Етапи сенсорного сприйняття:дія подразника на периферичні рецептори; перетворення енергії стимулу в електричні сигнали – потенціали дії, що виникають в первинному сенсорному нейроні; подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях сенсорної системи;виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді образів або словесних символів.
Організми, які використовують електричну сенсорну систему: качкодзьоб, скат, гнатонем (нільський слоник)Цікавою адаптацією для пошуку їжі в умовах низької ефективності органів зору є використання спеціалізованої сенсорної системи. Чутливі електрорецепторні органи активно використовують акули і скати. Скати взагалі не можуть без них обходитися, бо їхній рот розташований на нижній стороні тіла, а очі — на верхній, і бачити свою здобич вони не можуть навіть теоретично. Представником ссавців, здатним активно використовувати електрорецепцію, є качкодзьоб. Саме завдяки електрорецепторам він може знаходити здобич на дні водойм, де шукає собі їжу.
Магнітореце́пція— це чуття, яке дає організмові змогу відчувати магнітне поле, що дозволяє визначати напрямок руху, висоту, або розташування на місцевості. Це відчуття розглядається як пояснення феномену біонавігації у безхребетних та комах, а також як засіб розвитку в тварин орієнтування у регіональних екосистемах. При застосуванні магніторецепції як засобу й способу навігації, організм має справу із виявленням магнітного поля Землі та його напрямку. Магніторецепцію спостерігали у бактерій, у таких безхребетних як плодові мухи, лобстери та медоносні бджоли. Це відчуття також присутнє і у деяких хребетних, зокрема — птахів, черепах, акул та деяких скатів. Твердження про присутність магніторецепції у людини є контроверсійним, і досі не було підтверджене науково. Свійські голуби можуть знайти дорогу додому, використовуючи свою здатність відчувати магнітне поле Землі та інші зовнішні сигнали, які допомагають їм в орієнтуванні.