Сценарій заходу з української літератури " Будеш, батьку, панувати" ( за творчістю І.П.Котляревського)

БУДЕШ, БАТЬКУ, ПАНУВАТИ

Учитель. У вересні 2019 р. літературною спільнотою ми відзначали 250-річчя від дня народження зачинателя нової української літератури Івана Петровича Котляревського. Його творчість - справді епохальне явище у духовному житті українського народу. Нова тематика, гуманістичний пафос його творів,  висвітлення актуальних суспільних і морально-етичних питань, звернення до животворних джерел рідного слова, щедре використання багатих скарбів народної поезії характеризують новаторство автора, визначають його заслуги перед українською національною культурою.

Котляревському, як і Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Обидва митці стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського "Енеїда".

Тож спробуймо й ми долучитися до перлин творчості видатного українського поета, драматурга та громадського діяча І.П.Котляревського.

 

Слово надається ведучим

 

1. Іван Петрович Котляревський першим звернувся до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії українців. Його твори сповнені непідробного гумору, високої, поетичної, щирої любові до народу. Крок за кроком розкриває нам письменник образ простого українця, стверджує його велику духовну силу, яка творить майбутнє.

 

2. До появи славнозвісної «Енеїди» Котляревського часто можно було чути, що, мовляв, українська мова придатна лише для хатнього вжитку. Котляревський першим проклав глибоку борозну на цілині нової української національної культури як письменник і драматург, як творець своєрідної енциклопедії народного українського побуту тих часів. Він першим заявив, що мова нашого народу багата, гарна і гідна того, щоб стати мовою літератури та науки.

 

1. П’єси Котляревського привабливі та безсмертні своїм правдивим відтворенням народних картин селянського життя в Україні на початку XIX ст. Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль І. П. Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.

 

Декламатор

  Як день горить, як вітер хилить віти,

Як те, що є на світі доля й час,

Між нас тобі, поете, жити,

Як і між тих, що прийдуть після нас.

 

Пройдуть віки, настане вічне літо,

І так, як ми, як з нами це було,

Над книжкою твоєї "Енеїди"

Нащадок схилить радісне чоло.

 

Як день горить, як вітер хилить віти,

Як зорі ті,  що світять для очей.

Земля все так же буде вдаль летіти

Й твоє ім'я сіяти між людей!             

 

2. Ось такими пророчими рядками Володимир Сосюра висловив свою шану засновнику нової української літератури Івану Петровичу Котляревському і його безсмертній «Енеїді», адже цього року відзначається 220-та річниця виходу «Енеїди» у світ (1798 р.). Над цим твором  Котляревський почав працювати приблизно у 1794 -1795 рр. У листі до Миколи Івановича Гнєдича він писав: «Я над малороссийской «Энеидою» 26 лет баюшки баю».

 

1. «Педанти,— зазначав сучасник письменника,— здивувались і — замовкли. Жовчні люди схопили цю книгу з наміром потішитись, вилаяти її, знищити зухвалого письменника, але з перших сторінок їхній гнів минув — вони почали сміятися».

Поема і нині  хвилює, викликає сміх і обурення, і наштовхує на  роздуми над життям. Вона вражає своєю соціальною алегорією та образністю.

УРИВОК З ПОЕМИ «ЕНЕЇДА» читає

2. Мало хто знає, що блискучу  поему І.Котляревського "Енеїда" було покладено на музику. У 1901 році композитор Г. Ашкаренко переробив її на "фантастичну оперу". Михайло Старицький написав сценарій. Через 3 роки на його лібрето А. Брандорф склав музику. Проте остаточно здійснити задум переробки "Енеїди" Котляревського на оперу і показати її на сцені вдалося Миколі Садовському та Миколі  Лисенкові.

 

1.  Багато зробив для популяризації творів Котляревського Михайло Драгоманов. Його літературознавчі статті перекладались і поширювались різними дослідниками Європи. У  них Драгоманов писав: "Творчості Котляревського судилося стати вічнозеленим лавром у вінку української літератури".

 

2. У ХХ ст.були зроблені й спроби екранізувати «Енеїду» Котляревського методом мультиплікації. 1969 року було створено мультфільм «Пригоди козака Енея», а 1991 року на замовлення творчого виробничого об’єднання «Союзмультфільм» та Міністерства культури України кіностудією «Укранімафільм» було знято 60-хвилинну анімаційну історію пригод українського Енея. У цій роботі взяла участь група талановитих митців: автор сценарію Юрій Аліков, режисер-постановник Володимир Дахно, художник-постановник Едуард Кирич, композитор Ігор Поклад, текст читав Анатолій Подубинський.

Показ епізоду з мультфільму «Пригоди козака Енея»

  1.  Відповідаючи запитам свого часу, Іван Петрович Котляревський п’єсами «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» започаткував становлення нової української драматургії. Інсценізовані ще 1819 року в Полтавському театрі, вони й досі бентежать душу глядача, викликають захоплення виразними художніми картинами й колоритністю дійових осіб. Жива розмовна мова «Наталки-Полтавки», симпатія автора до позитивних героїв свого твору — представників простого люду, ненависть до всього негативного — усе це свідчить про народолюбство Котляревського, його тісний зв’язок з народом.

 

2. До цього часу полонять слухачів своєю чарівною мовою та мелодіями пісні безсмертної  ,,Наталки-Полтавки” І.Котляревського. І до цього часу линуть над нашою землею  ніжні та задушевні пісні Наталки, веселі та такі, що беруть за душу, Миколині та Петрові пісні, пісні, що викликають посмішку, самого пана Возного.  Саме в піснях розкриваються національні характери героїв, їхні високі моральні цінності. У  творі звучить 19 пісень, які можна поділити на 4 групи:1 – власне твори автора; 2 – оброблені Котляревським народні пісні;3 – перероблені літературні пісні;4 – народні пісні.

   1. З початку ХІХ століття долітають до нас Наталчині пісні, світлі й ніжні, зігрівають зворушливою дівочою вірністю наші серця.  Безсмертна, вічно юна пісня Наталки! Вийшла вона із зеленої білостінної Полтави понад півтора століття тому і досі ходить од хати до хати. Завжди їй відчиняють двері,скрізь її зустрічають то ласкавим усміхом, то закоханим поглядом, то чистими сльозами. І хочеться вірити в те, що давні та вічно молоді пісні Наталки знатимуть сучасні хлопці та дівчата.

Виходить дівчина в образі Наталки

Звучить пісня Наталки (з фільму «Наталка Полтавка»)

УРИВОК З П’ЄСИ «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»

 

2. «Наталка Полтавка» популярна і донині. За сюжетом цієї п'єси знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 роках. Саме уривок із кінострічки 1978 року ви переглядали нещодавно. Сценарій до неї написав Родіон Єфіменко, режисером-постановником був Леонід Колесник, а зазняв оператор Олександр Бережний. Роль Наталки у цьому фільмі зіграла Наталя Сумська,  роль Петра  -  Анатолій Матешко. Співають у цій кінострічці відомі оперні співаки Марія Стеф’юк та Анатолій Солов’яненко.

 

Учитель. Усі ви чудово пам’ятаєте біографію І.П.Котляревського та зміст його «Енеїди» й «Наталки Полтавки». Чи не так? Тож перевірмо, як добре ви запам’ятали факти з життя та творчості талановитого українського митця. Вашій увазі надається 12 запитань. Переможець вікторини отримає  приз.  

1. У якому творі і який  герой утікав із Трої?       (" Енеїда", Еней).

2.Після скількох років блукань і до якої країни прибувають троянці? ( після семи років до Італії).

3. Де побував Петро,  герой п’єси " Наталка Полтавка»? ( На Дону, у Харкові).

4. Де відбувається дія твору"Наталка Полтавка"? ( У полтавському селі біля Ворскли).

5. Яке прізвище возного? (Тетерваковський)

6. Як звали матір Наталки? (Терпилиха)

7. Скільки років мандрував Петро? (3)

8. До якої таємної організації входив Котляревський? ( до масонської ложі)

9. Хто був батьком Енея? (Анхіз)

10. Яка богиня ненавиділа Енея? (Юнона)

11.

Учитель. І. П. Котляревський був відкривачем України і українців, їхньої мови, пісні, слави. Його твори є чудовими зразками мистецтва в нашому красному письменстві, мають велике пізнавальне, художньо-естетичне та виховне значення. Т. Шевченко назвав І. Котляревського «батьком», бо він був талановитим попередником Кобзаря, родоначальником демократичного напрямку в українській літературі. Творчість цього письменника — дорогоцінний скарб у золотому фонді світової літератури. І, як сказав Т. Шевченко:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

 

 

Наталка.

 Сонце сходить вранці рано,

 Світить гарно дуже,

Розвалилась під парканом

Свиня у калюжі...

Потерпать в житті невдачі їй забракло сили:

 В неї був кабан добрячий –

На Великдень з'їли.

Ось і я миритись мушу

З долею своєю –

Хоч лягай у ту калюжу

Поруч зі свинею...

Розквітає рута-м'ята,

Морква-помідори,

Женихів кругом багато,

Та усі - потвори!

Де мій сокіл, я питаю,

 Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля в'яне...

Таргани по всій оселі,

Як в романі Кафки –

Отаке життя веселе

В дівчини-полтавки!

Женихів отих докука

Душу мені марить...

Прислухається. Чути стук у двері.

Знову хтось у двері стука –

Це пан Возний, мабуть...

Входить Возний — маленький, одягнений багато, але з несмаком,

з мобільним телефоном і книгою в руці - типовий «новий руський». Розмовляє суржиком.

Возний, (цитує за книгою)

Я прийшов к тебе з приветом

Рассказать, що сонце встало...

Наталка. Краще б тільки замість Фєта

Ти приніс шматочок сала!

Возний.

Мне обридло робко прятать

Тело жирное в утьосах,

Через це тебе посватать

Я приїхав на кольосах!

Не дивись, що я маленький,

А дивись в мою кишеню!

Як за мене вийдеш заміж –

Дам долярів цілу жменю!

Возний потрясає пачкою грошей.

Наталка.    Забирайся геть, небого!

Нам таких, як ти, не треба!

 Якщо й вийду я за кого,

То вже точно не за тебе!

 

Возний.    Я ж крутий предприніматель!

                    В мене лічная кобила!

  Все, що схочеш, будеш мати,

  Тільки б мене полюбила!

Наталка.    Ой, вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови!

Як мені тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови?!

Тут сидиш собі, міркуєш,

Вся у сумнівах трясешся...

А на вас, на «нових руських»,

Гарбузів не напасешся!

Наталка підносить Возному гарбуза. Осоромлений Возний лишає сцену.

Наталка. Буйно квітне конюшина,

Люди в полі роблять...

З пана Возного мужчина –

Як з мене голобля!

Женихів отих когорта —

Мені тільки лихо...

Поглядає у вікно.

Знов несе якогось чорта...

Виборний приїхав!

На сцену виходить Виборний- статний юнак,

одягнений досить кумедно: зверху -піджак з депутатським значком, знизу - шаровари.

Виборний.           Наталко, ти мене лишила сну,

         Як я побачив - що аж подих сперло –

         Твоїх очей дніпрову глибину

          Таку високу, як гора Говерла! 

           Кохана, я від щастя очманів!

            Чи думав, що таку красу зустріну?

           Недаром батьківщиною слонів

           Назвали нашу рідну Україну!

Наталка.     Яких слонів? Пан Виборний, агов!

Він правду каже - очманів, та й годі...

Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали на городі!

Виборний.   Наталко, люба, то моя вина -

Даруй мені цей вчинок необачний...

Ну хочеш — привезу тобі слона

На слоновозі «Гетьман Сагайдачний»?

Я - щирий український патріот,

І регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно дбаю про народ,

Тому без черги хабарі приймаю!

Я покохав тебе за ніжний стан,

За усмішку, за голос, за фігурку!

Все матимеш - лише моєю стань!

Що скажеш?

Наталка.       Може, дать тобі пігулку?

   Зажерливість слонячих ваших зграй

    Паскудить землю навкруги і небо!

   Так що від мене гарбуза тримай –

   І ніс не сунь, куди не треба

Наталка підносить Виборному гарбуза. Осоромлений Виборний лишає сцену.

Наталка.      Цвіте терен, цвіте рясно,

 Земля розквітає...

Де мій любий, сокіл ясний,

Чом не прилітає?

Чом кохання не родиться,

Люди потерпають,

Твою білу лебедицю

Гусаки щипають...

На сцені з'являється Петро-класичний позитивний герой в національному костюмі.

Петро.

     Вийшов час тобі страждати,

    Потерпати лихо...

    Я до тебе, люба Нато,

    Назавжди приїхав!

Наталка.      Я люблю тебе одного,

Соколе мій, Петре!

За тобою йти готова

Хоч три кілометри!

Різним покидькам доволі

Гарбузів дала би...

Ми з тобою - дві тополі,

Вони ж - баобаби!

П е т р о.  

 Із людей знущатись досить

  Тим, що гроші мають!

  Хай нарешті кровососи

 Облизня впіймають!

 Буде щастя, буде слава

 Й прагнення великі!

 Веселися, вся Полтава!

 Грайте нам, музики!

 

Петро й Наталка співають веселу народну пісню,

наприклад, «Ой, на горі два дубки», або ж танцюють.

Завіса.

 

 

 

 

 

Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене — і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються...

Я В Л Е Н И Е 2

Наталка и возный

В о з н ы й. Благоденственного і мирного пребиванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Н а т а л к а (кланяясь). Здорові були, добродію, пане возний!

В о з н ы й. "Добродію"! "Добродію"! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його — не вишепом'янутим ім'ярек.

Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум.

В о з н ы й. Не о сем, галочко, — теє-то як його — хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

От юних літ не знал я любові,

Не ощущал возженія в крові;

Как вдруг предстал Наталки вид ясний,

Как райский крин, душистий, прекрасний;

Утробу всю потряс;

Кров взволновалась,

Душа смішалась;

Настал мой час!

Настал мой час; і серце все стонеть;

Как камень, дух в пучину зол тонеть.

Безмірно, ах! люблю тя, дівицю

Как жадний волк младую ягницю.

Твой предвіщаєть зрак

Мні жизнь дражайшу,

Для чувств сладчайшу,

Как з медом мак.

Противні мні Статут і розділи,

Позви і копи страх надоїли;

Несносен мні сингкліт весь бумажний,

Противен тож і чин мой преважний.

Утіху ти подай

Душі смятенной,

Моєй письменной,

О ти, мой рай!

Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моей. Когда би я іміл — теє-то як його — столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві, то і сих не довліло би навосхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності.

Н а т а л к а. Бог з вами, добродію! Що ви говорите! Я річі вашей в толк собі не возьму.

В о з н ы й. Лукавиш — теє-то як його — моя галочко! і добре все розумієш. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу.

Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару.

В о з н ы й. Ізложенниї в отвітних річах твоїх резони суть — теє-то як його — для любові ничтожні. Уязвленное частореченною любовію серце, по всім божеським і чоловічеським законам, не взираєть ні на породу, ні на літа, ні на состояніє. Оная любов все — теє-то як його — ровняєть. Рци одно слово: "Люблю вас, пане возний!" — і аз, вишеупом'янутий, виконаю присягу о вірном і вічном союзі з тобою.

Н а т а л к а. У вас єсть пословиця: "Знайся кінь з конем, а віл з волом"; шукайте собі, добродію, в городі панночки; чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? Любую вибирайте... Ось підіть лиш в неділю або в празник по Полтаві, то побачите таких гарних, що і розказати не можна.

В о з н ы й. Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. Ти одна заложила ему позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години.

Н а т а л к а. Воля ваша, добродію, а ви так з-письменна говорите, що я того і не зрозумію; та і не вірю, щоб так швидко і дуже залюбитись можна.

В о з н ы й. Не віриш? Так знай же, що я тебе давно уже — теє-то як його — полюбив, як тілько ви перейшли жити в нашеє село. Моїх діл околичності, возникающії із неудобних обстоятельств, удерживали соділати признаніє пред тобою; тепер же, читая — теє-то як його — благость в очах твоїх, до формального опреділенія о моєй участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію: могу лі — теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе — движимоє і недвижимоє імініє для душі моєй — з правом владіти тобою спокойно, безпрекословно і по своєй волі — теє-то як його — розпоряджать? Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить — теє-то як його — мужем пристойним і угодним душі твоєй і тілу?

Так, добродію, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре ім'я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дівки, коли об ній люди зашепчуть...

Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показнвает мины на лице.