ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Криворізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 112

Виступ на тему

«ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ»

Підготував

практичний психолог

Макєєв О.В.

Кривий Ріг

2021

 Сьогодні від будь-яких знань учня відділяє всього один пошуковий запит. За таких умов школа має не лише навчати предмета, а й розвивати навички, необхідні для гармонійного співжиття з іншими. Адже надзвичайні математичні здібності, талант до мов чи розуміння точних наук не обов'язково є запорукою успіху в житті. Навчання без розвитку емоційної складової інтелекту може викликати труднощі в побудові стосунків, розумінні власних потреб і бажань, визначенні свого місця в соціумі.

 Коефіцієнт інтелекту IQ (intelligence quotient) тепер не вважається єдиним показником, який визначає життєвий успіх. Будь-які здобутки навряд чи можливі при низькому рівні емоційного інтелекту - EQ (emotional quotient). Саме він допомагає почуватися "у своїй тарілці" як дорослим, так і дітям. Тому в освітній реформі «Нова українська школа» так багато уваги приділяється розвитку м'яких навичок школярів – соціальних і комунікативних компетентностей. Новий фокус школи – навчити учнів будувати ефективні відносини з іншими та розуміти власні емоції.

 Що таке емоційний інтелект?

 Цей термін став всесвітньо відомим у 90-х роках минулого століття завдяки книжці гарвардського професора Деніела Гоулмана "Емоційний інтелект". Саме цей вид інтелекту американський психолог Роберт Стернберг називає інтелектом успіху. Дедалі частіше навички керування емоціями стають визначальними під час найму працівників.

 Емоційний інтелект умовно можна поділити на дві групи: особистісні та соціальні компетенції. До перших належать ті навички, від яких залежить наша емоційна стабільність. Це вміння розпізнавати свої емоції, аналізувати природу їх виникнення і наслідки. До завдань емоційного інтелекту також належить уміння приймати та цінувати власні почуття, рефлексувати.

 Наступний рівень особистісних компетенцій, пов'язаний з емоціями, – здатність керувати власними почуттями: контролювати емоції, використовувати їх під час мислення або вирішення проблем. Емоційний інтелект також впливає на внутрішню мотивацію, тобто підпорядкування емоцій цілям. Зокрема це вміння підбадьорити і заспокоїти інших.

 Взаємодія з іншими – це соціальна складова емоційного інтелекту, яка включає комунікативні навички та емпатію (здатність розуміти почуття і потреби інших). Добре розвинений емоційний інтелект допомагає легко налагодити та підтримувати контакти, викликати бажану реакцію у співрозмовника. Це вміння домовлятися, знаходити компроміси, враховувати інтереси кожного й запобігати конфліктам.

 Людина з розвиненим емоційним інтелектом розуміє, що з нею відбувається, що вона відчуває та що можуть відчувати інші люди. Успіх також залежить від уміння домовлятися, працювати з різними людьми, бути на одній хвилі з ними. Для цього важливо усвідомлювати, як ми почуваємось і які емоції переживають інші. Від рівня емоційного інтелекту залежить, як людина взаємодіятиме з оточуючими, а від уміння адаптувати свою поведінку - її успіх. Інакше кажучи,емоційний інтелект допомагає досягати цілей.

 Діти, як і дорослі, мають право на різні емоції. А завдання школи та батьків – навчити дитину адекватно виявляти будь-яку емоцію, щоб не нашкодити ані собі, ані іншим. Якщо ми забороняємо їй злитись або кажемо, що деякі емоції треба приховати, вони від цього не зникнуть, а накопичаться всередині. Це може призвести до нервового зриву чи пригніченого настрою".

 Як емоційний інтелект допомагає в житті?

 Під час кризи люди мають величезні емоційні навантаження. Тому вміння керувати власними емоціями стає таким же важливим інструментом збереження здоров'я, як й інші методи профілактики.

 Вміння правильно інтерпретувати емоції інших, зокрема гнів чи незадоволення, допомагає уникнути конфліктів і правильно реагувати в різних ситуаціях. Загалом, це всезапобігає булінгу.

 Розуміння емоцій допомагає заводити нові знайомства та будувати дружні стосунки. Високий емоційний інтелект прямо корелює з лідерським потенціалом, а його розвиток з найменшого віку відкриває нові перспективи.

Коли емоції беруть гору, ми поводимося нераціонально і сприймаємо інформацію упереджено. Емоційний інтелектдопомагає людині аналізувати власні емоції, а не вірити першим, імпульсивним відчуттям.

 Емоційний інтелект учнів передбачає наявність певних якостей, формуванню і розвитку яких сприяють певні стратегії педагогів:

 1. Відкритість новому досвіду. Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси, є постійне розширення рольового простору кожного учня, включаючи його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

 2. Внутрішня свобода. Для її становлення потрібно постійно створювати учням ситуації вибору, як у навчальній так і позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, почуття відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямів та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації освітнього процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів та їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності є головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості.

 3. Емоційна стабільність та стресостійкість. Розуміння особливостей цієї сфери, уміння здійснювати емоційний обмін під час спілкування, відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії є нині одним з найбільш важливих завдань кожного вчителя.

 4. Адекватна самооцінка. Вагомим чинником, що впливає на успішність навчальної діяльності учня є формування адекватної позитивної самооцінки, або, іншими словами, позитивного мислення. При цьому учень, який переконаний у своїй спроможності виконати поставлене перед ним завдання, засвоює новий матеріал набагато швидше і продуктивніше, ніж той, хто зневірився у своїх здібностях.

 5. Рефлективність і спонтанність. Стратегію розвитку цієї якості є включення учнів у процес самоаналізу. Рефлексія може відбуватись на рівні усвідомлення психічних процесів та засобів оптимізації пізнавальної діяльності, аналізу моральних вчинків та соціальних ролей, що створює сприятливі умови для само актуалізації особистості.

 Для того, щоб урок сприяв розвиткові емоційного інтелекту,  необхідно поєднувати різноманітні методи та прийоми:

• релаксаційні вправи для зняття психологічної напруги, тривожності; навчання прийомам саморегуляції з використанням музики, кольору, елементів арт-терапії;
• завдання, що підвищують самооцінку учня та приводять до відчуття власної  цінності, впевненості в собі;
• дискусії, рольові ігри, ігри та завдання, що сприяють оволодінню прийомами міжособистісного спілкування, які розвивають вербальні та  невербальні засоби комунікації;
• асоціювання з позитивними спогадами;
• вербалізація учнями свого емоційного стану та, навпаки, використання жестової, невербальної мови;
• завдання, з допомогою яких учні повинні дізнатись про інтереси один одного, звички переваги та вдачу;
• проблемні ситуації, що передбачають самостійний пошук, вихід.

 На уроці важливо створити сприятливу атмосферу, яка сприяє вираженню емоцій, дає можливість дітям висловлюватись не боячись осуду, критики, насмішок. Учитель повинен відповідати на прояв  дитячих емоцій з емпатією та вчити  цьому дітей: учням потрібно відчувати, що їх чують.              У педагогічній діяльності необхідно дотримуватись таких правил:

• шанувати в учнях особистість;
• у будь-якій ситуації ставитися до учнів по-дружньому;
• щиро цікавитися учнями, їхніми проблемами;
• критикувати так, щоб не образити: уникати прямої критики;
• указувати на недоліки віч-на-віч; починати з похвали за роботу.

 Психологи радять вправи на розвиток емоційного інтелекту, які дуже люблять учні.

 "Рожеві окуляри". Учитель по черзі пропонує дітям надягти "рожеві окуляри": подивитися на сусіда й назвати лише хорошу рису його характеру чи емоцію, яку він відчуває до товариша.

 "Ситуація успіху". Учитель розповідає учням історію, яка не має кінцівки. Після чого запитує: "Що треба зробити, аби герой досягнув успіху?" У кожного відповідь буде різна, але по-своєму правильна.

 "Вгадай емоцію". Учитель заздалегідь готує зображення емоцій. Потім кладе їх картинкою донизу. Учень вибирає картку і, приховуючи її від інших, демонструє емоції чи настрій, зображує їх із допомогою жестів, міміки, звуків. Друзі мають відгадати, що показує учень.

 С.П. Дерев'янко переконаний, що продуктивними методами розвитку емоційного інтелекту є: гра, арттерапія (малюнкова терапія, музикотерапія, бібліотерапія, казкотерапія), психогімнастика, поведінкова терапія (тренінг релаксації, функціональний тренінг, імаго-метод) і дискусійні методи (групову дискусію, груповий самоаналіз і аналіз проблемних ситуацій).

 На думку В.Г. Юрасова, розвиток навичок лексико-семантичного аналізу емоційної складової тексту також удосконалює вміння людини «читати чужі емоції» в ситуації звичайного спілкування, враховуючи комунікативні контексти і використовуючи вивчені раніше мовні засоби. Таким чином, урок літератури, читання організований спеціальним чином, також може перетворитися на повноцінний тренінг емоційного інтелекту.

 Отже, емоційний розвиток є важливим фактором для повноцінного розвитку дитини, збереження її психологічного здоров’я, адаптації до соціального світу і готовність її до шкільного навчання. Розвиток емоційного інтелекту і збагачення «емоційної компетентності» у дітей спрямовані на:

• розвиток самосвідомості (усвідомлення власних емоцій і почуттів) і саморегуляції (усвідомленої регуляції емоційних станів і поведінки);
• розвиток почуття емпатії, розуміння світу інших людей;
• підвищення впевненості в собі, розвиток почуття самоприйнятия;
• розвиток комунікативних навичок та вміння вирішувати конфлікти;
• розвиток соціально значущих мотивів поведінки;
• розвиток когнітивної сфери;
• усвідомлення своєї індивідуальності;
• зниження агресивності і антисоціальної поведінки;
• підвищення лідерських якостей і навичок міжособистісного спілкування.