Сценка екологічного спрямування "Павучок і чарівна квітка"

 

 

 

 

 

 

                                               СЦЕНКА

 

                   «Павучок і чарівна квітка»

 

          (Лунає чарівна музика. Поява ельфів)

 

Ельф 1:    Ось ти яка, планета Земля.

 

Ельф 2:    Якою дивною здавалася ти нам з неба, якою загадковою.

 

Ельф 1:    Ласкавий поклик дивної планети

Давно нас вабив сяйвом голубим!

Бажання зустрічі полегшено дні лету,

І ось ми ельфи тут – під небом цим ясним.

 

Ельф 2:     Знайти я хочу першу квіточку весни.

Знайти я хочу пролісковий цвіт,

Що пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

 

Ельф 1:     Це чудо-квітка весняна

Лиш на Землі цвіте вона

Знайти нам хочеться її,

Щоб милуватись нею навесні.

 

Ельф 2:     Але де ж, де ж ростуть ці маленькі чарівні квіточки, що несуть людям радість

                  і спокій, тепло сонячних промінчиків, сповіщаючи про прихід Весни?

 

Ельф 1:     Лише тут, в міському парку, серед зеленої травиці побачимо клаптики

                  блакитного весняного неба, що впали на землю і синіють серед голого

                  віття дерев.

 

Ельф 2:     То де ж, де ж це земне диво – я не бачу тут пролісків.

 

              (Із трави з'являється пролісок)

 

Ельф 1:     А ось і квіточка. Чому ти одна? Що сталося? Де блакитна квіткова

                  галявинка, про яку ми так часто чули на своїй планеті?

 

Пролісок:  Все змінилося на Землі. Я, пролісок, потерпаю від людської жорстокості і вже

                   занесений до Червоної книги. Потрапили туди і конвалія, й едельвейс, і інші

                   рослини. З кожним роком усе менше і менше стає нас у природі, а скоро

                   можемо і зовсім зникнути. А я – це частина природи, без мене, нас квітів

                   буде порушено життя. Я благаю про порятунок.

                   Зникла краса, все засновано павуками, все стало сірим та одноманітним.

                   З кожним приходом весни, коли ми, першоцвіти, прокидаємося від зимового

                   сну, люди приходять милуватися нашим ніжним цвітом та дуже часто,

                   особливо напередодні жіночого свята, нас знищують, зривають, безжально

                   топчуть, а потім просто викидають на смітник.

 

Ельф 2:     Квіти знищують

 

Ельф 1:     А разом з ними знищується краса. Все, що колись переливалось різнобарв'ям

                  стане сірим, одноманітним та не цікавим.

 

Пролісок:  Дивлячись на таку недбалість з боку людини, світ поглинають злі павуки, вони

                   оповили все павутиною смутку, одноманітності та  не цікавості, лише добра

                   душа може врятувати мене і всю красу природи. Але часу залишилося зовсім

                   мало. Зовсім мало.

 

                     (Квітка зникає).

 

Ельф 2:     Невже ми безсилі?

 

Ельф 1:     Вони повинні врятувати себе самі. Ми будемо спостерігати, адже нам не

                  можна втручатися.

 

                  Ельфи виходять.

Царство павуків. Похмурий і темний куток лісу. Густо засновані мотузяним плетивом – павутинням, у вічках якого сидять схиливши голови й злегка погойдуючись павуки – вони сплять.

                    Звучить повільна таємна музика. З під плетива виходить похнюплений павук- ноги напівзігнуті в колінах на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях і розведені.

 

Павучок:    (озирається) Як тут темно,  незатишно, сумно… Тяжко мені

                     жити в цьому сірому  й завжди  невеселому світі. (радісно) Є! Придумав! Я

                     все павутиння зроблю різнобарвним! Буде весело і яскраво!

 

                     (Звучить музика ночі , павучок виймає кольорові стрічки і накидає їх на павутиння. Сідає і засинає. Лунає музика ранку. Павуки прокидаються, спантеличено дивляться на зміни. Стривожені.)

 

Павук 1:       Що це?  Хто таке зробив?

 

Павук 2 :      Яке неподобство! Жах!

 

Павук 3:        Це мабуть малий павучок усе це накоїв! Неслух! Все йому не так!

 

Павук 4 :        Чи він нашого роду?

 

Павучок:         Невже в майбутньому на світі

                         Не будуть квітнуть дивні квіти –

                         Конвалія й фіалки ніжні

                         І вісник березня – підсніжник?

 

Павук 1 :          (перекривляє)   Конвалії й фіалки ніжні, і вісник березня – підсніжник…

                          Тьфу! 

 

Павук 2:            А нам подобається так, як ми живемо!

 

Павучок:           Невже вам подобається жити серед цього сірого одноманіття. Я чув, десь 

                           на планеті з приходом весни розквітають маленькі, синенькі квіточки, які

                          несуть з собою радість

Павук 3 :             Навіщо нам весна?!

 

Павук 4 :             Навіщо нам ці квіти, які приносять радість!?

 

Павук1:               Ми заснували все павутиною смутку та одноманіття

 

Павук2:                Нас ніхто тепер не турбує…

 

Павучок:             То я піду від вас і більше ніколи не повернуся.

 

Павук1:                От і добре, ніхто не заважатиме нам. Гайда плести нову павутину…

 

                            (павуки зникають, зажурений павучок залишається сам)

                             (З»являються ельфи)

 

Ельф 1:                Немов самі собі на злість

                             Ми Землю кривдим дуже.

                             Злелій її, омий, очисти

                             Мій добрий, юний друже!

 

Ельф 2:                 Не журися, ти можеш змінити цей світ і зробити все навколо веселим та

                              барвистим. Звичайно, якщо сам цього захочеш.

 

Павучок:               Я пішов геть із своєї домівки і вже ніколи туди не повернуся.

 

Ельф1:                   ніколи не кажи слова «ніколи». Заспокойся будь – ласка.

 

                              (Ельфи починають  чаклувати. З’являються травинки. Танок травинок)

 

Павучок:               Я хотів, щоб наше сіре, сумне життя стало веселим і різнобарвним, але     не зміг цього зробити. Дорослі павуки насварили мене і я пішов від них.

 

 Ельф1:                   Зрозуміло. Тобі треба покропити павутиння нектаром чарівної квітки

                                пролісок  , тоді на ньому виростуть маленькі, синенькі квіточки, що

                                сповіщають про прихід весни та несуть із собою радість.

 

Ельф2:                     Від їхніх пахощів усі стають добрими та щасливими. Іди на галявину

                                 Зеленої травички – там ось – ось виросте чарівна квітка – пролісок.

                                 Попроси її дати свого нектару.

 

Павучок:                  Дякую вам. Я побіг. (біжить)

 

Ельф1:                     (навздогін) Запам’ятай, малий: чарівний нектар зможе дістати лише той, хто насправді добрий(виходять)

 

Павучок:                 (зупиняється)А я добрий? Навіть не знаю…

 

Ельф2:                     Ніколи не зупиняйся на півдорозі. Сміливо йди вперед до своєї мети,

                                 Ніколи не чини зла.

 

Павучок:                  Так, я піду.

 

                             (іде за травинками , які сідають на галявині півколом)

 

Павучок:               Як тут гарно! Я теж хочу жити в зеленому, квітучому царстві.

 

Травинка:              У тебе є свій власний дім  і ти можеш його зробити гарним. Ти лише

                                поглянь на все іншими очима.

 

Травинка:              Природа нам – як рідний дім,

                               Вона усім – як мати,

                               Щоб лад завжди був в домі тім,

                               Про це нам треба дбати.

 

Травинка:               Не рви трави товсті жмути,

                                Не рви в букети квіти

                                Все, що навколо бачиш ти,

                                Рости повинно й жити.

 

Травинка:               Й віддячить за добро тобі

                                Земля теплом родинним

                                Люби і бережи її

                                 Оберігай неспинно!

 

Павучок:                Я шукаю квітку, яка подарувала б мені чарівний нектар. Ним я зміг би

                               змінити на краще свій світ.

 

Травинка:                Так! Уже настав її час. Вона скоро повинна з'явитися…

 

Павучок:                 То чому ж я не бачу її ніде?

 

Травинка:                Не все так просто. Чарівна квітка пролісок з'явиться лише тоді, коли

                                 зрозуміє, що її не будуть більше знищувати.

 

Травинка :                Вона з'явиться лише тоді  коли зрозуміє, що люди навчилися берегти

                                  природу, цінувати красу навколишнього світу…

 

Павучок:                   Що ж тепер робити?  (задумується)  О! Знаю! Темними похмурими

                                    ночами замість того, щоб плести павутину смутку, я втілив свою

                                    мрію і зробив ось таку квіточку.

 

 

Травинка :                 Та це ж пролісок!

 

Павучок:                    Вона снилася мені… Це була моя таємниця, яка допомагала мені 

                                     пережити важкі часи

                                     Зараз вона теж мені допоможе!

                                     Щоб врятувати першоцвіти, треба навчитися берегти природу,  

                                      цінувати красу навколишнього світу.

                                     Отже, ми з всі разом повинні зараз з вами скласти пам’ятку про те,    

                                      як треба поводити себе в лісі, щоб зберегти та примножити його

                                     красу.                               

 

Травинка:      А як ти це зробиш?

 

Павучок:     Коли люди самі  заповнять пелюсточки правилами поводження в лісі, то вони зрозуміють все самі, запам’ятають  ці правила і більше вже ніколи не зможуть робити боляче тваринам, рослинам всьому тому, що їх оточує.

 

Травинки:      Допоможіть врятувати природу!

 

(Павучок допомагає глядачам сформулювати правила а травинки записують їх на пелюстках квітки)

 

Павучок:            Отже, перше і найголовніше правило:

• Травичку й квіти не топчи, не рви великі їх жмути;
• Вогню й диму в лісі не вчиняй та сміття не накидай;
• Тварин і птахів полюби – їх підгодовуй , друже, ти;
• Дерева в лісі не ламай, люби природу та її оберігай.

 

 

Молодці! Дякую за допомогу.

 

Травинка:   Гарне діло зробив ти павучку. Дозволь і нам допомогти тобі( чаклують , утворюючи маленькі – квіточки пам»ятки) Ці квіточки – пам’ятки ми роздамо усім присутнім, щоб вони дійсно пам’ятали ці правила.

 

Павучок:Правильно! Візьміть ці квіточки і розкажіть про все своїм друзям і знайомим, адже кому, як не вам бути царями природи, кому, як не вам оберігати її та приумножувати її красу та багатство.

 

(Травинки роздають пам’ятки глядачам)

 

Павучок:                     Любіть природу не як символ душі своєї!

                                     Любіть природу не для себе, любіть для неї!

 

Травинка:                     Який він добрий!

 

Травинка :                     Дякуємо тобі за турботу.

 

Павучок:                      Добрий, ти сказала, що я добрий?

 

                                      (З»являється пролісок)

 

Пролісок:                     Саме так. Ти допоміг мені, я більше не боюся. І за це дам тобі

                                      чарівного нектару. На, бери.

 

Павучок:                       Дякую. Та я тепер не знаю – іти мені до свого павуча чого світу, чи 

                                       ні. Мене там не люблять і не чекають мабуть. Що ж робити?

 

Пролісок:                       не ображайся ні на кого, то й на тебе не буде ніхто ображатися.  

                                        Усміхайся всім і тобі будуть усміхатися.. Не чини зла, роби лише

                                        добрі вчинки  і для тебе завжди житиме добро.

 

                                        (Королівство павуків)

Павучок:                          Як темно! Нічого не бачу! Але я знаю, що треба робити….

 

                                        (Кропить павутину нектаром, на ній з’являються квіти)

 

Павук1:                           Щось так приємно пахне.

 

Павук2:                            Який приємний ранок!

 

Павук3:                             Що це? Квіти?

 

Усі:                                    Яка краса.

 

Павук1:                              А ось і наш павучок повернувся.

                                           (обнімають його)

 

Павук4:                              Ми такі раді бачити тебе.

 

Павучок:                            То ви не гніваєтеся на мене.

 

Павук1:                                Ні. Тепер усе таке прекрасне. Набагато краще, ніж було раніше.

 

Павучок:                               Я такий щасливий!

 

                                              (Чарівна музика. Поява всіх дійових осіб)

 

Пролісок:                            Я вірю: люблять всі мене,

                                             Як весну золоту.

                                             Бо знають, що зима мине,

                                             Коли я зацвіту.

 

Ельф1:                                  То ж не поспішайте пролісок зірвати

                                               Цю квітку треба всім охороняти…

 

Ельф2:                                   Наберемо у груди повітря

                                               Крикнемо, щоб почули усі:

                                               На землі цій, в природі –

                                               Ми діти.

 

Павук1:                                 Ми без неї ніщо в цьому світі

                                              Ми без неї ніщо в цім житті.