Семінар-практикум «Дитяча агресивність: як розпізнати та подолати»

ДИТЯЧА АГРЕСИВНІСТЬ: ЯК РОЗПІЗНАТИ ТА ПОДОЛАТИ Семінар-практикум для вихователів, батьків, педагогів закладів загальної середньої освіти

ПРАВИЛА РОБОТИ ГРУПИ Бути активними. Позитивний настрій у спілкуванні. Говорити коротко і чітко. Не перебивати. Говорити лише від свого імені.

ВПРАВА “ЗОЛОТА РИБКА”

В казках золота рибка завжди виконує бажання, і пропонує кожному учасникові написати свої бажання на час семінару на стікері (не більше трьох), озвучити їх та  прикріпити стікери з написами в луски на малюнку. Можливі варіанти очікувань: -  Отримати нову й корисну інформацію з проблеми; -  Обмінятися досвідом роботи; -  Перебувати в дружній атмосфері.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Поняття Визначення Агресивна дія це прояв агресивності як ситуативної реакції. Агресивна поведінка періодичне повторення агресивних дій Агресивність це ситуативний, соціальний психологічний стан безпосередньо перед чи під час агресивної дії. Що таке агресивність?

АГРЕСІЯ фізична або вербальна поведінка, спрямована завдати комусь шкоди (А.Реан); самозахист як відповідна реакція на загрозу (Е.Фромм); психічний стан, який призводить до руйнування цілісного сприйняття власного «Я».

Брак рухової активності. Дошкільник має природну потребу у русі. Він не може довго виконувати одне і те саме завдання. Тому ніколи не потрібно примушувати дитину робити вказане тривалий час і всупереч її волі, адже прояви агресії, в такому разі, гарантовані. Корекція: рухливі ігри, «хвилинки радості між заняттями». Негативне самосприйняття як результат надмірної критики поведінки дитини. Якщо дитині часто вказують на її недоліки і критикують, у неї занижується самооцінка і з’являється переконання «Я поганий. Я поводитимуся погано, тому що я такий». Корекція: звертати увагу на позитивні моменти у поведінці дитини і підкріплювати їх словесною похвалою. ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ

Вимога уваги до себе через дефіцит батьківської любові та нерозуміння. Поводячись демонстративно, дитина всіляко домагається звернути на себе увагу. Для неї значимою буде навіть негативне зауваження вихователя. В такий спосіб вона ніби каже оточенню: «Я не дам про про себе забути». Корекція: розмова з батьками, звернення до психолога, сюжетно-рольові ігри. У роботі з самою дитиною варто показати їй, що ви не звертаєте уваги на таку її поведінку, ігнорувати її. Тривожність, страхи дитини. Прояв агресії виступає як захисна реакція через переконання дитини, що їй загрожує небезпека з боку оточення. Причинами такого сприйняття часто є негативний досвід спілкування дитини з дорослими або іншими дітьми в минулому і вона, ніби, намагається випередити ситуацію і в такий спосіб справитися зі своїми страхами. Корекція: налагодження емоційного контакту з дитиною. ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ

Реакція на заборону дорослих. Реакція на обмеження особистої свободи, на ситуацію, коли дитина не отримує того, що їй потрібно. Агресивна поведінка може формуватися під впливом гіперопіки або вседозволеності в сімї. Якщо дитина звикла отримувати від батьків усе, що побажає, то, потрапивши в іншу ситуацію (дошкільний заклад), де будь-які її бажання не задовольняються повною мірою, вона буде агресивно поводитися стосовно тих, хто заважає отримати бажане. Корекція: розмова з батьками, корекція стилю виховання. Вихователю повідомляти дитині про заборону потрібно спокійно та твердо, ні в якому разі не агресивно. Засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині. Дитина проявляє агресію у багато разів частіше, якщо бачить її в родині. Приниження одне одного та саму дитину, взаємні образи і докори у повсякденному житті накладають відбиток на поведінку дитину, породжують її жорстокість і агресивність по відношенню до інших. Корекція: розмова з батьками. ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ

Вплив ЗМІ, мультфільмів. Якщо дитина часто дивиться мультфільми або телепередачі із зображенням сцен насильства, вона підсвідомо засвоює еталони такої поведінки і відображає їх у реальності. Індивідуальні фізіологічні особливості дитини: схильність до збудливості нервової системи, перевага процесів збудження над гальмуванням. ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ

ВПРАВА “ЕСКІЗ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ”

Хід виконання: учасники називають харакерні ознаки, за якими можна виявити агресивну дитину, судячи із власного досвіду та спостережень в процесі роботи з дітьми. Після озвученого відбувається обговорення.

ДОПОВНЕННЯ АГРЕСИВНА ДИТИНА Втрачає контроль над собою та нападає на інших дітей, яких б’є, відбирає у них іграшки і ламає їх. Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, не потрібною. Любить перекладати вину за скоєне на інших. Поводиться підозріло і насторожено (ніби «їжачок»). Категорично відмовляється від спілкування з іншими дітьми, ненавидить їх. Очікує ворожості від інших. Не вміє приймати почуття тих, хто навколо. Надміру говірка. Не приймає правила, всіляко намагається їх порушити, наполягає на своєму. Поводиться вперто, намагається заперечувати. Переважає сумний, похмурий настрій.

ГРА “КЛУБОЧОК”

Хід виконання: учасники кидають клубок один одному хаотично, розкручують нитку, тримають її, а клубок передають іншому. При цьому відповідають на питання: «Як педагог може спровокувати агресію?» Потім скручують нитку знову, відповідаючи на питання: «Яким чином можна вивести дитину з агресивного стану?»

ДОПОВНЕННЯ Як педагог провокує агресивну поведінку дитини: підвищення голосу, зміна тону на загрозливий. При будь-яких проявах впертості та злості у дитини намагайтеся говорити спокійно та ствердно; демонстрування влади («Головний тут поки що я», «Буде так, як я скажу»), непохитне наполягання на своїй думці; крик, обурення; агресивні пози і жести (стиснуті щелепи, перехрещені або зчеплені руки, розмова «крізь зуби»); використання фізичної сили; втягування в конфлікт сторонніх людей: «Ви подивіться, як він поводиться…». Використання подібних висловів налаштує ще більше проти вас дитину, породить емоційний барʹєр; нотації, проповіді, «читання моралі»;

ПРОДОВЖЕННЯ Як педагог провокує агресивну поведінку дитини: сарказм, кепкування, висміювання і передражнювання, негативна оцінка особи дитини, близьких або друзів: «Завжди ти…», «Плакса-вакса», «Який же ти неслухняний». Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й «допомогти» їй розчаруватися в собі. Звичайно, в таких випадках діти ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!». Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й на позитивні сторони дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумаймо, а чи добре самим нам жилося б в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини ? Чи не чекали б ми від неї добрих слів? попередження, застереження, погрози, покарання: «Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз повториться, залишишся у приміщенні, разом з нами не підеш». Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторювання діти до них звикають і перестають на них реагувати.

ПРОДОВЖЕННЯ Як педагог провокує агресивну поведінку дитини: узагальнення типу: «ви всі однакові», «ти, як завжди», «ти ніколи не…»; порівняння дитини з іншими дітьми не на її користь; накази, команди, жорсткі вимоги, тиск: «Зараз же перестань!», «Забери!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!, «Замовкни!»; виправдання, підкуп, нагороди; ігнорування дитини: «Завжди ти зі своїми скаргами», «Відчепися»… Часто дитина прагне допомоги дорослого, наприклад, при виникненні конфліктної ситуації з іншими дітьми, а почувши у відповідь подібні висловлювання, повертається до кривдника і сама вирішує проблему в неприйнятний спосіб. Тому потрібно бути уважними до потреб та прохань дітей.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ “КОНСТРУКТИВНІ СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ АГРЕСИВНОСТІ”

ЗАВДАННЯ ВИХОВАТЕЛЯ В РОБОТІ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ Розвиток уміння виражати свої емоції в соціально прийнятій формі; Розвиток уміння розуміти стан іншої дитини; Формування позитивного самосприйняття на основі особистісних досягнень. Навчання ауторелаксації та способам зняття напруження; Розвиток навичок спілкування;

Методи та способи, які дорослий може використовувати для подолання агресії дошкільника: КАЗКОТЕРАПІЯ РОЛЬОВІ ІГРИ ІЗОТЕРАПІЯ ПСИХОГІМНАСТИКА РУХЛИВІ ІГРИ

«Швидкою допомогою» можуть стати такі способи і вправи боротьби із гнівом: 1. Гучний крик (просто гучний крик, глибоке дихання і гучний звук здатні знімати навіть дуже сильний стрес). 2. Якщо дитині дуже хочеться когось стукнути, можна дати надувний молоточок і запропонувати щосили стукнути по підлозі. 3. Листок гніву (це досить великий аркуш паперу, на якому зображено якесь чудовисько, дитина може зігнати на ньому всі свої негативні емоції). 4. «Стаканчик для крику», «Мішечок для сміття» (в нього пропонується уявно дітям викинути все, що не сподобалось на занятті). 5. Голосно заспівати улюблену пісню. 6. Пускати мильні бульбашки. 7.Влаштувати змагання: «Хто голосніше крикне», «Хто вище підстрибне», «Хто швидше прибіжить». 8. Потупати ногами. 9. Розім’яти пластилін, втерти його в папір. 10. Порахувати до 10 тощо.

ВПРАВА “ЗЛИЙ КІТ”

Хід виконання: учасникам пропонується 5-10 разів на повні груди спокійно вдихнути-видихнути, потім продовжити і кожен вдих завершувати видихом із «сичанням», як у котів. Далі завдання ускладнюється: кожен вдих потрібно закінчити видихом із «сичанням» та зжати руки в кулаки і піднести їх по обидві сторони щік.

ВПРАВА “НАМАЛЮЙ ЕМОЦІЮ”

ВПРАВА “ЗВОРОТНІЙ ЗВ′ЯЗОК”

Що сподобалось? Чого нового дізналися? Побажання учасникам семінару тощо.