Серія уроків за темою "Мольєр. "Міщанин-шляхтич". Тематика та проблематика. Образи комедія. Засоби комічного" ( за новою програмою (8 клас)

ТЕМА: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КОМЕДІЇ «МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ».

 ТЕМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ

Мета: ознайомити учнів з історією створення комедії «Міщанин-шляхтич», повторити особливості класицизму як літературного напряму; познайомити учнів із сюжетною основою, інтригою комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», тематикою та проблематикою твору; поглибити знання з теорії літератури; продовжувати формувати навички аналізу драматичного твору; розвивати навички критичного мислення; виховувати інтерес до вивчення літератури, відповідальність за власні вчинки.

Обладнання: портрет Ж. Б. Мольєра, твір Мольєра «Міщанин-шляхтич», картки для групової роботи, жеребки для поділу.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Ми наносимо порокам тяжкий удар,

виставляючи їх на загальне посміховисько.

Найкраще, що я можу зробити,— це, висміюючи,

викривати пороки мого століття.

Ж. Б. Мольєр

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за домашнім завданням

Що називається комедією? (Комедія — драматичний жанр, у якому конфлікт, дія, характери, ситуації постають у смішних, комічних формах. Комедія висміює суспільні явища, людські вади.)

Комедія в ієрархії жанрів класицизму — це високий чи низький жанр? (Низький)

Що ви знаєте про комедію масок, або комедію дель арте? (Італ. commedia dell’arte — професійна комедія — різновид італійського імпровізованого народного театру епохи Відродження, що успадкував традиції римської доби. Персонажі комедії масок були втіленнями комічного гротеску, буфонади, яскравого видовища карнавального типу. Як театральний жанр комедія масок вплинула на творчість Мольєра.)

Чим комедія ситуацій відрізняється від комедії характерів? (У першій перевага віддається подіям, хитромудрій інтризі. У другій висміюються характери. У деяких комедіях поєднуються обидва компоненти.)

Які комедії Мольєра найбільш відомі?

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. На відміну від трагедії, де зображувалися королі, полководці, герої, комедія змальовувала звичайне повсякденне життя. Вона показувала дрібних дворян, бюргерів, прислугу. Саме в їхньому середовищі Мольєр знаходив кумедні риси в поведінці, характерах, способі життя і життєвих прагненнях. Завдяки правлінню Людовіка XIV престиж дворянства піднявся дуже високо. Нерідко заможні купці купували собі дворянські титули. Титул дворянина для рядового бюргера був символом величі та витонченості. Мольєр же намагався показати, що нічого високого у дворянстві немає: дворяни можуть бути обмеженими, неправдивими, грубими і примхливими. Так само він висміював жадобу до наживи, прагнення бюргерів будь-що потрапити у вищий світ. Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф сьогоднішнього уроку. Слова самого драматурга будуть своєрідним ключем для розуміння п’єси «Міщанин-шляхтич», яка вже понад 300 років не сходить зі світової сцени. Саме з цією п’єсою ми сьогодні знайомитимемося. (Учні записують тему та епіграф уроку.)

ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Розповідь учителя.

1.   Історія створення комедії69 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-агою. Турків змусили довго чекати, а потім

Мал. 1 «Міщанин-шляхтич» у Версалі.

Гравюра Антуана Лепорта. – середина ХVII століття

запросили їх до галереї Нового Палацу, прибраної надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а його вбрання прикрашали діаманти на чотирнадцять мільйонів ліврів. Однак Солиман-ага та його почет не виказали очікуваного захоплення. Турецькі посли зробили вигляд, начебто в Туреччині всі носять костюми з діамантами. Поведінка гостей не сподобалася королю, і він наказав придворному драматургу Мольєру і композитору Люллі написати п’єсу, в якій би висміювалися турки. Так був створений «Міщанин-шляхтич».

Прем’єра п’єси відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після вистави комедію критикували з усіх боків, бо зрозуміли, що у творі висміювалися не стільки турки, скільки представники аристократії та буржуа, які хотіли здобути дворянські титули. Адже п’єса являла собою пародію на мораль і спосіб життя вищих кіл суспільства. Найбільше обурення у великосвітської публіки викликав образ Клеонта, котрий не тільки не приховував свого низького походження, а навпаки, підкреслював його, проголошуючи, що титули і звання не мають жодного значення, бо головне для людини — це її розум та високі моральні якості.

2. Тематика комедії «Міщанин-шляхтич»

«Міщанин-шляхтич» — яскравий зразок «високої комедії». Незважаючи на те що п’єса була написана в жанрі «комедії балету» (за вказівкою короля до неї було включено турецькі танці), Мольєр зумів зробити так, що танцювальні сцени у сюжеті перетворилися лише на зовнішню прикрасу сатиричної за змістом комедії.

Спираючись на закони класицизму, що панували на той час у літературі, драматург створює комедію характеру, виписуючи її на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — це всі персонажі п’єси, за винятком головної дійової особи Журдена. Адже лише через дії та розмови персонажів можна дізнатися про традиції та звички суспільства. За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними.

У «Міщанині-шляхтичі» основною темою комедії Мольєр обрав спробу буржуа на ім’я Журден будь-що стати знатним дворянином.

Зауважимо, що до цього головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сім’ю, гроші, здоров’я. Однак у його свідомості глибоко закріпилася думка про перевагу дворянства над усіма іншими станами в державі. Тож на момент дії у п’єсі мрія бути одним із представників «вищого світу» стає для Журдена сенсом його життя. Припинивши займатися справами, Журден наймає собі вчителів, які, кепкуючи з нього поза очі, навчають Журдена за величезні гроші всього, що треба знати у дворянському середовищі. У сценах навчання дворянських «наук» прагнення наслідувати аристократів драматург висміює з особливою силою. Мольєр показує, що Журден не лише не дізнався нічого нового, а й припинив розуміти нормальні людські стосунки. Автор сміється не із запізнілого потягу до наук — йому неприємні люди, які схиляються перед фальшивими кумирами.

У своєму прагненні «одворянитися» Журден втрачає власну гідність, перетворившись на блазня. Достатньо згадати появу пана Журдена вранці перед слугами і вчителями. Його обличчя просте і грубе, а на голові — нічний ковпак. Вузькі панчохи ледве натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх усього халат з барвистої індійської тканини, — так зодягнений новоявлений шляхтич.

Журден перестає бути собою. Герой вважає істиною будь-яку дурість, тільки б це просувало його до «вищого світу». У сцені з підмайстрами, які вдягають його в нове «панське» вбрання, щедрість замовника зростає в міру того, як часто до нього звертаються «Ваша милість», «Ваша світлість», «Ваша вельможність».

Утім, Мольєр до свого героя ставиться неоднозначно. Адже від природи Журден тямущий, знає ціну копійці, розуміється на людях (бачить наскрізь шахрая-кравця). Сцена складання листа маркізі Дорімені, коли він рішуче відкидає надмірно роздуті варіанти послання, свідчить про ясність думки і кмітливість Журдена. Біда міщанина, в тому, що він обрав неправильний зразок для наслідування. До того ж у Журдена є багато чого, чим він справедливо може пишатися: достаток, уміння порядкувати справи, розумна дочка, повага представників свого стану, які підтримували його, поки той «не втратив глузд на знатності».

Готовий навіть «відрубати два пальці на руці, аби тільки народитися графом чи маркізом», Журден доходить до того, що не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у мамамуші». Всі герої отримують те, чого прагнули: три пари одружуються (Клеонт і Люсіль, Дорант і Дорімена, Ков’єль і Ніколь), а Журден стає, хоч і химерним, але дворянином. Мольєр не показав, як поводитиметься Журден, коли відкриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, автор і не ставив собі це за мету.

Висміюючи простакуватого героя, Мольєр одночасно викриває і аристократичну верхівку, показавши в особі графа Доранта і маркізи Дорімени їх суспільну та моральну нікчемність, а також матеріальну залежність від буржуазії. Граф Дорант — шахрай, який ошукує Журдена, користуючись його грошима. Крім дворянського титулу, в нього нічого немає, тож і доводиться колишньому аристократу лестити дурнуватому багатієві, аби мати можливість задовольняти свої потреби. Власне, й Дорімена покохала Доранта лише після того, коли отримала дорогий подарунок.

Як бачимо, про справжні почуття тут і не йшлося. Натомість на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков’єль. Саме вони втілюють у комедії мольєрівський ідеал гармонійного поєднання справжньої гідності, чесності та освіченості. Змальовуючи смішні ситуації, у які потрапляє бідолашний Журден, Мольєр узагальнює суспільні явища, не забуваючи про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.

Мольєрівська комедія містить багато ознак класицизму (захист високих моральних ідеалів, що передбачає покарання вад і перемогу чеснот, протиставлення негативних та позитивних персонажів, дотримання правила трьох єдностей). Однак «король французької комедії» був і новатором у драматургії. Це виявилося у введенні в п’єсу живої народної мови, вільному ставленні до правила трьох єдностей та до суворих жанрових вимог.

3. Проблематика твору, його загальнолюдське значення.

Остання «висока комедія» Мольєра написана в жанрі комедії-балету. Увівши на замовлення короля турецькі танці, Мольєр не порушує основної структури комедії. Особливість комедії полягає в тому, що «комедія характеру» подана на фоні «комедії звичаїв». Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Журдена. Звичаї можуть представити тільки всі персонажі разом. Як представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. Такі риси, навіть комічно загострені, не порушують правдоподібності характеру. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру в п’єсах Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Такими були Дон Жуан і Оргон, Тартюф і Альцест. Такий і Журден, буржуа, який вирішив стати шляхтичем.

Автор майстерно поєднав соціальний зміст із любовною інтригою, що зробило його п’єсу цікавою для глядачів. У захопливій розважальній формі він повчав публіку, нагадуючи про людську гідність, про необхідність долати ниці пристрасті й зберігати за будь-яких обставин честь, розум і власну особистість.

Комедія-балет — жанр, створений Мольєром для придворних розваг. Але драматург наситив його гострим викривальним пафосом. Музичні й танцювальні номери сприяли поглибленню характеристик героїв, розкривали абсурдність їхньої поведінки та аморальність вчинків. Церемонія посвяти в «мамамуші» стала кульмінацією комедії, оскільки манія Журдена сягає у цій сцені крайньої межі, і вся безглуздість його намагань та моральна ницість виявляються особливо яскраво.

IV. РОБОТА З ТЕКСТОМ ТВОРУ

Загальний огляд комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Робота в групах: «5×5×5» (різновид «Ажурної пилки», «Джиг-со»).

Методичний коментар

Клас об’єднується в групи (кількість груп відповідає кількості осіб у групі), наприклад, жеребкуванням А1, А2, …Б1, Б2, …В1, В2, …Г1, Г2, …Д1, Д2…Д5.

Спочатку групи об’єднуються за літерою. Кожна група отримує від учителя картку з інформацією, яку необхідно опрацювати, вибрати найголовніше, коротко занотувати в зошити і передати інформацію іншим (записи вести обов’язково!). На цей вид роботи

відводиться 10 хв.

На другому етапі учні перегруповуються за числовим показником. У новостворених групах по черзі, відповідно до порядкового номеру літери (попередній поділ), вони передають інформацію, опрацьовану в попередній групі. Доповнюються записи в зошитах.

Після завершення цього етапу уроку учитель проводить перехресне опитування.

Тексти для опрацювання

Група А. Остання визначна комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич» (1670) написана в жанрі «комедії балету»: за вказівкою короля до неї були включені турецькі танці. Мольєр зміг, вводячи танцювальні сцени в сюжет комедії, зберегти єдність її структури. Основний закон структури полягає в тому, що комедія характеру розвивається на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — усі герої комедії, за винятком пана Журдена, головної дійової особи. Сфера звичаїв — традиції, звички суспільства. Персонажі — дружина й дочка Журдена, його слуги, учителі, аристократи Дорант і Доримена, які мають за мету нажитися за рахунок багатого буржуа Журдена. Вони наділені характерними рисами, але не характерами; ці риси комічно загострені, але є правдоподібними. Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комедійний персонаж. Особливостями мольєрівських персонажів є те, що вчинки героя виходять за рамки природного, розумного порядку. Такими є всі герої п’єс Мольєра — герої найвищою мірою чесні й безчесні, мученики шляхетних пристрастей і дурні. Таким є Журден, буржуа, який вирішив стати дворянином.

Група Б. Комедії передувала увертюра, по закінченні якої на сцені з’являлися вчителі музики й танців, вони надзвичайно задоволені, що відшукали собі багатого покровителя — пана Журдена, прихильного до дворянства й світського поводження. Так одразу ж, із перших реплік п’єси, визначається її основна тема. Журден марить стати знатною особою. Ця мета визначає всі його помисли, бажання й діяльність, повністю підкоряє його натуру, стає сенсом його життя. Знаменним є перший вихід пана Журдена: одягнувшись так, як вбирається знать,— він упевнений, що його мрія — мрія стати дворянином — стає дійсністю. Пан Журден охоче входить у нову роль і справді вважає себе гідним цього звання. Він дружить з людьми, близькими до королівського двору. Але що впевненіше поводиться Журден, то стає пихатішим і тим комічнішим виглядає його бажання бути аристократом. Що ж спричинило

«божевілля» пана Журдена? А те, що його уявлення про виключне значення дворянства були облудними. І тому сатира народжувалась з кричущої невідповідності суджень про велич і шляхетність знаті і справжнього значення панівного стану.

Група В. Сміючись над Журденом, який прагне стати аристократом, Мольєр одночасно сміявся і з того ідеалу, що його вигадав для себе Журден. Але хоч як намагався шляхтич Журден не бути схожим на самого себе, все ж таки він залишався колишнім. Позичаючи графові гроші, він рахує їх до останнього су; сварячись із кравцем, служницею або дружиною, він вдається до лайки і навіть до бійки, забуваючи про всі «великосвітські» уроки; прагнучи вивчати науки, він вибрав ту з них, у якій бачив практичну необхідність; просту веселу пісеньку любив більше, ніж тужливий спів. Його бажання отримати дворянство не було хитрим розрахунком буржуа, суб’єктивно воно ставало щирою мрією, яка оволоділа Журденом. Це призводить до того, що шановний пан Журден легко вступає в останній, буфонадний акт комедії і вільно діє у маскараді посвячення в сан «мамамуші». Дарма, що його лупцюють палками, зате він досяг бажаної мети. І дуже знаменно, що в цій атмосфері загальних веселощів лунають серйозні слова, що відверто виражають позицію автора.

Група Г. На запитання, яке ставить Журден Леонту, нареченому своєї доньки Люсіль, дворянин він чи ні, Леонт не без гордощів відповідає, що він нe має наміру привласнювати собі дворянське звання і не є дворянином. Він прослужив шість років у армії й відчуває себе корисним державі й суспільству. Шляхетність Леонта, на думку Мольєра, набута його способом життя і діяльностю, тоді як поведінка змальованих у п’єсі аристократів — графа Доранта й маркізи Доримени — повністю позбавлена шляхетності, що булла надана їм від народження. У загальній композиції п’єси завданням карнавального фіналу є осміяння ганебної і вульгарної пристрасті до «одворянення» — пан Журден стає загальним посміховиськом. Звичайно, Журден — зовсім не такий дурень, за якого його мають усі персонажі комедії, і вже зовсім не такий старий дурень, аби пояснювати його вчинки поважним віком (йому лише трохи за сорок). До того ж вікові особливості, як і дурість,— не предмет комедії.

Група Д. На прем’єрі «Міщанина-шляхтича» 14 лютого 1670 року, влаштованої для Людовіка та його двору в королівському замку Шамбор, «дуже» сміятися не поспішали. Адже першим при дворі сміявся король. А він — ані під час вистави, ані після неї — узагалі

ніяк не проявив свого ставлення до комедії: ані сміхом, ані жестом, ані словом. Двір вирішив, що комедія провалилася. Чутки про це вмить облетіли весь Париж. Так було і після другої вистави. Однак звинувачувати Мольєра в крамолі причин не було. «Я нічого не сказав вам про вашу п’єсу після прем’єри,— через декілька днів сказав Мольєру Людовік.— Мені здавалося, що я був зачарований лише тим, як її поставлено. Справді, Мольєре, з усього, що ви створили, досі ніщо не давало мені такої втіхи, і сама п’єса ваша — чудова». Придворні вишикувалися в чергу до Мольєра. Кожний з них заявляв, що «завжди був палким прихильником» мистецтва комедіографа і «завжди знав», що його нова комедія — найкраще з усього, чим багатий цей жанр…

Бесіда

За яким основним законом створено структуру п’єси Мольєра?

У чому особливості мольєрівських характерів?

У якій частині п’єси визначається основна її тема? Сформулюйте її.

Як автор ставиться до бажання пана Журдена стати аристократом?

Чим пояснюється жага пана Журдена здобути титул дворянина?

Над ким ще, крім пана Журдена, сміється автор? Думку поясніть.

Що покликаний викрити карнавальний фінал п’єси?

Якою була реакція знаті на прем’єру комедії «Міщанин-шляхтич»?

Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії?

ІV. РЕФЛЕКСІЯ

1. Робота з таблицею

Учитель. Пригадайте правила класицизму. Заповнивши таблицю, визначте, у чому Мольєр дотримується правил класицизму, а в чому порушує їх. (Учні працюють спочатку в парах, потім інформація узагальнюється під час перенесення її на дошку.)

Утілення правил класицизму в комедії	Порушення правил класицизму
Єдність місця (будинок Журдена); Єдність часу (дія обмежується однією добою); Протиставлення негативних і позитивних персонажів; Викриваються соціальні та людські вади	Порушено правило трьох єдностей (не витримано єдність дії: крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, у комедії розгортаються ще три лінії: Люсіль і Леонта, Доранта і Доримени, Ніколь і Ков’єля); Порушено жанрові межі

2. Узагальнення учителя

— Мольєр весело сміється з тих, хто дозволяє себе обдурити, і з тих, хто це робить. Але комедіограф вірив у велику шляхетність людини. За його переконаннями, здоровий глузд і щирість завжди перемагають. У комедії Мольєра класицизм, як і раціоналізм, доходив «останньої межі», за якою вичерпувались його пізнавальні можливості. Та Мольєр не погрішив проти класичного визначення жанру: «Комедія — це перехід від нещастя до щастя».

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Характеризувати образ Журдена, підібрати цитати для характеристики образу; скласти кросворди до теми; випереджувальне завдання для 4-х учнів: підготуватися до інсценізації уривку п’єси «Міщанин-шляхтич».

 

 

ТЕМА: ОСНОВНІ ОБРАЗИ КОМЕДІЇ. ЗАСОБИ КОМІЧНОГО

Мета: вчити  визначати засоби творення комічного у творі та робити узагальнення і висновки, визначати основну настанову класицизму — прагнення виховувати глядача; повторити відомості із теорії літератури; розвивати усне зв’язне мовлення; розвивати навички критичного мислення; виховувати кращі риси людського характеру, почуття краси та естетичний смак.

Обладнання: картки для завдань, книга Мольєра «Міщанин-шляхтич», портрет Ж. Б. Мольєра

Тип уроку: поглиблене вивчення художнього твору.

О Мольєр, величний Мольєр!

Ти, який так широко і в такій повноті

 розкривав свої характери,

так глибоко простежував всі тіні їх...

М. Гоголь

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Інтелектуальна розминка

Завершіть речення

1) Головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — … (пан Журден).

2) Пан Журден прагне… (стати дворянином).

3) Слуги в комедії — … (Ков’єль, Ніколь).

4) Люсіль — це… (дочка пана Журдена).

5) Весела вигадка про сина турецького дворянина належить… (Ков’єлю).

6) Перевдягнувся на турецього вельможу… (Леонт).

7) Пана Журдена посвятили в неіснуючий сан… (мамамуші).

8) Н а бенкет пан Журден запросив… (маркізу Доримену).

9) Маркіза Доримена закохана… (у графа Доранта).

10) У кінці комедії намічаються весілля… (Доранта і Доримени;

Леонта та Люсіль; Ков’єля та Ніколь).

Розгадайте кросворд

Приклад кросворду

1. Жанр твору «Міщанин-шляхтич». (Комедія)

2. Збіднілий дворянин, що позичає гроші в головного героя твору. (Дорант)

3. І м’я дочки головного героя. (Люсіль)

4. І м’я служниці. (Ніколь)

5. І м’я слуги. (Ков’єль)

6. І м’я маркізи, до якої залицялись два герої твору. (Дормена)

Ключове слово для перевірки. Ім’я автора твору «Міщаниншляхтич». (Мольєр)

2. «Вільне письмо» на тему «Сміх»

Приклад

«Сміх — сплеск емоцій. Він буває щасливим (неначе відчуття польоту), буває добрим, як сонячний промінець або весняний вітер, долонька дитини чи поцілунок коханого. Сміх може зцілити від душевного болю чи гнітючої самотності. Та він може також бути злим, «колючим», неначе лезо бритви чи колючки кактуса. Такий сміх, подібно до жмені льоду, примушує напружитись і втікати. А так хочеться, щоб він був подібний до веселих дзвіночків, а не до заупокійних дзвонів!..»

3. Повторення термінів із теорії літератури

Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується жартівливо, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.

Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим осміюванням.

Сатирична розповідь — розповідь, у якій різко висміюються люди, людські вади, характери.

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.

ІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Основні образи комедії

Згідно з правилами класицистичної комедії, образна система «Міщанина-шляхтича» відзначається чіткістю й симетричністю побудови. Образи об’єднані в певні пари: пан Журден і пані Журден, Дорант і Дорімена, Люсіль і Клеонт, Ков’єль і Ніколь. Кожен із персонажів є художнім типом: Журден — тип міщанина, втілення марнолюбства; Дорант — лицемірний і цинічний дворянин; пані Журден — тип

сварливої дружини; Ков’єль — розумний і кмітливий слуга; Клеонт — тип благородної людини, яка понад усе ставить честь і кохання.

1.          Образ Журдена

Пан Журден — багатий буржуа, котрий соромиться свого походження і хоче потрапити до вищого товариства. Він вважає, що за гроші можна купити все — і знання, і аристократичні манери, і любов, і титули, і посади. Журден наймає вчителів, які навчають його правилам поведінки у світському товаристві та основам наук. У сценах навчання автор викриває невігластво буржуа й водночас схоластичність тогочасної освіти. Журден не має елементарних знань і тому стає жертвою тих, кого цікавить тільки його гаманець. Легковірного міщанина обдурюють геть усі — від учителів і кравців до графа Доранта, бо він легко піддається впливу лестощів та магії звертання «ясна вельможність».

Журден смішний у своєму прагненні за будь-яку ціну стати аристократом. Мольєр показує, як певна пристрасть чи вада може витіснити з душі людини всі гарні задатки. Так, марнолюбство заполоняє весь внутрішній світ Журдена. Він від природи не дурний, адже зумів примножити капітал свого батька. Бачить шахрайство кравця. Віддає перевагу народним пісням перед салонними серенадами. Помічає, що Дорант ошукує його, але погоджується на це, аби мати змогу на рівних спілкуватися з аристократами. Пан Журден має достатньо розуму, аби зрозуміти, що вчителі пропонують йому мертві істини, які не розвивають, а навпаки, стримують природу людини, її природні бажання і почуття. Однак прагнення здобути дворянство стає сильнішим за здоровий глузд: увесь розум і природне єство в Журдені поступаються марнославству.

З Журдена всі сміються, явно чи потайки. Пані Журден відверто картає його. Дорант підлещується до нього, хоч у душі зневажає. Слуги Ков’єль і Ніколь не можуть стримати сміху при появі Журдена у «великосвітському» вбранні. Але ніщо не здатне здолати пристрасті Журдена, яка стає не просто смішною, а й небезпечною для оточуючих. Він ображає й обдурює дружину, жорстоко поводиться зі слугами, готовий пожертвувати щастям власної дочки заради аристократичного звання.

Журден показаний у п’єсі неосвіченим, грубим, сповненим марнолюбства, хоча загалом він добродушний і щирий, часом зворушливо наївний. З нього можна сміятися, але його нема за що зневажати. Як писав Д. Дідро, «смішний не той, хто знає про свою ваду, а той, хто не знає і впевнений у собі». Журден щиро дивується, що він говорить прозою, що є така наука логіка, що слова складаються із звуків. Він ніби вперше відкриває для себе світ, і це викликає сміх. Але глядачі зрозуміли, що у п’єсі «Міщанин-шляхтич» Мольєр з буржуа тільки посміявся, а справжнє вістря його сатири спрямоване проти аристократів, у зображенні яких він не пошкодував викривальних засобів. Журден, хоча й кумедний у своєму бажанні стати шляхтичем, але все ж таки кращий за Доранта й Дорімену, бо залишається щирим у своїх прагненнях, тоді як вони втратили будь-яке уявлення про честь і совість.

2.              Образ графа Доранта.Граф Дорант — зубожілий аристократ, людина без моральних норм. Він обдурює Журдена, не гребуючи жодними засобами, аби видурити в того гроші. І все це під маскою вишуканості й благопристойності. Удаючи із себе друга Журдена, Дорант живе за його рахунок і за його гроші робить подарунки Дорімені. У Доранта немає нічого, окрім його титула.Він збіднів не тільки матеріально, а й духовно. Єдине, що вміє граф,— це витрачати гроші, жити порожнім життям і лицемірити.

Мольєр гіперболізує вади Доранта, і найвищої точки ця гіперболізація сягає у сцені посвяти Журдена в «мамамуші». Дорант, який називався другом Журдена, нічого не має проти розіграшу над ним, остаточно виявляючи цим свою ницість. «Розбещеність і безсоромність, помножені на лицемірство,— ось образ безчестя в комедії «Міщанин-шляхтич»,— писав про графа Доранта французький критик Н. Пуссі.Образ маркізи Дорімени. Образ маркізи Дорімени поданий також у сатиричному плані. Це молода вдова, яка прагне розкоші, світських розваг і хоче зробити вигідну партію. Вважаючи графа Доранта багатим, вона погоджується

вийти за нього заміж, радіючи, що заволодіє не тільки його серцем, а й майном. Проте Дорімена потрапляє у тенета власної розбещеності, її вади обертаються проти неї самої.

3.              Образ пані Журден. Здоровий глузд утілений в образі пані Журден. Вона розуміє всю безглуздість поведінки чоловіка, викриває Доранта й Дорімену, щиро хоче щастя для своєї дочки із чесним Клеонтом. Однак пані Журден не є позитивним ідеалом драматурга, оскільки вона надто сварлива, брутальна й обмежена.
4.                     Образи представників молодого покоління. Позитивний ідеал автора втілено у представниках молодого покоління. Люсіль і Клеонт — освічені, чесні й добрі молоді люди. Вони не соромляться свого походження, понад усе цінують в людях моральні якості, чисті й високі почуття, борються за своє щастя. Устами Клеонта виражається авторська позиція, утверджується цінність особистості незалежно від її стану, засуджуються вади суспільства: «Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді. Звичайно, мої предки обіймали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся зайняти не останнє місце в товаристві, проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке не належить мені з народження, хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право це зробити; отже, скажу вам відверто, я — не шляхетного роду». Клеонт не дворянин, але має справжнє благородство душі і власну гідність. Він веде чесний спосіб життя, віддано служить державі. Цей образ протиставлений негативним персонажам комедії. За свої високі моральні якості Клеонт винагороджується у п’єсі шлюбом з Люсіль. Дочку Журдена змальовано у творі менш виразно, але добре показано її привабливі риси — красу, людяність і здатність до високого кохання. Автор утверджує силу взаємних почуттів, що важать більше за титули й багатство.

Закоханим допомагають з’єднатися слуги Ніколь і Ков’єль, які представляють народні типи. Весела й гостра на язик Ніколь і винахідливий та кмітливий Ков’єль втілюють позитивне, природне, гуманне начало. Ці образи протиставлені егоїзму буржуазії та ницості дворянства. Слуги висловлюють розумні, тверезі оцінки подій та людей, вони активніші від своїх хазяїв. Без витівки, яку придумав Ков’єль, Люсіль і Клеонт не змогли б одружитися. Те, що всю «режисуру» розіграшу автор віддає Ков’єлю, підкреслює глибоку віру Мольєра в народ, у його розум і творчі можливості, у здатність відновити справедливість.

Хоча в кожному з персонажів підкреслюється якась одна риса, не можна не помітити, що Мольєр у п’єсі «Міщанин-шляхтич» прагнув до багатогранності зображення людських характерів (так, Журден — утілення не тільки гіпертрофованого марнолюбства, а й наївності, невігластва, практичності тощо). Ця неоднозначність образів була новим кроком у розвитку жанру класицистичної комедії.

2.                     Образи комічного. У п’єсі Мольєра панує атмосфера сміху. Драматург використовує сміх для викриття негативних рис людей і вад суспільства. Сміх у комедії має величезну виховну силу, бо з його допомогою автор показує справжнє обличчя людства. Сміх допомагає людям посміятися із себе, побачити те, чого вони раніше не помічали.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» має не тільки історичну основу: епоха Людовіка XIV давно минула, стосунки між дворянством і буржуазією нині не актуальні, а п’єса й досі подобається публіці. А це означає, що автор втілив у своїх персонажах не стільки індивідуально-конкретне, скільки те, що завжди було й буде притаманне людській натурі. Мольєр, як видатний майстер комедії, показав ті загальні недоліки, що живуть у людях і до сьогодні,— марнославство, лицемірство, невігластво, пихатість тощо.

Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні Журдена, пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Глядачі весело сміються, коли кравець пояснює Журденові, що на костюмах аристократів квіточки мають бути розташовані лише голівками вниз, коли вчителі навчають Журдена гарних манер або коли його посвячують у «мамамуші». Викликає сміх і гумористична сцена сварки Клеонта й Люсіль, і кожна поява пані Журден, яка весь час лається. Тим часом при змалюванні образів аристократів застосовують! я гостріші засоби комічного — сатира та сарказм. Якщо вчинки Журдена лише висміюються, то спосіб життя Доранта й Дорімени рішуче засуджується.

Мольєр був блискучим майстром комізму. Комізм у «Міщанині-шляхтичі» виникає і в окремих ситуаціях, в які потрапляють герої п’єси, і в їхніх висловлюваннях (яскравий приклад словесного комізму — «турецька» мова, вигадана автором). Проте комізм криється передусім у характерах персонажів і виявляється через їхні вчинки та діалоги. Не обмежуючись зображенням комічних моментів, драматург створив живі сатиричні образи, які не втратили свого значення і в наш час. Комічні ефекти в комедії Мольєра ґрунтуються на широкому використанні можливостей народного театру, що надає п’єсі особливої життєвості та дієвості.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» — це спосіб викриття лицемірної моралі та рабської психології суспільства, це вираження демократичної точки зору автора і моральний урок не тільки сучасникам драматурга, а й нашому сьогоденню.

3. Рольова гра «Перевтілення»

Представлення точки зору Журдена та сприйняття героя іншими дійовими особами.

Методичний коментар

Учням, які отримали випереджувальне завдання, пропонується зіграти ролі пана Журдена, графа Доранта, пані Журден, Клеонта. Вони почергово виступають перед класом і повідомляють (від першої особи) усе, що їм відомо про персонаж, відстоюючи «свої» точки зору та пояснюючи їх. Однокласники й учитель можуть ставити їм запитання, відповідаючи на які, учні відстоюють позиції «своїх» героїв.

Інструкція для учнів-акторів

Указати ім’я, особливості зовнішності, соціальне становище, певні риси характеру, емоційний стан літературного образу; указати ставлення автора до персонажа. Відзначити авторські засоби зображення художнього образу, істотне в характері героя; визначити місце героя в літературному творі; виявити типові якості в більшому або меншому колі людей (реальних осіб); побачити в образі-персонажі людину певного часу і соціального стану; оцінити характер героя з точки зору автора, з погляду сучасності; пояснити мотиви його поведінки та вчинків.

ІІІ. РЕФЛЕКСІЯ

Узагальнюючі запитання

(Учні записують у зошити відповіді на узагальнюючі запитання.)

Що є домінуючою рисою характеру пана Журдена? (Бажання бути схожим на дворянина)

Чи можемо ми сказати, що основним об’єктом сатиричного зображення в п’єсі є пан Журден? (Автор критикує також графа Доранта — збіднілого дворянина. Порівняно з Дорантом Журден щиріщий у своїх прагненнях, він простодушний і не підлабузнюється, як Дорант.)

Яку мету, на вашу думку, має граф Дорант? Яку роль відведено графом пану Журдену? (Дорант хоче поліпшити свої справи, одружившись із багатою маркізою Дорименою, але залицяння потребує грошей. Із цією метою Дорант використовує простодушного пана Журдена. Граф схиляє пана Журдена до думки, що Доримена не проти прийняти його залицяння. Заради здійснення своєї заповітної мрії — стати аристократом — пан Журден надсилає маркізі коштовні подарунки, улаштовує для неї розваги та бенкет у своєму домі.)

Про які риси характеру Доранта можна говорити? (Він хитрий, підступний, лицемірний; з презирством ставиться до Журдена, зневажає його, але випрошує в Журдена подачки; шахрай і авантюрист; обдурює і Журдена, і маркізу.)

Чи є в комедії порядні люди? (Це пані Журден, Клеонт, Ков’єль, Люсіль, Ніколь. Особливу увагу до себе привертає Леонт: він чесний, благородний, не соромиться свого походження; його погляди протиставляються поняттям і прагненням Журдена та Доранта.)

Якою є тема комедії? (Зображення прагнення пана Журдена стати шляхетним дворянином)

Які засоби комічного автор використав, щоб найбільш точно змалювати своїх персонажів? (Основні засоби — гумор, іронія, сатира. Гумор — у відображенні смішного в життєвих явищах і характерах, добродушний сміх; іронія — їдка насмішка, замаскована під зовнішньою благопристойною формою, що виражає глузливо-критичне ставлення автора до предмета зображення; сатира — у гострому осудливому висміюванні негативних явищ.)

Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії? (Мольєр у комедії викриває таких спритних людей, які прагнуть якнайкраще влаштуватися в суспільстві, збагатитися за рахунок інших. Мольєр також весело сміється і з тих, хто дає себе піддурити, але комедіограф вірить у велику шляхетність людини. На його переконання, здоровий глузд і щирість завжди перемагають.)

Які моральні висновки можна зробити, розглянувши образ пана Журдена? (Людина не повинна прикидатися, а повинна виховувати в собі почуття гідності, учитися, ні перед ким не плазувати.)

Перевірте себе

Із запропонованих варіантів оберіть одну правильну відповідь.

Хто в п’єсі «Міщанин-шляхтич» так звертається до пана Журдена: «Як? Що це таке? Кажуть, ти хочеш видати свою дочку за якогось маскарадного блазня?»:

A. Дорант;

Б. Дорімена;

B. Клеонт;

Г. пані Журден.

Якою сценою розпочинається комедія «Міщанин-шляхтич»:

A. Ніколь зустрічає Клеонта і Ков’єля;

Б. Журден на самоті розмірковує про те, як добре знатися зі шляхетним панством;

B. пані Журден радить Клеонту просити руки Люсіль;

Г. вчителі пана Журдена готуються до уроків зі своїм учнем.

Хто підмовляє Клеонта на кумедну витівку з переодяганням:

A. Ков’єль;

Б. Дорант;

B. Ніколь;

Г. Журден.

Поміркуйте і дайте відповідь

Чому Журдена називають «комічним характером»?

Чи можна назвати решту персонажів «комічними характерами»? Відповідь обгрунтуйте.

Пригадайте комічні ситуації, дійовою особою яких є Клеонт. Як ці ситуації характеризують героя?

Знайдіть творче рішення

Уявіть, що вам запропонували підготувати костюми для шкільної вистави «Міщанин-шляхтич». Які кольори ви запропонуєте для головних персонажів комедії? Свої міркування обґрунтуйте.

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Визначте тему комедії «Міщанин-шляхтич».

З’ясуйте особливості конфліктів у п’єсі.

Визначте особливості жанру комедії «Міщанин-шляхтич».

Поміркуйте і дайте відповідь:

Що викликає у вас сміх, коли ви читаєте про навчання Журдена? Хіба це смішно, що людина вчиться?

На кого Журден хоче бути схожим? Чи варті його ідеали наслідування?

Чи можна назвати Журдена «зовсім темним», як казав учитель музики?

Хто з персонажів утілює здоровий глузд? Наведіть цитати, що розкривають ставлення цих людей до Журдена.

Хто допомагає відновити справедливість і сприяє шлюбу Клеонта з Люсіль, обдуривши Журдена? У чому тут виявляється позиція автора? На чиєму він боці?

Які риси класицистичної комедії втілені в п’єсі «Міщанин-шляхтич»?

У чому Мольєр був новатором?

Які традиції народного театру простежуються в комедії «Міщанин-шляхтич»?

Які два види комедії розробляв Мольєр? Чи наявні їхні риси у п’єсі? Доведіть свою думку прикладами.

З’ясуйте природу сміху Мольєра. Проти чого був спрямований цей сміх?

Повторіть визначення видів комічного, наведіть приклади та з’ясуйте їхні функції, спираючись на текст комедії.

Знайдіть творче рішення

Напишіть невеликий твір-роздум на тему «Які вони, сучасні журдени?» Можете зробити це у вигляді драматичного етюду, взявши на себе роль комедіографа й використавши різні засоби комічного.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити вивчене; підготуватись до контрольної роботи.