Шляхи підвищення мотивації студентів для покращення якості навчання

Шляхи підвищення мотивації студентів

для покращення якості навчання

Період навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) - це підготовка до трудової діяльності, яка у найближчому майбутньому повинна стати для молодої людини основним джерелом існування та засобом особистісної самореалізації.

Формування світогляду, що базується на ставленні до людини як до найвищої цінності, стимулювання гармонійного розвитку й прояву творчого потенціалу особистості в праці - основа гуманізації сучасної освіти. Але вона може залишитися набором добрих намірів, якщо на практиці не вживати заходів для підвищення ефективності навчального процесу, поліпшення умов взаємодії викладача і студента, переведення студента на рівень активного субєкта навчального процесу.

Не існує чітких методик або вказівок щодо підвищення ефективності навчального процесу, які були б універсальними для кожного вищого учбового закладу. Їх вибір залежить від умов, за яких він відбувається, рівня активності студенті вданого ВНЗ, включення студентів у науково-пізнавальну діяльність та багатьох інших факторів.

Мотивація студентів до навчання є однією з основних складових навчально-виховного процесу.

Поняття «навчальна мотивація» ми розглядаємо як процес, метод і засіб спонукання студентів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного освоєння змісту освіти.

Через мотивацію педагогічні цілі швидше перетворюються на цілі самих студентів. Через зміст навчальної діяльності формується певне ставлення студентів до навчальної дисципліни й усвідомлюється його ціннісна значущість для особистісного, в тому числі інтелектуального розвитку.

Мотивація навчальної діяльності вимагає:

– оволодіння студентом знань в майбутній діяльності;

– створення умов для розвитку мотивів;

– зацікавленість студента до досліджуваного ним матеріалу;

– організація практичної та іншої навчальної діяльності;

– підтримання прагнення у студентів до саморозвитку та самоосвіти.

Таким чином, пріоритетними у навчальній діяльності студента стають:

– самостійна постановка мети і усвідомлення значимості виконуваної діяльності;

– самостійне освоєння базових знань і умінь;

– формування і розвиток інтелектуально-пізнавальних процесів,  професійної мотивації для досягнення успіху.

У навчанні процес мотивації є безперервним, оскільки вивчення будь-якого навчального матеріалу закладає основу для викладання нового. Мотивація не повинна завершуватись при проходженні чергового відрізку навчання, вона має зберігатися і підсилюватися для подальшого навчання.

Процес мотивації у навчанні має характер певного циклу, він повторюється на кожному навчальному відрізку на вищому рівні. Саме тому, забезпечення викладачем кожного етапу мотиваційного циклу у навчанні має здійснюватись за допомогою спеціальних прийомів і методів. Серед основних методів і прийоми мотивації, а також стимулювання навчання можна виділити такі, як:

• комунікативна атака;
• доведення та переконання;
• сугестія (навіювання);
• подолання перешкод;
• делегування;
• закріплення позитивного враження.

Таким чином, мотивація повинна розглядатися як процес спрямовуючий, регулюючий і активізуючий діяльність суб’єкта навчання.

Відповідно до сучасних уявлень можна виділити кілька комунікативних методик, які можуть використовувати у навчальному процесі:

• це стимулювання когнітивних процесів (вирішення проблемних завдань, використання рольових та ділових ігор тощо);
• це використання інтерактивних форм та прийомів навчання, що беруть до уваги інтерес, мотивацію студентів до навчальної діяльності;
• це моделювання та імітація реальних чи віртуальних ситуацій;
• це взаємодія викладача  у межах малої творчої групи студентів за принципом єднання індивідів із різним креативним та інтелектуальним потенціалом.

Викладач є носієм необхідної для студентів інформації під час вивчення нового матеріалу, виконує функції спостерігача,  коли студенти працюють у малих творчих групах, та надає їм індивідуальну консультаційну допомогу.

Викладач є консультантом у випадках, коли студенти працюють над певною ситуаційною вправою і потребують порад та рекомендацій щодо змісту завдань.

Викладач має бути психологом і психофізіологом, визначати настрій, самопочуття й активність студентів, уміти за допомогою педагогічних і психологічних прийомів підтримувати високий рівень їх фізичної та розумової працездатності.

В сучасному світі значно зростає роль ВНЗ у навчанні студента самостійно вчитися. Самостійна робота студента, яка є суттєвим елементом навчального процесу поряд з аудиторним навчанням, набуває великого значення.

Самостійна робота студента - це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі. Тільки знання, здобуті власною працею, є міцними, глибокими і дієвими. СРС формує навички самостійної діяльності взагалі, що є конче необхідним у будь-якій професійній діяльності, виробляє здатність самостійно приймати відповідальні рішення, знаходити оптимальний вихід зі складних ситуацій.

Від методів навчання значною мірою залежить розвиток студентів і якість засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи.

Методи навчання оцінюються  як один із найважливіших компонентів загальної структури навчально-виховного процесу.

Викладачам близькі та зрозумілі такі методи навчання як розповідь, бесіда, лекція, показ ілюстрацій, показ демонстраційних матеоіалів, виконання вправ, завдань тощо.

Результат діяльності викладачів і студентів не завжди такий, яким він уявляється у субєктивній формі мети. У цій взаємодії мети, засобу і результату найважливішим є аналіз пізнавальної діяльності студентів, а також керівництво нею з боку викладача. Кожен викладач повинен памятати,  що методи не є незмінними.

Знаходження відповіді на питання "як підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку студентів, забезпечити оволодіння ними навичок саморозвитку особистості". Значною мірою цього можна досягти використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі. Це вимагає активізації навчальних можливостей студента, замість переказування абстрактної, "готової" інформації, відірваної від їх життя і суспільного досвіду.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:

• глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, - різноманітні тексти, зразки документів,  приклади, ситуаційні завдання для груп тощо;
• старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
• мотивувати студентів до вивчення шляхом добору найбільше цікавих випадків, проблем;
• оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи студентів;
• передбачити різноманітні методи для привернення уваги студентів, настроювання їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.

Якщо спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то - це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть студента у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен студент має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання . Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання.

Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у студентів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групах і забезпечує високу загальну активність студентського колективу.

На сучасному етапі розвитку суспільства обсяг та складність інформаційних потоків з кожним роком збільшується. Тому традиційна система навчання у вищих закладах освіти потребує постійного удосконалення на основі сучасних досягнень науки та техніки, що пов'язано з поліпшенням методики організації та проведення навчального процесу. Важливим напрямом підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу є використання технічних засобів навчання , в тому числі комп'ютерної техніки .

Використання технічних засобів навчання надає навчально-методичній роботі зі студентами більш насичений, динамічний, творчий та інтенсивний характер. Сучасна освіта базується в основному на вербальному способі передачі знань, де переважає сприймання усної інформації, яка перевантажує роботу слухового аналізатора. При цьому візуальний канал використовується мало, виникає сенсорне голодування, що значно знижає творчий характер навчальної діяльності.

В умовах стрімкого зростання інформаційних потоків і збільшення дефіциту навчального часу аудіовізуальні засоби дозволяють за один і той же термін часу викласти і засвоїти значно більший обсяг навчальних знань. При цьому якість інформації, що засвоюється студентами, підвищується за рахунок її наочності, виділення в графіках, схемах, слайдах, головних структурних елементах процесів і явищ. Використання технічних засобів навчання  у викладанні навчальних дисциплін дозволяє збільшити обсяг інформації, яку необхідно запам'ятати, приблизно на 35% і підняти ефективність занять на 20%, дозволяє значно підвищити  пізнавальну діяльність студентів, дає можливість надати до навчального процесу додаткову інформацію.

В даний час у всьому світі на перший план в освіті виходить застосування технологій електронного навчання.

В останні роки все частіше відзначається зниження ефективності традиційного навчання. Жорстка регламентація діяльності студентів на заняттях, примусовість навчальних процедур, часто призводить до нерозуміння ними цілей своїх дій, до відсутності усвідомлення необхідності досліджуваного матеріалу та його практичної значущості . У зв'язку з чим, у студентів спостерігається відсутність навчальної мотивації, несформованість навичок планування своєї діяльності.

Сучасні педагогічні технології, і більшою мірою технології електронного навчання є особистісно-орієнтованими, і спрямовані на розвиток індивідуальних ресурсів студентів.

На відміну від подання знань в готовому вигляді при традиційному навчанні, технології електронного навчання передбачають підвищення рівня самостійної роботи учнів в індивідуальному темпі з одного боку, надаючи можливості для широкого спілкування з іншими студентами та спільного планування своєї діяльності з іншого.

Можно зробити такі висновки

Застосування заходів щодо підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі, поліпшення комунікацій між викладачем і студентом, переведення студента на рівень активного субєкта навчального процесу є основою гуманізації сучасної освіти.

Вибір шляхів підвищення ефективності навчального процесу залежить від умов, за яких він відбувається, рівня активності студентів даного ВНЗ, включення студентів у науково-пізнавальну діяльність та багатьох інших факторів. Це є одним з основних завдань викладача.

Серед заходів підвищення ефективності навчального процесу найбільш поширеними та дієвими є вдосконалення комунікативних відносин викладача та студента, правильної організації самостійної роботи студентів, дотримання студентами гігієни розумової праці, оптимального вибору методів навчання, застосуванням таких форм організації навчального процесу як інтерактивне та кооперативне навчання, застосуванням технічних засобів та технологій електронного навчання тощо.

Основною умовою забезпечення ефективності навчального процесу є дотримання сукупності основних закономірностей та принципів навчання. Гуманістична спрямованість, науковість, доступність, оптимізація навчального процесу є запорукою його інтенсифікації.

Застосування ефективних методів комунікації викладача та студентів вимагає від викладача глибоких знань з психології, педагогіки, психофізіології, психогігієни, певного досвіду практичного використання ефективних методів оптимізації навчального процесу. Для цього він повинен володіти знаннями основних закономірностей розвивального навчання і вміннями застосовувати їх у навчальному процесі. Важливою передумовою ефективності вищої педагогічної освіти має стати оновлення методики і технології освіти, перехід до технологій "зі студентом - до культури", удосконалення лекції як основної форми організації навчання, урізноманітнення методик проведення семінарських і практичних занять, ширше залучення студентів до науково-дослідної роботи тощо. На викладача покладається подвійна відповідальність: він має не лише дати професійні знання, але й бути взірцем для майбутнього фахівця.

Самостійна робота студента є суттєвим елементом навчального процесу. Ефективність самостійної навчальної роботи зумовлюється сформованістю пізнавальних мотивів, забезпечення яких є завданням викладача. Самостійна навчальна робота студентів здійснюється у процесі взаємодії різних чинників: соціальних, психологічних, анатомо-фізіологічних. Ефективність навчальної роботи значною мірою залежить від дотримання студентом гігієни розумової праці (режим харчування, організація відпочинку, рухова активність та ін.). Отже, обізнаність із закономірностями ритмічності функціонування систем організму в певні періоди доби дає змогу студентам більш ефективно організувати і спланувати свою навчальну діяльність.

Від методів навчання значною мірою залежить розвиток студентів і якість засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи. Оскільки педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має грунтуватися на творчості педагога з одного боку і відповідати вимогам принципу системності з другого боку. Для досягнення ефективності учбового процесу вибір методів навчання повинен враховувати закономірності і принципи навчання, метою і завданням навчання, навчальні можливості студентів, наявність засобів навчання та психологічно-педагогічні можливості викладача. Лише творча мудрість викладача, яка опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання.

Підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку студентів можна використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання. Вони вимагають ретельної підготовки викладача. За такої організації навчального процесу неможлива неучасть студента у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання. При кооперативному навчанні студенти, працюючи у групах, забезпечують найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Важливим напрямом підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу є використання технічних засобів навчання, в тому числі комп'ютерної техніки. Використання технічних засобів навчання надає навчально-методичній роботі зі студентами більш насичений, динамічний, творчий та інтенсивний характер. Використання технічних засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу, посилює засвоюваність навчального матеріалу, а їх розробка та визначення напрямів застосування є важливою складовою методичної роботи у ВНЗ.

Сучасні технології електронного навчання є особистісно-орієнтованими, і спрямовані на розвиток індивідуальних ресурсів студентів. Застосування у вищих навчальних закладах електронних технологій сприяє розвитку індивідуальних ресурсів студентів і викладачів, формує навички, самостійне мислення, ініціативність і відповідальність за виконану роботу, а також знижує психологічні навантаження на студентів і викладачів у процесі взаємного обміну знаннями.

Важливою запорукою підвищення ефективності навчального процесу є збагачення тривіального навчального матеріалу інформацією про новітні дослідження і розробки світової науки, нові теорії та винаходи, актуальні проблеми і сучасні напрямки розвитку науки в цілому і даної дисципліни зокрема.

Отже, підвищення ефективності навчання у ВНЗ - досить складне питання. Воно далеко виходить за рамки суто педагогічних проблем, але обєктивні чинники соціально-економічного розвитку диктують необхідність інтенсифікації навчально-виховного процесу.

Використана література

1.Кузьмінський, А.І. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник / А.І. Кузьмінський - К.: Знання, 2005. - 486 с.

2.Бойченко, В. Шляхи підвищення ефективності навчальної діяльності студентів педагогічного університету / В. Бойченко // Вісник львівського університету. - 2009. - №25. - С.293 - 299

3.Асахова, В.М. Нові методи навчання / В.М. Асахова - К.: Освіта України, 1998. - 247 с.

4.Бабанский, Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю.К. Бабанский - М.: Просвещение, 1985. - 348 с.

5.Пидкасистый, П.И. Технологии игры в обучении и развитии / И.П. Пидкасистый, Ж.С. Хайдаров - М.: МПУ, 1996. - 272 с.

6.Ануфрієв, М.І. Вищий заклад освіти МВС України / М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, О.Н. Ярмиш - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 369 с.

7.Кудинов, Д.Н. Перспективы разработки автоматизированных обучающих систем / Д.Н. Кудинов // Современные проблемы науки и образования. - 2008. - № 6. - С.46 - 50