Схеми послідовного лексичного, морфологічного, фонетичного та стилістичного аналізу

1.   Слово, що аналізується, назвати в початковій формі.
2.   Розкрити лексичне значення слова в реченні чи в контексті.
3.   Вказати, однозначним чи багатозначним є слово.
4.   Пояснити, у якому значенні вжите слово в реченні (контексті) –  прямому чи переносному.
5.   Чи має слово омоніми (якщо має, вказати їх).
6.   Дібрати до аналізованого слова синоніми (якщо вони є).
7.   Дібрати до аналізованого слова антоніми (якщо це можливо).
8.   З’ясувати походження слова. Якщо слово іншомовне, визначити, з якої мови воно запозичене.
9.   Чи належить слово до загальновживаних? Чи є професійним, діалектним?
10. Чи належить слово до пасивної лексики (є застарілим або неологізмом).

1.         Слово поділити на склади, назвати склади відкриті й закриті.
2.         Визначити місце наголосу.
3.         Назвати звуки, з яких складається слово, кожному звукові дати характеристику:

-               для голосного – визначити, наголошений він чи ненаголошений, якою літерою позначається на письмі;

-               для приголосного – визначити, м’який він чи твердий, дзвінкий чи глухий, якою буквою позначається на письмі.

-               Вказати, чи має приголосний звук відповідний парний за ознаками твердий - м’який, дзвінкий – глухий.

4.         Визначити кількість звуків у слові, а також кількість букв.
5.         З’ясувати відповідність між звуками і буквами.
6.         Назвати фонетичні процеси, що відбуваються у слові (чергування, уподібнення, спрощення, подовження).

1. Виділити в слові закінчення.
2. Вказати основу.
3. Визначити корінь слова, дібрати два-три спільнокореневих слова.
4. Визначити суфікс (суфікси) слова, дібрати два-три слова з тим самим суфіксом. З’ясувати значення суфікса.
5. Визначити префікс (префікси) слова, дібрати два-три слова з тим самим префіксом. З’ясувати значення префікса.

1. Порівнявши слово з однокореневими, виявити твірну основу.
2. Визначити значущу частину, за допомогою якої утворене слово.
3. Визначити спосіб творення слова.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Власна назва чи загальна.
4. Назва істоти чи неістоти.
5. Рід.
6. Відміна, група.
7. Відмінок.
8. Число.
9. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Повна, стягнена, нестягнена чи коротка форма.
4. Розряд за значенням.
5. Ступінь порівняння.
6. Рід.
7. Число.
8. Відмінок.
9. Група.
10.  Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Група за значенням.
4. Простий чи складний.
5. Відмінок.
6. Рід (для порядкових).
7. Число (для порядкових).
8. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Розряд за значенням.
4. Рід.
5. Число.
6. Відмінок.
7. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Розряд за значенням.
3. Незмінна форма.
4. Ступінь порівняння.
5. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Вид дієслова.
4. Перехідність.
5. Спосіб.
6. Час.
7. Особа.
8. Число.
9. Рід (для дієслів минулого часу).
10. Дієвідміна.
11. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма.
3. Стан.
4. Вид.
5. Час.
6. Рід.
7. Відмінок.
8. Число.
9. Синтаксична роль.

1. На яке питання відповідає.
2. Вид.
3. Незмінна форма.
4. Синтаксична роль.

1. Відношення, які виражає у сполученні з іншими словами.
2. З якою частиною мови сполучається.
3. Відмінок слова, з яким сполучається.
4. Непохідний чи похідний.

1. Простий, складний чи складений.
2. Сполучник сурядності чи підрядності.
3. Поєднує однорідні члени чи частини складного речення.

Розряд за значенням та роллю в реченні.

1. Кому адресовано висловлювання, з якою метою.
2. Сфера застосування висловлювання, жанр.
3. Характерні особливості тексту (точність, фактографічність, ясність, образність тощо).
4. Мовні особливості в лексиці, фразеології, граматиці (наявність спеціальної термінології, вживання слів у переносному значенні, використання специфічних конструкцій, прямий чи зворотний порядок слів у реченнях).
5. До якого стилю належить висловлювання.