Синдром професійного вигорання: як зберегти психологічне здоров’я вчителя. Профілактика стресу.

Синдром професійного вигорання: як зберегти психологічне здоров’я вчителя. Профілактика стресу. Підготувала керівник ШМУ вчителів історії, заступник директора з НВР ЗОШ №15 Кулик Вікторія Геннадіївна

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Наша професія не зовсім звичайна. Ми зайняті готуванням нашого майбутнього, ми виховуємо тих, хто завтра перемінить нинішнє покоління. Ми, так сказати, працюємо із "живим матеріалом", псування якого прирівнюється майже до катастрофи. Цей вид діяльності вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки щодня з радістю віддаючи себе дітям, можна наблизити їх до науки, заохотити до праці, закласти непорушні моральні основи.

Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як педагога, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов’язаний перед суспільством, перед батьками – працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта людської краси – це його безсонні ночі, сивина, безповоротні хвилини його особистого щастя. Праця педагога приносить більше користі суспільству, ніж вчителю.

Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

Симптоми професійного вигорання. Психофізичні симптоми:почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);відчуття емоційного і фізичного виснаження;зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;різка втрата чи різке збільшення ваги;повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»)

Поведінкові симптоми:відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

«Чому важливо не допускати професійного вигорання?» Професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі, зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучи емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати? Мабуть, ні. Тоді наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя.

Як зберегти психологічне здоров’я вчителя ?

Не перепрацьовуйте!Однією з причин вигорання може бути банальна втома. Яка лікується не менше банальними методами: розумінням того, що працювати цілодобово безперервно і спати по чотири години неможливо. Ласкаво просимо у відпустку І бажано провести цей час не на дачі чи на звичному місці відпочинку, а в абсолютно новій обстановці. Обов'язкова умова - не говоріть про роботу під час відпочинку. А по можливості навіть не думайте про неї. Щоб відключити мозок, варто не просто валятися на пляжі, а, наприклад, займатися активними видами спорту.

Шукайте сенс!Основну лепту у втрату інтересу до роботи вносить те, що людина перестає бачити в ній сенс, відчувати її користь. Робота дуже часто стає лише джерелом грошей і статусу, місцем проведення часу і т.п. Але людина, орієнтована лише на досягнення нових і нових благ споживчої цивілізації, стає подібною до щура з експерименту, який може самостійно посилати сигнали в центр задоволення. Через деякий час він перестає рухатися, їсти, пити і вмирає ... Тому відшукайте в роботі новий сенс, заради якого вам би хотілося займатися нею, незалежно від принесених зовнішніх благ. Робіть улюблену справу, корисну для вас і для інших. Ставтеся до своєї роботи як до великої частини життя, яка закінчиться. Насолоджуйтесь життям і роботою. Не виходить? Подумайте, чи тим ви займаєтеся і чи туди йдете.

Шукайте причини!Звичайно, обридлу роботу можна кинути і перейти на нове місце. Але, не знаючи причин вигорання, ви не зможете знайти протиотруту. Зміна роботи без усвідомлення причин поточної незадоволеності - тимчасове рішення. Треба розуміти, чим викликаний стан втоми, що раніше служило джерелом натхнення, чому ситуація змінилася, чи можна повернути інтерес на нинішньому місці, що саме може зацікавити зараз.

Живіть не для того, щоб працювати!Головне - любити те, чим займаєтеся. Незважаючи на всі труднощі, улюблена робота надихає, з'являється і друге, і третє дихання. Будьте собою! Коли людина не має можливості виразити себе, коли вона змушена приховувати свою справжню природу, то відчуває приблизно таку ж напругу, як розвідник в тилу ворога. Природність, щирість, нехитрість набагато менш стомлюючі, ніж удавання і фальш.

Переключайтесь!Щоб не потонути в морі рутинних обов'язків, робіть паузи. Але «забивайте» їх не сигаретою і чашкою кави (які дають лише ілюзію розслаблення), а, наприклад, прогулянкою навколо училища. Дійте за принципом «від протилежного»: після фізичної роботи - полежати мовчки, після розумової - розім'ятися. Посміхайтеся і жартуйте!Під час досліджень, вчені виявили, що там де на співробітників постійно лягало величезне фізичне і емоційне навантаження, небезпеці вигорання в найменшій мірі піддавалися ті, хто володів невичерпним почуттям гумору.

Будьте самодостатні!Автономність або відносна незалежність від оточення означають також стійкість перед обличчям несприятливих зовнішніх обставин, невезінням, ударів долі, трагедій, стресів і поневірянь. Чим більш самостійна і незалежна людина, тим більше в неї шансів на професійне довголіття.

Тягніться до людей!Бути самодостатнім зовсім не означає бути відлюдним вовком-одинаком. Протистояти саморуйнуванню допомагає похвала, можливість виговоритися і попросити «підтримки в залу».

Ваша сила - віра в себе. Ваша свобода - відповідальність за власний розвиток. Ваші здібності - культура самостворення. А. Смоловик

Дякую за увагу!