Шкільна газета "Українське слово"

Про матеріал

Черговий випуск шкільної газети присвячений Дню української писемності та мови

Перегляд файлу

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

cСпеціальний випуск до Дня писемності, 09 листопада 2019 рокуd

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

З нагоди свята учні написали есе про українську мову, її багатство та красу рідного слова.

Есе

МОЯ РІДНА МОВА

Що може бути чарівніше за прекрасну українську мову? Її чарівна ріка слів - це просто казка, яка ллється із вуст, коли ти говориш українською. Мелодійна, чарівна, солов'їна, - усе це сказано про неї. Наші пращури захищали рідне слово, як могли. Мова, як парость виноградної лози, що тягнеться до ніжного сонечка, яке її зігріває і допомагає зростати. Так і мова. Їх неможливо не любити і не шанувати. Адже кожен українець - це маленьке зернятко у великій зв'язці колосків слів нашої мови. Я кохаю свою рідну мову!

(Волошин Михайло. 8-Б клас)

ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНСЬКУ

МОВУ?

Для кожної людини її мова найкраща. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, допомагає виразити свої почуття. Я люблю свою українську мову. В ній є щось чарівне, співуче, ніжне. Вона може бути сумною чи веселою, щирою та відкритою. Коли я розмовляю українською, моя душа та серце співає і насолоджується її красою.

Я народився в Україні. Мама співала мені українські колискові пісні, розповідала казки. Тому українська мова в моєму серці і душі.

(Хижниченко Лев, 8-Б клас)

Есе

БАГАТСТВО І КРАСА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Якою ж мені вважати мову

рідною? Мабуть, для мене рідна мова – мова, якою зі мною змалечку розмовляли батьки. Це моя рідна українська мова. Вона така неповторна, мелодійна і співуча, ніжна і багата. Це не тільки моя мова, але й мова моїх предків. Для мене мова – безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній ніби відбито його характер, історію, звичаї, побут. Згадуючи дитинство, пам’ятаю, коли я виходила надвір, то спілкувалася з дітлахами українською.

Зараз я навчаюся своєю рідною

мовою. Звичайно, я не обмежуюся нею, мене цікавлять мови інших народів. Я вивчаю мови іноземні, і ці знання знадобляться мені в житті. Але рідна мова для мене найдорогоцінніша. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Українська мова така глибока, що кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість.

Я думаю той, хто зневажливо

ставиться до рідної мови, до рідного народу не вартий уваги і поваги. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємо у дружбі , словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими і твердими, «мов криця», даємо відсіч ворогові. Наше українське слово. Хоча і вмирало з голоду, і переслідувалось, і заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашій мові потрібен саме зараз вогонь любові й духовна міць. Тож кожного українця я закликаю берегти красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

(Аполосова Ярослава. 11-Б клас)