Сценка (до дня матері, останнього дзвоника, випускного)

Мама за комп’ютером

Ведучий: Дуже скоро придумають комп’ютери для батьків, в них будуть 3 кнопки: увімкнути, вимкнути і скайп…А поки , ну що говорити? Дивіться…

(Дзвінок від сина)

Мама: - Алло, синку, як поживаєш?

Син: - Алло, мам, все добре… Мамо, мені потрібна твоя допомога…

Мама: - Так, синку, для тебе, хоч  зірочку з неба…

Син: - Мамо, мені потрібен з комп’ютера по пошті відправити файл

Мама: - Можливо, я краще тобі комп’ютер по пошті відправлю?

Син: - Ні, мамо, я зараз у Києві, захищаю наукову роботу, і мені терміново потрібен файл, що залишився в домашньому комп’ютері.

Мама: - Де? (кидає трубку). Можливо, якось само вирішиться…(Телефон дзвоне)   

Мама: -Алло…

Син: - Мамо, не кидай трубку, я тобі буду допомагати….

Мама: - Аааа, будеш допомагати значить, ну тоді валер’янка знадобиться.

Син: - Для початку треба увімкнути комп’ютер

Мама: - Дааааааа? Той валідол десь тут був

Син: - Мамо,там нічого складного, я б сам це зробив, але в мене не відкритий видалений доступ і мій ай-пі не конектиться через проксі-сервер

Мама: - Синку, а з ким ти зараз говорив?

Син: -З тобою,а що?

Мама: - Ти, не захворів, жару не має, а то щось таке несеш?

Син: - Ні, мамо, давай відкриємо комп’ютер!

Мама: - Як? Легко сказати відкрити?

Син: - Треба кришку потягти..

Мама: - Синку, а як ти тягнеш кришку, то вона скрипить? (тужиться, щоб відкрити догори дригом)

Син: - Ні, вона, не повинна скрипіти…з іншої сторони потягни!

Мама: - Оооо, все відкрила…

Син: -Відкрила, добре, тепер треба увімкнуть, там спеціальна кнопка

Мама: - Синку, тут дуже,ну прямо дуже-дуже багато кнопок, очі розбігаються…

Син: - Мамо, твоя кнопка без напису

Мама: - Аааа,без напису?

Син: - Натиснула?

Мама: - Не вмикається…

Син: - Це пробіл, мамо, твоя кнопка з права, вгорі

Мама: - З права, вгорі? Оооо,увімкнувся…

Син: - Молодець, тепер дивись, на робочому столі лежить папка

Мама: - Аааа, папка, відкриваю

Син: - В ній файл

Мама: - Файл, але він пустий

Син: - Як пустий, там моя презентація наукової роботи

Мама: - Ні, він пустий, я взяла папку на столі, а там файл пустий і все

Син: - Аааа, хух, на столі, ну добре, мамо, подивись в комп’ютер…Бачиш такі жовті значки, вони називаються папки, бачиш?

Мама: - Бачу, одну папку – ігри, а одну – навчання

Син: - Тобі потрібне навчання…

Мама: - Це мені, потрібне навчання? Я вже своє відвчилась, сам вчись…

Син : - Мамо, навчання – папка, відкрий її

Мамо: - Як її відкрити?

Син: - Бачиш на столі мишу?

Мама: - Синку, ти точно захворів, миші вже тобі ввижаються

Син: - Мамо, така штучка зі шнурочком, а на екрані – стрілочка, подьоргай мишкою і стрілочка буде рухатись

(дьоргає мишкою)

Мама: - Синку, нічого не дьоргається, крім мого лівого ока, вона, мабуть, в тебе вже здохла…

Син: - Мамо? Мабуть, комп’ютер не баче миші?

Мама: - Ти, собако, за 10 тисяч, оцю мишку не бачиш? (воде мишкою перед ноутом)

Син: - Добре, мамо, бери мишку в праву руку і тягни її в правий кут – вгору (тягне, поки не витягне мишку і відходить вправо)

Мама: - Я дотягла…

Син: - Дотягла, а стрілочка рухалась?

Мама: - Ні

Син: - Мамо, а хвостик мишки, включений в комп’ютер?

Мама: - Ні

Син: - Його треба увімкнути в ЮСбі

Мама: - Синку, я не знаю що таке ЮСбі, я кладу трубку

Син: - Мамо, добре, під кнопочками, є прямокутничок, поводи по ньому пальчиком

Мама: - О, з’явилась стрілочка (радіє)…Давай все інше завтра

Син: - Бачиш, далі легше, ти молодець, бачиш – мій комп’ютер?

Мама: - Синку, ти знущаєшся, я не дурна, я за ним сижу

Син: - Ні, в моєму комп’ютері, є мій комп’ютер

Мама: - Синку, досить…

Син: - Значок, мій комп’ютер, бачиш? Наведи на нього мишкою і два рази клацни

Мама: - Не отримується 

Син: - З першого разу ні в кого не виходить, натисни багато разів

Мама: - Ооооо,щось отрималось

Син: - Що? Читай!

Мама: - Відформатувати жорсткий диск?

Син: - Нііііііі, заспокоїлись, нічого не натискай, нічого…Натисни на хрестик (Мама тисне на хрестик, хреститься)

Мама: -  Може, ще й молитву, яку прочитать?

(Заходить наворочена бабуся)

Мама: - Все, синку, тут мама приїхала, я закінчую розмову

Син: - Ні, мамо, дай бабусі трубку

Мама: - Твій онук

Бабуся: - Алло, да

Син: - Привіт, бабусю

Бабуся: - Привіт, внучок

Син: - Бабусю, ти приїхала?

Бабуся: - Да, приїхала, а ти що на мій інстаграм не підписаний? Чи що? Я локацію увімкнула

Син: - Ні, бабусь, не бачив

Бабуся: - Внучок, в однокласники більше, мені не пиши, видалилась я

Син: - Чому?

Бабуся: - Однокласники закінчились… А пишуть всякі  для знайомств…А що хотів?

Син: - Ба, мені треба файл з комп’ютера передати

Бабуся: - А тобі, як, по милу чи в скайпі краще?

Син: - Як зручно…

Бабуся: - Ну тоді, я тобі відкрию видалений доступ, а ти вже розбирайся

Син: - Дякую, бабусю, бай

Бабуся: - Бай

Мама: - Мамо, як ти з цим всим розібралась?

Бабуся: - Доню, то ще що, я з субсидіями розібралась, а це взагалі, Тьху….

Ведучий: Це все жарти, але насправді, ми вас, дуже любимо, і хочемо дарувати лише позитивні емоції, гарні, добрі та щирі слова, тож в цей весняний день прийміть наші привітання та побажання…

(Сценарій розроблений вчителем І категорії – Івановою А. С. по мотивам гумористичного шоу «Дізель Шоу» для учнів 5 класу до свята «День матері»)