Сім чудес Сумщини.Презентація

Сім чудес Сумщини Підготувала вчитель початкових класів Баманівського НВК Холод В.П.

1 .Пам'ятник мамонту  ( с.Кулішівка  Недригайлівського району) 2. Круглий двір (м.Тростянець) 3. Софроніївський монастир (Путивльський район) 4. Посульські кургани (с.Пустовійтівка, Роменський район) 5. Трьох-Анастасіївська церква (м.Глухів) 6.Поле Конотопської битви(с.Шаповалівка  Конотопського району) 7. Свято-Покровський собор  (м.Охтирка) Стежками історії Сумщини

Пам'ятник мамонту  (с. Кулішівка  Недригайлівського району)

Пам'ятник розташований на околиці села Кулішівки. Монумент увічнює два історичних факти: знахідку в цьому місці добре збереженого кістяка мамонта; саме в цій місцевості проходив кордон між Московським царством  і  Річчю Посполитою.

Цікаві факти Пам'ятник мамонтові — чотиригранна металева стела, встановлена у теперішній час на невеликому кам'янистому постаменті, на гранях якої згори вказаний рік «1841», зображено барельєф мамонта й викарбувана різноманітна інформація про цінність і важливість палеонтологічної знахідки, в також про те, що в цьому місці проходив кордон між Росією і Річчю Посполитою. Зокрема, на гранях є такі надписи: «Мєсто сіє било граніцею меж Польшею і Россією». «Сія чрєзвичайная редкость отискана в присутствії владєльца оберкамергера графа Ю.А. Головкіна». «Кості мамонта оставлєни Харьковскому Університету і хранятся в Зоологіческом кабінетє».

Круглий двір  (м.Тростянець)

У Сумській області, на північному сході України, розташоване невелике і затишне містечко Тростянець. Це улюблене місце туристів, тому що в ньому знаходяться унікальні пам'ятки архітектури. Однією з них є споруда Круглий двір. Приїхавши в Тростянець, ви точно не заблукаєте, адже по дорозі побачите туристичні карти – стенди-покажчики пам'яток міста. Вам знадобиться карта садиби князя Василя Голіцина.

Цікаві факти Це унікальна будівля східної України. За своєю формою Круглий двір нагадує античний амфітеатр. Однак сама споруда, з моменту побудови в 1749 році, використовувалася як оборонне укріплення від постійних набігів кримських татар. Архітектором Круглого двору був Йосип Надаржинський – син царського духівника Тимофія Надаржинського. Він спроектував одноповерхову фортецю в формі овалу, ширина якої сягає 60 метрів, а довжина – 80. Круглий двір має чотири триярусні вежі, схожі за своєю конструкцією на маленькі ротонди. Будівля по всій довжині обнесена глухою цегляною стіною. Такі готичні елементи як вузькі стрілчасті вікна розташовані в два ряди і розділені рельєфним виступом. Зі східної сторони Круглого двору знаходяться головні ворота, через які ви можете потрапити всередину. На початку 19 століття «український амфітеатр» із прилеглою територією перейшов у володіння князя Василя Голіцина. З цього моменту почався новий етап в існуванні Круглого двору. Князь модернізував його, перетворивши на будівлю для театральних виступів.

Софроніївський монастир  (Путивльський район)

Архітектурний комплекс Софроніївського монастиря формують декілька споруд, центральною з яких вважається Надбрамна Покровська церква. Ця церква — двоповерхова, тридільна та трибанна, виконана в стилі українського бароко.

Цікаві факти У храмовій споруді можна простежити риси сучасних архітектурних прийомів: граційно вигнуті карнизи, тонкі пілястри, пишні лиштви. Ліворуч від Надбрамної церкви міститься корпус чернечої трапезної. Він цікавий тим, що з боку монастирського подвір'я здається одноповерховим, а якщо підійти ближче двоповерховим. Зоровий ефект зумовлено тим, що трапезна розташована на пагорбі. Також на території монастирського комплексу є настоятельський корпус, що теж був збудований в «неоросійському» стилі. Цей корпус відомий під назвою храму Пророка Іллі. Софроніївський монастир має і підземну частину печерний комплекс, маловивчений на сьогодні. Зокрема, вдалося дослідити незначну частину підземних ходів. Наприклад, на східних схилах Софроніївського монастиря виявлено два досі невідомі ходи. Очевидці стверджують, що вони нагадують підземну частину Києво-Печерської лаври.

14 жовтня 2010 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, було урочисто освячено надбрамну церкву монастиря. Божественну літургію відслужили архієпископ Лука, новий настоятель Софроніївського монастиря архімандрит Микола(Поліщук), який замінив отця Германа, та інші. У наш час Софроніївському монастирю було виділено близько 10 га землі, де монахи саджають та вирощують картоплю й інші овочеві культури. Ченці тримають для своїх потреб худобу — корів і коней. У монастиря є своя пасіка та 8 старих монастирських садів, яким мешканці обителі подарували друге життя. Відомо ж бо, що у XVIII столітті монастирський сад був славнийна всю імперію, а фрукти з нього постачались до столу російської імператриці Єлизавети.

Посульські кургани  (с.Пустовійтівка, Роменський район)

Скіфські кургани зустрічаються на території майже усієї сучасної України. Але велика кількість скіфських пам'яток на Сумщині дала підставу вченим виділити їх в окрему Посульську групу.

  Кургани розташовані групами, в кожній такій групі є 1-2 величезні кургани висота яких до розкопок становила до 20 метрі. Ці центральні велетні оточені кількома меншими курганами, але значних розмірів 8-12 метрів, і великою кількістю (сотнями) маленьких. За більш ніж 2,5 тисячі років більшість малих курганів було розорано і зрівняно із землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому. У рядових посульських курганах до 2 метрів заввишки могили мають вигляд ям з балочним перекриттям. В більшості влаштовувались гробниці у вигляді зрубів із балок і стовпами по кутках. Перекриття на уступі робилось із двох рядів балок. Для спуску в таку гробницю, до 5 метрів завглибшки, викопувалась яма із східцями. Дно ями вкривали березовою корою або посипали вапном і червоною фарбою. Особливе значення в ритуалі набуло поховальне вогнище, для якого над перекриттям споруджувався глиняний майданчик. Цікаві факти

Безумовно, перше місце серед курганів Посулля належить скіфському некрополю на високому плато поблизу Пустовійтівки в урочищах Стайкин Верх та Солодка, розділених між собою ярком. На початку XX століття на некрополі нараховувалось понад 600 насипів. Сьогодні видніється близько 250 курганів, серед яких виділяються своєю величністю кургани, що не поступаються за розмірами перед царськими із степового Причорномор'я. Найбільшим з них є могила висотою 21 метр — найвищщий курган дніпровського Лівобережжя. Його почав розкопувати ще в 1876 році Т. В. Кибальчич. Зрізавши верхню частину кургану і викопавши яму до гробниці, вимушений був через значні обсяги припинити роботу. Закінчив розкопки цього кургану Дмитро Самоквасов у 1889 році.

Трьох-Анастасіївська церква  (м.Глухів)

За архітектурою церква дуже нагадує Володимирський собор у Києві . Куполи храму напівсферичні та приплюснуті. Центральний барабан багатовіконний. Кутові барабани  повторюють форму центрального, але мають наскрізні  дзвіниці.

Цікаві факти Першу муровану Трьох-Анастасіївську церкву було збудовано на місці погорілого дерев'яного Воскресенського храму, у південно-східному куті загальноміської фортеці  в  1717 році. Кошти на будівництво церкви були надані гетьманшою Скоропадською Анастасією Марківною. Храм будувався за зразком  Іллінської церкви у Суботові. У 1784 році церква потерпіла від пожежі. Повністю її відбудували лише у 1816 році. Після цієї реконструкції храм набув нових класицистичних форм. А згодом через те, що будівля була невеликою, церкву приєднали до Троїцького собору, після чого в Анастасіївському храмі перестали відправляти служби. Проте  1846  року глухівський купець  А. Я. Терещенко почав за власні кошти утримувати церкву і служби у ній відновилися. Будівництво нового Анастасіївського храму розпочалося через рік, у 1885  році. Кошти на побудову виділяли брати Микола та Федір Артемович Терещенки. Завдяки їхньому фінансовому втручанню будівля церкви була побудовано за досить швидкий час і вже у 1893 році освячена.

Поле Конотопської битви  (с.Шаповалівка Конотопського району )

Конотопська битва була закономірною віхою в процесі відносин України з Московською державою у 2 пол. XVII ст., почавши серію виступів українських гетьманів на захист прав козацької держави. Це був і найбільший воєнний успіх козацького війська у війні з Москвою. Однак, про цю подію досі ми знаємо не так і багато.

Цікаві факти Тривала облога Конотопа дала можливість гетьману Виговському зібрати сили для битви, а також добре обдумати план дій. В районі Крупичполя, між Ніжином і Прилуками, відбулася зустріч Виговського і старшини з ханом та мурзами. Тут союзники заприсягалися на вірність у війні з московськими військами, а потім рушили на Тиницю, що знаходилась за 25 км на південний захід від Конотопа. Судячи з напряму руху і подальшого ходу подій, Виговський добре розвідав місцевість і продумав план битви, адже від Крупичполя до Конотопа відстань близько 70 км, а до Соснівки — біля 40 км. Певно, гетьманом бралися до уваги тактичні можливості московської кінноти, і тому, щоб уникнути обхідних її маневрів, свій правий фланг він прикрив заболоченою долиною ріки Ромен, а з лівого флангу, судячи з ходу битви, теж тримав напоготові якісь кінні загони, що були задіяні, як свідчить Лазаревський, у вирішальний момент битви біля с. Соснівки

Цікаві факти Постає ряд серйозних проблем, що потребують ретельного дослідження.  1. Описи битви у багатьох місцях суперечливі, тому точного відтворення подій 28 червня 1659 року ми поки ще не маємо.  2. Невирішеними залишаються питання про розташування «земляного города» у Конотопі, точні обриси міста і замку.  3. Досі не відкрито жодного поховання учасників битви (а втрати сторін становили ж десятки тисяч людей). Не ідентифікованими залишаються об’єкти, які усні перекази пов’язують з місцями поховань 1659 р. («Козацька могила» біля с. Соснівки, поховання біля Конотопських храмів).  4. Не визначено точного розташування позицій сторін, з можливістю їх конкретизації до кількох десятків метрів. Не узгоджуються з описом подій за О. М. Лазаревським його дані про «спірний гребінь» і схема валів. 5. Не з’ясованими залишаються зміни у гідрографічній мережі, що сталися за останні 350 років(в першу чергу в зв’язку з меліоративними роботами радянської доби).  6. В розпорядженні науковців немає жодного артефакту, пов’язаного з Конотопською битвою. 

Відсутнє навіть узгоджене моделювання ходу битви на крупномасштабній карті, засноване на аналізі місцевості та письмових джерел. Кожен із сучасних дослідників по-своєму уявляє картосхему Конотопської битви.  Всі ці питання можна розв’язати лише в результаті тривалих і масштабних археологічних розвідок і розкопок, деякі ж загадки, наприклад, про змійові вали, які, швидше всього, і є «спірним гребенем», можна позначити на місцевості зараз хіба що за допомогою дешифрування аерофотозйомок чи космічних зйомок.  Саме тому слід ретельно, із залученням усіх наявних джерел — письмових, археологічних, картографічних — проаналізувати хід Конотопської битви, щоб мати уявлення про цю подію. Без повного уявлення про неї не можлива правильна її оцінка.

Свято-Покровський собор  (м.Охтирка)

Охтирський Свято-Покровський кафедральний собор зведений у стилі українського бароко, і є унікальним за своїм об'ємно-просторовим рішенням.

Цікаві факти Архітектурний стиль Покровського собору став своєрідним зразком при зведенні мурованих і дерев'яних храмів не тільки в Охтирці, а й у багатьох інших містах Слобідської України. Собор, якщо дивитись на нього з висоти пташиного польоту, схожий за формою на корабель завдовжки 24, завширшки 14 і заввишки (без хреста) 30 саженів. Орієнтація бічного фасаду, який має 50 метрів, площу не зменшує, а навпаки, підсилює монументальність будови. Загальна висота собору — головного куполу з хрестом становить 46 м. Культова споруда — цегляна, потинькована, в плані тридільна, складається з центрального восьмерика з чотирма опорними пілонами, створюючими підкупольний квадрат, прямокутник вівтарної частини і притвору з квадратними камерами по сторонах.

Будівництво Покровського собору було завершене в 1768 році. Першим був освячений престол Покладання Чесної Ризи Пресвятої Богородиці 28 травня 1768 року. Освячував престол настоятель Свято-Троїцького монастиря Архімандрит Веніамін, Бєлгородський Архієрей Порфирій і Охтирський протопоп. У цьому ж році був освячений престол Святих і Праведних Захарія і Єлизавети. А центральний престол — в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці залишався неосвяченим до 1773 року, оскільки до того часу не був готовий іконостас. Його розпис від 1769 року здійснював академік живопису Іван Семенович Каблуков, і коштували ці роботи 1 500 рублів (дотепер старі розписи не збереглися). По закінченні всіх робіт престол був освячений Архімандритом Свято-Троїцького монастиря Венедиктом 2 липня — у день появи чудотворної ікони. Таким чином, загальна вартість будівництва храму склала 32 968 рублів.

Оберігайте, примножуйте та несіть з покоління в покоління надбання нашого народу!