Семінар - практикум «Інноваційна діяльність педагогічних працівників. Панорама педагогічних досягнень з теми «Педагогіка партнерства – ключовий компонент формування життєво комп

  Семінар - практикум

«Інноваційна діяльність педагогічних працівників. Панорама педагогічних досягнень з теми  «Педагогіка партнерства – ключовий компонент формування життєво компетентної особистості»

     Мета:  поглибити знання педагогів щодо організації та змісту інноваційної діяльності в закладі освіти, активізувати їх знання про педагогіку партнерства як ключовий компонент формування життєво компетентної особистості. Розвивати логічне мислення, вміння швидко відповідати на поставлені запитання.

Основні завдання:

     поглиблення знань  про  зміст  і сутність понять інноваційна діяльність та педагогіка партнерства;

     формувати навички впровадження педагогіки партнерства як ключового компонента формування життєво компетентної особистості;

     розвиток навичок активного слухання, ефективного спілкування;

     навчання спілкуватися толерантно.

Цільова аудиторія: педагоги

Ресурсне забезпечення: проектор, презентація, роздатковий матеріал для виконання завдань.

ХІД СЕМІНАРУ-ПРАКТИКУМУ

 Мотивація до роботи. Вправа «Вірус добра»

Мета: створення позитивного настрою, підняття енергетичного рівня учасників, неформальне спілкування учасників

Завдання: Учасники стають в коло роблять оплеск права долоня зверху накриває ліву, потім лівою долонею «передають оплеск сусідові зліва, поки оплеск –вірус не повернеться .

Очікуваний результат: учасники стають емоційно  розкутими       

АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ «ПЕДАГОГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО»

      Мета: виявити знання педагогів про основні засади педагогіки патрнерства.

    Обладнання: аркуші та фломастери для ведення записів.

    Завдання. Записати основні слова-асоціації до теми.

Педагогіка партнерства – ключовий компонент формування

 життєво компетентної особистості

«Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння, дехто вважає, що для цього потрібні вроджена здібність і вміння, тобто навички, але дуже мало, хто дійшов переконання, що, окрім терпіння, вродженої здібності та навичок потрібні ще й спеціальні знання»

                                                                                             Костянтин Ушинський

Педагогіка партнерства  є однією з основ школи, заснованої на взаємній повазі до особистості, праві вибору і відповідальності за прийняті рішення. Дитина проводить у школі понад 800 годин на рік. Це достатньо багато часу для того, щоби дбати про середовище та атмосферу, у якій дитина навчається, соціалізується та розвивається. Педагогіка партнерства має на меті організувати навчання на засадах дитиноцентризму та індивідуального підходу до кожної дитини. Ця мета досягається за допомоги різноманітних педагогічних методів та інструментів.

Основне завдання педагогіки партнерства окреслив ще Ш.Амонашвілі "…зробити дитину нашим (дорослих – учителів, вихователів, батьків) добровільним соратником, співробітником, однодумцем у своєму ж вихованні, освіті, навчанні, становленні, зробити її рівноправним учасником педагогічного процесу, дбайливим і відповідальним за цей процес, за його результати"

Загальні положення педагогіки партнерства:

     Учитель і його учень (учні) – ділові партнери у досягненні мети.

     Основа співробітництва – контракт з точно визначеними обов'язками, термінами, результатами, санкціями і фінансуванням.

     Мета учня – опанувати важливий для нього предмет вивчення.

     Мета педагога – допомогти йому в реалізації мети.

     Відповідальність: 50% відповідальності учня, 50% - педагога.

     Стимули: для учня – його наміри, для педагога – винагорода.

     Організація процесу: максимальна самостійність учня, втручання педагога лише тоді, коли учень потребує допомоги.

     Постійне формування узагальнених алгоритмів вирішення завдань.

     Упровадження дієвих стимулів самомотивації.

     Максимальна опора на індивідуальні особливості.

     Використання найновіших засобів, що можуть сприяти прискоренню процесу.

     Забезпечення нешкідливості процесу та збереження здоров'я учня.

     Забезпечення індивідуального розпорядку дня.

     Створення комфортних умов

Єдність відносин співпраці та нових методик, розрахованих на співпрацю з дітьми, і становить суть педагогіки співробітництва. Два шляхи реалізації педагогіки партнерства:

     Перший – «романтичний» – «віддавши серце дітям». Учитель наближується до дитини за рахунок великої любові і поваги до неї, «схиляється до її рівня».

     Другий – розподілу функцій вчителя та учня і організація їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання (задачу), продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб'єкти діяльності.

Принципи педагогіки партнерства:

     повага до особистості;

     доброзичливість і позитивне ставлення;

     довіра у відносинах, стосунках;

     діалог – взаємодія – взаємоповага;

     розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

     принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

     зміна стосунків з учнями, заснованих на увазі вчителя до учнів, залучення дітей до навчання, налаштування їх на успіх, постійний рух уперед;

     діалог, взаємодовіра, вільний вибір у процесі навчання;

     необхідність самоаналізу та самооцінювання;

     активна співпраця з батьками дітей;

       співробітництво та взаємодія всіх вчителів.

 Впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність потрібно звернути увагу на:

     Шкільне освітнє середовище – це простір дитинства, який будується на засадах: рівності, діалогізму, співрозвитку, прийняття.

     Переосмислення ролі вчителя вимагає від нього оновлення професійного мислення і відповідних цілеспрямованих дій: постійний аналіз власної педагогічної діяльності;

     орієнтацію на самоосвіту; відстеження результативності своєї роботи через систему моніторингу та самомоніторингу.

     Школа має ініціювати нове, ґрунтовне залучення родини у побудові освітньої траєкторії дитини;

     учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями й прагненнями, є добровільними та зацікавленими прибічниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Сутність педагогіки співробітництва полягає в демократичному та гуманному ставленні до дитини, забезпеченні їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити вчитель.

Основні тенденції педагогіки партнерства:

     орієнтація освітнього процесу  на    особистісно-орієнтовану модель взаємодії   між учителем та учнем,

     подолання авторитаризму з боку учителя у  вихованні та навчанні,

     спроба утвердити у процесі навчання принципи взаємодії, взаєморозуміння, підтримки, усвідомленої особистої відповідальності за результати  навчання. 

У концепції НУШ підкреслено: «Нова школа потребує нового вчителя, який зможе стати агентом змін. У зв’язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерело знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини». Є народна мудрість: «Хто стоїть на місті, той відстає». Сучасний учитель має бути відкритим до інновацій, готовим самовдосконалюватись, перебувати у постійному творчому пошуку, рухатись уперед – працювати над своїм професійним розвитком, оволодівати новими професійними ролями.

Зокрема, педагог-фасилітатор – це організатор процесу колективного розв'язання проблем у мікрогрупах учнів. Його завдання – сприяти, допомагати, полегшувати. Педагог-модератор – педагог, який налагоджує комунікативну взаємодію та забезпечує створення спільноти у класі. Педагог-тьютор разом з дитиною працює над визначенням і розвитком її індивідуальних інтересів, пізнавальних можливостей та здібностей та допомагає їй зрозуміти не тільки світ довкола, а й себе. Виходячи із потенціалу та бажань дитини, педагог-тьютор допомагає їй виробити ідеальну траєкторію руху. Педагог-коуч відрізняється від класичного педагога тим, що не дає жорстких рекомендацій і готових алгоритмів рішення, не говорить: «Треба робити так, а ось так робити не треба». Він сприяє розвитку здатності школяра долати труднощі та досягати цілі шляхом спеціальних навідних запитань: Чого ти хочеш? Що ти маєш зараз? Що можна зробити? Що ти будеш для цього робити сьогодні? Як ти думаєш, чому тобі це не вдається? Як гадаєш, що може вплинути на зміну ситуації? Що ще? Які можуть бути наслідки для тебе та інших? Що б ти порадив іншому, якби він опинився на твоєму місці? Що ти повинен уміти для досягнення своєї мети? Де і як будеш цьому вчитися? Хто і чим може тобі допомогти? Коли ти почнеш це робити? Ти точно досягнеш при цьому своєї мети? Які можливі труднощі і перешкоди? Що робитимеш в цьому випадку? Я не знаю, що робити далі. А ти як думаєш? У чому ти виграєш, а в чому програєш, якщо так зробиш? тощо.

Сучасний педагог має перетворитись на ментора дитини, тобто досвідченого і надійного помічника, порадника, наставника, партнера, який супроводжує її у процесі пізнання і досліджує світ разом із нею. Сучасний педагог і дитина – це партнери. Не варто ототожнювати поняття «партнер» і «друг». З другом у дитини горизонтальні зв’язки. Чому дитина має прислухатись до такого як він? А досвідчений партнер – це близька людина, якій можна довіряти, але яка «вища» за дитину в силу свого життєвого і професійного досвіду. Вчитель є партнером дитині в таких стосунках, де дитину підтримують, не принижують, не зраджують, не акцентують увагу на недоліках, завжди готові прийти на допомогу, конструктивно критикують (розділяють особистість і вчинок), ставляться як до особистості гідної поваги.

Таким чином, невміла критика учнів призводить до ненависті, агресії, негативного самонавіювання, заниження самооцінки, насмішки – до замкнутості, докори – до почуття провини, а підтримка – до віри в себе. Тому, будучи партнером своїм учням, сучасний вчитель завжди має керуватись принципом зеленої ручки, який полягає у зміні фокусу уваги з недоліків на переваги шляхом підкреслення того, що учень зробив правильно, а не того, де помилився. Вчителю потрібно намагатись у кожному учневі побачити родзинку та допомогти йому реалізувати себе у майбутньому житті за допомогою цієї родзинки.

Завдання сучасного педагога – партнера, коуча, фасилітатора, модератора, тьютора допомогти дитині вибудувати таку життєву траєкторію, яка сприятиме його самореалізації у житті.

ВПРАВА « ЗАПОВІДІ ПАРТНЕРСТВА»

      Мета: виявити знання педагогів про основні засади педагогіки патрнерства.

    Обладнання: аркуші та фломастери для ведення записів.

    Завдання. Сформувати заповіді партнерства.

     Підсумок.

МОДЕЛЮВАННЯ ТА РОЗВ’ЯЗУВАННЯ

ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

    Мета:  відпрацювати вміння поводитися правильно в тій чи іншій педагогічній  ситуації.

    Методичні рекомендації: Педагогам пропонуються «уявні» педагогічні ситуації. Робота в парах.

    Завдання. Аргументувати відповіді. Змоделювати педагогічну ситуацію.

     Ситуація 1

     Один з учнів запізнюється на п’ятнадцять хвилин і заходить, коли клас вже працює над завданням. Цей учень запізнюється вперше і виглядає засмученим. Він швидко займає своє робоче місце, але не починає працювати. Ваші дії.

     Ситуація 2

Ви розподілили учнів на пари й дали їм спільне завдання. Один з учнів каже: «Я з цим недотепою працювати не буду. Дайте мені іншого напарника!»    Ситуація 3

Класний керівник хотів, щоб його учні дотримувались порядку в класі на уроках та на перервах. З цією метою він провів з учнями декілька бесід про правила поведінки. Вихованці уважно слухали свого наставника, ставили багато запитань. Проте з часом педагог зрозумів, що ніяких змін в поведінці школярів не відбулося

 Ситуація 4

    Урок у 4 класі. Коля С. відповідає біля дошки. Тільки він, помилившись, зупиняється,  з’являється багато бажаючих відповісти. Спочатку вчителька зупиняла учнів, але потім дозволила виправляти й доповнювати товариша. Коля все більше і більше заплутувався, тягнув слова і згодом зовсім замовк.    

ВПРАВА «БІНГО»

Мета: Сприяти формуванню позитивної самооцінки; усвідомленню унікальності кожної людини.
Завдання. Кожному учаснику дають аркуш паперу. Намалюйте фігурку "Бінго" - силует людини. 

             Після цього кожен пише на "Бінго": 

• На голові - про свою мрію
• На правій руці - про улюблене  місце відпочинку
• На лівій руці - про улюблений музичний стиль (пісню )
• На правій нозі - про своє захоплення (хобі)
• На лівій нозі - про свою улюблену страву.

ПІДСУМОК.

У кого збіглися декілька позицій.

Є учасники, в яких усі позиції різні

- Про що ми можемо сказати аналізуючи цю вправу?( Що кожна людина унікальна)

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА З БАТЬКАМИ

Особливе місце у педагогіці партнерства посідає тісна та плідна взаємодія між школами, вчителями та батьками. В рамках педагогіки партнерства батьків долучають до процесу прийняття ключових, стратегічних рішень на класних або загальношкільних зборах. Думкою батьків цікавляться, коли аналізують якість роботи школи та спільно шукають можливі шляхи покращення якості освіти.

У педагогіці партнерства надзвичайно важлива прозорість та поінформованість усіх учасників процесу.

Для організації більш плідної комунікації між адміністраціями шкіл, вчителями та батьками можна використовувати Меморандум співпраці педагогів, учнів та батьків, розроблений НУШ. Учасники процесу можуть разом вивчити та опрацювати цей рамковий документ, щоби прийняти загальні та спільні правила взаємодії. Зрозумілі та визначені умови взаємодії сприятимуть довірі та прозорій комунікації. Ось лише деякі способи впровадження елементів педагогіки партнерства у школі:

     організація загально шкільних батьківських зборів за участі вибраних представників з кожного класу

     проведення класних батьківських зборів

     організація індивідуальних зустрічей вчителів та батьків, що можуть проводитися як регулярно, так і за потреби учасників

     організація навчального процесу за участі батьків

     листування онлайн або офлайн вчителів із батьками

ВПРАВА «ТОЧКА ЗОРУ»

Мета: виявити знання педагогів про основні аспекти педагогіки партнерства.

Обладнання: аркуші та фломастери для ведення записів.

Завдання. Записати переваги педагогіки партнерства для:

-         учнів,

-         вчителів,

-         батьків.

Підсумок.

Таким чином, ми з Вами намагалися окреслити основні фактори побудови партнерства Намагалися відповісти на питання: хто такі партнери, і як важливо мати партнерів під час освітнього процесу.

Авторитету, в основі якого лежить слово вчителя, сьогодні вже не достатньо. Діти гостро відчувають потребу у спілкуванні, у тому, щоб їх вислухали та почули. Цього хочуть і батьки, а також і педагоги. Тому слід починати завжди із себе.

Педагогіка партнерства – це сплетіння життєвих цілей і намірів усіх членів команди. (вчитель+учні+батьки)

Дух партнерства створює середовище, що робить роботу комфортною й ефективною

Вправа «Коло вдячності».