Конспект уроку
на тему:
Сонячна система
Голуба хустина,
Червоний клубок
По Тема уроку. Сонячна система
Мета і завдання уроку:
а) розширити уявлення про Сонце як найближчу до Землі зірку, про Сонячну систему; формувати елементарне поняття «орбіта планети», вміння розрізняти орбіти, планет на схематичному малюнку, порівнювати та пояснювати причини їх різної довжини;
б) розвивати уяву; продовжувати формувати вміння порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;
в) виховувати допитливість, доказовість мислення, взаємоповагу і взаєморозуміння в процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності в групах або в парах.
Тип уроку: формування нових знань і вмінь.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори Т.М. Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко); малюнки, ілюстрації, таблиці, картка.
Хід уроку
Щодня і щогодини ми з вами пізнаємо прекрасний навколишній світ. У цьому нам допомагають уроки природознавства навчального предмета «Я і Україна», який ми продовжуємо вивчати в 4 класі.
Учитель на цьому уроці і на всіх наступних записує вірш на дошці або готує ксерокопії і підбирає до них рухи, які учні виконують за ним або підготовленим учнем.
Справа - ліс, а зліва - поле,
Унизу іскриться море.
В небі сонечко сіяє
І з нами промовляє.
Раз, два, три, чотири, п'ять,
Будем дружними зростать.
Дуже добре будем вчитись,
Вдома, в школі не лінитись.
Природу будемо вивчати,
Щоб рідний край свій добре знати,
Любити та охороняти.
Заповнення куточка погоди у зошиті на с. 5. Опис погоди, опис змін у природі.
Учитель знайомить учнів з календарем «Спостереження за погодою» на с. 62 - 75 зошита; підводяться підсумки спостережень за літо (с. 63), вчитель пояснює, як заповнювати «Спостереження за погодою восени» (с. 64 - 67).
(На цьому уроці і на всіх наступних бесіда про погоду і зміни у природі проводиться під музику «У природы нет плохой погоды»).
Грицько Бойко
Знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся,
На мене - не можна.
(Сонце)
Всі його чекають,
А хто подивиться –
Кожен скривиться.
(Сонце)
Розсипався горох,
Почало світати –
Нема що збирати.
(Небо і зорі)
(Зоряне небо)
Місяць із-за хмари
Вигнав зір отари,
І веде їх вечір
На Чумацький шлях.
Сонно... Тихо... Тихо...
Музика прозора,
І лиш вітер-сторож
Десь зашелестить...
Ніч накрила землю,
Все до ранку спить..
(Василь Войтович)
На долонях Всесвіту
Тобі не конче потрібно
ставати космонавтом –
досить того,
що ти відчуваєш,
який великий і прекрасний
наш Всесвіт,
якою в його глибинах
є Земля.
(Ігор Жук )
Міжпланетний експрес
Гей, кому треба, в вагон підіймайсь!
Подано поїзд кур'єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері,
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть ігри, розваги культурні,
Можемо Сонце об'їхати махом,
Потім шугати Чумацьким Шляхом.
І незабаром - не встигнеш огледіться –
Вже перед нами Велика Ведмедиця.
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
(Джанні Родарі)
- Чи правильне твердження «Сонце - зірка середньої величини, як і багатоінших зірок, які ми можемо спостерігати вночі на небосхилі»?
Учні висловлюють свої думки щодо теми уроку, потім читають тему уроку на дошці.
Учитель підсумовує відповіді учнів.
З давніх часів у людини, коли вона дивилася на небо виникало багато запитань. Що таке небо? Чи є у нього край? Чому Місяць дає менше світла, ніж Сонце?
Ще у сиву давнину виникла наука про небесні тіла - астрономія. Що ви знаєте про сучасне вивчення небесних тіл?
Тепер для вивчення небесних тіл організовують польоти космонавтів навколо Землі і на Місяць, посилають у космос автоматичні космічні станції.
Леонід Каденюк став першим космонавтом незалежної України.
У вічній темряві космосу сяють променисті зірки. Вони скупчуються, утворюючи химерні візерунки, що іноді нагадують людей, тварин чи якісь речі. Такі скупчення зірок називають сузір'ями.
На перший погляд, усі ці яскраві цяточки являють собою безладне нагромадження, хаос. Але вони рухаються по небу в певному порядку. Це помітили люди ще в сиву давнину і почали називати світ нічного неба космосом, що означало «порядок», «світ».
Усі зірки космосу утворюють величезні скупчення - так звані галактики (від грец. даіа - молоко). Так називали їх за те, що на небі вони мають вигляд молочних плям. Наша Галактика відома ще під назвою Молочного, або Чумацького, Шляху. Вона охоплює понад 150 млрд зірок.
Ще з давніх-давен люди почали малювати картини зоряного неба і давати зіркам назви.
Учитель демонструє малюнки і розповідає про скупчення зірок Чумацький Шлях.
Ви, звичайно, звернули увагу на широку зоряну смугу, яка оперізує все небо.
Її добре видно, особливо тієї ночі, коли немає місяця.
Смугу утворюють міріади зірок. Разом вони видаються широкою небесною дорогою, усипаною зоряним пилом. Так її і звуть майже у всіх країнах нашої планети - Дорогою або Шляхом. Тут кожен народ обирає щось своє, лише йому притаманне.
Шведи, які живуть у північній країні, називають смугу Зимовою Дорогою.
Схожу назву - Снігова Дорога - має ця смуга у народів Сибіру - алтайців і хакасів.
А от у жарких країнах - Африці, Центральній Азії, на Близькому Сході - її називають Солом'яною Дорогою.
Зірки - космічні тіла. Кожна зірка - це велетенська розжарена куля. Від температури залежить колір зірки.
Зірки здаються нам малесенькими, тому що знаходяться дуже далеко від Землі. Найближча до Землі зірка - Сонце.
— Послухайте розповіді юних астрономів.
Ви знаєте, що Земля, на якій ми з вами живемо, - це кулеподібне тіло діаметром близько 12 756 км. Сонце - також небесне тіло кулеподібної форми, але тільки дуже гаряче, розжарене. Воно у багато разів більше за Землю. Відстань між Землею та Сонцем становить близько 150 000 000 км. Щоб подолати цю відстань на автомашині із середньою швидкістю 100 км/год, знадобилося б майже 172 роки безперервної подорожі. Сонце - найближча до Землі йірка. Навколо Сонця рухається Земля й інші планети Сонячної системи.
Уявіть собі Сонце, яке заповнене кулями такого розміру, як наша Земля, Як ви думаєте, скільки таких куль поміститься у Сонці? Більше мільйона!
Температура Сонця на поверхні приблизно +6000°С, а в глибині - у багато разів більша.
Розплавлена речовина випромінює світло, тобто світить. Світло розповсюджується зі швидкістю 300 000 км/с і долає мідстань до Землі за 8 хв 19 с.
Учитель.
Земля і Сонце - небесні тіла. Тепер ви бачите, якими різноманітними бувають тіла у природі: від маленького камінця до величезного Сонця.
Крім Землі, навколо Сонця рухаються по своїх орбітах ще вісім величезних кулеподібних тіл. Одні з них більші за Землю, а інші - менші. Але всі вони набагато менші за Сонце і не випромінюють світла. Це - планети. Земля теж планета.
Планети можна бачити на небі тільки тому, що вони освітлюються Сонцем. Планети світять відбитим сонячним світлом. Вони рухаються на різних відстанях від Сонця. Сонце і планети утворюють Сонячну систему.
Розгляньте малюнок Сонячної системи.
(Учитель демонструє таблицю).
Як називаються ці планети? Кожна з них, як і Земля, обертається навколо своєї осі.
Прочитайте текст. Дайте відповіді на запитання.
Чух-чух! Чух-чух!
А надворі дощик вщух.
До веселочки ручки здіймемо,
Танцювати хутчій почнемо.
Чок-чок! Чок-чок!
То носок, то каблучок.
У долоньки плескать будемо,
Зразу втому позабудемо.
Танцювали - відпочили,
Працювати захотіли.
Прочитати текст і пояснити назву планети.
1 група
Подивіться на малюнок. Біля самого Сонця стрімко крутиться невеличка планета Меркурій. Шлях, по якому він обертається, коротший від шляхів інших планет. Рухається І Меркурій дуже швидко: оббігає Сонце лише за 88 земних діб. За швидкість і назвали цю планету ім'ям римського бога торгівлі Меркурія, який славився своєю спритністю.
Зверніть увагу: до Сонця Меркурій найближчий, отож і перепадає йому сонячного тепла найбільше. Та його половина, що обернута до Сонця, розігрівається настільки, І що каміння жевріє, як жар. Уявіть собі, як по розпеченій кам'яній пустелі течуть свинцеві й олов'яні річки, над якими бушують вогняні бурі. У той же час друга половина планети промерзає так, що навіть гази лежать на її поверхні у вигляді сухого снігу.
2 група
Наступна планета - Венера. З нашої Землі ви можете І іноді побачити її вранці на сході, а ввечері - на заході, як тільки зайде Сонце. Вона спалахує на небосхилі першою і сяє набагато яскравіше, ніж інші зірки та планети. За цю яскравість Венера й дістала ім'я чарівної доньки головного римського бога Юпітера - богині краси і кохання.
Густа вуаль хмар завжди вкриває Венеру, заважаючи вченим вести спостереження. Навіть озброївшись найпотужнішими телескопамй, не змогли вони зазирнути під це покривало.
Та ось 18 жовтня 1967 р. на поверхню Венери сіла автоматична станція «Венера-4». Вона передала на Землю дані, які допомогли розкрити таємницю цієї планети.
При близькому знайомстві «красуня» виявилася зовсім непривабливою. Густі хмари низько нависають над нею, не пропускаючи жодного сонячного промінчика. Сухе гаряче повітря непридатне для дихання земних істот. У мороці світяться вогняні потоки, що вириваються з надр планети. Немає морів, немає річок. Немає зелені і тварин. І навіть жодна зоря неспроможна проглянути крізь жовтувато-темні хмари...
Повільно обертається Венера навколо своєї осі. Її доба в 243 рази довша за земну. А навколо Сонця Венера облітає за 225 земних діб.
3 група
Одна з планет, що крутиться у сонячному коловороті трошки далі від Землі, на нічному небі жевріє червоною плямкою. За цей багряний колір - колір війни і пожеж - планету названо Марсом. Так давні римляни йменували бога війни. Та, на відміну від свого войовничого тезка, Марс - планета досить мирна. Більша частина її поверхні - це великі пустелі. На безхмарному марсіанському небі світить Сонце, що здається в півтора рази меншим, ніж із Землі. Отож, Марс - планета ще й досить беззахисна, тому що розріджене повітря погано захищає його поверхню від падіння космічних тіл.
4 група
Поруч з Ураном обертається навколо Сонця Нептун. Вам, звичайно, це ім'я вже відоме. Згідно з віруваннями римлян, бог Нептун керував морем і не відігравав такої значної ролі, як інші боги. Лише б супутників обертаються навколо планети Нептун.,
Нептун і Уран менші від Сатурна, але більші за Землю. Сонце з них здається маленькою зірочкою, і сонячні промені ледь-ледь сягають їхньої поверхні. Морок і люті морози панують на цих планетах.
Учитель говорить, що задумав малюнок за змістом уроку, і починає малювати. Учні повинні висловлювати свої припущення.
Наприклад, вчитель починає поступово малювати орбіту планети, учні висловлюють припущення: це - Сонце, це - планета тощо, доки не вгадають, що це - орбіта.
Поле неміряне, вівці нелічені, пастух рогатий.
(Небо, зірки, місяць)
В синім небі світлячки,
Не дістать до них рукою,
А найбільший світлячок
Зігнувся, як черв'ячок.
(Зірки і місяць)
Всі його люблять,
Всі його чекають,
А хто подивиться –
Кожен скривиться.
(Сонце)
Серед двора-двора
Лежить червона сковорода.
(Сонце)
Додатковий матеріал
Чумацький Шлях
У ясну безхмарну погоду, коли зайде сонце і небо потемніє, вийди на подвір'я і подивися вгору. Перед тобою відкриється неосяжний океан Всесвіт, усипаний зірками: великими і малими, яскравими і ледь помітними, червоними, жовтуватими, зеленуватими, ліловими - таємничими і нескінченно далекими.
На перший погляд, усі ці яскраві цяточки являють собою безладне нагромадження, хаос. Але вони рухаються по небу н певному порядку. Це помітили люди ще в сиву давнину і почали називати світ нічного неба космосом, що означало «порядок», «світ».
Усі зірки космосу утворюють величезні скупчення - так шані галактики (від грец. даіа - молоко). Так називали їх іа те, що на небі вони мають вигляд молочних плям. Наша Галактика відома ще під назвою Молочного, або Чумацького, Шляху. Вона охоплює понад 150 мільярдів зірок.
Ще з давніх-давен люди почали малювати картини зоряного неба і давати зіркам назви.
Спочатку вони дали імена найбільшим, найяскравішим зіркам. Але зірок дуже багато, і люди почали об'єднувати їх по кілька - у сузір'я. І давати одне ім'я цілому сузір'ю.
Ми хочемо розповісти тобі про дуже цікаве сузір'я. ! Власне, і не про сузір'я, а про широку зоряну смугу, яка оперізує все небо. Ти, звичайно, звернув на неї увагу. Її добре видно, особливо тієї ночі, коли немає місяця або коли він щойно народжується.
Смугу утворюють міріади зірок. Разом вони видаються 1 широкою небесною дорогою, всипаною зоряним пилом. Так її і звуть майже у всіх країнах нашої планети. - Дорогою, або Шляхом.
Тут кожен народ обирає щось своє, лише йому притаманне. 1
Шведи, які живуть у північній країні, називають смугу 1 Зимовою Дорогою.
Схожу назву - Снігова Дорога - має ця смуга у народів І Сибіру - алтайців і хакасів.
А от у жарких країнах - Африці, Центральній Азії, на Близькому Сході - її називають Солом'яною Дорогою.
Бачиш, як залежить небесна назва від природи краю, в мові якого вона виникла. Північним народам здається, | що небесна дорога всипана снігом, а на Півдні вважають, що вона встелена соломою. А от давні греки називали її Молочним Шляхом. Вони придумали цікаву легенду, або міф, про походження цього наймення.
У бога Зевса і смертної жінки народився син Геракл. Зевс хотів, щоб він став безсмертним, і для цього малюки піднесли до грудей богині Гери в той час, коли вона спала,
Якби дитя випило молока з грудей богині, йому судилося б безсмертя. Але Гера прокинулась і, розсердившись, відштовхнула малого Геракла. Молоко з грудей розгніваної богині бризнуло і розлилось на небі широкою смугою.
Назву Молочний Шлях перейняли від греків інші народи. Так називають зоряну дорогу й росіяни. А от наш народ придумав для неї свою власну назву - Чумацький Шлях. Так назвали його чумаки, які їздили в Крим по сіль.
У давні часи степи України були незаселені, і дороговказів на шляхах ніхто не ставив. Шлях чумаків був небезпечний. На них чатували вороги, багато чумаків гинуло в дорозі. А була ця дорога довгою; їхали вони на возах, запряжених волами.
Легко було заблукати, збитися зі шляху.
Тут і ставали у пригоді зірки на нічному небі. Спостерігаючи за їхнім розташуванням, чумаки навчилися орієнтуватися у просторі, визначати, чи в правильному напрямі вони їдуть.
А ще люблять Чумацький Шлях поети і діти.
Отож коли-небудь влітку зроби так, як радить Павло Тичина:
Уночі, як Чумацький Шлях
Сріблясту куряву простеле,
Розчини вікно, послухай...
(За М. Янко та Л. Масенко)
Родина великих планет
Уяви собі, що навколо Сонця обертаються менші за нього космічні кулі. Вони й звуться планетами. їх дев'ять: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.
Усі ці планети разом із супутниками та іншими дрібнішими тілами утворюють Сонячну систему.
Подивись на малюнок. Біля самого Сонця хутко крутиться невеличка планета Меркурій. Шлях, по якому він обертається, коротший від шляхів інших планет. Рухається Меркурій швидко. Оббігає Сонце лише за 88 земних діб.
За швидкість і назвали цю планету ім'ям римського бога торгівлі Меркурія, який славився своєю спритністю.
Поглянь: до Сонця Меркурій найближчий, отож і перепадає йому від сонячного тепла найбільше. Та його половина, що обернута до Сонця, розігрівається настільки, що каміння жевріє, як жар. Уяви собі, як по розпеченій кам'яній пустелі течуть свинцеві й олов'яні річки, над якими бушують вогняні бурі. У той самий час друга половина планети промерзає так, що навіть гази лежать на її поверхні у вигляді сухого снігу.
Наступна планета - Венера. З нашої Землі ти можеш іноді побачити її вранці на сході, а ввечері - на заході, як тільки*зайде Сонце. Вона спалахує на небосхилі першою і сяє набагато яскравіше, ніж інші зірки та планети. За цю яскравість Венера й дістала ім'я чарівної доньки головного римського бога Юпітера - богині краси і кохання.
Густа вуаль хмар завжди вкриває Венеру, заважаючи вченим вести спостереження. Навіть озброївшись найпотужнішими телескопами, не змогли вони зазирнути під це покривало.
Та ось 18 жовтня 1967 р. на поверхню Венери сіла автоматична станція «Венера-4». Вона передала на Землю дані, які допомогли розкрити таємницю цієї планети.
При близькому знайомстві «красуня» виявилася зовсім непривабливою. Густі хмари низько нависають над нею, не пропускаючи жодного сонячного промінчика. Сухе гаряче повітря непридатне для дихання земних істот. У мороці світяться вогняні потоки, що вириваються з надр планети. Немає морів, немає річок. Немає зелені і тварин. І навіть жодна зоря неспроможна проглянути крізь темно- жовті хмари...
Повільно обертається Венера навколо своєї осі. Її доба в 243 рази довша за земну. А навколо Сонця Венера облітас за 225 земних діб. -«о
Ну і, нарешті, наша з тобою Земля. Якби ти міг глянути на неї з Венери, то побачив би яскраву зірочку блакитного кольору. А якби поглянув з Меркурія, Земля видалася б тобі невеличкою тьмяною цяточкою.
Одна з планет, що крутиться у сонячному коловороті трошки далі від Землі, на нічному небі жевріє червоною плямкою. За цей багряний колір - колір війни і пожеж - планету названо Марсом. Так давні римляни йменували бога війни. Та на відміну від свого войовничого тезка, Марс - планета досить мирна. Більша частина її поверхні - це великі пустелі. На безхмарному марсіанському небі світить Сонце, що здається в півтора рази меншим, ніж із Землі. Отож, Марс - планета ще й досить беззахисна, тому що розріджене повітря погано захищає його поверхню від падіння космічних тіл.
За легендою, бог війни Марс мав двох помічників. Звали їх Фобос і Деймос, що в перекладі на нашу мову означає «Страх» і «Жах». їхніми іменами названо і супутників Марса-планети. Ці невеличкі небесні тіла мирно освітлюють нічне небо Марса, зовсім не викликаючи ні в кого ані страху, ані жаху.
Тепер зверни увагу на найбільшу з планет Сонячної системи - Юпітер.
Юпітер вважався головним богом у давніх римлян. Головний - то, звісно, й найбільший. Отож, Юпітер, як виявилося, в 1000 разів більший, ніж Земля, але важить не гак уже й багато. «Як таке може бути? - подумаєш ти. - З чого ж складається ця величезна планета?» Отож знай: Юпітер являє собою велетенський газовий пузир, оскільки < кладається переважно з газів, його супроводжують 16 і упутників.
Ти, мабуть, вже давно звернув увагу на планету, що нагадує капелюх з широкими крисами. Це Сатурн. Тисячі супутників обертаються навколо нього, утворюючи суцільне блискуче кільце. Із Землі Сатурн здається блідо-зеленою зіркою.
Сатурн знаходиться у 10 разів далі від Сонця, ніж Земля, і Сонце здається з його поверхні у 10 разів меншим. Отож сонячні промені гріють його у 100 разів слабше, ніж Землю, через те там завжди страшенна холоднеча.
Далеко за орбітою Сатурна мчить навколо Сонця планета Уран. Як розповідається у міфі, Уран спершу був головним богом, але потім під його владою залишилось тільки небо та 15 супутників, що обертаються навколо нього.
Поруч з Ураном обертається навколо Сонця Нептун. Тобі, звичайно, це ім'я вже відоме. Згідно з віруваннями римлян, бог Нептун керував морем і не відігравав такої значної ролі, як інші боги. Лихпе 6 супутників обертаються навколо планети Нептун.
Нептун і Уран менші від Сатурна, але більші за Землю. Сонце з них виглядає маленькою зірочкою, і сонячні промені ледь-ледь сягають їхньої поверхні. Морок і люті морози панують на цих планетах.
Найдалі від Сонця обертається Плутон. Ім'я похмурого володаря царства мертвих дуже пасує цій далекій планеті. Космічна ніч і вічний холод огортають її. 248 років тягнеться шлях Плутона навколо Сонця. Ти тільки подумай - 62 роки зими, 62 роки весни, стільки ж літа і осені!
Якщо за таких умов народишся десь навесні або на початку літа, ще добре. А якщо восени чи взимку? Бр-р-р! Так і проживеш усе своє життя, не побачивши літа. Отож погодься, - наша планета Земля найпрекрасніша серед усіх!
Тобі може здатися дивним, що Земля - це небесне тіло. | Ти звик вважати небом тільки те, що у нас над головою. Але уяви собі, що ти знаходишся на Місяці, і тоді ти побачиш у небі нашу Землю.
Зірки- небесні тіла
Зірки - кулясті розпечені тіла, що випромінюють світло. Усі зірки складаються з газів і мають на своїй поверхні високі температури. За температурою поверхні вони поділяються на червоні (2000° - 3000'С), жовті (6000° - 7000°С), білі (12000°С) і блакитні (2500СГС). Сонце належить до жовтих зірок.
Є зірки-гіганти, у мільярди разів більші від Сонця, та карлики в десятки разів менші від нього.
Земля - планета Сонячної системи
Неозброєним оком на нічному небосхилі можна побачити близько 2000 зірок. Насправді їх мільярди.
Ще в давнину помітили, що на нічному небі зірки скупчуються групами - сузір'ями. Кожне сузір'я має свою назву, пов'язану з легендами стародавнього світу. Найбільш відомі 12 сузір'їв - це знаки зодіаку.
Нині все небо поділене умовно на 88 сузір'їв. У Північній півкулі найбільш відомі з них - Великої Ведмедиці і Малої Ведмедиці, які ми бачимо протягом року. В Україні ці сузір'я в народі називають Великий Віз і Малий Віз, або Великий Ківш і Малий Ківш.
Для мореплавців, мандрівників особливо важливим є те, що до складу Малої Ведмедиці входить яскрава Полярна іірка, яка завжди знаходиться на півночі.
Окремі сузір'я можна спостерігати лише певної пори року.
Наприклад, Оріон в Україні можна бачити лише взимку. Псзліч зірок взагалі невидимі.
Треба знати, що зорі в сузір'ях насправді ніяк не пов'язані м) ж собою. Сузір'я - це лише групи зірок на небосхилі.
Жителі і гості Сонячної системи
Крім дев'яти великих планет, найколо Сонця рухається багато небесних тіл, що також не випромінюють власного світла. Це планети-крихітки (малі планети). Найбільша з них має 770 км у діаметрі, а найменша - до 1 км. Ці небесні тіла називають астероїдами.
Іноді у небі з'являються комети. Слово «комета» походить від грецького слова, що означає «хвостата». Так назвали її тому, що вона часто має довгий красивий хвіст. У квітні 1997 р. люди могли спостерігати на небосхилі рідкісне явище - комету Хейла - Бобпа, яка з'явиться знову біля нашої планети тільки через 500 років. Вона мала красивий довгий хвіст. У давнину люди дуже боялися появи комет. Вони вважали, що це провісниці нещасть - хвороб, воєн, голоду. Боялися також, щоб комета не зачепила хвостом Землю або щоб не впала на неї, тоді всі загинуть.
Вчені визначили, що комети не схожі на інші небесні тіла. Вони мають ядро з твердих газів, у які вмерзли тверді частки і каміння. Коли комета наближається до Сонця, то нагрівається, ядро її частково розтоплюється, а гази і пил випаровуються. З них і утворюється хвіст комети.
За останні 100 років Земля двічі проходила через хвіст комети, але нічого страшного не сталося.
Комета не вічна. Вона розпадається, а в космічному просторі рухаються рештки, які іноді падають на Землю. Такі уламки називаються метеоритами. На початку століття у Сибіру впав величезний Тунгуський метеорит. Такий самий гість з'явився на нашій планеті у 1947 р. І кожен раз свідки цього рідкісного явища бачили високо в небі величезну вогняну кулю і довгу різнокольорову смугу за нею, чули важкі удари, бачили глибокі ями на місці падіння. На поверхні Землі залишалося безліч уламків, які ретельно вивчали вчені.
Іноді на зоряному небі можна спостерігати, як «падають зірки». Тоді кожний з нас поспішає загадати бажання, яке має неодмінно здійснитися. Але це не зірки, тому що вони не можуть впасти. Це невеличкі камінці або піщинки, які прилітають з космосу з величезною швидкістю. Від удару і тертя вони розігріваються і світяться. Астрономи називають їх метеорами.
Але найбільше фантазій породжує спостереження Місяця.
Коли ми дивимося на Місяць, то бачимо на ньому якісь зображення, уявляємо, що там є життя.
У телескоп можна розглянути його поверхню - це гори, западини. На Місяці немає повітря, тому немає і життя. Відстань від нього до Землі - 384 тис. км.
Нам здається, що Місяць такого самого розміру, що й Сонце. Але насправді це не так. Він набагато менший не тільки від Сонця, а й від Землі (у 4 рази за діаметром). Обчисліть, який же діаметр Місяця.
Як ви думаєте, чому ми не помічаємо такої великої різниці у розмірах Сонця і Місяця?
Місяць не випромінює власного світла, а бачимо ми його тому, що на поверхню падають сонячні промені і відбиваються від неї.
Місяць обертається навколо власної осі, тому там, як і на Землі, відбувається зміна дня і ночі. Тільки обертається нін повільніше, тому доба триває 29 з половиною земних діб. Тобто на Місяці день дорівнює приблизно двом нашим тижням і стільки ж триває ніч.
Місяць завжди обернутий до Землі одним і тим самим боком.
Інший ми не бачимо. Але вчені сфотографували його. ІСосмонавти та автоматичні станції, що висадилися на Місяці, проводили спостереження і взяли зразки ґрунту.
Автоматичні станції пройшли великі відстані поверхнею планети.
Місяць - природний супутник Землі. Але людина створила і штучні супутники. Вони рухаються своїми орбітами на різних відстанях від Землі і передають різні відомості про погоду, транслюють телевізійні програми на великі відстані, за їх допомогою створюють точні географічні та інші карти, вивчають пересування льодовиків тощо.
(За В. Уткіним )
Загадки
Оксана Сенатович
Коли мати входить в хату,
всіх вона вкладає спати.
А як батько заходить,
всіх на ноги підводить.
Хто зуміє відгадати,
що за батько, що за мати.
(Ніч і день)
Чорна корова
Всіх людей поборола,
Білий віл
Всіх на ноги "підвів.
(Ніч і день)
Чорне сукно
Лізе у вікно.
(Ніч)
Голубе шатро
Увесь світ накрило.
(Небо)
Розстелений кожушок,
На нім посіяний горошок.
(Небо, зірки )
Торох, торох,
Розсипався горох,
Почало світати –
Нема що збирати.
(Небо, зірки )
На чистому полі
поплутані коні,
І вузлика знати,
Та не можна розв'язати.
(Небо, зірки )
В чорному мішечку
Золотих ґудзиків багато.
(Зоряне небо)
хустині качається,
Людям усміхається.
(Небо і сонце)
За лісом, за пралісом
Золоті кубки висять.
(Зірки)
На небі біліє,
Світить, а не гріє.
(Місяць)
Срібну скибку кавуна
Видно ввечері з вікна.
Подивись-но у вікно:
Що воно?
(Місяць)
Не електрика,
Не гас –
Світить всюди
В нічний час.
(Місяць)
По синьому морю
Срібний човник пливе.
( Місяць )
Золотий бубон на воді плаває.
( Місяць )
Біг зайчик попід лісок,
Сипав з гори пісок.
(Місяць і зірки)
Їхав по горі волох,
Розсипав горох.
Стало світати,
Нема що збирати.
(Місяць і зірки)
Один баранець
Пасе тисячі овець.
(Місяць і зорі)
В синім небі світлячки,
Не дістать до них рукою,
А найбільший світлячок
Зігнувся, як черв'ячок.
(Зірки і місяць)
Всі його люблять,
Всі його чекають,
А хто подивиться –
Кожен скривиться.
(Сонце)
Серед двора-двора
Лежить червона сковорода.
(Сонце)
Конспект уроку
на тему:
Земля - планета Сонячної системи
Тема уроку. Земля – планета Сонячної системи
Мета і завдання уроку:
а) формувати уявлення про Землю як космічне тіло; елементарні поняття «глобус - модель Землі»; «земна вісь»; уявлення про значення моделей для вивчення об'єктів природи; вміння розрізняти і правильно показувати на глобусі Північний і Південний полюси Землі, екватор, Північну і Південну півкулі Землі;
б) розвивати уяву; формувати уміння логічно будувати розповідь, висловлювати припущення і доводити їх;
в) виховувати пізнавальний інтерес, зосередженість у навчально-пізнавальній діяльності.
Тип уроку: урок засвоєння знань.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори Т.М. Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), малюнки Землі, ілюстрації або фотографії Землі, таблиця «Будова Землі».
Хід уроку
Ой, Земле-плането,
Ти найкрасивіша,
Для нас наймиліша,
Низько вклоняємось
Що ти ось така –
І кругла, і тепла, і зелена така.
Ось така, ось така,
І кругла, і тепла, і зелена така.
Про тебе ми, Земле,
Заспіваєм пісню дзвінко.
Візьмем руки у бочок,
Затанцюєм гопачок.
У бочок,у бочок,
Затанцюєм гопачок.
Крокує по рідному краю місяць вересень - перший місяць осені.
Дайте відповіді на запитання:
Учні виступають з підготовленими додатковими повідомленнями про зорі, планети, Сонячну систему.
Прочитайте тему нашого уроку:
Розгляньте малюнок. Що рухається: Земля чи Сонце?
Учитель робить малюнок на дошці.
Земле, скажи нам свою адресу!
Учитель. Ви, звичайно, знаєте свою адресу і можете і казати, в якому селі, на якій вулиці та в якому домі ви і ипете. А де знаходиться ваше село? Звісно, в нашій Країні - Україні. А де знаходиться Україна? Відомо всім: у Європі, на планеті, що має назву Земля.
А чи можете ви відповісти: де живе Земля? Ні? Тоді ми мийте спробуємо запитати про це нашу планету.
Учні (читають з дошки або з картки). Земле! Земле! Скажи нам, будь ласка, свою адресу!
(Земля відгукується не відразу).
Земля (підготовлений учень з великою фотографією чи малюнком Землі, що закриває учня). Чую, чую... Зараз відповім, хоча й не маю часу на розмови: кручуся, обертаюся без відпочинку і вдень і вночі!.. Слухайте. Мій рідний район - Сонячна система. Своє ім'я вона отримала на честь щедрого світила - Сонця, яке сяє в самому його центрі. Сонце обдаровує теплом і світлом всіх, хто живе в цьому районі Всесвіту.
У Сонячній системі дев'ять планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і маленький і Плутон. Вони всі без упину обертаються навколо Сонця, кожна по своїй дорозі-орбіті, багато-багато тисячоліть підряд. І чим далі знаходиться планета від світила, тим довша її орбіта. Ну а я свою пробігаю за один рік.
Учні. Послухай-но, Земле, чи не сумно вам мандрувати самотиною такими довгими космічними шляхами?
Земля. Ми зовсім не самотні, майже кожна планета має супутників. У мене - Місяць, у Марса - двоє супутників - малюків, а у планет-велетів - цілі родини: по 10 і більше супутників. Отож у нашому Сонячному районі досить-таки багато мешканців.
Учні. Земле, скажи, будь ласка, а де ж знаходиться Сонячна система, в якому місті?
Земля. У місті, що має назву Галактика. І таких районів як мій, у ньому - без кінця-краю. Гляньте на вечірнє небо, і ви побачите зірки. Це далекі вогники мого міста. Звідси вони видаються крихітними скалочками, а насправді кожна зірка - величезне сонце, і, можливо, багато з них мают свої планетні родини.
Учні. Як же це все цікаво! А чи багато таких міст на світі?
Земля. Уявіть собі, зоряних міст, таких, як моя Галактика, величезна кількість. Досі ніхто точно не зна скільки їх є. І всі вони знаходяться в країні, що звет Всесвіт. Він не має ані початку, ані кінця. Свою краї люди можуть облетіти на літаку, об'їхати на машині, наві обійти її пішки. А мою навіть подумки, в уяві, неможлиі ані об'їхати, ані обійти - така вона неосяжна.
Учитель. Ви чули, що відповіла нам Земля? Як бачите, Всесвіт або, як ми кажемо, Космос, дійсно безмежний.
Коли і як народилася Земля? Скільки ж років Землі? На це питання ніхто не може дати точної відповіді. Коли нланети народжувалися, людей ще не було, розказати про це немає кому. Можна лише здогадуватися, міркувати. Одні вчені гадають, що планети - це уламки Сонця, які застигли н космічному холоді, стали твердими. Інші вважають, що зірки й планети утворилися з космічного пилу. Пролітаючи и космосі з великою швидкістю, вони зіштовхувалися, злипалися, утворюючи газово-пилову хмару. Ця величезна хмара оберталась навколо Сонця. Згодом вона почала набирати круглої форми. Ущільнюючись, розігрівалася до високої температури. Минуло багато часу, поки Земля мочала охолоджуватися, вкриватися корою. Вона й досі всередині дуже гаряча, там все кипить.
Через дуже багато років утворилися на земній кулі вода і суходіл.
Точний вік Землі, день її народження невідомі. Підрахували тільки, що чотири мільярди років тому Земля почала вкриватися тонкою корою. Так почалася на Землі її Перша ера - архейська, тобто, в перекладі з грецької мови, «найдавніша».
Далі вчитель (або підготовлені учні) розповідає про уявлення давніх людей про Землю, про будову Землі, Демонструє таблицю будови Землі, розповідає про глобус - модель Землі.
(Матеріал для розповіді можна використати із додатку ).
Дайте відповіді на запитання:
Мета практичної роботи - сформувати в учнів уявлення про форму Землі, про глобус як точну модель Землі, про земну вісь, полюси тощо. Завдання:
Позначте на малюнку глобуса:
Фізкультхвилинка
Хмаринка |
|
Хмарка сонце затулила, Слізки срібнії зронила. |
Закрити обличчя руками. |
Ми ті слізки пошукаєм, У травичці позбираєм, |
Присідання. |
Пострибаєм, як зайчата, |
Стрибки. |
Політаєм, як пташата, |
Помахи руками. |
Потанцюємо ще трішки, Щоб спочили ручки, ніжки. Всі веселі? От чудово! А тепер до праці знову! |
Танцювальні рухи. |
Круглий, а не м'яч,
Має ніжку, а не гриб,
Навколо осі обертається.
Як він називається?
( Глобус)
Учитель показує різні малюнки предметів, які мають форму кулі або форму круга. Наприклад: тарілку, кулю, м'яч, круглу серветку тощо. Учні повинні плеснути в долоні, якщо форма предмета нагадує Земну кулю.
Придумати одне для одного запитання за темою уроку.
Умови гри. Учні парами виходять до дошки (2-3 пари учнів). Отримують малюнки космічних кораблів і вирушають у політ.
Учні по черзі ставлять запитання за темою уроку і дають на них відповіді.
Учень, який не знає відповіді, перший раз просить допомоги у «Землі» - учнів класу, а на другий раз політ його корабля зупиняється і корабель повертається на Землю. Той, хто відповів на всі запитання без помилок, має право здійснити посадку на Марсі (малюнок Марса на дошці, до нього прикріплюється ракета).
Додатковий матеріал
Учитель може запропонувати учням провести вдо досліди та ігри за уривками з книги Олени Шатохіної «Ігри і забави для світлої голови».
Уривки з книги Олени Шатохіної
Місяць. Штучні супутники
Місяць - єдиний природний супутник Землі. У давнину люди вважали його богом - покровителем ночі. Астрономи довго шукали інші природні супутники Землі, хоча б крихітні. Але спеціально організовані дослідження підтвердили: жодних інших природних супутників розміром понад 30 м у діаметрі біля Землі немає.
Місяць невеликий порівняно із Землею: його поперечник у 4 рази менший від земного. Маса Місяця менша за масу Землі у 81 раз.
Чи далеко до Місяця?
Потрібно приготувати для досліду:
Увага! Експеримент слід проводити в кімнаті, яку можна затемнити.
Що робити?
Склей дзеркальця стрічкою так, щоб вони відкривалися і закривалися, як книга. Постав їх на стіл. Прикріпи аркуш паперу собі на груди. Поклади ліхтарик на стіл так, щоб світло падало на одне із дзеркал під кутом. Знайди для другого дзеркала таке положення, щоб воно відбивало світло на аркуш паперу в тебе на грудях.
Що повинно вийти?
На папері з'являється круг світла.
Чому?
Світло спочатку відбивалося від одного дзеркала на інше! а потім уже на паперовий екран.
Ретрорефлектор, який залишили на Місяці, складений із дзеркал, схожих на ті, що ти використовував у цьому експерименті. Вимірявши час, за який лазерний промінь, надісланий із Землі, відбився в ретрорефлекторі встановленому на Місяці, і повернувся на Землю, вчені обчислили відстань від Землі до Місяця.
Період обертання Місяця навколо Землі точно дорівнює періоду його обертання навколо власної осі - так само, як у дітей, що водять танок навколо ялинки. Якщо подивитися на них збоку, то за один обхід ялинки кожен саме один раз обертається навколо осі. Через однаковість двох періодів Місяць завжди повернений до Землі одним і тим самим боком.
Обертання Місяця
Потрібно приготувати для досліду:
Що робити?
Накресли коло в центрі одного аркуша паперу.
Напиши слово «Земля» у колі і поклади аркуш на підлогу.
Фломастером зобрази великий хрест на другому аркуші і стрічкою прикріпи його до стіни. Стань біля аркунша з написом «Земля», що лежить на підлозі, повернувшись обличчям до аркуша, на якому намальований хрест.
Йди навколо «Землі», залишаючись обличчям до хреста. Стань обличчям до «Землі».
Йди навколо «Землі», залишаючись до неї обличчям.
Що повинно вийти?
Поки ти ходив навколо «Землі», залишаючись при цьому обличчям до хреста, що висить на стіні, різні частини твого тіла виявлялися поверненими до «Землі».
Коли ти ходив навколо «Землі», залишаючись до неї обличчям, то був постійно повернений до неї тільки передньою частиною тіла.
Чому?
Тобі доводилося поступово обертатися під час руху навколо «Землі». І Місяцю теж, оскільки він завжди повернений до Землі одним і тим самим боком, доводиться поступово обертатися навколо своєї осі під час руху орбітою навколо Землі. Оскільки Місяць робить один оберт навколо Землі за 28 днів, то й її обертання навколо своєї осі триває стільки само.
Місячний пейзаж
Потрібно приготувати для досліду:
Що робити?
Постав на стіл 3-5 кубиків.
Заштор вікна і погаси в кімнаті світло. Увімкни ліхтарик і гримай його під кутом до кришки столу за 30 см від кубиків.
Що повинно вийти?
Кубики відкидають на стіл тіні.
Чому?
Кубики загороджують світло ліхтарика, так само, якк гори на Місяці - сонячне світло. Тіні від освітлених Сонцем гір лягають на рівнини, і тому вони здаються темними. Темними здаються й місячні кратери. Сполучення гір, рівнин і кратерів й утворює місячний пейзаж.
Уявлення давніх людей про Землю
Тепер кожен учень знає, що Земля має форму кулі. Проте довгий час люди по-різному уявляли її форму і розміри.
До нашого часу дійшли писемні відомості вавилонян народу, що проживав понад б тис. років тому. Вони уявляли собі Землю у вигляді високої гори, на західному схилі якої розташована їхня країна Вавилонія. На південь від неї простягалося величезне море, а на схід - гори.
На море, немов величезна перевернута чаша, опиравс небесний звід. По небу рухаються зірки, Місяць і Сонце. Під землею знаходиться безодня - Потойбічний світ, куд: переселяються душі.
Давні індуси спочатку вірили, що Земля має форм лотоса. Згодом вони уявляли її з одного (верхнього) боку опуклою, а з другого (нижнього) плоскою. Індуси вважали] що Земля лежить на спинах чотирьох слонів, повернутих головами на всі чотири сторони світу, а слони стоять ш велетенській черепасі, яка плаває в молочному морі. Чорш кобра Шешу своїми тисячами голів підпирає Всесвіт.
Давні греки уявляли Землю у вигляді величезної, злегка опуклої рівнини, подібної до щита воїна. Навколо суходолу протікає річка Океан. Над суходолом здіймається мідний небосхил, по якому рухаються світила.
Звичайно, це фантастичні уявлення про Землю. Дійсне уявлення про форму нашої планети склалося пізніше.
Давно було помічено, що на рівнині горизонт завжд заокругленої форми. Досягти ж горизонту нікому і вдавалося: скільки б людина не йшла, він весь час віддалявслі Особливо це добре спостерігати у відкритому морі.
Жителі прибережних поселень помічали, що кораблі, які відходять у далеке плавання, на горизонті зникають не відразу: спочатку за водну гладінь ховається корпус корабля, потім ніби сідають у воду вітрила і, нарешті, зникають иерхівки щогл. Подібну картину спостерігали і моряки, які виходили в море: першими зникають берег, будівлі, далі - високі предмети, а вже потім і гори, розташовані за поселенням.
Ці спостереження, а також вивчення руху небесних і вітил, наводили на думку, що Земля не плоска, а являє гобою кулю.
(М. Янко)
У що вірили наші предки
Наші далекі предки вірили, що на небі існує стільки зірок, скільки людей на Землі; що в кожної людини є своя іірка: як людина народжується, то в небі засвічується нова мря, а як помирає, то зірка гасне, «падає».
Віддавна люди глибоко шанували землю, називали її «мати», «свята земля», «годувальниця наша». Землею клялися. Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль, - її не можна бити, обпльовувати. Казали: «Не бий по землі, бо їй болить».
Згадай казкових богатирів, які втрачають силу, якщо підриваються від землі і, навпаки, варто богатиреві полежати на землі, як до нього повертається незвичайна, фантастична сила.
Існувало народне повір'я, що Земля тримається на воді завдяки великій рибі: кожні сім років риба то опускається, то піднімається. Тому бувають роки мокрі і сухі.
А землетрус відбувається тоді, коли риба, що тримає Моміпо, перекидається на інший бік.
У давнину вважалося, що Сонце - «цар неба», який вдень освітлює і зігріває Землю, а вночі ховається за Землю, «обходить» її і на ранок з'являється на сході.Сонце уявляли у вигляді живої істоти. Сім'ю Сонця складали Місяць і зірки.
Мати застерігала дитину: «Не показуй пальчиком н сонце, бо усохне палець», «Не дивись на сонце, бо стане косооким».
(М. Дмитренко)
З історії глобуса
Вперше глобус був виготовлений приблизно у II ст до н.е. Кратесом із Пергами. А перший детальний опис способу його виготовлення із географічною сіткою був поданий Клавдієм Птолемеєм (II ст. н.е.) у його відомом «Керівництві з географії». Оригінальний глобус, який давав найбільш точне для свого часу уявлення про Землю був створений ученим Біруні. Ця модель мала діаметром 91,5 м. На жаль, ні сам глобус, ні його зображення не збереглись. Вдалий глобус був створений у XV ст. німецьким географом Бехаймом.
Наприкінці XVII - на початку XVIII ст. диякон Карпо Максимов створив глобус діаметром 91,5 см із намальованої картою. Унікальною є модель, створена у XVIII ст., яка нині зберігається у музеї М.В. Ломоносова у Санкт-Петербурзі. Вона поєднує земний глобус із планетарієм, оскільки це куля діаметром 310 см, із зовнішнього боку якої нанесеш карту Землі, а з внутрішнього - карту зоряного неба. Глобус закріплено на залізному стержні. Нижня його частина спирається на підлогу, а верхня за допомогою спеціальних розтяжок кріпиться до стін. Всередині глобуса розміщено стіл та лава, на яких зможуть розміститися одночасно 10-12 осіб, щоб спостерігати рух зоряного неба.
Конспект уроку
на тему:
Як обертається Земля
Тема уроку. Як обертається Земля
Мета і завдання уроку:
а) формувати елементарні поняття про рух Землі навколо своєї ос4і та про рух Землі навколо Сонця; уявлення про причини зміни дня і ночі; уявлення про те, що загрожує природі, про шляхи збереження природних багатств, правила поведінки в природі;
б) формувати уміння спостерігати за явищами природи, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, розрізняти причину і наслідок у явищах природи; виховувати почуття відповідальності за природу рідного краю, країни, прагнення берегти, примножувати, охороняти природу, розвивати пізнавальний інтерес до вивчення природи; зміни пір року; вміння виконувати практичні роботи з використанням глобуса;
в) формувати вміння висловлювати припущення, доводити їх правильність, міркувати за аналогією, узагальнювати і робити висновки; розвивати уяву;
г) виховувати доказовість і критичність мислення, бажання співпрацювати з іншими учнями.
Тип уроку: урок засвоєння знань.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори Т М. Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), малюнки, ілюстрації, таблиці «Обертання Землі навколо Спиця. Зміна пір року», апельсин або яблуко, спиця.
Хід уроку
Доброго ранку! Доброго дня!
Бажаєте ви, бажаю вам я!
Хай плещуть долоньки,
Тупають ніжки,
Працюють голівки,
І сяють усмішки.
Доброго ранку, доброго дня!
Бажаєте ви, бажаю вам я!
Я іду - вона біжить,
Стану я - вона лежить.
(Тінь)
Неживе, а за людиною ходить.
(Тінь)
Очима бачиш, а руками не візьмеш.
(Тінь)
Учні висловлюють свої думки.
Учитель робить висновки з відповідей учнів і пропонує визначити тему.
Учитель за допомогою запитань підводить учнів до висновку, що причиною зміни дня і ночі є обертання Землі.
А от як обертається Земля, ми й вивчатимемо сьогодні на уроці.
Мета: сформувати знання про причини таких явищ, як їм і на дня і ночі, зміна пір року.
Обладнання: глобус, лампа.
Хід практичної роботи
Завдання і місце для запису висновків на окремій картці
Картка «Зміна дня і ночі», «Зміна пір року»:
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зробіть висновок: що є причиною зміни дня і ночі?
__________________________________________________________________________________________________________________
Допишіть. Доба – це _______________________________________
Доба триває_____________________________________________
Зміна пір року
Висновок: _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Фізкультхвилинка
Раз - підняти руки вгору,
Два - нагнутися додолу.
Не згинайте, діти, ноги,
Як торкаєтесь підлоги.
Нахилились вліво-вправо,
На двох ногах пострибали.
Космонавтами ми стали,
На ракеті ми помчали,
До Венери долетіли...
Три-чотири - прямо стати,
Будем знову починати.
Потім разом всі присядем
І за парти разом сядем.
Прочитайте текст «Чому змінюються пори року». Дайте відповіді на запитання до тексту (с. 83).
Додатковий матеріал
Міри часу
День і ніч
Конспект уроку
на тему:
Як поверхня Землі нагрівається сонячними променями
Тема уроку. Як поверхня Землі нагрівається сонячними променями
Мета і завдання уроку:
а) формувати уявлення про теплові пояси Землі, про причини неоднакового нагрівання поверхні Землі сонячними променями, про залежність багатства та різноманітності рослинного і тваринного світу на території теплових поясів Землі від природних умов: світла, тепла, вологи;
б) продовжити формувати вміння різнобічно аналізувати об'єкти природи; висловлювати припущення, доводити висловлені судження, використовувати модель Землі - глобус як джерело нових знань; розвивати уяву, довільну увагу;
в) виховувати потребу в пізнанні нового, бажання оволодівати навчально-пізнавальною діяльністю.
Тип уроку: урок засвоєння знань.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори Т. М. Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), Малюнки, ілюстрації, таблиці
Хід уроку
Ракета у космос літає,
Сонце в Галактиці сяє,
На небі багато зірок - не злічити.
Ми будемо Землю нашу любити,
Бо тільки на нашій планеті, ми знаєм:
Пташка високо в небі літає,
Зайчик весело у лісі стрибає,
Тихо лис десь пробіжить,
Кабан під деревом сидить.
Десь в барлозі спить ведмідь.
Всіх звіряток цих любіть!
Заповнення куточка погоди у зошиті (с. 10).
Сонце заблукало
Кілька днів Сонце спочивало, закутавшись важкими хмарами. А сьогодні нарешті вітер зім'яв пухнасте покривало, розірвав його і поволік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галявину золотистий сніп променів. Закортіло синичці Щебетушці погрітися на Сонці, та воно вже завернуло до заходу. Ой лишенько! Воно ж, мабуть, спросоння заблукало! Адже влітку воно піднімалося набагато вище.
– Сонечко! - крикнула синичка. - Ти ж збилося зі свого шляху!
Та Сонце було вже далеко.
(Н. Приходько)
Визначте тему уроку. На які запитання ви хочете отримати відповіді?
Сьогодні ми познайомимося з тепловими поясами, з тим, як поверхня Землі нагрівається сонячними променями.
Мета: виявити причини існування теплових поясів на Землі.
Обладнання: глобус, лампа настільна як джерело світла і тепла; схематичний малюнок (с. 83 підручника.)
Хід практичної роботи
Висновок. Сонячне проміння нагріває земну поверхню неоднаково. На екваторі Сонце високо над головою, промені падають на поверхню прямовисно і тут найсильніша нагрівають земну поверхню. Від екватора до полюсів кількість сонячного тепла поступово зменшується, тому що промені падають на земну поверхню косо і нагрівають її значно менше. Земну поверхню між екватором і полюсам умовно поділяють на частини, які називають тепловимі поясами Землі.
- Як ви вважаєте, в якому тепловому поясі найбільш різноманітний рослинний і тваринний світ? Чому?
Фізкультхвилинка
Всі піднесли руки - раз!
На носках стоїть весь клас,
Два - присіли, руки вниз,
На сусіда подивись.
Раз! - і вгору
Два! - і вниз,
На сусіда подивись.
Будем дружно крокуавати,
Щоб ногам роботу дати.
Раз! - присіли,
Два! - піднялись,
Хай мужніє ваше тіло.
Хто старався присідати,
Може вже відпочивати.
Прочитати текст, порівняти теплові пояси за планом.
І група: порівняти жаркий і холодний пояси.
ІІ група: порівняти жаркий і помірний пояси
ІІІ група: порівняти помірний і холодний пояси.
Сонце заблукало
Ти й досі не помітила, що Сонце заблукало? - хитро примружив дятел бузинове око. - Молодь хоче його рятувати!.. Вони ще не знають, що у Сонця кілька доріг.
Влітку - одна. Тією дорогою Сонце мандрує прямісінько понад лісом. Тоді воно ласкаве і щедре, ходить в небі поволі, золоте проміння сіє - землю гріє. Восени обирає іншу путь - боком золотаві ліси обходить. А от взимку зовсім низько оббігає.
(Декілька учнів демонструють свої малюнки і пояснюють положення Сонця в залежності від пори року).
«Полярна ніч і полярний день бувають у жарком поясі»;
«Сонячне тепло на Землі розподіляється рівномірно по всій поверхні».
Учитель може запропонувати учням прочитати казку Надії Приходько «Сонце заблукало». (Роздає ксерокопії тексту ).
Додатковий матеріал
Сонце заблукало
Казка
Кілька днів Сонце спочивало, закутавшись важкими хмарами. А сьогодні нарешті вітер зім'яв пухнасте покривало, розірвав його і поволік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галявину золотистий сніп променів. Закортіло синичці Щебетушці погрітися на Сонці, та воно вже завернуло до заходу. Ой лишенько! Воно ж, мабуть, спросоння заблукало! Адже влітку воно піднімалося набагато вище.
Та Сонце було вже далеко.
Горобець не на жарт збентежився. Підлетів снігур. Він весело привітався, запросив пташок на ягоди та, довідавшись про новину, захвилювався:
Стара синиця порядкувала в дуплі, лаштувала вечерю.
Ти й досі не помітила, що Сонце заблукало? - хитро примружив дятел бузинове око. - Молодь хоче його рятувати!.. Вони ще не знають, що у Сонця кілька доріг. Влітку - одна. Тією дорогою Сонце мандрує прямісінько понад лісом. Тоді воно ласкаве і щедре, ходить в небі поволі, золоте проміння сіє - землю гріє. Восени обирає іншу путь - боком золотаві ліси обходить. А от взимку зовсім низько оббігає.
І пташкам знову стало весело.
Сонце вже зовсім закотилося за обрій і виглядало звідти однією червоною скибочкою, яка щомиті зменшувалась. От воно й зовсім сіло, заграва над обрієм залишилася.
Мороз почав до галявини підкрадатися, білими валянками поскрипувати. Зітхнув-війнув крижаним вітром, порозганяв пташок кого куди.
Матуся Летінь укрила Щебетушку м'яким крило і обидві вони зігрілись і заснули. Цілу ніч Щебетушці снились заморські країни з ласкавим Сонцем, що гостює там цілісінькі дні.
(Н. Приходько)
Конспект уроку
на тему:
Як орієнтуватися на місцевості
Тема уроку. Як орієнтуватися на місцевості
Мета і завдання уроку:
а) формувати елементарні поняття «горизонт», «лінія горизонту»; вміння розрізняти на місцевості горизонт і лінію горизонту, основні та проміжні сторони горизонту; вміння орієнтуватися на місцевості за Сонцем і компасом;
б) формувати вміння застосовувати природничі знання для розв'язання практичних завдань, здійснювати самоконтроль (самоперевірку і самооцінювання);
в) виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети, прагнення набути вміння робити хвилинки відпочинку під час навчання, виховання уваги і свідомої поведінки в умовах занять на відкритій місцевості.
Тип уроку: урок формування умінь і навичок.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори і М Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), аркуші паперу, олівці, компаси, гномон.
Хід уроку
Рідний край
Берегти природу треба,
Як батьків - землю і небо,
Кожен кущик, кожну квітку,
Взимку сніг і сонце влітку,
Дощ - святковий водограй,
Цей зелений пишний гай,
Ліс і луки, синю річку,
Кожну пташку невеличку,
Цю веселочку барвисту,
Це калинове намисто –
Україну, рідний край
Бережи, люби і знай.
(В. Бутрім )
Бесіда.
Далі урок проводиться на відкритій (або частково відкритій) місцевості за сприятливої погоди або на географічному майданчику школи.
Учитель пропонує учням уважно подивитися навколо назвати предмети, які вони бачать.
Учитель пояснює, що весь простір, який видно навколо на відкритій місцевості, називається горизонтом. Учні визначають, що горизонт має форму круга, в центрі якої вони стоять. Ліс, дороги, поле, дерева, будинки знаходяться на горизонті, - пояснює вчитель.
Учитель пояснює, що чим вище піднімається людина, чим далі вона бачить, тим ширший горизонт. На рівному місці з поверхні землі горизонт видно на 5 км. Але якщо піднятись на 20 м, то горизонт розшириться до 30 м.
З метою усвідомлення навчального матеріалу учні иизначають, у якому напрямі від них знаходяться школа та інші предмети.
Щоб правильно визначити напрями, - пояснює вчитель, - розрізняють такі сторони горизонту: північ, південь, схід, захід. Це - основні сторони горизонту. Найпростіше визначати ці напрями за Сонцем опівдні. У цей час напрям на Сонце буде південний, напрям тіні - Північний. Розрізняють ще проміжні сторони горизонту: між північчю і заходом - північний захід, між півднем і заходом - південний захід, між північчю і сходом - північний схід, між півднем і сходом - південний схід.
Учні визначають, які предмети вони бачать уздовж горизонту і на горизонті, чим відрізняється горизонт від лінії горизонту, креслять на папері горизонт, лінію горизонту і сторони горизонту. За вказівкою вчителя позначають буквами сторони горизонту. Відповідають на запитання вчителя: яку форму має горизонт? лінія горизонту? як розрізняти основні і проміжні сторони горизонту?
Далі вчитель повідомляє, що визначення сторін горизонту називається орієнтуванням на місцевості. Учні вже знають що на місцевості можна визначати сторони горизонту за Сонцем. Від Сонця опівдні тінь показує напрям на північ. Але як дізнатися, що саме полудень? Учитель пояснює, що для цього на рівному майданчику встановлюють жердину (гномон) заввишки 1,5 м і спостерігають за тінню від неї, Коли тінь від жердини буде найкоротшою, тоді й буде полудень. Стають обличчям у напрямі найкоротшої тіні. Цей напрям і показуватиме на північ. Розставляють руки в сторони. Який напрям покаже права рука? ліва? - запитує вчитель. Потім учні всі разом визначають основні й проміжні сторони горизонту за Сонцем.
Учитель пояснює учням, що в хмарну погоду неможливо визначити сторони горизонту за Сонцем. Тоді в пригоді стануть місцеві ознаки. Він розповідає, як за ними можна визначити сторони горизонту. Зазначає, що найточніше сторони горизонту визначаються за допомогою приладу, який називається компасом. Учитель роздає учням компаси і пропонує розглянути їх, пояснює, як, користуючись ними, визначити сторони горизонту.
Учитель пропонує покласти на ліву долоню компас і, коли стрілка стане нерухомою, показати правою рукою північ, південь, захід, схід; зробити всім три кроки на північній схід, два кроки на південний захід, п'ять кроків на північний захід і один крок на південний схід; позначити, в якому напрямі знаходяться навколишні будівлі, шосейна дорога тощо.
Учитель попереджає учнів, що робота вимагає уважності та старанності, стежить, як виконує роботу кожний учень.
Учні розповідають, що таке горизонт, як розрізняти основні і проміжні сторони горизонту, як користуватися компасом.
Учитель пропонує учням:
Додатковий матеріал
Звідки прийшов до нас компас?
Компас відіграв велику роль в історії людства. Він з΄явився приблизно у II ст. н.е., коли люди навчилися намагнічувати залізо. Історики стверджують, що це відбулося в Китаї, а у Європі компас стали використовувати лише у XII - XIII ст. Саме до цього періоду відносимо згадки про перші європейські компаси. Наприклад, у 1195 р. англійський вчений Олександр Неккем у своїй книзі описав мореплавну голку. Але це не означає, що європейці користувалися компасом раніше. Просто у літературу відомості про це потрапили значно пізніше, тому що моряки довгі роки приховували застосування компаса. Причини, що пояснюють це, прості: моряки-католики боялися, що їх можуть звинуватити у чаклунстві.
Пройшло багато століть, але компас не втратив свого практичного значення. Без нього не може обійтися жоден геолог або топограф, жоден мандрівник або турист. Компас і зараз займає одне з провідних місць серед приладів, якими користуються на морі, є основним помічником льотчиків.
Відкриття Колумба
Усім відомо, що Колумб відкрив Америку, але мало хто знає, що він відкрив Північний магнітний полюс. До плавання Колумба вважали, що магнітна стрілка компаса приймає положення з півдня на північ під впливом Полярної зірки. Як же Колумбу вдалося зробити своє відкриття?
Корабель Колумба плив серед хвиль Атлантичного океани Єдиним надійним показником напрямку був компас. 13 вересня 1492 р. рульові зауважили, що стрілка не показує в напрямку Полярної зірки, а відхиляється від нього на захід на 12 позначок-градусів. Серед моряків виникло хвилювання, а деякі з них вимагали повернути корабель назад.
Колумб так описує ці події у своєму щоденнику:
«Пілоти спробували визначити напрямок на північ і виявили, що голка компаса відхиляється на північний захід на цілу чверть. Моряків охопив страх і сум, і ніхто не знав причину».
Колумб не міг відмовитися від своєї мрії відкрити казкові багаті країни. І щоб попередити бунт, він наказав своїм вірним помічникам пояснити команді, що Полярна зірка зміщується на небі і тим самим збиває магнітну стрілку.
Моряки повірили своєму капітанові і погодилися пливти далі. Але коли експедиція прибула в Америку, Колумб сам дуже здивувався. Що ж відбулося? Стрілка знову вказувала на північ!
Так вперше з'ясувалося, що показання компаса в різних районах Землі можуть змінюватися.
Як орієнтуватися на місцевості
Сторони горизонту можна визначити за Сонцем. З давніх-давен, коли ще не було компаса, мореплавці точно приводили свої кораблі до намічених місць, орієнтуючись на Сонцем і зірками.
Спочатку визначали сторони горизонту за сходом Сонця. У перекладі з латинської «орієнс» - схід. Звідси пішло і слово орієнтування. Проте з часом люди помітили, що тільки двічі на рік, у дні весняного й осіннього рівнодення, Сонце сходить на сході, а заходить на заході. І лише опівдні тінь від предметів падає завжди точно на північ.
Але все-таки існує випробуваний спосіб визначення сторін горизонту за Сонцем. Для цього додатково ще потрібно мити годинник. Покладіть годинник на долоню. Поверніть його так, щоб годинникова стрілка гострою частиною була 1 плямована у бік Сонця. Кут, який утворено цією стрілкою і прямою, що з'єднує центр годинника і цифру «1» на циферблаті, поділіть прямою лінією навпіл. Саме ця лінія і иішже напрямок на південь.
Уночі підказати сторони горизонту може місяць. Якщо він повний, то їх визначають таким чином: о 19 год місяць знаходиться на сході, о 1 год - на півночі і о 7 год - на сході.
Якщо ж він неповний, то при молодому місяці: о 19 год він знаходиться на півдні, а о 1 год - на заході; при старому місяці: о 1 год - на сході, а о 7 год - на півдні.
За сузір'ям Великої Ведмедиці (сім яскравих зірок) легко знайти Полярну зірку. Вона завжди знаходиться у північній частині горизонту. Якщо ви станете обличчям до Полярної зірки, то попереду буде північ, позаду – південь, справа – схід, а зліва – захід.
Завдання для допитливих
Хлопчик заблукав у лісі. Він знав, що його селище знаходиться на захід від лісу. Вдень було похмуро, і хлопчик не зміг знайти дорогу додому. Прийшла ніч. Небо прояснилося, і хлопчик з'ясував, у якому напрямку йому необхідно йти. Як він це зробив?
Орієнтири навколо нас
Сторони горизонту можна також визначити за рослинами і тваринами. Ліс живе своїм власним життям, за власними законами. Він відкриває свої таємниці не всім. Але уважна і допитлива людина дорогу завжди знайде і не заблукає.
Не поспішайте використати такі відомі вам ознаки, як те, що гілки на деревах більш розгалужені, густіші та довші півдня, що річні кільця на пеньку з півдня ширші, ніж півночі. Це залежить від того, у місцевості з яким кліматом (посушливим чи достатньо вологим) ви знаходитеся.
Є багато інших ознак. Запам'ятайте їх.
Відомо, що з південного боку дерево дістає більше тепла і світла, а тому й кора з цього боку сухіша, твердіша світліша, ніж з північного.
На корі хвойних дерев - сосни, ялини, смереки тощо з освітленого південного боку утворюються характерні природні напливи і згустки смоли світло-бурштинового кольору.
Кора берези - світлолюбного дерева - завжди світліша з південного боку.
Але слід пам'ятати, що коли ви дивитеся на предмет то ті з них, що яскраво освітлені, здаються більшими, предмети, розташовані вгорі, - ближчими. У присмерку предмети ніби віддаляються від нас.
Точніше визначити відстань на місцевості вам допоможуть й такі відомості:
Якщо ви вирішили подорожувати з компасом
Необхідно пам'ятати про такі правила:
Як знайти доріжку?
Любі діти, якщо кожен з нас стане прямо, то напевне скаже правильно, що знаходиться справа від нього, що зліва, що попереду, а що позаду. Але люди в навколишньому світі користуються ще такими напрямками, як північ, південь, захід, схід. Це допомагає їм не загубитися, правильно знаходити дорогу в лісі, на морі, у повітрі.
Компас - це пристрій, який допомагає визначити сторони світу. Червона стрілка завжди показує на південь. Якщо йти обличчям до півночі, то за спиною буде південь, справа - схід, а зліва - захід. Місцевість, зображена умовними знаками на аркуші паперу, називається картою. На ній угорі - північ, внизу - південь, справа – схід, зліва - захід. Якщо немає компаса, то північ-південь можна визначити за годинником. Потрібно направити годинникову стрілку на сонце й уявну лінію на «І», розділити кут навпіл, отримаєте «південь».
Без карти і компаса не вирушають у політ літаки, не виходять в море кораблі, не їдуть у дальню дорогу автомобілі.
У глибоку давнину, коли ще не було компаса, люди знаходили шлях за сонцем і зірками.
Найбезвідмовніший небесний «компас» - сонце. Кожного ранку піднімається воно над горизонтом, опівдні досягає найбільшої висоти і потім опускається все нижче й нижче доки знову не сховається за горизонтом. Те місце, де сонце з'являється над горизонтом, називається сходом, а заходить - заходом.
Кора берези завжди біліша і чистіша з південного боку. Тріщини, нерівності й нарости знаходяться завжди на північному боці дерева.
Бджоли орієнтуються за сонцем.
Якщо вранці і ввечері тінь від крил метели спрямована на схід, то в полудень - з півночі на південь, в похмурий день метелик розташовується так само.
Гриби ростуть переважно з північного боку дерев, пнів, кущів.
Домашні тварини, які потрапили за багато кілометрів від дому, без компаса успішно знаходять дорогу додому.
Визначити сторони світу можна за напрямком польоту пташок. Восени вони летять на південь, навесні - на північ.
Правильно визначити напрямок у степу допоможе нірка ховрошка. Гризуни, як правило, вхід до свого житла роблять з південного боку.
На відкритій лісовій галявинці ягоди раніше визрівають з півдня.
У лісі біля пеньків з південного боку ягоди брусниці, чорниці, морошки спіють раніше, ніж з північного.
У південних районах росте «компасна» рослина – латук. Листя її звернене на захід і схід пласкою стороною, а на північ і південь - ребрами.
Квітучий соняшник повертає свою голівку за сонцем.
У більшості випадків мурашники розташовані з південного боку дерев, пнів, кущів.
(В. Дмитрієвич)
Конспект уроку
на тему:
Як зображують місцевість на плані
Тема уроку. Як зображують місцевість на плані
Мета і завдання уроку:
а) формувати елементарні поняття «план», «масштаб», «умовний знак», «план місцевості»; вміння зображати план простих предметів; читати і креслити простий план місцевості, використовуючи умовні знаки і масштаб;
б) формувати вміння перекодовувати інформацію моделей на інформацію про реальні об'єкти природи, логічно міркувати, висловлюватися чітко і послідовно, робити висновки;
в) виховувати зосередженість у навчально-пізнавальній діяльності, прагнення до самовираження у поєднанні з повагою до інших учнів під час спільної діяльності в групі або парі.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори Т М. Байбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою основою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), плани місцевості, чашка, коробка з-під сірників, баночка для скріпок тощо.
Хід уроку
Осінь
Сумує жовтень в нашому саду,
Поодцвітали мальви сніжно-білі.
Хмелі перебродили у меду,
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні - заплакані й сумні...
Вони не скоро знов побачать літо.
Все листопади вдаль перенесли...
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій.
Смородина ще в залишках золи,
А на гілках цвіте холодний іній.
(Н. Донець)
Жовтіє трава в лузі, листя на деревах (учні називають дерева). Довшають ночі (називають час, коли починає темніти). Сонечко пізніше сходить і раніше заходить. Летять срібні павутинки тощо.
Завдання на картці
Обведіть букву з правильною відповіддю; підпишіть на схемі назви основних сторін горизонту червоним олівцем, а проміжних - зеленим; доповніть вислови; підкресліть професії людей, яким необхідно вміти користуватися компасом.
Учитель демонструє плани окремих предметів і предмети і просить визначити, на якому з них зображено, наприклад, глечик.
Потім демонструє план місцевості і просить пояснити, що на ньому зображено.
Пропонує прочитати тему уроку, яка записана на дошці.
(Читати треба через дві букви, які повторюються, з годинниковою стрілкою по колу «Як зображують місцевість на плані»).
(Засвоїти, що таке план, креслити план предмета, креслити план місцевості, вивчити умовні позначення).
Учитель розповідає, що для будівництва залізниці або шосейної дороги, фабрики або заводу, електростанції або зрошувального каналу спочатку виготовляють план місцевості. Проте, щоб правильно ним користуватися треба спочатку з'ясувати, що таке план, як його складають і користуються ним, вміти читати план, тобто знати, що позначають умовні знаки на плани.
Що ж таке план?
(Учні висловлюють свої припущення).
Перевіримо ваші припущення за допомогою практичної роботи.
Мета практичної роботи: навчитись відрізняти план предмета від малюнка, креслити план сірникової коробки.
Обладнання: на столі вчителя чашка, яйце кіндер сюрприз, сірникова коробка, прямокутна коробка з-під сірників.
У кожного учня аркуш з малюнками цих предметів, аркуш з планами цих предметів.
Завдання:
(На одному аркуші - малюнки, на другому - плани цих предметів).
(План - це точне креслення вигляду предметів зверху).
Можна запропонувати учням накреслити план прямокутної коробки з-під скріпок.
Учитель пояснює, що таке масштаб.
З΄єднай малюнок предмета з його планом.
Фізкультхвилинка
Учні креслити уміють,
Олівчиків не жаліють.
Ось так, ось так, ось так –
Олівчиків не жаліють.
Учні міряти уміють,
Своїх ручок не жаліють.
Ось так, ось так, ось так –
Своїх ручок не жаліють.
За парту час сідати,
План місцевості почнемо вивчати
Ось так, ось так, ось так –
План місцевості почнемо вивчати.
Не кінь, а біжить,
Не ліс, а шумить.
(Річка )
Така я велика,
Що й кінця не маю,
Лежу собі тихо,
Нікого не займаю.
Тільки мені добрі люди
День і ніч топчуть груди.
(Дорога )
Із-за гірки, з-під крутої,
Прокрадається норою,
Та й до моря утіка,
Через лози по ярах.
(Джерело )
Всі пани скинули жупани,
А один пан не скинув жупан.
(Мішаний ліс)
Стоїть корито,
Повно води налито.
( Ставок )
Не море, не земля, кораблі не плавають і ходити не можна.
( Болото )
Суцвіттям пахучим цвіте навесні,
А осінню стиглі плоди медяні
Дарує нам щедро тобі і мені.
(Сад)
Навесні веселить,
Влітку холодить,
Восени годує,
Взимку гріє.
(Дерево)
Учитель роздає учням картки з умовними знаками до плану місцевості для гри в лото. Ведучий читає назви умовних знаків, беручи по одному зі столу вчителя (знаки перемішані). Гравці відшукують знак і закривають карткою з написом знаку.
Виграє той, хто першим закриє всі умовні знаки на своїй картці.
Учні розповідають, про що вони сьогодні дізналися на уроці, як розрізняти основні і проміжні сторони горизонту на плані, як позначати предмети на плані місцевості; яких правил дотримувались під час гри.
Конспект уроку
на тему:
Як зображують поверхню Землі на глобусі і карті
Тема уроку. Як зображують поверхню Землі на глобусі і карті
Мета і завдання уроку:
а) формувати елементарне поняття «географічна карта»; уявлення про деякі види географічних карт, про спільні й відмінні ознаки плану місцевості й географічної карти, вміння читати карту; використовувати умовні знаки і масштаб; розвивати уміння працювати з географічними картами;
б) формувати вміння порівнювати, узагальнювати і робити висновки, самостійно застосовувати засвоєні знання й уміння в процесі виконання практичних робіт, здійснювати взаємо- і самоконтроль;
г) виховувати прагнення використовувати природничі знання та вміння в практичній діяльності; бачення практичної цінності засвоєного змісту.
Тип уроку: урок засвоєння знань.
Обладнання: підручник для 4 класу «Я і Україна» (автори М. Вайбара, Н.М. Бібік), робочий зошит з друкованою иіиіою для 4 класу «Я і Україна» (автор Н.В. Клочко), 2-3види географічних карт, план місцевості, глобус, саморобні таблиці «План класу», «План шкільного подвір'я» або інший план.
Равлик |
|
Онде равлик повзе, |
Руки вниз. По черзі ліве і праве плече вперед. |
Свою хатку везе. |
По черзі ліве і праве плече назад. |
Хатка в равлика чудна - |
Руки до плечей. Звести йг розвести лікті. |
На спині вона. |
Показати. |
Коли равлик спочиває, - |
Руки до плечей, лікті і розвести. |
Ріжки й ніжку в ній ховає. |
Звести лікті, «сховати» голову. |
Хід уроку
(Учні малюють на картці умовні знаки для плану місцевості).
Учитель роздає картки і диктує умовні знаки для плану місцевості:
3А - мішаний ліс; 2Б - джерело; 4В - поодиноке дерево; 1А - ґрунтова дорога, ЗВ - міст через річку; 2Д - плодовий сад; 1Г - хвойний ліс; 2А - ставок; 4Б - болото; 2В - залізниця; 3Г - стежка; 1Б - луки; 4А - річка; 1В - школа; ЗГ - поле; ІД - шосе ; ЗБ - будівлі; 4Г - озеро; 3Д - город; 2Г - яр; 4Д - чагарник.
(Учитель готує картку відповідно до рівня свого классу, тобто можна зменшити кількість завдань).
|
А |
Б |
В |
Г |
Д |
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
Учитель вивішує контрольну таблицю для перевірки диктанту.
«План класу», «План шкільного подвір'я» або інший план.
(Подивитись на глобус, на карту).
Запис на дошці:
ЯК БРА ЮТЬ ВЕРХ ЗЕМ НА БУ І ТІ ЗО ЖУ ПО НЮ ЛІ ГЛО СІ КАР
(Учні визначають завдання уроку, вчитель підсумовує).
Одноногий, та стою,
Знаю службу я свою,
На моїй нозі сповна
Куля держиться земна.
(Глобус)
Мета: мати уявлення про меридіани і паралелі, показувати їх на глобусі, знати, яку поверхню Землі яким кольором позначено на глобусі.
Обладнання: глобуси.
Завдання:
Учитель розповідає, що за допомогою різних кольорів зображена поверхня нашої планети Землі на глобусі, що жовтим, коричневим, зеленим кольорами зображена суша, голубим і синім - вода. Учитель пояснює, чому кольори різної насиченості, від світлого до темного.
Це - меридіани. Що вказують меридіани? (Напрям північ - південь).
Чи можна ці лінії побачити на шкільному подвір'ї чи на вулиці? Чому? (Бо це уявні лінії: їх немає на поверхні Землі).
Чи можна ці лінії побачити на шкільному подвір'ї чи вулиці? Чому? (Бо це уявні лінії: їх немає на поверхні)
Чому ви не змогли їх знайти?
Зробіть висновок, які об'єкти Землі позначені на глобусі і чому.
Висновок. На глобусі земна поверхня зменшена у десятки мільйонів разів. Тому за допомогою умовних знаків на глобусі позначаються лише найважливіші об'єкти Землі: океани, моря, найвищі гори, найбільші рівнини, річки, міста.
Фізкультхвилинка
Гра «Туристи»
Стати прямо, руки опущені, ного разом (вдихнути повітря)
Одягаємо рюкзак.
Ось так, ось так
Одягаємо рюкзак.
Вирушаємо у путь.
Дружно діти всі ідуть.
Ось так, ось так
Дружно діти всі ідуть.
На шляху у нас рівчак.
Перестрибуєм ось так,
Ось так перестрибуєм рівчак.
Далі скелі зустрічаєм,
На канаті їх долаєм.
Ось так, ось так
На канаті їх долаєм.
Ми спускаємось в долину,
Бачим річку там глибинну.
Човен там чекає нас,
Пливемо - і раз, і раз...
Повертатися вже час.
Рюкзаки ми положили
І за парти тихо сіли
(Можна підготувати учнів-картографів з повідомленнями).
Найпростіші картографічні рисунки вміла робити ще первісна людина. Вона добре знала ту місцевість, де жила і полювала, тому відтворювала її у вигляді картографічних рисунків.
Найдавніша карта, яку ми знаємо, зроблена ювеліром. На срібній вазі, знайденій у могилі поблизу Майкопа, малюнок зображує гірську смугу, звідки беруть початок дві річки. Вони впадають в озеро чи море. Височіють на сріблі гори, вкриті лісом. Навколо озера і біля підніжжя гір пасуться різні тварини. Цій карті близько п'яти тисяч років!
Розквіт картографії почався в Давній Греції. Нині картографія стала наукою, без якої не можна обійтися в багатьох галузях господарства, науки і техніки. Яких тільки карт немає!
Карти атмосферних явищ і геологічні. Карти, потрібні гідрологам і ботанікам. Атласи з політико-адміністративним поділом і атласи культурного будівництва. Карти технічні: інженерні, польотні для пілотів, морські і землевпорядні. Карти світу і півкуль, материків, океанів і морів, окремих держав або груп держав... (Учитель демонструє різноманітні карти, атласи, показує меридіани, паралелі, полюси, екватор на карті, відповідну поверхню Землі за кольором, позначеним на карті.
Мета: навчити показувати меридіани, паралелі, полюси, екватор на карті, відповідну поверхню Землі за кольором, позначеним на карті, визначати спільні та відмінні риси плану і карти.
Обладнання: підручник, настінні карти: фізична карта півкуль, фізична карта України.
Завдання виконайте в парах.
Зробіть висновки.
Учитель викликає до дошки двох учнів, які по черзі задають по три запитання по карті. Якщо учні успішно відповіли на задані запитання, тоді вчитель ставить одне з додаткових запитань:
Учитель пропонує окремим учням проаналізувати свою роботу на уроці.
Додатковий матеріал
Коли вперше з'явилася карта?
Торія виникнення карти - цікава і захоплююча розповідь про те, як люди поступово звільнялися від наївних поглядів на оточуючий їх світ і вивчали Землю. Відомо тільки, що задовго до нашої ери вони вже мали уявлення про різні способи вимірювання земельних ділянок та вміли зображувати місцевість за допомогою малюнків, так званих піктограм, що у перекладі означає «письмо малюнками»»
Вік найдавніших піктограм, які дійшли до нас, вчені, визначають як 15 тисяч років. Карти давніші навіть за писемність!
Найпростіші картографічні рисунки вміла робити ще первісна людина. Вона добре знала ту місцевість, де жила і полювала, тому відтворювала її у вигляді картографічних рисунків. Звичайно, вони не були детальними і не на папері, як нині. Первісний мисливець малював карти на снігу, піску, бересті. На них він вказував свій шлях, місця полювання і зручних ночівель. Найдавніша карта, яку ми знаємо, зроблена... ювеліром. На срібній вазі, знайденій могилі поблизу Майкопа, малюнок зображує гірську смугу, звідки беруть початок дві річки. Вони впадають в озеро чи море. Височіють на сріблі гори, вкриті лісом.
Навколо озера і біля підніжжя гір пасуться різні тварини. Цій карті близько п'яти тисяч років!
Дійшов до нас і глиняний уламок з планом Вавилона. Вік уламка - близько двох з половиною тисяч років. Земля на ньому - плоский круг, що омивається «гірською річкою»і океаном.
Пізніше способи наочного зображення місцевості поступово розвивалися, але ще довгий час залишали недосконалими.
Зокрема у жителів Маршалових островів, які не мали навіть уявлення про компас, були свої карти. Виглядали вони незвично: на каркасі (опорі) з пальмового листя закріплювалися ліанами (гнучкі рослини) палички черепашки. Пройшло багато років, поки іноземці дізналися про «таємницю» карти. Виявилося, що палички – це гребені океанських хвиль, а черепашки - острови. Жителі островів багато років уважно вивчали океан і з'ясували, що коли хвилі зустрічають на своєму шляху землю, то змінюють напрямок. Цозначає, що за напрямком хвиль можна знайти землю.
Багато тисячоліть віддаляють недосконалу піктограму й сучасну карту. Величезні жертви принесло людство за кожну крупинку знань про Землю. Так народжувалася карта - найцінніше і найдорожче креслення у світі.
Розквіт картографії почався в Давній Греції. Греки встановили, що Земля кулеподібна і обчислили її розміри.
Нині картографія стала наукою, без якої не можна обійтися в багатьох галузях господарства, науки і техніки. На картах зображують не тільки предмети, але й явища, що відбуваються на земній поверхні, в природі, суспільному житті, діяльності людини.
Яких тільки карт немає! Різноманіття їх вражає кожного, хто потрапить у відділ картографії Центральної наукової бібліотеки.
Карти атмосферних явищ і геологічні. Карти, потрібні гідрологам і ботанікам. Атласи з політико-адміністративним поділом і атласи культурного будівництва. А ось карти технічні: інженерні, польотні для пілотів, морські і землевпорядні. Карти світу і півкуль, материків, океанів і морів, окремих держав або груп держав...
Великий внесок у світову картографію зробили і українські картографи. Наші атласи вважаються одними з найавторитетніших, високонаукових, детальних.
Карта у військовій справі
В армії карта потрібна всім - від головнокомандувача до командира відділення. Навіть солдат, який одержав спеціальне завдання, має на руках карту. За картами вивчається характер місцевості, накреслюються маршрути і виконуються завдання. Військові карти мають бути абсолютно бездоганними. Недарма кажуть, що карта - це очі армії.
Були випадки, коли людина опинялася у степу далеко від житла і допомагав їй зорієнтуватися поодинокий кущ або камінь, що був позначений на топографічній карті.
Як бачимо, такі дрібні, проте характерні предмети, маюті дуже важливе значення. Окремі кущі, дерева, могили, великі камені тощо на відкритій місцевості видно здалеку. Знайшовши їх, можна легко визначити, де ти знаходишся, або, як говорять топографи, легко зорієнтуватися на місцевості. Такі предмети називаються орієнтирами.
Військовий топограф завжди прагне знайти предмети, які найбільш виділяються серед інших. У лісі, наприклад він відмічає навіть мурашники, слід від багаття, якесь особливе дерево.