Сценка « Баба Параска та Баба Палажка»
Входить баба Параска.
Баба Параска Ой, людоньки добрі! Що ж мені на світі божому робити? Не можна, не можна за лихими сусідами вдержатись на селі. Але ніхто мені так не допік, як та капосна баба Палажка Соловїха . Уже ж обходжу її, обминаю десятою дорогою, отже ж ні, зачепить. Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла. От характер, нікому життя від неї немає.
На сцену виходить баба Палажка .
Баба Параска. Ну от, чи ж то я вам не казала? І тут мене знайшла. Як каже мій онук « Нарисовалась – не сотрёшь» .
Баба Палажка От клята Параска,і тут мене випередила . Ну що ти будеш робити? Ніде вода без неї не освятиться! Добрий вечір, Парасю!
Баба Параска Добрий вечір, Палазю!
Баба Палажка . А, що це в тебе таке робиться? Хвіртка на розпашку… ніякого порядку немає…
Баба Параска А тобі що до того? Свого носа завжди впреш, куди тебе не просять.
Баба Палажка А я, що?... Я просто так зайшла поцікавитися… А ти на мене всіх собак спустила… А що це тут стільки людей зібралося? Часом, не гуманітарну допомогу дають?
Баба Параска Тю на неї! Якби гуманітарку давали, все село б зійшлося, а так тільки половина! Сьогодні ж свято у Покровському – День села.
Баба Палажка. От добре, і повеселюсь же я сьогодні!
Баба Параска. Може, вдавишся тістечком, от би я посміялася! Та ти з цього віку вже виросла…
Баба Палажка Не скажи, не скажи… Я ще ого-го… Мій вік тільки в паспорті значиться, а душа ще молодюсенька. Що, я в дома бачу, окрім городу , прання та сварок … нічого… Помру і згадати буде нічого… Та ще й чула, хлопці гарні будуть…
Баба Параска Гаразд, залишайся, тільки ж дивися рота свого без надобності не розкривай І боронь тобі Боже з ким посваритися…
Баба Палажка Ні…ні… ні… Буду, як культурна людина… буду співати, танцювати… А, пам'ятаєш, кумонько, як здорово ми з тобою співали… Бувало, як зберемося у тітки Меланки співаємо, танцюємо аж доки півні не заспівають
Баба Параска. Та й пісні ж які були! « Я ж тебе, вірная , аж до хатиноньки сам на руках однесу» А зараз що молодь слухає . Мій онук ото як включить свій комп’ютер , то в мене аж вуха закладає: «Подгребай скорей сюда, я упала из гнізда» …» « Сышь, ты чего такая дерзкая?» Тьфу гидота!
Баба Палажка.
Ото ж.
Баба Параска. Слухай, сусідко, а де це ти вчора була, що я тебе не бачила цілий день? Так скучала за тобою, ні з ким було посваритися.
Баба Палажка.
Та ж я ж у город їздила… Вже років з десять там не була. Та й причепуритися ж на день села треба було…
Баба Параска. Тю на тебе, що придумала! Та ж ти і змолоду красивою не була!
Баба Палажка. От же ж зміюка, і тут мене вжалити треба. Ну і не розповім тобі тоді нічого.
Баба Параска. Та не сердься ти. Ну розкажи ж мені, сусідонько, любесенька!
Баба Палажка. Ну добре. Слухай. Іду я . Бачу вивіска висить: « Салон краси « Клеопатра. Надія помирає останньою» Ну думаю, дай зайду, моя ж надія ще не померла. Заходжу, зустрічає мене таке дівчатко гарнесеньке, та ввічливо так і говорить: « Добрий день, пані! Що бажаєте?» У мене аж крила виросли. Панею мене ніхто ще називав. І пройдисвіткою називали, і стервою,ы падлюкою, і ще по – всякому, не при людях буде сказано. Ну і почала вона список послуг оголошувати. « Вам що зробити? Пілінг, манікюр, педикюр, макіяж, корекцію? А може, татуаж вам зробити? Почекай, красуне, поясни, що таке тату ? «Це нанесення на тіло картинок. Може, нвыть ыкону. » ,- відповідає. Та що я здуріла, на старості років, тіло своє розмальовувати? « Ну добре, тоді може вам спа- процедуру зробити?Будете засмаглою, красивою, неначе тільки з моря приїхали, всі сусіди заздрити будуть. Тільки коштує це дуже дорого.« Та ні,- відповідаю,-я вдома на городі з сапкою таку спа – процедуру отримаю, та ще й безкоштовно…Можна мені зачіску зробити?» «Звичайно, 50 доларів» « Та ви що, показилися, я ж їх зроду в руках не тримала».
Баба Параска. І тут ти зрозуміла, що твоя надія померла.
Баба Палажка. Пішла я з звідти. А що думаю, мені мій Соловейко, як вип’є, такий макіяж на лиці зробить та ще й безкоштовно.
Баба Параска. Ага, а свої три волосини ти й під хустку заховаєш…
Баба Палажка. Слухай, ти, помилка природи, ти хоч знаєш, скільки хлопців у мене в молодості було?
Баба Параска. А чого ж ти за Соловейка вийшла? Чи й не мужчина? Таке мале, худе, як каже мій онук, без сліз не глянеш…
Баба Палажка. Ти мого Соловейка не чіпай! Мій зі мною вже сорок років живе. А твій тебе кинув!
Баба Параска. Смію уточнити, не кинув, а я сама його вигнала. Навіщо мені той ледащо потрібен? Але в мене, скажу по секрету, - тільки ж ви нікому! – переміни в особистому житті намічаються. Може, навіть, до столиці переїду…
Баба Палажка. Та ти що?
Баба Параска. Так. Я вирішила оголошення в газету подати в рубрику « Знайомства» .
Баба Палажка. Ну і що ти там напишеш?
Баба Параска А я вже придумала . От слухай: темпераментна самотня жіночка бальзаківського віку мріє познайомитися з самотнім олігархом без шкідливих звичок для створення міцної родини.
Баба Палажка. Ну про бальзаківський вік ти загнула. А я б про тебе так написала : самотня розвалина з ознаками психічного розладу шукає іншу самотню розвалину чоловічого роду для того, щоб остаточно не розвалитися»
Баба Параска. Це я – самотня розвалина? А ти , а ти… відьма, і мати твоя відьмою була, і весь твій рід відьомський!
Баба Палажка. Я тобі зараз покажу відьму. Як схвачу тебе за волосся, так останні три волосини повисмикую.
Баба Параска. Та і я ж тобі цього не подарую. Ти подиви яка принцеса знайшлась!
Починають штовханину
Ведучий Це ж що ви тут перед усім селом бійку вчинили? Не соромно вам?
Баба Параска. Ой, люди добрі, вибачте, ми зовсім забули, що ми на сцені…
Баба Палажка. І справді, вибачайте нам! Обнімімося, люба моя Парасю.
Баба Параска. Обнімімося, дорогенька моя сусідонька! Та давай же наших глядачів привітаємо.
Баба Палажка. Вітаємо Вас, дорогенькі, з Днем села. Щоб ваше село цвіло – процвітало, біди й лиха не знало.
Баба Параска. Живіть в мирі, в злагоді і ніколи не сваріться.!
Баба Палажка
Хай у Вашому житті не буде горя,
Хай сонце світить повсякчас!
Хай кожен день Ваш буде світлим!
А Ви...
(Разом) не забувайте нас