Семінар для педагогів "Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога""

Тема: Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога.

Мета: загострення уваги на проблемі толерантності; підвищення культури толерантності педагогів; підвищення психолого-педагогічної компетентності вчителів щодо формування толерантних взаємовідносин з усіма учасниками освітнього процесу.

Завдання: ознайомлення учасників із способами толерантної взаємодії, конструктивного вирішення конфліктних ситуацій; стимулювання уяви учасників у пошуках власного розуміння толерантності, виходу з конфліктних ситуацій у побутових і професійних умовах; розвиток якостей толерантної особистості вчителя, його комунікативних навичок.

1. Вступ

Тема сьогоднішньої зустрічі: «Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога».

Розпочати нашу зустріч мені хотілося з вислову англійського письменника Бернарда Шоу:

«Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного - навчитися жити на землі, як люди».

Як ви вважаєте, що означає фраза: «навчитися жити на землі, як люди»?

(учасники мозковим штурмом висловлюють свої думки)

Так ми підійшли до важливого визначення нашого сьогоднішнього заняття. Завершіть, будь ласка, речення: «толерантність – це…»

(учасники мозковим штурмом висловлюють свої думки)

Толерантність (від лат. tolerantia — стійкий, терпимий, що допускає відхилення) — особистісна риса людини, терпиме ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження й способів прояву людської індивідуальності.

Толерантність — це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки. Це повага або визнання рівності інших, відмова від домінування чи насильства.

Ось на екрані Квітка толерантності – на її пелюстках як раз і зображені ті слова, які характерні для толерантності:

Дуже важливим в ході розвитку толерантності учнів є становлення толерантної особистості самого педагога, набуття ним знань з теми толерантності й усвідомлення її актуальності та розуміння наслідків нетолерантної поведінки вчителя, а також здійснення його професійної діяльності відповідно до принципів толерантності.

Стиль стосунків педагога з учнем, що відповідає принципам толерантності це:

•                   безумовне прийняття учня;
•                   готовність захищати права й інтереси своїх вихованців;
•                   повага права кожного на відмінність і унікальність;
•                   відмова від повчального й категоричного стилю спілкування;
•                   дотримання принципу позитивності у спілкуванні;
•                   створення умов для рівноправного діалогу, обговорень;
•                   ставлення з розумінням до проблем і помилок кожного учня;
•                   усвідомлення своїх переваг і недоліків у характері (самоаналіз).

Давно відомо, що особистість формується особистістю, духовність – духовністю, а толерантність – толерантністю. Вчитель для учня є взірцем у всьому. Від особистісного потенціалу вчителя, професійних знань та навичок, його переконань, поглядів залежить ефективність та продуктивність спілкування та спільної діяльності. Учні переймають від учителя не тільки манери поведінки, але й уявлення про цінності, переконання, філософію життя.

Толерантність є складовою педагогічної культури й педагогічної компетентності вчителя. У вчителя завжди повинно бути бажання вислухати свого учня, він має вміти коректно критикувати й заохочувати, бути небайдужим до почуттів, емоцій, потреб вихованців. Вчитель не має недооцінювати одних учнів або переоцінювати інших.

Отже, якщо ми бажаємо, щоб наші учні проявляли толерантність, то ми самі маємо проявляти толерантність, показувати приклад толерантної поведінки.

2. Вправа «Сніжинки»

Перед вами лежать серветки. Зараз я буду читати інструкцію, а ви чітко виконуйте дії інструкції не дивлячись на те, як роблять інші. Тобто дивіться тільки на свою серветку!

Інструкція: - Візьміть серветку, складіть її навпіл. Відірвіть правий верхній кут. Складіть ще раз навпіл. Ще раз відірвіть правий верхній кут. Ще раз складіть. І ще раз відірвіть правий верхній кут. Тепер обережно розгорніть серветку і подивіться на візерунок, який вийшов. Подивіться на візерунок сусіда. Покажіть свій візерунок учасникам групи і спробуйте знайти такий самий (начебто двійник, копія).

Питання для обговорення:

• Чому, виконуючи одну і ту ж інструкцію, усі отримали різні сніжинки?
• Чи можна сказати, що серветка у когось надірвана неправильно?
• Якщо хтось надірвав серветку не так, як Ви, чи означає це, що він є гіршим?
• Яким був би світ, якщо б ми всі бачили все однаково?
• Як ви думаєте, який висновок можна зробити після виконання вправи?

Висновок: усі дотримувалися однакової інструкції, але сніжинки у всіх вийшли різні. Ми всі схожі, але одночасно ми всі різні, у кожного з нас свій погляд на життя, свої цілі і потреби у житті, тому й одна і та ж інформація сприймається різними людьми по-різному.  Але усі ми маємо жити в мирі та злагоді, не пригнічуючи честі та гідності оточуючих людей.

3. Вправа «Стереотипні окуляри»

Давайте розглянемо ситуацію, що зображена на екрані: тут хлопчик та дівчинка, між ними зображення цифри, кожен зі свого боку дивиться на цифру і кожен бачить різну цифру.

Уявімо діалог цих молодих людей.

Він може буде приблизно таким:

А — Це шість.

Б — Це дев’ять.

А — Та ні, це ж шістка.

Б — Та яка ж це шістка, коли це дев’ятка!

А — Це справжнісінька шістка!

Б — Ти щось плутаєш. Це дев’ятка.

А — Ти що, не при розумі? Дивишся і не бачиш!

Б — Це тобі скоріше за все лікуватися треба!

І так далі...

Питання: «Чому учасник А і учасник Б не порозумілися?».

Висновок: невміння зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка єдиноправильна, небажання подивитися на ситуацію очима іншого — найкоротший шлях до непорозуміння, а часто й до виникнення конфлікту.

Отже, якщо ми прагнемо ефективно спілкуватися, необхідно поводитися так, аби не ображати партнера, поважати іншого та його точку зору, незалежно від соціального становища, національності, індивідуальних особливостей, уподобань тощо. Таке спілкування називається толерантним.

4. Мультфільм «Пес і чапля».

Перегляд відео. Обговорення з учасниками про що цей мультик.

Висновок: Важливим є  вміння очима іншого подивитися на ситуацію, зрозуміти мотив його вчинку, поведінки, причину емоційного стану, не даючи їм оцінки.  Як говориться у приказці:  перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття і пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його біль, наткнися на кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори, що знаєш як правильно жити.

5. Вправа «Я-повідомлення».

Проявляти толерантність в спілкуванні дуже важливо. У психології є такий хороший прийом, який називається «Я-повідомлення».  

Він часто застерігає конфліктні ситуації та допомагає людям краще розуміти один одного.

Повідомлення, які найчастіше ми посилаємо дітям мають ТИ-орієнтований характер: «Ну що в тебе за вигляд!», «Ти не міг би бути тихішим!?». Такі фрази є найбільш зручними та звичними. Однак дитина у відповідь  починає ображатися, захищатися,  грубити. Адже, кожне «Ти-повідомлення» вміщує випад, критику, звинувачення. Починаючи речення словами «Ти», «Тебе», «Тобі», людина поводиться так, наче звинувачує іншу людину.

Починаючи речення словами «Я», «Мене», «Мені», людина говорить про свої почуття, без звинувачень, не принижуючи іншу людину. «Я-повідомлення» дозволяють висловити негативні почуття у формі, яка не ображає дитину, а лише констатувати факт того, що відбувається.

 (порівняйте: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11-й вечора» і «Ти знову прийшов додому об 11-й вечора?!»). Вживаючи Ти-повідомлення, людина, до якої ми звертаємося, відчуває негативні емоції - гнів, роздратування, образу. Вживання Я-повідомлення дозволяє людині вислухати вас і спокійно відповісти.

Ось алгоритм використання «Я-повідомлень»

Алгоритм використання «Я-повідомлень»

1. Опис почуття, пов’язаного з неприйнятною поведінкою («Я відчуваю...», «Я не знаю, що і сказати...», «У мене виникла проблема...»);
2. Опис ситуації або неприйнятної поведінки («Коли я бачу, що ...», «Коли це відбувається...», «Коли я потрапляю у таку ситуацію...»);
3. Пояснення, чому ситуація викликає такі емоції («Тому що …»)
4. Зрозуміло і точно сформульоване побажання та прохання щодо очікуваного результату («Я просив би тебе...», «Я буду вдячний тобі, якщо...»).

Отже, спробуйте привести приклад своєї ситуації і скласти до неї Я-повідомлення. Схема «Я-повідомлення» зображена на екрані.

Завдання: сказати фрази так, щоб не образити учня, повідомляючи про свої відчуття і переживання

Схема «Я-повідомлення»:

 Я (мені)… (емоція, почуття, яке відчуваєте),

 коли … (опис ситуації або поведінки співрозмовника);

тому що … (пояснення, чому ситуація викликає такі емоції);

 я хочу, щоб (мені хотілося б) … (бажані зміни в діях співрозмовника).

Приклад:

 «Мені не подобається (я роздратована), коли розкидані речі, тому що кімната має неохайний вигляд, я б хотіла, щоб було прибрано»

Висновок: Правильним “Я-повідомленням” потрібно вчитися, перетворюючи їх у більшій мірі в м’які прохання.

Чи важко було виконувати цю вправу?

6. Вправа «Подібності та відмінності»

Напочатку заняття ми робили вправу «Сніжинка», яка показала нам, що кожен з нас унікальний, що всі ми різні, скільки людей – стільки і думок, тому потрібно поважати думки інших. А зараз ми проведемо вправу, яка покаже нам, що хоча ми всі різні, в нас є багато спільного, що може нас об’єднувати.

Я буду казати твердження, якщо ви вважаєте, що воно відноситься до вас, то виконуйте запропоновані дії.

• Підніміть праву руку ті, хто любить солодке
• Підніміть ліву руку ті, хто любить свята
• Потупотіть ногами ті, хто уміє в'язати
• Поплескайте себе по колінам ті, хто любить спорт
• Поплескайте в долоні ті, хто має домашніх улюбленців
• Покачайте головою ті, хто не вміє грати на музичних інструментах
• Потріть долоньками одна об одну ті, хто хоче у відпустку

Висновок Ця вправа допомагає побачити, що, з одного боку, кожен  по-своєму унікальний, а, з іншого боку, у кожного можна знайти такі риси й особливості, які є і в інших. Тобто ми усі різні, але в нас є багато спільного, що нас об’єднує.

7. Вправа «Згода, незгода, оцінка»

(Учасники об’єднуються в три групи. Кожній групі дається картка з варіантом завдання.)

1. Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви вислов­люєте згоду.
2. Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви вислов­люєте незгоду.
3. Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви вислов­люєте оцінку дій або вчинків іншої людини.

На виконання дається 5 хвилин. Після цього кожна група демонструє результати своєї роботи.

Після обговорення на плакаті записуються ті фрази, які можна використовувати під час толерантного спілкування.

На екрані за допомогою мультимедійного проектора демон­струється плакат з толерантними висловленнями згоди і незгоди людини з думкою іншого:

! Психологи пропонують висловлювати згоду такими фразами.

1. Висловити згоду допоможуть такі фрази:

• Це не викликає заперечень (сумніву)…
• Я готовий з цим погодитися…
• Мені близькі ці думки…
• Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)…
• Я теж хотів це (про це) сказати…
• Моя точка зору (позиція) цілком збігається…
• Ніхто і не заперечує…

! Психологи пропонують висловлювати незгоду такими фразами.

2. Ви не скривдите іншого, якщо висловлення своєї незгоди по­чнете зі слів:

• Мені так не здається…
• Я думаю по-іншому (навпаки)…
• Я дотримуюсь іншої думки…
• У мене інша (протилежна) точка зору…
• Я дозволю собі не погодитися з вами…
• На жаль, не можу погодитися з вами…
• Мені хотілося б висловити свою незгоду…

! Психологи пропонують висловлювати оцінку дій іншого такими фразами.

3. При висловлюванні своєї оцінки дій іншого, можна розпочати фразу словами:

Якщо ти схвалюєш дії та вчинки:

• Мені подобається, як ти...
• Я у захваті від того, як ти...
• Ти молодець, коли...
• Мені не завжди вдається так гарно, як тобі...

Якщо ти не схвалюєш дії та вчинки:

• Мені неприємно було бачити, коли ти...
• Мені не сподобалось...
• Я був неприємно вражений...
• Я вважаю, що так негарно...
• Я думаю, що це недостойно тебе...

8.     «Ситуації»

(Учасники об’єднуються в три групи. Кожній групі дається картка з варіантом завдання.)

Пропоную вам декілька життєвих ситуацій. Ви повинні обміркувати їх і визначити шляхи толерантного вирішення запропонова­них конфліктів.

Ситуація 1.

Дмитро має нетипову для хлопця зачіску — надто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подобається?
 

Ситуація 2.

Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як
ставитися до цього?

Ситуація 3.

Ваша колега одягла на роботу вбрання, яке їй не личить та й недоречне для роботи у школі. Як ви відреагуєте?

9. Заключне завдання «Дерево толерантності»

Ось я підготувала таке дерево толерантності. Зараз роздам вам по квіточці, давайте спробуємо перетворити це дерево – щоб воно розквітло. Візьміть кожен по квіточці і напишіть на них такі побажання учасникам освітнього процесу, щоб школа стала простором толерантності. Щоб ви побажали кожному, якими нам необхідно бути, стати, щоб школа наша стала Простором толерантності.

(Учасники на листочках паперу у формі квітки пишуть, що треба зробити, щоб школа стала "Простором толерантності", квіточки наклеюються на символічний малюнок дерева)

Наприкінці мені хочеться сказати, що школа - це маленька родина. І хочеться, щоб в цій родині завжди панували доброта, повага, взаєморозуміння, не було б ні лайки, ні сварок. 

10.  Притча

Завершити нашу зустріч мені б хотілося притчею.

Вирішив Раббі Зусі змінити світ. Але світ такий великий, а Зусі маленький! Тоді він вирішив змінити своє місто. Але місто таке велике, а Зусі такий маленький! Тоді Зусі вирішив змінити свою родину. Але родина у Зусі така велика, самих дітей з десяток. Тоді Зусі вирішив змінити те єдине, що йому змінити до снаги – самого себе!!!

Висновок: Ми повинні прагнути до того, щоб змінити себе в кращу сторону і бути терпимими до оточуючих нас людей.