СЕКРЕТИ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ З КЛАСОМ За повістю М.Пекарської «Клас пані Чайки»

СЕКРЕТИ  ЕФЕКТИВНОЇ  ВЗАЄМОДІЇ  ВЧИТЕЛЯ З КЛАСОМ

За повістю М.Пекарської «Клас пані Чайки»

   «- Малгосю! А другий сніданок? — почувся голос мами, яка визирнула з вікна.

   - Взяла! — відгукнулася дівчина й наддала ходу».

   Перші рядки повісті польської письменниці Малгожати-Кароліни Пекарської «Клас пані Чайки», перший діалог мами і доньки – і читач відразу відчуває теплу атмосферу родинних стосунків, де піклуються одне про одного. Та мова піде не про родинні стосунки, а про школу, що випливає, само собою, з назви твору.

   Він захоплює з перших рядків. Адже хто з нас не проживав емоцій, пов’язаних з першим днем відвідування школи чи то першої, чи чергової… Що там, за порогом нової школи, нового класу?.. 

   Тож у нашої Малгосі перший день в гімназії! Це нагадує нашу, українську, реформу: від гімназій – до багатопрофільних ліцеїв. І переживання наші спільні: «Дівчина давно так не хвилювалася. Цього першого дня в гімназії вона чекала і водночас дуже боялася. … занепокоєння її не полишало. Поперше, Каміла досі не повернулася з канікул, а по-друге, хто ще буде у їхньому класі? Цього Малгося не знала». Проте в класі вже були знайомі, яких вона зустрічала в костелі (читач дізнається про особливості польської культури, освіти), в бібліотеці. І це приємно вражає: герої польської письменниці читають книжки! Ми, вчителі України, теж прагнемо, щоб наші учні й учениці читали! Хоча б, до прикладу, такі цікаві твори, як цей! Недарма він унесений у список творів для додаткового читання! Рекомендую!

   Повернімося до головної героїні Малгосі, якій довелося зіткнутися з недоброзичливицею Касею. Та відразу приліпила їй прізвисько «Зубрилка».

Як бачимо, школярі різних країн світу проживають чимало спільних проблем, і одна з них – булінг, цькування. Та Малгося, на славу, чудово справляється з  усіма ситуаціями, які часто-густо створює то Кася, то сама Малгося. Дівчина вправно керує емоціями, не боїться висловлювати власну думку, обстоювати її, вміє приймати рішення і розв’язувати проблеми самостійно, не вдаючись до загострення взаємин.

   Авторка ніби мимохіть порушує проблему перших почуттів, підліткової захопленості протилежною статтю, проблему дружби і товариськості, колективу й особистості. 

   Саме в цей момент читаємо:

   «— Вітаю всіх із початком нового навчального року. Мене звати Барбара Чайка, і, як вам, мабуть, відомо, я буду вашою класною керівничкою, — почала вчителька, поважно спостерігаючи за всіма учнями. — Ті, кого я вже побачила, мали нагоду зі мною познайомитися. Я працюю в цій школі багато років і знаю, що ви запам'ятаєте мене швидше, ніж я ваші імена та прізвиська. Надіюсь, ви мені в цьому трохи допоможете. Зробимо ось що: я трохи розповім про себе, а ви напишете мені твір і дасте на наступній неділі. Це буде єдина робота, за яку я не ставитиму до журналу оцінок, нижчих за четвірку. Тема – «Мої канікули». Я просто хочу дізнатися, як ви пишете. Ну, і довідатись дещо про вас». Ось так, блискавично, категорично, як здається на перший погляд, без обговорень і невдоволень.

   Що ми бачимо за цими словами і діями вчительки?

   Бачимо найголовніше – прагнення знати своїх учнів і учениць. А це – головний секрет ефективного управління класом, якісної взаємодії з учнівством! З першої хвилини вона веде спостереження за своїми вихованцями. Блискавично проходить етап знайомства, планує діяльність і доводить до дітей ціль і мету роботи, критерії оцінювання. Залишає за учнями право вибору форми твору, обсягу, але встановлює чіткий дедлайн.

Отже, Барбара Чайка ефективно використовує елементи тайм-менеджменту, поведінкового дизайну, встановлює правила, вимагає відповідального ставлення до навчання і відвідування уроків, інакше – буде зустріч з батьками! Ось так, не церемонячись, але професійно пані вчителька (саме так її називають учні й учениці, і це елементи НУШ, що привертає увагу читача) вміло організовує колектив, залучаючи учнівство до виборів, враховує особисту думку і бажання, швидко реагує на запити учнівства. 

   А в цей час загострюються стосунки Малгосі і Касі, проявляє свій норов Михал Чорний. І на хамство зі сторони Касі Малгося відповідає гордо і подорослому: «Краще мати горб на спині, окуляри на носі і бути безгрудою зубрилкою, ніж тобою, зарозумілою хамкою». Знайома ситуація, правда? Нею завершується перша глава «Парта».

   «Поява Каміли» стане близькою українському читачеві фактом – повернення дівчини додому з-за кордону. Каміла на тиждень спізнюється в польську школу, бо перебувала в гостях у тітки Івони в Англії. Було б добре, якби і наші діти повернулися додому по закінченні війни… Болить…

   Якщо «Парта» знайомить нас з учителькою Барбарою Чайкою і її класом, то «Поява Каміли» розповідає про події в житті класу, зокрема описує і саму Камілу, подругу Малгосі.  Письменниця наділяє Камілу найкращими рисами вдачі. Вона розумна, вихована, стримана, відверта, «не гнула кирпу», чудово володіла англійською (краще за вчительку на прізвисько Міледі), «всім підказувала», охоче комунікувала з однокласниками, проте так і не навчилася не реагувати на зауваження щодо кольору її світлого волосся. Михал Чорний зацікавлюється Камілою. Мацек відвертається від Каськи, бо його бісить, дратує і втомлює її тупість.

   А вчитель географії на прізвисько Лабрадор (як бачимо, прізвиська дають усім і всюди) на балаканину Каміли під час уроку сказав коротко й безапеляційно: «Прошу не базікати! … Нагадую, що я ненавиджу пустопорожню балаканину й запізнення. Сподіваюся, що нині ти спізнилася на урок уперше й востаннє». Бачимо, як учитель через «Я – повідомлення» доводить до учениці дисциплінарне правило школи. Можливо, тому дисципліна і є на уроках в європейських школах? І можливо, тому так вражають порушення поведінки українських дітей у їхніх школах? Є над чим задуматися.

   «Твір про літні канікули» є рефлексією на домашнє завдання. Тут і формальне оцінювання, і підтримка учнівської творчості, і вимога поважати одне одного, і зачитування найоригінальніших робіт перед класом з проголошенням імен вголос (у нас в НУШ це заборонено, і учнівство частогусто не погоджується з цим), і непідробні емоції. Читання твору у формі вірша від Мацека дало сильний емоційний заряд для всіх присутніх на уроці. Читали твори Кінга, Малгося, Наталка і Алекс, але жоден з них не викликав таких емоцій, як вірш Мацека. І пані вчителька оцінила роботу найвищим балом – 6!

   Отже, секрет успішної взаємодії вчителя з класом – знати своїх дітей! Адже їм, за словами Барбари Чайки, «усім доведеться жити разом протягом найближчих трьох років. Тож буде справді краще, якщо ви поважатимете одне одного. А якщо ні, то принаймні не заважайте й не робіть одне одному капостей».

   А щодо твору, писати які так не люблять і не хочуть наші учні й учениці, то пані вчителька резюмувала:  «Завдяки цим творам я краще з вами познайомилася. Мені вже відомо, хто чим цікавиться, який у кого світогляд і навіть хто вміє римувати. Взагалі-то є кілька осіб, чиє ставлення до життя мене непокоїть, але…».

   Попри будь-які але, повість М.Пекарської «Клас пані Чайки» варта того, щоб прочитати й обговорити на уроках зі своїми учнями й ученицями. Три перші оповіді утворюють єдине гармонійне ціле. Приємного прочитання!

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Малгожата-Кароліна Пекарська. Клас пані Чайки. URL: https://www.rulit.me/books/klaspani-chajki-read-404253-106.html  (дата звернення: 02.07.2025)