Сценарій "Змагання ерудитів" (знання творчості Т.Шевченка)

Змагання ерудитів

«Історія його життя є часткою історії України».

Вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка

Мета: поглибити знання учнів про життя та творчість Т.Г.Шевченка, сприяти усвідомленню унікальної особистості Кобзаря, познайомити з красою та неповторністю його слова; розвивати увагу, пам'ять, логічне та творче мислення, спостережливість, навички виразного читання; виховувати в учнів сприйняття краси і сили слова, повагу до життя і творчості Шевченка.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, рушники, виставка книг, присвячених великому Кобзарю, малюнки учнів.

Випереджальні завдання командам:

1. Підготувати самопрезентацію команди (емблема, назва, девіз)
2. Вивчити напам'ять одну поезію Т.Г.Шевченка.
3. Намалювати ілюстрацію до одного з творів поета.

Епіграф:                                                              Яке то щастя – бути українцем!

Бо українцем був Тарас Шевченко

Є.Лещук

Хід проведення заходу

Звучить пісня «Живеш, Тарасе, поміж нас» на слова А.Драгомирецького, музика Н.Галабурди.

Вчитель: Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вітати вас на конкурсі знавців творчості Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня кожного року - особлива дата в нашій країні. В цей день Україна вшановує свого Великого Кобзаря.

Чи знав він –

хлопчик з Мо´ринців,

як пас там гуси та ягнята,

що всі його пани – мерці,

йому ж – в віках живим стояти?!

Чи знав він –

учень, як у дяка

читати вчився і писати,

що доля є його така –

титан в безсмертя має стати!

Чи знав Пророк,

коли творив

свій «Заповіт»,

немов молитву,

що з тої сяйної пори

і він і Нація –

в єдине злиті?!

Що кожний крок її

Вперед є крок Тараса –

«Заповіту»?! і знов вона

свій меч бере,

Тарасів меч –

за правду в світі!..

 

Ведучий І. Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета, як починаються казки. За широкими морями, за лісами дрімучими ще й за горами кам’яними в не нашій, далекій стороні був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити — заказано, ходили німі…

Ведучий ІІ. Року 1814, 9 березня селі Мо´ринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець Тарас Шевченко.

Ведучий І. Минає рік. І другий… І п’ять років. Росте Тарас Шевченко. Батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра на огороді. А ти куди Тарас хочеш? Скрізь тобі шляхи відкриті! На леваду, до ставу, за село. А бур’яни! Залізе – до вечора не вибереться! Мандрує дитина, розуму набирається! Раз було так. Невесела вечеря — морений батько свариться, мати, заклопотана, зажурена. Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусідка і дивується:

 

(сценка)

— Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

— Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (мати).— Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали — як упав у воду.

— Догляділи! (батько).

Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.

— Нічого, знайдеться, — розважила сусідка, — може, заснув десь у бур’яні. Проспиться — прийде.

— Ну й де б їй дітись, вражій дитині, казала мати. — Вечеряй, Катре, та підемо шукати знову.

Стук у двері:

— Хто ж це? (пауза) А ось і наш волоцюга! — (Всі повернулись в один бік).

— Де це ти був? — Де тебе носило? — питає батько.

Стоїть, мовчить.

— Де ж ти був оце — питаю? Чому не кажеш? — почав суворо батько.

Хлопець промовив стиха: — Був у полі та заблудив.

— Бачили таке? (мати)

— Хто ж тебе привів додому? (сусідка)

— Чумаки! (хлопець)

— Хто? — Всі в один голос.

Хлопець розповів: «Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш? Мандруєш?» А я кажу — в Кирилівку! А вони й кажуть: «Це ти ідеш у Мо´ринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо». Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти…»

— Бачили такого! Чумакувати надумав уже!

— І як воно згадало, що з Кирилівки?  Я ж казав, що знайдеться, — обізвалася  сусідка. — Такий лобатий не пропаде.

— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти, — сказав батько. (Хлопець сідає)

— Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати. Мовчить та сьорбає з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батькові:

— Як мотає! Наче три дні не їв. (пауза) - Ой Тарасе, що з тебе буде?

 

Ведучий ІІ. І знову минає рік… Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все, було, тікає з хати до сонця, на просторе. Одначе минути того не можна. А святами — до діда. У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників.

 

(сценка)

— Що правда, то правда — мучили й тоді добре, тільки усе ж, мабуть, на палі не садовили. — Не додумались, — одкашлянувшись, додав. — Або, кажуть, пекло! Не на тім світі, на цім розвели його пани над нашими душами. Пан — гірше чорта, той не видумає на людину такої муки, як пан.

— Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину!

— Еге, про Залізняка та Гонту!

— Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.

Дід замріяно: — Еге ж! Гайдамаки! То були люди! Бачить малого Тараса: — Тарасику, і ти тута?

•  Іди, сину, надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати.

Тарас крутить головою: «Не хочу!»

Дід: — Хай слухає, виросте — своїм розкаже дітям та онукам.

 

Усі розходяться. Залишається Тарас. Виходить мати.

Тарас: — Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?

— Які гайдамаки? Це, мабуть, ходив сьогодні до діда? Еге ж — ходив?

• Ходив…

— Я ж так і знала. То ж дід теє розказує, що давно колись було, не тепер. Тепер гайдамаків уже немає. Половили та повбивали.

 

Ведучий І. А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур’яні, рубає панам мечем голови з плечей.

(сценка)

«Ти пан Дашкевич?», — «Я! Прости! Не буду!» Летить голова з пліч. «Ти пан Висоцький?..» — летить голова.

Біжить Оксана: — Тарасе, що, ти робиш?

— Який я Тарас? Я — гайдамака!

— Що ж ти тут робиш?

— Не заважай! Бач — панам голови рубаю.

— І я! І я!

 — Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй.

— Бу-бух! рубай! бий!

Ведучий І. В бур’яні закипіла війна — тихий відгук далекої гайдамаччини.

 

Ведучий ІІ. Звенигородщина — співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Нудна була наука в тодішніх школах, нудна і тяжка, учили з-під різок, по церковних книжках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий Шевченко брався і до цієї науки охоче.

Скоро мова мовиться, та не скоро діло робиться. Який не був радісний світ хлопцеві, як не тікав він од тих злиднів, що завжди сиділи в рідній хаті, як він не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми, одначе дедалі і йому часом тьмарився світ. Перше горе, що отруїло хлопцеве серце, — злидні та праця матір поклали в домовину. Батько женився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, бійки, докори, плач — пекло, що завжди буває в хаті, де повно зведенят.

 

Ведучий І. Далі казка стає ще сумніша. Почалося не життя Тарасові, а мука.Старі люди говорили, що, вмираючи, батько казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо — тому спадщина йому не допоможе… Таке було життя Тарасове. Так усі й казали: «собаче»…

Тільки що ж то, бувало, сяє, як золото, у цього жебрака-хлопця?! … то так сяють замріяні очі у хлопця після того, як часом зустрінеться у селі з тією кучерявою Оксанкою, що колись приходила до нього гуляти в бур’яни.

 

(сценка)

 

-А ти, Тарасе, все учишся в школі?

 — Учуся…Учусь і буду вчитись!

 — Учись, кажуть, з тебе будуть люди. Коли вже тобі твій дяк чоботи пошиє, бодай уже йому те да се!

— Тоді, Оксано, як у спасівку соловейко заспіває.  Збираюсь я на ті чоботи, як убогий на кисіль.

— Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.

— Знаєш, сліпий лірник шукає поводиря: якраз робота по мені.  Та й псалми співати я майстер.

— Це ти, Тарасе, дурне вигадуєш! Що ж це ти  ні до чого більш не здатний? Чудний ти часом буваєш.

• Піду в старці. Навчусь грати на кобзі.
• Вигадав! Та хіба ти каліка?
• А очі мені люди виколять, щоб у світі сонце не світило.
• Тарасе, ну скажи, що ти вигадуєш. Скажи, а то заплачу.
• Кому потрібен сліпий неборак?
• Все одно я тебе не покину! Буду за руку тебе водити!

 

Ведучий І. Раб, невільник, довічний попихач! І світ потемнів, і село якось потемніло. Небо синє і те помарніло!  Прощай малярство, Оксано... Важко жити, а як же хочеться жить!

 

 

 

Вчитель: Сьогодні ми ще раз переконаємося у тому, що життя нашого поета дивне, відчуємо всю красу і неповторність поетичного слова геніальної людини всієї України - Т.Г.Шевченка, а проходить все це буде у формі змагання, де ви зможете продемонструвати нам свої знання, довести свою першість і здобути право називатися знавцем творчості Шевченка.

У конкурсі беруть участь дві команди (учні 5 та 6 класів). Оцінювати змагання буде компетентне журі, яке слідкуватиме за проведенням змагання і визначатиме переможця. Оголошуємо склад журі:

 

 

 

 

 

Ведучий: наш конкурс буде складатися з семи турів:

І тур – «Привітання» (назва команди, девіз, емблема)

ІІ тур -  «Усім знайомий Шевченко» (біографія поета)

ІІІ тур – «Юний реставратор» (відновити рядки поезії)

ІV тур – «Безсмертне слово Шевченка» (виразне читання поезії Т. Г. Шевченка напам’ять і малюнок до поезії. Це домашнє завдання)

V тур – «Цікаві цифри»

VІ тур – Розгадування кросвордів

VІІ тур – «Плутанина у словах» (відновити прислів’я)

 

 

І тур - На початку змагань кожна з команд повинна представити себе.

Зараз запрошуємо учасників змагань до презентації своїх команд. (виступи команд)

 

Наша команда  - «Верба».

Наш девіз:  « Бути, як Тарас: вербичку плекати, про Україну дбати».

1 учень: Шевченко в пустелі вербичку зберіг,

2 учень: Вона ж бо наш символ і оберіг.

3 учень: Нам вихвалятись не до лиця:

4 учень: Хто сильніший, покаже дружня зустріч ця.

 

 

Ведучий: Запрошую команди до другого етапу конкурсу – «Усім знайомий Шевченко»

ІІ тур «Усім знайомий Шевченко».

Командам по черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

 

1. Де народився Тарас Шевченко? ( в с. Моринцях на Київщині)
2. Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)
3. Де Тарас здобув початкову освіту? (у сільського дяка)
4. Де навчався малярству Т. Шевченко? (Петербурзька академія мистецтв)
5. Чому ім’я Катерина дуже близьким поетові? (так було звати матір та сестру поета)
6. Як звати батька Тараса? (Григорій)
7. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)
8. Художник, який зустрів Т. Шевченка у Літньому саду ? (Іван Сошенко)
9. Як звали Тарасових братів? (Йосип і Микита)
10. Як називається гора, де похований Т. Шевченко? (Чернеча або Тарасова гора)
11. Хазяїном Т. Шевченка був пан... (Енгельгардт)
12. Хто був найстаршим із дітей Шевченків? (сестра Катерина)
13. Як звали Тарасового діда? (Іван)
14. 3а фахом Тарас Шевченко був... (художник)
15. Батько Тараса був... (стельмахом, чумаком)
16. Як звали подругу дитячих літ Тараса? (Оксана)
17. Чий портрет був намальований, щоб викупити Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)
18. Прізвище майстра малярних справ, у якого вчився Шевченко. (Василь Ширяєв)
19. Чиї розповіді про героїчне минуле нашого народу захоплювали малого Тарасика? (діда Івана)
20. Імена Тарасових сестер. (Катерина, Марія, Ярина)
21. Як було покарано Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві?

(відправлено на заслання із забороною писати і малювати)

22. Яких ви знаєте авторів, які писали про життя Т. Шевченка? (повість «Широкий шлях» Степана Васильченка та Оксани Іваненко «Тарасові шляхи»)
23. Яку книгу для навчання грамоти створив Шевченко? («Буквар»).
24.  Кому належать ці слова: «Учитесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т.Шевченку)

Отже, третій тур - «Юний реставратор»

Вставити пропущені слова в поезії

 

«Садок вишневий коло хати…»

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

 

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

 

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

 

 

 

Ведучий: Ми, нащадки великого Кобзаря, вивчаємо його безцінні скарби, захоплюємося його щирістю, людяністю, незламною волею, почуттям патріотизму. Людина жива, поки про неї пам’ятають, а Шевченко живе в серцях мільйонів українців. Тож переходимо до наступного етапу конкурсу -  «Безсмертне слово Шевченка» – читання напам’ять віршів талановитого митця.

 

ІV тур нашого змагання – «Безсмертне слово Шевченка».

 

V тур має незвичайну назву – «Цікаві цифри». Питання побудовані таким чином, що відповіддю буде лише цифра.

Правильна відповідь 1 бал.

1. Дата народження Тараса Шевченка? (9 березня 1814 року )

2. Скільки всього років прожив Т.Г. Шевченко? (47)

3. Скільки років провів у кріпацтві? (24)

4. Скільки років було Тарасу, коли померла матір? (9)

5. Скільки років було Тарасу, коли помер батько? (11)

6. У якому році Шевченка викуплено із кріпацтва? (1838)

7. Сума викупу Тараса з кріпацтва становить … (2500 рублів)

8. Скільки років перебував у засланні? (10)

9. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)

10. Рік першого видання «Кобзаря» (1840)

11. Скільки творів увійшло до першого видання «Кобзаря» (8)

12. Скільки дітей було у родині Шевченків? (6)

13. Із них скільки сестер було у Шевченка? (3)

14.Дата смерті Т.Шевченка? (10 березня 1861)

15. Яку річницю від дня народження Т. Шевченка ми святкували в 2014 році? (200 років)

16. Яку річницю святкуємо сьогодні? (204 роки)

 

Наступний – VІ тур – розгадування кросворду. А доки наші команди будуть працювати, пропонуємо вашій увазі поринути у чарівний світ музики.

    

  Пісня у виконанні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По вертикалі:

1. Кого в українській літературі називають Великим Кобзарем? (Шевченка)

 

По горизонталі:

1. Художник, земляк Т.Шевченка, який брав участь у викупі його з кріпацтва (Сошенко)
2. Місяць, у якому народився Т.Шевченко (березень)
3. Село, де Тарас провів дитячі роки (Кирилівка)
4. Хто врятував  і привів додому малого Тараса, коли той ходив шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі? (чумаки)
5. Назва картини, намальованої олійними фарбами у 1842 році, яка стала одним із найвідоміших творів українського живопису. («Катерина»)
6. Як звали одну із сестер Тараса? (Ярина)
7. Назвіть прізвище Тарасової матері – Катерини Якимівни? (Бойко)
8. Як звали мачуху Тараса Шевченка? (Оксана)

 

VІІ тур – «Плутанина у словах» (відновити прислів’я про Т.Шевченка)

Команда 5 класу:

1. Кличе     добра      до        «Заповіт»       світ        Шевченків.

2.  від            мудрість       був,       здобув         народу        з народом      Шевченко.

3.  «Кобзар» -      мудрості       буквар       народної.

4.    край            Т. Шевченка      свій    знає,     кохає     той       хто.

Відповідь:

Команда 6 класу:

1. Ми      будем        Шевченка      не забудем        славить     ніколи     і.
2. Віки         Тараса        думки           жити               будуть.
3. «Заповіт»       світ      облетів        Тарасів             увесь.
4.  Хто      той    став     Шевченка    прочитав,        багатий         серцем.

 

Відповідь:

• Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.
• Тараса думки будуть жити віки.
• Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
• Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став.

 

 

Ведучий І: Тарас Шевченко пройшов «похмурий, тернистий шлях, не зрадивши себе, не поганьбивши своєї людської гідності». В історії ж назавжди залишаються ті імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. Таким ім’ям саме є - Тарас Григорович Шевченко.  Геній…, мислитель…, пророк…. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

 

Ведучий ІІ. Сьогодні в «Кобзар» вчитуємося  і ми, нащадки, люди ХХІ століття.

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. Знать од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

 

Ведучий ІІ: Відомий український письменник Іван Франко  якось про Тараса Шевченка сказав: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури». Так, дійсно. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість в серцях читачів.

 

Ведучий І.

Так, не вмерло ім’я його,
Вічно буде жити,
Вічно будуть всі нащадки
На поклін ходити.
До Канева на могилу
На високій кручі,
Щоб побачить і почути,
Як реве ревучий.

 

 

Вчитель: Слово надається нашому компетентному журі (оголошення результатів, привітання переможців, вручення призів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарас Шевченко (в перекладі ім’я Тарас – бунтар) народився                                  9 березня 1814 року в селі Мо´ринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка (стельмах, чумак) і Катерини Якимівни Бойко. У родини було шестеро дітей: дівчата – Катерина, Ярина, Марія, хлопці – Йосип, Микита і Тарас. Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття. Діда Тараса звали Іваном, хлопчик дуже полюбляв слухати від нього про добу Коліївщину, про гайдамаків.

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі.  Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки.

Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря. Того часу ознайомився з творами Григорія Сковороди.

20 серпня 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина; батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом.

Тарас чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді.  1825 року від тяжкої праці на панщині помер батько -  Григорій Шевченко, і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців. Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із Києва. Як школяр-попихач, Тарас носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав Псалтир над померлими й навчався далі. Того часу Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури. Не стерпівши знущань дяка, Тарас утік від нього й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра. Відчуваючи великий потяг до живопису, кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема.

1827 року він пас громадську отару в Кирилівці й там зустрічався з Оксаною Коваленко. Цю подругу дитинства Шевченко не раз згадує у своїх творах. Їй присвячено вступ до поеми «Мар'яна-черниця».

1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору. Коли Тарасові минуло 14 років, помер пан Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта, Шевченка ж зробили дворовим слугою нового поміщика у вільшанському маєтку. Одного разу  Павло Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака Матвія Платова, героя франко-російської війни 1812 року, нам'яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різками. Наступного дня наказ було виконано: кучер Сидорко відшмагав Шевченка. Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою Шевченка, а щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства було модою мати своїх «покоєвих художників»), віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї. За фахом Шевченко був художником, закінчив Петербурзьку академію мистецтв.

Улітку 1836 року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком, який познайомив Тараса з упливовим при дворі поетом Василем Жуковським. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису Товариства заохочення художників.

Навесні 1838-го Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського і портрет розіграли в лотереї, у якій взяла участь царська родина. 25 квітня  1838 року Шевченкові видали відпускну. 24 роки Шевченко провів у кріпацтві.

Найвидатнішою збіркою поезій Тараса Шевченка є «Кобзар», виданий у 1840 р. До збірки увійшло 8 поезій.

Улітку 1842-го, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним із найвідоміших творів українського живопису. Великим внеском у розвиток граматики було те, що Шевченко створив для дітей «Буквар».

Під час першої подорожі до України Шевченко задумав видати серію малюнків «Живописна Україна». Саме тому в пошуках історичних сюжетів він мав намір звернутися до Петра Буткова. 1844 року комітет Товариства заохочення художників ухвалив дати Шевченкові грошову допомогу, щоб він зміг видати «Живописну Україну», визначивши для цієї мети 300 рублів.

У квітні 1846 року Тарас пристав до Кирило-Мефодіївського братства — таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова.  Почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували і відправили на заслання на 10 років із забороною писати й малювати.

10 березня 1861 року Шевченко помер. Перепоховано на Чернечій горі біля м.Канева над річкою Дніпро.

Про життя Т. Шевченка писало багато відомих авторів. Зокрема, Степан Васильченко повість «Широкий шлях»,  Оксана Іваненко «Тарасові шляхи».