії в класичному екзерсисі

Вправи екзерсису — основа будь-якої хореографічної підготовки. Вони розвивають фізичні якості, необхідні для професійного виконання рухів практично будь-якої танцювальної техніки: виворітність, еластичність і силу силу м'язів ніг і спини, правильну постановку корпусу, рук і голови, стійкість, координацію рухів.

Свої види екзерсису розроблені й у інших видах танцю. Вправи біля палки є обов'язковою складовою частиною уроків академічного характерного і народно-сценічного танців. Уроки джаз-танцю і танцю модерн переважно будуються на вправах на середині залу, проте в професійних школах окремі педагоги також практикують і вправи біля палки.

В ансамблі сучасного танцю “Авангард” практикується введення елементів сучасної хореографії у класичний екзерсис.

Будь-який рух, що входить в екзерсис, можна змінювати і комбінувати, як в плані «схеми» (кількість рухів, їх напрямок тощо), так і видозмінюючи сам елемент, ускладнюючи його виконання підйомом на напівпальці та опусканням в пліє, обертанням і поворотами, додаванням координації з рухами рук, корпуса і голови.

А також можна додавати такі елементи, які взагалі не властиві класичному танцю. Наприклад “антививоротні” позиції ніг, скорочена стопа, паралельні лінії рук, вільне падіння корпусу, використання demi i grandplie (за паралельними позиціями; перехід з виворітного положення в паралельне і навпаки; зміна динаміки, з’єднання з releve та plie releve); rond de jambe parterre (по паралельних позиціях та у поєднанні з demi-plie і з підніманням на 45 та 90 градусів зі скороченою стопою) та інше.

Що дає введення елементів сучасної хореографії у класичний екзерсис:

- Розмаїття рухів розширює діапазон володіння своїм тілом

- Дає підґрунтя для освоєння сучасних стилів танцю (таких як класичний Jazz dance, ліричний джаз, афро-джаз, Jazz - modern, contemporary)

- Знайомить з характером різних стилів музики, та способом самовираження під неї за допомогою танцювальної лексики

- Розвиває універсальність танцівника

- Дає можливість зробити класичне заняття більш насиченим та цікавим.

Основними елементами сучасної хореографії, які використовуються у класичному екзерсисі а.е.т. “Авангард” були запозичені з джаз танцю. В свою чергу в Jazz dance перетинаються різні стилі - традиційний (класичний джаз, джаз мюзиклів), ліричний, афро-джаз, Jazz - modern, contemporary. Так як велике значення в джаз-танці має винахідливість і імпровізація.

Що саме використовується?

1. Використання в екзерсисі пози колапсу.

Як у вправах біля палки, так і на середині залу. Йдеться про своєрідне тримання тіла, коли немає напруги і витягнутості вгору. Тіло вільно і розслаблено, його вигини трохи перебільшуються, коліна зігнуті, торс і голова трохи нахилені вперед. Якщо в класичному балеті хребет є віссю всього тіла, віссю обертання і стрибка, і існує навіть спеціальний термін "поставити спину", то в джазовому танці все діаметрально протилежно - хребет м'який і розслаблений. У танці-модерн хребет, як і в класичному танці, є віссю руху, але ця вісь не завжди спрямована строго вертикально, а дуже часто вигинається і обертається в різних відділах. Введення цього елементу в класичний тренаж дозволяє робити вправи не лише із строго рівною спиною, а і з м’яким хребтом, що дозволяє регулювати вісь руху у різних напрямках. Використовуються такі прийоми, як: нахили торса (flat back, deep body bend, side stretch); твіст торса (керф, арка,твіст плечей, roll down i roll up); спіралі (розвиток рухливості хребта в тазостегнових суглобах); body roll («хвилі»); tilt («кут»).

2. Contraction и release

Ці два терміни пов'язані з положенням корпусу, рук і ніг. Contraction - стиснення, скорочення, тобто відносне зменшення обсягу тіла. Протилежне поняття - release, тобто розширення, коли тіло розширюється в просторі.
Contraction і release тісно пов'язані з диханням. Цей елемент як продовження першого, але до цого ще додається і дихання. Contraction виповнюється на видиху, release на вдиху. Взаємозв'язок дихання і руху призводить до природності, надає динамічну забарвлення рухам. Contraction не є динамічним рухом, тобто стиснення відбувається за рахунок скорочення м'язів, а не за рахунок їх руху. І - важлива особливість - під час contraction відбувається як би акумуляція внутрішньої енергії, яка потім вихлюпується під час release або будь-якого руху. Даний елемент розбавляє класичний тренаж природністю рухів, вирівнює дихання.

3. Ізольовані рухи різних частин тіла.

В афро-джазі тіло як би складається з окремих частин-центрів: це голова і шия, плечовий пояс, грудна клітка, пелвіс (тазостегнова частина), руки і ноги. Оскільки руки і ноги складаються з окремих зчленувань: у руці - кисть, передпліччя, в нозі - стопа і голеностоп, то ці частини центрів, які називаються ареалами, можуть також ізолюватися і виконувати рухи незалежно від інших центрів. Ці центри можуть просторово і ритмічно незалежно рухатися, саме це і створює поліцентр руху.

Ця, на перший погляд, проста задача - досить складна для початківця , або танцюриста конкретної школи, так як по анатомічним особливостям нашого тіла всі центри тісно пов'язані між собою, і рух, наприклад, голови, природно викликає напругу в плечовому поясі або в грудній клітці. Саме тому в а.е.т. “Авангард” поряд з виконанням вправ класичного тренажу, паралельно вводяться вправи із елементами поліцентрії, ізольованих рухів різних частин тіла. Варіантів комбінацій: голова (нахили вперед і назад, праворуч і ліворуч, повороти вправо і вліво, sundari вперед- назад та з боку в бік; хрест, квадрат, коло, півколо); плечі (піднімання одного чи двох плечей, рухи вперед-назад, твіст та шейк; хрест, квадрат, півколо, коло, вісімка); грудна клітина (з одного боку в інший бік, вперед-назад, піднімання та опускання, твіст, хрест, квадрат, півколо, коло ); тазостегнева частина (пелвіс) (вперед-назад, із сторони в сторону, shimmi, jelly roll ,hip lift; хрест, квадрат, коло, півколо, вісімка); руки (вгору, вниз, коло, рухи кистю і передпліччям); ноги (вгору, вниз, флекс, поінт, коло стопою і гомілкою).

4. Поліритмія

Цей елемент витікає із попереднього, так як центри можуть рухатися не тільки в різних просторових напрямах, але і в різних ритмічних малюнках, метрично незалежних один від одного. Цей прийом запозичено з афро-джазу. Поліритмія тісно пов'язана з музикою. Так як африканські танці супроводжують виключно ударні інструменти. Найчастіше використовується кілька інструментів, кожен з яких веде свій власний ритм. Сучасна музика, особливо джазова, монометрічна за своєю структурою. Накладення різних ритмічних малюнків не відбувається, однак під час імпровізації того чи іншого інструменту на основний, базовий ритм накладається ритм імпровізації. Це призводить до появи такого музичного поняття, як свінг - певної пульсації основного ритму, пов'язаного зі зміщенням мелодійного малюнка і ритмічної основи твору. Танцівник повинен відчувати своїм тілом музичний свінг і намагатися втілити його в русі. Звідси і з'являється не тільки музичне, але і танцювальне поняття свінгу. У танці це поняття означає розгойдування, моторно-ритмічне рух будь-якої частини тіла або всього тіла цілком. Свінг в русі повинен виконуватися перш за все вільним, ненапруженим корпусом або окремою частиною нашого тіла (рукою, ногою, головою, пелвіс). При цьому русі головне завдання - відчути вагу тіла або його частини і вільно розгойдуватися вгору-вниз, вперед-назад або з боку в бік. Свінгові руху корпуса особливо допомагають розслабити хребет і зняти зайву напругу. Саме тому, чергування із класичними рухами свінгових рухів особливо позитивно спливає на гармонійний розвиток пластичних та ритмічних здібностей гуртківця.

5. Мультиплікація

Це поняття також тісно пов'язане з ритмом. Воно означає, що єдиний рух розкладається на складові частини, фазує або мультиплікується. Однак кількісне збільшення танцювальних акцентів не повинно призводити до збільшення музичного такту. Говорячи іншими словами, в чотиридольному такті робиться кілька акцентів в проміжках між основними частками такту. Мультипліковані руху можуть бути неоднаковими за часом і нерегулярними. Вони можуть займати весь такт, але можуть і тільки якусь його частину. Розглянемо мультиплікацію на прикладі кроку. Крок - це не тільки рух, пов'язаний з переміщенням в просторі, але і перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу. При мультиплікації в проміжку між кроками виповнюється кілька рухів, але лише одне пов'язане з перенесенням ваги тіла.

6. Координація

При русі двох або більше центрів одночасно виникає необхідність їх скоординувати. Координація здійснюється двома способами: імпульсом, який дозволяє двом або декілька центрів наводяться в одночасний рух, або застосовується принцип управління, тобто центри включаються в рух послідовно. Координуватися можуть самі різні центри: голова і пелвіс, руки і голова, плечі і голова. Менш споживані координація голови і грудної клітини, але і вона можлива. Плечі можуть координуватися з головою, пелвіс, руками і ногами. пелвіс поєднується з головою, грудною кліткою, плечима, руками і ногами. Рухи двох і більше центрів можуть бути виконані в одному напрямку (наприклад голова іпелвіс вперед-назад), і тоді ми говоримо про паралелізм, але можуть рухатися і в протилежних напрямках (наприклад голова - вперед, Пелвіс - назад), і тоді ми говоримо про опозицію.

7. Індивідуальні імпровізації в загальному танці.

Такий елемент, як навчальна імпровізації, використовується тренажі для закріплення вивченої хореографічної лексики. Пропонується створити певний

хореографічний імпровізаційний образ, використовуючи заданий танцювальний

елемент. Найбільш розповсюдженим типом імпровізації — є контактна імпровізація, також запозичена із джаз-танцю. Контактна імпровізація - форма руху в танці, в дуеті. Двоє людей рухаються разом, у зіткненні, підтримуючи спонтанний тілесний, фізичний діалог через чуттєві сигнали розподілу ваги й інерції.

Модерн фокусує увагу на балансуванню і використанні тіла для створення форми в просторі, класичний балет зосереджений на лініях. Модерн прагне до використання ламаних рухів і асиметричних фігур. В основі цього - атлетизм, а не плавні, легкі риси, властиві балету. Класичний танець використовує традиційну техніку, в якій є встановлений список рухів і певну назву для кожного па. Модерн же, з іншого боку, майструє танцювальні рухи з повсякденних дій людини, таких як ходьба, згинання або піднімання. І з цього можна зробити висновок, що лише синтез класичного та сучасного танцю може зробити справді універсально танцівника. Тіло якого буде вихованим на канонах класичного танцю, що зберігалися століттями, та відкрите — для пошуку нових форм та інтерпретацій.

Введення в класичний тренаж елементів сучасної хореографії дає змогу по-іншому інтерпретувати звичну танцювальну лексику. Вдосконалити ритмічні та пластичні навики гуртківця та розширити діапазон його танцювальних можливостей. (Додаток 3,4)

Розділ 2. Застосування стилів сучасної хореографії у колективі сучасного танцю “Авангард” та їх вплив на розвиток ритміко-пластичних здібностей гуртківців.

2.1 Джаз танець

Сучасна хореографія – надзвичайно багатогранна у своїх проявах її неможливо досконало описати, кожного дня народжується новий напрям, новий стиль, нове прочитання тих чи інших принципів танцювального мистецтва.

Важливе місце у цьому яскравому потоці посідає джаз-танець як першоджерело багатьох напрямів і стилів. Сьогодні джаз-танець вже має чітке визначення.

Джаз-танець - це стиль у сучасній хореографії афро-американського походження.

У мистецькій культурі ХХ століття великого розвитку набув джазовий танець – сучасне хореографічне мистецтво із самобутніми образотворчими засобами та прийомами художньої виразності, характерними лише для нього законами і правилами виконання. Є багато шкіл джазового танцю, його послідовників серед виконавців, постановників, дослідників, хореографів, а також найрізноманітніших, часом не схожих між собою напрямів: класичний джаз-танець, шоу-джаз-танець, фольк-джаз-танець, модерн-джаз-танець, афро-джаз танець.

Проблематику розвитку джаз-танцю як сучасного хореографічного мистецтва досліджували В. Д. Конен, Н. Е. Шереметьєвська, В. Ю. Нікітін, Д. І. Шариков.

Серед українських дослідників джазового танцю і сучасного хореографічного мистецтва загалом треба зазначити доробок Дениса Ігоровича Шарикова, кандидата мистецтвознавства, балетмейстера, доцента кафедри теорії та історії мистецтва Київського державного інституту декоративно-прикладного мисте цтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

В сучасній хореографії (танці й балет) джаз має свої характерні ознаки: акцентна емоційному стані та індивідуальній виконавській майстерності людини, яка

імпровізує на джазову, популярну чи іншу музику, на «свінгуванні та пульсації», повній пружності тулуба, позі «колапсу», значної рухливості корпусу, рук, обертових рухах тазостегнової частини тіла, синкопованості в рухах. Джаз, крім того, відзначається ще й витонченою ритмічністю рухів усього тіла танцівника й окремих частин як по горизонталі, так і по вертикалі сценічного простору.

В ансамблі сучасного танцю “Авангард” даний стиль танцю був використаний в таких танцювальних постановках, як “Міми”, “Мрія моя” ( Додаток 5,6) У першій постановці гуртківці змогла продемонструвати свої пластичні та пантомімічні здібності. Ексцентричний образ міма втілений у комбінаціях джазового стилю. “Мрія моя” - також постановка у джазовому стилі, де задіяні дві групи колективу — вищого та середнього рівня. Це дозволило передати ідею любові до танцю, що передається з покоління в покоління.

2.2 Модерн-джаз танець.

Джаз-модерн - основа естрадного танцю. Модерн бере свій початок в класичній хореографії, вся увага в ньому - на пошуку балансу і використанні тіла для створення форми в просторі.

Термін «Танець модерн» з'явився в США для позначення сценічної хореографії, що відкидає традиційні балетні форми. Увійшовши в вживання, витіснив інші терміни (вільний танець, дунканізм, танець босоніжок), що виникали в процесі розвитку цього напрямку. Загальним для представників танцю модерн, незалежно від того, до якої течії вони належали і в який період проголошували свої естетичні програми, був намір створити нову хореографію, що відповідала, на їхню думку, духовним потребам людини XX століття. Основні її принципи: відмова від канонів, втілення нових тем і сюжетів оригінальними танцювально-пластичними засобами. У прагненні до повної незалежності від традицій представники танцю Модерн прийшли, врешті-решт, до прийняття окремих технічних прийомів, в протиборстві з якими зародився новий напрямок. Установка на повний відхід від традиційних балетних форм на практиці не змогла бути до кінця реалізована

Основні принципи модерн-джаз танцю відносяться перш за все до техніки руху. Вони склалися в процесі еволюції різних систем танцю. Ці принципи були запозичені в основному з джазового танцю і з класичного балету.

Принципи руху, та технічні особливості цього стилю:

1. Використання в танці пози колапсу.

2. Активне пересування виконавця в просторі як по горизонталі, так і по вертикалі.

3. Ізольовані руху різних частин тіла.

4. Використання ритмічно складних і синкопованих рухів.

5. Поліритмія танцю.

6. Комбінування і взаємопроникнення музики і танцю.

7. Індивідуальні імпровізації в загальному танці.

8. Функціоналізм танцю.

У ансамблі сучасного танцю “Авангард” техніка модерн-джаз танцю використовується під час екзерсису джаз танцю, розминки та розігріву.

2.3 Афро-джаз танець

Основною особливістю, що відрізняє афро-джаз від джазу є африканська самобутність стилю. Поряд з класичними джазовими елементами танцю, в афро-джазі використовуються музичні мотиви Африки. Етнічне коріння танцю надає джазу нового звучання і візуальну забарвлення. Джазові повороти танцю ідеально зливаються з етнічними африканськими ритмами.

Афро-джазу властива висока пластика танцюристів, рухи стегнами, хаотичне викидання рук в різні боки. Головна вимога до всіх цих рухів ритмічність і пластика. У афро-джаз великий простір приділяється імпровізації. Крім креативу в афро-джазі використовуються елементи хіп-хопу. Багато місце в танці виділено для класичних джазових поворотів, прогинів і кросів. Музичним супроводом для афро-джазу дуже часто виступає спів африканських пісень і стукіт у барабани.

Фізична підготовка в афро-джазі далеко не найголовніше. Якщо в балеті фізично слабкий танцюрист не може виконати навіть найпростіші «па», то в афро-джазі провідним є пластика танцюриста і вміння слухати ритм. Багато психотерапевти рекомендують афро-джаз як психологічне розвантаження. Танцюючи афро-джаз у гуртківця починає розвиватися почуття ритму, координація рухів, пластичність.

Afro-jazz - синтез джазової хореографії та самобутньої африканської етно-культури. Прогини, кроси, повороти поєднуються з пластикою, самозабутньо жестикуляцією, характерною для жителів Чорного континенту. Танець завжди грав настільки важливу роль у духовному та побутового життя африканців, що afro-jazz, що увібрав в себе цілий пласт тубільної культури, здатний занурити танцюриста до відповідного настрою єднання з природою, світом і самим собою. У афро-джаз дуже важливо відчувати ритм, при цьому від виконавця вимагається повна самовіддача, розкутість і здатність імпровізувати, адже afro-jazz - танець етнічний, позбавлений жорстких канонів. Його техніка має на увазі широкі, розмашисті руху.

Першою почала використовувати в своїх хореографічних постановках елементи африканських танців Кетрін Данем (Katherine Dunhem) - знаменита американська танцівниця (який досяг успіху, втім, і в багатьох інших областях, таких, наприклад, як антропологія, етнографія, акторська майстерність). Саме завдяки їй «чорний» танець переріс в справжнє сценічне мистецтво. Кетрін дала поштовх і академічному розвитку стилю, відкривши в 1936 році «Ballet Negre», пізніше - власні танцювальні школи в Чикаго і Нью-Йорку.
Чимало зробила для розвитку стилю і Перл Примус (Pearl Primus). Її внесок - глибока іронія танцю, основна особливість якого - широкі, затяжні стрибки. Танцівниця черпала натхнення з книг темношкірих письменників Ленгстона Хьюза (Langston Hughes) і Льюїса Аллана (Lewis Allan).

Найвідомішими в світі хореографами стилю сьогодні є легендарний Метт Меттокс (Matt Mattox), Джеральдіна Армстронг (Geraldine Armstrong), Рик Одумса (Rick Odums), Тетяну Тарабанова, Євгенія Шевцова (техніка afro-jazz).

В ансамблі сучасного танцю “Авангард” стиль afro-jazz представлений у постановках “Африканські павучки” та “Папуги” (Додаток 7,8)

2.4 Контемпорарі

Контемпорарі-денс - стиль сучасного сценічного танцю, що розвинувся зі стилів модерного та постмодерного танцю.

Для контемпорарі характерна відмова від традиційних атрибутів балету, робота на підлозі. Танець цього стилю часто виконують босоніж. Contemporary dance (контемпорарі) - напрям сучасного танцю, який зародився на початку 20 століття в США в результаті бажання танцівників знайти нові засоби виразності на відміну від догм класичного танцю і легковажності естрадного танцю. Contemporary dance передбачає велику кількість різних технік щодо роботи з тілом, диханням, свідомістю. Ось лише деякі з них: техніка Уїльяма Форсайта, Хосе Лімона, Сьюзен Кляйн, Мерса Каннінгема, release based techniques - техніка, заснована на релізі, автором якої є Джоан Скіннер, flying low - техніка роботи з підлогою та над підлогою, родоначальник її - Девід Замбрано та ін. Але загалом можна сказати, що техніка контемпорарі ґрунтується на гармонійному синтезі східної техніки (йога, айкідо, цигун тощо) й класичного західного танцю. Може скластися враження, що в контемпорарі існує величезна різноманітність форм руху. Частково це так, але все-таки можна виділити базові рухи цього напряму, принципи роботи з тілом і принципи руху:

- дихання та його зв'язок із рухом;

- гармонійне вибудовування тіла (основою слугують техніка Александера, метод Фельденкрайза, техніка релізу, ідеокінез, основи Бартенієфф);

- розрізнення роботи м'язів і роботи суглобів;

- робота з вагою, гравітацією, центром тяжіння;

- використання інерції;

- робота з навколишнім простором і часом.

Чим же contemporary dance відрізняється від інших напрямів сучасного танцю?

Передусім увагою до внутрішніх відчуттів танцівника, до змісту самого руху та якості танцюючого, до його взаємодії з простором, партнером, часом. У сучасному світі contemporary dance займаються не лише професійні танцівники, але й люди, які не мали раніше до танців жодного стосунку. Для них це змога вивчити можливості й особливості свого тіла та відчути тонкощі руху, можливість танцювати й імпровізувати.

В а.с.т. “Авангард” вивчаючи Contemporary dance, найбільше уваги ми приділяємо - release based techniques - техніка, заснована на релізі (release, з анг. - звільнення) , автором якої є Джоан Скіннер.

Саме вона, випробувавши на собі позитивний ефект принципів руху і формування постави після травми хребта, змогла створити в 1960-х роках власний метод Скіннер Реліз Техніку (Skinner Releasing Technique). Кажуть і пишуть, що розроблений Скіннер підхід саме її студенти визначили як «Releasing».
Підхід Скіннер інтегрує такі сфери, як танець, імпровізація, музика, література, медитація і все це для створення атмосфери і умов багатовимірного усвідомлення, в яких тіло вчиться природному, екологічному руху.
Хоча спочатку Техніка Скіннер створювалася як техніка танцю, що припускає оптимальне відрегульованістю вибудуваності тіла, балансу, співвідношення сили і пластичності Джоан вважає, що її техніку можна застосовувати в терапевтичних цілях у різних сферах: спорт, психотерапія, реабілітація, навчання вокалу та ін.

Виділяють 4 основні цілі методу Скіннер:

-багатовимірне регулювання скелетної системи;

- встановлення багатовимірного балансу;

- автономія частин тіла при русі;

- економне рух, рух з мінімальним зусиллям і витратою енергії.

В а.с.т. “Авангард” урок по реліз техніці включає роботу на підлозі, в парах, самостійне дослідження, він може бути як чисто дослідницьким, так і танцювальним, але з акцентом на мінімальне зусилля і екологічне рух. Урок може проводитися як під музику, так і без. Дуже часто цю техніку ми в використовуємо на заняття з партерної гімнастики . Вона дає можливість учню:

1 — зануритись у власний внутрішній світ

2 — зняти напруження після виснажливих тренувань

3 — надати своїм пластичним рухам — природності та гармонії

4 — відчувати ритм не тільки під музику, але й без неї, ритм власного тіла, своїх душевних відчуттів.

В стилі Contemporary dance гуртківці а.с.т. “Авангард” виконують танцювальні постановки - “Палітра” та “Ти сам собі Країна” (Додаток 9,10)

Висновки

Класичний танець — основа розвитку ритмічних та пластичних здібностей дитини. Саме завдяки класичному тренажу досягаються такі навички, як виворотність ніг, великий танцювальний крок, гнучкість, стійкість, обертання, легкий високий стрибок, вільне і пластичне володіння руками, чітка координація рухів, витривалість і сила. Класичний тренаж — це наша історична спадщина. Але час не стоїть на місці з’являються нові і нові стилі танцю. А знаючи “азбуку танцю” можна з легкістю освоювати різноманітні стилі сучасної хореографії та шукати для себе нові форми вираження танцювального мистецтва. Кожен стиль танцю по своєму впливає на ритмічні та пластичні здібності танцівника. Зокрема, джаз-танець, відзначається витонченою ритмічністю рухів усього тіла танцівника й окремих частин як по горизонталі, так і по вертикалі сценічного простору, акцентує на «свінгуванні та пульсації», повній пружності тулуба ; джаз - модерн розвиває навички ізольованих рухів різних частин тіла, використання ритмічно складних і синкопованих рухів, активне використання в танці пози колапсу; в афро-джазі взагалі фізична підготовка - не найголовніше (на противагу балету , де фізично слабкий танцюрист не може виконати навіть найпростіші «па»), в афро-джазі провідним є пластика танцюриста і вміння слухати ритм, використовувати в танці прогини, кроси, повороти, самозабутню жестикуляцію; для контемпорарі характерна відмова від традиційних атрибутів балету, робота на підлозі, де дуже важлива техніка релізу, дихання та його зв'язок із рухом, використання інерції та глибоке занурення у власний внутрішній світ.

Отже, розмаїття сучасної хореографії дає невичерпні можливості розвитку пластичних та ритмічних здібностей дитини. Головне — зацікавити гуртківців тими особливостями, що дає кожній окремо стиль танцю, виховати в них уміння працювати над собою, розвиваючи базові навички, бути постійно відкритим для нового, і звичайно ж — любити танець, в усіх його проявах.