Сценарій зустрічі з воїнами-афганцями та родинами загиблих в Афганістані.

Сценарій зустрічі з воїнами-афганцями

та родинами загиблих в Афганістані.

 

            І відлунює смутком тиша…

            І сумують заплакані очі рідних…

 

1 в.       Навкруги вирувало життя мирне,

             Вам майбутнє здавалося світлим.

             Та сумують заплакані очі рідних,

             І тиша відлунює смутком…

 

2 в.       Вам було тоді вісімнадцять,

            Так повістку вручили рано.

•   Треба, мамо, мені вже збиратись…

            Та не знав, що це буде востаннє.

 

1 в.        Вже і мами давно немає,

             Що від болю в мить посивіла.

             Кущ калини в саду одцвітає,

            Яку в пам'ять про сина садила.

 

2 в.        І сумують заплакані очі рідних,

              І тиша відлунює смутком,

              І несуть журавлі на крилах,

              Для  внуків світле майбутнє.

 

/Слово вчителя/

 

1 в.           15 лютого…

                 Цей день став уже протягом багатьох десятиліть традиційним днем пам’яті про  тих, хто загинув в далекому Афганістані. Сьогодні в навчальних закладах, установах, в радах воїнів-афганців,в їх родинах, в сім’ях тих,хто не повернувся з далекої чужої країни запалає свіча пам’яті. У нас сьогодні присутні родичі загиблого в Афганістані Володимира Семеновича та родичі Петра Стрільця, який повернувся інвалідом.

 

2 в.           І знову спогади пекучим різцем болю торкнуться сердець рідних, і знову хвилювання, сум і біль.

 

Вірш  « Не гадала вчора мати посивіти.»

Читає: Банацький К.

Слово вчителя: Сьогодні ми будемо читати поезії, присвячені воїнам-афганцям,будемо згадувати тих, хто пройшов нелегкими пекучими дорогами чужої країни, віддаватимемо данину шани тим, хто навіки пішов з життя через безглузду війну.

 

Вірш: « Чи ж ви думали солдати-соколята»

Читає: Юсенко Е.

 

1 в.              В ті трагічні часи з нашого села до лав Збройних Сил був призваний чи не кожен юнак-випускник нашої школи. Служили хлопці в різних куточках колишнього Радянського Союзу, служили і за його межами. Але найтяжча служба випала тим, кому довелося пройти дорогами Афганістану.

 

1)  Володимир Семенович

2)  Петро Стрілець

3)  Андрій Гурінчук

4)  Микола Коваль

5)  Василь Романович

 

2 в.          Це прізвища тих випускників нашої школи, які виконували свій військовий обов’язок в чужій країні. Навіщо?  Чому? Заради чого?

 

1 в.          Слово надається вчителю історії Усачу Петру Михайловичу.

 

  ( Фрагмент фільму.)

 

2 в.          Нестерпно тривожним був тоді час. В селі час від часу з’являлися чутки про те, чиїм дітям випала нелегка доля. Матері вимолювали повернення синів додому, а ті, чиїм от-от випадало призиватися на службу з пекучим болем чекали першої звістки. Де служить син? Куди його відправлено?

 

1 в.           Майже щоденно  звідусіль надходили звістки про те, що «чорні тюльпани»   доставляються в союз домовини з тілами юнаків, які загинули. А хлопці писали листи матерям, улюбленим вчителям, родині, друзям, коханим дівчатам, і в жодному не було страху, а навпаки – кожен рядочок надія на повернення.

 

Вірш « Не журися, мамо…

Читає Ромашук Д.

 

2 в.          «Я скоро повернуся, мамо, залишилося два місяці» …- так писав Володя Семенович. Та не судилося…

 

Вірш « Ти пішов з  життя, Володю, рано…

Читає : Мельник Л.

 

1 в.     Тужливим плачем чайки стрепенулося серце матері Володимира Семеновича – Антоніни Іванівни, коли непрохана звістка увірвалася в їх домівку: « Ваш син загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок»

 

Вірш « Матері Володі Семеновича»

Читає Зейда Катя

 

2 в.       Петро Стрілець – наш випускник, служив в Афганістані, отримав тяжкі поранення, став інвалідом і помер вже після повернення з війни.

 

Вірш: «Спогад»

Читає Боровець Марія

 

1 в.     Жителі села Яцьковичі гідно шанують пам'ять Володі Семеновича та Петра Стрільця.

На їх честь названо вулиці, відкрито меморіальну дошку, організовуються уроки пам’яті, миті слави, покладаються квіти до їх могил.

2 в.                                               Восени над нашим краєм

Пролітає тужливе «курли» .

Воно серце родині крає…

Відлетів ти в далекі краї.

Одиноким зраненим птахом

Відлетів, і нема вороття,

А під нашим батьківським дахом

Вирує нове життя….

Часто в небо свій зір споглядаєм

На тужливих отих журавлів,

Про полеглих завжди пам’ятаєм,

Пом’янімо загиблих синів.

/ Хвилина мовчання/

 

Поетична хвилинка.

Учні читають вірші вчительки зарубіжної літератури М.Боровець

1. Катерина Ліскова - « Материнська сльоза»
2. Тетяна Прокопчук – « Матерям воїнів -афганців»
3. Влад Кліпчар – « Памяті Петра Стрільця»
4. Дарія Ковальчук – «Снився сон»

 

1 в.          Тема афганської війни увійшла в творчість багатьох поетів та письменників, композиторів, художників. Цій темі присвячено художні та документальні фільми. У творчості поетів рідного краю відображено образи полеглих молодих хлопців нашого району і нашого села.

 

/ виступ М.Ф. Боровець/

 

2 в.          Афганістан…Це слово не потребує пояснень. Воно важким тягарем увійшло в життя тих родин, чиї сини не повернулися з далекої чужої країни.

 

1 в.                                          Той героєм на землі лишився,

Хто за мир своє життя віддав,

Хто не заховався і не відкупився,

І легкої стежки не шукав…

Кулаком не бив себе у груди,

Під вуаллю – я герой, я- патріот

Йшов вперед і будь що буде

Захищати йшов і землю,і народ.

Справжніх ми героїв не забудем,

За законом Божим і земним,

Невмирущий подвиг пам’ятаймо, люди,

Буде мир хай вічним і живим.

 

2 в.  Завершується наша зустріч. Згадаймо сьогодні полеглих воїнів – українців, які в інших державах стояли на смерть за мирне життя тих народів. Згадаймо і тих, хто захищає і захищав нашу землю на сході України, хто ніс і несе місію солдатів -  миротворців.

Нехай їх подвиги будуть вічно живі.

 

Лине мелодія пісні « Журавлі»