Семінар "Самоефективність як умова успішної педагогічної діяльності"

Семінар

«Самоефективність як умова успішної педагогічної діяльності»

Шумакова Марина Миколаївна, заступник директора з навчально-виховної роботи комунального позашкільного навчального закладу

«Станція юних техніків Саксаганського району» Криворізької міської ради

Мета: розглянути феномен самоефективності особистості; з’ясувати вплив самоефективності на функціонування особистості; визначити рівень самоефективності педагогів; проаналізувати взаємозв’язок самооцінки та самоефективності особистості.

План

1. Феномен самоефективності.
2. Вправа «Родзинка».
3. Рівень самоефективності.
4. Діагностування рівня самоефективності.
5. Взаємозв’язок самооцінки та самоефективності.
6. Вправа «Закінчить фразу».

Хід проведення:

1. Феномен самоефективності (теоретичний блок)

Поняття й концепцію самоефективності запропонував і обґрунтував відомий американський учений Альберт Бандура. Самоефективність – це те, як людина оцінює власну ефективність у конкретній діяльності, почуття власної компетентності. На його погляд самоефективність впливає на форми поведінки, мотивацію, виникнення емоцій, які сприяють або перешкоджають успішності діяльності.

 Наявність високої самоефективності, тобто усвідомлення власної компетентності, впевненість у своїй спроможності, віра у можливості успішно виконати завдання, очікування успіху приводить до того, що така людина докладає більше зусиль для виконання справи, ніж та, яка зазнала серйозних сумнівів у своїх можливостях. Як наслідок такі уявлення про власну ефективність дають змогу досягнути кращого результату, сприяють самоповазі. Люди, які вірять у свою здатність розв’язувати проблеми, виявляють більшу наполегливість зустрічаючись з перешкодами. Психологи стверджують, що чим сильнішою є впевненість у своїх здібностях, тим наполегливішою людина буде у своїй діяльності. Експериментально з’ясовано, що учні з вищим рівнем самоефективності ставлять перед собою вищі цілі та докладають більше зусиль для їх досягнення.

 Навпаки, низька самоефективність, тобто сумніви у власній компетентності, очікування невдачі суттєво зменшує результативність діяльності, знижує самоповагу. Бандура стверджує, що ті, хто вважає себе не здатним досягнути успіху, мають слабку мотивацію та не можуть побудувати ефективну поведінку. Відсутність самоефективності може бути суттєвою перешкодою формування соціальної компетентності й активності людини. При певних обставинах брак самоефективності може навіть стати причиною невротичних розладів особистості.

 Для ілюстрації того, як саме діє самоефективність можна навести наступний приклад: якщо хтось не вірить у свою привабливість для протилежного полу та його самоефективність у сфері знайомства є низькою, то він прийде на вечірку в поганому настрої, зіпсує настрій оточуючим своїм похмурим виглядом, і його спроба познайомитися напевно буде невдалою. Але якщо самоефективність висока, то на вечірку людина вирушить у хорошому настрої, очікуючи веселого відпочинку. Спроба знайомства у такому стані ймовірно отримає позитивний розвиток, що, в свою чергу, зміцнить самоефективність у сфері знайомств і полегшить наступні знайомства.

 Ці висновки повною мірою стосуються і професійної діяльності педагога. Для успішності діяльності у нього повинні бути такі переконання:

•   я можу створити приємне враження, викликати довіру вихованця;
•   мені вдається досягати взаєморозуміння у спілкуванні;
•   я переконаю свого співрозмовника;
•   я досягну згоди.

2. Вправа «Родзинка» (практичний блок)

Мета: формувати у педагогів навички самопрезентації.

Учасникам пропонується одним реченням презентувати свою фахову діяльність, починаючи словами «Я не люблю хвалитися, але я ......».

3. Рівень самоефективності (теоретичний блок)

Дослідження самоефективності особистості в наш час стають все більш популярними та затребуваними у діловому світі.

Чому важливо підвищувати рівень самоефективності? Підвищення рівня самоефективності сприяє:

- позбавленню від специфічних й ірраціональних страхів і фобій (наприклад, страх змій та ін'єкцій), позбавлення від залежностей (куріння, алкоголь, наркотики);

- стабілізації і зміцненню психофізичного потенціалу особистості;

- зміни стилю життя;

- формуванню позитивної життєвої установки в цілому.

Переважна більшість людей можуть визначити цілі, яких вони хотіли б досягти, а також ті аспекти, які покращуються. Ставлення кожного з нас відіграє фундаментальну роль у процесі самоефективності. Багато з нас не розвивають необхідного ставлення до досягнення мети, а тому залишаються на півдорозі. А деякі навіть не намагаються передбачити невдачу. Самоефективність особистості відіграє важливу роль у вирішенні завдань.

Люди з сильним почуттям самоефективності бачать складні проблеми як завдання, які потрібно виконати. Вони розвивають більш глибокий інтерес до тих видів діяльності, в яких беруть участь. Вони швидко відновлюються від невдач і розчарувань і мають почуття прихильності до своїх інтересів і діяльності.

Навпаки, люди зі слабким почуттям самоефективності завжди уникають складних завдань. Вони вважають, що складні завдання та ситуації виходять за межі їхніх можливостей. Вони швидко втрачають впевненість у своїх особистих здібностях і концентруються на особистих невдачах і негативних наслідках.

4. Діагностування рівня самоефективності (практичний блок)

Для діагностування рівня самоефективності можна скористатися методикою           Р. Шварцер, М. Ерусалем. Шкала самоефективності складається з 10-ти тверджень, які респонденту пропонується співвіднести з ефективністю своєї діяльності.

Позначення респондентом клітини «абсолютно невірно» дає 1 бал; «скоріш невірно» дає 2 бали; «скоріш вірно» – 3 бали; «абсолютно вірно» – 4 бали. Отримання підсумкового результату здійснюється шляхом складання балів за всіма 10-ма твердженнями.

Отримані результати інтерпретуються таким чином: 36-40 балів – висока самоефективність; 30-35 балів – вища за середню; 25-29 балів – середня; 20-24 бали – нижча за середню; 19 і менше балів – низька.

5. Взаємозв’язок самооцінки та самоефективності (теоретичний блок)

Самоефективність та успішність діяльності особистості значною мірою залежать від її Я-образу та самооцінки. У цьому контексті дуже важливим є бажання та вміння людини здійснювати самопідтримку, яка б додавала їй внутрішні сили та мотивацію вчитись, змінюватись і рухатись далі, адже життя – це завжди тісне переплетення успіхів і невдач.

Відсутність задоволення, радості, натхнення в кожному дні – один із симптомів втрати людиною мотивації діяльності внаслідок зовнішньої критики її можливостей і результатів роботи; знецінення її бажань та ідей; браку похвали за її перемоги та здобутки; передчуття нею негативних змін і проживання складних життєвих обставин тощо. Подолати роздратування, вийти з пригніченого стану, відновити внутрішню гармонію та впевненість у собі, запобігти самовигоранню необхідно, та як?

Вважається, що всі свої «програми» людина пише власними думками, а оскільки «контрольний пакет» управління ними належить їй самій, то варто лише опанувати позитивне мислення для підвищення самооцінки, наприклад, через самопохвалу і самоподяку!

«Частіше хваліть себе!» – закликають психологи сьогодні, бо самопохвала:

- підтримує нашу внутрішню дитину, яку потрібно любити безумовно;

- конструктивно змінює свідомість, оскільки найбільш правдива і щира в емоційному плані;

- діє як антидепресант (поліпшує настрій, знімає почуття образи, безнадійності, розчарування і сум’яття; послаблює тугу, нервову напругу та тривогу; підвищує психічну активність);

- позитивно впливає на самовпевненість, самоствердження в комунікаціях з оточенням;

- налаштовує на сприйняття світу в яскравих і теплих тонах.

6. Вправа «Закінчить фразу» (практичний блок)

Мета: Підвищення самооцінки учасників

Учасники по черзі продовжують фразу:

- Мене завжди хвалять за те, що я…

- Краще за всіх я вмію…

- Мені було приємно, коли…

•   Я люблю себе за те, що я…
•   Я люблю свою роботу за те, що…