Система теплоізоляції Polimin THERMO FACADE

Про матеріал

Після вивчення цієї теми уроку здобувачі освіти будуть знати: 1.Загальні відомості,вироби і матеріали для влаштування системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE. 2.Технологічна послідовність виконання робіт системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE. 3. Вимоги безпеки та охорони довкілля.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації

Центр професійно-технічної освіти м. Житомира

Методична розробка уроку

МСУ- 3.2 РОБОТИ З МОНТАЖУ СИСТЕМИ УТЕПЛЕННЯ

Розробили: викладач

СКУРКОВСЬКА І. В.

2023 рік

МСУ -3.4 ПЕРЕДОВІ СИСТЕМИ ТЕРМОМОДЕРНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

МСУ -3.4.1 Передові системи термомодернізації будівель і споруд

ТЕМА: «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ФАСАДНОЇ ТЕРМОМОДЕРНІЗАЦІЇ»

Тема уроку: «Система теплоізоляції Polimin THERMO FACADE»

Мета:

Навчальна: формування знань у здобувачів освіти, щодо системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE

Розвиваюча: розвивати вміння самостійно приймати рішення, вирішувати конфліктні ситуації; організаторські здібності, лідерство; необхідність раціоналізаторської і творчої діяльності;

Виховна: виховувати у здобувачів освіти здатність отримувати задоволення від якісно виконаної роботи, почуття колективізму, відповідальності.

Тип уроку: бінарний

Дидактичне забезпечення: план-конспект, відео, презентація, роздатковий матеріал, картки – завдання, тестові завдання в Googl Форма, презентація.

Обладнання: комп’ютер, проектор, телевізор, мультимедійна дошка, платформа Googl Meet.

Між предметні зв’язки: виробниче навчання, виробнича практика, охорона праці, математика, ЗПК-8 Основи матеріалознавства, МСУ-3.1 Підготовчі роботи.

Література: навчальний посібник: «Передові системи термомодернізації будівель і споруд» Надія Іволжатова, Тетяна Дрімко, Тарас Холеван, Валентина Беркута, Ольга Пивоварова, Марія Борисюк, Володимир Куц, Ольга Шкляр, Неоніла Турецька, Захар Дуцик, Богдан Андрусик, Валентин Варава, Світлана Чала.

ХІД УРОКУ:

1. Організаційна частина.

1. Привітання.

2. Перевірка наявності здобувачів освіти в групі.

3. Організація готовності здобувачів освіти до уроку.

2. Актуалізація знань.

Форма організації навчальної діяльності – «БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ».

(слайд № 2)Правила проведення «БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ»:

говорить тільки той, кого запитали;

коли хтось говорить інші не мають права перебивати, говорити, аналізувати, критикувати;

свої відповіді Ви даєте з місця.

Після обговорення уточнюється правильна відповідь.

ЗАПИТАННЯ ЗДОБУВАЧАМ ОСВІТИ:

Який ручний інструмент застосовується для нанесення клейової суміші на плити утеплення?(слайд №3)

Фото - шпатель Шпатель зубчатый MasterTool 250x6x6 мм 19-6625 Відповідь: Для нанесення клейової суміші на плити утеплення застосовують зубчастий шпатель.(слайд №4)

Які контрольно-вимірювальні інструменти та пристосування застосовують при влаштуванні теплоізоляційних плит?(слайд№5)

Відповідь: При влаштуванні теплоізоляційних плит використовують наступні інструменти: рулетку, рівень, лазерну установку.(слайд №6)

$D:\Мой Диплом\Інструменти\Штукатурні\Рулетка.jpg$

Який інструмент застосовують для нарізання плит утеплення за розмірами?

ᐉ Ручний інструмент — Купити ручні інструменти в Україні (слайд №7)

Вузька ножівка 300мм з дрібними зубцями для точних робіт Stanley FatMax купить недорого в Украине Відповідь:Для нарізання плит утеплення за розмірами застосовують пилку з дрібними зубцями,ніж.(слайд № 8)

Яким матеріалом виконують додаткове механічне кріпленняпри влаштуванні системи скріпленої теплоізоляції?

Дюбель для теплоизоляции: как выбрать грибки для утеплителя (слайд № 9)

Відповідь:Додаткове механічне кріплення при влаштуванні системи скріпленої теплоізоляції застосовують дюбеля.(слайд № 10)

$G:\Печать ТР 2016р\Урок на 29.11.2018рік\отв.8.jpg$ Яким механізованим інструментом виконують отвори на поверхні?(слайд № 11)

Відповідь:Отвори на поверхнях виконують за допомогою перфоратора. (слайд № 12)

3. Мотивація навчальної діяльності. (слайд № 13)

Утеплення будинку - головний засіб від неприємних зимових квитанцій комунальних служб. Використання правильних матеріалів і дотримання технології дозволить економити на опаленні до 50%. При цьому Вам буде не тільки тепліше взимку, але й прохолодніше влітку, адже теплоізоляційний шар дозволяє підтримувати будь-яку температуру всередині житлової конструкції.

Утеплення допоможе тим, хто живе в будинках з поганим опаленням або на останніх поверхах. Так Ви зможете підтримувати комфортну температуру за будь-якої погоди.

4. Повідомлення теми, цілей та плану уроку. (слайд № 14)

Переходимо до вивчання теми уроку: «Система теплоізоляції Polimin THERMO FACADE».

Мета: (слайд № 15)

Навчальна: формування знань у здобувачів освіти , щодо системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE

Розвиваюча:розвивати вміння самостійно приймати рішення, вирішувати конфліктні ситуації; організаторські здібності, лідерство; необхідність раціоналізаторської і творчої діяльності;

Виховна:виховувати у здобувачів освіти здатність отримувати задоволення від якісно виконаної роботи, почуття колективізму, відповідальності.

Питання, які розглядаються на уроці:(слайд № 16)

1.Загальні відомості,вироби і матеріали для влаштування системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE.

2.Технологічна послідовність виконання робіт системи теплоізоляції Polimin THERMO FACADE.

3. Вимоги безпеки та охорони довкілля.

Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу:

Система утеплення Polimin THERMO FACADE призначена для забезпечення нормативних значень теплотехнічних показників стінових конструкцій, захисту конструкцій від впливу навколишнього середовища, забезпечення комфортного нормативного мікроклімату приміщень та надання фасадам будинків та споруд привабливого естетичного вигляду. Також зовнішня теплоізоляція будівель допомагає зменшити витрати на комунальні послуги (економія 50% і більше).

(слайд № 17) Згідно з ДСТУ БВ.2.6–36, система зовнішнього утеплення складається з таких елементів:

Підготовлена (вирішена) зовнішня стіна.
Ґрунтувальний шар.
Клейовий шар.
Теплоізоляційний матеріал.
Механічно фіксуючий елемент.
Захисний шар по теплоізоляційному матеріалу.
Армувальна склосітка з лугостійкого скловолокна.
Адгезійний ґрунтувальний шар.
Декоративне покриття.
10.Фасадна фарба.

Різні системи фасадної теплоізоляції мають масу квадратного метра від 25 кг до 40 кг. В перерахунку на площі фасадів, які планується утеплити, це може скласти дуже великі додаткові навантаження нанесучі елементи будівлі (фундаменти, стіни, перекриття). Тому після проведення теплофізичних розрахунків і вибору конструктивну утеплення слід провести розрахунки додаткових на вантажень на несучі елементи будівлі. Рішення полегшується, якщо є проектна документація на будівлю — там наявні усі необхідні дані. Якщо проектної документації немає, слід виконати декілька шурфів по периметру будівлі (аж до ґрунтів, на яких змонтовано фундамент), провести необхідні заміри. Крім того, слід обстежити стіни та перекриття. З використанням отриманих даних фахівці повинні провести необхідні розрахунки щодо здатності існуючих конструкцій будівлі витримати додаткові навантаження від СЗУ. Ні в якому разі проводити роботи з утеплення без перевірки несучої спроможності елементів будівлі не можна. Це може призвести до руйнування будівлі.

(слайд № 18) Якщо систему планується монтувати на новому об’єкті, що споруджується, на ньому повинно бути виконано:

монтаж віконні дверей в утеплювальній зоні;
герметизацію швів між стіновими панелями (блоками) на фасаді будівлі, а також місць примикання віконних, балконних, дверних та воротніх блоків до огороджувальної конструкції стіни;
всі роботи із улаштування покрівлі;
закладення всіх отворів на фасаді будівлі для проходження інженерних мережі комунікацій;
засклення вітражів, вікон,балконних дверей та інших елементів фасаду згідно з проектом;
улаштування вимощень та гідроізоляції терас, лоджій і балконів.

(слайд № 19 ) Якщо систему планується монтувати на об’єкті, що був в експлуатації, потрібно попередньо перевірити технічний стан огороджувальних конструкцій фасаду будівлі і виявити:

спроможність несучих елементів будівлі витримати додаткові на вантаження від системи;
- спроможність поверхні огороджувальних конструкцій забезпечити необхідну міцність зчеплення утеплювача з основою;

наявність пошкоджень на поверхні стін, цоколю, парапету, у місцях примикання віконних, дверних і ворітних блоків до огороджувальної конструкції стіни;
наявність пошкоджень у конструкціях покрівлі, що примикають до поверхні стіни;
наявність нерівностей (виступів та/або западин), плям хімічних речовин,забруднень іншого походження на поверхні стіни, цоколю та парапету;
можливість потрапляння води у простір між стіною, що утеплюється, і плитами утеплювача, ліквідувати цю можливість за її наявності.

(слайд № 20, 21) Для улаштування системи зовнішнього утеплення (СЗУ) необхідно виконати такі операції:

Провести теплофізичні розрахунки для кожної конкретної будівлі (обчислити потрібну товщину і вид утеплювача, який слід додати до існуючої огороджувальної конструкції для забезпечення нею необхідного опору теплопередачі).
Оцінити фактичний стан несучих елементів будівлі (фундаменти, стіни, перекриття) з метою визначення їх спроможності витримати додаткові навантаження від розрахованої СЗУ.
Оцінити фактичний стан поверхні огороджувальної конструкції, на яку буде наклеюватись утеплювач, з метою визначення її спроможності забезпечити необхідну міцність зчеплення утеплювача з основою.
Встановити риштування та вантажопідіймальне обладнання (за потреби).
Підготувати (очистити, знепилити, знежирити, за потреби відремонтувати) поверхню основи, на яку буде встановлена СЗУ.
Підготувати ґрунтувальну суміш та нанести ґрунтувальний шар на підготовлену поверхню
Встановити профільні елементи кріплення по периметру цоколя будівлі для фіксації першого (знизу) ряду утеплювача.
Приготувати та нанести клейову розчинову суміш на поверхню плит утеплювача.
Приклеїти плити утеплювача до поверхні огороджувальних конструкцій.
Заповнити ущільнюючим матеріалом місця примикання плит утеплювача до віконних і дверний рам, до карнизних плит.
Улаштувати деформаційні шви у теплоізоляційному шарі(за їх наявності у будівлі).
Закріпити плити утеплювача на огороджувальних конструкціях за допомогою механічно фіксуючих елементів (за потреби).
Приготувати та нанести перший шар клейової (гідрозахисної) розчинової суміші на поверхню плит утеплювача.
Встановити перфоровані кутові профілі по торцях (кутах) стін будівлі, а також по периметру віконних, дверних та інших прорізів будівлі.
Встановити підсилюючі елементи типу «косинок» навколо віконних, дверних та інших рорізів будівлі.
Втопити в перший нанесений клейовий (гідрозахисний) шар армувальну сітку з лугостійкого скловолокна.
Приготувати та нанести другий шар клейової (гідрозахисної) розчинової суміші на поверхню плит утеплювача (до якої вже приклеєна армуюча сітка з лугостійкого скловолокна).
Приготувати та нанести адгезій ний ґрунтувальний шар на затверділий, армована сіткою клейовий (гідрозахисний) шар.
Приготувати та нанести декоративне покриття.
Підготувати фарбувальну суміш та нанести фарбу на фасад (за потреби).

(слайд № 22, 23) Конструкція системи зовнішньої теплоізоляції будівель Polimin THERMO FACADE передбачає використання наступних матеріалів:

ґрунтовки;
клеї для кріплення утеплювача;

плити утеплювача;

термодюбеля;
клеї для армування;
лугостійку фасадну склосітку;
декоративне оздоблення на вибір.

(слайд № 24) Система PoliminTHERMO FACADE також пропонує вдосконалені теплоізоляційні матеріали:

Пінополістирольні плити POLIMIN EP SFASADE–STANDA RD;
Термодюбель полімерний POLIMINT DP та термодюбель полімерний з металевим цвяхом і термоголовкою POLIMINT DМ;
Армуючу фасадну склосітку POLIMIN AS–150, AS–160 та AS–165PRO.

(слайд № 25,26, 27, 28) ПІДГОТОВКА ПОВЕРХНІ ОСНОВИ, НА ЯКУ БУДЕ ЗМОНТОВАНО СИСТЕМУ

Необхідна міцність поверхні основи досягається видаленням неміцних ділянок:

великі за площею ділянки поверхні обробляють дробоструминним методом або промивають водою під високим тиском;
невеликі за площею ділянки поверхні очищають за допомогою ручного будівельного інструменту (зубила,стальні щітки тощо);
існуючу штукатурку або облицювання перевіряють простукуванням дерев’яним молотком на наявність порожнин.

У разі виявлення порожнин штукатурку або облицювання видаляють, очищені ділянки відновлюють розчиновими сумішами Polimin Р–20 (П–20) або Polimin P 21.

Ділянки основи,які не можна видалити, для зміцнення старих або слабких основ та просочення сильно поглинаючих основ, обробляють відповідними глибокопроникаючими сумішами Polimin АС–5 (АС–7) та витримують до нанесення клею не менше 24 годин. Незначні(до2мм) тріщини розчищають металевою щіткою від залишків зруйнованого матеріалу і ґрунтують сумішшю Polimin АС–5(АС–7). Тріщини завширшки до 5мм очищають повітрям під тиском і ґрунтують сумішшю PoliminАС–5 (АС–7). Тріщини завширшки 5–6 мм розшивають шпателем чи малярним ножем, ґрунтують сумішшю Polimin АС–5 (АС–7) і зашпаровують розчиновою сумішшю Polimin Р 20 (П–20) або Polimin P–21. Нерівності поверхні заввишки і завглибшки до 10 мм не усувають. Западини поверхні розмірами понад 10 мм після розчищення ґрунтують сумішшю PoliminАС–5(АС–7) та наносять на них вирівнювальний шар.

Виступи заввишки понад 10 мм усувають за допомогою ручного інструменту, ґрунтують сумішшю Polimin АС–5 (АС–7) та наносять на них вирівнювальний шар. Вирівнювальний шар наносять довгою теркою з неіржавіючої сталі,яка має закруглені кути. Терку тримають під кутом(40–50). За звичай для цих операцій використовують суміші PoliminР–20 (П–20) або Polimin P–21.

Якщо отримане покриття має дефекти, їх виправляють наступного дня (після затверднення вирівнювальної розчинової суміші), використовуючи дрібний наждачний папір для видалення виступів або додаючи розчинову суміш для вирівнювання западин, що залишились. Чистове доведення поверхні виконують шпателем. Якщо вирівнювання необхідно виконати декількома шарами, кожен наступний шар слід наносити на затверділий та сухий попередній шар.

Вирівнювальний шар до його затвердіння слід захищати від дії прямих сонячних променів та від дощу. Поверхні,покриті лакофарбовими покриттями, перевіряють на міцність зчеплення з основою.

У разі низької адгезії покриття видаляють за допомогою піскоструминного, дробоструминного методів або ручним інструментом, поверхню промивають струменем води під тиском і просушують. Гладенькі бетонні поверхні для поліпшення адгезії ґрунтують сумішшю Polimin АС–4 або зачищають металевою щіткою та очищають від пилу. Якщо зі швів цегляного мурування виступає розчин, його слід видалити, забезпечивши отримання поверхні без виступів. Якщо вологість основи підвищена, її слід висушити (з використанням сушильного обладнання або природним шляхом). Мох, поросль, грибки, що з’явились в процесі експлуатації будівлі, очищають щітками, обробляють антисептичним препаратом і просушують.

Нанесення ґрунтувального шару на підготовлену для улаштування системи поверхню виконують для зміцнення основи (PoliminАС–5(АС–7)) і підвищення міцності зчеплення клейового розчину з поверхнею конструкції (Polimin АС–4). Якщо основа легко всмоктує воду (легкі бетони, газобетон,керамічна цегла), ґрунтовка також сприяє зниженню поглинання основою води із клейової розчинової суміші. Як правило,на об’єкт ґрунтовки надходять у готовому до застосування вигляді: грунтовку, в залежності від складності конфігурації фасаду будинку і від обсягів робіт, наносять механізованим способом або вручну.

Якщо обсяги робіт значні, використовують такі механізми, як електрофарбопульти, пневматичні ручні фарбопульти або агрегати безповітряного розпилення. При невеликих обсягах використовують ручні щітки – макловиці або махові щітки. Незалежно від способу нанесення ґрунтовки наносять на поверхню основи рівномірно, без пропусків і потьоків. Після нанесення ґрунтовки поверхня основи має висохнути. Свіжопроґрунтовані поверхні необхідно захищати від зволоження та занадто швидкого висихання. До виконання наступної операції — приклеювання утеплювача — зазвичай приступають не раніше ніж через 8 годин після ґрунтування поверхні основи.

(слайд № 29) КРІПЛЕННЯ ПРОФІЛІВ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ПЕРШОГО (НИЖНЬОГО) РЯДУ УТЕПЛЮВАЧА.

Встановлення систем зовнішньої теплоізоляції стін слід розпочинати із закріплення на проектній відмітці профільних перфорованих елементів із легких нержавіючих металів. Ширина полиці, на яку буде встановлено плиту утеплювача, повинна дорівнювати його розрахунковій товщині, вказаній в проекті. Профільний елемент повинен мати на своїй нижній полиці крапельник, що забезпечить сток води.

(слайд № 30 ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЯ ) Профільні елементи кріплять на такій висоті, щоб полиця, на яку буде встановлено плиту утеплювача, розташовувались не менше ніж на 50 см нижче перекриття неопалювального підвалу. Якщо підвал опалювальний, необхідно виконати теплоізоляцію стіни підвалу з наступною її гідроізоляцією.

Прикріплювати профілі до низу стіни будівлі слід по всьому її периметру за допомогою дюбелів діаметром 6 мм, які розміщують на відстані (0,35–0,4) м один від одного. Між сусідніми профільними елементами залишають зазор шириною (2–3) мм і з’єднують їх між собою спеціальними пластмасовими сполучними накладками,які забезпечують вільне ліній не розширення полиць.

Встановлення профільних елементів доцільно розпочинати з кутів будинку.

Перед встановленням торці профілів,якими вони з’єднуватимуться на куті будинку,обрізають. Полицю профілю,яка буде розташована перпендикулярно до стіни, обрізають під кутом 45 °, а полицю, яка буде розташована паралельно до стіни - під кутом 90°. Після цього профіль загибають і прикріплюють до кута стіни.

(слайд № 31,32) ЗАКРІПЛЕННЯ ПЛИТ УТЕПЛЮВАЧА НА ПОВЕРХНІ ОСНОВИ.

Як правило, спосіб нанесення клейової розчинової суміші на плиту утеплювача визначає проектне рішення по конкретній будівлі. Це рішення базується перш за все на врахуванні стану поверхні стіни. Якщо поверхня стіни не має видимих відхилів, обирають суцільний спосіб нанесення, тобто клейова суміш наноситься на всю поверхню плити зубчатим шпателем з розміром зубця 10 х10 мм на відстані 10–15 мм від крайок.

Для мінераловатних плит застосовують тільки цей спосіб. При цьому в волокна плит спочатку необхідно провести втирання клейової розчинової суміші тонким шаром до 1 мм. Якщо поверхня стіни має нерівності до 5 мм, обирають смуговий спосіб нанесення, тобто клейова суміш наноситься смугами

шириною 50–60 мм і висотою 15–20 мм по периметру плити на відстані 15–20 мм від крайок та посередині плити. Смуги по периметру повинні мати розриви для запобігання утворення повітряних пробок. Якщо поверхня стіни має нерівності від 5 до 10мм,обирають маяковий спосіб нанесення, тобто клейова суміш наноситься окремими маяками (кругами діаметром 100–120 мм і товщиною 20 мм) через 150–200 мм. На плиту розміром 0,5х1,0 м — 6–8 маяків.

маяковий

смугами

суцільний

На бокові грані плити утеплювача клейову суміш не наносять. Об’єм клейової розчинової суміші, яку наносять на плиту, слід розраховувати. Як правило, після притиснення плити утеплювача до основи клейова суміш повинна покривати не менше 70% її поверхні, але вона не повинна видавлюватись і накопичуватись в швах між плитами.

Якщо після встановлення плити утеплювача в проектне положення відбулось видавлювання клейової суміші за межі поверхні, на яку вона була нанесена, суміш слід негайно видалити без залишку. Зазвичай цю суміш до її затвердіння видаляють водою. Час, що минув з моменту нанесення клейової розчинової суміші на поверхню плити до її приклеювання до основи, не повинен перевищувати 20 хвилин (так званий «відкритий час»).

Приклеювати плити утеплювача до стіни потрібно знизу вгору. Перший ряд плит встановлюють на профільні перфоровані елементи, які прикріплені на необхідній відмітці внизу огороджувальної конструкції. Для забезпечення перев’язки швів плити утеплювача приклеюють в шаховому порядку, тобто установлення першого ряду плит розпочинають цілою плитою від рогу будівлі, а установлення другого ряду розпочинають з половини плити від рогу.

Установлення третього ряду плит знову починається з цілої плити від рогу будівлі. На розі будівлі плиту утеплювача необхідно висунути за межу площини

суміжної стіни на її товщину для того, щоб зв’язати ряди на обох стінах Плиту утеплювача з нанесеною на неї клейовою розчиновою сумішшю прикладають до поверхні стіни на відстані 2–3 см від проектного положення. Після цього притискають її до поверхні за допомогою дерев’яного напівтерка і зміщують в проектне положення, постукуючи плиту напівтерком для зрівняння її з рівнем сусідніх плит.

Рештки клейової маси, які вийшли за межі плити, необхідно негайно видалити, тому що залишений і затверділий між плитами клей може утворити «місток холоду», знизивши ефективність утеплення. Плити повинні щільно прилягати одна до одної. Ширина швів між плитами повинна бути не більше 2 мм. У разі виникнення щілини понад 2 мм її слід заповнити смужкою утеплювача. Після того, як плита утеплювача установлена в проектне положення, її не можна рухати, щоб не послабити зчеплення з основою.

(слайд № 29) Стики плит утеплювача не повинні співпадати із стиками панельної або каркасної будівлі (за винятком деформаційних швів).У місці влаштування деформаційного шву відстань між плитами утеплювача повинна дорівнювати 10–12 мм. Стики різних стінових матеріалів слід перекривати цілою плитою утеплювача з напуском на кожний з матеріалів не менше ніж 100 мм. Якщо плита утеплювача погано приклеїлась, її треба відірвати, видалити з неї та зі стіни клейову розчинову суміш, нанести на плиту та на основу нові порції клейової суміші і знову приклеїти плиту утеплювача до стіни.

За наявності на стиках суміжних пінополістирольних плит нерівностей їх видаляють дерев’яною теркою, робоча поверхня якої обгорнута наждаковим папером. Поверхня мінераловатних плит не шліфується, тому їх слід встановлювати дуже ретельно. В разі потреби влаштування деформаційного шву між плитами утеплювача(за звичай він має бути шириною10–12мм) в нього вставляють пінополіетиленовий джгут круглого перерізу такого діаметру, щоби він був обтиснутий на 30 % і набував за перерізом форму овалу.

ДОДАТКОВЕ КРІПЛЕННЯ ПЛИТ УТЕПЛЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДЮБЕЛІВ

Механічне кріплення фіксуючими елементами виконують не раніше ніж через 3 доби після приклеювання плит утеплення. Необхідно провести їх механічну фіксацію за допомогою фасадних дюбелів зі сталевим осердям та термоізоляційною головкою.

Кількість анкерних елементів на 1 м² визначається у залежності від поверховості будівлі та зони кріплення з розрахунку (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Кількість дюбелів на 1 м² у звичайній зоні.

Кількість поверхів	Пінополістирольні плити	Мінеральноватні плити
До 5	4	6
5-16	6	8
16-25	8	10

. Таблиця 2. Кількість дюбелів на 1 м² у крайовій зоні.

Вітровий район (згідно зі СНиП 2.01.07-85)	Висота будинку, м, поверхів
Вітровий район (згідно зі СНиП 2.01.07-85)	До 5	5-9	9-16	16-25
І	5	8	10	12
ІІ	8	10	12	14

Дюбелі у звичайній зоні розміщуються по периметру плити та всередині, при цьому охоплюють перпендикулярно розміщені шви двох рядів плит.

Номінальний діаметр бура (свердла) повинен дорівнювати діаметру анкерної зони кріплення виробу (за винятком монтажу пластикових дюбелів в пористих бетонах, в цих випадках допускається застосування бура (свердла) з номінальним діаметром на 1 мм менше діаметра дюбеля).

При свердлінні бур (свердло) необхідно направляти та утримувати строго перпендикулярно площині будівельної основи. Глибина отвору повинна перевищувати глибину анкерування кріпильного виробу на 10 мм.

Глибина анкерування повинна бути:

неменше 50 мм — для бетону та повнотілої цегли;
не менше 90 мм — для пустотілої цегли, керамоблоків, блоків з легкого бетону;
не менше 110 мм — для пористого бетону.

Фіксуючий плиту дюбель повинен бути втоплений таким чином, щоб його капелюшок був врівень з поверхнею теплоізоляційної панелі.

Після проведення механічної фіксації, вирівняти можливі нерівності за допомогою тертки з наждачним папером. Шліфування поверхні теплоізоляційних панелей роблять при вирівнюванні перепадів навколо країв плит, терткою або напівтерткою, обмотаною грубим наждачним папером, через 3 дні після приклеювання.

УЛАШТУВАННЯ ОСНОВНОГО АРМОВАНОГО ГІДРОЗАХИСНОГО ШАРУ

(слайд № 43)Улаштування основного армованого гідрозахисного шару слід розпочинати не раніше ніж через 3 доби після приклеювання плит утеплювача і після висихання додатково зміцнених шарів. Перед початком роботи заготовляють полотна армувальної лугостійкої склосітки необхідної довжини. Спочатку на утеплювач вертикальною смугою на 100 мм ширше склосітки рівномірно наносять перший гідрозахисний шар із клейової армувальної розчинової суміші завтовшки 2 мм і розрівнюють його по площині сталевою теркою згори вниз. Вертикальною смугою завширшки біля 1,1м. В верхній точці стіни тимчасово закріплюють край склосітки. Полотнище поступово розкручують і укладають сітку в нанесений та розрівнений шар розчинової суміші, одночасно втоплюють її в цей шар сталевою теркою та забезпечують перекриття сусідніх смуг сітки не менше ніж на 100 мм. При втоплюванні сітки слід уникати утворення складок,надмірного її натягнення та заглиблення до плити утеплювача.

Нанесення першого шару гідрозахисної розчинової суміші Втоплення армосітки в перший шар гідрозахисної розчинової суміші. Склосітку укладають до нижнього краю крапельника профільного елемента, який фіксує перший (знизу) ряд утеплювача. Клей, який виступив крізь сітку, слід розрізняти. Другий гідрозахисний шар із клейової армуючої розчинової суміші завтовшки 2 мм наносять на щойно вклеєну сітку таким чином, щоби сітка перестала бути помітною. Після цього поверхню слід дуже ретельно розгладитисталевоютеркою.Слідивідтеркиусуваютьнаступногодня,колинанесенийшарщенезовсімзміцнів,за допомогою наждакового (шліфувального) паперу. Кути будівлі та кути прорізів формують спеціальної кутовою теркою. Склосітка в основному армованому гідрозахисному шарі повинна знаходитись в центрі або ближче до його поверхні.

(слайд № 44) Загальна товщина основного армованого гідрозахисного шару згідно з ДСТУ Б В.2.6–36 повинна становити:

при опорядженні фасаду тонкошаровими штукатурками —

не менше ніж 3мм;

при опорядженні фасаду фарбами — не менше ніж 5мм.

НАНЕСЕННЯ АДГЕЗІЙНОГО ҐРУНТУВАЛЬНОГО ШАРУ

Адгезійний ґрунтувальний шар поліпшує адгезію декоративного покриття до основного армованого гідрозахисного шару. До ґрунтування можна приступати через 3 доби після нанесення основного армованого гідрозахисного шару, коли він остаточно висохне. Ґрунтувальні суміші поставляють на будівельний майданчик у готовому до застосування вигляді. Перед використанням ґрунтувальну суміш слід ретельно перемішати у ємності,в якій вона поставляється, за допомогою низько обертового дриля з відповідною насадкою. Потім її переливають у розхідну ємність,з якою зручно наносити суміш на стіну будівлі.

Наносять ґрунтувальну суміш на гідрозахисний шар вручну малярною маховою щіткою, щіткою–макловицею або валиком за добу до улаштування декоративного покриття. Ґрунтування виконують рівномірно, без пропусків, покриваючи всю поверхню гідрозахисного шару. Ґрунтувальну суміш можнаколірувативбажанийколір,додаючидонеївідповідніпігментиабопігментніпасти.Однорідність кольору при цьому досягається точним дозуванням пігменту та ретельним перемішуванням. Свіжопоґрунтовані поверхні слід захищати від дощу, морозу та занадто швидкого висихання (вітер, спека, прямі сонячні проміні). Після остаточного висихання поверхня, на яку нанесено адгезійний ґрунтувальний шар, повинна бути чистою,рівною,одноколірною.

УЛАШТУВАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПОКРИТТЯ

До улаштування декоративного покриття приступають після повного закінчення робіт з отримання теплоізоляційного контуру, тобто монтажу плит утеплювача,нанесення основного армованого гідрозахисного шару та адгезійного ґрунтувального шару. Улаштування декоративного покриття починають з верху стіни і ведуть горизонтальними смугами висотою, яка дорівнює відстані між помостами будівельних лісів. Як правило,ця висота складає близько 2 м.

Покриття з штукатурок Polimin на полімерцементній основі. Приготування штукатурної розчинової полімер цементної суміші виконують на будівельному майданчику із сухих полімерцементних сумішей і води. Штукатурну розчинову суміш наносять на поверхню товщиною шару в 1,5–2 мм величини наповнювача шпателем, теркою (напівтеркою) або гладилкою, тримаючи інструмент під кутом (40–50)° до поверхні. Після цього тим же інструментом формують товщину шару покриття, яка зазвичай відповідає розміру зерна наповнювача штукатурки. Потрібну фактуру декоративному покриттю надають пластиковою, сталевою або гумовою теркою чи рельєфним валиком через 15–25 хвилин після нанесення розчинової суміші (в залежності від часу, коли нанесена на поверхню розчинова суміш вже не прилипає до інструменту).

Нанесення шару штукатурної розчинової суміші.

Інструменти, які застосовують при отриманні фактури, повинні бути чистими і сухими, тобто в ході роботи їх потрібно регулярно очищати від залишків розчинової суміші, що осідають на робочій поверхні. Змінюючи інтенсивність та напрямки руху терки, можна отримати найрізноманітніші фактури. Під час формування фактур терку слід тримати паралельно оброблюваній поверхні.

Покриття з штукатурок Polimin на полімерній основі.

Штукатурні розчинові полімерні суміші поставляють на будмайданчик в готовому до застосування вигляді. Перед використанням їх перемішують в транспортній ємності або в розхідній тарі низькообертовим дрилем з відповідною насадкою. Операції з нанесення суміші на поверхню та отримання необхідної фактури виконують таким же чином,як і вищенаведені операції з полімерцементними декоративними штукатурками. Улаштування декоративного покриття на одній виділеній поверхні фасаду доцільно вести безперервно, щоб уникнути не рівномірності структури і кольору покриття, використовуючи суміші з одної партії, яка вказана на кожній упаковці. У разі вимушеної перерви у роботі незакінчені поверхні слід закінчити «гострим ребром», тобто самоклеючу стрічку наклеїти уздовж накресленої на фасаді лінії і «натягнути» на неї штукатурку. При поновленні роботи стрічку видаляють з рештками штукатурки. Нанесення декоративного покриття протягом 2–3 діб необхідно оберігати від дощу, морозу і надмірного висихання.

(слайд № 47, 48) ФАРБУВАННЯ ФАСАДУ БУДІВЛІ

За необхідності декоративному покриттю надають потрібного кольору,покриваючи його спеціальними фасадними фарбами. Фарби повинні бути стійкі до стирання, атмосферо стійкі,з необхідною паропроникністю. Колір фарби має відповідати паспорту фасаду,затвердженому у відповідних інстанціях. Фарби на водній основі слід наносити не раніше ніж через 3 дні після улаштування декоративного покриття. Фарби на органічній основі — не раніше ніж через 7 днів. Для запобігання розбіжності відтінків на однорідних та великих поверхнях доцільно використовувати фарбу з однієї партії, вказаній на упаковці. Перед початком фарбування фасаду на ньому бажано закрити всі поверхні, які не будуть фарбуватись. Перед використанням фарбу необхідно ретельно перемішати для отримання однорідної маси. Фарбу наносять у два шари. Підготовлену до використання фарбу наносять щіткою чи валиком, або методом розпилення. З метою виключення неоднорідності забарвлення, роботи на окремо виділених ділянках фасаду проводять безперервним методом, коли кожна нова порція фарби з’єднується зі свіжо нанесеною фарбою.

Фарбування поверхні системи зовнішнього утеплення.

Нанесення фарби виконують зверху вниз, починаючи з кутів, які ретельно фарбують щіткою. Ґрунтувальний (перший) шар фарби наносять в поперечному або поздовжньому напрямку по всій площині виділеної ділянки без пропусків. Після висихання першого шару (через 8–12 годин) тим же безперервним методом наносять фінішний (другий) шар фарби в напрямку, перпендикулярному першому шару. Якщо при фарбуванні фасаду виникає вимушена перерва, уздовж лінії, де планується зупинка роботи, слід приклеїти липку стрічку і нанести на неї фарбу. Потім стрічку видалити разом із залишками свіжої фарби. Свіжопофарбовані поверхні слід захищати від дощу, прямих сонячних променів, вітру,мінусових температур.

Час до повного висиханняфарби—неменше24год(за нормальних умов —температура + 20°С,відносна вологість повітря 60 %).

Фарбування фасадів не виконують за таких умов:

температура в тіні більше +25 °С;
прямий вплив сонячних променів;
під час дощу і після дощу на мокрих поверхнях;
швидкість вітру перевищує10м/с.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Приступати до виконання робіт із улаштування СЗУ дозволяється тільки при наявності проекту виконання робіт (ПВР) та технологічних карт на всі виробничі процеси.

(слайд № 49) До робіт допускаються особи, які досягли вісімнадцяти років і пройшли:

професійну підготовку та навчання безпечним методами прийомам робіт;
попередній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я України;
вхідний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії,пожежної та електробезпеки та забезпечені засобами індивідуального захисту:спецодяг, спецвзуття, рукавиці, респіратори, каски,окуляри захисні пояси запобіжні та канати страхувальні.

Складські приміщення та будівельний майданчик у цілому мають обладнуватись засобами пожежогасіння згідно з вимогами НАПБ А.01.001, НАПБ Б.03.001 і знаками безпеки згідно з ДСТУ ІSO 6309. Вантажно – розвантажувальні роботи комплектуючих матеріалів та виробів на будівельному майданчику, їх складування та зберігання слід виконувати з дотриманням вимог ДБН А.3.2–2.

(слайд № 50) ІІ.14.5 Будівельний майданчик, робочі місця складських та виробничих приміщень із приготування розчинових сумішей та підготовки до монтажу інших комплектуючих збірної системи слід обладнати:

природним та штучним освітленням згідно з ДСТУБА.3.2–15 та ДБНВ. 2.5–28;
питною водою згідно з ДСанПіН2.2.4–171;
каналізацією згідно з ДБНВ.2.5–64;
припливно–витяжною вентиляцією (тільки приміщення з приготування сумішей) згідно з ДСТУБА.3.2–12 та ДБНВ.2.5–67;
опаленням(тільки при проведенні монтажних робіт у холодний період) згідно з ДБНВ.2.5–67.

Усі машини, механізми, ручний електроінструмент під час роботи мають бути заземлені або занулені. Їх експлуатація повинна відбуватись відповідно до вимог ДСТУ 7237 та ПУЕ.

У процесі роботи робітники повинні дотримуватися наступних вимог безпеки праці:

ручний і механізований інструмент повинен бути справним;
усі машини та механізми, що працюють під тиском, перед початком роботи перевіряють на тиск, у півтора рази більшим від робочого;
при застосуванні абразивного інструменту слід переконатися у відсутності тріщин на абразивному крузі, міцність закріплення його на корпусі;
під час роботи з електроінструментом потрібно наглядати за станом електрокабелів, відсутності різких перегинів, утворенням петель;
при перервах у роботі з застосуванням електро– або пневмоінструменту, а також при необхідності переміщення інструменту з одного місця на інше, його слід вимкнути;
при виявленні пошкоджень шлангів чи відмови роботи пневмоінструменту робітники повинні припинити роботу та перекрити подачу повітря вентилем.

Перекриття подачі повітря за рахунок перегину шлангів не допускається; у якості засобів підмощування необхідно застосувати, як правило, інвентар і засоби підмощування (риштування збірно – розбірне та пересувне), які обладнані огородженням.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

застосовувати в якості риштування випадкові засоби підмощування (ящики, бочки, відра та ін.);
зберігати на робочому місці матеріали в кількості, яка перебільшує потреби для роботи даної робочої зміни;
брати руками розчинову суміш, у складі якої є вапно та цемент; потрібно остерігатися потрапляння розчинової суміші в очі;
розчинові суміші, що використовують для опорядження, та суміші, що застосовують для очистки поверхні від забруднень, необхідно готувати на відкритому повітрі або в приміщенні, яке обладнано припливно-витяжною вентиляцією;
складувати матеріали на підмостях і риштуванні в кількості, що перевищує максимальне навантаження, яке вказане в паспорті заводу–виробника даного засобу підмощування;
всі роботи виконувати, застосовуючи засоби індивідуального захисту.

ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБІТ ПОТРІБНО:

від’єднати електроінструмент від електромережі, вимити і просушити насадки (міксера);
очистити та вимити ручний інструмент, прибрати його в ящик для інструментів;
очистити інвентар та пристосування;
прибрати робоче місце від розчину;
відходи матеріалів, які застосовували при улаштуванні СЗУ, необхідно утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 145.

Увага 3 - la-crevet.com.ua Будівельні суміші ТМ Polimin є нетоксичними матеріалами, що підтверджується гігієнічними висновками Міністерства охорони здоров’я України на всі ці матеріали. Умови приймання та зберігання цих сумішей і технологія приготування розчинових сумішей на їх основі мають бути такими, щоб вони не були джерелами забруднення повітря, води й ґрунту. Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати граничнодопустимі концентрації, встановлені ДСанПіН 145. Розсипані сухі суміші та інші відходи, що утворюються під час виконання робіт із застосуванням будівельних сумішей, слід збирати й утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 145. Промивні води, що утворюються під час промивання устаткування, миття інструменту і тари від розчинових сумішей, слід утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 145.

(слайд № 51)ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Опрацювати конспект уроку в Classroom.
Опрацювати навчальний посібник «Передові системи термомодернізації будівель і споруд » Надія Іволжатова, Тетяна Дрімко, Тарас Холеван, Валентина Беркута, Ольга Пивоварова, Марія Борисюк, Володимир Куц, Ольга Шкляр, Неоніла Турецька, Захар Дуцик, Богдан Андрусик, Валентин Варава, Світлана Чала. с.42-50.