Синдром вигорання включає в себе 3 основних складники: емоційна виснаженість - відчуття емоційної спустошеності та втоми, викликане роботою. деперсоналізація (цинізм) - цинічне ставлення до праці та її об’єктів. редукція професійних досягнень - виникнення відчуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.
Основні методики, які можуть бути використані організаційними психологами при дослідженні теми емоційного вигорання: 1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка. 2. Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О.Рукавішнікова. 3. Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина - людина». 4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання». 5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання».
Реакції бувають: Фізичні - це головна біль, безсоння, втрата аппетиту. Психічні - це невміння концентруватися, постійна тривога, особливо в першій половині дня, установка на відчуття себе як жертви. Поведінкові - це триваючі спроби проявляти турботу, але не відповідні цьому почуття та дії. Емоційні – перепади настрою, підвищена роздратованість до оточуючих.
Методи гармонізації психофізичного стану: 1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло). 2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан). 3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду). Ганс Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.