Презентація "Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога"

Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога

Мета: загострення уваги на проблемі толерантності; підвищення культури толерантності педагогів; та формування толерантних взаємовідносин з усіма учасниками освітнього процесу.   Завдання: ознайомлення учасників із способами толерантної взаємодії, конструктивного вирішення конфліктних ситуацій; розвиток якостей толерантної особистості вчителя, його комунікативних навичок.  

Англійський письменник Бернард Шоу одного разу написав: "Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного - навчитися жити на землі, як люди".

Толерантність (від лат. tolerantia — стійкий, терпимий, що допускає відхилення) — особистісна риса людини, терпиме ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження й способів прояву людської індивідуальності. Толерантність — це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки. Це повага або визнання рівності інших, відмова від домінування чи насильства.

Дуже важливим в ході розвитку толерантності учнів є становлення толерантної особистості самого педагога, набуття ним знань з теми толерантності й усвідомлення її актуальності та розуміння наслідків нетолерантної поведінки вчителя, а також здійснення його професійної діяльності відповідно до принципів толерантності.

Стиль стосунків педагога з учнем, що відповідає принципам толерантності це: безумовне прийняття учня; готовність захищати права й інтереси учнів; повага права кожного на відмінність і унікальність; відмова від повчального й категоричного стилю спілкування; дотримання принципу позитивності у спілкуванні; створення умов для рівноправного діалогу, обговорень; ставлення з розумінням до проблем і помилок кожного учня; усвідомлення своїх переваг і недоліків у характері (самоаналіз).

Давно відомо, що особистість формується особистістю, духовність – духовністю, а толерантність – толерантністю.

Вчитель для учня є взірцем у всьому. Учні переймають від учителя не тільки манери поведінки, але й уявлення про цінності, переконання, філософію життя.

У вчителя завжди повинно бути бажання вислухати свого учня, він має вміти коректно критикувати й заохочувати, бути небайдужим до почуттів, емоцій, потреб дітей. Вчитель не має недооцінювати одних учнів або переоцінювати інших.

Вправа «Сніжинки»

Питання для обговорення: Чому, виконуючи одну і ту ж інструкцію, усі отримали різні сніжинки? Чи можна сказати, що серветка у когось надірвана неправильно? Якщо хтось надірвав серветку не так, як Ви, чи означає це, що він є гіршою людиною? Яким був би світ, якщо б ми всі бачили все однаково? Як ви думаєте, який висновок можна зробити після виконання вправи?

Висновок: усі дотримувалися однакової інструкції, але сніжинки у всіх вийшли різні. Ми всі схожі, але одночасно ми всі різні, у кожного з нас свій погляд на життя, свої цілі і потреби у житті, тому й одна і та ж інформація сприймається різними людьми по-різному. Але усі ми маємо жити в мирі та злагоді, не пригнічуючи честі та гідності оточуючих людей.

Вправа «Стереотипні окуляри»

Висновок: невміння зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка єдиноправильна, небажання подивитися на ситуацію очима іншого — найкоротший шлях до непорозуміння, а часто й до виникнення конфлікту. Отже, якщо ми прагнемо ефективно спілкуватися, необхідно поводитися так, аби не ображати партнера, поважати іншого та його точку зору, незалежно від соціального становища, національності, індивідуальних особливостей, уподобань тощо. Таке спілкування називається толерантним.

Мультфільм «Пес і чапля» Висновок: Важливим є вміння очима іншого подивитися на ситуацію, зрозуміти мотив його вчинку, поведінки, причину емоційного стану, не даючи їм оцінки. Як говориться у приказці: перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття і пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його біль, наткнися на кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори, що знаєш як правильно жити.

Ознайомлення з прийомом ефективного спілкування «Я-повідомлення» Повідомлення, які найчастіше ми посилаємо дітям мають ТИ-орієнтований характер: «Ну що в тебе за вигляд!», «Ти не міг би бути тихішим!?». Такі фрази є найбільш зручними та звичними. Однак дитина у відповідь починає ображатися, захищатися, грубити. Адже, кожне «Ти-повідомлення» вміщує випад, критику, звинувачення. Починаючи речення словами «Ти», «Тебе», «Тобі», людина поводиться так, наче звинувачує іншу людину. Починаючи речення словами «Я», «Мене», «Мені», людина говорить про свої почуття, без звинувачень, не принижуючи іншу людину. «Я-повідомлення» дозволяють висловити негативні почуття у формі, яка не ображає дитину, а лише констатувати факт того, що відбувається.

Порівняйте: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11-й вечора» і «Ти знову прийшов додому об 11-й вечора?!» Вживаючи Ти-повідомлення, людина, до якої ми звертаємося, відчуває негативні емоції - гнів, роздратування, образу. Вживання Я-повідомлення дозволяє людині вислухати вас і спокійно відповісти.

Алгоритм використання «Я-повідомлень» 1. Опис почуття, пов’язаного з неприйнятною поведінкою («Я відчуваю...», «Я не знаю, що і сказати...», «У мене виникла проблема...»); 2. Опис ситуації або неприйнятної поведінки («Коли я бачу, що ...», «Коли це відбувається...», «Коли я потрапляю у таку ситуацію...»); 3. Пояснення, чому ситуація викликає такі емоції («Тому що …») 4. Зрозуміло і точно сформульоване побажання та прохання щодо очікуваного результату («Я просив би тебе...», «Я буду вдячний тобі, якщо...»).

Вправа «Я-повідомлення» Завдання: спробуйте привести приклад своєї ситуації і скласти до неї Я-повідомлення; сказати фрази так, щоб не образити учня, повідомляючи про свої відчуття і переживання. Формула «Я-повідомлення»: Я … (емоція, почуття, яке відчуваєте), коли … (опис ситуації або поведінки співрозмовника); тому що … (пояснення, чому ситуація викликає такі емоції); я хочу, щоб … (бажані зміни в діях співрозмовника). Приклад: «Мені не подобається (я роздратована), коли розкидані речі, тому що кімната має неохайний вигляд, я б хотіла, щоб було прибрано»

Вправа «Подібності та відмінності»

Висновок: Ця вправа допомагає побачити, що з одного боку, кожен по-своєму унікальний, а з іншого боку, у кожного можна знайти такі риси й особливості, які є і в інших. Тобто ми усі різні, але в нас є багато спільного, що нас об’єднує

Вправа «Згода, незгода, оцінка»

Висловити згоду допоможуть такі фрази: - Це не викликає заперечень (сумніву)… - Я готовий з цим погодитися… - Мені близькі ці думки… - Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)… - Я теж хотів це (про це) сказати… - Моя точка зору (позиція) цілком збігається… - Ніхто і не заперечує…

Ви не скривдите іншого, якщо висловлення своєї незгоди почнете зі слів: - Мені так не здається… - Я думаю по-іншому (навпаки)… - Я дотримуюсь іншої думки… - У мене інша (протилежна) точка зору… - Я дозволю собі не погодитися з вами… - На жаль, не можу погодитися з вами… - Мені хотілося б висловити свою незгоду…

При висловлюванні своєї оцінки дій іншого, можна розпочати фразу словами: Якщо ти схвалюєш дії та вчинки: - Мені подобається, як ти... - Я у захваті від того, як ти... - Ти молодець, коли... - Мені не завжди вдається так гарно, як тобі...   Якщо ти не схвалюєш дії та вчинки: - Мені неприємно було бачити, коли ти... - Мені не сподобалось... - Я був неприємно вражений... - Я вважаю, що так негарно... - Я думаю, що це недостойно тебе...

Вправа “Ситуації”

"Дерево толерантності"

Вирішив Раббі Зусі змінити світ. Але світ такий великий, а Зусі маленький! Тоді він вирішив змінити своє місто. Але місто таке велике, а Зусі такий маленький! Тоді Зусі вирішив змінити свою родину. Але родина у Зусі така велика, самих дітей з десяток. Тоді Зусі вирішив змінити те єдине, що йому змінити до снаги – самого себе!!! ПРИТЧА