Шляхи формування мотивації на уроках англійської мови

Про матеріал
У нинішніх умовах перед сучасною школою, як українською, так і зарубіжною, постала проблема втрати інтересу учнів до навчання. Ще якихось два-три десятиліття тому це питання не стояло так гостро. Школа мала найбільший важіль впливу на дитину — контроль (читай: примус), який виражався в оцінці на уроці та суворій перевірці з боку батьків. Нині оцінкою злякаєш мало кого з учнів, так само, як і батьків.
Перегляд файлу

Шляхи формування мотивації на уроках англійської мови

У нинішніх умовах перед сучасною школою, як українською, так і зарубіжною, постала проблема втрати інтересу учнів до навчання. Ще якихось два-три десятиліття тому це питання не стояло так гостро. Школа мала найбільший важіль впливу на дитину — контроль (читай: примус), який виражався в оцінці на уроці та суворій перевірці з боку батьків. Нині оцінкою злякаєш мало кого з учнів, так само, як і батьків.

Проблема мотивації в навчанні виникає по кожному шкільному предмету. Однак особливо гостро стоїть проблема мотивації вивчення іноземних мов в середній школі. Дослідники питання мотивації наводять дані про зниження її від класу до класу. При цьому до моменту вивчення іноземної мови і на самому початку в учнів, як правило, висока мотивація. Їм хочеться розмовляти на іноземній мові з ровесниками; принадною виявляється можливість декламувати вірші і співати пісні на іноземній мові; читаючи дізнаватись про інші країни. Багато хлопців вбачають у вивченні іноземної мови щось “пригодницьке”, проникнення в новий незнайомий світ; привабливою виявляється можливість перевтілюватись: “Я розмовляю на рідній мові”. Словом майже у всіх є бажання володіти іноземною мовою, вміти спілкуватись безпосередньо, через книгу і листування. Але от починається процес оволодіння іноземною мовою і відношення учнів міняється, багато розчаровуються. Адже цей процес передбачає період накопичення “будівельного матеріалу”, стадію неминуче примітивного змісту, подолання різноманітних складностей, що відсуває досягнення мети, про яку мріялось.

В результаті зменшується мотивація зникає зустрічна активність, слабне воля, спрямована на оволодіння іноземними мовами, знижується успішність в цілому, яка в свою чергу негативно впливає на мотивацію. А згодом вже дорослими шкодують з приводу втраченого, виникає незадоволення не тільки собою, але головним чином, постановкою навчання іноземній мові. Такою є ситуація пов'язана з вивченням іноземної мови в школах і вузах.

Перед сучасним учителем передусім стоїть завдання задіяння в навчанні таких ресурсів, які пробуджуватимуть і підтримуватимуть в учнів інтерес до пізнання нового. У цих умовах важливого значення набуває мотивація як важливий компонент освіти. Однією із компетентностей Державного стандарту є уміння вчитися. Від мотивації школяра залежить його успішність, глибина й міцність знань, бажання і здатність навчатися протягом усього життя.

Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Існує кілька видів мотивації стосовно іноземної мови.

Точну характеристику широкої соціальної мотивації (різновид зовнішньої) дає П.М Якобсон: “Така мотивація процесу навчання пов'язана з досить гострим почуттям громадянського обов'язку перед країною, перед рідними, близькими людьми, пов'язана з думками про навчання, як про дорогу до засвоєння великих цінностей культури, як засіб, що дозволяє нести людям добро і користь, з уявою про навчання, як шлях до здійснення свого призначення в житті”. Так, для учнів основою для оволодіння іноземною мовою може стати перспектива участі в різноманітних міжнародних форумах.

Другий різновид зовнішньої мотивації - вузькоособистісна - визначає відношення до оволодіння іноземною мовою, як способу самоствердження, а інколи як шлях до особистого благополуччя. Тут можливий досить широкий діапазон морального плану: від громадянських мотивів до вузькоегоїстичних. Наприклад: “Хочу бути перекладачем - міжнародником: це престижно. (але і це корисна діяльність, що сприяє встановленню взаєморозуміння”), “Хочу бути вчителем іноземної мови, відчуваю, що це моє покликання, зможу принести користь”. “Хочу стати друкаркою із знанням іноземної мови; це добре оплачувана робота, зможу допомагати батькам і створити власну сім'ю». Тут можлива і негативна мотивація. “ Мені не подобається, але рідні вважають, що вона мені знадобиться; вони самі шкодують що погано нею володіють, і не хотіли б, щоб я допустився їхньої помилки”. “Я не люблю іноземну мову, але треба оволодіти нею, щоб хлопці переконалися, що й тут я можу бути лідером”.

Зовнішня мотивація, як правило, буває дистантною, далекою мотивацією, розрахованою на досягнення кінцевого результату навчання. Тим не менше її стимулюючий вплив на процес навчання може бути досить сильним. Вона на самому початку, а іноді ще й до вивчення іноземної мови націлює учнів на кінцеву мету. Важливо тільки будувати процес навчання таким чином, щоб учні в кожній його точці відчували сходження до поставленої мети, корисні рекомендації на цей рахунок наводяться Н.Є. Кузовлєвою, яка вважає що для посилення впливу широкої соціальної мотивації слід створювати спеціальні власне методичні засоби наочної презентації, що вказують на значення знань іноземної мови для найрізноманітніших спеціальностей: можна використовувати кінофільми, уривки з художніх творів і соціально-політичної літератури все це може наблизити і зробити відчутною далеку мету, створивши готовність до затрат часу і сил. Проте тут зовнішня мотивація змикається з внутрішньою і підкріплюється нею. При цьому якщо зовнішня мотивація виконує “стратегічну роль” задаючи ззовні рух на увесь період навчання, то внутрішня мотивація - “тактичну” так. як вона “підігрівається самим процесом володіння іноземною мовою (її часто тому називають процесуальною мотивацією). Ця мотивація є близькою і актуальною, адже навчальний процес повинен бути побудований таким чином щоб учні на кожному уроці відчували радість від задоволення потреб, специфічних для предмету іноземна мова.

Основні різновиди внутрішньої мотивації - комунікативна, лінгвопізнавальна і інструментальна.

Лінгвопізнавальна мотивація заключається у позитивному відношення учнів до самого мовного матеріалу, до вивчення основних властивостей мовних знаків. Уявляється, що можливі два шляхи її формування: опосередкований, тобто через комунікативну мотивацію, безпосередній, шляхом стимулювання пошукової діяльності учнів в мовному матеріалі.

Щоб зацікавити учнів мовним “будівельним матеріалом” необхідно, по-перше, звести до мінімуму часовий розрив у роботі над мовним матеріалом і його використанням у мові, тобто побудувати роботу над мовним матеріалом таким чином, щоб учні бачили мовну перспективу його застосування. Наприклад: засвоюється словниковий матеріал по темі “Урок іноземної мови”; бажано на цьому ж уроці чи в крайньому разі на наступну спонукати учнів до його використання в умовних ситуаціях: “Розкажи своєму другові, що ви робите на уроках іноземної мови, і запитай, як вони вивчають іноземну мову”.

По-друге, треба надавати установці, яка стосується роботи над мовним матеріалом, цілеспрямований мовний характер: “Зараз ми засвоїмо такий словниковий матеріал; він буде потрібний нам для бесіди про …, для розігрування п'єски, при читанні оповідання…” І в цьому випадку створюється мовна перспектива.

По-третє, мовний матеріал, що підлягає засвоєнню на уроці, потрібно орієнтувати на одну тематичну область, навіть якщо він включає і позатематичний матеріал, типу мовних кліше, модально-оцінювальної лексики і граматичних явищ. В цьому випадку весь шлях до засвоєння мовного матеріалу через тренування до використання буде побудований на одній змістовній основі, що в кінцевому результаті істотно для вирішення комунікативних задач.

“Різнотемність” позбавляє урок цілісності, вносить сумбур в ситуації, що негативно впливає на мову. І дійсно, важко уявити собі як можна з'єднати на одному уроці в комунікативному акті, лексику на тему “Одяг” і “Фрукти та овочі”, або “Урок англійської мови” і “Підготовка до подорожі”.

Отже, учні повинні відчувати необхідність в мовному матеріалі для розширення і поглиблення своїх мовних можливостей.

Щоб підтримувати і формувати мотивацію вчителеві необхідно привчати навчених до напруженої пізнавальної праці, розвивати їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість, заохочувати виконання завдань підвищеній трудності, учити чітко визначати цілі, завдання, критерії оцінки.

Які б прийоми і методи формування мотивації учення, підвищення інтересу до учбової праці, активізації пізнавальної діяльності ми не застосовували на уроках і зовні, необхідно пам'ятати, що вся наша робота повинна бути направлена на розвиток особи учня, його самовизначення.

Формування у дитини високої позитивної мотивації можливо, якщо учбово-виховний процес відрізняється наступними характеристиками і підходами:

  • зміст освіти включає знання про людину, що допомагає що вчиться стати успішнішими в житті, вирішувати особисті проблеми, придбати упевненість в собі;
  • зміст освіти і вимоги до учбових результатів диференційовані настільки, що це дозволяє всім школярам бути успішними в учбовій діяльності;
  • учбово-виховний процес будується таким чином, що учень стає в нім повністю відповідальним як за свої успіхи, так і за невдачі;характерною межею такого процесу є відношення до дітей як до суб'єктів будь-якої здійснюваної ними діяльності;
  • оцінна діяльність носить переважно повчальний характер; розвиває здібність до самооцінки;
  • заохочується прагнення до колективних досягнень і здібність до співпраці, яка розглядається як цінність не менша, ніж індивідуальні успіхи;
  • у учнях розвивається переконання, що легкий успіх не доставляє дійсного задоволення, потреба в постановці все більш складних завдань перед собою.

Для розвитку індивідуальної позитивної мотивації в навчанні необхідно виконувати наступні умови.

Перша умова:

Найбільш сильна позитивна мотивація виникає у дитини в тому випадку, якщо діяльність володіє новизною.

Необхідно використовувати нові навчально-методичні комплекси. З абсолютно новим виглядом і типами завдань, з якими учні не стикалися раніше.

Слабкішим учням необхідно давати більше часу на виконання завдань, і вони менш складні, а сильнішим – менше; завдання ускладнені. Слабкішим вчиться бажано давати завдання, подібні тим, які у них вже вийшли, - для підняття у них упевненості у власних силах.

Потрібно стежити, щоб діяльність учнів на уроці і в позакласній роботі була цікавою і відповідала розвиваючому рівню домагань школярів. Адже діти люблять брати участь в дискусіях за наперед обумовлюваними правилами; у ролевих іграх; їм подобається розгадувати інтелектуальні завдання.

Друга умова.

Наявність можливості для прояву що вчаться самостійності.

Самостійна робота учнів офарблює їх діяльність емоційно, викликає різні внутрішні переживання і тим самим сприяє розвитку у них позитивної мотивації в навчанні.

Також позитивну мотивацію можна підняти за допомогою змагання. Необхідно придумувати різні конкурси і змагання на основі теми, що вивчається.

Слід також розвивати і мотивацію колективних досягнень. Цього можна добитися шляхом включення дітей в парну і групову роботу. Результат колективної діяльності залежить від готовності кожного члена колективу включити власні зусилля в досягнення загальної мети.

Але що ж робити з тими учнями, які, не дивлячись на всі вчительські старання, не прагнуть ні до яких досягнень. Невмотивований учень стане мотивованим, якщо вчитель стане спілкуватися з ним, сприймаючи його в позитивному світлі. Не випадково психологиназивають цей метод методом прогнозів, що самовиконуються.

Чинники, які допоможуть мобілізувати що вчаться і підвищити їх бажання вчитися

I. Рівень заклопотаності учнів

Рівень заклопотаності що вчаться - це їх прагнення добитися успіху в навчанні. Наскільки учня турбує те, що він вивчає?

Є одне психологічне правило, яке повинне впливати на рішення викладача. Помірна заклопотаність стимулює зусилля до навчання. Коли немає заклопотаності, учень погано займається або взагалі не займається. Але коли заклопотаність дуже велика, то на навчання взагалі не залишається енергії.

Різниця між обачливим, умілим викладачем і вчителем, що працює по інтуїції, полягає в тому, що перший свідомо і цілеспрямовано підвищує і знижує заклопотаність класу або окремих учнів, використовуючи ці зміни для підвищення ефективності занять.

II. Відтінки відчуттів

Від того, як відчуває себе що вчиться в певній ситуації, залежить об'єм зусиль, які він прикладає в своєму навчанні. Учні схильні вкласти найбільші зусилля в своє навчання в ті моменти, коли учбова ситуація приємна для них і коли вони передбачають, передчувають успіх (приємне відчуття).

Негативні відчуття теж активізують учня, спонукають його до дій («Якщо не приготуєш урок, тебе чекають неприємності»).

Потрібно прагнути нагадати що вчиться про приємні моменти після того, як він подолає труднощі.

Нейтральні відчуття (не радісні і не дратівливі) не сприяють мотивації. Проте вони бувають корисні для ліквідації непродуктивної і неприємної ситуації, щоб потім, через якийсь час, повернутися до того ж матеріалу з приємнішим настроєм:

"Це наша перша спроба, тому не засмучуйтеся, якщо ви не всі зрозуміли. Вам треба буде кілька разів повторити цей матеріал, щоб добре запам'ятати його".

Наше професійне завдання полягає в тому, щоб визначити, які відчуття найбільш продуктивні для учнів – приємні, неприємні або нейтральні, які з них спонукають їх повніше мобілізувати свої сили на навчання. Жодна з різновидів відчуттів не є універсально продуктивною. Знання цих трьох видів відчуттів і уміння мобілізувати кожне з них при необхідності - ось що відрізняє вчителя, активно прагнучого створити мотивацію своїх учнів, від вчителя, який лише реагує на її відсутність.

III. Успіх

Третій чинник, сприяючий зростанню мотивації учнів, - це відчуття успіху. Щоб відчути себе таким, що досягає успіху, треба прикласти зусилля, випробовуючи при цьому деяку невпевненість в кінцевому результаті своїх дій. Ми не відчуваємо успіху, коли докладаємо мало зусиль для досягнення мети.

Якщо завдання просте і не вимагає серйозних зусиль, ми не відчуваємо, що добилися особливого успіху, і не прагнемо продовжити навчання. Але якщо ми досягаємо бажаної мети, приклавши старання і не будучи упевненими в благополучному результаті, то ми раді успіху і прагнемо до нових звершень.

Чим частіше учні добивалися успіху у минулому, тим оптимістично вони чекають нових випробувань. Навіть якщо зростає ризик невдачі, учні, що пізнали смак успіху, все одно продовжують свої спроби. І навпаки, чим частіше вони терпіли невдачі у минулому, тим менше у них бажання знову ризикувати, оскільки прогноз невтішний – «у мене знову не вийде». І щоб захистити себе від нової душевної травми, вони уникатимуть будь-яких спроб. Такі учні «немотивовані».

Звідси витікає, що необхідно знизити «учбову планку» для менш успішних учнів. Це не означає, що їм дозволено «обходитися мінімальним»; просто потрібно створити їм умови для подолання учбової планки, щоб вони могли готуватися до завоювання нових висот. На практиці це означає, що всі учні повинні переживати почуття подолання, радіти успіху.

Підсумовуючи сказане, хотілося б підкреслити ще раз важливість розвитку мотивації колективних досягнень. Саме вона дозволяє придбати дітям через учбову працю ті навики співпраці, які можуть стати для них необхідними в подальшому житті. Прагнення дітей до колективних досягнень важливе для гармонійного виховання особи. Розвиток людини з мотивацією, направленою виключно на справу або на себе, не може зробити його щасливим і успішним в житті, велику частину якого він проводить в спілкуванні і в спільній діяльності з іншими людьми. До того ж індивідуальні досягнення не є в Україні головною цінністю, що розділяється. Рисою національної вдачі служить прояв таких якостей, як колективізм і допомога ближньому. Мотив колективних досягнень - межа типично-нашего менталітету.

Мотивація визначає продуктивність навчальної діяльності і є її органічною складовою. Наближення мовної діяльності на уроці до реальної комунікації дає можливість використовувати мову як засіб спілкування, підвищує інтерес учнів до навчання і до мови, яку вони вивчають. Для того, щоб урок був вдалим і плідним, вчитель повинен ретельно до нього підготуватися, зваживши всі мотиви і враховуючи мотиваційну сферу кожного учня зокрема.

Якість виконання діяльності та її результат залежать перш за все від спонук і потреб індивіда, його мотивації, що викликає цілеспрямовану активність, яка визначає вибір засобів і прийомів, їх впорядкування для досягнення мети. Мотивація є запускним механізмом будь-якої діяльності, чи то є праця, спілкування, чи пізнання. Живить і підтримує мотивацію видимий, реальний, поетапний і кінцевий успіх. Якщо успіху немає, то мотивація згасає і це негативно позначається на виконавцеві діяльності.

Список використаної літератури

1. Вартанова И.И. До проблеми мотивації навчальної діяльності// Вісник МГУ. Психологія. - 2000. - №4. - С. 33-41.

2. Гальскова Н.Д. Теорія викладання англійської мови. Лінгводидактика та методика. - М.: ИЦ «Академія», 2004. - 336 с.

3. Зязюн І.А. Мотивація і мотиви людської поведінки// Початкова школа. - 1999. - №6. - С.3-6.

4. Колкер Я.М. Практична методика вивчення іноземних мов. - М.: ИЦ «Академія», 2000 - 264 с.

5. Латишев Л.К. Теорія, практика та методика викладання. - М.: ИЦ «Академія», 2003. - 192 с.

6. Маркова А.К. Формування мотивації навчання. - М.: Просвітлення, 1990. - 214 с.

7. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 1999. - 269 с.

8. Пассов Е.И. Ціль навчання іноземної мови на сучасному етапі розвитку суспільства// Иностранный язык. - 1997. - №6. - С. 11-12.

9. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе. - М.: Просвещение, 1998. - 211 с.

10. Яцишин О.М. Визначення оптимальної структури мотиваційного синдрому вивчення англійської мови студентами економічних спеціальностей// Мова. Культура. Бізнес. - К., 2003. - Вип. 1. - С. 308-316.

docx
Додано
28 жовтня 2020
Переглядів
376
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку