«Шептицький: від А до Я». Музейна абетка-екскурсія

Комунальний заклад "Смілянська спеціальна загальноосвітня

школа-інтернат І - ІІ ступенів Черкаської обласної ради"

Етнографічний музей

Музейна абетка-екскурсія

«Шептицький: від А до Я»

Керівник  і автор проекту – Чекіс Злата Володимирівна,

завідувач музею,

вихователь-методист,

вища категорія

Вітаємо вас у етнографічному музеї Смілянської спещіальної загальноовітньої школи- інтернату. Нашому музею - п’ять років. Символично, що ця дата припала на 2015 рік. Його оголошено роком Андрея Шептицького - митрополита, педагога, мецената, благодійника. Він заснував музей у Львові підтримував художників, бібліотеки і понад усе любив дітей. I тому ми вирішили в межах авторського проекту «Музейна абетка» започаткувати цикл інтерактивної абетки-експозиції та екскурсій «Видатні українці: від А бо Я». Ідею підказало видання, які вийшлм друком цього річ у видавництві «Старого Лева» - «Шептицький від А до Я». Багато хто вважає Андрея Шептицького важким для вивчення дігьми. Із юними музеєзнавцями перегорнути сторінки абетки «Шептицький від А до Я» і відтворили їх у експозиціях, використавши експонати музею. Екскурсоводи музею з допомогою інтерактивної абетки-експозиції розкажуть, яким був Андрей Шептицький, про що мріяв і чого досягнув.

Передаю слово екскурсоводам.

Екскурсовод 1. Я екскурсовод музею, а це моя однокласниця.

Екскурсовод 2. Я теж екскурсовод Саша Тимошенко.

Наша екскурсія називається «Шептицький від А до Я».

Учень: В.І.Р.А. Н.А.Д.І.Я. Л.Ю.Б.О.В.

Якщо скласти ці літери, то матимемо знайомі слова – віра, надія, любов. Давайте збудуємо з них хату, саме про таку хату, де панує віра, надія, любов,  мріяв Андрей Шептицький. Він вважав, що саме це є основою для побудови рідної держави. Наш музей нагадує таку хату. Ії створили дбайливі руки учнів та вчителів.

Прошу – покажіть свої долоньки усім. А тепер погляньмо в абетку  «Шептицький від А до Я». Таку ж долоньку бачимо і у книзі. (показати)

Екскурсовод 1. Родина Шептицького – це маленька держава. Це батько Іван і Мати Софія та семеро дітей. Малий Андрійко завжди показував долоньку – це п’ять його братів. Чому? Стефан і Юрій померли маленькими. Тож долонька – це 5 пальців – 5 братів: Казимир, Олександр, Леон, Станіслав і Андрій. Коли він народився, мама сказала, щоб це хлоп’я назвали – Андрей. В перекладі з грецької «справжня людина». Таким він і виріс. Із 5-ти років мати почала навчати його іноземним мовам, малюванню, загартовувала. Він жив за розпорядком дня, враховуючи час на фізичні вправи, ігри та розваги, любив грати з братами у ляльковий театр. Найулюбленішими забавками їхніми були яскраві яворівські іграшки. Їх робили народні майстри і сам батько Іван. Він заснував навіть забавнярську школу.

Коли Андрій підріс, закінчив гімназію, потім університет, любив приїздити у рідні село Прилюбичі, завжди залишив записку, щоб батьки не хвилювалися: «Поїхав, скоро буду».

Мама допомагала селянам  вирощувати сади і прищеплювала сину любов до природи. Ми, коли розглядали малюнки в абетці, теж захотіли і посадили в шкільному дворі два дерева.

Екскурсовод 2: Подивіться, ось стара піч з хлібом, образи на покуті прикрашені вишитим божником, молитва, мисник з посудом для малечі.

Кожна річ музею живе як квітка, як кущ калини. Всіма і Богом не забутий, глибоко захований в товщі часу, людський погляд, людська усмішжа, жаль, горе  і щастя.  Музей - гордість нашої школи.

Екскурсовод 1:. Андрей Шептицький в дарунок українському народу заснував музей у Львові у нашому етнографічному музею так, як і там  зберігаються пам’ятки нашого народу, національні звичаї і традиції нашої країни.

Пропоную знову зазирнути в абетку. Що ми бачимо? Друкарську машинку, голуба,  листи. Всі ці речі є і у нашій експозиції музею.  І вони стосуються літери Л.

Отже, «Л». Листування з дітьми – найцінніша справа для Андрія Шептицького. У благодійника було багато різних справ та серед них чільне місце посідали українські діти. Збереглися листи дітей до свого рятівника. Перед днем святого Миколая під вікно прилітали голуби і приносили листи, де вказано адресу: «Небо, святий Миколай. Через його руки до доброго пана Андрія і підпис». Ярослав, Валера, Альоша, Вітя, Анечка, Саша, Полінка.

А що в твоєму портфелі екскурсовод?

Екскурсовод 2: Збереглися листи, які приніс до святого Миколая ось цей білосніжний голуб. Давайте, прочитаємо їх.

Екскурсовод 1: Читай.

 «Я Любця. I дуже боюся чорта. Нехай Таточко прїде і мене сховає під плащ і  чорт мене не буде бачити».

Учень: «Наша маленька Ганнуська, ніколи тебе не бачила і ми їй пояснюемо, що ти такий великий, як наша черешня на городі, а борода у тебе, як у святого Миколая».

Мало хто знає, що зріст тата Андрея був 2 м 8 см.  

Екскурсовод 2: Зверніть увагу у нас у музеї є зарубки на дверях. Так ми міряємо свій зріст. Чи не нагадують вони вам ось цей малюнок в абетці.

Ось подивіться. Тут намальована драбина. А поряд Андрей Шептицький.  Поряд напис - 2 м. 8 см.

Учень: Митрополит був невибагливий до їжі. Одного разу під час окупації до нього прийшли німецькі офіцери і були здивовані, що він сидів за скромною вечерею: відварні курка з підсмаженою цибулею та глечик кислого молока. Хліб та джерельна вода.

«Я їм те, що їсть мій народ» - мовив митрополит.

Улітку ж любив ягоди. Він часто їздив у гімназію. Найвища честь для школярів – пригостити владику суницями. Це доручалося особливо чемним ученицям. Я слухняна учениця, тому, думаю, мені б теж доручили така справу.

Екскурсовод 1. Остання літера абетки «Я». Я – це слово означає особу, особовий займенник. У переносному значенні – особистість людини, кожен може сказати:

Я - працьовитий чи лінивий,

Милосердний чи байдужий,

Щедрий чи жадібний, скромний чи хвалькуватий.

Тато Андрей усім своїм життям утверджував віру, Надію і Любов до дітей, які будуть  жити в Україні і будувати її.

Екскурсовод 2. Мудрість життя в тому, щоб любили те, що наспрвді є добром. Ці слова Шептицького хай стануть дороговказом для кожного.

Екскурсовод 1. Запам’ятайте ось цей ключик.  (показує)

Він відчиняє двері у хату, де панує

Віра, Надія, Любов.