СИМФОНІЯ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ Й ПРИРОДИ В НОВЕЛІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «INTERMEZZO»

ТЕМА: СИМФОНІЯ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ Й ПРИРОДИ В НОВЕЛІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «INTERMEZZO»

ТАЄМНИЦІ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ

 

ЦІЛІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА:

 допомогти студентам зрозуміти глибокий філософський зміст твору;

розкрити особливості новели М.Коцюбинського, риси імпресіонізму у творі;

розкрити суть медичного терміну «синдром емоційного вигорання»;

вчити студентів відчувати музику й кольори в словах, знаходити паралелі в словесних, музичних, живописних образах;

розвивати монологічне мовлення студентів, образне мислення, фантазію, вміння відстоювати власну думку;

виховувати естетичний смак, любов до краси, природи, рідної землі

 

ТИП:  заняття-дослідження

 

ВИД: інтегроване заняття (література, медицина, психологія)

 

ОБЛАДНАННЯ: портрет М.М.Коцюбинського;

ілюстрації до новели «Intermezzo» (студентів);

запис музичних творів (диск);

опорна схема «Таємниці внутрішнього світу ліричного героя» (за поетичною новелою «Intermezzo»;

таблиця «Імпресіонізм як літературно-мистецька течія модернізму»

 

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП. ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА СТУДЕНТІВ: група була поділена на три групи: перша – літературознавці, друга – медики, треті – психологи. (Матеріал кожна група готувала окремо, але в обговоренні питань можуть брати участь усі студенти)

 

ЕПІГРАФ: (запис на дошці, студенти у зошитах):

Він ходив полями, і гаями,

Він любив, він жив, горів, творив

(М.Рильський, «Коцюбинський»)

 

Ланцюжок навчальних ситуацій:

 

І.Організація студентів на навчальну діяльність.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності, повідомлення теми та завдань заняття

 

Викладач: М.Коцюбинський – незвичайна людина, у нього була здатність помічати найтонші нюанси не лише в людських характерах, а й у природі. Він був одержимий любов’ю до квітів.

 Зараз ми прослухаємо свідчення сучасників Михайла Михайловича, рідних та знайомих йому людей.

 

(Запис спогадів)

Автор: різноманітними квітами і кущами буяв чернігівський сад письменника. Про це з любов’ю згадує його донька Ірина Михайлівна.

 

Ірина Михайлівна: «Він любив квіти, з захопленням вивчав їх, ботанічні знання були в нього досить великі. В садочку, що оточував наш будинок, яких тільки квітів не було. Батько дуже любив садок і разом з матір’ю насаджував дерева і квіти. Михайло Михайлович чомусь не любив жоржин. Вони здавались йому бездушними, їх пишність була позбавлена в його очах принадності будь-якої маленької польової квітки».

 

Автор: Михайло Чернявський розповідає про прекрасну червону лілею, що цвіла в саду Коцюбинського.

 

М.Чернявський: «Блідими перед її вродою були всі квіти, що розквітали поруч неї. Вульгарною й буденною була гра їх кольорів. А вона стояла в святковому ореолі, ніжна красуня, і взирав її Коцюбинський і його родина – «царицею саду».

 

Автор: Одного разу художник Прахов запропонував Михайлові Михайловичу відвідати місця, де по пояс розрослись полин, молочай і рута, де сотні великокрилих метеликів, гріючись на сонці, ліниво тріпотіли прозорими величезними крильцями. Письменник, милуючись красою, довго мовчав, а потім сказав:

 

М.М.Коцюбинський: «Тепер я розумію. Чого мені скрізь на Капрі чується якийсь рідний запах, – це рута. Тільки в нас вона росте маленькими кущиками, а тут, на чужині, в теплі он як розрослась»

 

Автор: Він особливо ніжно любив свою Україну і часто відчував запах чебрецю там, де його не було. А якось, побачивши під білою стіною рибальського будинку блідорожеві мальви, – весь засяяв усмішкою і, скинувши капелях, сказав до квітів:

• Здоровеньки були!
•  Як живеться на чужині?

 

 Слово викладача звучить на фоні музики (тихо лунає музика Л.Бетховена «Місячна соната»).

 

Викладач: Говорячи про майстерність Коцюбинського, хочеться зупинитися на новелі «Intermezzo», яку автор присвятив Кононівським полям.

 

Спочинь, душа моя, спочинь.

Із виру вихлюпнись на плеса,

Розрайдужся до піднебесся,

Розвіявши собою тінь...

Спочинь душа моя, спочинь ...

 

 Прозвучали величні слова чернігівського поета Василя Буденного. Які він присвятив невмирущому «Intermezzo». Ці рядки допоможуть нам налаштувати струни нашої душі, зазирнути у внутрішній світ великого художника слова М.Коцюбинського, відчути гармонію і дисгармонію життя, які заповнювали душу письменника.

 

 Словникова робота

Доберіть синоніми до слів гармонія, дисгармонія, симфонія

Гармонія – ідеальність, співзвуччя, краса

Дисгармонія (префікс дис – означає розлад чогось) розлад гармонії

Симфонія – співзвуччя

 

Викладач:

Пройдімося кононівськими полями й спробуємо відчути те, що відчув ліричний герой новели М.Коцюбинського «Intermezzo». Нехай зазвучить в гармонії внутрішній світ людини і природи – в звуках, барвах, думках.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальна бесіда

Викладач

Запитання будуть стосуватись творчої групи літературознавців

• Що ви знаєте про імпресіонізм?

Імпресіонізм – напрям у мистецтві останньої третини ХІХ – початку ХХ століття. Термін перекладається – враження.

 

• Де зародився імпресіонізм?

Імпресіонізм зародився у французькому живописі.

 

• Назвіть художників-імпересіоністів?

Клод Моне, Едгард Дега, Огюст Ренуар.

 

• Що було об’єктом зображення живописців?

Вони обрали якусь мить часу і зображували її в найсуттєвішому вияві, головним була не сама дійсність, а враження від неї, вплив на емоційний стан людини.

 

• На які види мистецтва поширився імпресіонізм?

Імпресіонізм поширився на скульптуру, музику, літературу.

• Як себе виявив імпресіонізм у літературі?

Зовнішній світ передається, як правило, звуковими і зоровими образами. Для творів характерні лаконічні штрихи, неконкретизовані деталі, наявність внутрішніх монологів; враження від навколишнього світу матеріалізуються в почутті, настрої, переживанні.

 

Демонстрація таблиці

«Імпресіонізм як літературно-мистецька течія модернізму»

 

Характерні ознаки імпресіонізму	Психологізм у змалюванні персонажів; Прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження; Особливий лаконізм прози; Ритмічність; Багатство відтінків у змалюванні дійсності; Посилена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей; Відмова від великих соціальних проблем
Представники імпресіонізму у світовій літературі	Брати Конкури, А.Доде, Гі де Мопассан, П.Верлен (Франція), С.Цвейг, А.Шніулер (Австрія), С.Віткевич, С.Жеромський (Польща), М.Цвєтаєва (Росія). Імпресіоністи змальовували світ таким, яким він видавався в процесі безпосереднього бачення.
Елементи поетики імпресіонізму на реалістичній основі в українській літературі використовували	М.Коцюбинський, В.Стефаник, О.Кобилянська, М.Рудницький, В.Чумак, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан Жанри: новела, поезія

 

Викладач:

У М.Коцюбинського злилися воєдино слова, звуки, барви і створили мозаїку-симфонію. І залунала різнобарвними звуками новела «Intermezzo».

• Пригадайте основні ознаки новели.

Прозовий твір невеликого розміру, різновид оповідання про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, персонажів – 1-2; велика увага приділяється показу не зовнішніх подій, а переживань настроїв героїв.

 

Викладач

Спробуймо відчути звучання різнокольорової симфонії серця ліричного героя М.Коцюбинського.

 

ІV. Робота над розкриттям глибокого філософського змісту твору, характеристикою образів

 

Викладач:

Що означає слово «intermezzo»?

 

Студент:

Сама назва твору – музична: інтермецо – це невелика інструментальна п’єса, яка виконувалася між діями драматичного чи оперного твору. (Перекладається – перерва). А для Коцюбинського – це перепочинок втомленого митця.

 

Викладач:

М.М.Коцюбинський протягом усього життя прагнув досконалості, незважаючи на всі життєві негаразди та випробування: постійний нагляд жандармів, обшуки, виключення з «Просвіти», слабке здоров’я, матеріальна скрута, хиткі сімейні стосунки з дружиною Вірою Дейшею, бажання одружитися з коханою жінкою – Олександрою Аплаксіною, негативне ставлення до цього дітей. Душа митця – як наповнена по вінця чаша. Потрібні зміни, перерва, бо надто втомився від незліченних «треба» і безконечних «мусиш», втікає від залізної руки міста: «Я утомився. Мене втомили люди».

 Письменник їде у 1908 р. у село Кононівна на Полтавщині, де і прагне побути сам із собою, віддатися своїм мріям та думкам.

 Це і стало поштовхом до написання поетичної новели – зразка світового масштабу – «Intermezzo».

 

 А щоб краще пізнати внутрішній стан героя, його психологію, до кінця зрозуміти, що ж це за втома, за яких життєвих обставин вона закрадається в душу людині, ми надаємо слово нашим «медикам».

 

1 студент (медик)

Уважно прослухавши історію написання новели «Intermezzo», ми можемо зробити висновок: у митця була відповідна реакція на довготривалий, руйнівний стрес, коли у людини виникає враження, що вона більше не може жити так, як раніше – тобто це не що інше як синдром емоційного вигорання.

 

 Наприклад, декілька цитат з твору можуть це підтвердити. (читання цитат):

 «Я живу не так, як хочу. А як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш». Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій».

 

 Тобто ліричний герой розуміє, що далі жити так неможливо, треба життя змінити, треба дати перепочинок, відновити душевні сили.

2 студент (медик)

Вперше в медицині термін «вигорання» використав американський психіатр в 1974 році. Під «вигоранням» розуміли стан знесилення з відчуттям власної непотрібності. В першу чергу цей синдром характерний для представників професій системи «людина-людина»: керівники усіх рівнів, лікарі, викладачі, актори, психологи, письменники, телеведучі, співаки, працівники сервісних служб. Тобто для тих професій, де домінує надання допомоги людям, де весь час віддається позитивна енергія.

 

Викладач:

 Які ж симптоми синдрому емоційного вигорання?

 

3 студент (медик)

Синдром емоційного вигорання має такі прояви:

• Відчуття байдужості, емоційного виснаження
• Дегуманізація (розвиток негативного ставлення до своїх колег, знайомих, приятелів, взагалі до людей);
• Негативне самосприйняття в професійному плані (людині здається, що бракує професійної майстерності)

 

1 студент (літературознавець):

 Як підтвердження вищезазначеного може бути цитата з новели: «Я не маю вже краплі гарячої крові й для тих живих мертвяків, серед яких ви йдете, як кривава мара. Проходьте! Я утомився. А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні – і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своєї підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!»

 

Викладач:

Медикам давалось випереджальне завдання – з’ясувати основні симптоми синдрому емоційного вигорання. Зараз їм надається слово.

 

4 студент (медик)

 Синдром емоційного вигорання має фізичні симптоми, соціальні, поведінкові.

 Фізичні симптоми:

• Різке підвищення втомлюваності;
• Хронічна втома;
• Головний біль;
• Астенія;
• Зміни артеріального тиску;
• Збільшення або втрата ваги;
• Статева дисфункція
• Метеозалежність

 

5 студент

 Крім фізичних симптомів, є ще симптоми поведінкові. Саме про них я хочу сказати:

• Імпульсивна емоційна поведінка;
• Байдужість до їжі, стіл невибагливий без будь-яких делікатесів
• Мале фізичне навантаження
• Робочий час більше ніж 45 годин на тиждень;
• Виправдане вживання тютюну, алкоголю, лікарських препаратів

 

6 студент

 І нарешті соціальні симптоми:

• Немає часу або енергії для соціальної активності;
• Зниження активності та інтересу до хобі;
• Соціальні контакти обмежуються тільки роботою;
• Небажання підтримувати взаємостосунки з іншими, як дома, так і на роботі;
• Відчуття ілюзії, нерозуміння інших;
• Відчуття відсутності підтримки з боку сім’ї, друзів, колег.

 

2 студент (літературознавець)

 Дійсно, відчуття ілюзії, бажання бути самотнім простежується і в ліричного героя новели «Intermezzo». Досить зачитати невеличкий уривок з тексту і ми можемо переконатись у правоті нашого твердження: «Я зачиняю двері, наче боюся, що світло лампи витече все крізь шпари. От я і сам. Навкруги ні душі. Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною. Воно мені заважає. Що там?.. ти хотів тиші й безлюддя – і тепер маєш».

 

 Висновок такий, що на самоті герою найкраще.

 

Викладач

 Крім медиків та літературознавців, на занятті присутні психологи, які допоможуть нам краще зрозуміти таємниці внутрішнього світу ліричного героя, психологію його поведінки, бо ця новела, – своєрідна стенограма психологічного стану ліричного героя, його почувань, настроїв. Автор не має на меті розкрити образ свого героя, не конкретизує його соціального стану, вказує його орієнтири в житті лише натяками (у лексиконі ліричного героя є слова – «програми», «партії»). Отже, це людина, яка має певну мету в житті. А зараз, втомлена важким одноманітним життям. Втікає від залізної руки міста: «Я утомився. Мене втомили люди».

 Тому спробуємо дати відповідь на питання: у чому специфіка психологічного образу ліричного героя? У чому ж полягає таємниця його внутрішнього світу?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розглянемо таблицю № 2

«Таємниці внутрішнього світу ліричного героя»

Викладач:

А що ж таке етичний конфлікт?

 

3 студент (літературознавець):

 Етичний конфлікт – гостре зіткнення поглядів героя, принципів життя, внутрішня боротьба із самим собою.

 

Викладач:

 Підтвердить текстом, що саме в цьому полягає внутрішній конфлікт.

 

Психолог № 1

 Громадянський обов’язок. М.Коцюбинський вбачає у служінні народові, у тому, щоб бути поряд з людьми, жити їхніми болями, радостями, проблемами: «Я не можу бути самотнім. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. Скрізь я стрічаю твій погляд; твої очі, цікаві. Жадні, влазять у мене, і сама ти. В твоїй розмаїтості кольорів й форм, застрягаєш в моїй зініці. Я не можу розминутись з тобою...»

 І водночас герой говорить: «Я втомився...»

 

 

Викладач: (запитання до психологів)

 Де саме простежується зневіра в кінцевому результаті, навіть байдужість до життя, до людей?

 

Психолог № 2

 Досить уважно прочитати уривок тексту, щоб це зрозуміти. (Студент зачитує уривок с. 235 від «Ба, ба! Як вас багато... Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку...», до слів «і почув в роті приємний солодкий смак...»)

 

Психолог № 3

 Образ «білих мішків» – це образ повішених, яким перед стратою, щоб не видно було мук, накидали на голову мішки. Автор не може забути, що нещасних жертв були тисячі, але душа вже пересичена муками, відбувається гальмування психіки, письменник не може співстраждати, інакше помре.

 

Психолог № 4

 Проте йому тяжко бути байдужим. Епізод зі словами, з позіханням виводить автора з рівноваги. Він болісно реагує на найменші факти. «Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!»

 Тобто, герой і хотів би не брати до душі людські проблеми, але він не може, не має права залишитись осторонь.

 

Викладач:

 Як саме розкривається психологічна проблема у творі, тобто на яких моментах простежується оці глибокі душевні переживання на межі між нормальністю і божевіллям? Коли читач розуміє, що герой знаходиться саме на цій межі?

 

Психолог № 5

 По-перше, це свідома втеча від залізної руки міста, від болю й горя, від злості й мерзенних вчинків людей, від жаху й бруду їхнього існування лише на певний час.

 По-друге, внутрішній протест, бажання відпочити на лоні природи, розслабитись на самоті.

 (потреба самотності, ми знаємо, виникає лише тоді, коли людина нервово та емоційно виснажена).

 І в той же час усвідомлення того, що самотнім він існувати не може.

 По-третє, життя для ліричного героя – це вічна боротьба добра та зла, «людське горе» протиставляється сонцю, жайворонку, зозулі, колоссю пшениці.

 

(Продовження роботи з текстом)

Викладач:

 Надзвичайно багата образна символіка твору, пантеїстичне захоплення природою, широка гама зорових, слухових, смакових образів, багатство кольорів – пейзаж у новелі психологізований та ліризований. Він відображає не лише красу навколишньої дійсності, а й складний внутрішній світ ліричного героя, зміну його настрою, думок, почуттів.

 Давайте заглибимося з вами в цей безмежний океан метафоричних образів та персоніфікації.

 

Літературознавець № 4

 Абстрактні, символічні образи («Моя утома», «Ниви у червні», «Сонце», «Три білі вівчарки», «Зозуля», «Жайворонки», «Залізна рука міста», «Людське горе» – неоднозначні. Їхню неоднозначність підкреслює вже те, що вони представлені під заголовком «Дійові особи».

 

Викладач:

 Автор переносить ліричного героя з «чорної кімнати» на «зелений двір». «...Розплющую очі і бачу глибоке небо і віти берези...» (С. 235)

 

• Як ви думаєте, три крапки – це просто розділовий знак?

 

Студент № 5 (літературознавець)

 Три крапки – це той розділовий знак, що вказує на незакінченість думки, дає можливість читачу зробити свої певні висновки, узагальнення, домислити щось несказане автором.

 У даному творі три крапки вказують на полісемічність авторських думок, почуттів, вражень.

 Три крапки стоїть на початку речення («...Розплющу очі...» і в кінці «бачу віти берези...») Тобто герой у своїй душі хоче вмістити цілий світ, відкрити йому своє зболене, хворе серце. Взяти наснагу від зозулі, берези, трави, неба, сонця, веселої зелені.

 

 (Після студентського висловлювання викладач підводить студентів до висновку, що три крапки в Коцюбинського – поетична фігура, яка розкриває складність переживань героя).

 

• Які істотні образи з’являються серед цього величного «кришталевого звуку»? (Три вівчарки)

 

Студенти-літературознавці зачитують цитати-характеристики цих образів, визначають їх алегоричність. Викладач дає довідку: Трепов – тодішній міністр внутрішніх справ. Прізвисько «Трепов» – прозорий натяк на реального діяча.

 

Викладач

 Але дні проходять серед степу... як контраст до світу людей звучить тиха мелодія долини, «налитої зеленим хлібом...»

 

Мелодекламація уривка «Мої дні течуть... Стою і слухаю» (під музичний супровід)

 Три студенти читають напам’ять уривки (с. 236-237)

 

Аналіз уривка

 

• Що ви почули, слухаючи кольорову музику поля?
• Знайдіть зорові й слухові образи.

 

Літературознавець

 Слухові образи такі: шелест ячменів, шерхіт вівса. Щоб краще передати шум стиглого колосся, Коцюбинський використовує такий художній засіб, як алітерація – повторення приголосних звуків у віршованих або прозових рядках.

 

[«Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом»]

 

 Майже у кожному слові повторюються глухі приголосні звуки [к, ш, с]. За допомогою алітерації письменник вдало передає шепіт поля, ми ніби чуємо, як перешіптуються колоски.

 

Викладач

 Крім зорових та слухових образів у новелі ми зустрічаємо кольорову гамму.

• Що ж означають ці кольори, які зустрічаються в новелі?
• Чому саме ці кольори? (запитання до психолога)

 

Психолог

 Майже всім відомо, що вплив кольору визиває у людини як фізіологічний, так і психологічний ефект. Ця обставина давно вже враховуються в мистецтві, естетиці, гігієни виробництва. Емоційне відношення до кольору може характеризуватися або перевагою його (вибір кольору), або байдужістю, або відмовою від нього (негативною оцінкою).

 

Емоційний стан людини характеризується такими основними кольорами: зелений, червоний, фіолетовий, синій, жовтий, коричневий, чорний, сірий.

 

Перш ніж пояснити що означають ці кольори, я пропоную Вам провести невеликий тест «Обери свій колір» в основу якого покладений тест Люшера, який заснований на виборі кольору, який відображає спрямованість особистості на визначення певної діяльності, настрою, фізіологічного стану та найбільш стійких рис особистості.

 

Умова тесту: Подумайте, будь-ласка, який із названих вище кольорів найбільш приємний вам останнім часом, і виберіть його як ваш. Прослухайте відповідну характеристику кольору.

Зелений. Відчуття впевненості, наполегливості, іноді впертість. Його вибирають люди, які вважають себе реалістами. Вам не позичати волі, наполегливості і цілеспрямованості. Здається, ви народженні для того, щоб керувати іншими. Точна пам'ять, уміння чітко і ясно викладати думки – ваші сильні сторони. При цьому ви зі смутком помічаєте, що не всі розуміють ваші благородні наміри – це дратує. Будьте обережні: навчіться розслаблятися і не бійтеся невдач.

Червоний. Символізує силу вольового зусилля, агресивність, збудження. Оптимісти і життєлюби завжди обирають цей колір. Прагнучи успіху, ви зазвичай досягаєте результату в будь-якій діяльності. У вас постійне бажання активних дій, ініціативи, конкуренції в еротиці, спорті тощо. Ви живете теперішнім, керуючись у житті принципом «переживати неприємності по мірі їх надходження». У вас часто з'являється бажання кардинально змінити сферу діяльності.

Фіолетовий. Ви чуттєві, чарівні, привітні. Зовнішній світ з його грубими реаліями не викликає у вас симпатій. Ви намагаєтеся жити у своїй, створеній уявою країні, де є місце романтиці, сентиментам, справжній дружбі і ніжним стосункам. У вас особлива потреба в тонкому розумінні з боку партнера. Вам хочеться, щоб усі оточуючі помічали і позитивно оцінювали вашу чарівність. Усе таємничо-містичне викликає у вас жвавий інтерес. Ви любите, відчуваєте і розумієте справжнє мистецтво.

Через фізіологію, цей колір часто обирають підлітки, вагітні жінки і хворі люди зі зміненими функціями щитовидної залози.

Синій. Символізує спокій, задоволеність. Його вибирають люди з урівноваженим характером, схильні до споглядальності. Особливо його люблять товстуни. Вам властивий спокійний, розмірений спосіб життя, потяг до гармонії і задоволеності. У вашому житті немає місця гармидеру і поганому настрою; події розвиваються плавно, відповідно до традицій. Ви відданий партнер і дуже вразливі у питаннях, що торкаються кохання та одруження. Ви розгублюєтесь у ситуаціях, які швидко змінюються. Ви сором'язливі, слабкі, але небезпечні, коли хтось стає у вас на дорозі.

Жовтий. Символізує активність, прагнення до спілкування, веселість. Символічно, що жовтий колір відповідає теплу сонця, духу щастя, свободи. Ви живете очікуванням щастя у всіх його незчисленних формах – від сексуальних проявів до захоплення філософськими системами. Від вас віє оптимізмом і приязністю, але ваша постійна посмішка часто виявляється маскою, за якою приховується внутрішня напруга і бажання уникнути труднощів. Ви хочете поваги і можете бути прикладом працьовитості, але наполегливість і старанність приходять до вас епізодично, час від часу. Ви рідко перебуваєте у спокої, весь час шукаєте чогось нового і схильні до змін заради змін.

Коричневий. Якщо у вас з'явилася любов до коричневого кольору, то це означає, що у вас з'явилася маса проблем, подолати які ви не в змозі. Це може бути конфліктна атмосфера на роботі, дискомфорт в особистому житті чи важка хвороба. Вам явно не вистачає того, що англійці називають «мій дім – моя фортеця», тобто місця, де можна відчути себе у безпеці. У будь-якому випадку, вам необхідний відпочинок і спокій, доброзичливе оточення.

Чорний. Зазвичай його вибирають люди, пов'язані з підприємницькою діяльністю. У багатьох випадках вибір чорного обумовлений традиціями і тенденціями у моді і в цьому випадку мова йде про колір не улюблений, а скоріше модний.

При цьому, якщо ж вам все-таки подобається чорний колір сам по собі, це означає, що теперішній період життя складається не найкращим чином – у будь-який момент може статися спалах екстремальної поведінки, про який потім доведеться жалкувати. Ви наполегливо намагаєтеся відстоювати свою точку зору, драматизуєте ситуацію, вимоги до себе вважаєте завищеними, повстаєте проти своєї долі і схильні діяти нерозсудливо.

Сірий. Вам властива велика доля самолюбства, яка багато в чому визначає ваші вчинки. Ви здатні до ефективної і плідної діяльності. Можливо, оточуючі вважають вас непересічною особистістю, але лише собі ви можете зізнатися, що всі ці досягнення – тільки результат втечі від хвилюючої вас проблеми. Ви здатні приховувати свої істинні наміри і досягати своїх цілей, залишаючись при цьому ніби в стороні від того, що відбувається. Кар'єра політика чи бізнесмена може виявитися досить вдалою.

 

Основні кольори, які використовує письменник у творі є чорний, зелений, білий. Саме вони розкривають внутрішній стан героя.

Чорний колір це колір розпачу та зневіри, пов’язаний з усім недобрим, саме відчуває ліричний герой на початку новели. Потім виступають – зелений та білий. Зелений – колір заспокоєння, гармонії, характеризує гнучкість вольових проявів у складних умовах діяльності, чим забезпечує підтримку працездатності. Білий – колір надії, сподівань на краще життя.

 

Викладач

 Якої ж семантики вони набувають в новелі?

 

Літературознавець

 Досліджуючи кольорову гаму, я дійшла висновку, що найбільше автор акцентує увагу на зеленому та синьо-блакитному кольорах [«зелений хліб», «зелені хвилі», «дві половинки – одна зелена, друга блакитна»,»синє небо», «блакитні річки льону», «зелені береги», «зелений серпанок»].

 

 Також присутній чорний колір та білий. [«чорні духаючі крила», «чорніші крила», «біла піна гречок»].

 Тобто світле і темне, сонячне і тьмяне, добре і лихе – поряд, йдуть паралельно один до одного.

 

Студент-психолог № 6

 Найскладніша семантика чорного кольору. У тексті він має два протилежні значення: чорний колір міста (сповнений лиха, біди, несправедливості, бруду, розпачу – вінка будинків – тисячі чорних ротів») й чорний колір землі («сповнений спокою і надії») – [«Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою і надії... Я теж пустив свою душу під чорний пар»].

 Як бачимо чорний колір міста має негативну семантику, пов’язану з усім недобрим. У природі цей колір не має негативу – це колір основи всього живого. Цікаво, що земля під чорним паром – це теж intermezzo, перепочинок для накопичення сил для нового урожаю (паралель до intermezzo, що його переживає ліричний герой).

 

Студент-психолог № 7

 Чорний – це й вселенська тьма «невідомого»: із тьми «невідомого з’явився на світ, і перший віддих, і перший рух мій – в темряві матернього лона». Герой розуміє вічну природу тьми. По-філософськи усвідомлює протистояння світла і тьми: «І досі той морок наді мною панує – всі ночі, половину мого життя стоїть він між мною й тобою. Його слуги – хмари, гори, темниці – закривають тебе від мене – і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, розпущусь в нім навіки. Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість – і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе» [С. 239].

 

Студент-психолог № 8

 Білий – протилежний чорному, лиховісному («Білі стіни будинку вертають мені притомність»); «білі вівчарки» – діти природи, припнуті людиною, позбавлені найважливішого – волі; «біла піна гречок спиняє мене». Мабуть, щоб зупинився герой на мить, придивився до краси поля, густо зацвіченого гречаним цвітом, і перепочив душею, набрався енергії, сили. Отже, білий – це надія, надія на краще життя, на щастя.

 

Студент-психолог № 9

 Символічне значення зеленого кольору – природа, молодість, плодючість, краса, радість, утвердження життя. У новелі «Intermezzo» це колір заспокоєння, розслаблення, утвердження життя, бо саме природа – жайворонок – «сіра маленька пташка єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля. Се було прекрасно; і зозуля: «я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько» повернули героя новели до життя до творчої праці.

 Голубий, синій кольори символізують ніжність. красу, безкінечність.

 

Викладач

 Отже, поєднання слів, звуків, фарб створилася єдина вражаюча картина. Її намалював справжній імпресіоніст.

 

• Яка картина створилася у вашій уяві?

(Представлення студентських ілюстрацій. Захист студентами власних творінь, пошук образних асоціацій)

 

Продовження роботи над текстом

 

• Що порушило спокій ліричного героя?
• Який образ з’являється серед великого світла? (хмарка). Зачитаймо.

 

«Раптом все гасне, вмирає. Здригаюсь. Що таке? Звідки? Тінь? Невже хтось третій? Ні, тільки хмарка. Одна хвилинка темного горя – і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво – і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба».

 

• Які два контрастні образи намалював письменник? (Сонце-хмарка)
• Але який з них посідає вагоміше місце в душі ліричного героя? (сонце)

 

Викладач

 Дати характеристику сонцю рядками з новели. Яким воно постає з твору? Таку характеристику можуть дати як літературознавці, так і медики.

 

Літературознавець

 (зачитує на с. 238) Від слів «Їм трохи не до вподоби... Бо... слухай»

Герой вдячний сонцю за тепло, яке воно дарує йому, за енергію, що наповнює його силою, за натхнення, що з’являється згодом у зболеній душі героя.

 

Медик

 Зачитує на с. 238 від слів «З тьми невідомого з’явився я на світ, і перший...» до слів «Невже се значить. Що мені бракує товариства людей?»

 З останніх рядків ми можемо зробити висновок: для ліричного героя «сонце» – це не просто джерело енергії космічної, це саме ті ліки, що повертають його до життя. Ми знаємо, що тіло лікують хімічні лікарські препарати, а душу, психіку людини – матінка-природа; вона взмозі зробити те, що не під силу жодним медикаментам, а саме – подарувати радість життя.

 

Викладач

 М.Коцюбинського називали великим Сонцепоклонником. Завдяки Сонцю він починає усвідомлювати своє справжнє призначення – бути душею з народом. Але «несе додому спокій», що єднає його із землею.

 

• Знайдіть рядки, що розкривають цю гармонію.

(студент зачитує, коментує прочитане на с. 239 від слів «ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу...» до слів «Тут я став близький до неї»)

 

Викладач

• Який момент в новелі є кульмінаційним? Чому саме?

(Кульмінаційний момент твору – зустріч героя з людиною. А чому, тому що ще раз він усвідомлює, що його призначення на землі служити народові, жити його інтересами, болями, проблемами).

 

 Кожен прочитаний твір може справити незабутнє враження, надихнути на творчість. Вам було завдання: написати кожному своє «Intermezzo». Зараз ми послухаємо роботи студентів.

 

V. Висновки заняття

 

Викладач

• Студенти, а чи сповнилася ваша душа життєдайною енергією?
• Що ви відчули, слухаючи мелодії природи, спостерігаючи за мінливістю кольорів навколишнього світу?
• Чи важливо для людини жити в гармонії з природою?

 

Література

1. Біблія. – М., 1989.
2. Коцюбинський М. Intermezzo // Коцюбинський М. Твори: В 3-х т. – Т.2. – К.: Дніпро, 1979. – С. 218-232.
3. Кузнєцов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани. – К.: Рад. школа, 1990.
4. Хропко П. Українська література: Підручник для 10 класу серед. шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів. – К.: Освіта, 1998.