ШЕВЧЕНКО — ПОЕТ, БОРЕЦЬ, ЛЮДИНА (Дидактичний матеріал для 5—9-х класів)

ШЕВЧЕНКО — ПОЕТ, БОРЕЦЬ, ЛЮДИНА

(Дидактичний матеріал для 5—9-х класів)

5 клас

• Пояснювальний   диктант. Виділити в реченнях головні та другорядні члени речення.

1. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.  2. Сичі в гаю перекликались,  та ясен раз у раз скрипів. 3. Защебечи, соловейку, в лузі на калині. 4. Може, зорю переміг той, а на перелозі... Я посію мої сльози. 5. У гаю, гаю вітру немає. 6. Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене брате. 7. На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає. 8. Пізнав батько свого сина, та не хоче взяти. 9. І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї. 10. Тече вода в синє море, та не витікає. 11. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає (З тв. Т. Шевченка).

 

• Списати текст, визначити типи речень за метою висловлювання.

1. Сонце гріє, вітер віє з поля на долину. 2. Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! 3. Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! 4. Нащо стали на папері сумними рядками? 5. Грай же, море, мовчіть гори! Гуляй буйним полем! Плачте, діти козацькії,  – така ваша доля! 6. Лягло сонце за горою, зірки засіяли. 7. Перебендя старий, сліпий,  –  хто його не знає? 8. Привітай же, моя ненько,  …моїх діток нерозумних. 9. В Україну ідіть, діти, в нашу Україну. 10. Синє море звірюкою то стогне, то виє. 11. За що мене, як росла я, люди не любили? За що мене, як виросла, молодую вбили?

 

• Списати текст, вставивши в словах замість крапок пропущені літери. Пояснити правопис цих слів і поставити над ними знак наголосу. У реченнях з однорідними членами обгрунтувати вживання розділових знаків.

1. Встала в..сна, чорну землю сон..у ро..будила. 2. Тоді я в..с..лий, тоді я багатий, як буде с..рд..нько по волі гуляти. 3. Над водою гне з в..рбою ч..рвону калину. 4. Барвінок цвів і з..ленів, слався, ро..стилався. 5. Понад ставом увечері ш..почет..ся осока. 6. На розпут..і кобзар сидит.. та на кобзі грає. 7. Р..ве та  стогне Дніпр ш..рокий. 8. Там ш..роко, там в..с..ло од краю до краю. 9. За карії оч..нята, за чорнії брови с..рце рвалося, сміялос.., вил..вало мову, з т..мнії ночі, за в..шн..вий сад з..л..ний, за ласки дівочі.10. Не тополю в..сокую віт..р нагинає. (3 те. Т. Шевченка).

 

• Переписати речення, пояснити спосіб творення виділених слів. Зробити фонетичний розбір слів воленько, тяжко, ясен.

1. Сумує Корсунь староденний: нема журбу з ким поділить. 2. Що є коси, довгі коси, козацька чуприна. 3. Чує серце недоленьку, сказати не вміє. 4. Думи мої молодії, поховані діти. 5. Сумно-сумно серед неба сяє білолиций. 6. Безславному тяжко сей світ покидать.7. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. 8. Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів. 9. Про тебе, воленько моя, оце нагадую. 10. Кинув хату і кімнату та й потяг у байрак. 11.І листя пожовкле вітри рознесли.  (З тв. Т. Шевченка).

 

• Списати речення, поставити в словах апостроф, пояснити його правопис.

1. І сім..ю, і сім..ю слав..ян роз..єдинила, і тихо, тихо упустила уособищ л..ютую змію.            2. Б..ють пороги; місяць сходить, як і перше сходив. 3. Не зна Марко, чого вона так його цілує, сама не з..їсть і не доп..є, його нагодує. 4. Дивлюся…. Св..ятий Київ наш великий, св..ятим дивом с..яють храми Божі. 5. Неначе цв..яшок в серце вбитий, оцю Марину я

 

ношу. 6. І вражою злою кров..ю волю окропіте. 7. І мене в сім..ї великій, в сім..ї вольній, новій, не забудьте пом..янути незлим тихим словом. 8. Чого в..янеш, моя доню?  9. Стави бур..яном поросли  10. А все-таки її л..юблю, мою Україну широку. 11. А Марина  в..яне, сохне , у білих палатах. 11. (З тв. Т. Шевченка).

 

• Пояснити правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре, при-. У виділеному реченні підкреслити головні та другорядні члени.

 

1. Розбивши вітер чорні хмари ліг біля моря одпочить.2. Вітре буйний, ти з морем говориш,  –  збуди його, заграй ти з ним, спитай синє море. 3. Прийшла топитися … в глибокім, в  Дніпрі широкому… 4. Начетверо розкопана, розрита могила. 5. З чужим добром, безталанний, чужі воли поганяє. 6. Розійшлися по трапезах і трапезували.  7. . Та обрали молодого завзятого молодця, преславного запорожця. 8. Зійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою. 9. А титарівна зустрічає, приспівує, примовляє. 10. Та й те сказать: «Чого я турбуюсь?» 11. І, розмовляючи, пішли собі в покої. 12. Приходила мати у пана просити. Звелів не пускати, а як прийде, бити. 13. Погуляю понад морем та розважу своє горе. Та Україну згадаю й пісню заспіваю. (З тв. Т. Г. Шевченка)

 

• Вставте пропущені букви. Поясніть чергування і—й, у—в.

1. Посадили над к...заком явір та ялину, а в головах у дівчини червону калину. 2. Тяжко-важко в світі жити с..роті без роду. 3. Зоре моя в...чірняя, зійди над го­рою, поговорим т...хесенько в неволі з тобою. 4. Зорі сплять; серед неба горить бі­лолиций; в...рба слуха соловейка, дивиться в криницю; на калині, над водою так і виливає, неначе зна, що дівчину козак виглядає. 5. І мене в сім'ї в...ликій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом. 6. Встала й весна, чор­ну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жай­воронок, соловейко в гаї землю, убрану в...сною, вранці зустрічають... (З тв. Т. Шевченка)

 

• Самодиктанти

1. Садок вишневий коло хати,

    Хрущі над вишнями гудуть,

    Плугатарі з плугами йдуть,

    Співають ідучи дівчата,

    А матері вечерять ждуть.

2. Зоре моя вечірняя,

    Зійди над горою,

    Поговорим тихесенько

    В неволі з тобою.

3. Тече вода з-під явора

    Яром на долину,

    Пишається над водою

    Червона калина.

                (З тв. Т. Шевченка)

 

• Переказ

                                                        Тарасова «наука»

   З ранніх літ у Тараса виявилась пристрасть до малювання. Вугіллям і крейдою він малював скрізь: на стінах, дверях, воротах. Життя його в дяка закінчилося втечею від нього. Хлопець  утік в село Лисянку, де сподівався знайти собі вчителя в особі диякона-маляра. Але замість науки малярству диякон лише змушував Тараса працювати по господарству. Хлопець твердо вирішив усе знести аби хоч трохи навчитися малярського мистецтва. Та дячок, поглянувши на його ліву долоню, сказав, що в нього немає таланту не тільки до малювання, а й  до шевства чи бондарства. Тоді Тарас повернувся в рідне село, де пас громадську худобу, не залишаючи мрії знайти вчителя малювання. Хлопчину погодився взяти в науку маляр із села Хлипнівка, але зажадав на це

панської згоди. І коли Тарас звернувся до поміщицького управителя, той послав його на кухню кухарчуком. (130 слів)

 

• Контрольні  диктанти

 

    Нудна і тяжка була наука в тодішніх школах: учили з-під різок, по церковних книжках.

    Та малий Шевченко брався і до цієї науки охоче. Він відчував інстинктом, що за цією дяківською безтолковою школою десь далі ховається справжня наука. І цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі грати дяківської школи.

 

  Цікавіша для учнів ставала наука, коли після часословця і псалтиря в школі починали учити «скоропису»  – писанню. Для школяра Шевченка після довгої і нудної церковщини це була справжня утіха. Папір був тоді дорогий, а кріпаки бідні. Отже, грамотіям залишились для науки стіни, ворота, двері для шкільного писання. (98 слів)

                                                                                      (За С. Васильченком)

 

  З дитинства запали нам глибоко в душу назви двох сіл на нашій славній Україні: Моринці й Кирилівка. Ще відтоді, коли ми вперше почули про Тараса Шев­ченка, Кирилівка й Моринці манили нас і кликали до себе. Хотілося поглянути на ті рідні  села, де народився і жив Кобзар, уклонитися священій землі, до­лам і горам, дорогам і стежкам, які сходив Тарас малими босими ногами.

    Серед білого цвітіння вишень стоїть у Моринцях пам'ятник безсмертному Кобзареві. Тут він народився, тут уперше побачив світ. Певно, його мати Катерина не раз виносила на  руках з похилої батьківської хати. Вона, стояла у квітучому саду, в якому звівся над білими кронами бронзовий Тарас, щоб стояти на цьому місці ві­ки.

    110 сл.                                                                                        (За І. Цюпою)

 

 

6 клас

 

• Прочитайте вірш. Знайдіть у ньому іменники, вжиті в непрямих відмінках. До виділених слів доберіть слова-антоніми.

 

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

 Й лози зеленіють.

 

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

 

• Прочитайте речення. Випишіть словосполучення, до складу яких входили б прикметники, визначте у них суфікси та  їх синтаксичну роль.

     1.      Аж  страх погано                                             

У тім хорошому селі                                                                                                                           Чорніше чорної землі                                       

Блукають люди; повсихали                                                                                                                          Сади зелені, погнили                                                                                                                                       Білесенькі хати, повалялись                                                                                      

Cтави бур’яном поросли                                       

2. Нічого кращого немає, 

 Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим                                                                                      

3.  І вийшов до неї                                                                           

     З зеленого гаю

     Козак молоденький..                                                                          

 

 

• Прочитайте і спишіть речення, вставляючи пропущені букви у закінченнях іменників. У виділених словах визначте рід, число, відмінок.

1. А над самою вод..  верб.. похилилась. 2. Та Бож.. красотою люд.. веселити. 3. Зор.. моя вечірняя, зійди над гор.., поговоримо тихесенько в невол.. з тобою. 4. Мов яблучк.. у садочк.., кохалась дитин.. 5.  Сонце.. заходить, гор.. чорніють,     пташечк..     тихне,     пол.. німіє.           6. Пішов у хат.. ночувати. А місяц.. хмар.. повивсь. 7. Блукав я по світ.. чимало, носив і свит.., і жупан.. .8. Ще як були ми козак…, братались з вольними лях.., пишались вольними степ… 9. У Києв.. на Подол.. козаки гуляють, як ту вод.., цебр..-відр.. вин.. розливають. 10. І виріс я на чужин.., і сивію в чужому кра.. . (З тв. Т. Шевченка).                                                    

 

• Прочитайте текст. Випишіть числівники із залежними словами. Поставте їх в родовому, давальному та орудному відмінках. Один із числівників розберіть як частину мови.

    Я — син селянина-кріпака Григорія Шевчен­ка. Народився тисяча вісімсот чотирнадцятого року, лютого двадцять п'ятого в селі Кирилівці Звенигородського повіту Київської губернії, в маєтку одного дідича.

    Втративши матір на восьмому році життя, а батька – дванадцятому, притулився я в школі приходського дяка за школяра-попихача. За два роки тяжкого життя в так званій школі вивчив я граматику, часословець і Псалтир. Цей перший деспот, на якого я натрапив, на все життя прищепив мені глибоку відразу й погорду до всякого насильства одної людини над другою.

.... Дідичеві, що дістав у спадщину маєток свого батька, треба було моторного хлопця. Пан мій був людина діяльна, він безупинно їздив то до Києва, то до Вільна, то до Петербурга й тягав мене за собою в обозі, щоб я сидів у передпокої й подавав йому люльку. Мандруючи з своїм паном, користав я з кожної нагоди, щоб украсти з стіни лубочну картинку й таким робом зібрати собі дорогоцінну колекцію (3 листа Тараса Шевченка до  Олександра Оболонського)

 

• Прочитайте речення. знайдіть займенники. Визначте розряд, початкову форму кожного займенника, його особу, число, відмінок

Огріхи в усному мовленні

З народної легенди

    Одного разу іде Шевченко дорогою — бачить, шинок стоїть, а в шинку сидять кріпаки, замочують свою долю. Чує Шевченко: щось вони розмовляють між собою.

Один каже:

     – Єсть якийсь Тарас, кажуть, що він добрий чоловік, за людей стоїть.

    А тут же біля їх стоїть Шевченко. Не витерпів та й питає їх:

     – А ви його знаєте? Бачили? Кажуть:

     –  Ні.

     –  Оце я й самий Тарас. От один кріпак і каже йому:

     – Якщо ви Тарас, то зробіть так, щоб людям було краще жити.

 

• Спишіть речення, розкриваючи дужки. Підкресліть всі займенники, визначте їх розряди. Зробіть морфологічний розбір двох займенників (на вибір). Виділені слова провідміняйте.

1.Не завидуй же (ні)кому, дивись кругом себе: нема раю на всій землі, та нема й на небі. 2. Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! Нащо стали на папері сумними рядами? Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину? 3. Розкажи ж ти нам, Степане, про свою недолю, бо й я таки гуляв колись в турецькій неволі. 4. Ні(ти) нас не знаєш, ні(ми)тебе. А поживеш, отоді й поговоримо за плату. 5. Я так її люблю, мою Україну убогу, що проклену святого бога, за неї душу погублю.. 6.  Нема кому привітати, ні(з)ким пожуритись. 7. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, спитай синє море.  8. Й на нашій славній Україні (ні)хто мене не любив і не вітав, і я хилився ні(до)кого. 9. А літа пливуть за ними, пливуть собі стиха, забирають за собою і добро,

 і лихо. 10. Свої люде – як чужії, ні(з)ким говорити. 11. Я щасливий, що очей не маю, що (ні)чого того в світі не бачу й не знаю. (З те. Т. Шевченка).

 

• Відтворений диктант. За виписаними словами із суфіксами зменшувально-пест­ливого значення відтворити текст.

 

Калинова хатинка Тараса Шевченка

      Дівчинка Катруся, Тарасова сестричка, полола бур'ян на городі. Днина була тепла, а небо таке ясне! Пташки жебоніли з радості, аж ляск ішов по селах. Але сиротинці ніколи дивитися на гарну днину. Тре­ба ждати неділеньки, а весь тиждень схиляти плечі за роботою.

 – Катре! Де ти?  –  гукав з порога убогої хатини малий білявенький хлопчик.

 – Я ось тут!  –  відповіла Катруся...

–  Сестричко! Я побіжу трохи на потічок! Там такі гарні камінчики! Як мальовані. І рибоньки плюско­чуть.

 –  Іди, та не гайся довгенько, бо голодний підеш спати.

Хлопчик призадумався:

 –  Тямиш, сестричко, як матуся жили, то в нас часто був смачний борщик, пузатенькі варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті.

 –  Всюди є сироти по світу, мій дорогий хлопчику,  –  сказала Катруся.

                                                                                                                     (За К.Гриневичевою)

 

• Самодиктанти

1. Реве та стогне Днвпр широкий,

   Сердитий вітер завива.

   Додолу верби гне високі,

   Горами хвилю підійма.

2. На розпутті кобзар сидить

   Та на ккобзі грає;

   Кругом хлопці та дівчата –

   Як мак процвітає.

3. Наш отаман Гамалія,

   Отаман завзятий,

   Забрав хлопців та поїхав

   По морю гуляти.

 

• Переказ

 

                                                              ДОРОГА ДО ШЕВЧЕНКА

    Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева дорога до Шевченкової могили. Інколи в'ється дорога понад самим Дніпром, і тоді зачудоване око далеко засягає по блакитнім просторі діда Славути, що своїми легенькими хвилями пеститься з білим пісочком.

    А по стрімких горах праворуч від дороги ліпляться бі­ленькі хати, понависали над кручами та провалами кучеряві сади. Як глянеш на гору, то здається, що ті хатки стояли колись на горі, та докучило їм стоять там, схотілось ближче глянути на дніпрові води, і вони, побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра. Так і дивляться вони переляканими очима-віконцями на кручу, так і присіли до землі, щоб часом пустун-вітер не звіяв їх униз.

    Аж ось на порожнім небосклоні виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку зарябіли штахетники.

   Мимохідь озирнешся, і мальовнича картина прикує тебе до місця. Мов з моря блакиті, що зливалась з землею поза Чернечею горою, вигулькнули веселі дніпрові гори, вкриті то синім кучерявим лісом, то золотою стернею, то яскраво-зеленою травою (За М. Коцюбинським, 183 слова).

 

• Контрольні диктанти

 

    Після закінчення Петербурзької академії художеств Тарас Шевченко вирушає до Києва для роботи в археологічній комісії. Повертаючись пізньої осені 1845 року з відрядження в одне із сіл

Переяслаавщини, Тарас Григорович потрапив у негоду й сильно застудився, захворів на запалення легенів, яке в той час практично не лікувалося.

   Важко було на душі у поета. Думав, що треба вже й прощатися зі світом. А як хотілося багато зробити для свого народу! Що він може залишити по собі? Матеріальних цінностей не надбав... Так з'явився духовний заповіт, вірш, у якому Шевченко вилив гарячу мрію про світле майбутнє свого народу.

    На щастя, Тарас Шевченко переміг хворобу, продовжив творити й далі, а твір полюбився в народі, навіть став піснею. (З календаря, 112 сл.)

 

                                                       Ще раз про Шевченка

   Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний… Ні в кого з українців не було такої сім’ї, як у тебе. Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із всього світу зганяти, не городи й села опановувати, а ти вчив нас правди святої... От за сю-то науку зібралися до тебе усіх язиків люде, як діти до рідного батька.

    Дякуємо Богу, що живемо не в такий вік, що за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не у вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його на­уку праведну: зібрались-бо серед білого дня, серед столиці великої і складаємо йому нашу  дяку за його животворне слово.

   110 слова                                                                                                   П. Куліш

 

 

7 клас

• Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Що нового ви дізнались про Т. Шевченка з тексту. Випишіть дієслова, визначте їхній вид, час, спосіб.

МОВА ШЕВЧЕНКА

    Повертаючись лицем до правди і до природи, блудні діти збаламученого віку повертаються і до Шевченкового слова.  

    Нас не перестає дивувати загадка вродженості його мови, даної йому разом зі світом дитинства.

Маємо на увазі раннє дитинство, бо дякова наука швидше відучувала, ніж привчала до народної мови. А на чотирнадця­тому році доля вже постукала-в двері, і малий Тарас переселився в чужий світ, в чужу стихію. В панських покоях українська мова і не ночувала. Вона заглядала туди тихенькою наймичкою, тільки не вчителькою. А потім і взагалі Україна сховалась за обрієм. Довгі роки перебування у Варшаві, Вільно, Петербурзі.

    Це була типова школа відучення від рідного слова і рід­ного світу. Обдарований юнак добре засвоїв мову російську, польську. Почав вивчати французьку.

     Однак до нього прийшла мова дитинства, прийшов світ дитинства. Після десяти років цей світ ожив, вибухнув у ньому на чужині, подих свободи повернув почуттям чистоту перших літ дитинства.

    Ніхто так повно не пережив дару свободи! На волі він переродився, наче знову прийшов на світ. І в тому вільному світі під скупим чужим сонцем ожила пам'ять про рідний край, мова й пісня України, чиста, як перше кохання (За Є. Сверстюком ).

 

 

• Перепишіть, підкреслюючи дієприкметники. Визначте синтаксичну роль кожного дієприкметника та його  відмінок.

1.Під дубом зелененьким кінь замордований стоїть, а біля нього молоденький козак та дівчина лежить. 2. Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя. 3. Он, бачиш кінь осідланий тупає ногою. 4. Коло осіннього Миколи, обідрані, трохи не голі, бендерським шляхом уночі ішли цигане. 5. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. Чого ж сумна, невесела, заплакані очі? 6. Хоча серце замучене, поточене горем принести й положити на Дніпрових горах. 7. В неволі виріс між чужими, і. неоплаканий своїми, в неволі, плачучи умпу. 8. Виростають нехрещені козацькії діти; кохаються невінчані; без попа ховають; запродана жидам віра. В церкву не пускають. 9. Плаче козак – шляхи биті заросли тернами.

 

• Переписати, розкриваючи дужки, підкреслити частки, пояснити правила їх написання.. Зробити фонетичний розбір слів весілля, прощає, Україну.

1. Тільки смутна, невесела… Чого (б) сумувати?  2. А я (таки) мережать буду тихенько білії листи 3. Що весілля, доню моя? А де(ж) твоя пара? Де світилки з друженьками, старости, бояре? В Московщині, доню моя! Іди (ж) їх шукати. 4. Розкажи (ж) ти нам, Степане, про свою недолю, бо й я таки гуляв колись в турецькій неволі. 5. Пішов (би) я в Україну, пішов (би) додому, там (би) мене привітали, зраділи (б) старому, там (би) я спочив хоч мало. 6. (Не)хай тебе Бог прощає та добрії люде; молись Богу та йди собі – мені легше буде. 7. Отакий (то) наш отаман, орел сизокрилий!  8. Як (би) з ким сісти хліба з'їсти, промовить слово, то воно (б), хоч і як (небудь) на цім світі, а все (б) (таки) якось жилось. 9. Як(би) милий чорнобривий, умів(би) спинити… Так далеко чорнобривий, не чує, не бачить. 10. Отож(то) дивіться та кайтесь, дівчата, що(б) (не)довелося москаля шукать, що(б) (не)довелося. Як Катря шукає… (З те. Т. Шевченка),

 

• Перепишіть , правильно записуючи слова з  не, ні. Обгрунтуйте свій вибір. Переписуючи, підкресліть у реченнях орфограми.

1. (Не)день, (не)два титарівна в садочок ходила, (не)день, (не)два, як панові, Микиті годила. 2. Та отак,хіба, (не)бого: (ні)ти нас (не)знаєш, (ні)ми тебе. 3.Та (не)довго сонце гріло, (не)довго молилось… Запекло, почервоніло і рай запалило. 4. А дівчина при самій дорозі (не)далеко коло мене плоскінь вибирала. 5. Єсть люде на світі – сріблом-злотом сяють, здається, панують, а долі (не)знають,  – (ні)долі, (ні)волі. 6. Розкажи ж ти нам, Степане, про свою (не)долю, бо я й таки гуляв колись в турецькій (не)волі. 7. Старий під хатою сидить; дочка (не)здужає Ярина, його єдиная дитина покинуть хоче. 8. Його б’ють і лають, закують в (не)волю, та (ні)хто про матір на сміх (не)спита. 9. Якби милий чорнобривий, умів би спинити… Так далеко чорнобривий, (не)чує, (не)бачить. 10. Ще треті півні (не)співали, (ні)хто (ні)де (не)гомонів. (З тв. Т. Г. Шевченка)

 

• Переписуючи, оберіть правильне написання слів у дужках. Поясніть свій вибір.  Доберіть антоніми до виділених слів. У виділеному реченні підкреслити головні та другорядні члени.

 

1. Бо сестри ходили що день Божий вранці(рано) плакать над Іваном. 2. Чи збираються ще й досі веселі гості погуляти у старої, погуляти просто, (по)давньому, (по)старому, од до світу? 3. Дай же, Боже, коли(небудь), хоч на старість, стати на тих горах окрадених у маленькій хаті. 4. А Ярема по долині ледве(ледве) ходить, не дивиться, не слухає… 5. Катерина … подивилась на дитину: умите сльозою, червоніє, як квіточка (в)ранці під росою.  6. А поганий Конецпольський дуже звеселився; зібрав шляхту (до)купи та й ну частовати. 7.  Тяжко(важко) в світі жити сироті без роду. 8. Ходім, сину, смеркається, коли пустять в хату; а не пустять, то (на)дворі будем ночувати. 9. (Чи)мало літ перевернулось, води (чи)мало утекло. 10 Прокинулись ляшки-панки – (ні)куди втікати! Прокинулись ляшки-панки, та й не повставали. 11. Було коли(сь) – панували, та більше не будем! Тії слави козацької  (по)вік не забудем!  (З тв. Т .Г. Шевченка)

 

 

• Самодиктанти

 

1. Сонце гріє, вітер віє

   З поля на долину,

   Над водою гне з вербою

   Червону калину;

 

   На калині одиноке

   Гніздечко гойдає.

 

             2.     Ще треті півні не співали,

   Ніхто ніде не гомонів,

   Сичі в гаю перекликались,

   Та ясен раз у раз скрипів.

 

3. Сидить козак на тім боці,  –

   Грає синє море.

   Думав, доля зустрінеться, –

   Спіткалося горе.

   А журавлі летять собі

   Додому ключами.

   Плаче козак – шляхи биті

   Заросли тернами.

                           З тв. Т. Шевченка

 

• Переказ .

БІЛА НІЧ

                                                                              (Уривок з повісті «Тарасові шляхи»)

    Тепер у Тараса почалося подвійне життя. Удень він працював, як завжди, з усією ширяєвською артіллю: фарбував дахи, паркани, робив малюнки для стін, але вночі, коли всі в домі засинали, він нишком одягався, йшов на своє улюбленемісце в Літньому саду і знову писав там свої вірші і перемальовував статуї античних богів.

    Так і зараз він зайшов у мовчазний сад, пройшов мрійно алеєю вікових лип і сів на перекинуте відро з-під охри. Хлопець почав малювати Сатурна, який пожирав свою власну дитину.

    Вже починало сходити сонце. Тарас заглибився у ма­лювання і зовсім не помічав, що сьогодні він не один. Адже в таку ніч не йому одному не спалося. Молодий чоловік в короткому літньому пальті і круглому капе­люсі вже давно з цікавістю стежив за ним. Він нечутно підійшов до хлопця і поклав йому руку на плече.

    Найпершим рухом Тараса було схопити малюнок і швидко сунути за пазуху.

 – А що ти тут, парубче, робиш?  –  спитав молодий чоловік.

 –  Я нічого не роблю,  –  відповів ніяково Тарас, не розуміючи, як поставитись до цього. –  Я йду на роботу і по дорозі зайшбв у сад.

    Тарас підвів голову і побачив кругловиде, ще молоде обличчя, карі, теплі, лагідні очі і додав одверто: «Я ма­лював».

 –  Покажи, що ти малював,  –  попросив незнайомий.

    Тарас несміливо вийняв з-за пазухи папір. Незнайо­мий подивився на малюнок, потім з усмішкою глянув на Тараса і сказав, що він дуже добре малює. Потім запитав, чи часто він сюди ходить малювати.

    Молодий чоловік поцікавився також тим, у кого Та­рас вчиться малювати, звідки сам він буде. Дізнавшись, що Тарас з Вільшаної, незнайомий раптом радісно об­няв за плечі Тараса.

 – Так ти ж мій земляк! Я з тих країв! Тарас весь спалахнув від радості.

 –  Ти обов'язково приходь до мене,  – сказав незна­йомий.  – У цю ж неділю приходь. Дай клаптик паперу, я запишу тобі свою адресу. Спитаєш художника Івана Сошенка.

 –  Художника Івана Сошенка,  –  як щаслива дитина, що не може ще отямитися від втішної несподіванки, по­вторив Тарас. – Обов'язково прийду.

    Час було вже йти на роботу.

    Тарас схопив своє відро і пензлі і так глянув на свого нового знайомого, такою щирою, незвичайною вдяч­ністю сяяли його розумні очі, що Сошенко відчув від­разу якийсь зв'язок з цим обідраним малярським учнем, якусь відповідальність перед його щирим, глибоким по­глядом.

    З піднесенням повертався молодий художник додому. Займалася зоря. Прокидався Петербург.

 

Словникова робота: ширяєвська артіль, паркан, Літній сад, статуї антич­них богів, алея, охра, Сатурн, пензель.

 

Завдання.

Напишіть переказ; від себе стисло додайте процес малювання картини.

 

Доберіть синоніми до таких метафоричних виразів: сяяли розум­ні очі, займалася зоря, прокидався Петербург.

 

                     План.

 

1. У Тараса почалося подвійне життя.

2. Якось у Літньому саду вночі хлопець заглибився у малювання.

3. Один незнайомий молодий чоловік зацікавився Тарасом.

4. Розмова незнайомого з Шевченком.

5. Художник Сошенко запрошує Тараса прийти до нього в не­ділю.

6. З піднесенням повертався молодий художник додому.

                                                                                                О. Іваненко

 

• Контрольні диктанти

 

    Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, куди хочеш — скрізь тобі шляхи одкриті: на леваду, до ставу, за село до млина, у  сад густий та темний, за сад на могилу… А бур'яни несходимі! Залізе – до вечора не вибереться... і мандрує мала людина по світу зранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається. Вийде з бур'янів, як Кармелюк з лісу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми червоними полами. І здається малому, що там – край світу. Там сонце спати лягає. Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту...

(119 слів)

                                                                                                               (С. Васильченко)

 

Шевченко на Хортиці

    Ось тут стояла хата мого прадіда Булата. Це не­подалік сучасного Перекопського провулка. На землі добре видно сліди колишньої садиби. А ось тут росла велика груша. Розповідають, що гість Тарас попро­сив постелити йому під цією грушею.

    Унизу котив свої води Славута, а далі маячіла Хортиця. Кажуть, Шевченко все дивився на острів, розпитував нешкребівців про козацтво, і сам багато розповідав, гнівно говорив про царицю Катерину, яка зруйнувала козацьке гніздо.

    А наступного дня гість поплив на острів. За весла сів молодий хлопець. Із хвилюванням наближався Тарас до Хортиці. Сльози блищали на його очах. Він зійшов на берег славної козацької вольниці... Десь унизу залишився човен. Шевченко попрохав хлопця пливти край берега, а сам пішов угору, огля­даючи навколо священну хортицьку землю. (117сл)

(За Н.Волощиною, О.Бандурою)

 

8 клас

 

• Переписати речення, підкреслити в них граматичну основу. Вказати спосіб морфологічного вираження підмета. Визначи­ти тип присудка. Які речення  переважають у цьому тексті (односкладні чи двоскладні)? Визначити тип   односкладних речень.

1. Згадаю Енея, згадаю родину, згадаю, заплачу, як тая дитина. 2. Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! 3. В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу головою. 4. У нас воля виростала, Дніпром   умивалась,   у   голови   гори   слала,   степом   укрива­лась.  5. А слава  —  заповідь  моя. 6. Не за горами кари час. 7. На   весілля   товариство   вийде   погуляти. 8. Не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам. 9. Розказали кобзарі нам про війни і чвари, про тяжкеє лихоліття. 10. Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод. 11. Породила мати сина в зеленій діброві, дала йому карі очі і чорнії брови. 12.  Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти. 13. Ледве встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 14. Зима! Сиди один в холодній хаті. 15. Сльозами моря не долить. 16. І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї. 17. Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.                                (3 те. Т. Шевченка).

 

• Списати, поставити розділові знаки при звертаннях, пояснити написання. Вказати, якими частинами мови вираже­ні звертання. Зробити розбір виділених слів за частинами мови.

1. Сини мої невеликі нерозумні діти хто вас щиро без матері привітає в світі?! 2. Орися ж ти моя ниво долом та горою! 3. Оставайтеся здорові мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку. 4. Дніпре мій Дніпре широкий та дужий. Багато ти батьку у море носив козацької крові. 5., І ти моя єдиная встаєш, із-за моря, з-за туману слухняная рожевая зоре! 6. Рости ж серце-тополенько все вгору та вгору, плавай, плавай лебедонько по синьому морю! 7. Привітай же моя ненько моя Україно моїх діток нерозумних, як свою дитину! 8. Рости, рости моя пташко мій маковий цвіте розвивайся, поки твоє серце не розбите. 9. Роз­вернися на всі боки ниво-десятино. Та посійся.не словами, а розумом ниво! 10. О думи мої О славо злая За тебе марно я в чужому краї караюсь, мучуся... але не каюсь!.. 11. А ти моя Україно безталанна вдово я до тебе літатиту з хмари на розмову. 12. Спи гетьмане поки встане правда на сім світі. 13. Люби ж собі моє серце люби, кого знаєш (3 те. Т. Шевченка).

 

• Пояснювальний диктант. Визначити вставні слова, словосполучення і речення.

1. Ярема — страшно глянуть — по три, по чотири так і кладе. 2. Нащо б, бачте, те згадувать, що давно минуло. 3. Добра такого таки зроду у мене, правда, не було. 4. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині!.. 5. А все-таки її люблю, мою Україну широку, хоч я по їй і одинокий (бо, бачте, пари не найшов) аж до погибелі дійшов. 6. Ягня, здається, веселилось! 7. Іде Катерина у личаках — лихо тяжке! — І в одній свитині, 8. Бо на Вкраїні в нас, бувало, у козаки охочі йшли. 9. Кобзар вшкварив, а козаки — аж Хортиця гнеться — метелиці та гопака гуртом оддирають. 10. Мабуть, мені доведеться читати самому оці думи? 11. Отут, бувало, із-за тину вилась квасоля по тичині (3 те. Т. Шевченка)

 

• Самодиктанти

1. Наша дума, наша пісня

    Не вмре, не загине…

    От де, люде, наша слава,

    Слава України!

2. Поклала мати коло хати

    Маленьких діточок своїх;

    Сама заснула коло їх.

    Затихло все, тільки дівчата

    Та соловейко не затих.

 

•  Стислий переказ

               Жіночі портрети в мистецькій спадщині Т. Шевченка

Усього у мистецькій спадщині Кобзаря понад 150 портретів. Серед них — блискуча галерея представниць жіноцтва України. Імена цих жінок здебільшого не відомі. Але є портрет нарече­ної Ликери Полусмакової, портрети Маєвської, Закревської, Катеринич, Кейкуатової, Ускової, казашки Каті, Кржисевич, Максимович, Лазаревської.

Один із кращих творів цього жанру портрет дру­жини поміщика села Березова Рудка на Полтавщині Ганни Закревської. Познайомився поет з нею влітку 1843 року й наприкінці того ж року - - намалював. Красива, розумна, висо­коосвічена. Його зачарувала ця жінка. У листах до друзів він називав її «Ганною вродливою».

Портрет Маєвської зберігся в Національному музеї Тараса Шевченка. Перед нами не просто вродлива жінка. У неї усміхнені очі, уста, мудрий погляд, сповнений загадковості. Існують різні версії, припущення про те, яке місце посідала ця жінка в осо­бистому житті поета, але, на жаль, бездоказові.

Заслуговує на особливу увагу останній портрет, створений напередодні арешту за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Це портрет княгині Кейкуатової.

В особистому житті їй велося нелегко: дівчина із зубожілої дворянської родини стала дружиною одного з найбагатших мож­новладців — князя Кейкуатова. Були сподівання на розкіш і до­бробут, почесті й щастя. Але щастя цей шлюб не приніс: князь виявився брутальним, жорстоким, розбещеним.

Портрет вражає не лише мистецькою довершеністю, а й гли­биною психологічного розкриття внутрішнього світу княгині. Засмучені, наче виплакані очі, синці під очима контрастують із пишним одягом і гордовитою постаттю юної красуні.

З першого періоду заслання відомий лише один жіночий портрет - майстерно виконане акварельне зображення Олени Степанівни Бларамберг, дружини підполковника Бларамберга, квартирмейстера військ в Оренбурзькому краї, який не цурався політичного засланця.             Трохи щедрішим був доробок митця в Новопетровському укріпленні. Там створено понад 20 портретів. Серед них - три портрети Агати Ускової, дружини коменданта укріплення. В її сім'ї поет знайшов щирий прийом, дружнє співчуття.

Сердечне ставлення з боку цієї жінки, намагання подружжя Ускових полегшити його дуже важке становище, той родинний затишок і спокій, який він знаходив у їхній оселі, викликали глибоку приязнь Шевченка до них. І це позначилося на портре­тах. Особливо хвилює той, де Агата з малою дитиною на руках. У творі, крім глибокого почуття симпатії до цієї жінки, худож­ник утілив ідею материнства як найвищого покликання жінки.

В останній період свого життя Тарас Шевченко доволі інтен­сивно працював над портретами своїх нових і давніх знайомих.

Одним із кращих творів цього періоду є портрет Марії Максимович. Познайомився Тарас Григорович із молодою дружиною свого давнього приятеля в Москві, повертаючись із заслання. Вона його зачарувала. Це щире захоплення дружиною першого ректора Київського університету, професора Московського університету М. Максимовича не минуло й пізніше. Митець передав його в портреті, написаному 22 червня 1859 р. в Прохоровці (маєтку   Максимовичів),   коли   після   заслання   подорожував  Україною. З М. Максимович він підтримував приязні стосунки, радився з приводу свого наміру одружитися й оселитися по су­сідству з Максимовичами, поблизу хутора Михайлова гора на Канівщині. Як відомо, всі ці сподівання не справдилися. 15 лип­ня Т. Шевченка заарештували. Після принизливих допитів і слід­ства йому було запропоновано виїхати до Петербурга.

Про щиру дружбу Т. Шевченка. і М. Максимович свідчать листи, а також те, що поет подарував цій жінці дві свої найкращі поезії, позначені автографом,  –  «Садок вишневий коло хати» та «Сон» («На панщині пшеницю жала»).

Повертаючись до столиці, Шевченко на кілька днів зупи­нився у селі Гирівка біля Конотопа в батьківській оселі своїх найкращих друзів — братів Лазаревських. Сердечно вітала поета господиня дому Афанасія Олексіївна Лазаревська. Цю жінку поет глибоко поважав за мудрість, уміння прищепити своїм дітям по­чуття честі, глибокої порядності, людяності. У Сирівці й написав портрет А. Лазаревської, не лише майстерно відтворивши зовніш­ність жінки, а й її психологічні характеристики. Повернувшись до Петербургу, саме до неї звернувся за благословінням шлюбу.

Одним з останніх жіночих портретів Т. Шевченка є пор­трет його нареченої Ликери Полусмакової. Гірке розчаруван­ня спричинило розставання. Художник хотів знищити портрет. Гравюру врятував скульптор М. Микешин.

 

• Контрольний диктант.

 

                                На Кос-Аралі

 

 Тихо-тихо набігають на глинястий сірий берег хвилі мертвого моря. Ніщо не живе в цих темних мутних глибинах, ядуча сіль просякає все: берегову глину. Воду. І навіть вітер, жаркий і несвіжий, залишає на губах смак солі.

   Важкі хвилі розбиваються з монотонним  плюскотом, і від того над усім берегом стоїть тихий, одноманітний, тоскний шум.

   Берег затих, такий же сірий і пустельний, як мертве море. Тільки сірий, просолений саксаул вп’явся  у землю довгим покрученим корінням.

   Оддалік моря маячить фортеця. Низькі будинки, обнесені високим валом, та широкий і просторий, міцно і рівно утоптаний тисячами солдатських кроків плац. Тиша панує над усім. І в післяобідню годину, коли все живе ховається від жаркого суховію під покрівлю, у степу понад берегом моря часто ходить самотня людина. Рядовий Тарас Шевченко віддає перевагу степовій тиші і саксауловим хащам перд п’яною компанією офіцерів ( В. Собко. 135 сл.)

 

 

9 клас

• Визначити пряму мову та слова автора. Правильно розставити розділові знаки.

1. Гвалт! Рятуйте! Хто в Бога вірує!  кричить надворі голос що є сили. 2. Іди, доню каже мати не вік дівувати. Він багатий, одинокий – будеш панувати. 3. Обізвався пан ТрясилоА годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, з поляками биться!  4. Спасибі вам!  старий каже Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати. 5. Чого ти ходиш на могилу? насилу мати говорила Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі, моя голубко сизокрила? 6.  Айда в казарми! Айда в неволю!  неначе крикне хто надо мною. 7. Не дав вдовиці утопитись, не дам же й з торбою ходить сказав Максим. 8. І талан і безталання – все каже од Бога. 9. Багато дечого не стало сказав старий Води чимало із Ікви в море утекло… 11. Чи жива ота Оксаночка?  питаю у брата тихо я.

 

• Знайти і виписати складні речення, визначити в них граматичні основи. Зробити синтаксичний розбір першого речення.

1. Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче; сонце гріє, вітер віє на степу козачім. 2. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сіяють, понад шляхом щирицею, ховрашки гуляють. 3. Пішов козак сумуючи, нікого не кинув; шукав долі в чужім полі та там і загинув. 4. Синє море звірюкою то стогне, то виє. 5. Під хатою дідусь сивенький сидить, а сонечко низенько уже спустилось за Дніпром. 6. Блукаючи по Україні, прибивсь якось і в Чигирин, у монастир отой дівочий. 7. Отам мені і розказала стара черниця новину, що в монастир до їх зайшла княжна якась із-за Дніпра позаторік. 8. І тихнуть Божії слова, і в келії, неначе в Січі, братерство славне ожива. 9. Коли б ті діти не росли, тебе, святого, не гнівили, що у неволі народились і стид на  тебе понесли. 10. Та сам собі у бур’яні, щоб не почув хто, не побачив, виспівую та плачу.

 

• Диктант з граматичним завданням. Записати в дужках, на яке   запитання   відповідають   кожне   з   підрядних   речень, і визначити їх вид. Скласти схеми 4-го і 10-го речень.

1. І раю красного не зріла, не бачила, бо не хотіла поглянути на Божий день!. 2. Нехай ще раз послухаю, як те море грає. 3. Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну. 4. Я різав все, що паном звалось, без милосердія і зла. 5. А святий Іосиф взявсь отару пасти, щоб хоч козу ту заробить на молоко малій дитині. 6. Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... 7. І дівчина його любить, хоч лата на латі. 8 Полічили, що достали, встали сіромахи, помолились на схід сонця, пішли понад шляхом.. 9. Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче. 10. Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти 11. А я собі пішла за водою, поки сестри не зустріли, не   взяли з собою.12. А як прийшла до берега, то й дочку згадала. 13. Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села. (З те. Т. Шевченка)..                                                                                                                                             

 

• Підкреслити    граматичні    основи    простих    речень,    що входять у складні; сполучні елементи підкреслити хвилястоюлінією. Визначити тип кожного складного речення. Зробити синтаксичний розбір 3-го і 6-го речень.

1. Буває, в неволі іноді згадаю своє стародавнє, шукаю, шукаю, щоб чим похвалитись, що й я таки жив, що я й таки Бога колись-то хвалив! 2. Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені. 3. Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови. 4. Давно те минуло, як тими шляхами, де йшли гайдамаки, малими ногами ходив я та плакав, та людей шукав, щоб добру навчили. 5. Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами над ставами верби зеленіють. 6. Поглянув я на ягнята – не мої ягнята. Обернувся я на хати — нема в мене хати.  7. Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Україні буду жить. 8. Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села!  9. Уже прокликали до паю, а я собі у бур'яні молюся богу. 10. Тече вода в синє море та не витікає; шука козак свою долю, а долі немає.11. Посіяли гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали. 12. Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить. 13. І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаст­вом оживуть.  14. Їй Ярема розказував, як жить вони будуть укупочці, як золото і волю добуде, як виріжуть гайдамаки ляхів в Україні, як буде панувати, коли не загине. 15.  І досі сниться: під горою, між вербами та над водою біленька хаточка стоїть 16. Я не знаю, чи єсть у бога люте зло, щоб у тій хаті не жило?  17. Та на своїм веселім полі свою-таки пшеницю жнуть, а діточки обід несуть (3 те. Т. Шевченка).

 

• Самодиктанти

1. Сонце заходить, гори чорніють,

    Пташечка тихне, поле німіє,

    Радіють люди, що одпочинуть,

    А я дивлюся… і серцем лину

    В темний садочок на Україну.

2. О думи мої! О славо злая!

    За тебе марно я в чужому краю

    Караюсь, мучуся… але не каюсь!..

 

 
 

• Контрольні диктанти

Невідцвітне слсво.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяють­ся ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.

До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих доро­гах поетового життя, писались то в мандрах, то казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізне струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів.

Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все най­істотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху – увібрав у себе цей класичний розмірів томик, збірник

 поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзар». Відтоді Шевченків «Кобзар» є настільною книгою багатьох людей.(О. Гончар, 160 сл.)

 

 

                                                                Тарас Шевченко

    Тарас Шевченко народився на українській землі, під україн­ським небом, проте він належить до тих людей-світочів, які стають дорогими для всього людства і в пошані всього людства знахо­дять своє безсмертя.

    Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі, його жаха­лись і смертельно ненавиділи кріпосники. Коли Шевченка відпра­вили в солдати, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що звідти йому вже не буде вороття. Проте поет повернувся до рідної своєї України вогненною піснею, віщим незбореним словом.

    У тій невеликій книжці, ім'я якій «Кобзар», клекоче ціле море горя народного. У ній — порив до свободи, мудрий роздум гума­ніста й ніжна, чарівна краса української пісні.

    Винятковими є місце Шевченка в житті нашого народу та його творчість. Характеризуючи її, бачиш, що є творчість, яка не відцвітає, що є в духовній сфері явища, подібні до тих непогасних вічнодіючих вулканів, надра яких завжди пашать вогнем і роз­жеврюють уночі хмари над собою, мов велетенські маяки.

150 слів                                                                                        За О. Гончаровим