Схема-конспект гурткового заняття

Управління освіти Чернівецької міської ради

Чернівецький міський палац дітей та юнацтва

Розробка заняття з дисципліни «Основи сценічної мови» народного художнього колективу «Театр юних чернівчан»

Керівник гуртка «Сценічна мова»

Слижук-Денісенко Марина Дмитрівна

Чернівці, 2021

Тема: «Логічний наголос»

Мета:

- навчити вихованців визначати логічний наголос;

- розвинути навички правильного, виразного сценічного мовлення, відчуття слова;

- виховати бажання до систематичної праці над удосконаленням своєї мовленнєвої майстерності.

Завдання заняття: навчити здобувачів освіти, у логічній виразності мовлення, користуватися правилами, які допомагають визначити місце логічного наголосу в реченні.

Метод: практичний. 

Тип заняття: комбінований.

Форма заняття: групове.

Обладнання: проектор, презентація «Правила розстановки логічних наголосів»

Хід заняття

1.                Вступна частина

•                   привітання, повідомлення теми та мети заняття;
•                   загальна розминка зі сценічної мови: «розігрів», вібраційний масаж, декілька вправ на дихання, артикуляційна розминка.

2.            Основна частина

Мова людини завжди активна, мета актора – діяти перш за все на свідомість слухачів, передаючи їм свої думки, свої переконання. Прочитати текст логічно правильно – це значить точно донести думку.

Виразність мови актора залежить від вміло визначених логічних наголосів. Тому після розміщення логічних пауз, в кожній групі слів знаходимо слово найбільш важливе для донесення думки. В залежності від ступеня смислової значимості наголоси бувають головні та другорядні, в реченні може бути один головний і декілька другорядних. Одне і теж речення в залежності від зміни наголосу буде наповнюватися різним змістом.

Існують такі види наголосів: тактовий – тактовий (1) і тактовий (2). Тактовий наголос – це наголос в середині мовного такту. Тактовий (1) – це визначення мовного такту в реченні, тактовий (2) – це наголос цілої фрази в уривку. Найбільш значимі за глибиною думки – це наголоси тактові (2). Оцей головний наголос в цілій групі речень об’єднаних за змістом і є логічним.

Готуючи текст до промови, актору слід уважно ставитися до пошуків логічних наголосів у поширеному чи у складному реченні. Речення може складатися із одного або кількох мовних тактів, вони зажди неоднакові за своєю вагомістю в реченні, отже і слова на які падає логічний наголос будуть не рівнозначні. Для того, щоб правильно визначити логічний наголос необхідно визначити головну думку твору, вистави, тобто основну мету. Корисно відкинути слова, без яких можна обійтися, а залишити тільки ті в яких визначається сенс всієї вистави. 

Наголошене слово забарвлюється найрізноманітнішими інтонаційними відтінками: зміною висоти голосу (підвищенням чи пониженням), прискоренням чи уповільненням вимови, підсиленням чи послабленням голосу, паузою перед словом (іноді і після нього). Частіше всього в мові актора використовують не один спосіб виділити слова, а водночас декілька способів.

Проаналізувати кожну окрему фразу необхідно, але цього недостатньо. Думки, які є в окремих фразах випливають одна з одної, доповнюють, уточнюють, відкривають, заперечують, продовжують одна другу, від чого отримується в результаті суцільне розповідання. Актору важливо прослідкувати розвиток думки. Аналізуючи окремі речення, встановити внутрішній зв’язок між ними, без цього неможливо донести зміст цілого, залишиться незрозумілою головна думка. Підвести слухачів до головного називається оволодіти логічною перспективою.

Перспективу потрібно навчитися відчувати у слові (коли всі склади «біжать» під наголошений склад), у реченні (коли всі слова прагнуть до головного слова), у думці (коли всі речення прагнуть у своєму русі до самого важливого із них), в якому і знаходиться «центр» думки.

Отже, актору працюючи над текстом, потрібно визначити логічну перспективу, тобто послідовне вирішення у словесній дії ланцюжка взаємопов’язаних завдань, які визначені через логічні «центри».

Основні питання, які необхідно поставити:

1. Що таке логічний наголос?
2. Що необхідно зробити, щоб правильно визначити логічний наголос?
3. Як виділити наголошене слово?

III. Заключна частина

Закріплення вивченого на матеріалі вистави «Марко з Котигорошівки».

Висновки: Гуртківці зрозуміли що таке логічний наголос, навчилися правильно визначати його в текстах. А головне: зрозуміли, що наголошені слова залежать від контексту, ідеї, запропонованих обставин, бачення, підтексту, оцінки події, тобто логіка сценічної мови базується на точному розумінні думок твору.

Домашнє завдання: Вивчити правила розстановки логічних наголосів.

Використана література:

Стихун Н.В., Стихун Л.П. Сценічна мова: мистецтво публічного виступу. Навчально-методичний посібник. – Рівне: РДГУ, 2008 – 43 с.