14 квітня о 15:00Вебінар: Дистанційне навчання: від побудови системи до зміни цінностей

Сценарій заходу, присвячений Героям Небесної Сотні "Герої не вмирають!"

Про матеріал

Сценарій заходу "Герої не вмирають!" присвячений подіям, які відбувались в Україні з листопада 2013 року по лютий 2014 року в Києві на Майдані Незалежності. Сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції, вийшли на Майдан. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан, де 18 лютого почався масовий розстріл мітингувальників.

Перегляд файлу

 

 

«Герої не вмирають!»

Реквієм, присвячений героям «Небесної сотні», які загинули в лютому 2014 року в Києві

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини; розвивати бажання стати гідними громадянами України: виховувати шанобливе ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, виховати патріотичну свідомість.

Звучить поезія В. Іванціва «Небесна сотня»

Пливуть гроби, без стуку,

Тремтить від жаху і жалю Земля,

Пливуть, як реквієму тужні звуки,

Ітяжко нам, і гірко так болять.

 

Пливуть по по чорній від журби майданній,

Просвітленій від сліз людській ріці.

Живі їх на плечах своїх гойдають,

Бере злоба ворожа на приціл.

 

Пливуть заткнути чорну пельку звіру,

Спинить брехню, наклепницький шантаж,

А материнським стогоном «не вірю!»

Чорноземлішає чорнозем наш.

 

Пливуть гроби — безсмертників оселі,

Небесна сотня у Господень кіш,

І розтають у світлім емпіреї,

Щоб на Землі зробилося світліш.

 

Ведучий.. Шановні вчителі, учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Ведучий. Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

 

Ведучий. Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!

 

Ведучий.  Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу - вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоб осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас, здавалось би, такі божевільні кличі: Або все - або нічого! Або пан - або пропав! Перемога або смерть!

 

Ведучий.  Історія і сучасність різних цивілізацій, культур, народів - це історія і сучасність їхніх героїв.

 

Ведучий. Для нас же, теперішніх молодих українців, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України - це справа геройської української молоді.

 

Ведучий. Козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана Мазепи,

Легіону Січових стрільців Дмитра Вітовського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського.  

 

Ведучий. Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри,  Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери.

 

Ведучий. Української Повстанської Армії Романа Шухевича,  сотень тисяч рядових українців, які боролися проти німецьких загарбників у рядах Червоної Армії,  членів визвольного руху шестидесятників В’ячеслава Чорновола;  учасників студентського голодування 1990 року. 

 

Ведучий. І, небесна сотня, молоді люди, які поклали власне життя за демократичні зміни в нашій рідній Україні.

 

Ведучий. Україно. Молюся за пам ять

                        Убієнних за волю синів

                        І за тих, що у душах запалять

                        Пломінь правди, щоб край заяснів

 

Ведучий.       Отче наш, у твоїм часоплині

                         Все минає – ридай, не ридай.

                         Прости, Боже, гріхи Україні

                         І надалі грішити не дай.

 

Ведучий. Пам’яті всіх загиблих героїв Небесної Сотні,  пам’яті всіх бійців, хто віддав своє життя за незалежність України, пам’яті усіх співвітчизників, які душу й тіло поклали в боротьбі з терористами на Сході України за наше право бути вільним народом, оголошується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання під пісню «Пливе кача»)

 

Ведучий. Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кровʼю і потом впродовж тисячоліть.

 

Ведучий.  Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

Ведучий. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя за її оборону.

Слава Україні! - (Усі разом)  Героям Слава!

 

Ведучий. Україна не раз піднімалася з колін. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

 

Україна:   Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

 

Ведучий.    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?   

 

Україна. У вогні та диму страдають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

«Небесна Сотня»…Юнаки, батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

 

Учень:    На тебе боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод.

І вийти з клітки поневолі,

Бо нам кріпацтва вже доволі.

Невже настали Сталінські часи?

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І  Батьківщину збережи!

 

Ведучий. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

 

Ведучий. 22 листопада 2013року заява  влади призупинити підготовку до підписання угоди про євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

 

Учень.  Ми з протестом пішли, хто ж тоді, як не ми,

Нас у столиці зібралось немало.

І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан,

Революція слово сказала.

 

  Учень. Гей, розвивайся прапор свободи!

 Йди на майдани, вільний народе!

 Хай не злякають нас перешкоди,

 Тут ми підпишем власні угоди!

 В бій барабани!

 Всі на майдани!

 Люди Країни

 Правда за нами!!!

 

Ведучий. 30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції.  Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. 

 

Ведучий. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

 

Ведучий. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

 

Ведучий.  Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.  

 

Учень.  Хмари зловісні нависли над нами,

Сили ворожі нас довго гнітуть,

Станьмо ж до бою усі з ворогами,

Смерть або воля та згода нас ждуть!

 

Ведучий. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

 

Ведучий.  Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 

Учень.    Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

 

Ведучий. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

 

Учень.   В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

 

Ведучий.  Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітутшок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

 

Учень.    Помста усім ворогам-супостатам,

Що закували народ в кайдани,

Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини!

 

Учень.   Палає Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати.
Там у шоломі зі щитом,
стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,
поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій,
Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів,
як сам приїхав з Краснодону.
 

 

 

Поезія В Іванціва «Євромайданівець»

Стоїть не «Беркут» - вся чужинська рать,

Усі віки неправди і неволі

На нашім шинновогнищі горять -

ГУЛАГ, Освєнцім, білі і червоні.

 

Це вулиця Грушевського. Її

Назвали недаремно символічно:

Покіль на цьому імені стоїм,

Ми вистоїм і станемо навічно.

 

Стоїть дівчаток нерозважний гурт.

  •                 Куди ви, діти? Чи життю не раді?
  •                 Там наші хлопці. І коли ми тут,

Вони — хай що! - не зійдуть з барикади.

 

А ось Шевченко. Бачите його?

Який земний і неймовірно гордий!

Він підкидає шини у вогонь

І промовляє: «Добре, діти. Добре!»

 

Й білоцерківенко скидає протигаз:

Чи визнає кобзар свою дитину?!

До нього обертається Тарас

І — руку на плече, як батько сину.

 

Ведучий. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 

 Ведучий. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

Учень.  …і мовчки сотня непокорених героїв

 відходила у чисті небеса,

 і погляди знесилених мільйонів

 дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все, що було в їхньому житті,

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались…

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

 

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

Відеосюжет «Імена героїв Небесної сотні»+вірш В. Іванціва «Запишем ваші імена»

Запишем ваші імена на вітрі,

На ватрі, на промінні, на пориві,

Щоб кличі, переклички і привіти

Могли їх стоголосо повторити.

 

Напишем ваші імена на стелах,

Напишем ваші образи-портрети,

І не олією, ані пастеллю -

Напишем кров'ю, щоб не міг затерти

 

Їх час безжально шорсткою рукою,

Не зніс їх простір у пусту безкрайність,

Щоб не давали совісті спокою -

Боліли їй, як вам смертельні рани.

 

Жалобний вітер прапори колише...

В серцях своїх ці імена запишем.

 

Ведучий. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’явилися вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

 

Учень.     Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!..

 Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

 

 До суду тебе не скують ланцюги,

 І руки не скрутять ворожі:

 Стоять твої вірні сини навкруги

 З шаблями в руках на сторожі.

 

 Стоять, присягають тобі на шаблях

 І жити, і вмерти з тобою,

 І прапори рідні в кривавих боях

 Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Ведучий. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної сотні» у наших серцях.

 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» Ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Україна:  Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

 

Ведучий.  Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, –

Писав у віршах наш Тарас.

Молюсь,– казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

 

Ведучий.      Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                      Ніхто не перекреслить мій народ!

                      Народ мій є! В його гарячих жилах

                      Козацька кров пульсує і гуде!

                      Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                      Ніхто не перекреслить мій народ!

 

Ведучий.  Пророчими  є слова Степана Бандери : «Настане той час, коли один вигукне «Слава Україні» і мільйон відповість: «Героям слава!».

 

Ведучий.  Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри в гідне майбутнє рідного краю та України!

1

 

docx
Додано
13 травня 2020
Переглядів
506
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку