Семінар - практикум для вчителів. "Стрес. Шляхи його подолання"

Семинір - практикум для вчителів

“Стрес. Шляхи його подолання”

Мета: зберегти психічне здоров’я педагогічних працівників.
Завдання: розширити знання вчителів про стрес, психічне здоров'я; з'ясувати позитивні та негативні аспекти стресу, розвивати вміння знаходити шляхи подолання стресових ситуацій.

Матеріал: стікери у формі піщинок по кількості учасників, плакат “Пісочний годинник”, плакат “Правила роботи”,  2 плакати, аркуші А4, маркер.

Ведучий. Доброго дня всім присутнім! Рада вас бачити. Бажаю вам і  собі отримати сьогодні від нашій зустрічі позитивні емоції, корисну інформацію і відкриття для себе  чогось нового.

Вправа “Продовж речення”

Мета: створити умови для ефективної роботи, забезпечити доброзичливу атмосферу.

Хід вправи. Ведучий. Ми всі члени одного колективу, добре знаємо один одного, але при цьому кожен має свій внутрішній світ. Я пропоную хоча б трішки відкрити завісу і  розказати про себе. Учасники по черзі презентую себе.

Завдання: продовжить речення: “Не хочу хвалитися, але я ......”(Риси  характеру,  особливості,  інтереси,  вподобання)

Обговорення:

- Чи  важко  (легко)  було  висловитися  про  себе? Чому?  Ваші  відчуття?  

Підсумок: як ми бачимо, у цьому приміщенні зібрались різні цікаві особистості. Комусь було легко виконати цю вправу, а комусь й не дуже  через те, що потрапив в незвичну ситуацію. Але в яку б ситуацію не потрапили, ми маємо навчитись її пережити і вийти з нею не зашкодивши своєму здоров’ю.

Вправа “Очікування”

Мета: визначити очікування учасників від зустрічі.

Хід вправи: ведучий звертається до учасників з проханням на круглих стікерах (у формі “піщинок”) записати свої очікування стосовно семінару. Потім по черзі усі повідомляють очікування і прикріплюють “піщинки” у верхню частину символічного пісочного годинника. Останнім свої очікування зачитує ведучий.

Вправа “Правила роботи”

Мета: нагадати правила роботи в групі, які сприятимуть створенню робочої та доброзичливої атмосфери.

Хід вправи: в кожному колективі існують свої правила, для співпраці та більш ефективної роботи і ми їх зараз пригадаємо та будемо дотримуватись під час роботи.

1. Говорити лаконічно

2. Бути активним

3. Бути “тут” і “тепер”

4. Поважати думку іншого

5. Бути веселим

6. Бути чесним

7. Бути толерантним

8. Дотримуватись конфіденційності

9. Правило “СТОП”

Мозковий штурм.
Мета: з’ясувати думки учасників

Хід вправи. Ведучий. Шановні колеги! Дозвольте провести зараз  невелике опитування:

- Якщо ви  вважаєте, що життя можна пережити без стресу, поплескайте в долоні.

- Якщо ви впевненні, що стрес може бути причиною багатьох захворювань  доторкніться до кінчика носу.

- Якщо ви знаєте і постійно використовуєте прийоми для зняття емоційного напруження, закрийте очі.

- Якщо ви вважаєте, що стрес є неминучою частиною нашого життя. Кивніть головою.

Підсумок: Я думаю, ви вже здогадались, що тема нашої  зустрічі: «Стрес. Шляхи його подолання». Сьогодні ми з вами спробуємо краще дізнатися, що ж таке стрес та емоційне вигорання, як ми його переживаємо,  як його подолати, опанувати.

Ведучий. Емоційні стани, які може переживати людина, надзвичайно різноманітні.  Вони відіграють у нашому житті важливу роль, від них багато залежить: самопочуття, успішність виконаної справи, відносини з іншими людьми, дружба, ворожість та багато інших почуттів. Часто буває так, що наші емоційні переживання швидко змінюються. Згадайте, чи було у вас так, що ви прийшли у школу в гарному гуморі, а за хвилину трапляється щось і повністю псує його. Іноді навіть важко відповісти, чому. Все залежить від того, яка була причина погіршення настрою. Наприклад, ви прийшли до школи, а  вас вже чекають дуже не задоволені батьки, чи учні не підготувались зовсім до уроку, чи дізнались що знову йдемо на дистанційне навчання та ін. Звідси – емоційний спад. Так і в нашій країні сьогодні також не найкращі часи. З усіх сторін линуть новини і новини не дуже позитивні. Вони також впливають на емоційний стан. Негативні емоції є не менш важливими, ніж позитивні. Вони є сигналом про небезпечну ситуацію. А довготривале переживання негативних емоцій призводить до стресу. 

Вправа “Асоціації” 
Мета: сформувати у присутніх поняття “стрес”.

Хід вправи: учасники проговорюють свої асоціації, які виникають до слова “стрес»” а ведучий фіксує та узагальнює відповіді.

Завдання:  Проговорити асоціації.

Обговорення і узагальнення відповідей учасників.

Підсумок:  стреси, які виникають у житті, можна уявити як коридори, якими треба пройти: хто швидше, хто повільніше, хто важче, хто легше, однак пройти їх усе одно доведеться.

 

Інформаційне повідомлення “Стрес”

Мета: ознайомити учасників з терміном стрес.

У1972 р. Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення:

Стрес (пер. з англ. stress – напруга) – система реакцій організму у відповідь на будь-яку висунуту до нього вимогу. Стрес – це відповідь на загрозу, реальну чи уявну.

Стресор – фактор, який викликає стан стресу. Вирізняють фізіологічний і психологічний стресори.

Фізіологічні стресори – надмірне фізичне навантаження, висока або низька температура, больові стимули та ін.

Психологічні стресори поділяються на інформаційні та емоційні.

Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина не виконує завдання, не встигає приймати правильні рішення у належному темпі.

Емоційний стрес виявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, гніву, образи та ін.

В цілому, розрізняють два види стресу: гострий, або еустрес, та хронічний, його ще називають дистресом.

Еустрес ― це свого роду “хороший” стрес. Він активізує функціональні резерви організму, сприяє адаптації та, врешті-решт, ліквідації самого стресу. Еустрес нетривалий, завдяки чому організм активує свої системи для “збереження життя”, але не встигає їх вичерпати, тому згубного впливу еустрес не завдає.

Дистрес ― це “шкідливий” стрес, внаслідок якого вичерпуються захисні сили організму та зриваються механізми адаптації, організм слабшає, що призводить до розвитку різних захворювань.

Періодичні емоційні стреси корисні для організму вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили й розумові здібності. Але від дистресу потрібно терміново рятуватися, поки він не встиг втрутитися у ваше життя, здоров’я, кар’єру

Мозковий штурм “Ознаки стресу”

Мета: з’ясувати думки учасників якими можуть бути ознаки стресу.

Хід вправи: Ведучий. Існує кілька ознак стресу, які характерні для більшості людей. Давайте зараз спробуємо озвучити ці ознаки. Учасники називають їх. Ведучий фіксує відповіді педагогів на плакаті:

• Почуття роздратованості, пригніченості без особливих причин.
• Нездатність зосередитися на роботі.
• Проблеми з пам’яттю, зниження швидкості розумового процесу, часті помилки.
• Часті головні болі, різі в шлунку, які не мають органічних причин.
• Депресія, фізична слабкість, небажання що-небудь робити, постійна втома.
• Зниження апетиту або постійне відчуття голоду.
• Втрата почуття гумору.
• Зловживання шкідливими звичками.
• Підвищена збудливість і образливість.
• Постійно виникають бажання поплакати, сльозливість, що переходить в ридання, тугу, песимізм, жалість до себе.
• Відсутність інтересу до оточуючих, до рідних і близьких.
• Неможливість розслабитися відкинути вбік свої справи і проблеми.
• Іноді з’являються нервові тики, нав’язливі звички: людина покусує губи, гризе нігті. З’являється метушливість, недовіра до всіх і кожного.

Завдання: назвати ознаки стресу.

Обговорення відповідей учасників та підведення підсумка: дані симптоми можуть проявлятися по одному після того, як організм зреагував на зовнішній подразник, їх поява може призвести до нервового зриву.

Стреси, постійні перевантаження нерідко називають “хворобою століття”. Багато хто з нас помічає, що стає дедалі дратівливішим, запальнішим, нервовим. Як же ми долаємо повсякденні турботи? Наскільки нам вдається опанувати себе у важливий, критичний момент? Хоча б приблизну відповідь на ці запитання, можливо, дасть цей тест.

Вправа: Тест “Чи все у вас гаразд із нервами?”

Мета: дати можливість кожному учаснику з’ясувати “чи все гаразд з нервами”.

Оберіть один із варіантів відповідей:

а) дуже;

б) не надто;

в) у жодному разі.

Чи виводять вас із рівноваги:

1.  Зім’ята сторінка газети, яку ви хочете почитати?
2.  Літня жінка, одягнута, як молоденька дівчина?
3.  Надмірна близькість співрозмовника (наприклад, у тролейбусі в «годину пік»)?
4.  Жінка, яка палить на вулиці?
5.  Коли якась людина кашляє у ваш бік?
6.  Коли хтось гризе нігті?
7.  Коли хтось сміється не до речі?
8.  Коли хтось намагається вчити вас, що і як треба робити?
9.  Коли кохана дівчина чи хлопець постійно запізнюється?
10.  Коли в кінотеатрі той, хто сидить перед вами, постійно крутиться й коментує сюжет фільму?
11.  Коли вам намагаються переказати сюжет цікавого роману, який ви тільки збираєтеся прочитати?
12.  Коли вам дарують непотрібні предмети?
13.  Гучна розмова в громадському транспорті?
14.  Надто сильний запах парфумів?
15.  Людина, яка жестикулює під час розмови?
16.  Колега, який дуже часто вживає іноземні слова?

Обговорення результатів тестування :за кожну відповідь:

• «дуже» – три бали;
• «не надто» – один бал;
• «у жодному разі» – нуль.

Більше від 50 балів – ви не з терплячих і спокійних людей. Вас дратує усе, навіть незначні речі. Ви запальні, легко втрачаєте контроль над собою. А це дуже розхитує нервову систему, від цього страждають люди довкола вас.

Від 12 до 49 балів – вас дратує найнеприємніше, але з буденних негараздів ви не робите драми. До неприємностей ви вмієте «повертатися спиною», досить легко забуваєте про них.

11 і менше балів – ви дуже спокійна людина, реально дивитеся на життя. Вас не так легко вивести з рівноваги.

Вправа “Гори й долини”

Мета:  активізувати  увагу на позитивних сторонах життя.

Хід вправи. Ведучий. В нашому житті відбуваються різні події. Деякі з них сумні, деякі веселі. Є повчальні, є й такі, що змінюють нас. Усі разом вони складають життєвий досвід. Спробуємо його уявити як гори й долини.  Учасники виконують на аркушах завдання  і за бажанням діляться своїм досвідом та надають поради.

Завдання: розділіть аркуш паперу горизонтальною лінією навпіл. Це лінія нашого життя від народження до сьогоднішнього дня. Рухаючись по ній зліва направо, пригадайте найбільш важливі події, які сталися у вашому житті. Ті з них, які ви вважаєте позитивними, відзначайте в верхній частині аркуша будь-якою позначкою, а ті, що принесли вам неприємні спогади, – в нижній. Чим щасливішими ви себе в спогадах відчуваєте, тим вище над лінією буде ваша позначка. І навпаки, чим більш неприємний спогад, тим нижче позначка. Коли ви закінчите роботу, з'єднайте лінією позначки.

Обговорення:

Ось ваші гори й долини, ваш життєвий досвід!

- Важко було виконати це завдання? Якщо так то чому?

- Чого більше було в житті?

- Які емоції ви відчували під час виконання?

Підсумок:  у всіх людей у житті трапляються позитивні та негативні моменти, і  наше життя залежать від того, як ми сприймає ту чи іншу ситуацію.

Життя ще можна  порівняти із зеброю: смужка біла, смужка чорна. Наше з вами завдання – дійти до білої смужки та йти по ній в довжину.

Вправа “15 плюсів”

Мета: налаштувати присутніх шукати позитивні моменти в неприємних ситуаціях.

Хід роботи: робота в малих групах. Учасники об’єднуються в 4 групи, розрахувавшись по колу на “зиму”, “весну”, “літо”, “осінь”.

Завдання: кожна група повинна знайти не менше 15 плюсів у наступних подіях:

1 група - запізнилися на потяг;

2 група - зламали руку по дорозі на роботу;

3 група - наречений втік в день весілля;

4 група - скоротили на роботі.

Обговорення:

- Які висновки ви зробили після виконання роботи?

Підсумок: завжди необхідно в будь-якій ситуації бачити позитивні моменти. Якщо завжди негативні ситуації сприймати дуже близько до серця то можна  нашкодити своєму здоров’ю, а для всіх нас найголовнішим в житті є саме воно.  Всім нам необхідно зберегти його та працездатність у різних життєвих випробуваннях.

Професія вчителя одна з тих, що відноситься до того виду професійної діяльності, яка викликає стресове напруження, втому, емоційні та фізичні проблеми. Педагогу  доводиться  спілкуватись з великою кількістю людей, часто ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших і як наслідок -  хронічний стрес, що веде до емоційного вигорання  “СЕВ”. Головною причиною СЕВ є психологічне, душевне перевтомлення. Емоційному вигоранню піддаються не тільки педагоги зі стажем, але і молоді педагоги.

Існує три стадії синдрому емоційного вигорання.

Перша стадія - напруга. Це адаптація до професійних вимог, коли вчителю дають певну зону відповідальності, але його навичок недостатньо. Є два варіанти: або він розширює свої навички. Або каже що не зможе. У другому випадку це дзвіночок що він прямує не в тому напрямку. На цій стадії в людини може коливатись самооцінка - від варіанту “я нічого не вмію” до “я все зможу”, але частіше проявляється “я нічого не вмію”. Можуть з’явитися відчуття  тривоги, апатія або легка депресія.

Друга стадія - резистенція. Вчитель відчуває сильний стрес. Це ситуації, які він не може конструктивно подолати. Наприклад, необхідно за короткий  проміжок часу підготувати відкритий захід, а він ніяк не встигає. І адміністрація запитує: “Ну, що, вже підготували?” і за цей час, який був відведений на підготовку, вчитель виснажується більше ніж виснажився б за рік. Дві стадії складаються до купи і людина вже думає: “У мене недостатньо компетенції, ще й постійно грузять”. І як наслідок з’являється неадекватне реагування на певні події в житті(наприклад безпричинна  агресивність, може бути упереджене ставлення до деяких дітей тощо.) Часто знижується рівень емоцій, тобто відсутність емпатії.

Третя стадія - виснаження. До ознак двох інших стадій додаються психофізіологічні реакції. Вчитель починає хворіти, у нього щось болить. Це психосоматика, коли хвороба є виправданням, чого я на ту роботу не можу йти. Він виснажується і стає чутливим до вірусів, застуд. Це можуть бути хвороби, які заженуть у ліжко не на тиждень, а набагато більше. Перша думка, яка з’являється  зранку - “я не хочу йти туди”. Але треба. Відбувається ще більша емоційна відстороненість від інших людей. Це стадія вже конкретна: або треба йти у відпустку, або змінювати роботу.

В останню стадію люди себе заганяють. На перших двох стадія ми вже відчуваємо, що нам погано. Але просто відмахуємося: я ще потерплю.

Симптомами СЕВ є:

• прогресуюча втома;
• зниження працездатності;
• Зниження самооцінки;
• погана переносимість раніше звичних навантажень;
• втрата інтересу до того, що раніше надихало на подвиги та звершення;
• ригідність та фрустрація.

Вправа “Моє професійне дерево”  Методика “Моє професійне дерево” (Людмили Галіциної)

Мета: дати можливість з’ясувати відношення учасників до своє роботи.

Хід вправи. Учасники отримують аркуш і на ньому виконують завдання.

Завдання. Візьміть аркуш. Поділіть його навпіл: на одному боці написати “За що я можу сказати “спасибі” своїй роботі, а на іншому - “За що моя робота може сказати “спасибі мені”. До кожного треба написати що найменше 20 тверджень. Якщо вийде то емоційного вигорання нема.

Обговорення:

- Важко було виконати завдання?

Підсумок: якщо у вас виходить від 5до 8 пунктів, а потім - “мені більше нема, про що написати”, це не просто дзвіночок, це вже набат. Якщо до 15 пунктів “дякую роботі”  і 3, коли робота може сказати “спасибі” вам, то це знак того, що ви себе не цінуєте в роботі. І тут треба шукати моменти. Чому ви важливі для своєї роботи.

Вправа: “Швидка психологічна допомога” (Аптечка для себе.)

Мета: найти способи психологічної допомоги при стресі..

Хід вправи: написати на аркушах власні методи що допомагають зняти стрес.

Завдання: записати на аркушах паперу свої способи  боротьби з СЕВ, та озвучити їх.

 Відповіді учасників: розслаблення (масаж, посидіти у ванні, займатись спортом), не забувати про власні потреби, про “хочу”, піти у відпустку, поїхати у вихідний до лісу тощо.

Обговорення:

- А якщо не було таких способів то що відбувалось б з нами?

- Чи доповнили б ви свою “Аптечку” способами почутими від колег?

- А що саме?

Підсумок: так, звісно треба знаходити час для себе. В кожного з вас є свої способи зняття стресу  покращення настрою і найголовніше  не замикатись в собі, чути себе, налаштовуйтесь на позитивний результат.

Рекомендації ведучого “Як  подолати  стрес ?”

Мета: підтримати присутніх та надати поради

Уникнути стресів у житті неможливо. Лише теоретично люди вчаться на чужих помилках. А в житті кожен зазнає болю через власні помилки та несправедливість оточуючих .

Не бійтеся стресу. Змініть свій погляд на нього і це допоможе вам його подолати, якщо не стрес керує вами, а ви - ним.

1. Не перебільшуйте небезпеку. Намагайтесь “не накручувати” себе домислюванням та фантазуванням.
2. Якщо ваші тривоги пов’язані з невизначеною ситуацією, спробуйте спрогнозувати можливі  варіанти розвитку подій. Запитайте себе: що може трапитись найгіршого? Спробуйте примиритись з цим. А потім зосередьте зусилля, щоб реалізувати кращий варіант виходу із скрутного становища.
3. Введіть собі за правило не приймати серйозних рішень коли ви надто схвильовані.
4. Якщо ви помилились, повелися необачно, не картайте себе як і коли саме.
5. Будьте доброзичливими до навколишніх. Будьте терплячими, вмійте вибачати.
6. Намагайтеся завжди бути зайнятим. Якщо не цікавою, то принаймні, необхідною справою для вас, для вашої родини щоб не дати собі  потонути у своїх думках.
7. Якщо у вас багато проблем, які створюють тривожний настрій - не впадайте у відчай. Зосередьте свою увагу спершу не на важливих, а  на вкрай необхідних справах. Потім візьміться за важливі.
8. Займіться  аутогенним тренуванням, яке використовується для корекції емоційних станів при підвищених нервово-емоційних навантаженнях, для подолання наслідків стресових ситуацій.

Природнім захистом організму від стресу є сміх та плач, а ще дихальна гімнастика.

Спеціалісти рекомендують використовувати дихальну гімнастику “Тай-Чи” для боротьби зі стресом. Спробуйте!

Вправа “Дихальна гімнастика Тай-Чи”

Мета:  навчити прийому розслаблення

Хід вправи: учасники виконують дихальні вправи

Завдання: зробіть:

- Три коротких вдихи, далі три коротких видихи.

- Три коротких вдихи, один довгий видих.

- Глибоко вдихніть, затримайте дихання декілька секунд і потихеньку видихайте.

Ну і звісно, посміхніться!

Підсумок: дихальні вправи дають можливість нам заспокоїтись будь де так як не потребують певного місця чи обладнання.

Рефлексія 

Мета: провести загальну оцінку заняття, з’ясувати враження учасників від роботи.

Хід вправи: Ось, наше заняття підійшло до завершення. Згадайте свої очікування, які ви писали на початку заняття. Чи справдились ваші очікування? Якщо так,  перемістіть свою піщинку вниз.  Якщо ні то залиште на тому ж самому місці.

Так, я бачу що ваші очікування справдились.  Надіюсь, що ті знання, які ви тут отримали допоможуть вам у житті долати стресові ситуації.

Є такий вислів: “Сміх допомагає навести рівновагу до стресової ситуації” (Кала Стівенсон), тому бажаю вам більше посміхатись і бути щасливими! Дякую!

 

Список джерел:

1. Електронний ресурс. http://zorja-dnz.com.ua/?p=513

2. Електронний ресурс. https://myhelix.com.ua/articles/category-anti-aging/post-53-stres-vpliv-na-imunitet

3. З досвіду корекційної роботи практичного психолога і соціального педагога з дітьми з девіантною та деліквентною поведінкою : посібник [Електронний ресурс]. / авт. кол. ; упор. Ю. А. Луценко. – К. : Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2015. – 129 с.

4. Електронний ресурс. nus.org.ua /Чути себе: як боротись з професійним вигоранням у вчителів.

5. Електронний ресурс. https://www.kolifks.rv.ua/?p=2559