Що таке конфлікт?Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих цілей...

                             Що таке конфлікт?

Жити – значить мати проблеми.

Вирішувати їх –

значить рости інтелектуально.                                                                                                   

                     Дж.П.Гільфорд                                                                     

          Конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів. Сьогодні, майже як норма, сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки – падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.

Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують рівень конфліктогенності.               

Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів сторін взаємодії. Конфлікти виникають між окремими людьми, між особою та групою, між групами. Також конфлікт може бути внутрішньоособистісним – конфронтація різних компонентів внутрішнього світу людини (інтересів, цінностей).

    У учасників конфліктної ситуації виникають негативні емоції – злість, гнів, роздратування, страх. У конфліктуючих сторін погіршується ставлення один до одного, зменшується взаємодовіра. В умовах конфлікту важко працювати, генерувати нові ідеї, ефективно планувати свій час, оскільки надто багато сил і часу він забирає. Конфлікти є невід’ємною частиною повсякденного життя. З іншого боку, конфлікт допомагає виявити суперечності (в класному колективі, в стосунках між учнями) та нейтралізувати їх. Якщо людям вдається спільно вирішити конфлікт і досягнути примирення, це лише зблизить їх зробить міцнішими взаємини. Конфлікт є нагодою відстояти власні інтереси, що не завжди вдається зробити мирним шляхом.

Конфліктні ситуації викликають стрес (стан психічної напруги), оскільки вони бувають загрозливими, а їхні наслідки не завжди можна передбачити. В стресі важко зосередитись, бурхливі емоції заважають проаналізувати ситуацію. Тому в конфлікті люди часто необережні в своїх висловлюваннях та поведінці можуть образити свого опонента, повестись надто імпульсивно та нерозважливо. Тривалий конфлікт виснажує, а злість, тривога чи гнів заважають знайти вихід із скрутної ситуації. Водночас, стрес буває конструктивним. Він може мобілізувати особу чи групу до пошуку оптимальних варіантів вирішення конфлікту, щоб позбутись неприємної ситуації, завершити її.

    Конфлікт виникає між людьми, які чимось пов’язані, інколи спільна взаємодія необхідна обом сторонам, а це обставина, яка спонукає їх йти на поступки та враховувати інтереси один одного. Якщо ж це не відбувається, обираючи стиль поведінки в конфлікті, слід зважати на власні ресурси (статус, авторитет, інформація, матеріальні ресурси, тощо). Коли ресурсів недостатньо, щоб відстояти свої інтереси, а опонент займає жорстку позицію, варто поступитись, щоб в боротьбі за «більше» не втратити те, що маєш. Багатьох конфліктів можна уникнути, попередити їх. Це допоможе зробити дотримання таких правил:

    коли працюєте над спільною справою, про щось домовляєтесь, намагайтесь якомога точніше проговорювати усі деталі, пояснювати власну позицію. Багато конфліктів вникають через нерозуміння партнерами позицій одне одного, відмінності у трактуванні слів чи подій;

 контролюйте імпульсивне вираження власного, гніву, злості чи образи. Якщо ви чимось невдоволені, про це варто сказати врівноваженим тоном без образливих для співрозмовника слів;

 уникайте вживання слів-агресорів (претензія, дурниця, брехня, ти повинен, ти мусиш тощо);

 пам’ятайте, що кожна людина має свої власні погляди, мотиви, інтереси, які можуть суттєво відрізнятись від іншої.

Типи конфліктних людей.

Агресивні — чіпляються до інших і дратуються самі, якщо їх не слухають.

Скаржники — завжди на щось скаржаться, але самі, звичайно, нічого не роблять для розв’язання проблеми.

Зухвалі — вважають себе розумнішими за інших.

Нерішучі — тягнуть з ухваленням рішення через острах помилитися.

Вічні невдахи — завжди бачать тільки невдачі і вважають, що з того, що задумано, нічого не вийде.

Потайливі — приховують образи і зненацька можуть накинутися на суперника.

Безневинні брехуни — вводять інших у спокусу шляхом обману.

Кращим варіантом буде звести до мінімуму спілкування з такими «важкими» людьми. Якщо це не вдається, то у взаєминах з ними треба використовувати такі підходи:

• віднести їх до певного типу людей;
• не потрапляти під вплив цих людей, їх точок зору, зберігати спокій і нейтралітет;
• спробувати виявити причини їх труднощів і знайти спосіб задоволення їхніх прихованих інтересів.

 

 

 

1.2. Стратегії поводження в конфлікті

Існують п’ять стратегій поводження в конфлікті

Конфронтація, або суперництво, виникає тоді, коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємин з ними. Жорсткокий  тип рішення конфліктів

Компроміс, або домовленість, пов’язується з поводженням людини, що дозволяє частково задовольнити як свої домагання, так і бажання партнера,тобто  (50 × 50). Компромісний тип, відразу згодні на компроміс.

Поступка, або пристосування, — це стиль поводження в конфлікті, під час якого учасник конфлікту відмовляється від своїх інтересів заради інтересів іншої людини. Мягкий стиль  - стою на протилежну сторону.

Уникання, або відхід, характерний для тих випадків, коли учасники    конфліктів відмовляються і від власних інтересів, і від підтримки позитивних відносин з партнером. —стиль «уникання»,

Співробітництво виникає, коли людина прагне до встановлення рівноправності власних інтересів і зацікавленості до реалізації інтересів партнера. — «вчасно піти».

До кожного з цих п’яти відів стратегій поводження в конфлікті можна підібрати такі девізи.  

 

Суперництво  Девіз: «Щоб я виграв, ти повинен програти»	Компроміс Девіз: «Щоб кожний щось виграв, кожний повинен щось програти»
Уникання Девіз: «Ми обоє залишаємося в програші»	Поступка Девіз: «Щоб ти виграв, я повинен програти»
СпівробітництвоДевіз: «Щоб виграв я, ти теж повинен виграти»

 

Знання психологічних індивідуальних особливостей людини може бути гарною допомогою в разі розв’язання конфліктної ситуації. Існує безліч прийомів виходу з конфліктної ситуації. Зараз ми познайомимося з одним із них.    Припустімо, хтось кричить на вас; можливо, вам і зрозуміло, чому це відбувається, але ви не переносите, коли хто-небудь на вас кричить. Найчастіше ми теж починаємо кричати у відповідь. Це призводить до охолодження відносин, якщо не до повного їхнього розриву. У цьому випадку нам треба знайти формулювання, яке що найкраще відстоює власну точку зору, але це формулювання не повинно викликати в співрозмовника агресію і бажання захиститися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Управління конфліктами

 

Існування перерахованих джерел або причин конфліктів збільшує вірогідність їх виникнення, проте, навіть при нагоді виникнення конфлікту сторони можуть не схотіти вступити в конфліктну взаємодію. Іноді потенційні вигоди залежності від того, наскільки ефективним буде управління, наслідки конфлікту стануть функціональними або дисфункціональними. Це у свою чергу вплине на виникнення подальших конфліктів. При ефективному управлінні конфліктом його наслідки можуть грати позитивну роль. Це особливо важливо в шкільних конфліктах, оскільки вони завжди мають виховне значення.

      Проблема розв'язується таким шляхом, який влаштовує всі сторони, і в результаті конфліктуючи відчувають себе причетними до вирішення важливої для них проблеми.

    Спільно ухвалене рішення швидше і краще перетворюється в життя.

Сторони набувають досвід співпраці при вирішенні спірних питань і можуть використовувати його в майбутньому

    Ефективне вирішення конфліктів у так  званому "синдром покірності" - страх відкрито виказувати свою думку, відмінну від думки "старших".  Поліпшуються відносини між людьми.

    Люди перестають розглядати наявність розбіжностей як "зло", що завжди приводить до поганих наслідків.

1.5.Основні дисфункціональні наслідки конфліктів:

Непродуктивні, конкурентні відносини миж людьми.

Згортання або повне припинення взаємодії з іншою стороною, перешкоджаюче досягненню загальної мети.

Переконання, що "перемога" в конфлікті важливіше, ніж вирішення реальної проблеми.

  Відчуття образи, незадоволеності, поганий настрій, зниження мотивації учбової діяльності.

Розрізняють  організаційні  (адміністративні)  і  міжособистісні  способи  управління конфліктами.

 До організаційних методів відносяться наступні.Чітке формулювання вимог. Один з кращих методів управління, що запобігає виникненню дисфункціональних конфліктів, – роз'яснення вимог до результатів діяльності кожної конкретної людини і групи в цілому; наявність ясно і однозначно сформульованих прав і обов'язків, правил виконанн завдань.Використовування координуючих механізмів. Суворе дотримання принципу єдиноначальності полегшує управління великою групою конфліктних ситуацій, оскільки кожний знає, чиї розпорядження він повинен виконувати.

• Встановлення спільних цілей, формування спільних цінностей. Цьому сприяє інформованість всіх членів організації про її політику, стратегію, перспективи, стан справ в різних підрозділах.
• Система заохочень. Встановлення чітких, об'єктивних критеріїв оцінки результатів праці, що знижують вірогідність виникнення відчуття несправедливості, образи.

1.6. « Правила для запобігання конфліктив»

Для цього необхідно:

приймати продуктивні рішення;

відмовитися від визнання своєї точки зору як єдино можливої («є тільки дві точки зору – моя і неправильна»);

вміти знайти можливість компромісу

 Правила вирішення конфлікту:

Виявити предмет і джерело конфлікту.

 Часто буває підміна предмету в процесі конфлікту.

Не розширювати предмет конфлікту, скорочувати число претензій, особливо емоційного характеру..

Треба знати, як розвивається конфлікт.

Він проходить три стадії:

а) виникнення напруженості у відносинах – передвісник конфлікту;

 б) взаємна неприязнь виходить назовні, починаються сутички,                                 припиняються особисті відносини;

 в) вирішення конфлікту.

Необхідне уважне відношення до обох конфліктуючих сторін – «ініціатору» і «звинувачуваному». Треба з'ясувати, чого добивається ініціатор конфлікту – його цілі:

ділові, самоствердження, амбіції, прагнення принизити іншу   людину і т.д. Ініціатор конфлікту повинен запропонувати позитивне      вирішення, а не тільки покаральне.

Потрібна правильна оцінка обох сторін. В конфлікті не повинно бути переможців, щоб конфлікт не розвинувся далі.

Як подолати конфлікт?

Початком вивчення цього складного психологічного явища не вщухають суперечки про те, що є конфлікт — благо чи зло. Я думаю що конфлікт це благо, тому що він: сприяє підвищенню ефективності діяльності;

іноді може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску.

 З іншого боку конфлікт це зло, тому що  він:

     веде до погіршення соціально-психологічної атмосфери;

     підвищує нервозність людей, призводить до стресів;

     відволікає увагу багатьох людей від виконання безпосередніх  обов’язків.

На мій погляд, правильним є й те й інше, тому що конфлікт — надзвичайно складне та суперечливе  явище. При всіх плюсах і мінусах конфліктів вони неминучі, більше того, найчастіше необхідні. Іноді без них проблема так і невирішується.Як на мене, краще «брати участь у виробленні рішень», а не залишити це іншим. Отже, спробую окреслити зараз найпоширеніші підходи до вирішення конфліктів.

Для початку загальні правила поведінки, дотримання яких дає змогу знизити ризик виникнення і розвитку дисфункціональних конфліктів:

намагатися адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації;

поглянуть на ситуацію очима іншої людини; контролювати свої емоції;

залучати  іншу людину до процесу обговорення спірних питань, навіть якщо ви можете взяти ініціативу на себе.

Пам'ятати два правила: а) не треба хвилюватись через дрібниці;

 б) все у цьому житті дрібниці.

Знайдіть час для бесіди, обговоріть проблему спокійно;  

спільно обговорити проблему, дотримуючись принципу: не «я проти тебе»,а «ми проти проблеми»;

не поспішати  заперечувати, доповнювати, уточнювати, дозволити протилежній стороні висловитися до кінця;

критикувати тільки тоді, коли маю  вагомі аргументи, факти, докази;  вносіти в процесі критики конструктивні пропозиції;

контролювати  свою поведінку, не піддайтися емоціям,  бути  завжди готові вислухати в свою адресу пояснення, заперечення і навіть критику; постаратися  домовитися.

Треба пам'ятати! У будь-якій суперечці програють обидві сторони!

   Опануй засоби спілкування, вміння та знання про спілкування.

Для цього необхідно вміти слухати і чути; вміти розуміти співрозмовника;

вміти доводити, аргументувати свою позицію; вміти не принижувати гідність іншої людини.

Алгоритм розв’язання конфліктних ситуацій

 Крок 1. Контролювання емоцій:

Наказати собі зупинитися  використовувати різноманітні засоби  само занепокоєння.

 Крок 2. Угода про головні правила:

вислуховувати один одного якомога уважніше;  не сердитись і не ворогувати, навіть якщо ви не згодні із висловлюванням іншого; ставитись одне до одного із повагою;

домовитися про час, що буде відведений на переговори;намагатися зрозуміти погляд протилежної сторони.

 Крок 3. З’ясування позицій:

поглянути на ситуацію з точки зору іншої людини;

не засуджувати почуття, сподівання чи дії іншої людини;

намагатися перебороти спокусу атакувати чи захищатися;

обговорити будь-які розбіжності в оцінюваннях, поглядах  або припущеннях,запропонувати ту чи іншу угоду.

 Крок 4. Визначення прихованих потреб та інтересів:

запитати чому обрала цю позицію; визначити свою гаму її інтересів;

розповісти про власні потреби та інтереси.

 Крок 5. Висунення альтернативних варіантів:

навести зважані  приклади; зосередити увагу на майбутньому;  зберігати прийняття різних альтернатив; не поспішати у виборі оптимального варіанта.

 Крок 6. Домовленість за взаємовигідними варіантами:

допомогти іншому почуватися комфортно, незалежно від того, погоджується він із вами, чи поступається вам; не залишати без уваги будь-який крок назустріч.

Участі в конфлікті не коштують витрат. Вступивши ж в конфлікт, кожна сторона, як правило, робить все, щоб була прийнята її точка зору, досягнута її ціль, заважає іншій стороні робити те ж саме. Тут необхідно управляти конфліктом.

Таки чином ,конфлікт –складне  психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та інше. Кожен конфлікт  розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні ( часто -протилежні ) позіції, по- різному усвідомлюють та переживають ситуацію, що виникла.Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності  психологічно оптимальних дій з урахуванням  конкретної ситуації. При вирішенні конфліктів  найбільш психологічно ефективними є такі напрями: попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках , поглядах, цілях членів колективу- доцільно на ранніх стадіях розвітку конфлікту, коли протиборство виявляється ще не відкрито; досягнення взаєморозуміння; переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень; трансформація мотивів  конфронтації у мотиві пошуку згоди.