Анотація 

 

Розвиток освіти, на сьогоднішній день, характеризується модернізацією навчання, його перетвореннями з метою підвищення ефективності на основі застосування інноваційних технологій. Основне завдання викладачів та науковці знайти сучасний підхід до навчального процесу, створювати та впроваджувати нові методи та технології навчання. Процес освіти у навчальних закладах має бути не лише пояснення, яке запам’ятовується або записується студентом, – це повинна бути і мислетворча, активна робота на заняттях та зацікавленість даним матеріалом.

В умовах сучасної ринкової економіки проблема формування кадрового потенціалу, здатного не лише протистояти всім змінам, що відбуваються в суспільстві, але й узяти на себе в майбутньому управління соціально-економічними процесами, стає основною лінією системи освіти. На сучасних студентів покладено весь тягар проблем, які необхідно буде вирішувати у вільному суспільстві цивілізованих конкурентних ринкових стосунків. Отож, спрямованість освітнього процесу на створення умов для виховання і навчання конкурентоспроможної особистості є стратегічним завданням сучасної освіти.

 Формуючи конкурентоспроможність майбутніх спеціалістів, викладачі мають на меті:

–   озброїти студентів знаннями, вміннями й навичками майбутньої професії; 

–   підсилити їх практичну підготовку та збереження високого теоретичного рівня;

–   розвивати в них творчі здібності, ініціативність, самостійність, гнучкість мислення;  – формувати фахівця-дослідника шляхом активного залучення студентів до навчальнодослідницької і науково- методичної роботи. 

Водночас у процесі навчання в студентів формуються необхідні їм професійні вміння.  ü Аналітичні: вміння проаналізувати обговорювані питання з різних позицій; систематизувати інформацію у вигляді схем, таблиць, графіків і рисунків; спостерігати, аналізувати й оцінювати; виявляти проблеми, що виникають; вносити конкретні пропозиції з вдосконалення професійної діяльності; аналізувати власну діяльність.  ü      Організаторські: уміння задіяти, об’єднати членів колективу для виконання творчого завдання; організовувати режимні процеси, трудову діяльність, заняття, самостійну діяльність; керувати поведінкою та діями колег, регулюючи їх; обирати найраціональніші форми організації професійної діяльності залежно від конкретної ситуації; організовувати власну діяльність. 

ü      Комунікативні: вміння мотивовано обстоювати власну позицію, з повагою ставитись до суджень інших студентів, усвідомлюючи продуктивну силу плюралізму думок; установлювати контакт із групою і особою; знаходити індивідуальний підхід до людей; регулювати взаємовідносини між ними; вирішувати конфліктні ситуації й усувати їх; обирати правильний тон і форму спілкування з іншими студентами, викладачами.

Таких професійних умінь студенти набувають на семінарських заняттях. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

 

Семінар (лат. – seminarium) перекладається як «розсадник», що у початковому значенні пов’язано з функціями «посівання» знань, які передавав учитель учням і які «визрівали» та «проростали» у їх свідомості.

У сучасних умовах семінарські заняття – один із основних видів занять не тільки з гуманітарних, а й технічних наук. 

Семінар – це особлива форма організації навчальних практичних занять, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію й закріплення теоретичного матеріалу. Це групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. 

Семінарські заняття – логічне продовження лекцій. Це важлива форма розвитку самостійності мислення, творчості студентів. 

Метою проведення семінарів є поглиблення, розширення й конкретизація знань, а також перевірка ефективності і якості їх засвоєння.

 Семінари проводяться із найскладніших питань (тем, розділів) навчальної програми з метою активізації пізнавальної діяльності студентів, оволодіння фундаментальними знаннями, формування самостійності суджень, уміння відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості. Нацих заняттях студенти навчаються точно оперувати науковими термінами, формулюваннями, робити висновки.

 Основними завданнями семінарського заняття є: 

–   розвивати пізнавальну активність і самостійність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

–   поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; 

–   сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. 

Семінарські заняття також є засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів, сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, навчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу. Особливу увагу тут приділяють розвитку навичок роботи з різноманітними джерелами, з яких студенти одержують додаткову інформацію, аналізу та узагальненню теоретичних матеріалів і корисного досвіду, формуванню вміння формулювати проблему та знаходити шляхи її розв’язання, професійно використовувати знання в умовах навчальної аудиторії.

 Семінар – активний метод навчання, у застосуванні якого повинна переважати продуктивно-перетворювальна діяльність студентів. Він повинен розвивати і закріплювати у молодих людей навички самостійної роботи, уміння складати плани теоретичних доповідей, їх тези, готувати розгорнуті повідомлення і виступати з ними перед аудиторією, брати участь у дискусії та обговоренні. Отож, семінар не зводиться до закріплення або копіювання знань, отриманих на лекції, його завдання значно ширше, складніше й цікавіше. 

Функції та різновиди семінарів

Провідною функцією семінарів є пізнавальна, яка відображає велике прагнення людського розуму до пізнання і виправдовує саме існування людини на землі.

 Пізнавальна функція – це вияв найбільш суттєвих знань про закони розвитку природи, суспільства і мислення та їх взаємозв’язок. Вона імплікує накопичення знань у студентів, формує уміння розробки теорії і методів наукових досліджень, методики і техніки збору та аналізу інформації.

 Виховна функція семінарів ґрунтується на пізнавальній, що властиво всьому навчальному процесу. Глибоке розуміння найбільшого теоретичного багатства, формування наукового світогляду тісно пов’язане з твердженнями гуманістичної моралі, сучасних естетичних критеріїв. Виховна функція встановлює зв’язок теоретичних знань із практикою, підсилює зворотний зв’язок студентів із педагогами, формує принциповість у судженнях, самокритичність, уміння, навички професійної діяльності та поведінки. Виховні можливості науки, зрозуміло, не реалізуються автоматично. Ними потрібно вміло скористатися за організації самостійної роботи студентів, через змістовну і гнучку методику проведення семінарських занять.

 Семінарам притаманна й функція контролю за змістовністю, глибиною та систематичністю самостійної роботи студентів, яка є допоміжною до вищеназваних функцій.

 Контролююча функція дозволяє систематично перевіряти рівень підготовленості студентів до занять, до майбутньої практичної діяльності, а також оцінити якість їх самостійної роботи. 

Саме на семінарі розкриваються сильні і слабкі сторони в опануванні студентами даних тем розділів ще задовго до іспитів. Це дає викладачеві можливість систематично аналізувати та оцінювати і рівень роботи групи в цілому, і кожного студента окремо, відповідним чином реагувати на негативні моменти у засвоєнні знань. 

Є чимало різновидів семінарських занять, які відрізняються і за змістом, і за формою організації роботи. 

Загалом семінари мають бути «розсадником знань», забезпечувати інтелектуальний розвиток студентів, формувати у них пізнавальну активність. 

Вони можуть проходити у таких формах:

–   фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

–   семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи навколо декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;  – комбіноване – співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта – підготовка доповідей та повідомлень.

За дидактичною метою семінари поділяються на заняття із: 

–   уведення в тему;

–   планування вивчення теми;

–   дослідження фундаментальних освітніх об’єктів; 

–   представлення та захисту освітніх досягнень; 

–   поглиблення, узагальнення і систематизації знань; 

–   контрольних та залікових семінарів;  – аналітичних семінарів. 

Крім цього, є класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони виконують у навчально-виховній роботі навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи: 

–   сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного матеріалу  – пов’язане неподільно з лекціями. 

З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати теми, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і зачитати їх на заняттях. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

Найпоширенішою та найпростішою формою семінару є семінар-бесіда, на якому студенти можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10–15 хв. Решта студентів і викладач ставлять запитання, що мають проблемний характер, і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: «Чому …?», «Як Ви вважаєте…?», «Чим можна пояснити… ?» тощо. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які висловлюють свою думку про реферат, про виступи товаришів, викладають суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Не бажано переривати або виправляти тих, що виступають. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Традиційно семінари-бесіди передбачають групову форму організації. Викладач взаємодіє з групою як із цілим, виконує навчальну функцію щодо всіх. Під час виступу студента зберігається груповий спосіб спілкування. Недоліками такої організації можуть бути такі: – студенти, які виступають, демонструють індивідуальні знання, тому спілкування практично відсутнє; – часто відсутнє співробітництво та взаємодопомога. Спроба допомогти тому, хто виступає, розцінюється як підказка, заборонений прийом, порушення дисципліни; – немає особистісного включення студентів у навчальну діяльність; – зменшується їх інтелектуальна активність; – дистанція між викладачем і студентами формує бар’єри спілкування; – студенти мають можливість не висловлюватися, займатися під час семінару іншою роботою. Подана форма організації семінару ставить студентів у пасивну позицію, їх мовна активність зводиться до мінімуму. Немає можливості формувати навички професійного спілкування і взаємодії, які потрібні у майбутній діяльності. Отож, групова форма спілкування на занятті не є адекватною моделлю відносин людей в колективі, на виробництві і не відповідає вимогам підготовки фахівців. Пошуки адекватних форм призвели до колективної форми організації семінарського заняття. Ця форма відображає особливості сучасного професійного спілкування на виробництві. 

До таких семінарів можна віднести: семінар-дискусія, форум, дебати, симпозіум – діалогічне спілкування учасників, у процесі якого через спільну участь обговорюються і вирішуються теоретичні та практичні проблеми вивчених тем. На обговорення виносяться найбільш актуальні проблемні питання досліджуваної дисципліни. Кожен із учасників дискусії має навчитися точно висловлюючи свої думки в доповіді або виступі з питання, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію. Це привчає студентів самостійно мислити, сприяє розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до виваженої аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших. Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які здобуваються студентами на лекціях і під час самостійної роботи. Важливо навчити студентів культурі спілкування та взаємодії. Потрібно розрізняти «діалогічне» спілкування, коли кожен веде свою «партію», і власне діалог, коли йде спільний розвиток теми дискусії. 

Частиною семінару-дискусії можуть бути елементи «мозкового штурму», «ділової гри». 

У першому випадку учасники семінару намагаються висунути якомога більше ідей, не критикуючи їх, а потім з них виділяються головні, які заслуговують найбільше уваги, обговорюються і розвиваються. 

У другому випадку семінар проводиться за наперед розробленим сценарієм. Можна ввести ролі ведучого, опонента, рецензента, логіка, психолога, експерта тощо залежно від того, який матеріал обговорюється. Ведучий семінару-дискусії отримує повноваження ви- кладача з керівництва дискусією, стежить за аргументованістю і коректністю висловлювань, регламентом тощо. Опонент чи рецензент відтворює процедуру опону- вання, тобто переказує позицію доповідача, знаходить її вразливі, спірні аспекти або помилки, пропонує відповідний варіант рішення. Логік виявляє протиріччя і логічні помилки в міркуванні доповідача і опонентів, уточнює поняття, аналізує хід доказів, правомірність висування гіпотези і т.д. Психолог обговорює продуктивність взаємодії, коректність обговорення, не допускає неделікатної поведінки і стежить за правилами діалогу. Експерт оцінює продуктивність дискусії, дає характеристику спілкування її учасників, висловлює думку про особистий внесок того чи іншого учасника в дискусію тощо. Функції психолога і експерта перетинаються. Особлива роль у такому семінарі належить викладачеві. Викладач повинен: – визначити коло проблем і питань, що підлягають обговоренню; – підібрати основну та додаткову літературу з теми семінару для доповідачів і тих, хто виступає; – розподіляти форми участі та функції студентів у ко- лективній роботі; – готувати студентів до вибраної рольової участі; – керувати роботою семінару; – підводити загальний підсумок дискусії. 

Семінар-«круглий стіл» – запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми. 

Наукові семінари характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок. Дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково- пошукову роботу. Проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо.

 Семінари з використанням ігрових ситуацій проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: «Що, де, коли?», «Брейн-ринг», «КВК» та ін.). Ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій. На них студенти- доповідачі виконують роль експертів із того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-х осіб. Слухачі, які не згідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виконують роль опонентів. Веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо. 

Різновидами рольових ігор є семінар-дискусія, та прес-конференція, під час яких студент, що виконує роль прес-секретаря, веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам із проблем, що винесені на розгляд семінару. 

Міжпредметні семінари проводяться одним або різними викладачами і передбачають обговорення навчальної інформації, яка є предметом вивчення декількох дисциплін. На таких семінарах здійснюються співробітництво і взаємодопомога, кожен студент має право на інтелектуальну активність, зацікавлений в досягненні спільної мети семінарів, бере участь у колективному формуванні висновків і рішень. В умовах спільної роботи студент займає активну позицію. 

Проведення заняття у вигляді дискусії передбачає формування малих груп – поділ студентів на малі групи по 4–5 осіб у кожній з метою подальшої спільної роботи. Це слід робити на початку заняття задля економії часу та збереження робочої атмосфери впродовж заняття.

На семінарі оцінюються не мовчання, а активність і результативність. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію впродовж заняття, яка стимулює їх мислення, бажання брати участь в обговоренні.

Даний семінар проведено у вигляді брейн-рингу

Брейн -ринг - є одним з видів ігрової технології. Він передбачає високий рівень мотивації, потреба в засвоєнні знань, результативність. В результаті проведення брейн рингу реалізуються наступні функції:

*                    розважальна (розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес, змагальність);

*                    комунікативна: (уміння спілкуватися);

*                    самореалізація (прояв індивідуальних якостей);

*                    ігротерапевтична (подолання різних труднощів); 

*                    діагностична (виявляються прогалини знань);

*                    соціалізації (включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського буття).

Дана форма проведення заняття відноситься до нетрадиційних і має істотним ознакою – чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, що характеризується навчально-пізнавальною спрямованістю.

Мета проведення брейн -рингу: 

-   систематизація знань по даній темі;

-   забезпечити розвиток інформаційної і комунікативної культури студентів;

-   забезпечити осмислення учнями професійної значущості матеріалу, що вивчається; 

-   збагатити досвід студентів у максимально можливому для них діапазоні;

-   формування умінь ставити запитання;

-   формування умінь відповідати в емоційно напруженій обстановці; 

-   навчання поважного ставлення до суперника при різних точках зору

-   виховання відповідальності, спостережливості, уваги, пам'яті, розширення кругозору.

Метою проведення семінару з дисципліни «Технологічні основи зварювання плавленням» 

— закріпити знання з понять зварювання;

— поглибити уявлення про організацію робочого місця зварника;

— організувати діяльність учнів з поглибленого вивчення і закріплення умовних позначень марки електрода та зварювального дроту;

— забезпечити застосування учнями знань та вмінь з предмету. 

За тиждень доводиться до відома студентів інформація про майбутній семінар в групі. Вказується тема, дата, час, місце проведення та склад учасників. (Група ділиться на три команди).

Викладач починає заняття, повідомляє тему, мету і коментує їх, спонукає інтерес.

Призначаються члени журі.

Повідомляється організаційний регламент і правила ведення гри. 

Після кожного конкурсу журі приймає рішення і оголошує бали.

За підсумками всіх конкурсів підбиваються підсумки, робляться висновки. Дана ігрова технологія вимагає часу для підготовки з боку педагогів і студентів.

Результативність виправдовує витрачений час, якщо всі сторони підготувалися добре.

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема заняття  : Теоретичні основи зварювання плавленням та зварювальні   матеріали

                           

Мета заняття:  навчальна: узагальнити та систематизувати знання студентів з призначення, класифікації та застосування методів зварювання та зварювальних матеріалів;

виховна: виховання професійної свідомості, конкурентоспроможності, впевненості в собі та відповідальності;

розвиваюча: сприяти розвитку і активізації розумової діяльності студентів при застосуванні інформаційних технологій. методична: використання роздаточного матеріалу назанятті дисципліни зварювального циклу 

Міждисциплінарні зв'язки:

 забезпечуючи: «Матеріалознавство» «Фізика» , «Хімія», « Інформатика». забезпечуємі: «Виготовлення зварних конструкцій», «Зварні конструкції» , «Охорона праці», «Контроль якості зварювання», «Технологічне устаткування», «Обладнання електричного зварювання плавленням», «Газополум’яна обробка матеріалів», виробнича практика, переддипломна практика, курсове та дипломне проектування.

Тип заняття : семінар

Вид заняття : брейн-ринг

Обладнання: мультимедійне устаткування, комп'ютер, роздатний матеріал

Список рекомендованої літератури

1.                 Думов С.І "Технологія електричного зварювання плавленням" , Л. "Машинобуд", 1987р.

2.                 Глізманенко Д.Л. Газове зварювання та різання металів. – К.: Техніка, 1971р.

3.                 І. В. Гуменюк, О. Ф. Іваськів „Технологія електродугового зварювання” Київ – 2006

4.                 Китаев А.М., Китаев Я.А. Довідникова книга зварника. – М.: Машинобуд, 1985 г. –

256 с.

5.                 http://www.ukrtechno.info/index.php?mod=text&txnode=160&uitxt=257

6.                 http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16590

7.                 http://vseslova.com.ua/word/Зварювальні_матеріали-94557u Структура заняття

1.Організаційна частина      

•  взаємне привітання викладача і студентів, психоемоційний настрій; 

•  перевірка готовності аудиторії і студентів до заняття;

•  запис у журналі.

 Представлення жюрі

 

2.Повідомлення теми,  формулювання мети та основних завдань         

Тема заняття : Теоретичні основи зварювання плавленням та зварювальні                            матеріали 

Мета заняття: узагальнити та систематизувати знання з призначення, класифікації та застосування методів зварювання та зварювальних матеріалів.

 

3. Основна частина

 

1.   конкурс Командам на домашнє завдання було  необхідно вигадати назву команди і придумати девіз. Оцінюється оригінальність та професійність.

Конкурс оцінюється - 2 бали.

 

2.   конкур «РОЗМИНКА»

1.                 Як називається нероз`ємне з`єднання, виконане зварюванням (зварне з`єднання)

2.                 На які види поділяються електроди (плавкі, неплавкі)

3.                 По типу дії дуга може бути (прямої дії та косвеної дії)

4.                 Здатність матеріалів для виготовлення зварних конструкцій називають (зварюваність)

5.                 Робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт називають (зварювальний пост)

6.                 За умовами спостерігання за процесом горіння дуга може бути (відкрита, закрита та напіввідкрита)

7.                 Металевий або неметалевий стрижень, призначений для підведення струму до зварювальної дуги - це (електрод).

8.                 Ділянка зварного з`єднання, утворена в результаті кристалізації металу зварювальної ванни називається (зварний шов).

9.                 Процес при якому в газі з” являються позитивні та негативні іони називають (іонізацією)

10.             Ділянка зварного шва, яка при зварюванні знаходиться в рідкому стані називається  (зварювальна ванна);

11.             З яких операцій складається підготовка деталей до зварювання (очищення; випрямлення; різання; розмітка; складання).

12.             Назвати види покриття електродів та їх позначення (кисле- А, основне-Б, целюлозне-Ц, рутивлове Р, смішане- подвійне позначення, тоб то пишуть дві букви,  інші- П)

13.             Сплав заліза з вуглецем від 0,01 до 2,14% це- (сталь);

14.             Метал, який підлягає з`єднанню зварюванням називають (основний метал);

15.             Сплав заліза з вуглецем від 2,14 до 6,67% це- (чавун);

16.             По способу виготовлення флюси поділяють на – (плавлені та неплавлені)

17.             Ділянка електричного кола, на якій проходить спад напруги (зварювальна дуга)

18.             Як називається дуга, яка горить між електродами і є стиснена газом (плазмова дуга)

19.             З яких частин складається зварювальна дуга (катод, анод, стовб дуги)

20.             Згідно якого закону відбувається процес нагрівання мталу (закону Ленца–Джоуля)

21.             Що застосовують для захисту очей зварника (щиток, маска)

22.             За будовою крупинок флюси поділяють на (керамічний або цементуючий, пемзовиднй та стекловидний) 

23.             Що в сталі 20ХГС, позначає число 20? (відсоток вуглецю)

24.             За яким ДОСТом випускається стальний зварювальний дріт (2246-70)

25.             Залежність напруги на дузі при постійній її довжині від сили зварювального струму є ... (вольт-амперна характеристика)

26.             Які компоненти вводять в склад покриття електродів (стабілізуючі, легуючі, шлакоутворюючі, газоутворюючі, розкислючі, цементуючі, зв” язуючі) 

27.             Залежно від рівня механізації зварювання може бути (ручне, напіватоматичне, автоматичне).

28.             Які гази використовують для зварювання плавленням (аргон, гелій, вуглекислий газ, азот)

Конкурс оцінюється - 1 питання – 1 бал.

 

3. конкурс «СКЛАДИ СЛОВА» Студентам надається набор літер та пропонується з них скласти слова ( наприклад)

-   ЗВАРЮВАННЯ  - ЕЛЕКТРОД  - ДУГА  - СТАЛЬ  - НАПРУГА - СТРУМ

-   ПЛАВЛЕННЯ – ІОНІЗАЦІЯ – ЕЛЕКТРОН - МЕТАЛ

 Конкурс оцінюється - слово – 2 бали

 

4. конкурс «РОЗШИФРУЙ УМОВНЕ ПОЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОДУ ТА МАРКУ

ЗВАРЮВАЛЬНОЇ ДРОТУ»

Э46- АНО - 4 - 4,0 – УД1       ГОСТ9466-75,ГОСТ9467-75

Е430(3)-Р21             

Св 08ГА

 

Э09М- УОНИ 13/15М-5,0-ТС                ГОСТ9466-75, ГОСТ9467-75

Е-550/56-(1,2)-А40                                        

Св 10ГА

 

Э46А – АНО-1 – 4,0 - ЛС                  ГОСТ 9466-75 ГОСТ 9467-75

Е 410 – Р24                                          

Св-06Х19Н9Т

Конкурс оцінюється – 4 бали

 

Відповідь

Э46- АНО - 4 - 4,0 – УД1       ГОСТ9466-75, ГОСТ9467-75

Е430(3)-Р21                             

Э 46- Тип електроду, який встановлюється стандартом

АНО-4- марка електроду за ТУ або паспортом

4,0 – діаметр електроду

У- призначення електроду. В даному випадку електрод застосовують для         зварювання вуглецевої сталі

Д – товщина покриття електроду, в даному випадку електрод має товсте покриття

1 – група якості по вмісту сірки та фосфору в наплавленому металі

Е430(3) – група індексів, яка характеризує наплавлений метал по тимчасовому опіру

Р – вид покриття електродів. В даному випадку електрод має рутилові покриття 2- використання даного електрода можливе в усіх положеннях простору, крім       вертикального з зверху вниз

1-      Даним електродом можливо варить на любій полярності змінного струму ГОСТ9466-75 – даний ГОСТ визначає класифікацію, розміри та загальні технічні          вимоги на покриття

ГОСТ9467-75 – ГОСТ, який регламентує вимоги до даного типу електродів Св - 08ГА

Св – зварювальний дріт;

08 – 0,08% вуглецю;

Г       – 1% марганцю;

А– підвищена чистота металу дроту

 

Э09М- УОНИ 13/15М-5,0-ТС                ГОСТ9466-75, ГОСТ9467-75

Е-550/56-(1,2)-А40                                        

Э09М - Тип електроду, який встановлюється стандартом

 УОНИ 13/15М- марка електроду за ТУ або паспортом

5,0- діаметр електроду

Т- призначення електроду. В даному випадку електрод застосовують для         зварювання легованих теплостійких сталей

С -  товщина покриття електроду, в даному випадку електрод має середнє          покриття  

 Е-550/56(1)- група індексів, яка характеризує наплавлений метал по тимчасовому опіру              А- вид покриття електродів. В даному випадку електрод має кисле покриття 4- використання даного електрода можливе лише для виконання швів у нижньому        положенні, або положенні «в лодочку»

0  - Даним електродом можливо варить на зворотній полярності змінного струму ГОСТ9466-75 – даний ГОСТ визначає класифікацію, розміри та загальні технічні          вимоги на покриття

ГОСТ9467-75 – ГОСТ, який регламентує вимоги до даного типу електродів

Св - 10ГА

Св – зварювальний дріт;

10– 0,1% вуглецю;  Г – 1% марганцю;

А – підвищена чистота металу дроту.

 

           Э46А – АНО-1 – 4,0 – ЛС         ГОСТ 9466-75 ГОСТ 9467-75

           Е 410 – Р24                                 

Э46А – тип електрода міцнісна характеристика 460 МПа;

АНО – 1 – марка электрода;

4,0 – діаметр электрода;

Л – за призначенням: зварювання легованих сталей;

С – за товщиною покриття: з середнім покриттям;

Е       410 – група індексів, яка вказує на міцнісні характеристики шва;

 Р – за видом покриття: рутилові;

2 – за допустимими просторовими положеннями;

4 – за родом та полярністю зварювального струму: постійний струм будь-якої

Полярності

Св-06Х19Н9Т

06 – вміст вуглецю у сотих долях відсотків (0,06 %);

Х – хром, вміст 19 % 

Н – нікель в кількості 9 %;

Т – титан- 1% 

19 % хрома;

 

5                  конкурс За 5 хвилин написати найбільш можливу кількість слів - іменників зі зварювання.

Виграє команда яка більше згадає слів зі зварювання.

Конкурс оцінюється – 3 бали.

Наприклад:

Зварювання, дуга, трансформатор, кристалізація, шов, ванна, зазор, кратер, сталь, дріт, маска, електродотримач, електрод, пост, рекристалізація, прохід, ванна, очищання і т. д.

 

6                  конкурс розгадай кросворд Оцінюється – 5 балів Питання кросворду:

1.                 Металевий, або неметалевий стрижень, призначений для підведення струму до зварювальної дуги. електрод

2.                 Матеріал для дугового зварювання.  флюс

3.                 Операція підготовки деталі до зварювання. очищення

4.                 Процес одержання нероз`ємного з’єднання шляхом встановлення міжатомних зв`язків між зварюваними частинами. зварювання

5.                 Ділянка електричного кола по якій проходить спад напруги і яка поділяється на три області. дуга

6.                 Частина електрода, призначена для стабілізації горіння дуги. покриття

7.                 Вид зварного з`єднання. таврове

8.                 Засіб для захисту очей та обличчя зварника від променів електричної дуги. маска

9.                 Матеріал для всіх видів зварювання плавленням і виготовлення електродів. дріт

 

4. Підведення підсумків 

Оголошення результатів проведення семінару. Нагородження перемежців