«Шукайте посмішку Джоконди – вона ніколи не мине…» ( за твором Рея Бредбері «Усмішка»)

Про матеріал

Урок Чому посміхається Джоконда? Знищення природи, цивілізації, культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу.

Перегляд файлу

«Шукайте посмішку Джоконди – вона ніколи не мине…»

( за твором Рея Бредбері «Усмішка»)

Тема. Чому посміхається Джоконда? Знищення природи, цивілізації, культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу.

Мета:

- провести невеликий екскурс до Парижа, ознайомити учнів із шедевром Леонардо да Вінчі, з життєвим і творчим шляхом американського письменника Рея Бредбері та новелою «Усмішка»;

- формувати уміння та навички аналізувати художній твір, логічно мислити, виразно читати, інсценізувати; розвивати творчу уяву, абстрактне мислення;

- виховувати етичні принципи поведінки, почуття прекрасного, доброго, людяності.

Епіграф «Майбутнє залежить від нас.

Щохвилини ми самі створюємо його своїми руками»

Рей Бредбері

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово учителя. Повідомлення теми та мети уроку.

2. Уявна екскурсія Парижем

(екскурсоводи по черзі розповідають про пам’ятки Парижа).

Париж – старовинне красиве місто. Йому більше двох тисяч років. У місті багато архітектурних пам’яток. Про деякі з них ви сьогодні дізнаєтесь. Наприклад, про Ейфелеву вежу, яка є символом Парижа і т. д.
Розповідь про Ейфелеву вежу.
У Парижі є ще одна варта уваги пам’ятка – Собор Паризької Богоматері, який був побудований у ХІІ-ХІІІ ст. Він розташований на острові річки Сени, яка перетинає все місто.
На правому березі Сени знаходиться Лувр. У Парижі дуже багато палаців. Найбільший з них – Луврський. Вже вісім століть його історія пов’язана з історією Франції. У ХІV ст. – це королівська резиденція. Коли Людовик ХІV залишив Лувр, його віддали академіям і художникам. Після Великої французької революції Лувр став музеєм. Сьогодні там знаходяться тисячі творів мистецтва. Вони розподілені по семи відділах:

- східне античне мистецтво;

- мистецтво Давнього Єгипту;

- мистецтво Давньої Греції і Риму;

- живопис;

- скульптура;

- декоративно-прикладне мистецтво;

- графіка.

Історична цінність цієї споруди забороняє будь-яку перебудову.

Якби в музеї була одна картина, то й тоді б він був найзнаменитішим.

Старі будинки ажурові,

І кожен камінь – вічний слід

Давно минулої любові,

Умерлих літ, безсмертних літ.

Кав’ярні й башти, сни з явою,

Рабле й Рембо, квітки й трава.

І хтось усмішкою чудною

У невідоме зазива…

Учитель. Чи здогадалися ви, про чию усмішку йдеться в рядках вірша М. Рильського про Париж? Так, це – «Джоконда».

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Презентація репродукції картини Леонардо да Вінчі «Джоконда».

Учитель. Одним з перших імен, які спадають на думку цивілізованій людині при слові Ренесанс, є ім’я Леонардо да Вінчі, геніального художника, мислителя і винахідника. Та навіть серед його неперевершених творів є такі, що здіймаються, як вершини над горами. Такою вершиною у творчості Леонардо да Вінчі стала картина «Мона Ліза дель Джоконда», незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси.

Словникова робота

Гуманістичний – ставлення до інших, сповнене любов’ю до людини, турботою про її благо, повагою до людської гідності.

(демонстрація репродукції картини «Мона Ліза»).

Учитель. Мабуть, жодна картина в світі не має такої кількості підробок. Не зазнала стількох нападів маніяків і вандалів, як «Джоконда»; її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовуючи куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, таємницю якої ось уже кілька століть даремно намагаються розгадати мистецтвознавці. Навіть проводилися конкурси «двійників» Мони Лізи.

Екскурсовод. Портрет заможної флорентійки Мони Лізи дель Джокондо,

який зберігається в Луврі, був написаний десь близько 1503 року.

На ньому ми бачимо молоду чарівну жінку з допитливим поглядом і таємничою посмішкою. Вона задумлива, мрійлива, сумна. Повітряна гра світлотіні в цій картині не лише створює рельєф форм, допомагає передати міміку обличчя, але й сприяє враженню вишуканості, витонченості й складності душевного життя.

Пейзаж доповнює образ Мони Лізи і створює враження цілісності, єдності. Навіть складки на одязі жінки нагадують круті береги, річки, нерівні дороги.

Отже, «Мона Ліза» – це витвір Природи, і її таємнича посмішка – це також таємниця природи.

Учитель. Уже п’ять століть Мона Ліза дарує чарівну посмішку людям. Зовні спокійна, але сповнена внутрішньої енергії, ця жінка наділена надприродною здатністю впливати на людські душі й серця. Краса – сила надзвичайна. Художник, випередивши віки, прагне побачити нас, закликає повернутися лицем до справжньої краси.

Саме зараз доречно згадати уривки із поезії І. Франка:

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твоєї красоти?

Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно, - тут, на полотні.

Ось цю надприродну здатність розбудити в людині відчуття прекрасного, виховати благоговійне ставлення до нього і показав Рей Бредбері в новелі «Усмішка».

- Але, хто такий Рей Бредбері?

Повідомлення заздалегідь підготовлених учнів-біографів.

Рей Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 року. Батьки захоплювалися кінематографом, тому друге ім’я Дуглас було дано хлопцеві на честь зірки німого кіно Дугласа Фербенкса. Рей ріс у великій дружній родині, тому згуртоване родинне коло вважав найвищою цінністю у житті, а дитячі роки – зеленіючою весною щастя.

Магія книги захопила Рея Бредбері з Різдва 1925 року, коли тітонька подарувала йому фантастичний комікс «Жив собі…». А світ наукової фантастики відкрився Рею з 1928 року, коли йому до рук потрапив перший випуск журналу «Дивні історії» і він із захопленням прочитав оповідання «Світ гігантських комах». З того часу він став в’язнем країни фантазії.

Бредбері почав писати рано, ще будучи підлітком. Він не міг купити продовження «Марсіанського воїна» Едгара Берроуза й тому написав свою версію.

Рей дуже захоплювався своєю роботою. Міг прокинутися рано-вранці або схопитися з ліжка серед ночі, кинутись до друкарської машинки, за дві години написати оповідання. Нині він є автором понад 800 творів. Це декілька романів і повістей, сотні оповідань, десятки п’єс і велика кількість віршів. Найвідоміші його твори: «451 по Фаренгейту», «Марсіанські хроніки», «Все літо в один день», «Канікули». Майже в кожному з його творів звучить застереження від безумства війни, гонитви за наживою.

Технократична ситуація робить людину черствою, байдужою до прекрасного. А це все породжує бездуховність людини й суспільства, занепад і руйнацію цивілізації.

Бредбері писав: «Майбутнє створюється нами тепер. Кожної хвилини, яку ми проживаємо, нам надається можливість творити його».

Учитель. Справді, ми з вами сьогодні творимо наше майбутнє. Від нас залежить яким воно буде. Саме на цьому наголошує письменник у новелі «Усмішка».

Словникова робота

Цивілізація:

1. Сукупність суспільного розвитку і матеріальної культури.

2. Про сучасну європейську культуру.

Культура:

1.Сукупність досягнень людства у виробничому, суспільному, розумовому відношенні.

2. Високий рівень чого-небудь, високий розвиток, уміння.

Учитель. Рей Бредбері змалював світ, в якому загинула культура. « - Як ми дійшли до такого стану?» Тобто, в чому причина такого трагічного явища, що людство втратило культуру?

Відповідь за текстом.

«Вся справа в ненависті». (« - Навряд чи лишилося що-небудь, чого б ми не навиділи») – перша причина.

Загибель культури і цивілізації є наслідком того, що люди втратили здатність любити – друга причина.

Учитель. Набагато раніше цю думку висловив Данте в останньому рядку «Божественної комедії»: «Любов – це те, що рухає Сонце і світила», Рей Бредбері нагадав її людству і змалював перспективи: життя у «без любовному» світі.

Висновок. Отже, якщо бездуховна людина нічого не може створювати. Вона може лише руйнувати. Тож якщо людство втратить свої кращі моральні риси: любов, доброту, ласку, - вона втратить культуру і цивілізацію.

Учитель. – Що є святом у вашому розумінні?

Словникова робота

Свято:

День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.
Вихідний день, неробочий.
День, що відзначається звичаєм або церквою, день на честь якої-небудь події або святого.
Торжество, влаштоване з будь-якої нагоди.
Почуття приємності, радості, піднесення.

Учитель. Сьогодні ми побуваємо на незвичному для нас святі.

Інсценізація уривка

Від слів «Чуєш, хлопче…» до слів «Картину? Здається… «Мона Ліза…» Точно, «Мона Ліза».

Учитель. Виникає запитання: « - Яке саме свято зібралися відзначити мешканці міста? Навіщо так рано на вулиці вишиковується черга?»

(Щоб сплюндрувати шедевр).

- А що таке шедевр?

(Шедевр – зразковий витвір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності).

- А які ще свята згадуються у творі?

- Давайте зробимо порівняння лексичного значення слово свято за словником та ЛЗ за змістом твору («рвали і палили книжки», «робили останній автомобіль», «зруйнували заводську друкарню»).

Словникова робота

Вандалізм – безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей.

Учитель. Виникає парадокс: те, що суперечить здоровому глузду та загальноприйнятим думкам.

Словникова робота

Парадокс – (від грецького несподіваний) – художній засіб, за допомогою якого створюється протиріччя між здоровим глуздом та несподіваним, неймовірним висновком, фактом.

Висновок. Використовуючи парадокс як один із художніх засобів, Рей Бредбері створює картину абсурдного світу, в якому живуть герої його світу.

Абсурд – (від латинської немилозвучний, безглуздий) – безглуздя, нісенітниця.

Робота в групах

Розгадування кросвордів.
Закінчити речення

І група. «Сталося так, Томе, що люди ненавидять те минуле…»

ІІ група. «І особливо – всю ту скажену зграю,…»

ІІІ група. «Він бачив її теплу…»

ІV група. «Хтось із доброю душею, …».

Усне словесне малювання «Знайомтесь: 2061 рік»
1. Охарактеризувати умови життя, описаних Р. Бредбером у новелі «Усмішка», використовуючи цитати.

І група. Зовнішній вигляд.

ІІ група. Побутові умови.

ІІІ група. Навколишнє середовище.

ІV група. Духовне життя.

«Мікрофон»

Учитель. Головний герой твору – хлопчик, який прийшов разом з дорослими, щоб знищити картину. Він очікував своєї черги, щоб висловити свою зневагу, свою ненависть до цивілізації.

- А що він знає про картину?

(Картину написано дуже давно; жінка зображена на полотні, посміхається).

- Чому на картину повинні плювати?

(Ненависть до всього, що пов’язано з минулим).

- У який момент у душі Тома стався перелом?

(«Том стояв і дивився на картину». «Але ж вона прекрасна»… - мовив Том»; «Вона прекрасна» - знову мовив він»)

- Що побачив Том в усмішці Джоконди?

(Ласку, добро, загадку)

- Коли Том побачив картину, він сказав, що вона прекрасна, але врятував хлопчик одну деталь – «усмішку», і так називається твір.

- Чому хлопчикові дісталася саме усмішка Джоконди?

(Це найбільша загадка у картині, яка не підлягала знищенню, вона мала бути врятована, щоб дати людству надію на відродження).

- Який ідейний зміст цієї художньої деталі?

(Посмішка – це не тільки елемент зовнішньої краси, це свідчення певного душевного стану людини, в ній Том побачив добро і ласку).

Висновок. Сталось щось несподіване. Том зустрічає прекрасне, над яким час немає влади. Настає момент духовного просвітління. Його охоплює почуття любові до великого й вічного надбання. Його вже ніхто не змусить здійснити повторний вчинок).

- Чим Том відрізнявся від натовпу людей?

(Він розумів красу і силу мистецтва, не міг сплюндрувати прекрасне).

- Чи можна назвати Тома людиною з душею?

- Чому автор закінчує твір описом ранку?

(Ранок – початок дня. А якщо є ранок, то буде день).

Висновок. Рей Бредбері впевнений – у людства є надія й майбутнє. А ще, на нашу думку, з’явилася й людина, «у якої душа лежить до прекрасного. І вона поверне людству цивілізацію, за якої можна жити мирно».

Вірш Ліни Костенко «Вже почалось, мабуть, майбутнє…»

Вже почалось, мабуть, майбутнє,

Оце, либонь, вже й почалось.

Не забувайте незабутнє –

Воно вже інеєм взялось.

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі,

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі.

Минають фронди і жиронди,

Минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди –

Вона ніколи не мине…

Любіть травинку, і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,

В невідворотності зникань,

Як рафаелівська Мадонна

У вічі дивиться віка.

В епоху спорту і синтетики

Людей велика ряснота,

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста.

Учитель. Згадайте, як звучить епіграф нашого уроку: «Майбутнє залежить від нас. Щохвилини ми самі створюємо його своїми руками».

Отже, все залежить від нас.

Ця маленька новела стала символом віри письменника в те, що людина зуміє перемогти зло і насильство, побачити красу і навчитися її берегти. Твори Рея Бредбері звернені до сучасника. І про що б не писав неперевершений фантаст – про Час, Історію, Минуле, Сучасне, Майбутнє – вони завжди хвилюють, завжди тривожать, не залишать байдужим, вчать бачити Людину, цінувати те, що створено нею протягом століть.

ІІІ. Підбиття підсумків уроку