Складність і суперечливість характеру Чіпки – головного героя роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його еволюція від правдошукача до розбійника

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Нікопольської районної ради

Придніпровська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

Складність і суперечливість характеру Чіпки – головного героя роману

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»,

його еволюція від правдошукача до розбійника

 

 

 

 

Розробка уроку

вчителя української мови

 та літератури

Волик Оксани Валеріївни

 

 

 

с. Придніпровське

2017

Тема: Складність і суперечливість характеру Чіпки – головного героя роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його еволюція від правдошукача до розбійника.

Мета: стисло охарактеризувати роман П.Мирного «Хіба ревуть воли,…», дати визначення соціально-психологічного роману; визначити його тему; розкрити та узагальнити характер та вчинки головного героя роману Чіпки; простежити еволюцію його поведінки , причетність або не причетність до розбійницьких дій; робити висновки,провести суд над його діями; розвивати слухове та зорове сприйняття, діалогічне, монологічне мовлення, логічне мислення, пам’ять, творчі акторські здібності дітей; корегувати слухову увагу ; виховувати в учнів гуманне ставлення до слабших, доброту, співчутливість; шановне ставлення до батьків. 

Тип уроку: узагальнюючий

Форма проведення: урок-суд.

Методи та прийоми: пояснення епіграфа, заповнення аналітичної картки «Мої досягнення на уроці», вправа «Клоуз-тести», вправа «Кола Вена», таблиця «Елвермана», слово вчителя, еврестична бесіда, асоціативний кущ, створення сенкану.

Обладнання: підручник, портрет П.Мирного, Кримінальний кодекс України, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

 

 

 

 

 

«Хай кожна мить, що в вічність промайне, 
Тебе вщасливлює, бо головне, 
Що нам дається тут,- життя : пильнуй же! 
Як ти захочеш, так воно й мине.
Хаям Омар

 

Хід уроку

І Організаційний момент

1. Оголошення теми і мети уроку

Вступне слово вчителя

З давніх-давен люди замислюються над одвічним питанням: що є добро, а що – зло?

Чого у світі більше, і що, врешті-решт, перемагає? За душу людини протягом усього її життя сходяться у смертельному поєдинку сили добра і зла. І тільки людина здатна зробити власний вибір, який вирішить результат цього двобою. Та це дуже непросто, бо їй, цій людині, властиво помилятися, вчитися на власних помилках, відшукуючи дорогу до правди.

Саме такий пошук змальовує у своєму романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» корифей української літератури Панас Мирний. З його сторінок постає перед нами страшне зло,таке сильне й всюди суще, що підкоряє собі навіть сміливих, гордих, волелюбних людей, які могли б віддати свої сили високій меті. Письменник поставив персонажів роману в однакові життєві умови, але одні чинять гріх, не спокутують свою вину, а другі борються до останку. Що ж є тією силою, яка поставила цих людей по обидва боки вибору?

Панас Мирний допомагає нам самим знайти відповідь, створюючи яскраві переконливі образи роману. Головний з них – Чіпка, за душу якого ціле життя боролося добро і зло.

ІІ Мотивація навчальної діяльності школярів

Пояснення епіграфа (Вправа «Рефлексія»)

Панас Мирний – письменник-новатор, активний продовжувач ідейно-творчих традицій Великого Шевченка. Отже, можна говорити, що роман Панаса Мирного та Івана Білика вперше відкрив в українській літературі нові горизонти, це був роман новаторський не тільки у відтворенні соціально-політичних рухів, а й у точному відображені пороків людської душі.

Хто ж такий Чіпка – новий Робін Гуд, Кармелюк, народний месник-правдошукач чи дикий розбійник, злочинець? Давайте з’ясуємо це. До праці! Свої досягнення ви протягом уроку занотовуйте в особисту аналітичну картку «Мої досягнення на уроці».

ІІІ Актуалізація опорних знань учнів

1. Інтерактивна вправа «Клоуз-тести»

1. Співавтором  роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є …
2. Соціально-психологічний роман – це …
3. Назву роману автор запозичив з …
4. Темо роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є ….

IV Засвоєння нових знань

Зараз, шановні учні, ми проведемо рольову гру «Час суду».

(До класу заходить суддя та присяжні. Пояснення присяжним їх обов’язки 
Наше завдання – з’ясувати: винен чи ні у своїх злочинах герой роману Панаса Мирного – Чіпка. Вислухавши сторону обвинувачення й захисту, суд присяжних винесе вирок.)

Сьогодні ми поговоримо про головного героя повісті Івана Білика та Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпку Варениченка. Це злочинець. Саме відправленням його на каторгу закінчується роман. Тож давайте уявимо, як відбувався суд над цією людиною, а потім спробуємо дати характеристику діям Чіпки з погляду сучасного права.

 Хочу познайомити вас з дійовими особами сьогоднішнього уроку: Чіпка, суддя, засідателі, адвокат (розкриває позитивні риси Чіпки, намагається вмотивувати агресивність його поведінки), обвинувач (доводить провину Чіпки), секретар (протягом гри робить записи на дошці), свідки – мати Нечипора, дружина Галя, Грицько, автор(розкриває задум створення цього образу, говорить про своє ставлення до Чіпки).

Секретар: Встати, суд іде!

Сідайте! Ввести підсудного.

(двоє вартових вводять Чіпку)

Суддя: Сьогодні 15 листопада 2016 року, розглядається Справа Нечипора Варениченка, звинуваченого у вбивстві людей, винного у смерті дружини. Нечипоре, встаньте.

Суддя (до підсудного):

- Назвіть ваше ім’я, прізвище, по батькові (Нечипір Іванович Вареник)

- Рік народження (1844)

- Місце народження (с. Піски)

- Вільний чи кріпак від народження (вільний)

- Освіта (неписьменний)

- Хто ваші батьки (батько Іван Вареник – кріпак, втік від пана, до одруження з моєю матір’ю мав родину на Дону, потім був відданий у рекрути; мати Мотря Жуківна – проста бідна селянка)

- Сімейний стан (одружений, дружина Галина Максимівна Ґудзь)

- Ви знаєте, у чому вас звинувачують? (так – грабунки, розбій, вбивства)

Обвинувач: Підсудний Вареник, ви звинувачуєтесь у скоєнні таких злочинів: грабунки, розбишацтво, вбивства (останнє – жорстоке вбивство сім’ї Хоменків), і засуджуєтесь до такої міри покарання – довічна каторга.

Адвокат: Ваша честь, мій підзахисний вже не така й пропаща людина. Є ряд обставин, які могли б частково його виправдати і пом’якшити вирок суду.

Почнемо з найпростішого – спадковість. Його батько був людиною із темним минулим. Щось кримінальне, мабуть, передалося й синові.

А ставлення односельців до хлопця! Громада шукала в хлопчика із самого його народження ріжки і хвіст, а дехто й у батька «сам бачив» їх при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована, а хлопець приречений на самотність. Самотність – страшна річ. Які думки про свою неповноцінність вона породжує!

Але ж були часи, коли Чіпка мав господарство, був добрим господарем, не боявся роботи. Він здатний до співчуття, сміливий (згадайте історію, як били старого діда Уласа!)

Обвинувач: Поважати батьків своїх – одна з десяти заповідей. А як ставився Нечипір до своєї матері? Ображав, обкрадав, міг підняти руку.

Адвокат: А все тому, що він змалку не бачив від неї уваги, не відчував її тепла, ласки, уваги, підтримки.

Обвинувач: Але ж вона заробляла на прожиття, на харчі своїй дитині.

Адвокат: Для нормальної матері це не може служити виправданням. Добре слово і щира зацікавленість справами дитини – це те, що повинна давати мати своїм дітям незалежно від їхнього віку.

Обвинувач: Підсудний вів розпусний спосіб життя, мав сумнівну компанію, пиячив. Це говорить про його слабку волю, нездатність чесно до кінця відстоювати свої інтереси.

Адвокат: Горілка й веселе товариство, яке «все розуміє», - традиційні ліки від горя. Та й причина була об’єктивна – забрали несправедливо землю. Мав нормальні умови життя і праці – був самим собою. Змінюються умови існування – чи спадковість прокидається, чи то зло велике в душі назбиралося. Близькі люди його покидають, залишається з осоружним товариством, яке й підбиває його на всі злочини. Хто дає йому першу чарку горілки? Цей шлях йому вимостило суспільство!

Обвинувач: Тоді дозвольте зачитати уривок з нарису, де описується скоєння останнього злочину прототипом Чіпки Василем Гнидкою:

"...Жив собі хутором уже здавна один козак. Заможний і грошовитий. Скоту в його — повна загорода, а грошей — то й свині не їдять. При йому жили його й сини, аж три. Двох він уже й поже­нив; у старшого й дитинка була, а менший ще парубкував... Ще дочка у його, так півдівка, була; ото вона одна й зосталася тільки жива. Гнидка добре його знав... Та різдвяних свят, зібравши дванадцять самих найздоровших товаришів, і скокнув до того козака "празникувати"...

От сі до вікна, стукають, просяться в хату. їх не пускають: вони просять хоч шлях показати. Дорога тоді була забитна, недавно сніг увалив. Батько й послав парубка. Той тільки що одсу­нув двері — вони так прожогом усі в хату, аж дванадцять душ... Парубок хотів у вікно вискочити, так хтось з їх як бебехнув з рушниці та прямо у спину так кулю й увігнав, — той так у вікні й застряв. Вони тоді до жонатих, хто з ножем, хто з сокирою, — повбивали. Зостались невістки, дід та баба; та ще дочка, що як побачила ту баталію, то непримітно залізла під піл та там і сиділа, дух притаївши. Зостались ото ті; вони їх пов'язали гаразденько та й питають: де гроші? Питали, питали, — мовчать; вони тоді давай у печі огонь розводити; розвели; та возьме жменю соломи, зверне верчик, запалить та до ніг, — отак і пече. Пекли, пекли, та чи то вже так їх запекли, чи, може, вже ті затялися, — ні слова та й годі. Стара одначе знемогла, сказала, що в пічурці 50 карбован­ців замазано.

Виколупали та знову до неї. Більше, каже, немає... Тоді вже вони взяли гаразденько усіх, поскладали в рядок, зайшли з-за голови та обухом у голову; так голови й попровалювали. Тоді ото й дитина прокинулася... Кричить, як не розірветься; так Гнидка   узяв та й простромив його ножем, як галушку..."

Та й це ще не все. Останній його злочин – доведення до самогубства дружини Галі, яка не змогла перенести такого розчарування, такого сорому і повісилась.

Суддя: Слово надається свідкові Панасу Мирному.

- Ваше ім’я, прізвище, по батькові (Панас Якович Рудченко)

- Рік народження (1849)

- Місце народження (м. Миргород)

- Хто допомагав вам працювати над романом? (мій радний брат Іван Білик)

- Розкажіть, чому ви «дали життя» такому жахливому літературному персонажу –(В образ Чіпки я вклав історію Василя Гнидки, хотів простежити, хто і як потрапляє на дно суспільства. Бідували мільйони, а злочинцями ставали лише сотні. Не від страху, не від слабості духу, не від хворої психіки став убивцею і Чіпка. Ось критика (за редакцію П.Хропка 1995 року видання) пише: «Власне з правдошукача він перетворився у звичайного кримінального злочинця». Це ж видання звинувачує мене у зловживанні «натуралістичними прийомами зображення». Але ж із пісні, як кажуть, слів не викинеш. Критик же О.Білецький композицію роману визначив так: «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами». Наслідуючи традиції Шевченка: «Я різав все, що паном звалось, без милосердія і зла», я показав причини суспільства, що ламають волю людини, спихають на криву стежку, перетворюють на кримінального злочинця. Тому й перша назва роману була «Пропаща сила». )

 То ви виправдовуєте свого героя? (ні, не можу простити злочинного життя, зневажливого ставлення до матері та розбиті надії дружини. Чіпка – вбивця, він не може бути виправданим!)

Вправа «Асоціативний кущ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Секретар: Викликається свідок мати Нечипора Варениченка.

Суддя: Розкажіть про вашого сина, починаючи з дитячих років, будь ласка.

Мотря: Малим Чіпка ріс хорошою, лагідною, надто допитливою дитиною. Я більше клопоталася, щоб нагодувати сім’ю, тож виховувала і доглядала сина моя мати – Оришка. Чіпка – це моє горе, мій сором, може й гріх так матері казати про свою кровинку. Та що вже вдієш. Батько, хай йому добре не буде, залишив мене з дитиною людям на осуд, на погане людське око, ганьбу. З дитинства, пам’ятаю, скаржився на дітей, які ображали його. А як почав у чарку заглядати, підрісши, то обзивав мене відьмою старою, хотів бити. Та я думаю, що то не він, а горілка у цьому винна. Пожалійте його, сиротину, не губіть душу, бо ж життя зробило нас такими. Він же у мене роботящий, хазяйновитий. Одружився, мав сім’ю. Це друзі у всьому винні, він не такий, як вони, - розбишаки.

Суддя: Чи є питання до свідка?

Обвинувач: Чи робили ви щось, щоб зупинити Чіпку?

Мотря: Скільки я сліз пролила, скільки просила і наставляла його, та, видно, моє слово для нього нічого не варте, не слухався, робив своє.

   Вправа «Таблиця Елвермана» Характеристика Мотрі

 

  Аргумент      Контраргумент

Секретар: Викликається свідок Грицько.

Грицько: Я був другом Чіпці лише в дитячі та юнацькі роки, коли ми пасли отари з дідом Уласом, коли нас об’єднувало сирітське життя, а ми мріяли про власні гарні сім’ї, про хазяйське життя, шматочок власної землі... А в дитинстві, коли були зовсім малими хлопчиками, ну, та хлопці, як хлопці, діти – одним словом, голубам безжально голови відкручували... Кликав, правда, мене Чіпка, «на допомогу», та я живу за принципом – «моя хата скраю, я нічого не знаю», нащо мені зайвий клопіт, та й до горілки я неохочий, то й перестав сам ходити до кума і Христі, жінці своїй, радив не робити цього. Як Чіпку забрали в тюрму, то я догледів до смерті його матір, правда, не довго вона прожила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Секретар: Викликається свідок у справі – дружина Галя.

Галя: Коли я виходила заміж за Чіпку, то мріяла про власну хатину, у якій поселиться добро, праця, злагода. Перші роки мого заміжжя були такими обіцяючими!.. Пиятика і друзі віддалили нас з чоловіком. Він клявся більше не пити, а сам упивався. Я маю навіть такий гріх, дуже його боялася, тому несила більш нічого вдіяти, сама одного разу друзів гукала і навіть сама чарку йому наливала. Коли я довідалась, що він з дружками вирізав сім’ю, то не змогла цього пережити і вирішила, що для мене кращим варіантом є смерть, тому й наклала на себе руки. Але думаю, що і моя смерть нічого не варта для Чіпки, він втратив совість, десь загубив її.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Адвокат: Чому, на вашу думку, ваш чоловік став пити? Що було причиною?

Галя: Я побачила різкі зміни у Чіпці зразу ж після його повернення додому після тих зборів, коли його вигнали із земства. Він наче втратив землю під ногами, став сумним, неговірким. Якось, він говорив, що втратив віру у справедливість. Коли раніше він соромився свого давнього безпуття, тієї кривої стежки, якою він думав дійти до щастя, то після цього геть переродився.

Секретар: Заслухавши свідків і для вирішення остаточного рішення, заслухаємо обвинувача і захист (адвоката).

Обвинувач: Народна мораль – це природний дозатор чистоти суспільства, а Чіпка – «байстрюк», живе не за законами добра, а керується злом на людей, які його ніколи не любили. У нього ніколи не було безвихідного становища. Я переконана, що тільки його нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. Давайте замислимось, а хіба серед нас нема таких людей, кого б не ображали люди? Хіба не впадаємо ми іноді у такий відчай, що і жити не хочеться? Хіба у невдачах ми звинувачуємо лише себе?! Хіба не шукаємо винуватців? Хіба не буваємо ми такі ж беззахисні, як і Чіпка? Я вважаю, що не можна виправдовувати злочин важким дитинством і нелюбов’ю до себе людей. Ось принцип, за яким повинна жити і діяти людина: думай і думай, як, борючись проти зла, не скоїти ще більшого й непоправного лиха. Ця людина підняла руку на іншу людину (подумайте: кривдили одні, а потерпіли від злодія – інші!) Звідси висновок один – Чіпка-вбивця. Він не може бути виправданим.

Адвокат: Учені твердять, що спадковість має неабияке значення, а батько ж Чіпки – людина з темним минулим. Людське слово «байстрюк» - ним хлопець приречений був на самотність. А самотність, погодьтесь, - страшна річ. Адже навіть у наш час, вона штовхає неповнолітніх до самогубства. А він (Чіпка), викинутий людьми на узбіччя. Ось, дозвольте назвати, тільки тих, хто жаліє його: баба Оришка, мати, дід Улас, Грицько. Все! Так, його визнає громада, коли у нього є земля, а коли відбирають – хто стає на його захист? Жоден із людей. А ще таке питання: чому син не злюбив матері? Звернусь до роману: «бо іскри злості сипляться з прокльонами і духопеликами, коли син з’їсть зайвий кусень хліба”. Чому й очі бозі він виковиряв. Кривда не проходить безслідно, тому і піднімав руку на матір, хоч я цих дій не схвалюю. Хіба не сучасна історія з газет і журналів: «душа співає гордістю, терпінням... працелюбства неначе в пташиному польоті Чіпка...» А тут удар долі! А які ж традиційні ліки? Горілка, пияцтво, друзі! Усі хороші люди покинули його у тяжкі хвилини. Ніхто до його душі не постукав, навіть церква зі своїми заповідями: «не убий, не укради,...» не прийшла йому на допомогу. Я переконана, якщо життя руйнує духовні цінності – переможе зло. Що і сталося.

Обвинувач: Прошу слова!

Будь ласка, прошу шановний суд послухати уривок з роману: «Мотря тихенько вийшла надвір та трохи не зомліла. Перед нею стояла літ 10 дівчина в одній сорочці, об’юшеній кров’ю, боса, розхристана, розпатлана – стояла і трусилася... Я – з хутора... розбишаки були... усіх побили... порізали... постріляли... батька... і матір... діда, бабу... й дядьків... маленького братіка... усіх... усіх... Одна я зосталася...одну мене не знайшли...»

Які враження? Жах. Або ще: «Як скажений бик налітає на хату...Брязь! – одне вікно...Дзень – друге...Посипалось третє...Брюк! Ногою в двері... Полетіли й двері у сіни. Мотря (мати) з переляку залізла на печі аж у куток. Убіг Чіпка в хату, кричить:

Де вона? Де стара відьма чи не заміж, бува, забажала! Може, бахурів завести заманулося!» 

Послухайте, це син каже матері!!

Автор каже: «Спить Чіпка. Совість, задобрена горілкою, його не мучила». Я вважаю, що у злодюзі уже немає нічого людського. Згадайте, він же землю, за яку так печеться, купив за хабаря. А перші крадіжки, а вбивство сторожа?! Про них же люди не знали. Вони не були викриті. А хіба не були вони обнадійливими для Чіпки і не посіяли впевненості: мене не піймають, я не якийсь там невдаха. А хіба така переконаність не губить людину і в наш час?

Адвокат: Прошу слова.

Я хочу запитати: якби всі були такі, як Грицько? Тихо – мирно працювали, дбали лише про свій прибуток, то хто б тоді на революцію піднявся? Адже в оцінці морального падіння Чіпки автори виходили з позицій народної моралі, керувалися тими критеріями, що добро завжди прекрасне, а зло – потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Звідси висновок один: найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Подумайте, хто ж більше винен, той, хто, шукаючи, помиляється і щось знаходить, чи той, хто зовсім нічого не робить, сидить, як кажуть, склавши руки?! Я вважаю, що людині завжди треба давати останній шанс. Все пережите не проходить безслідно.

Суддя: Суд оголошує перерву для винесення вироку. 

Складання сенкану до образу Чіпки

Секретар: Встати, суд іде.

Суддя (стоячи) – Розглянувши справу Нечипора Вареника, звинуваченого у вбивстві людей, у смерті своєї дружини, беручи до уваги судження свідків, адвоката і обвинувача, засуджує дії його, як нестійкого елемента суспільства, і визнає... 

Слово вчителя

А тепер давайте спробуємо дати характеристику вчинкам нашого героя з погляду сучасного права.

- Якщо людина перебуває в громадських місцях у нетверезому стані, вона несе… (адміністративну відповідальність - ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Попередження або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (17 грн. – 85 грн.)).

- Яка відповідальність передбачена за хуліганство (за дрібне хуліганство (образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) – ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладення штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів (17×3=54 грн. - 17×7=119 грн.), або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, адміністративний арешт до 15 діб.

Ст. 126 Кримінального кодексу України:

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – штраф до 50 мінімумів (850 грн.) або арештом до 6 місяців, або обмеженням волі до 3 років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років.)

За дрібні крадіжки, грабунок (ст. 186 Кримінального кодексу України.

1.  Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – штраф від 50 до 100 мінімумів або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 4 років.

2.  Грабіж, поєднаний з насильством – від 4 до 6 років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло – від 4 до 8 років.

4.  Грабіж, вчинений у великих розмірах, - від 7 до 10 років.

5.  Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою – від 8 до 13 років із конфіскацією майна.

Умисне вбивство (ст. 115 Кримінального кодексу України – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.)

V Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

• Що ти робитимеш, аби покращити суспільне життя, щоб суспільні умови не руйнували долі людей?

VI Домашнє завдання

Написати коротку замітку до газети про сьогоднішнє засідання суду.