Словничок "Азбука моралі"

             РУДЕНКО ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА –  вчитель української мови і літератури, зарубіжної літератури, спеціаліст вищої   категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЛОВНИЧОК

«АЗБУКА МОРАЛІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Словничок  містить близько 1500 слів,  що означають морально-етичні, деякі філософські поняття, риси характеру людини. До більшості слів подаються синоніми, до деяких антоніми, що полегшує розуміння значення слів, а також знижує можливість неправильного використання їх у мовленні. Особливий інтерес становить для вчителів літератури, етики, класних керівників. Може бути корисним для всіх, хто прагне пізнати себе, свій внутрішній світ, бути духовно розвиненим.

Вступ

 

«Не бійтесь заглядати у словник …»

М.Рильський

     Наскільки безмежним є світ найрізноманітніших почуттів, емоцій, настроїв, понять та образів, цінностей і теорій кожної людини! Все це – її внутрішній, або духовний світ. І пізнання цього світу не менш важливе, ніж пізнання навколишньої дійсності. Духовно розвинена особистість – це та, яка багато знає й багато розуміє, керується поняттями Істини, Добра, Краси. Тому основна мета словничка – дати коротке пояснення слів, що характеризують риси характеру людини, ознайомити із змістом морально-етичних термінів. Словничок «Азбука моралі» є спробою допомогти вчителю та учням у підготовці годин спілкування на морально-етичні теми, на уроках знайомствах з особистістю письменників, при складанні характеристики на літературного героя, при написанні творів.

       Виходячи з цього, словничок містить понад 1500 слів, якими учні повинні оперувати, які знайомлять із ціннісними орієнтаціями,  перелічуючи   загальнолюдські   цінності ( щастя, добро, сенс життя тощо), національні ( патріотизм, пам’ять, гідність, рідна мова, культура та ін.), позитивні та негативні риси характеру. Словничок охоплює не лише загальновживану лексику й фразеологію, а й діалектні, розмовні слова, слова у переносному значенні, деякі слова іншомовного походження, що стали невід’ємною частиною національної лексики. Окремі значення багатозначних слів виділяються арабськими цифрами і  пояснюються не всі його значення, а лише ті, які стосуються моралі і формування духовного світу особистості. Тлумачення слів і їх значеннєвих нюансів досягається значним розширенням синонімічних рядів, з яких завжди можна вибрати єдино правильне і потрібне у відповідному контексті слово, що полегшує розуміння значення слів, а також знижує можливість неправильного використання.

    Усі слова розміщено за алфавітом у їх вихідних формах.

 

 

 

 

ВАША СКАРБНИЧКА СЛІВ

 

                                                        А

АВАНТЮРИСТ – 1. Пройдисвіт,  людина,  схильна  до  авантюр, до ризикованого безпринципного вчинку, діяльності з метою досягнення успіху, вигоди.  2.  Шукач  пригод;  аферист,  пройдисвіт,  дурисвіт,  шахрай,  відчайдух,  знайдибіда.

АВГУР  - у перен. Людина, яка свої спеціальні знання перетворює в таємницю.

АВТОРИТЕТ – особа, що користується впливом, повагою, заслуговує повного довір’я.

АВТОРИТАРНИЙ – 1.  Владний,  який  прагне  незаперечно  утвердити  свій  авторитет.  2. Заснований  на  беззастережному  підпорядкуванні  владі,  авторитетові.

АГНЕЦЬ – перен. ірон. Покірлива, лагідна, сумирна людина. Агнець Божий (Божа овечка) –безвольна і нерозумна людина.

АГНОСТИЦИЗМ – вчення, що заперечує або обмежує можливість пізнання людиною дійсності і самої себе.

АГРЕСИВНИЙ – 1.  Здійснюваний  методом  агресії,  нападницький,  загарбницький.  2. Наступальний,  ворожий.

АДЮЛЬТЕР -  Подружня  невірність. 

АЗАРТНИЙ – дуже захоплюється чим-небудь, виявляє завзяття, запал.

АКСІОЛОГІЯ – вчення про цінності.

АКТИВІСТ – Діяльний  член  якого-небудь  колективу;  громадський  діяч.

АКТИВНИЙ – Енергійний,  діяльний;  протилежне  пасивний. 

АКУРАТНИЙ – 1. Кукібний,  охайний,  чепурний (про  людину,  що  є  ретельною,  старанною,  чистою,  приємною  на  вигляд або яка уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов’язків.).2. Який  підтримується  в  порядку;  старанно  зроблений;  точно  виконуваний. Сумлінний, дбайливий, скрупульозний, педантичний; охайний, чепурний.

АЛІЛУЙЩИК – Людина,  що  на  шкоду  справі  надміру  вихваляє  кого-,  що-небудь.

 АЛЯРМІСТ, заст.,рідко. – Той,  хто  поширює  тривожні  (зазвичай неперевірені)  чутки,  схильний  до  паніки.

АЛЬТРУЇЗМ,  книжн. – Безкорисливе  піклування  про  благо  інших  і  готовність  жертвувати  для  інших  своїми  особистими  інтересами;  протилежне  егоїзм.

АЛЬТРУЇСТ – турботлива, уважна, чуйна і безкорислива людина, готова повсякчас до милосердних учинків.

АЛЬФОНС, заст., зневажл. – Коханець,  що  перебуває  на  утриманні  жінки,  купований  коханець.

АМАТОР –   Прихильник.  Той,  хто  кохається  в  чому-небудь; займається  чим-небудь  не  як  професіонал;  любитель. Протилежне - професіонал  . 

АМБІТНИЙ – Самолюбний;  гордий;  честолюбний.

АМБІЦІЯ, див. Гонор. – Самолюбство:  гордість;  честолюбство. Полізти  (вдаритися і  т. ін.)  в  амбіцію – дуже  образитися.

 АМОРАЛІЗМ – Заперечення  моралі,  відмовлення  від  принципів  совісті,  честі,  справедливості.

АМОРАЛЬНИЙ  – Розпусний,  розбещений.  Позбавлений  моралі;  неморальний.

АМУРНИЙ,   розм., заст. – Любовний.

АНАЛІТИЧНИЙ – ( розум) здатний до аналізу. Схильний аналізувати свою поведінку, переживання, оточення…

 АНАЛЬФАБОТ – книж. заст. Неписьменна, неграмотна людина, неук, невіглас, профан.

АНАРХІСТ -  Про  людину,  яка  нехтує  встановленими  правилами  виробничої  й  суспільної  дисципліни.

АНАФЕМСЬКИЙ, заст. АНАХТЕМСЬКИЙ– Виклятий,  гаспидський. лайл. Проклятий,  жахливий. Анафемський  піст. 

АНГЕЛЬСЬКИЙ,   янгольський. перен.,  розм.  Який  відзначається  ласкавістю,  покірливістю,  ніжністю,  добротою.   Не  удавай  святої  з  себе,  не  обдурить  мене  нічим,  ні  синім  поглядом,  як  небо,  ні  личком  ангельським  твоїм  (Сос.)

АНІМІЗМ  – Донаукове,  містичне  уявлення  первісних  людей,  згідно  з  яким  кожна  річ  має  свого  Духа,  душу;  одухотворення сил  і  явищ  природи.

АНТАГОНІСТ –Супротивник. Непримиренний противник.

АНТЕЙ – символ сили, яку дає людині зв’язок з рідною землею

АНТИПАТІЯ -  Нехіть,  відраза,  неприхильність.  1. Почуття неприязні,  огиди,  відрази  до  кого-,  чого-небудь;  протилежне  симпатія.  2. розм. Про  людину,  що  викликає таке  почуття.

АНТИПОД,    1.  Жителі  двох  діаметрально  протилежних  пунктів  земної  кулі.  2. перен.  Про  людину,  що  своїми  поглядами,  рисами  характеру  або  соціальним  становищем  цілком  протилежна  іншій  людині.  // Взагалі  про  що-небудь,  своїм  характером,  особливостями  протилежне   іншому.

АНТИХРИСТ, діал.  АНЦИХРИСТ,   – 1. У   християнській  релігії – противник  Христа,  який  нібито  з’явиться  перед  кінцем  світу.  Сатана,  диявол,  нечиста  сила,  дідько.  2.  розм., заст.  Уживається  як  лайливе  слово:  безбожник,  невіра,  беззаконник.

АНТІГОНА – символ втілення родинної любові, почуття обов’язку, мужності.

АПАТИЧНИЙ -   Який  перебуває  в  стані  апатії;  схильний  до  апатії;  байдужий,  млявий.

АПАТІЯ,   Див.: - Байдужість.

АПЛОМБ – Самовпевненість  у  поведінці,  розмові.

АПОГЕЙ,  – 1.Найвіддаленіша  від  центра  Землі  точка  орбіти  Місяця  або  штучного  супутника  Землі.  2. перен.  Найвищий  ступінь  чого-небудь; вершина,  розквіт.

АПОЛОГЕТ, книжн.- Захисник,  оборонець  кого-небудь.

АПОСТАТ -   Віровідступник.

АПОСТОЛ,   1. Згідно  з  євангельськими  переказами – кожний  із  дванадцяти  учнів  Христа,  яких  він  послав  проповідувати  своє  вчення.  2.  перен.,  книжн.  Гарячий  послідовник  і  проповідник  якого-небудь  учення,  ідеї.

АРАКЧЕЄВЩИНА- перен, самодурство, тупа жорстокість.

АРИСТОКРАТ -    Шляхтич,  дворянин,  вельможа.  Той,  хто  належить  до  аристократії. Аристократ духу – перен. Людина з високим інтелектуальним розвитком. 

АРИСТОКРАТИЗМ – Характерна  для  аристократів  манера  поведінки,  що  виявляється  в  зовнішній  вишуканості,  витонченості,  гордовитості.  //  Благородство,  шляхетність.

АРИСТОКРАТИЧНИЙ, Шляхетський,  великопанський, великосвітний.   Аристократичне  товариство.   Власт. аристократові,  аристократам.  Аристократична  натура.  Аристократична  вишуканість.

 АРЛЕКІН  – Блазень,  скоморох,  комік.  Традиційний  персонаж  італійської  „комедії  масок“,  який  у  костюмі  з  різнокольорових  клаптів  і  в  чорній  напівмасці  виконував роль  дотепного  слуги-блазня.  

АРХАНГЕЛ   – У  християнській  релігії – ангел  вищого  рангу.

АСИМІЛЮВАТИ,   1. Робити  кого-,  що-небудь  подібним  до  себе,  перетворювати  на  свій  лад.  2. Пристосовуватись  до  чого-небудь.

АСКЕТ,    Покутник.  1.  У  давнину – християнський  подвижник,  який  виснажував  себе  постом;  пустельник.  2. перен.  Про  людину,  яка  вкрай  обмежує  свої  життєві  потреби,  веде  суворе  життя.

АСКЕТИЗМ,   Аскетство,   1. Релігійно-естетичне  вчення,  що  полягає  в  проповіді  зречення  радощів  життя,  відлюдництва   і  „умертвіння  плоті“  для  досягнення  моральної  досконалості.  2.  перен.  Надзвичайна  здержливість,  відмовлення  від  життєвих  благ. Принцип поведінки або спосіб життя, що характеризується максимальним обмеженням людиною своїх потреб заради досягнення певної мети.

АСКЕТИЧНИЙ – Який  має   ознаки  аскетизму.

ATEЇ3M -   Заперечення  існування бога; відмова від релігійних вірувань;  безбожність, безвір'я. Атеїст.

АФЕКТ  Нестяма. Збудження, хвилювання, пристрасть. Стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження. Відносно короткочасне, або бурхливе переживання, пов’язане з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин.

АФЕКТАЦІЯ – Неприродність,  штучність  у  поведінці,  манерах, піднесеність у мові.

АФЕРА  – Ризикована  справа, здійснювана  з метою наживи. Шахрайство.

АФЕРИСТ – шахрай, здатний на ризиковані справи з метою наживи.

АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА – дошкульне місце, вразлива сторона .

АХІНЕЯ, Бридня;  нісенітниця,  дурниця,  курзу-верзу,  казна-що.  Щоб  здіймати  ахінею – Треба  ж  буть  не  при  собі!

                                                                     Б

БАБІЙ,    розм. – Бабич, 1. Той,  хто  дуже  упадає  за  жінками;  залицяльник,  зальотник,  баболюб,  бабський  дурисвіт. – Товариша  проміняв  на  бабу...  Ех  ти,  бабій!.    2. Про  нерішучого,  розніженого  чоловіка.  Співай  про  бої,   Коли  ти  справжній  кобзар,  а  не  бабій.  (Мирн).

БАГАТОСТРАЖДАЛЬНИЙ – Який  зазнав  багато  страждань;  нещасний,  великостраждальний.

БАДЬОРИЙ – Сповнений  енергії,  сили;  жвавий.  Почуваю  себе   бадьорим  та  дужим.  Бадьоре  лице.

БАЗІКА, зневажл. - Той, хто любить багато говорити, базікати; балакун, пустомеля, торохтій, талатай, патякало, дурноляп, базікало, пустомолот, балагур, баляндрасник, краснобай, лепстень. І чого цей базіка все язиком меле?

БАЗІКАТИ - Патякати, говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. І навіщо б ото я базікав отаке. // фам. Взагалі говорити. Довго вони базікали. Говорити те, чого не можна розголошувати.

БАЙДА,  рідко. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже.  Байди бити — те саме, що Байдики бити — Ішов би робити, а не байди  бити.

БАЙДИЧ.  Ледар, ледащо. 

БАЙДУЖИЙ,  Який не звергає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення, безпристрасний, незацікавлений, нечулий, нечутливий. До дощу травневого байдужі;

Байдужий погляд.  Який  не  виявляє  співчуття;  нечутливий, нечуйний; // Який не відчуває кохання до кого-небудь; Про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює.  Скажи мені, фантазіє дивна...  Як научить  байдужих почувати? (Л. Укр.). 2.  Який не викликає до себе  інтересу, не цікавий, не важливий для  кого-небудь. БАЙДУЖІСТЬ – душевна сліпота.

БАЛАГУР, Базікало, балаклій, балакайло, баляндрасник, торохтій, веселун, розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун.

БАЛАКУН, розм. Балакуча людина; базіка. // зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі.

 БАЛАКУЧИЙ,  Який любить багато балакати, який багато говорить.

 БАЛАМУТ, Звабник, підбурювач, спокусник, бурлій. 1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за грати Давно уже пора саджати (Забашта); // Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. 2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності    в коханні;  спокусник,  зальотник. Баламуте,  вийди  з  хати;  Хочеш  мене  закохати.  Закохати  та  й  забути, - Всі  ви,  хлопці,  баламути!  (Народна  пісня). 

 БАЛУВАНИЙ,Розбещений, вередливий. Діти такі балувані, такі вреднющі .

БАЛЬЗАКІВСЬКИЙ: бальзаківський вік — вік жінки від 30 до 40 років (за іменем французького письменника XIX ст. Бальзака, у  творах якого більшість героїнь такого віку).

БАМБУЛА, зневажл. Тюхтій.

БАРАН, лайл.  Про  нерозумну,  слабодуху  людину.

БАРИШНИК,  заст. Людина, яка скуповує товар та перепродує його; перекупник, перепродувач.

БАХУР, 1. лайл. Розпусник; залицяльник, полюбовник, зальотник, ловелас. Познайте, молодиці гожі, — 3 Енеєм бахурі всі схожі, Щоб враг зрадливих всіх побрав! (Котл.). 2. зневажл. Позашлюб­на дитина; байстрюк. 3. діал. Хлопець.

БАХУРУВАТИ, вульг., заст. Вести розпутне життя.

БАЧНИЙ,  діал.  Обачний,  обережний,  бережкий,  сторожкий.

БАШКОВИТИЙ,   розм.  Розумний,  кмітливий,  тямущий.

БЕВЗЬ  (БЕВЗЕНЬ), лайл.  Вайло,  йолоп,  бовдур,  лобур,  мурмило,  бельбас.

БЕЗБОЖНИЙ, 1. Який не вірує в бога; безвірний, атеїс­тичний, блюзнірський. // Той, хто не дотримується релігійних поглядів, безбожник . Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Л. Укр.). 2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний, немилосердний.  Безбожнії діла.3. перен., розм. Надзвичайно великий.

БЕЗБОЖНИК, 1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник, недовірок, невіра. 2. перен., розм. Про безсовіс­ну, погану людину. Хто смів сказать, що не богиня ти [Сікстинська мадонна]? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може?(Фр.)

БЕЗБОЯЗНИЙ, Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний. // Який відзначається безстрашністю. Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Мирн.).

БЕЗБУРНИЙ,  поет. Спокійний, безтурботний.

БЕЗВІДМОВНИЙ,  БЕЗОДМОВНИЙ,   рідко. 1. Який,  не  відмовляючись,  робить,  виконує  що-небудь.  2. Який,  не  відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний 3. спец. Який пра­цює без перебоїв.

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИЙ, 1. Який не несе або не усвідомлює відповідальності (про особу). 2. Який є наслідком втрати або відсут­ності відповідальності, невідповідальний.

БЕЗВІЛЛЯ. Легкодухість, слабодухість, безхарактерність, нерішу­чість. Образно: куди вітер віє.

БЕЗВОЛЛЯ, БЕЗВІЛЛЯ, Брак волі, наполегливості, рішу­чості.

БЕЗВОЛЬНИЙ, БЕЗВІЛЬНИЙ, . Який не має волі, не здатний самостійно щось зробити, вирішити, хисткий. Ніхто не мучив  мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Л. Укр.);  // Який виражає брак волі, нерішучість.

БЕЗВСТИДНИЙ, діал. Безстидний, безсоромний. Безвстидна!  Чого вона тільки не виробляла, ота  відьма! (Коцюб.).

БЕЗВСТИДНИК, діал. Безстидник, безсоромник.

БЕЗГЛУЗДЯ,  Нерозумна дія, вчинок; глупство, дурниця, ні­сенітниця. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вбиралась, як старчиха? Це безглуздя! — репетувала Балабушиха (Н.-Лев.); // Брак здорового глузду; безумство; безум, божевілля, навіженство, шал, шаленство. Напало на його таке без­глуздя, що нічого не второпає .

БЕЗГОЛОВИЙ,  2.перен. Дурний, дурноголовий, безмозкий, недотепний, дурноголовий.

БЕЗГРАМОТНИЙ, 1. Який не знає грамоти, не вміє читати і писати; неписьменний. Як пліт той без підпор вітер валить скорий, Так безграмотний паде без знання підпори (Фр.); // Який погано знає грамоту, робить багато помилок у письмовому викладі думки; малограмотний, малописьменний; неуцький. // Який має багато граматичних і стилістичних помилок. 2. перен. Який не знає основ якої-небудь науки, галузі знань і т. ін.

БЕЗГРІШНИЙ,  1. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. // Чистий, невинний. Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученятами силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Мирн.). 2. Який нічого не робить (не зро­бив) супроти релігійної, церковної моралі, безгріховий. Святий, безгрішний мученику, пробі! Прости мене! Позбав мене гріха! (Л. Укр!).

БЕЗДАРА, Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані.

БЕЗДАРНИЙ,  Позбавлений будь-якого таланту взагалі або в якійсь певній галузі, нездарний, нескбітний, безхистий. // Ство­рений неталановитою людиною.

БЕЗДІЛЛЯ,  1. Брак будь-якої роботи, заняття; бездіяльність, неробство, гульки. Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї  муки примусового безділля (Л. Укр.); // Невикорис­тання чого-небудь у роботі. 2. розм. Неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця. . 3. діал. Ледар, нероба „До­ню ж моя, яке ти ледащо, яке ти безділлє

БЕЗДІЯЛЬНИЙ, .  Який  не діє;  не зайнятий  роботою, безробітний. // Який ніким не використовується.

БЕЗДОГАННИЙ,  Який не заслуговує ніякої догани; позбав­лений недоліків, непорочний, безпомилковий, незаплямований. Бездоганно виконана робота. Який відзначається довершеністю форми; чудовий, неперевершений. Устя молодицею бездоганна  була .

БЕЗДОЛЕЦЬ, рідко. Нещаслива людина; нещасливець, безщасний.

БЕЗДОЛЛЯ,  Відсутність долі, талану в житті; безталання, нещастя, безкебеття, злощастя, недоля, лиха (щербата) доля. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то  продасть і подвірні .             

БЕЗДОЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІЛЬНИЙ, Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний, безщасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар.

БЕЗДУЖНИЙ,  діал. Безсилий.

БЕЗДУМНИЙ, Позбавлений будь-яких думок, міркувань.

// Безтурботний, легковажний. —  бездумне базікання .

БЕЗДУХ,  діал. Боягуз. — Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухими. що тілько в юрбі смілі, мов барани...?  (Фр.).

БЕЗДУШНИЙ,  Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам), мертводушний. З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями . // Позбавлений життя; мертвий, нечулий. Хвастун бездушний повалився. Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий, немилосердний, лютий, нежалісний. 3. Байдужий, холодний, без жалю. — Що можу я йому написати? Бездушний лист про різні питання, новини. Протилежне – людяний.

БЕЗЖАЛІСНИЙ, Який не має жалості, жалю; жорстокий, нещадний, нещадимий.

БЕЗЖУРНИЙ, Який не журиться, не схильний до журби, турбот; веселий; безтурботний, безклопітний, бадьорий. Весела, бала­куча, і така безжурна. // Який не має в собі ознак журби, туги, безсумний, бездумний. — без­журна вдача.

БЕЗЗАХИСНИЙ,  1. Який не має захисту, оборони, безбо­ронний. 2. Який не може захистити себе; безпорадний, безпомічний.

БЕЗЗГЛЯДНИЙ. Рішучий, зважливий, відчайдушний.  

БЕЗЗЛОБНИЙ,  Який має незлостиву вдачу; незлобний,  лагідний; // Який не виражає або не заховує в собі злоби, незлос­тивий.

БЕЗІДЕЙНИЙ, Який немає твердих політичних переконань, поглядів. Безідейним назвемо хіба чоловіка, у якого нема жодних ідей, се значить, який зовсім не думає ні про які загальні справи (Фр.); // Позбавлений ідейного змісту.

БЕЗКЛОПІТНИЙ, Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний. Безклопітна людина; //  Не обтяжений кло­потом, турботами.

БЕЗКОМПРОМІСНИЙ,  Який не визнає компромісів, не  йде  на   компроміси.   //  Який   виключає  можливість  примирення,  проходить без компромісів.             

БЕЗКОНТРОЛЬНИЙ,1. Який ніким не контролюється; яко­го ніхто не має права контролювати, перевіряти. 2. Який не спрямо­вується свідомістю.

БЕЗКОНФЛІКТНИЙ, Який не має в собі конфлікту, відбувається без конфлікту (конфліктів).

БЕЗКОРИСЛИВИЙ, Який не дбає про користь для себе, не шукає  вигоди; некорисливий.

БЕЗКОРИСНИЙ,   Який нікому не дає користі; некорисний. рідко. Те саме, що безкорисливий.

БЕЗКРИЛИЙ,  1. Який  не  має крил. 2. перен. Позбавлений творчої сили, фантазії; знижений,  буденний,  сірий, неоригінальний, неокрилений, буденний,  сірий,  нецікавий. І знов я буду виправдуватися.., ховаючись за те нудне безкриле слово „помилка“(Л. Укр).

БЕЗКУЛЬТУР'Я, Брак культури;  культурна відсталість.

БЕЗЛАДНИЙ,  В якому немає ніякого порядку, ладу; хаотичний, анархічний.// В якому немае певної системи, пoслідовності, ритму, безсистемний. // Позбавлений будь-якої планомipнocтi, організованості, невпорядкований.

БЕЗЛИЧНИЙ,діал. Безсоромний,  безстидний.

БЕЗМИСНИЙ, зах. Безглуздий. Тупий  i безмисний вираз його лиця свідчив, що він не розумів зовсім, чого хоче  панотець .

БЕЗМОЗКИЙ,1. Який не має мозку. 2.зневажл. Дурний, безглуздий, пустомозкий, безлобий, нетямущий.                        

БЕЗНАДІЯ,  Безнадійність. Biдcyтність надії на краще;    Нехай  із  уст  смутних  Не  йде  в  нас  слово  безнадії  (Сам.).

БЕЗОЩАДНИЙ, заст. Жорстокий, немилосердний. Безощадна, вовік  ненаситна орда.

БЕЗПАМ'ЯТНИЙ, розм. 1. Який утратив свідомість; нспритомний. —Який діє несвідомо, ніби втративши розум, безтямний, несамовитий. 2. Який має погану пам'ять; забутливий.

БЕЗПАРДОННИЙ,  розм. Дуже розв’язний; грубий, нахабний. занадто набридливий; безцеремонний. бутальний. зарозумілий, безсоромний. Дуже вже розсердили мене сі безпардонні Панове.

БЕЗПОМІЧНИЙ. Нездатний сам co6i допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий.  Що я тепер? Був цар, а тепер безпомічний хробак, котрого кожний може розтоптати.

БЕЗПОРАДНИЙ, Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний, безсилий, безрадний. Bin почуває  себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим. // Який виражає безпомічність. Вигляд у неї був розгублений i безпорадний. Безпорадне становище — становище, з якого немає виходу; безвихідне становище. Протилежне – наполегливий.

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ,    Який, не задумуючись, іде за своїм внутрішнім потягом, нахилом; простий, щирий. // Який прямо випливає з внутрішнього потягу, нахилу.

БЕЗПРИВІТНИЙ, рідко. Непривітний; похмурий.

БЕЗПРИНЦИПНИЙ,  Який не має певних принципів, твердих переконань, поглядів. — Це людина зовсім безпринципна. Це метелик, що весело пурхає на сонці .

БЕЗПРИСТРАСНИЙ,  piдко. Який до всього ставиться байдуже, не схильний до почуттів, пристрастей;байдужий

БЕЗПРИЧАСНИЙ, дiaл. Байдужий. …з своїм  нездвиженим обличчям, із своїм поглядом безпричасним...

БЕЗПРОВИННЯ. діал. Безневинність.

БЕЗПУТНИЙ. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на безпутне життя  та плакала, та вговорювала Чіпку (Мирн.).

БЕЗПУТСТВО,  Безпутна поведінка, безпутне життя. Хоч i бачив Чіпка таке безпутство — часом робилося йому противне таке життя й таке товариство. (Мирн.)

БЕЗРДАДІСНИЙ, Позбавлений радості; сумний, нерадісний, журливий, похмурий, невеселий. Якби не було  надії, що miєю  роботою досягнуть вони мети , було б життя їм безрадісне

БЕЗРАДНИЙ дiaл. Безпорадний, безпомічний, безсилий, нездалий. Bci вояки оніміли з переляку i стояли з карабінами , безрадні, як барани, призначені на заріз (Фр.).

БЕЗРОЗСУДНИЙ,  Який діє нерозумно, нерозсудливо; нероз­судливий, нерозважливий. // Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний.

БЕЗСЕРДЕЧНИЙ,  Нечулий до інших; безжалісний, жорсто­кий, безсердий, бездушний. Франко виставляє перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими інстинктами, сухих, упертих і безсердечних .  

БЕЗСИЛИЙ, 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений, кволий, знеможений. 2. Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати, безвладний, безсильний. // Який не може виявити себе в дії.    

БЕЗСИЛЛЯ,  1. Фізична слабість, знемога, несила, неміч, кволість, знесилля.2. Нездатність або неспроможність що-небудь зробити, подолати.

БЕЗСЛАВНИЙ,  Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, — Безславному тяжко сей світ покидать (Шевч.); // Який заслуговує осуду; ганебний.

БЕЗСЛАВ'Я, Погана слава; ганьба, безчестя. Безслав'я, наче болячка,  І  сон  і їжу одбира (Мирн.).

БЕЗСОРОМНИЙ,  Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. 

БЕЗСОРОМНИК,  Соромітник, безличник, нахаба, безстидник, цинік.

БЕЗСТРАСНИЙ, , рідко. Який не піддається пристрасті, до всього ставиться з холодним спокоєм, не виявляє ознак пристрасті; байдужий.

БЕЗСТРАШНИЙ, Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий.

БЕЗСУМНИЙ, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний.

БЕЗСУМНІВНИЙ,. Який не викликає сумнівів; незапе­речний, безперечний.

БЕЗТАЛАННИЙ, 1. Який не має талану, щастя; нещасний. безщасний, бездольний, бідолаха, бездарний. А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не досталось мені в світі Весело співати (Пісні та романси...);  Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя. Її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання.

БЕЗТАЛАННИК,   Безталанна,  нещасна  людина. 

БЕЗТАЛАННЯ,  1. Гірка, лиха доля; недоля, неталан, нсфортунність. — Та коли ж таке безталання моє! Така мені доля гірка випала . 2. рідко. Те саме, що бездарність.

 БЕЗТЕМПЕРАМЕНТНИЙ, Який не виявляє темпераменту; Млявий.

БЕЗТРЕПЕТНИЙ,  Заст.,  поет.  Який  не  виявляє  ознак  страху;  небоязкий;  спокійний.

БЕЗТУРБОТНИЙ,   1. Який  байдуже,  спокійно  ставиться  до  труднощів  життя,  не  журиться  ними,  безклопітний.  //  Вільний  від  турбот;  //  Який  виражає  безтурботність,  бездумний.  2. Недбалий.

БЕЗТЯМНИЙ,  1. Який  утратив  самовладання,  розуміння,  свідомість,  нестямний,  очманілий. // Викликаний  великим  збудженням;  несамовитий,  безумний.  2. перен.  Надзвичайно  сильний,  величезний,  нездоланий.

БЕЗУМЕЦЬ, 1. Людина, що втратила розум, шаленець, навіжений, навісний.  2. Людина, що діє надто нерозсудливо.

БЕЗУМНИЙ,  1. Який утратив розум; божевільний, безтям­ний. Тебе самого Безумним люди назовуть (Шевч.);   2. Не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий. 3. перен. Надзвичайно сильний, величезний. Його опану­вала безумна тривога (Фр.).

БЕЗУМСТВО, 1. Божевілля. 2. Нерозсудливість; нерозумні, безглузді дії, вчинки 3. перен. Надзвичайна відвага, рішучість у вчинках. Може, то відьма-гарячка спогади й мрії зібрала, з них на вогні мого палу дивний зварила напій і пройняла мені душу непереможним безумством (Л. Укр.).

БЕЗЧЕСНИЙ,   Який  порушує  вимоги  честі;  нечесний  (про  людину  та  її  вчинки).  //  рідко.  Безславний,  ганебний.

БЕЗХАРАКТЕРНИЙ- який не має твердого характеру, слабовольний, безвольний.

БЕЗЧЕСТЯ,  1. Те,  що  завдає  неслави;  ганьба.  2. заст.  Грошова  винагорода  за  образу  чиновної  особи,  яку  ображений  міг  стягнути  з  свого  кривдника.

БЕЗШАБАШНИЙ, розм.  Нестримний,  нерозсудливий,  відчайдушний.

БЕРЕЖКИЙ,  Який  повсякчас  бережеться,  всього  остерігається;  обачний,  обережний,  бачний,  поміркований,  сторожкий.

БЕРЕЖЛИВИЙ, Ощадний,  економний.  Ощадлива,  економна  людина.

БЕЦМАН,  фам. Про велику, але неповоротку і ледачу  людину; здоровило, вайло, ледащо.

БЕШКЕТНИЙ, 1. Схильний до бешкетування, безчинства. . 2. Гру­бий, непристойний.

БЕШКЕТНИК,  Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету, скандаліст, баламут, урвиголова, зайдиголова, паливода, ґалабурдник, хуліган. //               Учень, який систематично пору­шує дисципліну, пустує, шибеник, збитошник, шибайголова, отряха, буян, зірвиголова.

БЕЛІКОВ – (персонаж оповідання Чехова «Людина в футлярі»), синонім безхребетного страхополоха, людини, що боїться всього нового,

БИСТРООКИЙ,   Який  має  жваві,  бистрі  очі.  //  Який  має  гострий,  меткий  зір.

БИТИСЯ З ВІТРЯКАМИ – безрезультатно боротися з уявними перешкодами («Дон Кіхот»)

БІДНЯГА, рідко БІДНЯКА,  Нещасна людина; бідолаха,  бідак, харпак, худак, тісняк; презирл. драб, голодраб, голиш, голяк, злидень, злидар. Пропав навік сей Маг бідняга, Порхне душа на другий  бік (Котл.).             

БІДОЛАХА, рідко БІДОЛАГА, БІДОЛАКА, розм. Бідна, нещасна людина; бідняга, нещасник, сердега, бідня.

БІДОЛАШНИЙ, розм. Бідний, нещасний, безталанний.

БІЛА ВОРОНА – незвичайна людина, рідкісне явище.

БІСИТИ,  розм.,  рідко.  Дуже  сердити,  гнівити  кого-небудь,  дратувати,  розлютовувати;  доводити  до  сказу.

БЛАГОГОВІЙНИЙ, книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани: безмежно відданий; побожний.

БЛАГОГОВІННЯ, книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність, святобливість.

БЛАГОГОВІТИ, книжн. Відчувати благоговіння, побожно схилятися перед ким-, чим-небудь.

БЛАГОДАТНИЙ, Який дає щастя, добро, радість, достаток.  Багатий, щасливий.

БЛАГОДАТЬ,У релігійному уявленні — щедроти, дари, ласка невідомих, таємничих сил, ласка Духа Святого. Сон, кажуть, божа благодать, — ні, часом кара божа/(Л. Укр.). 2. Усяке багатство, добро, достаток; джерела багатств, добра, достатків.  Спокій, щастя.  А відколи я сам себе відрікся, я мир і благодать у серці чую (Л. Укр ); // розм. Дуже гарно, спокійно.

БЛАГОДІЙНИЙ,1. Який дає, приносить добро, користь; корисний. // Благотворний, добрий. Благодійний вплив. 2. дорев. Признач. для подавання матеріальної допомоги бідним, сиротам і  т.ін.

БЛАГОДІЙНИК, 1. заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник, доброчинець, добродій, добротворець, благодар. 2. Той, хто займається благодійністю

БЛАГОДІЯННЯ,  заст. Безкорислива допомога, підтримка; добре діло, добрий учинок, добродійство, добродіяння, благостиня, благодіяння, доброчинство, добродіяння.

БЛАГОДУШНИЙ, Лагідний, ласкавий, прихильний до людей; добродушний, добротливий, добросердий, благодушний.

БЛАГОНАДІЙНИЙ,-заст. 1. Який заслуговує на довіру, цілком надійний, певний. Благонадійний позичальник. 2. Який з політичного погляду не викликає недовіри у влади.

БЛАГОНАМІРЕНИЙ, заст. 1. Який має добрі, щирі наміри, добромисний. Як і всі благонамірені люди, люблю й сам, щоб вади людської натури, принаймні в фантастичному оповіданні, справлялись, але жодним робом не перемагали  2.Благонадій­ний

БЛАГОПОЛУЧНИЙ,  Який перебуває в доброму стані; який щасливо, успішно відбувається чи закінчується, щасливий, успішний, добрий. Була вчора благополучна, а вночі і занедужала.

БЛАГОПРИСТОЙНИЙ, заст. Цілком пристойний, почтивий, звичайний, добропристойний.

БЛАГОРОДНИЙ, 1. Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний. — У мене чесні люди бувають, благородні; один  ти з усіх єхида вирискався (Мири.). 2. Породжений високою метою, пройнятий високим поривом, ідеєю і т. ін. Має [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу (Коцюб.). 3. Який відзначається дуже гарними рисами, якостями. Великодушний, шляхетний, праведний.

БЛАГОРОДСТВО, 1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність, панськість, вельможність, значність, шляхетність, лицар­ство. 2.Добра справа, виконана без винагороди і користі

БЛАГОТВОРНИЙ,  Який робить добрий вплив; корисний, сприятливий, добротворний.

БЛАГОЧЕСТИВИЙ,  книжн., заст. 1. Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. Давид, святий пророк і цар. Не дуже був благочестивий (Шевч.); // Який виявляє ознаки бла­гочестя , виражає побожність.

БЛАЖЕННИЙ,  Дуже щасливий, преподобний, юродивий. Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Фр.);// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість…. лице її мимо­хіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою.

БЛАЖЕНСТВО,  Велике щастя, велика насолода; раювання, розкіш, утіха.

БЛАЖЕНСТВУВАТИ,  Переживати, відчувати бла­женство, насолоду; раювати.

БЛУДНИЙ,  1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи  місце перебування, тиняється. Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий — Ось що враз задумав він (Фр.).  Блудний син, заст. — про людину, що після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини. 

БЛЮЗНИТИ,  Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій cуд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (Фр).

БЛЮЗНІР,  Той, хто чинить блюзнірство. Цинік.

БЛЮЗНІРСТВО, Зневажання чого-небудь святого, високого.

БОВДУР,   Про  грубу,  нерозумну  людину;  дурень,  недотепа,  йолоп,  гевал.

БОГЕМА, 1. збірн.  Люди  з  інтелігенції,  переважно  актори,  музиканти,  художники,  що  живуть  легковажно,  безладно.  2. перен.  Безладність,  неорганізованість  у  побуті  представників  такої  інтелігенції.

БОГОТВОРИТИ,  Обожнювати кого-, що-небудь, схилятися перед ким-, чим-небудь.

БОГ – вищий предмет релігійної віри, який, як правило, наділяється найдосконалішими людськими рисами і який, згідно з релігійними віруваннями, є творцем і володарем світу.

БОГОХУЛЬСТВО,  заст. Паплюження, зневажання  бога,  догматів віри або взагалі того, що належить до релігії, богохульба  богохула, блюзнірство, богозневага.

БОЖЕВІЛЬНИЙ,  1. Який має психічний розлад; психічно-хворий, нестямний, причинний, навісний, несамовитий, біснуватий, оглашенний, ненормальний.2. зневажл. Нерозсудливий, нерозважливий. —// Поз­бавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.).

БОЖЕСТВЕННИЙ, Божий, божеський, святобожий, бозький.  Пов'язаний з релігією; церковний.  заст. Надзвичайно гарний; чудовий, богорівний, блискучий, святий. — Божественна поезія! високі думи!

 БОЯГУЗ,  Дуже  несмілива,  боязка,  ляклива  людина,  страхополох,  легкодух,  страхопуд,  страшко,  панікер.

 БОЯГУЗЛИВИЙ,  1. Який  легко  піддається  почуттю  страху;  боязкий,  лякливий.  2. Який  виражає  почуття  страху;  пройнятий  страхом,  мишача  душа.

 БОЯЗКИЙ, Який  усього  боїться;  несміливий,  полохливий,  лякливий,  оглядистий,  страшкий.

БРАВАДА – юнацтво, здирство, хизування. Зухвалий вибрик.

 БРАВУВАТИ,  Удавати  з  себе  хороброго,  сміливого,  навмисно  легковажити  небезпекою,  показуючи  свою  сміливість.

 БРАТОЛЮБНИЙ,    заст.  Який  проявляє  до  людей  таку  любов,  як  до  братів,  братолюбливий.

 БРЕХЛИВИЙ,  Який  завжди  говорить  неправду;  схильний  брехати,  неправдивий,  облудний,  нещирий,  фальшивий.

БРЕХУН,   розм.  Людина,  яка  завжди  говорить  неправду,  наклепник,  скоробреха,  стобреха,  підбрехач,  пліткар,  брехач.

БРИДКИЙ, Який  викликає  огиду;  гидкий,  огидний,  гидезний,  потворний,  паскудний,  відразливий.

БРИШКАТИ,  розм.  Поводитися  чванливо;  чванитися,    задаватися.

БРОДЯГА.  Бездомна  людина,  що не  має  постійного  місця  проживання,  сталого  заняття,  роботи,  волоцюга,  блудяга,  блудько,  бурлага,  зайдисвіт,  заволока,  заброда,  мандрьоха,  приплентач,  зайда.

БРОДЯЖИТИ,  Бути  бродягою.

БРУТАЛЬНИЙ. Грубий;  жорстокий  (про  вдачу,  поводження  і  т.ін.),  хамський. 

БУВАЛИЙ,   Який    багато  бачив,  зазнав  у  своєму  житті;  який  має  великий  життєвий  досвід.  Про  досвідчену  людину,  яка  багато  бачила,  зазнала  у  своєму  житті;  бувалець.

БУЗУВІР,  Людина,  яка  виявляє  крайню  релігійну  нетерпимість  до  інакомислячих,  жорстоко  переслідує  їх;  запеклий  фанатик.

БУЗУВІРСТВУВАТИ,  Діяти  дуже  жорстоко,  робити  бузурівські  вчинки.

БУНДЮЧИТИСЯ,  Поводитися  бундючно, зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість,  чванливо,  чванитися,  величатися,  заноситися,  пишатися,  зарозуміватися; розм. приндитися,  кокошитися,  пиндючитися,  гороїжитися, індичитися, дутися. Зазнаватися

БУНДЮЧНИЙ,  1. Надмірно  чванливий,  пихатий,  чваньковитий,  гонористий,  фудуль ний,  високомисний,  воле бучний.  2. Дуже  багатий;  пишний,  розкішний.  3. Пишномовний,  розкішний.

БУРКОТЛИВИЙ,  рідше  БУРКІТЛИВИЙ,   1. Схильний  буркотати,  бурчати;  який  буркоче,  бурчить.

БУРМИЛО,    1.  Жартівливе  прізвисько  ведмедя.  2. перен.  Про  неповоротку  людину;  тюхтій,  вайло.

БУТНИЙ,  діал.  Пихатий,  чванькуватий,  зарозумілий,  високодумний,  бундючний.

БУТТЯ – найбільш загальне поняття для позначення усього існуючого. Бути чи не бути – перен.найважливіші питання, питання життя і смерті.

БЮРОКРАТ,   1.  Службова  особа,  яка,  на  шкоду  справі  і  інтересам  громадян,  неухильно  додержується  формальностей  у  справах. Особа, яка виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі; формаліст, волокитник.  2.  заст. Представник  бюрократичної  системи  управління;  великий  урядовець.

В

ВА-БАНК – перен. Великий ризик.

ВАБИТИ,   Манити,  надити,  приваблювати,  принаджувати,  спокушати,  зваблювати,  знаджувати.   Манити  кудись  чимсь  принадним,  викликати  бажання  до  чого-небудь. 

ВАГАННЯ,  Нерішучість.   Неспроможність  відразу  вирішити  щось;  роздумування.  Невже  не  знаєш  ти  ні муки,  ні  вагання?  (Л.Укр.).  3. Непослідовність  у  поглядах,  хитання..

ВАДА, Ґандж,  хиба,  недолік,  мінус,  недосконалість.  1.Негативна  риса,  особливість  кого-,  чого-небудь;  недолік, порок, дефект// 2.  те,  що  шкодить,  має  шкідливий  вплив.

ВАДИТИ,   Дошкуляти,  заважати,  перешкоджати.  1. рідко. Завдавати  шкоди,  робити  комусь  неприємність.  2.Бути  шкідливим,  шкодити  (здоров’ю  людей,  тварин,  ростові  рослин.

ВАЖКОДУМ,  Людина,  що  повільно  думає,  нешвидко  вирішує.

ВАЖНИЙ,    розм.  Статечний,  солідний,  значний, поважний,  величний  (з  гідністю);  пишний,  бундючний  (про  пиху,  чванливість);  гордовитий,  важна  особа,  великої  руки  людина,  (велика)  цяця  (ірон.).

ВАЖНИЦЯ,   розм. Поважна,  значна  особа.  А  що  він  за  важниця! 

 ВАЙЛО,  розм.  Незграба,  тюхтій,  вахлай,  вахлак,  маруда;  фам.,  зневажл.,  лайл.,  мамула,  бамбула,  макуха,  гергела,  рептух,  бевзь,  мацапура;  образ.  Кендюх,  тюлень.  Неповоротка,  незграбна  Людина.

 ВАЙЛУВАТИЙ, Незграбний,  неповороткий,  вахлакуватий,  зателепуватий,  тюхтіюватий.

 ВАКХАНКА,   1. В  античному  світі – жриця  бога  Вакха,  учасниця  вакханалій.   2. перен.  Жінка,  нестримна  у  проявах  своєї  пристрасті.

ВАЛААМОВА ОСЛИЦЯ – мовчазна і покірна людина, що несподівано починає обурюватись.

 ВАЛЬКІРІЇ,  1. У  староскандінавській   міфології – войовничі  вершниці,  діви-богині,  що  носилися  над  полем  бою,  розподіляли  перемогу  і  смерть,  відпроваджували  вбитих  героїв  до  Вальгалли.   2. перен.  Про  дівчину  з  незалежною,  непокірною  вдачею , або рішучу, войовничу, мажеподібну.

 ВАМПІР, 1. За  народним  повір’ям – перевертень,  мрець,  що  нібито  виходить  ночами  з  домовини  і  ссе  кров  сплячих  людей;  упир,  вурдалак,  вовкулак.  2. перен.  Про  людину,  яка  мучить  або  нещадно  експлуатує  залежних  від  неї  людей;  кровопивця,  жорстока  людина,  деспот,  узурпатор,  тиран.

ВАНДАЛИ,  1. Група  східногерманських  племен,  які,  завоювавши  в  450 р.  частину  Римської  імперії  і  Рим,  знищили  велику  кількість  цінних  пам’яток  мистецтва  і  архітектури.  2. Люди,  які  знищують,  руйнують  культурні  і матеріальні  цінності,  варвари,  неуки.

 ВАРИВОДА,  Вередлива  людина,  яка  змучує  інших  своїми  причіпками,  незадоволенням  з  будь-чого  і  т.ін.

 ВАРІЯТ,  діал.  Божевільна  людина,  дурень,  шалений,  безглуздий,  нерозумний.

 ВАХЛАЙ,  ВАХЛАК, зневажл.  Неповоротка  мало тямуща  людина,  вахлак.

 ВАХЛАКУВАТИЙ,   Незграбний,  грубуватий,  вайлуватий.

 ВВІЧЛИВИЙ  (УВІЧЛИВИЙ),   Гречний,  вихований,  тактовний,  обхідливий,  коректний,  делікатний.  Який  дотримується  правил  пристойності,  виявляє  уважність,  люб’язність;  чемний.

ВВІЧЛИВІСТЬ – елементарна вимога етикету; вона включає: уважність, зовнішній вияв доброзичливості до всіх, готовності надати послугу кожному, хто в ній має потребу, делікатність, такт.

ВДАЧА,  Натура,  норов,  природа,  нахил,  звичка,  риса,  прикмета,  темперамент,  доля.  Сукупність  психічних  особливостей,  з  яких  складається  особистість  людини,  і  які  проявляються  в  її  діях,  поведінці;  характер.

ВЕЗУЧИЙ,  Якому  щастить.

ВЕЛЕЛЮБНИЙ, книжн.  Здатний  глибоко  любити  кого-,  що-небудь  або  багатьох.  //  ірон.  Який  прикривається  почуттям  любові  для  досягнення  певної  мети.

 ВЕЛЕМОВНИЙ,  1. Який  багато  говорить.  2. З  великою  кількістю  зайвих  слів;  багатослівний.

 ВЕЛЕМУДРИЙ, заст.  Великомудрий,  багато розумний.  Дуже  розумний.  // ірон.  Який  претендує  бути  розумнішим,  ніж  є  насправді.

ВЕЛЕРЕЧИВИЙ, заст., ірон. Багатослівний, балакучий, пишномовний.

ВЕЛЕТЕНЬ – перен. Люди, які відзначаються чим-небудь визначним; велет, гігант, титан. Протилежне карлик. Велетень світової слави, сцени;титан праці.

ВЕЛИКОДУШНИЙ,    Який  має  прекрасні  душевні  якості,  благородні  почуття,  велику  доброзичливість. Який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам’ятає зла, не дріб’язковий. //  В  якому  виражаються,  проявляються  ці  якості. Благородний, шляхетний, праведний.

ВЕЛИТЕЛЬ.  книжн.  Особа,  що  користується  необмеженим  правом  наказувати,  веліти  комусь,  керувати  ким-небудь.

ВЕЛИЧ,  1. Сукупність  видатних  рис  людини,  що  вражають  силою  прояву  в  праці,  творчості,  почуттях  і  т.ін.  2. Шляхетність,  гордовитість,  поважність  у  зовнішньому  вигляді,  у  манері  триматися.

 ВЕЛИЧАВИЙ,  1. Який  своїми  розмірами,  виглядом  або  діями,  вчинками  викликає  почуття  поваги,  певної  урочистості.  // Сповнений  урочистості.  2. Який  тримається  з  великою  гідністю,  гордовитістю.

 ВЕЛИЧНИЙ,   1. Який  своєю  величиною,  грандіозністю,  силою  прояву  або  наявністю  чогось  видатного,  надзвичайного  викликає  подив,  захоплення,  величавий,  має статичний,  монументальний.  2. Урочистий.  Сповнений  гідності,  поважності.  3. заст. Який  заслуговує  пошани,  поваги.  4.  Царський,  королівський  (про  жест).

ВЕЛЬМИШАНОВНИЙ,  Гідний  великої  поваги  (узвичаєна  форма  ввічливості  при  звертанні  до  когось  або  при  згадуванні  когось).

ВЕРЕДА,    розм.  Вередлива  людина;  той  хто  вередує.

ВЕРЕДЛИВИЙ,  1. Який  капризує,  вередує,  постійно  має  примхи;  якому  важко  догодити:  примхливий,  вибагливий, капризний, комизливий, балуваний,  перебірливий,  брикливий,  вимисливий,  забагливий,  норовистий.  2. перен. Мінливий,  непостійний  за  своїми  ознаками.

ВЕРСИФІКАТОР – ірон. Людина, що складає вірші, які не мають глибокого змісту.

ВЕРТЕР – (герой Гете), уособлення трагічної долі безнадійно закоханої людини.

ВЕРТИХВІСТ,   розм.  Те  саме,  що  вітрогон,  жевжик.

ВЕРТКИЙ,   1. Дуже  рухливий,  спритний,  в’юнкий.  // Який  легко  і  швидко  може  повертатися  в  різні  сторони,  маневрувати.  2. перен.  Який  легко  вміє  виходити  з  складного  становища.

ВЕРТЛЯВИЙ,  Дуже,  занадто  рухливий.

ВЕРТУН – непосида, непосидько, дзиґа, крутько,

ВЕСЕЛИЙ,  Сповнений  веселощів,  радісного,  безтурботного  настрою;  безжурний.

ВЕСЕЛОЩІ, Стан  внутрішнього  задоволення,  радісного  настрою,  безтурботності,  схильності  до  розваг, жартів тощо.

ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, Взаємне  розуміння,  згода  між  ким - чим-небудь.

ВИБАГЛИВИЙ. 1. Який  ставить  великі  вимоги;  вимогливий.  // Якому  важко  догодити;  дуже  розбірливий,  примхливий,  перебірливий,  вередливий,  забагливий.  2. Який  має  великі  потреби  в  чому-небудь.

ВИБАЧЛИВИЙ,  1. Який  виявляє  поблажливість;  несуворий,  хто  недобачає  зла  в  іншому.  2. Який  виражає  прохання  вибачити.

ВИВЕРТКИЙ,  Який  уміє  знаходити  вихід  із  скрутного  становища,  вдається  до  хитрощів;  в’юнкий,  меткий,  промітний.

ВИВЕРТЛИВИЙ, Який  легко  вивертається;  // Спритний,  хитрий,  пронозуватий,  викрутень.

ВИГОДА – користь, виграш, прибуток, зиск, інтерес.

ВИЗНАЧНИЙ,   1. Який  відзначається  своїми позитивними  рисами;  видатний,  славнозвісний,  славетний,  славетний,  уславлений,  знак омитий,  людославний.  2. Важливий  за  своїм  значенням.  // Який  має  значне  становище  в  суспільстві. 

ВИМОГЛИВИЙ,  Який  ставить  перед  ким-небудь  великі  вимоги,  домагається  ретельного  виконання,  здійснення  чогось  і  т.ін.  суворий,  строгий. 

ВИНАХІДЛИВИЙ,   Здатний  вигадати  що-небудь,  знайти  вихід  із  складного  становища  і  т.ін.;  здатний  винаходити.

ВИНУВАТИЙ, 1. Який  вчинив  що-небудь  погане,  зробив  злочин,  провинився  у  чомусь.  //  Який  є  причиною  чого-небудь,  винуватець.  2. В  якому  виражається  усвідомлення  вини,  провини.  3. розм.  Який  має  борг.

ВИНЯТКОВІСТЬ. 1. Дуже  виразна  своєрідність,  особливість,  характерна  тільки  для  кого-,  чого-небудь.  2.Зверхність,  відособленість,  що  ґрунтується  на  нібито  наявності  у  кого-,  чого-небудь  переваги,  вищості;  привілейованість.

ВИРОДОК,  1. Зовнішньо  потворна  людина,  потвора.  2. Людина,  що  втратила  кращі  якості;  недолюдок,  вирід,  передодня,  виплодок,  одмінок,  перевертень.

ВИСКОЧКА, зневажл.  1. Людина,  яка  будь-що  намагається  показати  себе,  звернути  на  себе  увагу,  вискочко,  вискочень,  вихватень,  вихватко,  вискакуля.  2.Людина,  яка  посіла  певне  суспільне  становище  або  посаду  швидко  й  незаслужено,  не  маючи  відповідних  здібностей,  якостей  і  т.ін.,  випанок,  доробкевич,  скоробагатько;  скоропадько,  скоропада.  // заст.  Про  людину,  яка  увійшла  у  вищу  суспільну  верству  з  нижчої.

ВИСЛУЖУВАТИСЯ,  ВИСЛУЖИТИСЯ, Заст.  Ретельно  служачи,  домагатися  вищої  посади,  звання,  запобігати.  2. Домагатися,  шукати  прихильності  у  кого-небудь,  прислужуючись,  утискуючи  когось,  наговорюючи  на  когось  і т.ін.  Образно: крутити  і  задком  і  передком.

ВИСОКОДУМНИЙ,  Який  виявляє  високодумство,  сповнений  зарозумілості,  бундючний,  пихатий.

ВИСОКОІДЕЙНИЙ, Який  відзначається  високою  ідейністю,  сповнений  передовими  ідеями.

ВИСОКООСВІЧЕНИЙ,  З  широкою  освітою,  з  великими  знаннями.

ВИСОКОШАНОВНИЙ,  Гідний  великої  пошани,  поваги  (вживається  при  офіційно-ввічливому  звертанні  до  кого-небудь  або  в  розмові  про  когось),  високоповажний,  вельми  шановний,  пречесний.

ВИТАТИ, книжн.  Витати  думкою  (думками) – переноситися  в  думках  до  іншого  місця.  Витати  в  емпіреях  (у  хмарах) – бути  мрійником,  сприймаючи  дійсність  наївно,  нереально.

ВИТІВНИК, Вигадник, штукар Мартопляс.1.Людина  схильна  до  витівок:  вигадник.  2. Організатор  масових  розваг,  забав.

ВИТОНЧЕНИЙ – делікатний, вишуканий,

ВИТРИВАЛИЙ, Міцний,  стійкий,  загартований,  терплячий,  здатний  витримувати  велике  фізичне  чи  моральне  напруження.

ВИТРИМАНИЙ, 1.  Який  не  має  відхилень  від  основних  принципів;  послідовний.  2. Який  уміє  володіти  собою,  відзначається  стриманістю.

ВИТРИМКА – моральна якість, що знаходить вияв в умінні людини підпорядковувати свої дії досягненню поставленої мети, здатності долати труднощі, здійснювати контроль над своїми почуттями, гамувати роздратування, песимістичні або авантюристичні настрої.

ВИХОВАНИЙ – той, який  дотримується правил пристойності, виявляє люб’язність, ввічливий, чемний, гречний, тактовний, привітний, коректний, делікатний.

ВИХОВАНІСТЬ – зовнішній вияв моральності.

ВИХОВАННЯ, 1. Сукупність  знань,  культурних  навиків,  поглядів,  що  становлять  загальний  рівень  духовного  розвитку  людини  і  є  наслідком  систематичного  впливу,  навчання.

ВИШУКАНИЙ, 1. Добірний,  досконалий,  довершений.  2. прикм.  Який  характеризується  витонченістю, досконалістю,  елегантністю,  витончений.

ВИЩІСТЬ,  Наявність  кращих  рис,  якостей,  перевага  в  чомусь  порівняно  з  ким-  або  чим-небудь,  зверхність,  верх,  довершеність,  досконалість.

ВІДВАЖНИЙ,  Який  не  боїться  небезпеки;  безстрашний,  сміливий,  хоробрий,  від важливий,  одчайдушний,  геройський,  звитяжний.  //  Який  виражає  відвагу,  сміливець.

ВІДВЕРТИЙ,  1. Який  щиро  виявляє  почуття,  думки;   чисто сердечний,  правдивий,  прямолінійний,  відкритий,  прямий,  непотайний,  нелицемірний,  нелукавий.  //  Який  виражає  прямоту  й  щирість,  щирий.  2. Неприхований,  незамаскований,  помітний  для  стороннього  ока,  явний.

ВІДДАНИЙ,  1. Який  присвятив  себе  чому-небудь.  2.Який,  будучи  пройнятий  симпатією,  любов’ю  до  когось,  чогось,  відзначається  постійністю,  вірністю,  вірний.

 ВІДЛЮДКУВАТИЙ,  рідко  ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ,  Який  тримається,  живе  осторонь  від  людей,  самітно,  вовкуватий,  потайний,  непривітний,  похмурий,  самітницький,  відлюдницький,  неприкаяний.

 ВІДЛЮДНИЙ, 1. Вільний  від  людей;  безлюдний,  дикий,  пустельний,  глухий,  незаселений,  необжитий.  3. Те  саме,  що  відлюдкуватий.  4. церк. Який  зрікся  людей, живучи  в  цілковитій  самітності.

ВІДЛЮДНИЦТВО, Зречення  або  уникання  стосунків  з  людьми;  життя  на  самоті,  усамітнення.

ВІДМІННИЙ, 1. Який  чимось  відрізняється  від  кого-,  чого-небудь,  інший,  не  схожий,  не  такий.  2. Який  має  високу  якість;  дуже  гарний,  дуже  добрий,  взірцевий,  зразковий,  добірний,  першокласний.  //  Дуже  вмілий.

 ВІДМІННИК,   Учень,  який  вчиться  на  „відмінно“.

 ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, 1. Такий,  на  якого  покладена  відповідальність  за  яку-небудь  ділянку  роботи,  справу  тощо.  2. Особливо  важливий,  дуже  серйозний.

 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, 1. Покладений  на  когось  або  взятий  на  себе  обов’язок  відповідати  за  певну  ділянку  роботи,  справу,  за  чиїсь  дії,  вчинки,  слова.   Притягати  (притягнути,  покликати)  до  відповідальності  кого – вважаючи  когось  винним,  вимагати  звіту  за  його  вчинки  (перед  судом,  органами  влади  і  т.ін.).  2. Серйозність,  важливість  справи,  моменту  тощо. Ставлення людини до суспільства і самої себе, яке характеризується виконанням нею свого морального обов’язку і правових норм.

ВІДРАЗЛИВИЙ, Який  відштовхує  своїм  поганим  виглядом;  дуже  неприємний,  огидний,  відворотний,  бридкий,  потворний,  антипатичний.

ВІДСТАЛИЙ,   1. Який  не  встигає  за  іншими  в  якійсь  роботі  і  т.ін.,  не  виконує  поставлених  завдань.  2. Який  перебуває  на  нижчому  рівні  розвитку  порівняно  з  іншими:  протилежне  передовий.

ВІДСТУПНИК,  1. Людина,  яка  зреклася  своїх  релігійних  переконань.  2. зневажл.  Той,  хто  відмовився  від  своїх  поглядів,  ідеалів;  перевертень,  зрадник.

 ВІДХІДЛИВИЙ, Який  швидко  заспокоюється  після  роздратування,  легко  забуває  образи,  перестає  сердитися.

 ВІДЧАЙ. Почуття  сильного  душевного  болю,  безвихідності,  розпач,  розпука,  безнадія.

 ВІДЧАЙДУХ,  розм.  Про  дуже  хоробру,  сміливу  людину;  протилежне  боягуз;  відчаяка,  відчаюга,  сміливець,  гаряча  голова,  ризикант;  урвиголова,  паливода.

 ВІДЧАЙДУШНИЙ,  1. Який  нічого  не  боїться;  хоробрий.  2. Який  виражає  відчай,  пройнятий  ним.  3.Граничне  напружений.

 ВІДЧУТТЯ,  1. Відчування;  чуття,  почування.  2. Здатність  відчувати,  сприймати  явища  навколишнього  світу;  усвідомлення,  розуміння,  уявлення ,  передчуття. 4. Стан,  зумовлений  переживанням  чого-небудь,  враження  від  баченого,  чутого,  переживаного.

 ВІДЬМА, 1. Заст.  За  народним  повір’ям – жінка,  яка,  знаючись  з  „нечистою  силою“,  завдає  людям  шкоди;  чаклунка,  чарівниця,  ворожка,  знахарка,  шептуха,  (зла  жінка)  мегера,  злюка,  гарпія,  гагара,  фурія,  карга,  яга.  2. лайл.  Про  нечепурну,  розхристану  або  сварливу,  злу  жінку.

ВІЛЬНІСТЬ, Права  на  що-небудь. //  Пільги,  привілеї.   Природність  рухів,  поведінки;  невимушеність.  Нестриманість,  розв’язність  у  поводженні;  фамільярність,  панібратство.  5. Відступ  від  загальноприйнятих  правил,  законів  і  т. ін.

ВІЛЬНОЛЮБНИЙ,  Який  любить  волю,  прагне  до  неї;  свободолюбний.

ВІРА,   Упевненість  у  чомусь,  у  здійсненні  чого-небудь.  // Впевненість  у  позитивних  якостях  кого-небудь,  у  правильності,  розумності  чиєїсь  поведінки. Прийняття якогось положення за істину, яка не потребує ніякої перевірки.

ВІРНИЙ, 1. Який  заслуговує  довір’я;  постійний  у  своїх  поглядах  і  почуттях;  відданий. //  Який  відзначається  відданістю.  // Який  незмінно  дотримується  чого-небудь,  не  зраджує, правдивий,  точний.  Про  людей,  які  неухильно  дотримуються  догматів  якоїсь  віри,  релігії;  правовірні.

ВІРОЛОМСТВО – навмисне порушення вірності обіцянці, угоді, обов’язку, що випливають із взаємостосунків солідарності, дружби, любові; наклеп, клятвопорушення.

ВЛАДА – форма людських взаємовідносин, в основі яких лежать керівництво і підпорядкування, панування і підкорення і які характеризуються здатністю впливати різними засобами на діяльність і поведінку людей. ВЛАДНИЙ.

 ВЛІЗЛИВИЙ  (УЛІЗЛИВИЙ),  1. Який  любить  скрізь  влізти,  настирливо  скрізь  лізе,  настирливий,  уїдливий,  набридливий,  докучливий.  2. Уїдливий,  набридливий.

  ВНУТРІШНІЙ СВІТ – усе, що пов’язане з людською душею, а саме: почуття, думки, бажання, прагнення, інтереси, досвід тощо

ВОВКОДУХ,   розм., рідко.  Про  злу  людину.

ВОВКУВАТИЙ,  Похмурий,  понурий. // Відлюдкуватий.

ВОЛОНТЕР – доброволець.

ВОЛОЦЮГА, зневажл.  1. Бездомна  людина,  яка  не  працює,  а  живе  з  крадіжок,  жебрацтва і  т. ін.,  постійно  змінюючи  місце  перебування;  пройдисвіт,  безхатченко,  блуд яга,  галайда,  бездомний.  2. Той,  хто  любить  волочитися  за  ким-небудь,  зальотник,  дон-жуан,  (жінка)  шльондра.

ВОЛЬОВИЙ, Який  має  тверду  волю,  характер;  наполегливий.

ВОЛЯ – здатність людини свідомо здійснювати саморегуляцію своїх вчинків і почуттів, підкоряючи їх певним вимогам і спрямовуючи на досягнення якоїсь мети. Влада над собою, керування своїми діями, поведінкою. Здатність ставити перед собою чітко визначену мету і досягати її, незважаючи на будь-які перешкоди. Бажання, хотіння. У вольовій сфері ключовими є  такі поняття як цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, організованість, уміння підпорядковувати свої інтереси інтересам і волі народу.

ВРАЖЕННЯ,  1. Те,  що  залишається  в  свідомості  людини  від  баченого,  пережитого.  // Почуття,  відчуття.  2. Вплив  чого-небудь  на  когось.  3. Думка, уявлення,  що  складається  внаслідок  знайомства, зіткнення  з  ким-  або  чим-небудь.

ВРАЗЛИВИЙ  (УРАЗЛИВИЙ),  1. Який  легко  й  швидко  піддається  зовнішнім  подразненням;  сприйнятливий,  чутливий,  уразливий,  діткливий,  сприйнятливий.  // Який  має  підвищену  здатність  нервово  збуджуватися,  реагувати  на  образи,  чуйний  на  образу,  тонкошкірий;  тонкосльозий.  2. Який  завдає  болю,  образи,  прикрий,  образливий,  кривдний,  пекучий,  колючий,  ущипливий.  //  Який  є  наслідком  або  виявленням  почуття  болю,  образи.  3. діал. Докучливий,  настирливий.

ВРЕДНИЙ,  діал.   Капосний.

ВСЕВИДЮЩИЙ  (УСЕВИДЮЩИЙ),  рідше  ВСЕВИДЮЧИЙ  (УСЕВИДЮЧИЙ),   Який  здатний  усе  бачити,  помічати;  пильний,  всевидець.

ВСЕЗНАЙКО  (УСЕНЗНАЙКО),   ірон.  Про  людину,  що  вважає  себе  знавцем  усього,  вдає,  що  добре  обізнана  з  усім,  все знай.

ВСЕЗНАЙСТВО (УСЕЗНАЙСТВО) ірон.  Манера  поведінки  людини,  що  вважає  себе  знавцем  усього;  знання  всього.

ВСЕСВІТ – уся сукупність існуючих предметів і явищ, уся система світобудови, піднебесна, світ Божий, земля і небо. Галактика, космос. Земна куля з усім, що на ній є. Населення Землі.

ВСЕСВІТНІЙ – який має відношення до всієї земної кулі, вселюдський, загальнолюдський, міжнародний.

ВСЕСИЛЬНИЙ  (УСЕСИЛЬНИЙ) 1. Який  має  необмежену  владу,  силу,  вплив,  всемогутній,  все можний,  всевладний,  нездоланний,  непереможний.  2. Який  має  нездоланну  внутрішню  силу;  глибоко  переконливий,  впливовий.

ВСЮДИСУЩИЙ  (УСЮДИСУЩИЙ),  Про  людину,  яка  всюди  встигає,  в  усьому  бере  участь. 

ВУЗЬКОЛОБИЙ, зневажл.  Який  не  може  піднятися  вище  своїх  особистих  інтересів;  обмежений,  відсталий,  недорозвинений,  вузькочолий.

ВУЛИЧНИЙ,   Який  проводить  на  вулиці  більшу  частину  свого  життя,  не  маючи  притулку;  безпритульний,  бездомний. // Який  заробляє  гроші,  виступаючи  на  вулиці. 3. перен. Невихований,  малокультурний. 

ВУЛЬГАРНИЙ, Який  відрізняється  від  інших  грубістю,  непристойністю,  вуличний,  сороміцький,  брутальний,  масний. 

ВУНДЕРКІНД,   Не  за  віком  дуже  здібна  дитина.

ВУРКАГАН, розм. Безпритульна,  неохайно  вдягнена  людина,  яка  живе  з  дрібного  грабіжництва.

ВУТЛИЙ, Якому  чогось  не  вистачає;  слабий,  недорозвинутий,  кволий,  хирлявий,  хиренний,  хирявий,  немічний.  

                                                                     Г

ГАД, Про  огидну,  підступну  людину,  падлюка  гаспид. //Уживається  як  лайливе  слово.

ГАДИНА,1. розм. Те  саме,  що  гад.

ГАДЮКА,   Про  злу,  підступну  людину.

ГАЛАБУРДНИК, діал.  Бешкетник,  скандаліст,  баламут,  урвиголова,  зайдиголова,  паливода, збитешник,  шибеник.

ГАЛАПАС,  діал.  Дармоїд.

ГАМЛЕТИЗМ,  Склад  душі,  що  характеризується  розвитком  думки  і  одночасно  нерішучістю  та  відсутністю  волі.

ГАНЕБНИЙ,  Який  викликає  ганьбу,  осуд,  безчесний,  осудний,  нечесний,  паскудний,  безсовісний,  неподобний,  нелицарський,  негідний,  срамотний,  безславний,  собачий.  // Вкритий  ганьбою.

ГАНЬБА, 1. Недобра  слава;  безчестя,  гана,  огуда,  ганьблення,  паплюження,  очорнювання,  ославлювання.  2.Принизливе  для  кого-небудь  становище,  соромота,  страм,  сором.  3. Вигук,  що  виражає  осуд  кого-,  чого-небудь.

ГАРИКАЛО,  розм. Крикун,  буркун,  причепа.

ГАРИКЛИВИЙ, . розм. Сварливий,  бурчливий.

ГАРМОНІЯ –поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей. Гармонійна особистість – особистість, в якій моральні, духовні якості відповідають вчинкам; в якій сформована національна свідоміть. Протилежне – дисгармонія .

ГАРНИЙ, 1. Приємний  зовнішнім  виглядом;  який  відзначається  гармонією  барв,  ліній  і  т.ін.;  не  поганий,  вродливий,  гожий,  лепський,  миловидний,  хороший.  2.Який  має  позитивні  якості  або  властивості,  цілком  відповідає  вимогам,  заслуговує  схвалення.  // Який  сприяє  успіхові,  пов’язаний  з  ним;  вдалий.  3. З  позитивними  моральними  якостями  (про  людину).  // Який  має  досвід,  знає  свою  справу.  // Зразкової  поведінки  (про  молодь,  дітей).

ГАРПІЯ,   У грецькій  міфології – крилата  потвора  з  обличчям  жінки,  з  пазурями  на  руках  і  ногах;  демон  бурі  і смерті.  2. Про  людину  з  важким,  нестерпним  характером.

ГАРЯЧИЙ,  1.  Сповнений  енергії;  енергійний,  пристрасний;  запальний,  завзятий.  //  Який  виражає  пристрасть,  сильне  почуття.  2. Який  легко  збуджується;  запальний.  Запальна  людина.  //  Дуже  жвавий,  рухливий;  баский.

ГАРЯЧИТИСЯ,   Бути  у  збудженому  стані,  розпалятися,  розпалюватися,  нетерпеливитися,  хапатися,  нервувати,  поспішати,  квапитися.

ГАРЯЧКОВИТИЙ,   розм.  Схильний  до  запалу,  захоплення;  запальний.

ГЕГЕМОН,   Той,  хто  очолює  що-небудь,  є  головною  рушійною  силою  чогось;  керівник,  вождь.

ГЕДОНІЗМ,   Гедоніка,  Напрям  в  етиці, за  яким  насолода,  приємність  є  найвищим  благом,  метою  життя,  змагання  до  насолоди.

ГЕНДЛЯР, зневажл.  той,  хто  гендлює;  баришник,  спекулянт.

ГЕНІАЛЬНИЙ,   1. Який  є  генієм;  винятково  талановитий,  творчо  обдарований.  2. Властивий  генію;  творчо  найдосконаліший,  неперевершений.

ГЕНІЙ, Особа,  наділена  геніальністю,  талант  з  талантів.  // Особа,  яка  досконало  знає  що-небудь,  уміє  щось  робити. Найвищий ступінь обдарованості, таланту людини, виразом якої є творчість, що має історичне значення для життя суспільства; або це людина великого духу.

ГЕРОЇЗМ. Найвище  виявлення  самовідданості  й  мужності у  виконанні  громадського  обов’язку,  геройство, лицарство, молодецтво.

 ГЕРОЙ. 1.Видатна  своїми  здібностями  і  діяльністю  людина,  що  виявляє  відвагу,  самовідданість  і  хоробрість  у  бою,  переможець,  звитяжець, лицар, витязь, здобувець. 2. Людина,  яка  втілює  основні,  типові  риси  певного  оточення,  часу,  певної  епохи  тощо,  кумир,  ідол.  3. Особа,  яка  чим-небудь  відзначилась,  привернула  до  себе  увагу,  лицедій.

ГЕРОЙСТВО, Виявлення  героїзму;  хоробрість,  мужність,  молодецтво,  відвага,  відважність,  самовідданість,  безстрашність.

 ГЕТЕРА,  У стародавній  Гоеції – освічена  незаміжня  жінка,  що  вела  вільний  спосіб  життя; // Жінка  легкої  поведінки; легковажна  жінка.

 ГИДКИЙ, 1. Такий,  що  викликає  неприємне,  гидливе  почуття;  бридкий,  огидний,  поганий,  гидотний,  гидосний. 2. Мерзенний              ,  паскудний,  підлий;  мерзосвітний.

 ГИДЛИВИЙ, Який  відчуває  огиду  до  кого-, чого-небудь,  бридливий,  перебірливий  вибагливий.  //Який  виражає  огиду.

ГИДЛИВІСТЬ,  Відраза,  огида,  бридливість,  огидливість,  гидування.

ГІГАНТ,  1. Велика  на  зріст  людина;  велетень,  велет.  2. Видатна  в  якій-небудь  галузі  людина.

ГІДНИЙ,  1. Який  заслуговує  або  вартий  чого-небудь.

ГІДНІСТЬ, 1. Сукупність  рис,  що  характеризують  позитивні  моральні  якості,  честь,  достойність,  достоїнство,  повага.  2. Усвідомлення  людиною  своєї  громадської  ваги,  громадського  обов’язку,  самоповага. Моральне поняття, що виражає уявлення про цінність особи і передбачає вимогливість і повагу людини до самої себе та інших, а також поважливе ставлення до неї з боку суспільства.

ГЛЕВТЯКУВАТИЙ, рідко. Повільний  у  рухах,  неповороткий  (про  людину).

ГЛИБОКОДУМНИЙ,  Якому  властиве  глибоке  мислення.  // Сповнений  глибокого  змісту,  глибоких  думок.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ – сукупність загальнолюдських проблем сучасності, розв’язання яких є необхідним для збереження людства в цілому і подальшого розвитку.

ГЛУЗЛИВИЙ, Який  виражає  глузування,  глумливий,  насмішкуватий,  посмішливий,  іронічний.

ГЛУМЛИВИЙ, Який  має  нахил  до  глуму, //  виражає  глум.

ГЛУПАК, рідко.  1. Нерозсудлива,  нерозумна  людина,  дурень,  дурник,  дурбило,  йолоп,  сухоголовець,  блазень,  блазнюк.  2. Охочий  до  чого-небудь.

ГЛУПИЙ, рідко.  Нерозсудливий,  нерозумний,  придуркуватий,  дуркуватий,  придурок,  недоумок,  тумануватий,  прибитий  на  цвіту,  безклепкий,  пришелепуватий,  прицуцуватий. 

ГНІВЛИВИЙ, 1. Схильний  до  гніву;  який  може  швидко,  легко  розгніватися.  2. Гнівний.

ГОВОРУН, розм.  Той, хто  любить  поговорити:  балакун,  балаклій,  базікало,  щебетун,  дріботун,  цокотун,  торохтій.

ГОМІНЛИВИЙ, . Який  багато  говорить;  говіркий  // Сповнений  гомону, шумливий,  галасливий.

ГОНОРИСТИЙ, розм. Сповнений  гонору,  чванливий,  пихатий,  занозистий,  честолюбний.

 ГОНОРНИЙ,  заст.  З  гонором.

 ГОРДИЙ,  1. Сповнений  особистої  гідності,  самоповаги.  // Який  виражає  особисту  гідність,  самоповагу.  2. Який  відчуває  задоволення  від  чого-небудь,  усвідомлення  досягнутих  успіхів,  переваги  в  чому-небудь.  3. Сповнений  високого  смислу;  піднесений.  4. Який  має  про  себе  надмірно  високу  думку  і  зневажливо,  звисока  ставиться  до  інших;  пихатий.

 ГОРДІВЛИВИЙ,  Сповнений  почуття  гордості;  поважний.

 ГОРДІЙ,  розм.  Гордовита  людина.

ГОРДОВИТА – зарозуміла, яка поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших. Пихатий, чванливий, спесивий, гонористий, зазнайкуватий.

 ГОРДЯК, рідко. Те  саме,  що  гордій.

 ГОРЛАСТИЙ, розм.  Який  має  гучний  голос.  // Який  любить  голосно  поговорити,  посперечатися  на повний голос;  крикливий.

 ГОСТИННИЙ, Який  любить  приймати  і  частувати  гостей. // Який  виявляє  гостинність,  гостелюбний,  хлібосольний,  привітний.

 ГРІЗНИЙ, Дуже  суворий, жорстокий,  лютий,  безжалісний.  // Який  виражає,  містить  у  собі  погрозу,  суворість,  нещадність,  небезпечний,  страшний.

ГРІХ – провина людини перед Богом внаслідок порушення нею Божих заповідей.

 ГРІХОВОДНИК, розм.  Той, хто  порушує  правила  моралі  або  взагалі  прийняті  правила  співжиття,  гріховода,  гріховод,  нечестивець,  перелюбець,  перелюбник.

ГРОМАДЯНИН – особа, що належить до постійного населення якоїсь держави, користується її правами та виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. Той, хто підпорядковує свої інтереси громадським, служить Батьківщині.

ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ – усвідомлення громадянином своїх прав та сумлінне виконання обов’язків перед державою та суспільством.

ГРОШОЛЮБНИЙ,   Який  прагне  до  наживи,  жадібний  на  гроші;  користолюбний.

ГРУБІСТЬ – неповага до людей, що виявляється у неуважності до чужих інтересів і запитів, нав’язуванні іншим людям своєї волі, невмінні стримати своє роздратування, зневазі до людської гідності, лихослів’ї, хуліганських діях.

ГРУБІЯН, Той,  хто  поводить  себе  грубо,  говорить  грубощі.

ГРУБИЙ – який  виявляє непривітне, недоброзичливе   ставлення до кого-небудь виходить за межі елементарних правил поведінки;неделікатний, брутальний, некультурний.

ГУЛЯЩИЙ, розм.  Який  любить  гуляти,  гуляє,  гуляка,  розгуляка,  бенькетар,  гульвіса,  гультяй. //Вільний  від  роботи.  // Який  веде  розпусне  життя.

ГУЛЬЛИВИЙ,  Який  любить  багато  або  довго  гуляти.

ГУМАНІЗМ – система поглядів, яка ґрунтується на визнанні самоцінності і прав на свободу, щастя і рівність кожної людини. Моральний принцип, що вимагає ставлення до людини як до вищої цінності і активного сприяння для створення умов її вільного розвитку. Принцип світогляду,в основі якого лежить переконання в безмежності можливостей людини і її здатності до вдосконалення.

 ГУМАНІСТИЧНА МОРАЛЬ – моральні норми, що просякнуті турботою про благо людини, повагою до її гідності, людяністю.

                                                                     Ґ

ҐАВА,  Неуважна  людина.  Роззява.

ҐАЗДИНЯ,  діал.  Господарка.

ҐАЙДА, и. Гульвіса;  нероба;  шалапут;  незграбна,  слабка,  дурна         людина.

ҐАЛАНТНИЙ. Вишукано  чемний,  люб’язний.

ҐАЛАНТНІСТЬ, Вишуканість,  чемність,  люб’язність,  гречність.  Риса  поведінки.

ГАНДЖ – вада, дефект, щербина, ганч.

ГАНЖА –людина з вадами.

ҐАРГАРА,  Сварлива  жінка.

ҐАСТРОЛЕР,  Літун, перекотиполе, людина,  що  випадково появляється на якійсь роботі. 3. Аферист.

ҐДИРА, Причепа, бурчун.

ҐЕВАЛ, фам. 1. Велика неповоротка, незграбна людина.  2. Груба некультурна  людина.

ҐРАЦІОЗНИЙ,  Елегантний, зграбний; стрункий, фігуристий.  Як струна.

ҐРАЦІЯ, Елегантність, витонченість, вишуканість, краса.

ҐРЕЧНИЙ, Галантний, чемний, ввічливий, люб’язний, шанобливий, учти вий, милий (у поводженні).

ҐРИМАСА, Міна, кривляння, перекривлення, як вираз незадоволення.

 ҐРУНДЗЮВАТИЙ, перен.  Мудрий, хитрий, метикуватий.

 ҐУРМАН,  Аматор смачно поїсти. Той, хто любить, цінує вишукані страви.

                                                                    Д

 ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ,  Здатний  передбачати  події,  наслідки  чого-небудь  і т.ін.; передбачливий.

 ДАЛЕКОЗОРИЙ,  Який  добре  бачить  на  великій  відстані;  винозорий. // далекоглядний, далекосяжний.

 ДАЛЬТОНІК – людина, що хвора на дальтонізм -   ненормальність  зору,  що  виявляється  в  нездатності  ока  виявляти  кольори,  переважно  червоні,  зелений  та  ін.

 ДАМА, 1. Жінка  з  інтелігентних,  переважно  матеріально  забезпечених  міських  кіл.  2. Одружена  жінка;  протилежно  дівчина.  3. Жінка  або  дівчина, що  танцює  в  парі  з  чоловіком.

 ДАР,  Здібності,  хист  до  чого-небудь;  обдаровання,  талант.

 ДАРИТЕЛЬ,  Той  хто  дарує.

 ДАРМОЇД,   зневажл.  Той,  хто  живе  на  чужий  кошт,  чужою  працею;  нероба,  паразит,  трутень,  нахлібник,  галапас,  труп.

  ДАРМОЇДИСЬКО,  зневажл.  Збільш,  до  дармоїд.

  ДАРМОЇДСТВО. Проживання  на  чужий  кошт, чужою  працею;  неробство.

  ДАРМОЇДСТВУВАТИ, зневажл.  Жити  на  чужий  кошт,  чужою  працею;  бути  дармоїдом,  неробою.

 ДАРМУВАТИ,  Гаяти  час,  байдикувати.

 ДБАЙЛИВЕЦЬ,  Той, хто  дбає,  піклується  про  кого-,  що-небудь.

 ДБАЙЛИВИЙ,  Який  дбає, піклується  про  кого-,  що-небудь,  дбалий,  клопітливий.,

 ДВІЙНИК,  Особа,  що  має  повну  зовнішню  схожість  з  іншою.  // перен. Ідейно і духовно споріднений.

 ДВОЄДУШНИЙ, заст.  Лицемірний,  дволикий,  дволиций,  лукавий,  нещирий.  //  Лицемірна  людина,  дворушник.

 ДВОЄЖЕНЕЦЬ,  Той,  хто  одружений  одночасно  з  двома  жінками.

 ДВОЖИЛЬНИЙ, Витривалий,  міцний,  сильний.  Напружений,  тяжкий.

 ДВОРУШНИК,  Підступна  людина  яка  на  словах  віддана  кому-, чому-небудь,  а  таємно  діє  проти  нього.

 ДЕБЮТАНТ – той, хто виступає публічно вперше, починає діяльність у якій-небудь галузі.

 ДЕГЕНЕРАТ, 1. Людина  з  ознаками  дегенерації;  виродженець.  2. Людина  аморальної,  негідної  поведінки;  виродок.

 ДЕГРАДАЦІЯ,  Поступове  погіршання,  втрата  якихось  якостей,  властивостей;  занепад, виродження.

 ДЕГРАДУВАТИ, Поступово  втрачати  раніше  набуті   цінні властивості;  занепадати,  вироджуватися.

 ДЕЗЕРТИР.  Той,  хто  вчинив  дезертирство. // Той,  хто  нехтує  своїми  громадськими  або  службовими  обов’язками,  ухиляється  від  праці.

 ДЕЗЕРТИРСТВО, Втеча  від  військової  служби  або  ухиляння  від  призову  до  армії.  //  Нехтування  своїми  громадськими  або  службовими  обов’язками,  ухиляння  від  праці.

 ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ,   Розлад  організації,  порушення  порядку,  дисципліни;  розрух,  непорядок,  безлад,  безладдя,  хаос.

 ДЕЗОРГАНІЗОВУВАТИ,  ДЕЗОРГАНІЗУВАТИ, Викликати  дезорганізацію  чого-небудь,  вносити  безладдя  у  що-небудь.

 ДЕЗОРІЄНТУВАТИ, Скеровувати  у  чому-небудь  на  неправильний  шлях,  неправильно  орієнтувати.

 ДЕКЛАМАТОР,  Той,  хто  виступає  з  декламацією.

 ДЕКЛАМАЦІЯ, Манера  говорити  штучно  піднесено;  пишномовні  слова,  промови.

 ДЕКЛАМУВАТИ,  Виразно  читати  художні  твори,  зокрема – вірші. // Говорити  штучно, піднесено,  без  проникнення  в  суть  справи;  механічно  повторювати  завчене.

 ДЕЛЕГАТ. Виборний  або  призначений  представник  якої-небудь  організації,  установи,  колективу.

ДЕЛІКАТНИЙ, 1. Ввічливий,  люб’язний,  завжди  готовий  виявити  увагу,  зробити  послугу. // Витриманий,  пристойний. Витончений.  2. Який  має  приємний  вигляд; витончений,  тендітний.  3. Який  потребує  обережного  і  тактовного  ставлення.  4. Надто  кволий,  неміцний.

ДЕМАГОГ – Особа,  яка намагається  завоювати популярність брехливими обіцянками, лозунгами, перекрученням фактів.

ДЕМОН, У  грецькій  міфології – нижче  божество,  злий  дух  або  чорт,  інколи  доброзичливий  до  людей. Порок, пристрасть.

ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ, 1. Занепад  моральності;  моральний  розклад. 2. Спад  духовних  сил,  дисципліни;  втрата  здатності  до  дії.

ДЕМОС, книжн.  Народ.

ДЕПОНЕНТ, депозитор. Особа,  якій  має  бути  виплачена  установою  або  підприємством  певна  сума,  не  сплачена  в  належний  строк.

ДЕПРЕСІЯ, Хворобливий  стан  приголомшеності, пригнічення,  скорботи, безвиході, відчаю ;  пригнобленість,  приголомшеність. Протилежне – ентузіазм.

ДЕПУТАТ, 1. Член  органу  державної  влади, обраний  виборцями.  2. Обрана  або  виділена  особа,  уповноважена  для  виконання  якого-небудь  доручення.

ДЖЕНДЖИК, розм. Той,  хто  любить  пишно  одягатись,  пишно  одягнений;  пустий,  легковажний  чоловік,  жевжик,  ферт,  фертик,  чепурун,  вітрогон.

ДЖЕНДЖУРИСТИЙ, розм.  Який  кокетує  своєю  зовнішністю  і  одягом;  пустий,  легковажний,  чепуристий,  кокетливий, жевжикуватий.

ДЖЕНТЕЛЬМЕН, Людина,  що  додержується  прийнятих  у  суспільстві  правил  поведінки.

ДЖИГУН,  розм. Шелихвіст,  зальотник,  залицяльник.

ДИВАКУВАТИЙ,  Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний.

 ДИВНИЙ, Який викликає подив; дивовижний, дивоглядний, химерний, чудернацький. // Незвичайний якими-небудь якостями; чудний, незрозумілий.  // Який немає подібних собі; рідкісний, кумедний.

 ДИЛЕТАНТ, Той, хто займається наукою або мистецтвом, не маючи спеціальної підготовки, систематичних знань; аматор.   // Той хто поверхово займається чим-небудь або займається певною діяльністю у сфері літератури, мистецтва, науки, маючи обмежені поверхові знання з приводу чогось.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ – позбавленя довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін.

 ДИСЦИПЛІНА, Твердо встановлений порядок,  дотримання якого є обов`язковим для всіх членів даного колективу; розпорядок. // Витриманість, звичка до суворого порядку.

 ДИЯВОЛЬСЬКИЙ,  1. Такий, як у диявола; підступний, злий.  2. Надзвичайно сильний за ступенем вияву.

 ДІЛОВИТИЙ. Працьовитий і знаючий. // Зайнятий справами; заклопотаний.  //Який виражає зайнятість, заклопотаність.

 ДІЛЯГА, зневажл.  Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи.

ДІЯЛЬНІСТЬ – спосіб існування людини, її здатність задовольняти свої потреби завдяки змінам навколишньої дійсності і самої себе.

ДІЯЛЬНИЙ, 1. Який виявляє енергію, силу, завзяття; здатний до кипучої діяльності;  енергійний,  рухливий, невтомний,      активний. // Який перебуває майже безперервно в русі. 2. Спов­нений активної діяльності. // Сповнений бажання практично діяти.

 ДІЯЧ - 1.Той, хто відзначається своєю активністю та енер­гійністю на якій-небудь роботі, в якійсь галузі життя  2. Той, хто займає керівну посаду.

ДОБРИЙ, 1. Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; протилежне лихий, поганий. // Який виражає доброту, щирість; сповнений ласки, приязні. Добра душа — чуйна, щира, спокійна людина. Добре серце — доброзичливість, чуйність у ставленні до людей. Люди доброї волі — чесні люди, які прагнуть миру й дружби між народами. 2. Для якого характерна взаємна прихильність, симпатія; близький. 3. Який приносить добро, задоволення, радість і т. ін. // Корисний, потрібний, в основі якого лежить бажання добра кому-небудь. // В якому виражається прихильність, співчуття, доброзичливе, шанобливе ставлення, повага до людей. // Який подобається, схвалюється; вартий наслідування. // Який свідчить про безтурботний, веселий стан людини. 4. Який має належні знання і навики для виконання чого-небудь; досвідчений. // Який користується повагою, шаною. // Ро­зумно вихований, увічливий, працьовитий. 7. Гідний шани, похвали; незаплямований

 ДОБРО, 1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо, позитив; протилежне лихо, зло. //Добра, корисна справа, вчинок і т. ін . Категорія моралі,  в якій позитивна оцінка  соціальних явищ і вчинків людей, все, що служить інтересам суспільства, людства, сприяє вільному розвитку і щастю людей.

 ДОБРОВОЛЕЦЬ. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. Хто згодився виконати якесь доручення, справу сам.

 ДОБРОДІЙ,  заст. 1. Дорослий чоловік, перев. з при­вілейованих шарів суспільства. // Форма ввічливого звертання до такого чоловіка. 2. розм. Тс саме, що добродійник, доброчинець.    3. ірон. Про лиху, ненависну, небезпечну людину.

 ДОБРОДІЙНИЙ, 1. Який має на меті давати матеріальну допомогу бідним; доброчинний, милосердний, давущий. 2. Який приносить користь, дає добро.

 ДОБРОДІЙНИК. Той, хто дає кому-нсбудь допомогу, під­тримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій.

 ДОБРОЗИЧЛИВЕЦЬ, Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.

ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ – відчуття задоволення по відношенню до щастя, благополуччя, успіху інших людей.

 ДОБРОЗИЧЛИВИЙ. Який бажає, зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них; не злостивий, не злобний, добрий, зичливий, приязний, прихильний. // В основі якого лежить бажання зробити кому-небудь добро, при­нести користь і т. ін.

 ДОБРОМИСНИЙ,  розм., рідко. Який має добрі, щирі наміри.

 ДОБРОПОРЯДНИЙ,  1. Який відзначається порядністю.  2. перен. Який відзначається позитивними ознаками.

 ДОБРОСЕРДИЙ,  Який має добре серце; лагідний і чуйний до людей; добротливий,  людяний.

 ДОБРОСУСІДСЬКИЙ, Власт., характерний для добрих  сусідів; дружній (про стосунки між сусідами). // Який є добрим су­сідом.

 ДОБРОТА, Чутливе, дружнє ставлення до людей. // Привітність, ласка,  прихильність.

 ДОБРОЧИННІСТЬ – зроблене добро, надання допомоги іншим.

 ДОВЕРШЕНІСТЬ, Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають будь-яких недоліків.

 ДОВІРЛИВИЙ, Який легко довіряє або схильний довіряти кому-небудь, легковірний, наївний, простакуватий.

ДОВІРА, ДОВІР`Я, Ставлення до кого-небудь, що виникає на основі  віри в чиюсь правду, чесність, щирість і т. ін.

ДОГАДЛИВИЙ, Який про все догадується, легко знаходить правильне рішення; кмітливий.

 ДОГІДЛИВИЙ, Який догоджає кому-небудь, намагається задовольнити чиї-небудь бажання. // зневажл.  Який нещиро, улесливо догоджає. // Який виражає улесливість; власт. підлесливій, нещирій людині.

 ДОЇДЛИВИЙ, діал. Надокучливий, набридливий.

 ДОКІРЛИВИЙ,  Який виражає докір; сповнений або прийнятий докором.

 ДОКУЧЛИВИЙ,  Який докучає; набридливий.

 ДОЛЯ, 1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини; талан, фортуна, фатум, планета, зоря, зірка, хрест, приречення. // Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає. // Бажане, щасливе життя.  2. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що-не­будь; майбутнє чогось. Незбагненна і невідворотна визначеність подій, вчинків і життєвих шляхів людей.

  ДОНЖУАН, ірон. Той, хто любить залицятися, нехтуючи при цьому всякими моральними нормами; залицяльник.

  ДОНКІХОТ, ірон. Наївний мрійник, фантазер, який марно  бореться за нездійсненні, далекі від реального життя ідеали.             

  ДОРОГИЙ, Близький, милий серцю.

  ДОСВІД, Сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці; мудрість, практика, школа, життя. // Те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатися. 2. філос. Уся сукупність чуттєвих сприйнять, що набувається в процесі взаємодії людини з зовнішньою природою і становить основу всіх наших знань про матеріальний світ.

  ДОСВІДЧЕНИЙ, Який має досвід, великі знання в якій-небудь галузі . Який має життєвий досвід; бувалий, спокушений, битий.

 ДОСКІПЛИВИЙ Який любить доскіпуватися  до всього.

 ДОСКІПУВАТИСЯ, ДОСКІПАТИСЯ,  розм. 1. Використовувати що-небудь як привід для звину­вачення, докору і т. ін.; присікуватися, чіплятися, прискіпуватися.2. перен. Наполегливо, завзято вивідувати що-небудь, дізнаватися про щось; дошукуватися.

  ДОСКОНАЛИЙ,1. Який має потрібний ступінь довершеності; ідеальний, довершений, викінчений, взірцевий. // Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений. 2. Повний, абсолютний.

 ДОСТОЇНСТВО, 1. Позитивна якість. 2. Повага до себе, усвідомлення своїх прав, своєї ваги, свого значення; гідність. // Зовнішній вияв усвідомлення своїх прав, свого значення, поваги до себе. 3. заст.  Титул, чин, звання.

 ДОСТОЙНИЙ, 1. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. 2 Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний.  3. Який має потрібні позитивні якості, заслужений, шановний.

 ДОСТУПНИЙ, 1. Який підходить багатьом, усім, відкритий, досяжний, загальноприступний. 2. До якого легко доступити; уважний до інших; не зарозумілий, не гордовитий.

  ДОТЕПА, розм., рідко.  Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи.

  ДОТЕПНИЙ, 1. Який відзначається дотепністю // Пройнятий дотепністю. 2. Оригінальний щодо свого розв'язання, зроблений майстерно, з витонченістю. 3. рідко. Здібний, здатний.

  ДОТЕПНИК,  Дотепна людина.

  ДОТЕПНІСТЬ,  1.   Витонченість думки  і  здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. 2. Виразність і точність у передаванні суті чого-небудь.

  ДОТКЛИВИЙ,  1. Який любить говорити дошкульні слова.

  ДОЦІЛЬНИЙ,  Відповідний поставленій меті, практично корисний, розумний, раціональний, мудрий.

 ДОШКУЛЬНИЙ,  Який викликає, спричиняє  моральний біль.

 ДРАЖЛИВИЙ,  Який вимагає великої обережності, тактов­ності; делікатний, діткливий, вразливий. З. Який перебу­ває                                      в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий, нервовий.

  ДРАЖНИТИСЯ,  розм. Навмисне сердити,  злити кого-небудь, викликати пив у когось; дратувати.

 ДРАЗЛИВИЙ,1. Який перебуває в стані нервового збудження;   який   швидко   роздратовується,   сердиться;   дратівливий,  дражливий, вразливий. 2. Який викликає роздратування, неприємно вражає.

  ДРАКОН, перен. Про жорстоку, безжалісну людину                                 ДРАТІВЛИВИЙ,    1, Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дразливий, нервовий. // Який виникає через нервове збудження. // Який вик­ликає роздратування. 2. Те саме, що дратівний.

 ДРАТУВАТИ,   1. Викликати почуття незадоволення, до­сади, гніву, злості; роздратовувати, злити, роздражнювати, сердити, нервувати. 2. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити.

 ДРАТУВАТИСЯ, 1. Зазнавати почуття незадово­лення, досади, гніву, злості; роздратовуватися, злитися. 2. розм. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь; дражнитися.

  ДРАТУН, розм. Той, хто дратує кого-небудь.

  ДРІБ`ЯЗКОВИЙ,  1. Який базується на чому-небудь дрібному, неістотному, незначному або виявляється у дрібницях; дрібничковий. 2. Схильний надавати великого значення чому-небудь неістотному, незначному; другорядний.

 ДРІМЛИВИЙ, Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою.

  ДРОЧИТИ. розм. Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати.

 ДРОЧИТИСЯ, розм.  1. Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; зазнавати почуття незадоволення, гніву, злості (про людину); роздратовуватися, злитися.  2. Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у кого-небудь; дратуватися, дражнитися. // Ображати, злити, дратувати один одного.

ДРУГ,  1. Особа, зв`язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися; товариш, приятель; побратим, протилежне ворог. Уживається в кличній формі при ввічливому, поблажливому або іронічному звертанні.. 2. Прихиль­ник, захисник кого-, чого-небудь; прибічник, симпатик, оборонець.

 ДРУЖБА, Стосунки, відносини в основі яких лежить взаємна прихильність, довір'я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і т. ін.; приязнь, дружність, товаришування, приятельство, співдружба.

  ДРУЖЕЛЮБНИЙ, Який виражає дружелюбність, пройнятий  дружелюбністю; приязний.

  ДРУЖИТИ, 1. Бути в дружбі з ким-небудь; товаришувати, приятелювати, брататися. // Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного.

  ДРЯХЛИЙ, Немічний від старості; слабосилий.

  ДУЖИЙ,  1. Який має велику фізичну силу, сильний, міцний.  2. Фізично здоровий, не хворий.

  ДУМАТИ,1. Розмірковувати над чим-небудь; мислити. // Вирішу­вати, розв'язувати що-небудь. 2. Мати певну думку, вважати, допускати. // розм. Вважати винним, підозрювати кого-небудь у чомусь. 3. Мати намір, збиратися робити що-небудь. 4.  Турбуватися, піклува­тися про кого-, що-небудь.

 ДУМКА,  1. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення; дума, гадка, мисль, судження, міркування. // Припущення, передбачення. // Намір, задум. // Знання в якій-небудь галузі. Казати (говорити  т. ін.) собі на (в) думці (думках) міркувати, думати. 2. Відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення. 3. Те, чим заповнена свідомість. 4. Система переконань, поглядів, уявлень.

 ДУМЛИВИЙ, рідко. 1. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. // Здатний глибоко роздуму­вати, розмірковувати.

 ДУМНИЙ, 1. розм. Заглиблений у думки; задумливий, за­мислений. // Який виражає заглибленість у думки.

 ДУНДУК,  перен. лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару)

  ДУРЕНЬ. 1. розм. Розумове обмежена, тупа людина; йолоп, бевзь, бевзень, бовдур, блазень, глупак, бельбас, кеп, недоумок, телепень. // лайл. Уживається з метою образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку

  ДУРЕПА, зневажл. Розумово обмежена, тупа жінка.

  ДУРИЛО,  розм. Те саме, що дурень.

  ДУРИСВІТ, розм. Той, хто обдурює кого-небудь; нещирий, нечесний у стосунках з іншими; шахрай, пройдисвіт, авантюрист, аферист, ошуканець, дурилюд.  

  ДУРНИЙ,1. Розумово обмежений, тупий; нерозумний; протилежне розумний. // розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий. // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей і молодих істот). 2. Який виражає розумову обмеженість, тупість. 3. розм. Позбавлений розумного змісту; беззмістовний. 4. розм. Який має негативний зміст; осудний.

 ДУРНИК, розм. 1. Не зовсім розумна людина; людина з розумовими вадами. // Уживається як лайливе слово. 2. Про нетямущих, недосвідчених, наївних людей — з відтінком пестливості.

 ДУРНО, розм. 1. Даром, ні за що, без оплати.  2.Без покарання.

  ДУРНУВАТИЙ, розм. 1. Трохи дурний . 2. Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість. 3. Те саме, що дурний .

  ДУРОЩІ, розм. 1. Нерозумні, безглузді вчинки; дуріння, дурість. // Позбавлені розумного змісту думки, слова. 2. Не варте уваги.

  ДУХ, Психічні здібності, свідомість, мис­лення. // У матеріалістичній філософії і психології — мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії,  вищий прояв людської суб’єктивності, внутрішнього життя людини, завдяки якому вона відчуває чи усвідомлює свій нерозривний зв’язок з людством і Всесвітом. В ідеалістичній філософії — нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ і є первинним щодо матерії. 2. Внут­рішній стан, моральна сила людини, колективу. Занепадати (занепасти, падати, упасти і т. ін.) духом — втрачати бадьорість, надію на  щось, зневірятися в можливості чого-небудь. Набиратися (набратися) духу — набиратися сміливості, рішучості; наважуватися. Не в дусі — у поганому настрої. Не стає (не стане, не вистачає, не вистачить і т. ін.) духу — про брак сміливості, рішучості, мужності. Підносити (піднімати) дух -  надихати, запалювати, підбадьорювати кого-небудь. У дусі —  доброму настрої. 3. Загаль­ний внутрішній зміст і напрям, основний характер чого-небудь. // Суть, істинний смисл; зміст чого-небудь. // Який-небудь елемент, що визначає поведінку, характер, напрям думок і т. ін. У дусі чого — у певному напрямку. У цьому (такому) ж дусі — так само; таке ж саме. 4. За міфологічними і релігійними уявленнями — добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини.  Злий (нечистий, лихий і т. ін.) дух; Дух тьми — за релігійними уявленнями надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт. Святий дух — за християнським віровченням — третя особа святої трійці. 5.За релі­гійними уявленнями — безсмертна, нематеріальна основа в людині,  що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа. Випустити дух: а) убити кого-небудь. б) умерти, загинути. Віддати богу дух— умерти. Ні (й) духа — абсолютно нікого нема, пусто. Процес удихання й видихання повітря. 3 усього духу - з усієї сили, скільки вистачає сили. Важким духом дихати - непривітно, неприхильно ставитися до кого-небудь; сердитися. Одним духом дихати — бути пройнятим однаковим настро­єм, мати однакові з ким-небудь наміри. Боятися духу кого — дуже боятися кого-небудь, відчувати сильний страх перед ким-небудь. І  духу нема  не стало, не чути  — про відсутність кого-небудь, про брак чого-небудь. Щоб [і] духу не було; Щоб [і] дух не пах (не смердів) — настійна вимога до кого-небудь зникнути, пере­стати бувати десь.

 ДУХОВНИЙ,  Зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. // Зв'язаний з спільністю  ідей, поглядів, прагнень і т. ін. // розм. Нематеріальний, нетілесний. 2. Стос, до релігії, церкви, належний їм; протилежне світський. // Який готує служителів культу; який відає, управляє  церковними справами. Духовний світ особистості – це раціональна, почуттєва і вольова сфера. Це духовне життя людини в його цілісності й специфічності. Духовна особистість – особистість, яка присвятила себе праці в ім’я кращої долі свого народу, державної незалежності; яка віддана національним і християнським ідеалам, а також створює умови для поліпшення духовного і соціального життя людей

 ДУХОВНІ ПОТРЕБИ  - внутрішній вимір життя: читання книжок, можливість здобувати нові знання, творчість, спілкування з рідними, душевне тепло, яке даруємо людям.

 ДУХОВНІСТЬ – вияв внутрішнього світу людини, здатність до творення духовного світу, до самовдосконалення. Здатність людини виходити за межі індивідуального буття, мати розвинені духовні потреби, ставити духовні інтереси і цінності вище матеріальних. Найвищі цінності – Істина, Добро і Краса.

 ДУША 1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттям. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є дже­релом психічних явищ і відрізняє її від тварини. 2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі.  // Людина як носій тих чи інших рис, якостей.  //Почуття, натхнення, енергія. // Про людину з прекрасними рисами  3. перен. Саме основне в чому-небудь, суть чогось; // Центральна фігура чого-небудь.

  ДУШЕВНИЙ,  і. Зв'язаний з внутрішнім психічним світом людини, настроями, переживаннями та почуттями, духовний, психічний, внутрішній. // Який викликає приємні почуття, приємно вражає. Душевні хвороби — хвороби, викликані розладнанням психічної діяльності людини. 2. Щирий, відвертий, сердеч­ний, щиросердний, добрий, чулий, приязний.

 ДУШЕУБОГИЙ,  рідко. З убогою, мізерною душею.

 ДУШОГУБ, розм.  Злочинець, який вдається до вбивства, розбою, лиходійства.

 ДЯКА, Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка, вдяка, вдячність, вдячливість, віддяка.

                                                                   Е

ЕВФУЇЗМ, літ. Штучна пишномовність, вигадливість мови; стиль, насичений штучними, вишуканими словотворами.

ЕВФУЇСТИЧНИЙ, літ. Який відзначається евфуїзмом; пишномовний.

ЕГІДА, У грецькій міфології – назва щита бога Зевса. Під егідою -  під захистом, заступництвом  кого-, чого-небудь.

ЕГОЇЗМ, Риса характеру, що полягає у себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля особистих інтересів, самолюбство, самохвальба, честолюбство, марнослав’я. Протилежне – альтруїзм.

ЕГОТИЗМ, книжн. Переоцінення своїх позитивних якостей; самозакоханість.

ЕГОЦЕНТРИЗМ, книжн.1.Суб`єктивно- ідеалістичний, філософський та етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром всесвіту. Риса характеру, що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі. Егоцентричний.

ЕКВІЛІБРИСТ, 1. Цирковний артист, який займається еквілібристикою(складні акробатичні вправи) 2. Перен., ірон. Про надзвичайно кмітливу, хитру, спритну людину. Уміння дуже легко влаштовуватися, лавірувати за різних обставин.

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ, книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь, захопленість, захват, збудження, піднесення, вибух емоцій.

ЕКЗАЛЬТОВАНИЙ, книжн. Який перебуває в стані екзальтації, надміру збуджений, розпалений, палкий, піднесений.

ЕКЗОТИЧНИЙ, книжн. 1. Незвичайний, дивовижний, надто мальовничий для даної місцевості, даного середовища, не властивий їм, чудернацький, химерний, заморський, чужоземний, оригінальний  та ін. 2. Перен.  Який вражає своєю дивовижністю, химерністю; який належить до чужої, незвичної культури і т. ін.

ЕКОНОМІЯ, Бережливість,  ощадливість при витраченні чого-небудь, ощадність, заощадження, вигода, прибуток. // Вигода від бережливого, ощадливого  витрачання

ЕКОНОМНИЙ, Який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь. // Точно розрахований. // Стриманий у виявленні чого-небудь.  Який сприяє економії, здійснює її.

ЕКСПЕРТ, Фахівець, що робить експертизу, фахівець, знавець, спеціаліст, авторитет, професіонал, ерудит.

ЕКСТАЗ,  Крайній, найвищий ступінь захоплення, захват, збудження, піднесення. // Надмірно збуджений психічний стан, що доходить до нестями, самозабуття.

ЕКСТРАВАГАНТНИЙ. книжн. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді, незвичайний, своєрідний, оригінальний, чудернацький, химерний, ексцентричний..

ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ – незвичайний, винятковий, рідкісний. Протилежне – ординарний.

ЕКСТРЕМІЗМ, книжн. Прихильність до крайніх поглядів і заходів, крайність, крайнощі, фанатизм, ексцентричність.

ЕКСЦЕНТРИК – заст. Людина з химерами, примхами, дивацтвами.

ЕКСЦЕС, книжн. 1. Крайнє, незвичайне виявлення чого-небудь, крайність, надмір, нестриманість, порушення норм, переборщення, вибрик, випад, гострий конфлікт. 2. Гостре зіткнення, порушення громадянського порядку.

ЕЛЕГАНТНИЙ. Вишукано-витончений. // Зі смаком одягнений, граціозний.

ЕЛЕГІЙНИЙ – меланхолійний, задумливий, сумний.

ЕЛІТА,  Про людей, що виділяються серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями і т. ін., провідники, верховоди, батьки, дріжджі суспільства, обранці, найкращі. Найактивніша, найкраще освічена частина суспільства.

ЕЛІТНИЙ, Який становить собою еліту; добірний, кращий. 

ЕЛЬФ. ЕЛЬФА, У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.

ЕМОЦІЙНИЙ,  1. Який виражає емоції, насичений ними, чуттєвий, почуттєвий, емоціональний, сердечний, душевний та ін.  // Який викликає емоції. 2. Який легко   збуджується, швидко реагує на що-небудь; нестриманий,   запальний, пристрасний.

ЕМОЦІЯ, (від латинського – збуджувати, хвилювати) Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого і навколишнього життя; душевне переживання відчуттів приємного або неприємного, почуття людини, чуття, почування, пристрасті, пасії, переживання під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників. радість, сум, страх, обурення, гнів, відраза, докори сумління.

ЕМПІРЕЇ,  книжн.  У старогрецькій міфології – найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги.

ЕНЕРГІЙНИЙ,  1. Повний сили, енергії, діяльний, активний, непосидющий рухливий, невтомний,  моторний, не інертний, жвавий, живий, ініціативний, бадьорий, ентузіастичний. // Який виражає діяльну силу, енергію, активність. 2. Який може вплинути, подіяти накого-, що-небудь.

ЕНТУЗІАЗМ, Сильний запал, захоплення, душевне піднесення, енергійність, пристрасть, натхнення. Протилежне - депресія

ЕНТУЗІАСТ, Людина, пройнята ентузіазмом, яка діє з ентузіазмом. // Людина, яка віддає всі сили якій-небудь справі; палкий прихильник чого-небудь.

ЕНЦИКЛОПЕДИЗМ, книжн. Широка всебічна освіченість, обізнаність у різних галузях знання.

ЕНЦИКЛОПЕДИСТ, Книжн. Людина, яка має енциклопедичні знання.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ, Науковий довідник, що об`єднує найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, розміщених в алфавітному або тематичному порядку.  Ходяча енциклопедія – про людину, що має різнобічні знання  і може завжди дати довідку з різних питань.

ЕПАТУВАТИ,  Вражати, дивувати, приголомшувати кого-небудь порушенням загальноприйнятих норм і правил.

ЕПІГОН,  Послідовник якого-небудь напрямку, який не має творчої самостійності і в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї, наслідувач, сліпий послідовник, безликий творець.

ЕПІГОНСТВО,  Творчо неоригінальне наслідування якого-небудь діяча, напряму.

ЕПІКУРЕЄЦЬ, 1. Послідовник епікуреїзму. 2. Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.

ЕПІКУРЕЇЗМ. Схильність до чуттєвих насолод, розпещеного життя.

ЕРОТИЗМ, Надмірна чуттєвість, підвищена статева збудливість; // Підвищений інтерес до проблем статі.

ЕРОТИКА, У мистецтві – відкрите, часом грубе зображення любові, статевого життя.

ЕРОТОМАН,  книжн. Людина, яка страждає еротоманією, схильна до еротоманії.

ЕРОТОМАНІЯ,  книжн. Хворобливо підвищена статева збудливість, психічний розлад на еротичному грунті.

ЕРУДИТ,  книжн. Той, хто має велику ерудицію, знавець, вчений, дока, всезнавець, ходяча енциклопедія.

ЕРУДИЦІЯ,  книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність, енциклопедичність, знання, досвід.

ЕСТЕТ, 1. Прихильник відірваного від життя “чистого мистецтва”, естетизму. 2. Прихильник усього прекрасного, витонченого.

ЕСТЕТИЗМ,  1. Пристрасть до ефективних зовнішніх форм у мистецтві і нехтування ідейним змістом; формалізм в естетиці. 2. Схильність до краси, до чого-небудь естетичного.

ЕСТЕТИКА, 1. Наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві. // Система поглядів на мистецтво, якої дотримується хто-небудь. 2. Краса, художність чого-небудь.

ЕСТЕТИЧНИЙ,  Пов`язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті. // Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві.

ЕТАЛОН,  Мірило, зразок для порівняння з чим-небудь.

ЕТИКЕТ, Установлені норми поведінки і правил ввічливості в якому-небудь товаристві. Правила поведінки, порядок дій, правила чемності у вельможних домах, в дипломатичних колах.

ЕТИКА, 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2. Норми поведінки,  сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін.

ЕФЕКТ,  1. Сильне враження, викликане ким-, чим-небудь. 2. Результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій, заходів. 3. Засоби, прийоми, пристосування, за допомогою яких створюється враження, ілюзія чого-небудь.

ЕФЕКТНИЙ, Який справляє сильне враження, ефект.

                                                                   Є

ЄЗУЇТ,  Про підступну, підлу, лицемірну людину.

ЄЗУЇТСТВО, Лицемірство, підступність, зрадництво, застосування обману, інтриг, провокацій і т. ін. для досягнення своєї мети.

ЄЗУЇТСТВУВАТИ,  Діяти як єзуїт, діяти лицемірно, підступно, застосовуючи у своїй діяльності обман, інтриги, провокації і т. ін.

ЄЛЕЙНІСТЬ,  Зворушливість, ласкавість, масність.

ЄХИДА,   Лиха, зла, хитра, лукава, в`їдлива людина.

ЄХИДНА, Про лиху, злу, хитру, лукаву, в’їдливу людину.

ЄХИДНИЙ – пройнятий злістю, хитрістю, лукавством. Який містить таємний намір зачепити, образити.

ЄХИДСТВО, Недоброзичливість, злобність, хитрість, лукавство, в`їдливість.

                                                                  Ж

ЖАГА – перен. Велике нестримне бажання чого-небудь , прагнення до чого-небудь, до володіння чим-небудь, до досягнення якоїсь мети. Нестримне почуття любові, пристрасть.

ЖАГУЧИЙ, Який виражає велике почуття; пристрасний. // Пройнятий великим почуттям любові; який виражає велике почуття любові; пристрасний, палкий.

 ЖАДАНИЙ, Любий, дорогий; бажаний, побажаний, пожаданий. // Який збуджує потяг, пристрасть.

 ЖАДАННЯ,   Внутрішнє прагнення, потяг до здійснення чого-небудь; бажання, хотіння, охота, потяг. // Висловлення ким-небудь побажання, прохання; чиясь воля. Нестримне почуття любові; пристрасть.

 ЖАДІБНИЙ, Який дуже бажає чогось, прагне до чого-небудь; охочий до чогось, пожадливий, захланний. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий.

 ЖАДНЮГА,  зневажл. Жадібна, корислива, скупа людина.

 ЖАДОБА. Велике бажання чогось, прагнення до чого-небудь; жадібність, захланність.

 ЖАЛІБНИК, заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.

 ЖАЛІСЛИВЕЦЬ,  розм. Жаліслива людина.

ЖАЛІСЛИВИЙ, Схильний до жалості, співчуття; співчутливий

 ЖАЛІСНИЙ,  Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. // Сповнений суму; сумовитий, журливий.

ЖАЛІСТЬ, Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі, співчуття, спочуття. Жалість до себе  - почуття слабовільних, яке може навіть сильного зробити слабосилою істотою.

ЖАЛЮГІДНИЙ, Який викликає жаль. Який має непривабливий, убогий зовнішній вигляд; злиденний, нужденний, убогий, непривабливий, миршавий.

 ЖАЛЬ,  Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т.ін.; сум, печаль, скорбота, туга. Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття, жалісливість. Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання.

 ЖАРТІВЛИВИЙ,  Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів.

 ЖАРТУН,  Жартівник; кумедник, сміхун, сміхотун, дотепник, скализуб.

 ЖАХ,  Почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь; страх, ляк, острах, переляк.

ЖАХЛИВИЙ, Який викликає почуття жаху; страшний, страхітливий. Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати;боязливий, боязкий.

 ЖВАВИЙ, Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; рухливий, меткий, моторний, прудкий, шпаркий.

 ЖЕБРАК,  Людина, яка живе з милостині; старець, прохач, прошак, торбар. Дуже бідна людина.

 ЖЕВЖИК,  розм. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик, хлюст, чепурно, вертихвіст, шелихвіст, мартопляс, вітрогон. // молода, недосвідчена людина.

 ЖЕВЖИКУВАТИЙ,  розм. Схожий на жевжика, який має ознаки жевжика.

 ЖЕНОНЕНАВИСНИК, книжн. Чоловік, який не любить жінок, уникає їх.

ЖИВУЧИЙ,  Здатний переносити труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий, життєздатний.

ЖИВЧИК,  Про вертлявого, рухливого чоловіка легковажної вдачі.

ЖИРУН, розм. Той, хто поводиться несерйозно, пустує, забавляється.

ЖИТТЄВА ПОЗИЦІЯ – стале, узагальнене, емоційно забарвлене і цілеспрямоване ставлення людини до навколишньої дійсності і самої себе, яке складається на основі її життєвого досвіду і особливо світогляду.

 ЖИТТЄЛЮБ,  той, хто любить життя.

 ЖИТТЄРАДІСНИЙ,  Який любить життя, завжди радісний, веселий. // Який виражає радість, веселість.

 ЖИТТЄСТВЕРДЖЕННЯ, Ставлення до життя, сповнене оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом.

 ЖИТТЄСТІЙКИЙ,  Здатний виживати в складних умовах, переносити несприятливі умови.

 ЖИТТЯ,  Прояв фізичних і духовних сил живих істот. Сукупність явищ, що характеризують існування, визначають розвиток чого-небудь. Те, що реально існує; дійсність. Вищий прояв існування, характерний лише для біологічних і соціальних систем, який характеризується здатністю до самооновлення, розвитку і збереження своєї цілісності шляхом регуляції речовинно-енергетичного та інформаційного обміну з навколишнім середовищем.

 ЖИТТЯ-БУТТЯ,  розм. Спосіб існування кого-небудь.

 ЖІНОЧНІСТЬ,  Сукупність рис, ознак, якостей, властивих, характерних для жінок на відміну від чоловіків.

ЖМИКРУТ, розм. Жорстока й скупа людина, що свій прибуток дістає шляхом експлуатації, визискування інших; скнара,  скупердяй, скупердяга, скупар, живоїж, живолуп, визискувач, кровопивець.

ЖОРСТОКИЙ, Який виявляє суворість, різкість, немилосердність, лютість; безсердечний, лютий, нещасний, безжалісний, невблаганний, грізний, жорстокосердий.

ЖУРЛИВИЙ, Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний, невеселий, нерадісний, невтішний, сумовитий, тужливий, скорботний. // Який має схильність переживати  за кого-небудь, турбуватися про кого-, що-небудь; турботливий.

ЖУРНИЙ, Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. // Який виражає смуток, тугу, печаль; власт.людині, що журиться.

                                                                     З

ЗАБАВНИК, Потішник, жартун, штукар, сміхованець.

ЗАБІДОВАНИЙ,  діал. Виснажений, вимучений.

ЗАБІСОВАНИЙ, Дуже впертий, непоступливий, безкомпромісний, настирливий.

 ЗАБІЯКА,  Той (та), що любить битися; шибеник, розбіяка, колотник, задирака, заводіяка.  Убивця, розбійник.

 ЗАБУДЬКО,  Людина, що легко, швидко забуває; людина з поганою пам’яттю.

 ЗАВЗЯТЕЦЬ, Той, хто завзято, активно бореться, діє, працює...

 ЗАВЗЯТИЙ, Діяльний, енергійний, наполегливий у досягненні мети; відчайдушний, забісований. Нестримний, сильний у прояві, запеклий, заядлий, неприторенний, палкий.

 ЗАВИДНИК, Людина, схильна заздрити, у якої заздрість виявляється як вада характеру; завидливий, завидющий, заздрий, заздрісник.

 ЗАВИСНИЙ,  Заздрий, заздрісний, завидливий, завидющий.

 ЗАВОДІЙ, Призвідник витівок, сварок; заводіяка, задерій, задира, задирака.

 ЗАВОРОЖЛИВИЙ, Здатний заворожити, зачарувати; чарівний.

 ЗАГАЙНИЙ,  Який повільно, уповільно робить що-небудь; неквапливий; гайний.

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ – цінності, які мають значення для збереження і розвитку людства на різних етапах його існування і є основою для співпраці та взаєморозуміння між людьми.

 ЗАГАРЛИВИЙ, Запопадливий, запальний.

 ЗАГНИБІДА, Те саме, що скнора; скупій, жмикрут, скупердя, скупиндя.

 ЗАГОНИСТИЙ, Якому властиві завзяття, сміливість, запальність; хвацький, молодецький.

 ЗАГРЕБИСТИЙ,  Те саме, що загребущий.

 ЗАГРЕБУЩИЙ, Який прагне багато загребти, привласнити; дуже жадібний, зажерливий, неситий.

ЗАДАТКИ – вроджені потенційні можливості розвитку людини, які знаходять свій вияв у схильності до певних видів діяльності. Здібності, властивості, нахил до чогось.

 ЗАДЕРИКУВАТИЙ, Який часто вдається до бійки, сварки, глузування. Запальний, завзятий, загонистий, молодецький, хвацький.

 ЗАДИРАКА,  Людина, що своїми діями, словами призводить до сварки, бійки; забіяка; напасник, заводіяка.

 ЗАДИРЛИВИЙ, Який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших,; задерикуватий, задиристий, зачіпливий. Запальний, завзятий.

ЗАДРИПАНЕЦЬ, про неохайного, недбайливого чоловіка; задрипа, замазура.

ЗАДУШЕВНИЙ, Пройнятий щирістю, сердечністю, відвертістю.

 ЗАЗДРІСТЬ – почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого. Вороже відчуття досади повідношенню до щастя, благополуччя, успіху, матеріальної, культурної, моральної переваги іншої особи.

 ЗАЇДЛИВИЙ,  Який легко заїдається, свариться.

 ЗАЙДИГОЛОВА, Неврівноважена, нерозсудлива людина; навіжений, шибайголова.

ЗАЙМИСТИЙ, Який легко спалахує, загоряється, палахкий.

ЗАКОН – документ, у якому держава записує норми права. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки. Основні правила в якій-небудь ділянці діяльності.

ЗАКОХАНЕЦЬ, Залицяльник; той, хто закохався в кого-небудь; зальотник, джигун.

ЗАЛИЦЯЛЬНИК, Той, хто залицяється до кого-небудь; бахур, зальотник; джигун.

ЗАЛЮБЛЕНИЙ, розм. Закоханий; сповнений любові, пристрасті до когось. Який викликає любов, пристрасть до себе.

ЗАЛЬОТНИЙ, розм. Те саме, що залітний. Який любить зальоти. Молодецький, хоробрий, хвацький, шибайголова, пробийголова.

 ЗАМІТЛИВИЙ, розм. Спостережливий; який усе помічає; уважний.

ЗАНУДА,  Нудна, в’їдлива людина.

ЗАОЩАДЛИВИЙ. Ощадний, бережливий; який уміє дбайливо витрачати що-небудь; економний.

ЗАПАСЛИВИЙ, Який завжди заздалегідь забезпечує себе чимось; запасний.

ЗАПОБІГЛИВИЙ, Ввічливий, готовий зробити послугу. Який намагається догодити, підлещується; запопадливий, запопадний, старанний, клопітний.

ЗАПОПАДЛИВИЙ – догідливий, який намагається задовольнити чиїсь бажання, здобути прихильність. Запобігливий, послужливий.

ЗАПОЗИРЛИВИЙ,  діал. Підозрілий, недовірливий.

ЗАПРОДАНЕЦЬ, Продажна людина, той, хто зраджує когось, щось з корисливою метою; зрадник, зрадливиця.

ЗАРІЧАНИЙ,  діал. Непокірливий; сварливий.

ЗАРОЗУМІЛІСТЬ – зневажливе ставлення до інших людей, пов’язане із самолюбством, перебільшенням своїх власних якостей і заслуг.

ЗАРОЗУМІЛИЙ, Який поводиться гордовито, пихато, самовпевнено, вважаючи себе у чомусь вищим від інших; високодумний, гордовитий.

ЗАСОРОМЛЕННЯ, Почуття сорому, зніяковіння, збентеження і т.ін.; засоромленість, замішання, збентеженість, зніяковілість, розгубленість.

ЗАСПОКОЮВАЧ, Той, хто заспокоює когось.

ЗАТЯТИЙ, Упертий, який уперто наполягає на своєму, домагається свого.

ЗАХВАТ, Порив, запал; велике внутрішнє піднесення. Найвище напруження, піднесення, найбільший вияв чого-небудь; екстаз, захоплення.

ЗАХЛАННІСТЬ – жадібність, ненажерливість.

ЗАХМУРЕНИЙ,  діал. Нахмурений, насуплений.

ЗАХОПЛИВИЙ, Який захоплює, хвилює, підносить настрій.  Здатний захоплюватися кимось, чимось.

ЗАХОПЛЮЮЧИЙ, Який захоплює, зацікавлює, викликає потяг до себе; ваблячий, притягаючий.

ЗАЧІПЛИВИЙ, Задерикуватий; який зачіпає, задирає.

ЗБУДЖУВАНИЙ, Який збуджується, має властивість збуджуватися.

ЗБУДЛИВИЙ,  Який має здатність легко збуджуватися. Який збуджує.

ЗВЕРХНІСТЬ, 1. Переважаюча, провідна роль когось, чогось. 2. Наявність особливих, вищих якостей порівняно з кимось, чимось; перевага, вищість. 3. Пиха; надмірна гордість.

ЗВИЧАЙ,  1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті і побуті народу, суспільної групи і т.ін. 2. Звичка; усталений спосіб, манера дії, поведінка когось. 3. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. 4. Правила достойної поведінки, прийняті у суспільстві; етикет, традиція.

 ЗВИЧАЙНИЙ, 1. Простий; який нічим не виділяється. 2. Звичний; який не має нічого нового, несподіваного. 3. Постійний, повсякденний; який завжди відбувається або часто буває. 4. розм. Вихований, ввічливий.

 ЗВИЧКА, 1. Певний спосіб дії, життя, манера поведінки, висловлювання, що стали звичними, постійними для кого-небудь. 2. Уміння, навик, набуті тренуванням, досвідом. Шкідливі звички – небезпечні для здоров’я: смоктати і гризти пальці, човгати ногами, горбитися, курити, вживати алкогольні напої, наркотики. Натура, природа, порода, душа

ЗВИЧНИЙ,  1. Який став звичкою, увійшов у звичку. 2. Який не має нічого нового. 3. Постійний, повсякденний. 4. Який звик, пристосувався до чогось.

ЗГОВІРЛИВИЙ,  Який легко погоджується на пропозиції інших, з яким легко домовитися про щось.

ЗГОДА, 1. Позитивна відповідь, дозвіл на щось. 2. Порозуміння; взаємна домовленість. 3. Одностайність; спільність поглядів, думок і т.ін. 4. Взаємна дружба, мирні стосунки. 5. Союз, об’єднання. 6. Гаразд, хай буде так; підтвердження чогось, погодження з чимось; злагода, злада, лад, мир, сумир.

ЗГОРДА. 1. Гордовито; з гідністю, із самоповагою. 2. Пихато; почуттям зневаги, з презирством; гоноровито, спишна, пишно.

ЗГОРДІТИ,  Стати дуже гордим, зарозумілим, пихатим.

ЗГОРЬОВАНИЙ, 1. Який зазнав багато горя, страждань. 2. Зароблений, здобутий важкою працею.

ЗГРАБНИЙ Який відзначається пропорційним співвідношенням форм, ліній . Спритний, фізично вправний.

 ЗГРІШИТИ, 1. Вчинити гріх, порушувати релігійно-етичні правила. 2. перен. Зробити поганий вчинок, припуститися помилки у чомусь.

 ЗГУБНИЙ, Небезпечний, загрозливий; який веде до згуби, загрожує нещастям, смертю; згубливий, небезпечний, шкідливий.

ЗДИРЛИВИЙ,  діал.  Який має нахил до здирства.

ЗДИРНИК, розм. Той, хто наполегливо вимагає щось шляхом примусу, погроз, насильства; драпіжник, драпіка, дертій, дерун, здирця.

ЗДІБНИЙ, 1. Який має природні здібності; обдарований, талановитий. 2. Який може, уміє щось робити, придатний до чогось; зугарний, кмітливий, здібний, тямущий, хисткий.

ЗДІБНІСТЬ, 1. Обдарування, талант; природний нахил до чогось. 2. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити щось; дотепність, здатність, кебета, хист.

ЗДОБУТОК.  Досягнення, успіх; позитивний результат роботи, діяльності і т.ін. 

ЗДОГАДЛИВИЙ, Кмітливий; який швидко про все здогадується, легко знаходить правильне рішення.

ЗДОРОВИЙ, Який має здоров’я. перен.  Правильний, розумний.

ЗДОРОВ’Я,  Стан організму, при якому нормально функціонують усі його органи. Одна з передумов ( і результат) повнокровного, творчого, щасливого життя. Відчуття людиною повного фізичного, психічного й суспільного благополуччя, а не тільки відсутність хвороби.

ЗДОРОВ’ЯК,  розм. Здорова, міцна, високого зросту людина; здоровило, силач.

ЗДРАВОМИСЛЯЧИЙ, книжн. Який мислить, міркує розумно, правильно.

ЗИЧЛИВИЙ, Який зичить щось добре; доброзичливий, прихильний.

 ЗІВАКА, 1. Людина, яка від безділля задивляється на щось, когось; ґава, гавря, розтелепа, соловій. 2. Розгублена, неуважна людина; роззява.

 ЗІРВИГОЛОВА, розм. Смілива людина, Яка ніколи нічого не боїться, не передчим не зупиниться.

 З’ЇДЛИВИЙ,  діал. В’їдливий.

 ЗЛІСНИЙ,  1. Злий; сповнений зла, недоброзичливості; злісний, злобний, злостивий. 2. Упертий; свідомо несумлінний. 3. Шкідливий, небезпечний; який завдає шкоди.

ЗЛІСТЬ, 1. Злоба; почуття недоброзичливості; лють, лютість, лютощі. 2. Розлюченість; почуття роздратування, гніву, досади.

ЗЛО, 1. Щось погане, недобре. 2. Нещастя, лихо, горе. 3. Розлюченість; почуття гніву, досади, роздратування; злість, злоба, лють, лютість, лютощі. Категорія моралі, в якій негативна оцінка вчинків людей, все те негоже, що заважає розвитку людства і робить людей нещасними.

ЗЛОБА, 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі; злість, лють, лютість, лютощі. 2. Розлюченість; почуття гніву, досади, роздратування.

ЗЛОВІСНИЙ, Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось поганого; зло віщий, лиховісний, лихо віщий.

 ЗЛОВОРОЖИЙ, 1. Який бажає зла, нещастя іншому; злісний, злостивий. 2. Який передвіщає зло.

ЗЛОВРЕДНИЙ, Який заподіює зло, шкоду кому-, чому-небудь.

ЗЛОВТІХА – моральна якість особистості, що виявляється у відчутті насолоди, яку вона переживає, спостерігаючи за нещастям іншої особи.

ЗЛОЗИЧЛИВЕЦЬ. Той, хто зичить зло іншому, недоброзичливо ставиться до когось; злобливець.

ЗЛОСТИВИЙ, 1. Злий; сповнений злості, ворожнечі. 2. Який виражає зло, злість. 3. Сповнений зла, злорадства. 4. Шалений, лютий.

ЗЛОЯЗИКИЙ, Схильний до злих, негативних суджень, пересудів, пліток; зловтішний, злорадий, злорадний.

 ЗЛЮЩИЙ,1. Дуже злий, недоброзичливий. 2. розм.  Небезпечний, шкідливий.

ЗНАЙКО, розм. Знавець; людина обізнана з усім або чим-небудь.

ЗНАМЕНИТИЙ, 1. Славнозвісний; який має широку славу, популярність; славетний. 2. розм. Дуже добрий, надзвичайний, чудовий.

 ЗНАННЯ, 1. Обізнаність у чомусь, наявність відомостей про щось, когось; знаття, вміння. 2. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження та ін. 3. Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому.

ЗНАТНИЙ, 1. Відомий  своїми заслугами; видатний. 2. розм. Надзвичайний, чудовий; який має добрі якості. 3. Який належить до знаті; вельможний, мостивий.

 ЗНАТТЄЛЮБНИЙ, Допитливий; який любить багато знати, прагне до знань.

 ЗНЕВАГА, 1. Почуття презирства, відсутність поваги до чогось; неповага, образа, погорда, презирство. 2. Байдужість до когось, чогось, відсутність турботи, піклування про когось, чогось. 3. Навмисне приниження чиєїсь гідності. 4. розм. Образливе слово, вчинок. 5. Те саме, що зневажання.

ЗНЕВАЖЛИВИЙ,  Сповнений зневаги; гордовитий, гордий, погордливий, презирливий.

ЗНЕВІРА, Відсутність, втрата віри у когось, щось; розчарування.

ЗНЕНАВИСНИЙ,  Ненависний; який викликає зненависть до себе.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, Поставлене завдання, які мають бути виконані.

 ЗОВНІШНІСТЬ,  Зовнішній вигляд людини.

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО – одна з найдавніших загальнолюдських моральних вимог, її найпоширеніше формулювання: «Не роби іншому того, чого собі не бажаєш».

ЗОМБУВАТИ (зомбі) – перен, людина, яка беззастережно підчиняється чужій волі.

 ЗРАДА, 1. Віроломство, зрадництво; перехід на бік ворога; відступництво, запроданство. 2. Порушення вірності у коханні, дружбі; невірність. 3. Відмовлення від своїх переконань, поглядів і т.ін.

ЗРАДНИК, Той, хто зраджує; запроданець, зрадець, відступник, зрадливець, юда, невірник, перекинчик, відщепенець, перевертень, ренегат.

ЗУХВАЛИЙ, 1. Який не виявляє належної поваги до когось, чогось; нахабний, безчільний. 2. Відчайдушно сміливий.

                                                                    І

 ІДЕАЛ, 1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо, прагнення. 2. Взірець досконалості; досконалість, довершення, приклад.

ІДЕАЛІЗМ, 1. Схильність безкорисливо служити будь-якій справі, відданість високим моральним ідеалам. 2. Схильність до ідеалізації дійсності.

ІДЕАЛЬНИЙ, 1. Який відповідає поняттю про ідеал; вимріяний, неземний. 2. Досконалий, відмінний, чудовий, бездоганний, взірцевий. Ідеальна  дружба, ідеальний урок.

ІДЕЙНИЙ,  1. Пройнятий певними ідеями, пов’язаний з ними; ідеологічний, передовий. 2. розм. Відданий ідеалу; безкорисливий.

ІДЕЯ, 1. Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу. 2. Основний принцип світогляду; переконання. 3. Думка про що-небудь, міркування з приводу чогось; погляд, міркування.

ІДИЛІЯ – мирне, безтурботне життя.

ІДІОТ, 1. Людина хвора на ідіотизм. 2. лайл. Дурень, недоумкувата людина.

ІМПІЧМЕНТ – осуд, обвинувачення, притягнення до відповідальності; відкликання з посад вищих  службових осіб держави.

ІМПОЗАНТНИЙ – показний, здатний привертати увагу зовнішнім виглядом, манерами, поважний , статечний, презентабельний, солідний.

ІНДИВІДУАЛІЗМ, Погляд, що протиставляє інтереси окремої особи інтересами суспільства, який ставить особисті інтереси вище інтересів суспільства, колективу. Колективізм.

ІНДИВІДУАЛІСТ, Людина, що виявляє індивідуалізм у поглядах, поведінці.

ІНДИВІДУУМ, ІНДИВІД, книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм; особина; // Окрема людина, особистість; особистість, персона, тип, суб’єкт. Одиничний представник людського роду, який поряд із загальними має і свої неповторні риси  та особливості.

ІНЕРТНИЙ, Позбавлений активності та ініціативи; недіяльний, малорухливий, бездіяльний, пасивний, флегматичний.

ІНІЦІАТОР, особа, група осіб або організація, яким належить почин у якій-небудь справі; зачинатель, починатель, засновник, основоположник, піонер.

ІНТЕЛЕКТ – мисленнєві здібності людини, рівень розумового розвитку. Розум, здатність людини думати, мислити; розум, глузд, тяма, мозок, голова.

ІНТЕЛЕКТУАЛІСТ,  Людина розумової праці.

ІНТЕЛІГЕНТ,  Той, хто належить до інтелігенції.

ІНТЕЛІГЕНТНИЙ, 1. Розумово розвинутий; освічений, культурний. 2. Власт. інтелігентові, інтелігенції.

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ – люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки, культури.

ІНТРИГА,  Приховані зловмисні дії, до який удаються для досягнення якої-небудь мети; підступи, каверза, підкіп, клявза.

 ІНТРИГАН,  той, хто вдається до інтриг.

 ІНТУЇЦІЯ. Здатність людини ва деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати що-небудь, спираючись на попередній досвід, знання й т.ін.; чуття, проникливість, здогад; передчуття; шосте чуття.

 ІСТЕРИК,  Той, хто хворіє на істерію.

 ІСТЕРИКА,  Напад істерії.

 ІСТЕРІЯ,  1. Функціональне нервово-психічне захворювання, що характеризується підвищеною емоційною збудженістю й супроводжується риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери й т.ін. 2. перен. Хворобливий інтерес, посилене прагнення до чого-небудь; гарячкова діяльність у якомусь напрямі.

 ІСТИНА,1. книжн. Моральний ідеал, справедливість. 2. філос. Достовірне знання, що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей. Те саме, що правда, справедливість. Моральна істина – це досконалий вияв чеснот, бажаних стосунків між людьми. 2. Положення, твердження, судження, перевірене практикою, досвідом; догма, постулат.

                                                                    Ї

ЇДКИЙ – перен. Злобно-насмішкуватий, колючий; дошкульний, ущипливий.

                                                                    К

 КАВАЛЕР, 1. Чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки тощо.  2. розм. Те саме, що парубок.

 КАВЕРЗА, розм. 1. Підступ, який хто-небудь чинить, щоб ускладнити, заплутати справу, зробити шкоду; інтрига, вигадка, викрутні, крутня, пустощі, фіглі, химороди, штуки, штукарство, штукенція. 2. Злий, підступний жарт, зла витівка.

 КАДИЛЬНИК, 1. Той, хто кадить кадилом. 2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.

 КАНІБАЛ, книжн. 1. Людожер. 2. перен. Люта, безглуздо-жорстока людина.

 КАПОСНИК, зневаж. Той, хто робить капості.

КАПОСТЬ,  розм. 1. Поганий, підступний, шкідливий учинок; пустощі. 2. Про кого-, що-небудь погане, шкідливе.

КАПРИЗ,1. Те саме, що забаганка; вередування, примха, химера; захтінка, прибаг, комиз; вереди. 2. перен. Що-небудь випадкове, несподіване в певній галузі.

КАПРИЗУВАТИ, Вередувати, бути капризним; каверзувати, комизитися, примхувати, химерувати, витребенькувати, норовитися, упиратися.

КАРАКАТИЙ, перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину).

КАРАКАТИЦЯ, перен., зневажл.  Про незграбну, неоковирну, коротконогу чи кривоногу людину.

КАРГА,  лайл. Про сварливу стару й потворну жінку; відьма.

КАЯТТЯ,  1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. 2. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3. церк. Признання в своїх гріхах; сповідь.

КЕБЕТЛИВИЙ, розм. Здібний, умілий; розумний.

КЕПКУВАТИ, Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися; висміювати, глумитися, збиткувати ся, шкилити, шкимовати.

КЛЯТИЙ, 1. Такий, якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний; нестерпний, упертий, огидний. // Про людину, яку проклинають, засуджують, ненавидять. 2. перен., розм. Упертий, завзятий.

КЛЯТЬБА, 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття, проклін, кляття.  2. Те саме, що присяга.

КЛЯУЗНИЧИТИ, розм. Те саме, що клепати; робити наклепи, набріхувати.

КМІТЛИВИЙ. 1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий, покмітливий, бистрий на розум, штуцерний; // Який виражає тямущість. 2. рідко. Те саме, що спостережливий.

 КНИЖНИК, 1. Любитель і знавець книжок. 2. ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок. 3. заст. Учений, знавець церковних книг.

КОВЕРЗУВАТИ, 1. Те саме, що вередувати; капризувати. 2. розм. Знущатися й кого-небудь, глумитися, збиткуватися над кимось. 3. розм. Мудрувати над чим-небудь; вигадувати.

КОЗИР-ДІВКА, розм. Про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину.

КОЗИРИТИСЯ, розм. Триматися по-молодецькому; бадьоритися.

КОКЕТКА,  Жінка, що своєю поведінкою, манерами, одягом і т.ін. намагається подобатися чоловікам.

КОКЕТЛИВИЙ,  1. Схильний до кокетства, який намагається подобатися; дженджуристий, чепуристий, дзигльований, грайливий; // Який виражає кокетство.  2. Який має гарний, привабливий вигляд; чепурний.

КОКЕТСТВО, Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою. Виставляти що-небудь напоказ, хизуватися.

 КОКОШИТИСЯ,  розм. Триматися зарозуміло, гордовито; бундючитися, чванитися, хизуватися.

 КОКОШНИЙ, діал. Чванливий, пихатий.

 КОЛЕКТИВ, Сукупність людей, об’єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами; штат, персонал, особливий склад, команда. // Група людей, зв’язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо.

КОЛОТНИК, діал. Сварлива людина; забіяка. Той, хто колотить.

КОЛОТУХА,  діал. Сварлива жінка.

КОМПАНУВАТИ,  діал. Товаришувати.

КОМПЕТЕНТНИЙ. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. // Який ґрунтується на знанні; кваліфікований. 2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.

КОМПЛІМЕНТ, Приємні, люб’язні слова; похвала, лестощі; похвальба, панегірик.

КОМПЛІМЕНТНИК, розм. Той, хто любить говорити компліменти.

 КОНТАКТ. Спілкування, зв’язок, тісні стосунки; взаєморозуміння.

 КОНТАКТНИЙ,  Який діє на підставі контакту.

 КОНФЛІКТ, Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності, загострення суперечностей, що призводить до ускладнень в стосунках; гостра суперечка; тертя, зіткнення, колізія.

 КОНФЛІКТУВАТИ, Вступати в конфлікт із ким-небудь.

 КОНФУЗ, Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище; зніяковілість, зніяковіння, засоромлення.

 КОНФУЗИТИ, Завдавати сорому, соромити.

 КОНФУЗЛИВИЙ, Який часто ніяковіє, бентежиться; соромливий, сором’язливий.

 КОНФУЗНИЙ, Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу.

 КОРЕКТНИЙ. Який тактовно та ввічливо поводиться з людьми; ввічливий, тактовний, чемний, гречний.

 КОРИСТОЛЮБЕЦЬ, Корислива людина.

 КОРИСТЬ,  1. Добрі наслідки для кого-, чого-небудь; протилежне шкода.  2. Матеріальна вигода для кого-небудь; прибуток; хосен, пожиток, зиск.

 КОРОТКОЗОРИЙ,  1. Який погано бачить на далекій відстані; близькозорий; підсліпуватий, підсліпий, низькозорий, низькоокий, сліпоокий. 2. перен. Нездатний правильно передбачити, розрахувати; недалекоглядний, непроникливий.

 КОХАННЯ, 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання; любов, люба. // Особа, що викликає таке почуття; кохана людина. 2. рідко.  Те саме, що любов.

 КРАСА, 1. Властивість, якість гарного, прекрасного; вродливість, ліпота. 2. Оздоба, прикраса, гордість кого-, чого-небудь; слава.  3. Гарна, приваблива зовнішність; урода, врода, красота.

КРЕДО – (лат. вірю)- символ віри; основи світогляду, переконань.

 КРИВДА, . Несправедливий учинок щодо кого-, чого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось; несправедливість. // Образа, ураза.  Те саме, що шкода.    Те саме, що неправда.

 КРИВЛЯКА, зневажл.  Той, хто кривляється.

 КРИВОДУШНИЙ, Який кривить душею: нещирий, лицемірний, підступний, лукавий. // Власт. нещирій людині.

 КРИКЛИВИЙ,  1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий; горлатий, горластий. 2. Який доходить до крику; пронизливий, верескливий. 3. Схильний до сварок: сварливий, лайливий. 4. перен. Який впадає у вічі, привертає до себе увагу; дуже яскравий; претензійний, екстравагантний, строкатий, шпаркий.

 КРИТИКАН, розм. Людина, схильна до дріб’язкової, уїдливої, упередженої критики.

 КРУТИХВІСТ,  розм. Те саме, що крутій; хитрун.

 КРУТИХВІСТКА, розм. Легковажна дівчина, жінка.

 КРУТІЙ, 1. Хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець; плутяга, махляр, крутько. // Нещира в своїх стосунках з іншими людьми особа; лицемір, вертій, крутихвіст. 2. Той, хто схильний до крутійства (про чиновника, канцеляриста); бюрократ.

 КРУТІЙСТВО, 1. Нечесне поводження; шахрайство, ошуканство, крутня, плутня.  // Брехливість, лицемірство.          2. Ухилення від прямої відповіді, відкритих дій, учинків.          3. Навмисне  використання дрібниць, формальностей і т.ін. для затягування чи заплутування судових та адміністративних справ із корисливою метою або щоб зняти із себе відповідальність; крутанина.

 КРУТЛИВИЙ, Дуже, занадто рухливий, метушливий; непосидючий, вертлявий.

 КУКІБЛИВИЙ,  діал. Бережливий, дбайливий.

 КУКІБНИК,  діал. Дбайливий чоловік.

 КУЛЬТУРА, 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, сворених людством протягом його історії. // Рівень розвитку суспільства у певну епоху. // Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини. 2. Освіченість, вихованість.

КУЛЬТ – сукупність обрядових дій, свят, ритуалів, звичаїв, пов’язаних з певною системою світоглядних уявлень та вірувань. Перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось, обожнювання, боготворіння. Культ особи – сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання.

КУМИР – так називають того,  хто є предметом захоплення, поклоніння (найчастіше це артисти, співаки, футболісти, політики тощо). Ідол.  На відміну від ідеалу, примарний, не гідний наслідування . Не творіть собі кумирів.

 КУПІДОН. У римській міфології – бог кохання у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами. // Зображення цього бога. // перен., ірон. Дуже гарний, красивий юнак; красень. // перен. Про закоханого хлопчика, юнака.

 КУРТИЗАНКА, заст.  Жінка легковажної поведінки та авантюрного способу життя, що обертається у вищому світі; полюбовниця, повія.

 КУРТУАЗНИЙ,  Вишукано люб’язний, ввічливий.

                                                                   Л

 ЛАГІДНИЙ,  Спокійний, сумирнмй, тихий, не норовистий. // Ніжний, ласкавий. // Який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність. // Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою.

 ЛАДНИЙ, розм. 1. Те саме, що гарний, красивий. 2. Діловитий, вправний. 3. Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою; лагідний, ніжний. 5. Злагоджений, гармонійний.

 ЛАСКАВИЙ, рідко ЛАСКАВ,  1. Який виявляє ласку, ніжність; ніжний, лагідний, голубливий, пестливий. Приязний, привітний. 2. перен. Приємний для сприймання; ніжний. 3. У якому виявляється доброзичливість, привітність; великодушний.

ЛАЩИТИСЯ, 1. Те саме, що ластитися. 2. Линучи до людини, виявляти прив’язаність до неї. 3. Лестощами домагатися чиєї-небудь прихильності; підлещуватися.

ЛАЯТИ, 1. Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори; сварити, милити голову, коренити, кобенити, клясти, проклинати.Обзивати кого-небудь принизливими, образливими словами. 2. Висловлювати своє незадоволення; корити.

 ЛАЯТИСЯ, 1. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами. 2. Дорікати одне одному, лаяти одне одного; сваритися; гризтися.

 ЛЕВ, перен., ірон. Людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т.ін.

 ЛЕВЕНЕЦЬ,  рідко. 1. Високий, дужий юнак; молодець. 2. Те саме, що гайдамака.

 ЛЕГКОВАЖНИЙ, 1. Ставитися легковажно до  кого-,  чого-небудь; не надавати значення, вітрогонити, нехтувати.  2.Бути легковажним.  Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось.

 ЛЕГКОВАЖНИЙ,  Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний; шалапутний, легкодумний, легкодушний, необачний, бездумний, нерозважливий, нерозсудливий. Зневажл. Вітрогон, жевжик, вертихвіст, свистун.

 ЛЕГКОВІР,  Той, хто легко вірить будь-чому; дуже довірлива людина.

 ЛЕГКОВІРНИЙ, Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий.

 ЛЕГКОДУМНИЙ,  1. Те саме, що легковажний. 2. Те саме, що безтурботний.

 ЛЕГКОДУХ, 1. Позбавлена сили волі, нерішуча, безсила людина; // Легковажна, несерйозна людина. 2. Боязка людина.

 ЛЕДАР. Людина, яка не любить працювати; ледачий, ледащо, нероба, лежень, лежебок, лінюх, лобур. Розм.дармоїд, паразит, трутень, захребетник, галапас.

 ЛЕДАЩИЙ,  1. Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий, лежебокий. 2. перен. Який рухається дуже повільно, мляво. 3. перен., зневаж. Про когось поганого або щось погане, ні до чого не придатне; непутящий, непутній.

 ЛЕДАЩО, зневаж.  Людина, яка поводить себе легковажно, безпутно.

 ЛЕДІ,  Дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. Перен. Про жінку з витонченим смаком, аристократичними манерами. Справжня леді.

 ЛЕЖЕБОК, розм. Той, хто не любить працювати, багато лежить, спить; ледар, нероба.

 ЛЕЛІЯТИ, 1. Оточувати ласкою, піклуванням; пестити, голубити. // перен. Дбайливо, з любов’ю доглядати що-небудь. 2. перен. Те саме, що плекати.

ЛЕМЕХУВАТИЙ. розм. Неповороткий, млявий, флегматичний.

 ЛЕСТИВИЙ,  Схильний до лестощів; // Сповнений лестощів; улесливий, підлесливий, облесливий, облесний, підхлібливий, підлазистий.

 ЛЕСТИТИ, 1. Лицемірно, нещиро вихваляти кого-, що-небудь; облещувати, підлещувати, улещувати, // Говорити кому-небудь приємності, компліменти; співати дифірамби; світити в очі. 2. Давати насолоду, бути приємним.

ЛЕСТКА, діал. Лестощі; підлабузництво, запобігання, лестки.

ЛЕСТОЩІ,  Лицемірне, нещире вихваляння; підлабузництво, запобігання.

 ЛЕСТУН, заст. Той, хто любить лестити; підлесник, облесник,  підлабузник, лизун, забігайло.

 ЛЖЕЦЬ, заст., поет. Той, хто говорить неправду, схильний до неправди.

 ЛИЗОБЛЮД, зневажл. Той, хто догоджає кому-небудь, підлабузнюється до когось заради власної вигоди; підлабузник.

ЛИХАЧ, розм.  1. Нестримно, нерозсудливо смілива людина. 2. заст. Візник екіпажа з баским конем, а також самий екіпаж з таким конем.

 ЛИХВАР, Той, хто позичає гроші за великий процент; кредитор, позичайло, лупій, дерій.

 ЛИХИЙ,  1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. 2. Який сердиться, лютує; сердитий, лютий. // Який несе з собою лихо, страждання. 3. Недобрий у певному відношенні; поганий. Що-небудь погане, недобре.

ЛИХО,  1. Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда; нещастя. Важко, погано кому-небудь. 2. Що-небудь погане, зле, недобре.

ЛИХОДІЙ, Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо; лиховод, враг, супостат, злочинець.

ЛИХОСЛОВИТИ,1. Вживати грубі, дошкульні слова і вирази щодо кого-небудь; злорічити. 2. Уживати лайливі, соромітні слова; матюкатися. 3. Лаяти, ображати кого-небудь; батькувати.

ЛИЦАР, 1. перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь; витязь, герой, звитяжець. // Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй.  2. перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. // Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність.

 ЛИЦЕДІЙ,  перен.  Людина, яка вміє маскувати свої думки, вчинки та ін.

 ЛИЦЕМІР, Лицемірна людина; лукавець, облудник, фарисей, комедіант, удавальник.

 ЛИЦЕМІРСТВО, Невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям. // Удавана сердечність, доброзичливість, якою приховують лихі наміри; нещирість.

 ЛІНИВЕЦЬ, . розм. Лінива людина; ледар, ледащо, нероба, лежень, лежебок, лінюк, лобір, лобуряка, лоботряс, валяка.

 ЛІНИВИЙ, 1. Схильний до лінощів, який не любить працювати, ухиляється від роботи; ледачий, лежебокий. // Який не бажає робити що-небудь, уникає чогось. // Який виражає, означає лінь, бездіяльність. 2. Який нешвидко поволі робить щось які-небудь рухи; млявий повільний.

 ЛІНОЩІ, Відсутність бажання працювати, робити що-небудь; неробство, лінивство, лінивість, ліньки, лінь; баглаї, ледарство, байдикування. // Стан розслаблення; млявість, сонливість.

ЛІРИЧНИЙ,  Емоційно-забарвлений, хвилюючий.  2. Такий, при якому почуття, душевні переживання панують над розумом. Занадто лірична натура.

ЛОБУР, ЛОБОТРЯС – бездіяльна й ледача людина.

ЛОВКАЧ- спритна людина, що вміє добре влаштовувати свої справи, вдається до хитрощів, спритник, моторун, хват, крутій.

ЛОЯЛЬНИЙ – який тримається в межах законності(іноді лише формально). Який коректно, доброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь.

ЛУКАВЕЦЬ – здатна на хитрість або жарт підступна людина. Лукавий ,хитрий, нещирий, єхидний. Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне. Криводушний, зрадливий.

   Лукавити – хитрувати, приховуючи правду, лицемірити.

ЛУКАВСТВО – якість характеру людини, чиї вчинки та слова не відповідають справжнім намірам, лицемірство.

ЛЮБИМЧИК – той, хто користується чиєю-небудь любов’ю, кому надають перевагу на шкоду іншим.

ЛЮБИТИ- відчувати глибоку відданість, прив’язаність до кого-небудь. Сердечна прихильність до родинно близьких осіб, до особи іншої статі, кохати, боготворити, обожнювати. Мати інтерес, потяг до чого-небудь, надавати перевагу чомусь. Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася любить!

ЛЮБОВ – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання, любощі, роман, амури, інтимність. Глибока повага, шанобливе ставлення до людини. Внутрішній духовний потяг, пристрасть до чого-небудь. Любов до музики. Одна з форм подолання відчуження від людини, вершина морального ставлення до людини.

ЛЮБ’ЯЗНИЙ – уважний, привітний, ласкавий, обхідливий.

ЛЮДИНА – 1. суспільна істота, що являє собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці. Не з багатством жить, а з людиною. Особа як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. Щоб людиною став чоловік. Вважати за людину – поважати кого-небудь, рахуватися з кимось. Вийде (буде) людина – сформується особа з позитивними якостями. 2. Біосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування і яка спроможна цілеспрямовано удосконалювати світ і саму себе, керуючись при цьому засадами Істини, Краси, Добра.

ЛЮДИНОЛЮБЕЦЬ – той, хто любить людей, готовий допомагати їм, гуманна людина.

ЛЮДЯНІСТЬ – щире, доброзичливе ставлення до інших, уважність до чужих потреб.

ЛЮДЯНИЙ – який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших, уважний до чужих потреб, гуманний, чуйний, добросердечний, щирий, людинолюбний. Протилежне – бездушний.

ЛЮТЬ – почуття роздратування, злості, гніву, лютість, лютощі, лютий – жорстокий, розлючений, сердитий.

ЛЯКЛИВИЙ – який усього боїться, боязкий, страшкий, полохливий. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка. 

                                                                   М

МАГІЧНИЙ – надзвичайно сильний, непереборний, чарівний, чудодійний. Її очі мали якийсь магічний вплив на тебе.

МАЗУН – улюбленець, пестун, мазій, мамій, пестій.

МАЗОХІЗМ – отримання морального і тілесного задоволення від завдавання собі моральних або фізичних страждань.  Антонім садизм. 2. Різновид статевого збочення, коли для отримання задоволення необхідно відчути біль.

МАЛОДУШНІСТЬ – моральна якість, що характеризує слабкість волі особистості, виражається в нездатності людини відстояти і втілити в життя  ті моральні принципи, в які вона вірить, через побоювання за особисті інтереси.

МАЛОДУШНИЙ – легкодухий, спричинений відсутністю мужності.

МАЛОПОМІТНИЙ – який нічим не виділяється серед інших, звичайний, пересічний, сірий, рядовий.

МАЛОТОВАРИСЬКИЙ – який неохоче спілкується, уникає товариства з іншими, замкнений, відлюдько.

МАМОНА – бог багатства та наживи, злий дух, уособлення користолюбства. Не можна разом служити богу й мамоні. Жадібність, ненаситність, обжерливість. У них така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з’їдять.

МАМУЛА – зневажл. Вайло, тюхтій, телепень.

МАНЕРИ – спосіб поводитися, триматися в товаристві.

МАНІЖИТИСЯ – поводитися манірно, маніритися, кривлятися, розводити церемонії. Панькатися.

МАНІЛОВЩИНА – бездіяльне, відірване від реальної дійсності ставлення до життя, добродушне мрійництво.

МАНІРНИЙ – позбавлений простоти та природності, маніжний, церемонний, дзигльований. Наша пані така манірна та скучна.

МАНІЯ – сильна пристрасть, потяг до чогось, захоплення, закохання. Мономанія.

МАНКУРТ – людина, яку вороги позбавили пам’яті про свій народ; перен, відступник, зрадник,

МАРАЗМ – стан повного занепаду душевних і фізичних сил, зумовлений старістю або важкою хворобою, безсилля, миршавість. Повний занепад, розклад.

МАРІОНЕТКА – про людину, яка сліпо виконує чиюсь волю, сліпе знаряддя, пішак, виконавець чужої волі.

МАРНОТРАТНИК – той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно, розтринькувач. Протилежне – ощадливий.

МАРУДА – людина, що все робить надто повільно, нудно, марудна людина, вайло, тюхтій, мамула, телепень, марудник.

МАУГЛІ – діти, що виростають серед тварин, переймаючи їхні звички.

МЕГЕРА – зла, сварлива жінка, фурія, яга.

МЕЛАНХОЛІЯ – важкий, похмурий, сумний настрій, сум, туга. Пригніченість, нудьга, плін, хандра, іпохондрія.

МЕЛОМАН – хто пристрасно любить музику та спів, музиколюб

МЕНТАЛЬНІСТЬ – психічне обличчя, психічний склад народу, нації, психіка, інтелект, характер. Образ думок, світосприйняття, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільноти.  Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, естетизм народного життя і обрядовості, миролюбність, лагідність, м’якість характеру, працелюбність, доброзичливість, співчутливість. Негативні риси: перевага емоційного над раціональним і вольовим, запальність та скоре вистигання, слабка воля, невміння підпорядкувати свої інтереси, бажання інтересам і бажанням загалу.

МЕРЗЕННИЙ – підлий, негідний своїми вчинками, поведінкою.

МЕРЗОТНИК – особа, здатна на велику підлість, негідник.

МЕРКАНТИЛЬНИЙ – дріб’язково ощадливий, корисливий. Гендлярський, своєкорисливий, пов’язаний з матеріальною вигодою.

МЕТА – те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти, ціль. Уявний образ наслідків людської діяльності, який повинен бути досягнутий завдяки певним зусиллям. Замисел, намір, план.

МЕТКИЙ – який енергійно і вміло веде справи, легко знаходить вихід із скрутного становища, кмітливий, бистрий на розум, винахідливий.

МЕТУШЛИВИЙ -  який свідчить про відсутність спокою, врівноваженості, безладний, поквапливий.

МЕЦЕНАТ- добродійник. Багатий покровитель наук та мистецтва, а також їх представників.

МИЛИЙ – дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми, хороший, симпатичний. Сповнений привітності, доброзичливості, люб’язний. За милу душу – з великим задоволенням, охоче.

МИЛІСТЬ – доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. Вияв жалості, милосердя. Зробити милість – виявити добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь.

МИЛОСЕРДНИЙ – який виявляє милосердя, схильний, готовий до добрих вчинків. Милостивий.

МИЛОСЕРДЯ – добре, співчутливе ставлення до кого-небудь. Вияв жалості, помилування. Діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.

МИСЛИТЕЛЬ – людина, здатна до глибокого філософського мислення.

МІЗАНТРОП – той, хто ненавидить людей, цурається їх, людиноненависник, нелюд, гаспид.

МІЗЕРНИЙ – який не викликає до себе поваги, жалюгідний, нікчемний. Мізерний душею – про малодушну людину.

МІМОЗА – про вразливу, недоторкану людину.

МІЦНИЙ – духовно сильний, стійкий, непохитний. Міцна натура.

МІЩАНИН – людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором, обиватель, філістер.

МІЩАНСТВО – спосіб життя і мислення, якому властиві обмеженість життєвих ідеалів вузько особистими інтересами, вияв боягузтва і пристосуванства  в політичному відношенні, святенництво в моралі, вульгарності у смаках.

МЛЯВИЙ – позбавлений жвавості, бадьорості, неактивний, вайлуватий. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску.

МОВЧАЗНИЙ – який не любить багато говорити, неговіркий.

МОГУТНІЙ – який має велику владу, силу, великий вплив, всесильний, можновладний, стосилий, всевладний.

МОДА- нетривале панування певного смаку в одязі та інших сферах життя. Загальне визнання, популярність у певний час, манера, звичка. У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати.

МОЖЛИВІСТЬ – наявність умов, сприятливих обставин, які допомагають чомусь. Внутрішні сили, можливості, здатності. Змога, шанс. По можливості – в міру сил, наскільки можливо.

МОЛОДЕЦТВО – нестримна сміливість, хоробрість, завзяття, відвага.

МОЛОДЕЦЬ – уживається для вираження похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості, козак, хват, зух.

МОЛОДЧИК – зменшено-пестливе до молодець. 2. Людина, моральне обличчя якої заслуговує осуду. 3. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі.

МОНСТР – виродок, потвора, страшило. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами, нелюд.

МОРАЛЬ – норми та приписи(правила) поведінки в ставленні один до одного й до суспільства, етика. Читати мораль – повчати, давати настанови, поради.

МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА -  ступінь оволодіння особистістю моральним досвідом людства, дотримання у поведінці моральних норм і принципів, готовність до постійного самовдосконалення.

МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ – моральні зразки, поняття, вимоги, приписи, що дають можливість людині оцінювати дійсність та орієнтуватися в ній.

МОРАЛЬНІСТЬ – втілення приписів моралі в поведінці людей та стосунках між ними.

МОТОРНИЙ – проворний, спритний, енергійний, меткий.

МРІЙЛИВИЙ – любить мріяти, мрійний, мрійник, задуманий.

МРІЯ – те, що створене уявою, фантазією. Думка про щось бажане, приємне, бажання, прагнення, жадання.

МРІЯТИ – створювати в уяві образ, думати про здійснення чогось бажаного, прагнути в думках до чогось.

МСТИВИЙ – схильний до помсти, лихопомний, злопам’ятний.

МУДРАГЕЛЬ – той, хто багато роздумує, обмірковує, розумака.

Мудрак. Мудрій.

МУДРЕЦЬ – людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання, мудра людина.

МУДРИЙ – наділений, обдарований великим розумом, який має значний життєвий досвід, розумний, досвідчений.

МУДРІСТЬ – здатність людини органічно поєднувати цілісне розуміння світу і самої себе зі своїми діями, узгоджувати їх з вимогами Істини, Добра і Краси, яка виникає на основі засвоєння людиною різних форм життєвого досвіду.

МУЖНІЙ – який виявляє стійкість, хоробрість, рішучість, витримку, який стійко переносить і долає небезпеки і неприємності. Відважний, сміливий,  небоязкий, хоробрий.

МУЖНІСТЬ – моральна якість, що втілюється в твердості характеру, вірності ідеалу і самому собі при такому зіткненні з несправедливістю, яка загрожує життю людини, її благополуччю.

МУЖНІТИ – ставати дорослим, фізично й духовно зрілим, набуваючи досвіду.

МУЗА – перен. Джерело поетичного натхнення, а також саме натхнення, творчість.

МУРЛО. МУРМИЛО – груба, невихована людина. похмура, непривітна, замкнена людина, відлюдько.

МЮНХГАУЗЕН – перен. веселий брехун і хвалько; людина, що втратила почуття міри.

М’ЯКИЙ. перен.1. Якого легко переконати, який намагається уникати конфліктів. Поступливий, податливий. М’який характер. 2.перен. Який з увагою, розумінням ставиться до інших. Чутливий, сердечний. М’яка людина.

М’ЯКОСЕРДЯ – душевна доброта, чутливість.

                                                                    Н

НАБРИДЛИВИЙ – який стає неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність, надокучливий, настирливий, осточортілий, осоружний.

НАБУНДЮЧЕНИЙ – пишається, прибирає зарозумілого, гордовитого вигляду.

НАВИК – уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. Практичні знання.

НАВІЖЕНИЙ – неврівноважений, нестриманий, шалений. Навіжена весела вдача.

НАВІСНИЙ –1. те саме, що навіжений. 2.який виходить за межі чого-небудь, дуже сильний, несамовитий, шалений. 3. противний, ненависний, огидний.

НАВОЛОЧ – нікчемна, підла людина, негідник.

НАВРАТЛИВИЙ – нав’язливий, набридливий, пристає до когось вимагаючи чи добиваючись чогось. Навратливий, як собака.

НАВУШНИК – той, хто доносить або любить доносити, стукач.

НАВ’ЯЗЛИВИЙ – який набридливо, надокучливо пристає з чим-небудь, пропонує щось, настирливий. Нав’язливі поклонники.

НАГЛИЙ – невідкладний, негайний, терміновий. Нагла потреба – необхідна життєво, нагальна потреба.

НАДИХАТИ – збуджувати, викликати душевне піднесення, натхнення, надавати душевної сили, наснажувати. Надихнути.

НАДІЯ – 1. впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного, сподівання. Жити надією – дуже бажати здійснення того, про що мріють, про що сподіваються. 2.одна із форм сприйняття людиною майбутнього, у якій бажане і необхідне очікується як таке, що обов’язково повинне здійснитися, незважаючи навіть на безпосередню відсутність засобів та умов його досягнення.

НАДОКУЧЛИВИЙ – набридливий. Надокучливий, як мухи в спасівку.

НАКЛЕП – неправдиві висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовіру та зневагу, несправедливі звинувачення. Обмова. Наклепник – хто поширює чи зводить на когось наклепи.

НАЛЕЖНИЙ – який потрібний, необхідний, відповідний. Як належне – як те, що треба, повинно бути.

НАМОВНИК – той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь, підбурювач, підмовник.

НАПЕРСНИК – улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь.

НАПОЛЕГЛИВИЙ – завзятий, стійкий, непохитний у здійсненні, досягненні певної мети, настирливий, упертий. Протилежне – безпорадний.

НАПРИНДЖЕНИЙ – пихатий, гордовитий, бундючний.

НАРОДНІСТЬ – історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації і виникає в процесі формування класового суспільства, ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв’язків, культури. Втілення в художніх образах ідей, почуттів і прагнень народних мас.

НАСИЛЬСТВО – застосування фізичної сили  до кого-небудь,, силування, примус, ґвалт. Застосування сили для досягнення чого-небудь, примусовий вплив на когось.

НАСЛІДУВАЧ – той, хто наслідує кого-небудь, повторює чиїсь дії, ознаки, копіює, мавпує. Папуга, епігон. 2. перен. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення, послідовник.

НАСМІШКУВАТИЙ – який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішок.

НАСНАГА – фізична енергія, сила, снага. Стан душевного піднесення, запал. Творче завзяття, бойовий настрій, піднесення.

НАСТАВЛЯТИ – даючи поради, навчати чогось, повчати, напучувати, моралізувати. Наставляти на добру путь – спрямовувати, скеровувати на вірний напрям у житті. Наставляти на добрий розум – навчати кого-небудь дотримуватися певних норм, традицій у поведінці, діях, вчинках.

НАСТАНОВА – вказівка або порада діяти певним чином.

НАСТИРЛИВИЙ – який набридає, надокучає своїми вчинками, діями, набридливий, надокучливий, невідчепний, невідв’язний.

Наполегливий, завзятий.

НАСТІЙЛИВИЙ – завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь, наполегливий.

НАСТІЙНИЙ – який здійснюється з наполегливістю, завзяттям. Дуже потрібний, невідкладний.

НАСТРІЙ – внутрішній душевний стан, гумор. Напрям думок, інтересів, почуттів, настроєність. Охота, бажання робити що-небудь, займатися чимось.

НАСТРОЮВАТИ – викликати у кого-небудь певний настрій, стан. Вселяти, прищеплювати кому-небудь якісь думки, ідеї, почуття. Підбурювати проти кого-небудь, викликати вороже ставлення до когось.

НАСТРОЮВАТИСЯ – підготовлятися до здійснення чого-небудь. Створювати в собі певний настрій, стан. Викликати в себе бажання щось робити.

НАСУПЛЕНИЙ –похмурий, незадоволений, надутий, набурмосений.

НАТУРА – сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці, вдача, характер. У нього натура, як у тура.

НАТХНЕННЯ – стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів, запал, наснага, удар, піднесення.

НАХАБА – людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до нього інших, нахабник, хам, зухвалець. Ні рак, ні жаба, а просто п’яна нахаба.(укр. присл.)

НАХИЛ – потяг до чого-небудь, бажання чогось, природні здібності, хист, схильність, інтерес, любов до чого-небудь. Властивості характеру. Нахил до самотності.

НАХМУРЕНИЙ – який нахмурився, має понурий, незадоволений вигляд, задумливий.

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – категорія, сутність якої полягає в усвідомленні людиною своєї належності до певної нації. Формується на основі: знання мови, історії, культури, власної ментальності, прагнення до побудови власної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІДЕАЛ –  уявлення нації про людину, яка являє собою зразок досконалості: людина, якій притаманні такі риси, як почуття обов’язку, патріотизм, гордість, гідність, самоповага, честь, віра в Бога, мужність, відвага, пошанування батьків і старших, любов до землі, працелюбність, волелюбність тощо.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР – сукупність соціально-психологічних рис людини певної нації

НЕБІЙ – діал. безстрашна людина. Бо й небоя вовки з’їдять на битій дорозі.

НЕВГОМОННИЙ – який не може вгамуватися, заспокоїтися, надто рухливий. Завжди сповнений хвилювань, тривог, неспокійний. Неугавний, невгамовний, невгавний.

НЕВДАТНИЙ – якого супроводжують невдачі у житті.

НЕВДАХА – людина, якій не щастить або яка робить щось не так, як треба, невдатник, бідолаха.

НЕВДЯЧНИЙ -  який не відчуває і не виявляє вдячності який не виправдовує затрачених на нього зусиль, покладених надій.

НЕВІГЛАС – неосвічена, незнаюча людина, неук

НЕВІРНИЙ – непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках, який порушує вірність, зрадливий. Непорядний. Який не довіряє іншим, схильний до недовір’я. Хома невірний – про людину, яка сумнівається, не вірить.

НЕВМІЛИЙ,НЕУМІЛИЙ – який не має достатнього уміння, досвіду.

НЕВМОЛИМИЙ – який виявляє стійкість, твердість, якого не можна умолити, невблаганний, непохитний.

НЕВПРАВНИЙ – якому не властива вправність, спритність, незграбний, невмілий.

НЕВРІВНОВАЖЕНИЙ – який не має душевної рівноваги, легко піддається чужим впливам, психічно нестійкий.

НЕВСИПУЩИЙ – пильний, старанний, ретельний, неослабний, уважний, ревнивий. Який не знає втоми і виявляє наполегливість у роботі, невтомний, роботящий.

НЕВСИТИМИЙ – перен. Який не задовольняється існуючим, досягнутим. Сильний за своїм проявом.

НЕВТОМНИЙ – який характеризується наполегливістю, завзяттям, ретельністю.

НЕГАТИВНИЙ – який не викликає схвалення, а заслуговує на осуд, протилежне позитивний. Негативний образ (персонаж) -  герой твору, наділений поганими рисами, властивостями.

НЕГІДНИЙ – який не заслуговує на повагу, наслідування, недостойний. Підлий, нікчемний, мерзенний, ниций, безчесний.

НЕГІДНИК –той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки, мерзотник.

НЕГОВІРКИЙ -  який не любить поговорити, неохочий до розмов, небалакучий, мовчазний.

НЕГОЖИЙ – поганий, нехороший, який викликає осуд, ганебний, непорядний. Життя осуджую негоже.

НЕДБАЛИЙ – який ставиться до своїх обов’язків байдуже, без належної старанності, недбайливий, неретельний.

НЕДИСЦИПЛІНОВАНИЙ – який не дотримується вимог дисципліни, правил поведінки, порушує порядок.

НЕДОБРИЙ – який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших. Який ганьбить, заплямовує. Недобрая слава – осоромлювати, знеславлювати себе. Який робить іншим неприємності, горе, зло. Недобрі наміри. Недобрі люди – люди, що порушують загальноприйняті норми співжиття. Поганий своїми моральними якостями.

НЕДОБРОЗИЧЛИВЕЦЬ – людина, яка неприхильно, недружелюбно ставиться до інших.

НЕДОБРОЗИЧЛИВИЙ – який неприхильно, недружелюбно ставиться до інших, неприхильний, неприязний.

НЕДОВІРЛИВИЙ – підозріло ставиться, сумнівається у достовірності , правдивості.

НЕДОЛІК – негативна риса, ознака кого, - чого-небудь.

НЕДОЛУГИЙ – безсилий, слабкий, кволий. Який не відповідає своєму місцю, призначенню, слабкий щодо сили свого впливу.

НЕДОЛЮДОК – хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки, нелюд, кат, бузувір.

НЕДОЛЯ - гірка, лиха доля, нещасливе, важке життя, безталання.

НЕДОНОСОК – перен. зневажл. про нікчемну, негідну, нерозумну людину.

НЕДОРІКА – перен. Той, хто не вміє чітко, ясно висловлювати свої думки.  Ні на що не здатна людина, нікчема.

НЕДОРОСТОК –перен. нерозумна, малоосвічена, нерозвинена людина.

НЕДОСТОЙНИЙ – який не має потрібних, позитивних якостей, не заслуговує на повагу, непорядний, безчесний.

НЕДОСТУПНИЙ – до якого важко звертатися через пихатість, гордовитість вдачі. До якого нема доступу. Недосяжний.

НЕДОТЕПА –розм. 1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т.ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина, нездара, нестяма, розтелепа, телепень. // Уживається як лайливе слово. 2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень, шелепа, невтюпа.

НЕДОТЕПНИЙ, 1. Нездатний зробити, виконати, здійснити і т.ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий, невдатний, нездібний. Зробл., сказаний і т.ін. без належного вміння; невдалий. // Позбавлений розумного змісту. // Позбавлений дотепності, влучності, витонченості думки. 3.Розумово обмежений; тупий, дурний.

НЕДОТОРКА, розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т.ін. // Сором’язлива, скромна, боязлива людина.

НЕДОТОРКАНИЙ – Який не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т.ін. образливий.

НЕДОУК – недоучена, малоосвічена, погано обізнана з чим-небудь людина.

НЕДОУМКУВАТИЙ – розм. Нерозумний, обмежений, нерозвинений. Який не вміє глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь.

НЕДОУМОК  - розм. Нерозумна, обмежена, нерозвинена людина.

НЕДРУГ – хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. Заперечує, не визнає, дотримується протилежного.

Противник, ворог.

НЕДРУЖЕЛЮБНИЙ – який неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь.

НЕДРУЖНИЙ, НЕДРУЖНІЙ – не заснований на дружбі, взаємній прихильності, доброзичливості, довір’ї. Недружна робота. Недружній тон.

НЕЖАЛІСЛИВИЙ – не схильний до жалості, співчуття.

НЕЗАЙМАНИЙ – перн. Якому не властиві нечесні наміри і вчинки , чистий у моральному відношенні, правдивий, непорочний.

НЕЗАЛЕЖНИЙ – самостійний, рішучий у поведінці, діях або не підкоряється і ні від кого не залежить. Незалежне рішення. Слухати з незалежним виглядом.

НЕЗВОРУШНИЙ  - якого не можна похитнути, непохитний, абсолютний, цілковитий. Незворушний спокій. Незворушні серця

НЕЗВИЧАЙНИЙ, НЕЗВИЧНИЙ – до якого не звикли, який не ввійшов у звичку . який відрізняється від інших, не такий як усі. Особливий, незвиклий, рідкісний, винятковий. Розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності.

НЕЗГОДА – відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків. Чвари, розлад, незлагода, нелад, сварка. Розбіжність у думках, світогляді.

НЕЗГРАБНИЙ – неспритний, неповороткий, позбавлений легкості, вайлуватий.

НЕЗДАЛИЙ – нездатний, невмілий. Бездарний, невдалий.

НЕЗДАРА – людина, яка не має таланту, здібностей до чогось. Недотепа. Неповоротка, незграбна людина.

НЕЗДІБНИЙ – не має здібностей, природного обдарування. Не талановитий, недотепний, необдарований.

НЕЗЕМНИЙ – перен. Позбавлений усього буденного, грубого, незвичайний. Захопливий, чарівний.

НЕЗЛАГОДА – те, що незгода.

НЕЗЛАМНИЙ – якого не можна побороти, зламати, скорити, непереможний. Який виявляє стійкість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках, вірний своїм переконанням. Непохитний, завзятий, запеклий, стійкий. Незламна віра.

НЕЗЛИЙ, НЕЗЛОБИВИЙ – не заподіює зла іншим і не схильний до цього, добрий, добродушний, лагідний.

НЕЗМІННИЙ – завжди вірний своїм принципам, переконанням, відданий, вірний. Незмінне кохання.

НЕЗНАЙКО – людина, яка нічого не знає. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

НЕЗРАДЛИВИЙ – нездатний на зраду, вірний.

НЕЗРІВНЯННИЙ – якого не можна ні з ким і ні з чим порівняти, не можна перевершити. Винятковий, особливий, незвичайний.

НЕЗРОЗУМІЛИЙ – який своїми вчинками, поведінкою викликає подив, здивування. Дивний, загадковий.

НЕЗУГАРНИЙ – нездатний, неспроможний, не має навиків.

НЕКВАПЛИВИЙ – непоспішливий, повільний.

НЕКУЛЬТУРНИЙ – з низьким рівнем культури, відсталий.

НЕЛАДНИЙ – не такий , як треба, непідходящий. Будь ти неладний – вираження великого незадоволення  або несхвалення когось, чогось.

НЕЛАСКАВИЙ – не виявляє ласки, ніжності, лагідності, привітності у ставленні до інших. Суворий, непривітний.

НЕЛЮД – жорстока, зла, бездушна людина, недолюд, мізантроп, гаспид.

НЕЛЮДИМ, НЕЛЮДИМИЙ – уникає спілкування з людьми, любить самітність.  Відлюдник, відлюдкуватий.

НЕМИЛІСТЬ – недоброзичливе, неприхильне ставлення . Впадати в немилість.

НЕМИЛОСЕРДНИЙ – безжалісний, безсердечний, жорстокий.

НЕМІЧНИЙ – знесилений, хворий.  Слабий, безсилий, неспроможний, нездатний щось зробити, безпорадний.

НЕНАВИДНИК – діал. Ненависник.

НЕНАВИСТЬ – почуття великої неприхильності, ворожості. Нелюбов, ворожнеча, зненависть.

НЕНАЖЕРА – перен. зневажл.  Людина, яка не задовольняється тим, що має, чого досягла, ненаситна людина.

НЕНОРМАЛЬНИЙ – який відхиляється від норми, не такий як треба, як повинен бути.

НЕОБАЧНИЙ – який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки, нерозсудливий, нерозважливий. Необачні люди. Необачний крок.

НЕОТЕСАНИЙ – перен., розм. Некультурний, неосвічений, невихований.

НЕПАМ’ЯТЛИВИЙ – який швидко забуває про щось, не пам’ятає чогось. Який не тримає у пам’яті зла проти кого-небудь. Тепер вона добра, непам’ятлива, все розуміє.

НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ  - у всьому досконалий, якого не можна перевершити, неповторний, неперейдений.

НЕПІДДАТЛИВИЙ – перен. Стійкий, непохитний у своїх діях, вчинках.

НЕПІДКОРЕННЯ –відмова або небажання підкорятися, непокора.

НЕПІДКУПНИЙ -  якого не можна підкупити, який не зрадить своєму обов’язку. Всі слуги непідкупні.

НЕПОБОРНИЙ – нездоланний, непереможний, дуже сильний.

НЕПОВАГА – зневажливе, нечемне ставлення, непошана, неповажання, нешанобливість, зневага. Неповага до гостей.

НЕПОВАЖЛИВИЙ – який ставиться до інших без поваги.

НЕПОГАМОВНИЙ – якого не можна стримати, вгамувати, заспокоїти, невтомний. Непогамовний борець. Непогамовна енергія душі. Безперестанна, безперервна.

НЕПОДІЛЬЧИВИЙ – розм. Не любить ділитися з іншими.

НЕПОДОБНИЙ – 1. який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, безглуздий, нерозумний.

Неподобні речі. 2. який діє всупереч нормам моралі, ганебний, обурливий, непристойний, безсоромний. Неподобні думки.

НЕПОКАЗНИЙ – нічим не виділяється серед  інших, непривабливий, неоковирний, незавидний. Непоказна на вид.

НЕПОКОРА – небажання або відмова підкорятися комусь, слухатися когось, непокірність, норовистість.

НЕПОМІРКОВАНИЙ – який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах, нездержливий, нерозсудливий.

НЕПОРОЗУМІННЯ –1.плутанина, неясність, випадкова помилка 2.взаємне нерозуміння, незгода, суперечка.

НЕПОСИДА – розм. Рухлива, енергійна людина, що не любить довго бути, сидіти на одному місці і без певного заняття, непосидько, побігайло, пострибун, вертун, дзиґа.

НЕПОТАЙНИЙ – виражає, містить щирі думки, почуття, відвертий. Непотайна розмова.

НЕПОТРЕБНИЙ – заст., зневажл. Дуже поганий, нікчемний, мерзенний.

НЕПОТРІБ – перен. Нікчемна людина. Зв’язала свою долю з таким непотребом.

НЕПОХИТНИЙ – стійкий, несхитний, твердий у переконаннях, незламний, непорушний. Непохитна завзятість.

НЕПОШАНА – неввічливе ставлення до кого-небудь.

НЕПРАВДА – 1. те, що суперечить правді, істині. Брехня, лжа. Неправди я казать тобі не хочу, а правди не зможу. 2. нечесні, несправедливі вчинки, обман, беззаконня, сваволя. Кругом неправда і неволя. Усякими правдами й неправдами – будь-якими засобами.

НЕПРИСТУПНИЙ – перен. До якого не можна підступитися, гордовитий. Вдавала з себе неприступну пані.

НЕПРИЯЗНЬ, недружелюбне, вороже ставлення, неприхильність, антипатія, антагонізм.

НЕПРОНИКНИЙ – перен. Який приховує свої почуття, наміри, скритний.

НЕПУТЯЩИЙ – 1. який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд, нетямущий, безпутний. Який погано виконує покладені на нього обов’язки. 2. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм

НЕРВИ – система волокон, які обумовлюють загальний стан, поведінку людини. Заспокой свої нерви. Діяти на нерви – дратувати , виводити з спокійного стану. Псувати нерви – або когось хвилювати, виводити з себе або самому  хвилюватися, збуджуватися, виходити з урівноваженого стану. Стальні нерви – тверда, сильна воля і сильний характер. Якого не можна вивести з себе,  важко роздратувати.

НЕРВОВИЙ –  1.збуджений, роздратований, різкий, запалистий.  Нервозний. 2. сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про обстановку, роботу та ін.).

НЕРОБА – розм. Людина, яка веде бездіяльне, ледаче життя, ледар, гультяй, гульвіса, нероб.

НЕРОЗСУДЛИВИЙ – який діє нерозумно, без обдумування.

НЕСАМОВИТИЙ – не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх, безтямний, очманілий.

НЕСВІДОМИЙ – який неспроможний вірно оцінити навколишню дійсність, політично відсталий. Несвідомий елемент. Який погано розбирається у чому-небудь.

НЕСКОРИМИЙ – якого  не можна подолати, покорити, стійкий.

НЕСЛАВА –погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки. У неславі ходити -  мати погану репутацію.

НЕСТИ- нести тягар – самому все витримати або виконати усю роботу. Лиха година(чорт, нечистий) несе –незадоволення з приводу чиєїсь появи. Нести відповідальність –  виконувати які-небудь обов’язки, доручення, бути за щось чи за когось відповідальним. Нести кару –бути покараним за погані вчинки. Нести покуту – виконувати щось небажане, неприємне, ніби як покарання за щось.

НЕСТРИМНИЙ – який не вміє стримуватися, володіти собою, шалений, безупинний.

НЕСТЯМНИЙ – який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості, надто схвильований, збуджений.

НЕСХИБНИЙ – який виявляє твердість, стійкість, непохитний. Несхибний у власній рішучості.

 НЕТЕРПИМИЙ – з яким не можна миритися, якого неможливо терпіти, нестерпний.

НЕТЕРПЛЯЧИЙ – який не може довго чекати, терпіти.

НЕТІПАХА – розм. Неохайна, неакуратна жінка.

НЕТЯМУЩИЙ , нетямучий, нетяма – розм. Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось, недогадливий.

НЕУК – розм. Нетямуща, недосвідчена, мало знаюча людина, невіглас, профан, нестяма, неотеса. Учений іде, а неук слідом спотикається.

НЕХАПЛИВИЙ – розм. спокійний, повільний, розмірений.

НЕХИТРОМУДРИЙ – простий, нескладний, примітивний.

НЕХЛЮЙ –розм. Незібрана, недбала у своїх діях людина.

НЕЧУЛИЙ – позбавлений чуйності, душевності, байдужий.

НЕЩАДНИЙ – жорстокий, непримиренний, безпощадний.

НЕЩАСЛИВИЙ, НЕЩАСНИЙ, нещасник -  позбавлений радості, безталанний. Зазнав багато лиха, кривди, поневірянь.

НИТИК – розм. хто постійно виражає своє незадоволення з приводу чого-небудь.

НИЦИЙ – негідний, підлий, ганебний, низький.

НИШПОРКА – перен., зневажл. Про людину, яка надмірно цікавиться всім, потай слідкує за ким-небудь.

НІГІЛІЗМ МОРАЛЬНИЙ – заперечення спільних для всіх моральних норм, принципів та ідеалів, невизнання будь-яких авторитетів.

НІЖНИЙ – який виявляє любов і ласку в стосунках.

НІЖНІСТЬ -  тепле почуття, ласкавість, сердечність, душевність. Телячі ніжності –надмірна або недоречна сентиментальність.

НІКЧЕМНИЙ, нікчема – ні на що не здатний. Неспроможний. Нікчемний чоловік. Який не викликає до себе поваги, жалюгідний, ніщо, нуль, слимак. Упав на коліна, нікчемний.

НІМБ –перен. Атмосфера слави, пошани, успіхів. Ореол.

НІРВАНА – за містичними уявленнями  буддистів – блаженний стан спокою душі, що досягається шляхом повного відмовлення від усіх життєвих  турбот, чуттєвих бажань. У перен. Стан спокою, блаженства. Зануритися в нірвану.

НІЯКОВИЙ –  незграбний, неповороткий через сором’язливість, незручне становище, соромливий.

НОВАТОР – хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї.

НОНСЕНС – безглуздість, нісенітниця.

НОРМА ПРАВА – встановлене державою загальноприйняте правило поведінки людей.

НОРОВ – розм.сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці, вдача, натура, характер.

НОРОВИСТИЙ, НОРОВЛИВИЙ – якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний. Примхливий, капризний, упертий.

НОСТАЛЬГІЯ – болісна туга за батьківщиною.

НОТАЦІЯ – настанова, повчання з засудженням  чиєїсь поведінки

НОША – перен. Усе, що хтось зобов’язаний здійснювати, обов’язок, повинність.

НУВОРИШ – зневажл. Людина, що швидко розбагатіла шляхом торговельних  спекуляцій, багатій-вискочка.

НУДНИЙ – набридливий, надокучливий. Сумний, зажурений.

 НУДЬГА - 1.  стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, сум, досада. Потерпати від нудьги. 2.стан, викликаний одноманітністю обстановки, відсутністю інтересу до навколишнього, до своїх занять. Сірі дні, сум і нудьга. 3.туга, тривога, неспокій, апатія, журба. Бере нудьга за саме серце.

НУДЬГАР – розм. Нудна людина.

НЮНЯ – зневажл. Безхарактерна людина, плакса, рюма, рюмса, тонко сліз, рева, плаксун, плаксій.

                                                                     О

ОБАЧНИЙ – який діє розумно, передбачливо, розсудливий, обережний. Який зважає на інтереси інших, виявляє повагу до них, чемний, уважний, розважний.

ОБЕРЕЖНИЙ- який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності, обачний (Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний).

Який дбайливо, розумно поводиться з чим-небудь, тактовний, делікатний.

ОБ’ЄКТИВНИЙ- Який існує поза людською свідомістю, незалежно від волі, бажань людини, реальний, дійсний, позбавлений упередженого і суб’єктивного  ставлення, неупереджений. Треба бути щирим, без жалю до себе, одвертим, об’єктивним.

ОБІТ- урочиста обіцянка, зобов’язання, клятва, обітниця, слово, зарік, присяга.

ОБХІДЛИВИЙ- ввічливий, чемний. Обхідливий з людьми.

ОБІЦЯНКА- добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь.

Тепер вже я краще ніяких малих обіцянок не буду давати.

ОБЛЕСЛИВИЙ- який улещує, облещує, схильний до лестощів, улесливий, медоточивий, спокусливий. Коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива – Бог тебе покарає!

ОБЛЕЩУВАТИ- лицемірно вихваляти кого-небудь, улесливо обходитися з ким-небудь з корисливою метою.

ОБЛОМОВЩИНА-  байдужість, безвольність, стан бездіяльності і лінощів.(За прізвищем героя  роману Гончарова «Обломов»)

ОБЛУДНИК- нещира, лицемірна людина, брехлива, фальшива, яка під зовнішньою лагідністю, доброзичливістю приховує погані наміри, підступник. Облудний, лицемірний, нещирий, брехливий, слизький, фальшивий, лукавий, криводушний, дволикий.

ОБОВ’ЯЗОК – те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління, повинність. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності, що визначаються відповідним званням, посадою, родинним станом тощо. Особиста відповідальність людини за розв’язання будь-якого питання. Усвідомлення вимог та практичних завдань, уміння обирати між «хочу» та «треба.»Відповідальність людини перед суспільством, Батьківщиною, конкретною людиною, світом природи, що випливає з моральних норм.

ОБРАЗА- зневажливе висловлювання, негарний вчинок, що спрямований проти кого-небудь і викликає почуття гіркоти, душевного болю, кривда, зневага. Почуття гіркоти, досади.

ОБРАЗЛИВИЙ- який легко ображається, чутливий до образи, недоторканний.

ОБРИДЛИВИЙ-  нудний, набридливий, докучливий , противний, осоружний.

ОБСЕРВАТОР- спостережлива людина.

ОБСУДЛИВИЙ-  який любить недоброзичливо, з осудом висловлюватися, засуджувати і критикувати когось, щось.

ОБХІДЛИВИЙ- ввічливий, привітний у поводженні з людьми, чемний, люб’язний, тактовний.

 ОГИДНИЙ- який викликає почуття огиди, відрази, гидкий, паскудний, плюгавий. Ганебний, підлий. Огидний вчинок.

ОГЛАШЕННИЙ-  який поводиться безглуздо, шумно, недоладно, божевільний.

ОГУРНИЙ- упертий.

ОДЕРЖИМИЙ- який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою. Той, хто до самозабуття чимось захоплений, закоханий у яку-небудь справу.

ОДИНОКИЙ- який не має друзів, близьких, однодумців, чужий у певному середовищі.

ОДІОЗНИЙ- який викликає негативне ставлення до себе, небажаний, неприйнятний, неприємний.

ОДУХОТВОРЯТИ- збуджувати у кому-небудь високі почуття, помисли, надихати. Робити що-небудь піднесеним, небуденним, сповнювати його високим змістом, благородством.

ОКАМ’ЯНІЛИЙ- який втратив здатність відчувати що-небудь, виявляти які-небудь почуття, ні на що не реагує. Окам’яніле серце.

ОКАЯННИЙ- гріховний, нечестивий, дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні.

ОКРИЛЯТИ- викликати натхнення, душевне піднесення, надихати, наснажувати. Окриляти надією.

ОПОГАНЮВАТИСЯ- неславити, ганьбити себе, принижуючи, плямуючи чим-небудь. Позбуватися моральної чистоти. Осквернитися.

ОПОНЕНТ -  той, що заперечує. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті…Суперник, антагоніст.

ОПОШЛЮВАТИ- робити банальним, буденним, морально нікчемним, позбавленим високих духовних інтересів.

ОПТИМІЗМ- світосприйняття, перейняте бадьорістю, життєрадісністю, твердою вірою в краще майбутнє, в успіх. Погляд на історичний розвиток, згідно з яким завжди існує можливість наблизити діяльність до ідеалу добра, переконання в його перемозі над злом, а справедливості над несправедливістю, в здатності людини до морального вдосконалення. Протилежне – песимізм.

ОРЕОЛ- атмосфера слави, успіху, пошани навколо кого-небудь.

ОРИГІНАЛ- людина, що виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою, дивак, химерник, феномен, унікум, біла ворона.

ОСВІТА- сукупність знань, здобутих у процесі навчання, рівень знань, освіченість, грамотність.

ОСОБА-  окрема людина, індивід. Людська індивідуальність.

ОСОБИСТІСТЬ- конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки. Індивідуальність, особа.

ОСОРУЖНІСТЬ- неприязнь, недоброзичливість. Осоружний- немилий, ненависний, остогидлий.

ОХАЙНИЙ- старанно, чисто і дбайливо одягнений, акуратний, чепурний, кукібний, шпетний.

ОХОЧИЙ- який виявляє бажання, готовність до чого-небудь, з власної волі зголошується на щось ,добровільний.

ОЧІ бігають, забігали – хто-небудь виявляє неспокій, схвильованість, роздратування. Очі так і світяться – хто-небудь веселий, радісний, збуджений.

ОЩАДЛИВИЙ- бережливий, економний, ощадний.  Протилежне – марнотратний.     

                                       П

ПАДЛЮКА- підла людина, негідник, мерзота.

ПАКІСЛИВИЙ- капосний.

ПАЛИВОДА- відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиниться, шибайголова, відчайдух. Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно, бешкетник, пустун.

ПАЛКИЙ- який має надзвичайно гарячий темперамент, сповнений енергії, пристрасті. Щирий, послідовний у своїх переконаннях, уподобаннях, наслідуванні когось чи чогось.

ПАМ’ЯТЛИВИЙ- має добру пам’ять. Злопам’ятний.

ПАМ’ЯТЬ- здатність запам’ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження.

ПАНІБРАТСТВО- надмірна невимушеність, безцеремонність, фамільярність у поводженні з ким-небудь, невимушеність.

ПАНІКЕР-  той, хто сам перебуває у замішанні, розгубленості, легко переймається страхом при справжній або уявній небезпеці і свідомо чи мимоволі створює стан розгубленості, тривоги, викликає жах у оточуючих.

ПАНЬКАТИСЯ- доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, коверзуванням, цяцькатися. Запобігливо догоджати, приділяти занадто уваги. Проявляти делікатність стосовно кого-небудь, церемонитися.

ПАРАЗИТ- той, хто живе, експлуатуючи чужу працю, трутень, нахлібник, дармоїд. Той, до кого ставляться з презирством через його негативні якості.

ПАСИВНИЙ- неенергійний, бездіяльний, байдужий до оточуючої дійсності, інертний.

ПАСКУДНИЙ- підступний, позбавлений моральної чистоти, не доброчесний, нікчемний.

ПАТРІОТ –той, хто любить, шанує рідну землю. Людина, яка любить свою Батьківщину, захищає її інтереси та авторитет.

ПАТРІОТИЗМ- любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги.

ПАЩЕКУВАТИЙ- говорить недоброзичливо, злобливо або пишномовно, беззмістовно, базікає, теревенить.

ПАЯЦ- про людину, що кривляється, ламається, поводить себе як клоун.

ПЕДАНТ- людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи; надмірно формальний, дріб’язковий.

ПЕДАНТИЧНИЙ – який дотримується особливої точності, дуже чіткий у детальному опрацюванні чогось.

ПЕРЕВЕРТЕНЬ – людина, що зрадила свої переконання, відступник, зрадник, ренегат, перекинчик,

ПЕРЕКІРЛИВИЙ- схильний до перекорів, суперечок, опору, заперечень.

ПЕРЕКОНЛИВИЙ- який впевнено переконує, має здібності переконувати інших, запевняє, завіряє.

ПЕРЕЛЕСНИК- спокусник, звабник, облесник, баламут.

ПЕРЕЛЮБСТВУВАТИ- порушувати подружню вірність, перебувати у позашлюбному любовному зв’язку.

ПЕРЕСІЧНИЙ- який не перевищує середнього рівня, не гарний і не поганий, посередній. Який нічим не виділяється, звичайний, рядовий, сірий.

ПЕРСОНА- особа, людина як окрема особистість. Поважна, знатна особа.

ПЕСИМІЗМ- світосприйняття, перейняте смутком, безнадією, зневірою в успіх, у краще майбутнє, безнадійність, похмурість, відчай. Погляд, згідно з яким у світі переважає зло, людина приречена на страждання і майбутнє не обіцяє їй нічого хорошого. Протилежне – оптимізм.

ПЕСТЛИВИЙ- який виявляє ласку, любов, ніжність до кого-небудь.

ПЕСТУН- кого надмірно пестять, якому догоджають, потурають у всіх бажаннях і примхах.

ПИЛЬНИЙ- який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати. Який щиро, уважно ставиться до своїх обов’язків, старанний, дбайливий.

ПИХА- надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство, пихатість, гонор, чванство, високодумство. Надмірна впевненість у своїх силах, здібностях, самовпевненість. Зовнішній вияв зверхності, погорди, бундючності.

ПІДДАТЛИВИЙ- який легко йде на поступки, якого легко умовити, на якого легко вплинути. Піддатлива людина. Піддатливий характер.

ПІДЛАБУЗНИК- той, хто підлабузнюється до когось, підлиза, підшивайло, запобігайло. Хто догоджає комусь з корисливою метою, підлабуза, догідник, прихвостень, лакей, низькопоклонник, плазун, лизоблюд.

ПІДЛЕСЛИВИЙ- схильний лицемірити, догоджати, вихваляти, викликаючи у кого-небудь добре ставлення до себе або добиваючись вигоди, користі. Підлабузник. Підхлібник.

ПІДЛИЗА- хто вміє підлещуватися з корисною метою.

ПІДЛИЙ- який викликає осуд, безчесний, ниций, мерзенний. Схильний до негідного вчинку.

ПІДМОВНИК- хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось.

ПІДОЗРА- думка про чию-небудь причетність до чогось негативного, сумнів у чиїй-небудь порядності, чесності, відданості, недовіра, здогад.

ПІДСТУП- зловмисність, прикрита показною доброзичливістю, хитрощі, лукавство.

ПІДСТУПНИЙ- який показною доброзичливістю прикриває злий намір, хитрий, лукавий, віроломний, криводушний.

ПІЄТЕТ-глибока повага, шанобливе ставлення до кого-чого-небудь.

ПІЗНАННЯ- зрозуміння, осягнення, упізнання, розпізнання.

ПІЛАТ- людина, яка зробила щось погане або злочинне чужими руками і усувається від відповідальності за вчинене.

ПІОНЕР- новатор, зачинатель, засновник.

ПІШАК- невпливова, незначна або несамостійна людина, яка в своїх діях цілком залежна від волі інших, маріонетка.

ПЛАГІАТОР- той, хто привласнює авторство на чужий твір науки, літератури, мистецтва або чуже відкриття, винахід, а також використовує в своїх працях чужий твір без посилання на автора.

ПЛАЗУН- хто по рабському схиляється перед кимсь, догоджає, принижується, вислужується, лизоблюд, льокай, підніжок.

ПЛАКСИВИЙ- який часто плаче, схильний до плачу, сліз, тонкосльозий. Плакучий.

ПЛІТКАР- поширює чутки, звістки, пересуди, не підтверджені дійсними фактами.

ПЛЮГАВИЙ- який викликає зневагу, огиду. Мерзенний, підлий, непоказний, миршавий.

ПОБЛАЖЛИВИЙ- який занадто невимогливо, м’яко ставиться до когось, потурає комусь, невимогливий, ліберальний. Виражає терпимість, доброзичливість, терпимий, толерантний. Вибачливий, милостивий. Прихильно-зверхнє ставлення до когось.

ПОБОЖНИЙ- який ревно виконує всі релігійні обряди, віруючий, богобійний, богобоящий, благоговійний, шанобливий.

ПОБОРНИК- завзятий, пристрасний захисник, прихильник. Оборонець, борець, прибічник.

ПОВАГА- почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, чеснот, гідності, високих позитивних якостей когось. Шана. Авторитет.

ПОВАЖНИЙ- який заслуговує, вартий поваги, користується повагою, шанований. Який відзначається вдумливістю, серйозністю. Сповнений гідності, величний.

ПОВЕДІНКА- сукупність дій і вчинків, спосіб життя, поводження, манера. Уміння поводити себе відповідно до встановлених правил. Звичка.

ПОВІЛЬНИЙ- неквапливий, млявий, не прудкий, нешвидкий.

ПОГОРДЛИВИЙ- сповнений гордості, почуття зверхності, зневаги, презирства.

ПОДАТЛИВИЙ- який легко піддається впливу, згідливий, поступливий.

ПОДВИГ- це дія, що потребує надзвичайного напруження фізичних сил, самопожертви, ризику для життя. Це злет душі, це звитяга, факт виняткового героїзму, принесення себе в жертву заради порятунку людей, навіть незнайомих, доля яких ще мить тому його не обходила.

ПОЗИТИВНИЙ-  який має високі моральні якості, властивості, вчинки, діяльність якого викликають схвалення, похвальний. Діловий, практичний, статечний.

ПОКАЗНИЙ- який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями, солідний, імпозантний. Який має гарну статуру, ставний, помітний, привабливий.

ПОКАЯННЯ- добровільне визнання своєї провини, своїх гріхів, сповідь. Один з механізмів морального вдосконалення особистості; має місце тоді, коли індивід щиро шкодує, що він вчинив недобре, дає обіцянку так більше не чинити і накладає на себе покарання, щоб відновити порушений баланс справедливості.

ПОКВАПЛИВИЙ- схильний квапитися, поспішати, поквапний.

ПОКИДЬКИ- морально розкладені люди, злочинні елементи суспільства, непотріб, негідь, потолоч.

ПОКІРНИЙ- який завжди покоряється, не суперечить, поступається в усьому, слухняний, шовковий, смиренний, неремстивий. Який не може чинити опір, нездатний перебороти щось. Покірна вдача.

ПОКЛАДЛИВИЙ- який не любить сперечатися, який легко пристосовується до інших, поступливий, лагідний.

ПОКЛИКАННЯ- внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії, поклик, нахил. Призначення.

ПОЛІГЛОТ-  людина, яка володіє багатьма мовами, лінгвіст, мовознавець.

ПОЛУМ’ЯНИЙ-  який відзначається пристрасною відданістю справі. Сповнений запалу, пориву, пристрасті. Полум’яні очі.

ПО-ЛЮДСЬКОМУ- як належить і подобає людині, пристойно, достойно, як слід, як годиться, як треба.

ПОМИСЛИВИЙ- який від усього чекає небезпеки, неприємності, недовірливій, хворобливо підозріливий.

ПОМІРКОВАНИЙ- який керується у своїх діях, поглядах, думках вимогами здорового глузду, розважливий, обачливий, обережний, розсудливий. Схильний до компромісу, угодовства.

ПОМІТЛИВИЙ- усе помічає, спостережливий.

ПОНУРИЙ- з опущеною головою, поглядом. Сумний, зажурений, пригнічений, похнюплений, похмурий, непривітний, насуплений, мовчазний.

ПОПИХАЧ- виконавець дрібних доручень,  слуга, помело. Той, яким кожен розпоряджається, виявляючи свою зверхність.

ПОРИВАННЯ- стрімкий рух вперед або вгору. Нестримне бажання, прагнення зробити щось, досягти певної мети. Піднесення, запал. Поривання душі – почуття і прагнення людини.

ПОРУШНИК- хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь, правопорушник.

ПОРЯДНИЙ- не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки, чесний, добропорядний, путящий, доброчесний, респектабельний.

ПОСИДЮЧИЙ- здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь. Не схильний часто змінювати місце перебування, заняття, терплячий, наполегливий, витриманий. 

ПОТАЙНИЙ- який неохоче ділиться з іншими своїми думками, почуттями, намірами, скритний. Ви людина палка, щира, одкрита, а ці люди хитрі, потайні. Про підступну, зловмисну людину.

ПОТВОРА- про люту, жорстоку людину, що втратила кращі моральні якості, недолюдок.

ПОТІШНИЙ- який тішить, розважає, веселить когось.

ПОТРЕБА – необхідність у чомусь, те , без чого не можна обійтись. Фізичні потреби – харчуватися, спати, рятуватися від спеки чи холоду. Духовні потреби – внутрішній вимір, читання книжок, здобуття знань, творчість, спілкування, душевне тепло. Матеріальні потреби – одяг, предмети побуту, машина, комп’ютер, телефон, будинок тощо. Те, що придбаємо за гроші.

ПОХАБНИЙ- непристойний, безсоромний, вживає похабні вирази.

ПОХМУРИЙ- насуплений, у поганому настрої. Який має тяжкий характер, сумний.

ПОХНЮПА- похмура, понура людина. Похнюпив голову, ніс, очі(від сорому, поганого настрою, смутку).

ПОЧЕСНИЙ- гідний поваги, пошани , поштивний. Почесного роду.

ПОЧУТТЯ- психічні й фізичні відчуття людини, чуття. Почування, емоції, поривання душі. Шосте почуття – здатність добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних явищ, вияв схвильованості, душевного піднесення. Емоції викликані певними душевними переживаннями.

Почуття відповідальності – глибоке усвідомлення свого обов’язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх вчинків. Дати волю почуттям – виявляти нестриманість, робити щось під впливом настрою. Любов, кохання, захоплення ким-небудь. Почуття обов’язку. Почуття гумору. Почуття морального задоволення.

ПОШАНА- почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей, шана. Користуватися пошаною – викликати до себе почуття поваги. Поважання, шанування, шаноба.

ПОШЛИЙ- який відзначається низьким рівнем культури, обмежений. Вульгарний, з ознакою непристойності.

ПОШТИВИЙ, ПОЧТИВИЙ- який виявляє повагу до кого-небудь, чемний, ввічливий.

ПРАВА ЛЮДИНИ – можливості людини мати певні матеріальні, культурні й духовні блага, необхідні їй для нормального життя та розвитку.

ПРАВЕДНИЙ- який дотримується  заповідей, моральних приписів якоїсь релігії, безгрішний, святий. На путь праведну вивести – допомогти комусь зрозуміти хибність поглядів, поведінки. Чесна, справедлива людина, благородна, шляхетна, не має або не почуває за собою провини. Правий.

ПРАВИЛО- звичай, властивий якійсь групі людей. Брати за правило – завжди дотримуватись якогось певного принципу у співжитті, у праці, в поведінці. Золоте правило – найкраща у всіх випадках форма поведінки. Правила доброго тону – вишукані норми поведінки, що служать зразком для наслідування. Правила пристойності – форми поведінки, що узгоджуються з усталеними в суспільстві нормами.

ПРАКТИЧНИЙ- який має життєвий досвід, добре розуміється на якихось справах, діловитий. Який уміє влаштовувати якісь справи в своїх інтересах, для особистої вигоди.

ПРЕЗИРСТВО- почуття повної зневаги, крайньої неповаги. Байдужість, неповажне ставлення до чого-небудь. Презирливий, зневажливий, погордливий.

ПРЕСТИЖ- авторитет, вплив, добра слава, репутація, авторитет, реноме.

ПРИВАБЛИВИЙ- який викликає захоплення, притягає до себе своїми якостями, зовнішністю. Заманливий. Захопливий, принадний, вабливий, приємний.

ПРИВІТНИЙ- який виявляє щирість, доброзичливість до когось. Вітливий, щирий, доброзичливий, дружній.

ПРИЄМНІСТЬ- те, що викликає задоволення, втіху, радість, люб’язність, чемність. \\(ірон.) почуття незадоволення, неприємності.

ПРИКРИЙ- який викликає негативні емоції, неприємний, досадний. Важкий своїм негативним характером, поганий.

ПРИКРОЩІ- неприємні події, лихі пригоди, невдачі, злигодні. Почуття незадоволення, досада.

ПРИМІТИВНИЙ- який відзначається низьким розвитком інтелекту, вузьким колом інтересів. Обмежений. Дуже простий.

ПРИМХА- несподіване, нічим не обґрунтоване  бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості, каприз, забаганка, фанаберія. Незрозумілий вчинок, дивацтво. Вигадка, чудернацтво, химера, розм.норови, витребеньки, вибрики , коники, причуди. Надмірність у розвагах, у предметах розкоші. Примхливий. Властива кому-небудь незвичайна особливість у поведінці, характері, у звичаях і т. ін.

ПРИМХЛИВИЙ – якому властиві несподівані, ніким не обґрунтовані бажання, свавільні вигадки, дивацтва, якому важко догодити. Капризний, вередливий, вибагливий.

ПРИНЦИП- переконання, норма, правило, яким керується хто-небудь у житті, поведінці, канон.

ПРИСКІПЛИВИЙ- який виражає вимогливість, який використовує безпідставно що-небудь як привід для докору, звинувачення, присікується, прискіпується.

ПРИСТОЙНИЙ- який відповідає встановленим нормам, правилам, звичаям, не сороміцький. Добропристойний. Не здатний на погані вчинки, вихований, чесний, порядний.

ПРИСТОЙНІСТЬ – ввічливість, гарні манери, повага до людей, охайний вигляд, усе, що відповідає загальноприйнятим правилам поведінки.

ПРИСТОСОВАНЕЦЬ- людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин.

ПРИСТРАСНИЙ- дуже сильний, бурхливий, нестримний у виявленні своїх почуттів, переживань, гарячий, жагучий. Який має жвавий, енергійний темперамент, здатний на сильні почуття.

ПРИТЧА – повчальна оповідь, у якій моральна настанова розкривається через інакомовлення(алегорію).

ПРИХВОСТЕНЬ- хто підлабузнюється до кого-небудь, догоджає з корисливою метою, підлабузник. Хто сліпо схиляється перед ким-небудь, слухняно виконує чиюсь волю. Хто невідступно ходить за ким-небудь.

ПРИХИЛЬНИК, прихильний – який підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. Хто приязно, доброзичливо, з симпатією ставиться до кого-небудь.

ПРИЧЕПЛИВИЙ- надмірно вимогливий, прискіпливий. Який виявляє посилену увагу до найменших дрібниць. Занадто надокучливий, набридливий.

ПРИШЕЛЕПУВАТИЙ- нетямущий, безтолковий, недоумкуватий, придуркуватий, шелепуватий.

ПРИЯЗНИЙ- який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію, дружелюбний, привітний, доброзичливий, привітний.

ПРОБИВНИЙ- який домагається успіху будь-якими засобами.

ПРОВОРНИЙ- швидкий і вправний у роботі, меткий. Спритний, моторний, жвавий.

ПРОЗОРЛИВИЙ- який має здатність передбачати, наперед визначати те, що має статися, що буде.

ПРОЙДА, ПРОЙДИСВІТ- хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина, авантюрист, аферист, шарлатан, суціга, проноза, пролаза, хлист. Людина, здатна на ганебні вчинки, обман, підлість. Пронира, в’юн, не промах.

ПРОСТИЙ- щирий, відвертий. Невимушений, безпосередній, зрозумілий.

ПРОСТОДУШНИЙ- довірливій, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердний.

ПРОСТОРІКА- той, хто говорить багато, часто беззмістовно. Дурна, некмітлива людина.

ПРОСТОТА- наївна, простодушна людина.

ПРОСТУПОК- вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок, провина.

ПРОТЕЖЕ – той, хто перебувавє під захистом. Особа, яка користується підтримкою, прихильністю чи рекомендацією; улюбленець, ставленик, фаворит, протегований, підопічний.

ПРОТЕКЦІЯ – заступництво, впливова підтримка, прихильність із боку кого-небудь, що сприяє влаштуванню справ,  чиїйсь кар’єрі.

ПРОТИВНИЙ- який дратує, сердить кого-небудь. Який не погоджується з чим-небудь, виступає проти чогось, непокірний, незгідний.

ПРОФАН- особа, не обізнана в якій-небудь галузі, некомпетентна особа, неук, невіглас.

ПРОФАНАЦІЯ-  зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загально шанованого, неуцьке перекручування, опоганення, опошлення чогось.

ПРОФЕСІОНАЛ- добрий фахівець, знавець своєї справи, спеціаліст, професіоналіст.

ПРЯМОДУШНИЙ- якому властиві прямота, відсутність лицемірства, хитрості, щирий, відвертий, нелукавий.

ПСИХОПАТ- людина з психічним розладом, ненормальністю психіки, псих, божевільний.\ Неврівноважена людина, слова, думки, вчинки якої оцінюються як ненормальні.

ПУНКТУАЛЬНИЙ-  точний у часі, вчасний, акуратний.

ПУРИТАНІЗМ-  суворе (часто надмірне) дотримання чистоти звичаїв, високої моральності.  Пуританин.

ПУСТИЙ- несерйозний, духовно обмежений, легковажний, ненадійний.

ПУСТОЦВІТ- людина, яка не приносить користі суспільству, не виправдовує покладених на неї надій.

                                                                   Р

РАДІСТЬ- почуття задоволення, втіха, приємність.

РВУЧКИЙ- запальної вдачі, енергійний, швидкий. Беручкий. Який відзначається великим потягом, прагненням до чого-небудь.

РЕВНИВИЙ- заздрий. Схильний до ревнощів, сумнівається у вірності , коханні, підозрює в зраді.\ Який виражає заздрість до успіхів іншої людини.\ Дуже старанний, ретельний, завзятий, ревний.

РЕВНИЙ- дбайливий, клопіткий, запопадливий, дуже ретельний.

РЕГРЕС – зворотний рух, рух назад, повернення до старих, віджилих форм; деградація, назадництво.

РЕПУТАЦІЯ- громадська думка про кого-, що- небудь.

РЕТЕЛЬНИЙ- запопадливий, ревний, пунктуальний. Який виявляє старанність, сумлінність у чому-небудь. Який виконує все точно, пунктуальний.\ Який здійснюється з урахуванням всіх дрібниць, деталей, ґрунтовний.

РЕТИВИЙ- який виявляє надмірну старанність, запопадливість.

РИНДА- про незугарну, недоладну людину. Іди, ринде, деінде, там тебе не знатимуть і риндою не зватимуть.

РИТУАЛ –сукупність обрядів, що супроводжують якусь церемонію.

РІЗКИЙ- позбавлений лагідності, чемності у поводженні з людьми, грубий. Різкі манери. Який не допускає компромісів, категоричний, грубий. Різке  слово. Різкий на язик – здатний говорити грубо, з образливою прямотою.

РІШУЧИЙ- сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках, безстрашний, наважливий, відчайдушний. Який свідчить про непохитність людини, її впевненість, твердість характеру. Рішучий погляд.

РОБІНЗОН – людина, яка прагне самотності.

РОЗБЕЩЕНИЙ – 1. морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками 2. Недисциплінований, свавільний внаслідок чийогось потурання, розпущений.

РОЗВИТОК – процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Розвиватися – ставати розумово, духовно вищим, кращим, досконалішим, підніматися у чомусь на вищий щабель. Розвинений – який досяг розумової, духовної зрілості, став духовно вищим.

РОЗГНУЗДАНИЙ – який дійшов до крайніх меж свавілля, розпусти, втратив почуття міри у чомусь.

РОЗЗЯВА- неуважна людина, ґава, розтелепа, солопій, витріщака, дармовис, шлапак, нестелепа, витрішок. Забудькувата людина. Вайлувата і неповоротка людина. Недбала у справах людина.

РОЗПАЧ – стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.

РОЗМАЗНЯ- нерішуча і слабохарактерна людина.

РОЗПЕЩЕНИЙ – зіпсований надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами.

РОЗПУСНИЙ, розпусник – зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя, розпутній, блудливий, содомський, потіпиха, волоцюга. Який нікого не слухає, буйний.

РОЗСУДЛИВИЙ- здатний мислити, міркувати, діяти правильно і розумно, розважливий, розміркований.

РОЗТЕЛЕПА- неспритна, неуважна людина, роззява.

РОЗУМ- здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Загальний інтелектуальний розвиток, рівень знань, інтелект, мислення, свідомість.

РОЗУМАКА- дуже розумний, мудрагель, розумник. Ерудит.

РОМАНТИК- романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності.

РОМАНТИЧНИЙ- який приваблює, захоплює своєю незвичайністю, таємничістю, казковістю, екзотичний.

РУТИНЕР- той, хто побоюється змін, слідує шаблону, віджилим правилам і звичкам, у кого відсутнє почуття нового(від рутина).

РУШІЙ – Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось.

                                                                  С

САБОТАЖНИК- той, хто навмисне ухиляється від роботи або виконує її недбало, несумлінно. Хто приховано зриває виконання важливих заходів, вказівок.

САДИЗМ- патологічна пристрасть до жорстокості, катування, насолода від страждань інших.

САМОВДОСКОНАЛЕННЯ – цілеспрямований розвиток людиною власних духовних здібностей, удосконалення свого способу життя. Виховання самого себе

САМОВІЛЬНИЙ, самоволець – який діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших, свавільний, робить що-небудь без дозволу. СВАВІЛЕЦЬ.

САМОДУР- хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших, сваволець.

САМОЗРЕЧЕННЯ- зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. Добровільне принесення в жертву власних інтересів, а інколи і життя заради інтересів інших людей, досягнення спільної мети в ім’я дорогих для особистості ідеалів.

САМОЛЮБНИЙ- амбіційний, сповнений самолюбства, пройнятий егоїзмом, егоїстичний.

САМООСВІТА- здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, переважно без допомоги вчителя.

САМООЦІНКА – формування певного ставлення до своїх позитивних рис (переваг) та недоліків.

САМОПОШАНА-  пошана до самого себе, до своєї особи, самоповага.

САМОПРАВЕЦЬ- людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи.

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ – реалізувати себе – зробити реальністю, всебічно розвинути свої здібності й можливості, досягти успіху.

САМОРОДОК- людина, у якої природний хист, нахил до чого-небудь виявилися без впливу освіти й виховання, рідкісний талант, обдарована особа.

САМОРОЗВИТОК- розумовий або фізичний розвиток людини, якого вона досягає самостійними заняттями, вправами.

СВАРКА – гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами.

СВИНСТВО- непорядний, низький вчинок, нечесна, підступна поведінка, неподобство, невдячність.

СВІТОГЛЯД- система поглядів на життя, природу і суспільство, світорозуміння, погляди, переконання, концепція.

СВОБОДА ВОЛІ – можливість самостійно обирати власні цілі, наміри, спосіб дії, керуючись моральними настановами й цінностями. СВОБОДА ДІЇ – можливість діяти без заборон у якій-небудь галузі. Свобода творчості – право людини втілювати мрії і задуми, створюючи щось нове, оригінальне, таке, чого не існувало раніше.

СВЯТЕННИЦТВО – удавана, неправдива доброчесність, ханжество, лицемірство.

СЕНСАЦІЯ – сильне, приголомшливе враження від якогось повідомлення чи події.  Подія, повідомлення, що збуджує багатьох, викликає загальне зацікавлення.

СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ- здатний легко розчулитися, надмірно ніжний у вияві почуттів.

СЕРДИТИЙ- схильний сердитися, гніватися, злий, лихий, лютий.

СИМПАТИЧНИЙ, симпатяга – приємна людина, яка викликає симпатію, прихильне ставлення до себе.

СИМУЛЮВАТИ- удавати з себе хворого, обманювати, створювати хибне уявлення про свій стан, свої почуття.

СКЕПТИК- той, хто до всього ставиться  критично-недовірливо, в усьому сумнівається. Недовірливий .

СКИГЛІЙ-  людина, яка часто плаче або завжди чим-небудь незадоволена, на щось скаржиться, нарікає, нитик.

СКНАРА- надміру скупа, жадібна людина, скупий, скупердяга, загреба, жаднюга, жмикрут, жила.

СКНІТИ – зазнавати душевної муки, знемагати від одноманітного й тривалого виконання, здійснення чого-небудь, нидіти.

СКРИТНИЙ- який приховує свої почуття, настрої, неохоче спілкується з іншими, замкнутий.

СКРОМНИЙ- який не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства, хизуватися ними. Який не претендує на особливе становище, без претензій, непоказний, невибагливий. Стриманий у поводженні, вихований, протилежне розв’язний.

СКРУПУЛЬОЗНИЙ- надзвичайно точний, детальний, акуратний, педантичний. Ретельний, точний до дрібниць, дріб’язковий.

СКУПЕРДЯГА- скупа людина, скупердяй, скупій, скнара.

СКУПИЙ- який уникає витрат, надміру, до жадібності ощадливий. Стриманий у вияві чого-небудь. Скупий на слова – небалакучий.

СЛАБИЙ- який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. Який не має певних знань, навиків. Слабий фахівець.

СЛАБОСИЛИЙ – з дрібними, убогими радостями, без ідеалу, поступово перероджується в егоїста, боягуза.

СЛАВЕТНИЙ-  який має широку славу, популярність, знаменитий, славнозвісний , добре відомий багатьом. Гідний поваги, пошани.

СЛИМАК- безхарактерна, слабовільна, нікчемна людина. Слинько.

СЛУХНЯНИЙ- який завжди підкоряється, не суперечить нікому, покірний, послушний.

СМИРЕННИЙ- покірний, лагідний, смирний.

СМІЛИВИЙ- який не знає страху, не боїться небезпеки, труднощів, відважний, хоробрий, безстрашний, відчайдушний. Який різко виділяється серед інших, несоромливий.

СМІХОТЛИВИЙ, смішко – хто любить сміятися, сміхун, схильний багато і часто сміятися, якого легко розсмішити .

СМІШКУВАТИЙ- який любить насміхатися, глузувати, насмішкуватий.

СНОБ- людина, яка беззастережно схиляється перед модами, манерами, смаками. Яка свої смаки, манери вважає винятковими і ставиться зневажливо до людей з іншими смаками.

СОВІСТЬ- усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством, моральні принципи, погляди, переконання, сумління. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу. Якість, що характеризує здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки, вимагати від себе їхнього виконання і здійснювати самооцінку здійснюваних вчинків. Наявність совісті свідчить про вкоріненість моралі в особистості, її духовну глибину.

СОЛІДНИЙ- поважний, серйозний, статечний. Який добре зарекомендував себе, користується авторитетом, на якого можна покластися. Який має показну зовнішність, значний своїми розмірами, повнотою.

СОРОМ- почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, стид, соромота, страм.

СОРОМІТНИК- людина, що не має сорому, зневажає правила пристойності, безсоромник.

СОРОМЛИВИЙ- здатний відчувати незручність, бентежитися, ніяковіти, сором’язливий.

СОРОМ’ЯЗЛИВІСТЬ – почуття ніяковості.

СПІВЧУТТЯ- чуйне ставлення до чиїхось переживань, почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. Доброзичливе, прихильне ставлення, підтримка, схвалення. Розуміння почуттів і думок іншої людини, надання моральної підтримки.

СПІЛКУВАННЯ – взаємини людей, що виявляються в обміні інформацією (комунікації) , у взаємодії (інтеракції), у сприйманні людини людиною.

СПОКІЙ – стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів. Уміння володіти собою, витримка, холоднокровність, врівноваженість, стриманість.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ- правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-небудь. Людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам.

СПРАВНИЙ- який має досвід, володіє знаннями, навичками у справі, професії. Який старанно виконує свої обов’язки, ретельний, старанний.

СПРИТНИЙ – швидкий, вправний у роботі, меткий, моторний. Який уміло веде справи. Який, вдаючись до хитрощів, використовує обставини для власної вигоди. Здатний добре й швидко міркувати, кмітливий, тямущий.

СТАРАННИЙ – який дбайливо, ретельно , щиро виконує щось, ставиться до чогось, дбайливий, пильний, ретельний.

СТАТЕЧНИЙ- розсудливо-серйозний, розважливий у вчинках, з позитивними якостями, добропорядний, пристойний.

СТИД- почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків, сором, встид, стидовище. Почуття ніяковості, сором’язливості.

СТИЛЯГА- зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам.

СТИЛЬ- характерна манера поводитися, говорити, одягатися і ін.

СТИМУЛ-  те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого-небудь, спонукальна причина до здійснення чогось, заохота, поштовх, імпульс.

СТІЙКИЙ- який виявляє наполегливість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках, діях, вірний своїм переконанням, незламний, твердий. Який не піддається сторонньому, переважно негативному, впливу.

СТОЇК- людина, яка стійко, мужньо переносить життєві випробування, протистоїть спокусам, ніколи не втрачає самовладання і готова навіть загинути під руїнами світу, бо переконана, що космосом керує розум.

СТОЇЦИЗМ - стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, здатність протистояти спокусам. Це етика обов’язку, згідно з якою людина повинна творити добро, готовність до будь-якого повороту подій.

СТОЯТИ ЗА СЕБЕ-  не давати скривдити себе, захищати себе своїми силами, без допомоги інших.

СТОЯТИ НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ- жити чесно, добропорядно. Бути на правильній позиції у своїх діях, вчинках.

СТРИМАНИЙ- який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. Спокійний, не різкий.

СУВОРИЙ- надзвичайно вимогливий до себе і до інших, строгий. Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу, непривітний. Похмурий, грізний.

СУМЛІННИЙ- який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов’язки, добросовісний, совісний, ретельний, старанний.

СУМЛІННЯ- усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством, моральні принципи, погляди, совість.

СУТЕНЕР- морально зіпсована, декласована людина – коханець повії, що живе на її кошти.

СХОЛАСТ –людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якоїсь науки відірвано від життя і практики, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань.

                                        Т

ТАБУ – щось заборонене і те, чого не можна торкатись(теми, розмови).

ТАЛАНТ -  вищий ступінь прояву здібностей у певній галузі, досягнення в ній видатних результатів. Талановитий - бездарний.

ТАКТ- почуття міри, що підказує правильне розуміння або оцінку явищ дійсності, дипломатичність. Культура поведінки, уважне ставлення до когось, делікатність.

ТАКТОВНИЙ- який володіє почуттям міри, такту, ввічливий.

ТАРТЮФ- святенник, ханжа, лицемір.

ТЕРПЛЯЧИЙ- здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання, витривалий. Вибачливий до чиїхось недоліків, слабостей, провин.

ТЕТ- А – ТЕТ – віч-на-віч, тільки вдвох.

ТИРАН – жорстокий, свавільний, деспотичний, який зловживає своїм впливом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель.

ТОВАРИСТВО – група людей, що перебувають в тісних стосунках, найближчий комусь колектив, середовище, коло знайомих. Близькі товариші, приятелі, друзі.

ТОВАРИШ- людина, яка спільно з ким-небудь виконує справу, бере участь у якихось діях, співучасник, компаньйон, спільник. Людина, зв’язана із іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, колега. Щирий друг, приятель, панібрат. Ідейний зв’язок з іншими, участь у спільній справі, соратник, однодумець.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – ознака вищої гідності, вона полягає у вмінні бути терплячим до недосконалості інших. Терпляча стриманість до того, чого або кого не люблять, не схвалюють. Поблажливе, терпиме ставлення до чиїхось думок, поглядів, відчуттів тощо.

ТОЛЕРАНТНИЙ- поблажливий, терпимий до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо.

ТОЧНИЙ- який суворо дотримується встановленого порядку, певних строків, термінів, акуратний, пунктуальний, педантичний.

ТРАДИЦІЯ- досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Звичайна, прийнята норма поведінки, усталені погляди, переконання, узвичаєння, неписаний закон.

ТРИБУН- громадський діяч, видатний оратор і публіцист. Виразник чиїхось або якихось ідей, принципів, прагнень.

ТРИМАТИ КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ – приховувати недобрі наміри.

ТРУДНИЙ- який важко вживається з іншими людьми, з яким важко порозумітися, знайти спільну мову, незлагідний у стосунках, важкий.

ТРУТЕНЬ- людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею, нероба, паразит, дармоїд.

ТУРБОТЛИВИЙ – той, хто проявляє увагу до чиїхось потреб, піклується, дбає, клопочеться, упадає.

ТЮТЯ- про безвільну, неенергійну, мляву людину.

ТЮХТІЙ- про вайлувату, неповоротку людину, вайло, незграба.

ТЯМА- здатність осмислювати що-небудь, кмітливість, тямущість, розум, хист. Немає тями -  немає здібностей, хисту, уміння до чогось

У

УБЛЮДОК- про неповноцінну, нікчемну людину.

УВАЖНІСТЬ – послуга (дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому), ласка, милість, люб’язність.

УВАЖНИЙ- який виявляє увагу до кого-небудь, прихильний, доброзичливий, турботливий, чуйний, убачливий, уважливий.

УКРАДЛИВИЙ (ВКРАДЛИВИЙ) – який підлесливістю, хитрощами намагається викликати довір’я, прихильність до себе.

УЛЕСЛИВИЙ- схильний лестити, обіцяти, умовляти, підлазистий.

УМИВАТИ РУКИ – ухилятися від відповідальності.

УМІЛИЙ – який добре  знає свою справу, вправний майстер, умілець

УНІВЕРСАЛ- людина, яка володіє багатьма спеціальностями свого фаху, людина різнобічних знань, навичок, всезнавець, золоті руки.

УНІКУМ- про людину, незвичайну у якомусь відношенні.

УПЕВНЕНІСТЬ (ВПЕВНЕНІСТЬ) – усвідомлення своєї сили, своїх можливостей. Тверде переконання в чомусь, віра в когось, щось.

УПЕРТИЙ (ВПЕРТИЙ) – 1. який намагається все робити по своєму, настоює на своєму, інколи наперекір здоровому глузду, непоступливий.2. Наполегливий, настирливий, твердий, стійкий. Він ще змалечку був вередливим та упертим.  Франко – сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою.

УТИЛІТАРИЗМ-  життєва позиція людини, для якої сенсом життя є досягнення особистої вигоди, в основі людських вчинків лежить принцип вигоди.

УТИЛІТАРИСТ- людина, яка намагається з усього мати користь.

УЧТИВИЙ- чемний, ввічливий. Добра і учтива дитина

УЩИПЛИВИЙ- який любить говорити гостро, дошкульно, так, щоб уразити, примусити відчувати докір, насмішку., колючий, уїдливий.

                                                                   Ф

ФАМІЛЬЯРНИЙ- недоречна невимушеність, розв’язність у поведінці, панібратство стосовно когось.

ФАНАБЕРІЯ- недоречна гордість, пиха, чванливість.

ФАНАТ – людина, яка наслідує свого кумира і є прихильником якої-небудь спортивної команди, артиста, політика. При цьому мавпується їхній стиль поведінки, манера вдягатися чи спілкуватися.

ФАНАТИЗМ- сліпа, пристрасна відданість своїй вірі й нетерпимість до інших вірувань. Безрозсудна одержимість якимись ідеями, поглядами, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших ідей, поглядів.

ФАНТАЗЕР- хто любить фантазувати, прожектер, романтик, мрійник.

ФАНТАЗІЯ- творча уява, мрія, нічим не обґрунтована думка, вигадка, казка.

ФАНТАСТ- людина з дуже розвиненою фантазією. Хто настирливо намагається здійснити свої фантазії.

ФАНФАРОН- пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка, хвалько.

ФАРИСЕЙ- лицемірна людина, ханжа, блюзнір, лицемір.

ФАТАЛІСТ- який вірить у невідворотність, неминучість долі, у фатум. Який виражає приреченість, покірність долі, нещастю, лихові.

ФАТУМ – доля, наперед визначена, невідворотна доля,; неминучість, хрест, рокованість, приреченість, фатальність.

ФАУСТ – невтомний шукач істини, який знаходить смисл життя в боротьбі за краще майбутнє народу, у праці на його користь.

ФЕНОМЕН- про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами, про когось надзвичайно видатного.

ФЕРТ-  самовдоволена, розв’язна людина, джигун, жевжик, піжон.

ФІБРА- символ душевних сил, суть людської істоти. Всіма фібрами душі – дуже сильно, у найвищій мірі.

ФІЛАНТРОПІЯ- заступництво, матеріальна допомога для реклами й для особистого самозаспокоєння, благодійність. Специфічна форма гуманізму, сукупність моральних уявлень і дій, спрямованих на надання допомоги знедоленим – убогим, калікам, хворим та іншим особам, що зазнали життєвої катастрофи.

ФІЛІСТЕР- самовдоволена, обмежена людина з міщанським світоглядом і святенницькою поведінкою, міщанин, обиватель.

ФІСКАЛ-  донощик, наклепник, сексот, стукач. Агент, шпиг.

ФІФА- пуста, легковажна дівчина або молода жінка, крикливо одягнена.

ФЛЕГМАТИК- незворушно-спокійна, майже байдужа людина, холоднокровна, недвига серцем, флегма. Флегматичний спокій.

ФОРМАЛІЗМ- чисто зовнішнє наслідування вимогам моралі, дотримуватись в основному правил зовнішньої форми поведінки на шкоду суті справи, формальне ставлення – для видимості, дотримуючись лише форми, не вникаючи й не заглиблюючись в суть.

ФОРТУНА- щасливий випадок, удача, успіх, доля, щастя, талан.

ФРАНТ-  той, хто модно й нарядно одягається, чепурун.

ФУДУЛЬНИЙ-  гордовитий, зарозумілий, пихатий.

ФУРІЯ- про лиху, сварливу або розлючену жінку, відьма, мегера.

ФУРОР- гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення, могутнє враження. Зробити фурор – сильно вразити своїм надзвичайним виглядом, манерами, поведінкою. Іноді викликати лють, шаленство у когось.

                                                                     Х

ХАБАРНИК- людина, яка отримує гроші або речі як підкуп чи плату за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає.

ХАЛАТНІСТЬ- недбайливе, несумлінне ставлення до чого-небудь, недбалість.

ХАМ- зухвала, груба, нахабна людина, грубіян, хамло.

ХАМСТВО- відкрита, груба форма неповаги до людини, зневага до людської гідності. Нахабна поведінка людини, яка нехтує будь-якими моральними приписами, нормами. Нахабність, зухвальство.

ХАМЕЛЕОН- безпринципна людина, яка залежно від обставин часто змінює свої погляди, думки, уподобання, в’юн, крутихвіст.

ХАНЖЕСТВО- удавана набожність, доброчесність, прагнення людини показати себе зразком добропорядності при реальній байдужості до неї або навіть в прихованому чи замаскованому виді відхід від неї. Лицемірство, святенництво.

ХАПКИЙ- беручкий до чого-небудь, охочий що-небудь робити, проворний, моторний. Схильний до крадіжок, хабарництва, злодійкуватий, хваткий.

ХАПУГА- людина, яка бере хабарі, хабарник. Хапун.

ХАРАКТЕР- сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності, вдача. Загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. Твердість, наполегливість, сила волі.  З характером – хто-небудь виявляє витримку, принциповість, стійкість у чому-небудь. ХАРАКТЕР МОРАЛЬНИЙ – сукупність моральних якостей особистості. Їх умовно можна розподілити на ідейно-громадянські (ідейність, свідомість, принциповість, переконаність), такі, що характеризують ставлення людини до праці (працелюбність, неробство), до власності (бережливість, користолюбство), до інших людей (людяність, людиноненависництво, повага, зарозумілість, ввічливість, грубість), до самого себе ( гордість, самолюбство, марнославство, зазнайство, чванливість), а також якості, що розкривають чесність людини (правдивість, вірність, щирість і лицемірство, віроломність), її вольові якості (самовладання, витримка, мужність, сміливість, малодушність, боягузтво).

ХВАЛЬКО- хвалькувата людина, хвастун, чванько, хваст.

ХВАТ- завзята людина, зух, мастак.

ХВАТКИЙ- беручкий, охочий до чого-небудь. Схильний до крадіжок, злодійкуватий.

ХВАЦЬКИЙ- завзятий, запальний, бравий, молодецький, спритний.

ХИРЯВИЙ – слабкий, кволий, немічний, недолугий, хирний, хирлявий, чахлий, тендітний.

ХИСТКИЙ- який легко піддається чужому впливові, непостійний, нестійкий у своїх поглядах, переконаннях, вчинках.

ХИТРІСТЬ – якість характеру людини, яка для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами.

ХИТРИЙ- який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами, підступний, лукавий. Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища.

ХИТРОМУДРИЙ-  який відзначається хитрим, винахідливим розумом, умінням виходити з будь-якого становища.

ХЛЮСТ- хитра, спритна в своїх діях людина, пройдисвіт, проноза. Франтувата, легковажна, розв’язна людина, чепурун, ферт, жевжик.

ХЛЕСТАКОВЩИНА – нестримна, легковажна брехня, хизування.(Хлестаков – персонаж комедії Гоголя «Ревізор», брехун і хвалько).

ХОЛОДНОКРОВНИЙ- спокійний, урівноважений, стриманий.

ХОМА НЕВІРУЮЧИЙ – людина, яка не хоче повірити очевидним фактам, сумнівається в тому, що є істиною для інших.

ХОРОБРІСТЬ- мужність і рішучість у вчинках, уміння побороти в собі страх, сміливість. Відважний, безстрашний, небоязкий, нелякливий, неполохливий, відчайдушний

ХОРОШИЙ- який має позитивні моральні якості або властивості, відповідає поставленим вимогам, заслуговує схвалення, досконалий. Хороша душа – чуйна, спокійна, щира й добра людина.

ХУЛІГАН- той, хто бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок, проявляє неповагу до людини, суспільства, пов’язані із злісним порушенням прав особистості, суспільної моралі. Бешкетник, халамидник, хам, харциза, сибіряка.

                                       Ц

ЦАБЕ- поважна, впливова особа, достойник, туз.

ЦЕРЕМОНІЯ – прийнятий або встановлений порядок здійснення якогось урочистого обряду, а також сам обряд.

ЦЕРЕМОННИЙ – той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ-  рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, сукупність виявів досягнутого ступеня суспільного розвитку. Сучасна культура, прогрес, освіта. Третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші -  доба дикунства і доба варварства.

ЦИНІЗМ- відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до чого-небудь, що користується загальним визнанням, повагою. Відвертість, доведена до безсоромності. Слова і дії, в яких виявляється наруга над тим, що є історичним досягненням культури людства, глум над моральними принципами, осміювання дорогих людям ідеалів, приниження людської гідності.

ЦІКАВИЙ- який виявляє цікавість, допитливий, жадібний до знань.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ- який прагне до певної мети. Спрямований на досягнення певної мети. Цілеспрямована людина.

ЦІЛЬ- те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти, мета. Заздалегідь намічене завдання, передбачуваний моральний результат здійснюваного вчинку.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ – це вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як мета й засіб для задоволення потреб особи чи соціальної групи. Соціальний зміст особистості (переконання, моральні принципи, інтереси, мотиви діяльності тощо)

ЦІННІСТЬ – те, що має певну духовну або матеріальну вартість. Протилежне – непотріб.

Матеріальні цінності – земля, будівля, машина, речі побуту та ін. , все, що має вартість, ціну. Духовні цінності – загальнолюдські принципи, норми, правила, а також моральні вчинки людей, мотиви і почуття, що їм передують і їх супроводжують. Важливість, значущість чого-небудь. Моральні цінності – все, що втілює найрізноманітніші прояви добра: любов, дружба, свобода, справедливість, добро, милосердя тощо. Загальнолюдські цінності – моральні норми, які є спільними для різних народів та культур і які втілено в найкращих людських рисах та взаєминах, таких як добро, краса, справедливість, милосердя, гідність, благородство. Найвищі цінності духовно-розвиненої особистості – це Істина, Добро і Краса. Національні цінності: патріотизм, національна гідність, історична пам’ять, рідна мова, культура та ін.

ЦНОТА- доброчесність, чеснота, моральність.

ЦНОТЛИВИЙ – який живе чесно, дотримується всіх правил моралі), правдивий, порядний. Невинний, який не має за собою аморальних учинків, помислів, чистий, непорочний, безгрішний, святий, незіпсований

                                                                    Ч

ЧВАНЛИВИЙ- пихатий, гордиться своєю перевагою в чомусь, вихваляється, величається, високо несеться, перебільшує свою значущість і свої особисті моральні цінності.

ЧЕМНИЙ- шанобливо ввічливий до людей, уважний, люб’язний.

ЧЕРСТВИЙ- позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших, бездушний, холодний. Черства душа, черстве серце – нечулий, байдужий.

ЧЕСНИЙ- який відзначається високими моральними якостями, не здатний украсти, правдивий, відвертий. Який старанно виконує свої обов’язки, сумлінний, порядний. Доброчесний, цнотливий, порядний.

ЧЕСНІСТЬ – одна з найважливіших вимог моральності. До неї входять правдивість, принциповість, вірність взятим зобов’язанням, переконаність у власній правоті, щирість перед іншими і перед собою. Протилежне – нещирість, обман, брехня, лицемірство, віроломство.

ЧЕСНОТА- позитивна моральна риса в характері людини, доброчесність. Невинність, непорочність, цнота. Чесність.

ЧЕСТОЛЮБСТВО- прагнення до слави, почестей, домагання високих постів. Честолюбство та гординя гризли йому серце. Почуття, що виявляється як мотив дій, які здійснюються заради суспільних почестей, набуття впливовості в будь-якій сфері громадського життя.

 ЧЕСТЬ- сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини. Добра, не заплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім’я. Берегти честь – дотримуватися морально-етичних правил гідності, захищати гідність. Вірність людини своїм життєвим правилам, принципам, ідеалам. Якщо гідність може бути принижена як самою людиною, так і оточуючими (приниження вчителем учня) , то честь свою людина може втратити тільки сама.

ЧИСТОПЛЮЙ- гидливо-охайна людина, яка боїться брудної, чорної роботи. Про людей, які обминають пороки, не прагнуть боротися з ними .

ЧИСТЬОХА- винятково охайна людина, чепурун, чепуруха.

ЧИЧИКОВ – (герой Гоголя), тип зовні благопристойного афериста, який підпорядковує всю свою діяльність інтересам кар’ери і збагачення.

ЧУДОВИЙ-  з високими моральними якостями. Чудовий чоловік. Доброї вдачі, тихий, слухняний.  Чудова дитина.

ЧУДОВИСЬКО- про людину з негативними моральними якостями, надзвичайно жорстоку, люту.

ЧУЙНИЙ- ЧУЛИЙ- здатний пройматися чиїмись переживаннями, горем. Сповнений співчуття, ласки. Чуткий.  Чутливий.

ЧУЙНІСТЬ- уважність і сердечне ставлення до людей, чулість. Здатність швидко реагувати на життєві події, факти. Турботливе ставлення до потреб і бажань інших людей, готовність надати допомогу.

ЧУТТЯ-  те саме, що і почуття. Усвідомлення, розуміння, відчуття.

                                                                    Ш

ШАЛАПУТ-легковажна, непутяща людина, вітрогон.

ШАЛЕНИЙ- який  утратив  самовладання, перебуває в стані надмірного збудження, хвилювання. Нерозумна, нерозсудлива  людина, навіжений.

ШАНТАЖ – форма аморальної поведінки, яка полягає  в примушенні людини до певних дій шляхом погроз  з метою досягнення особистої вигоди. Залякування   погрозою викрити  або розголосити з певною метою факти, відомості, які  можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь.

ШАНУВАТИ- відчувати або виявляти глибоку повагу.

ШАНУВАТИСЯ –вести себе пристойно, як належить, слухатися, гідно триматися, зберігати самоповагу.

ШАРЛАТАН- неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця, той, хто обдурює кого-небудь.

ШАТІЯ- група людей, компанія ганебної, негідної поведінки.

ШАХРАЙ- хитра, спритна й нечесна в своїх вчинках людина, хитрюга, махляр, махляй, крутій, ошуканець, пройдисвіт, шельма. Аферист, розм. жук, плутяга комбінатор, крючкодер.

ШИБАЙГОЛОВА- смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться, ні перед чим не зупиняється, зірвиголова, бешкетник, одчайдух.

ШИБЕНИК- бешкетник, капосник, каверзник, пустун.

ШИК – показна вишуканість у манерах одягатися, триматися.

ШИРОКА НАТУРА (ВДАЧА)-людина, здатна на легковажний вчинок, щоб показати свою щедрість, великодушність. Широке серце. Широка душа – щедра, щира вдача. Широкий жест – вияв гостинності, щедрості, великодушності або вчинок, обіцянка з метою показати свою щедрість, безкорисливість, великодушність.

ШЛЯХЕТНИЙ- який відзначається високими моральними якостями, який дістав добре виховання, благородний, лицарський, чесний.

ШМАРКАЧ- молода, недосвідчена, невміла людина, яку не поважають, сопляк, щеня, шмаркуля.

ШУКАТИ СЕБЕ – визначати своє покликання. Шукати легкого  хліба – намагатися жити без турбот, клопоту, нічого не роблячи.

ШУКАЧ ПРИГОД – людина  авантюристичних нахилів.

                                                                  Щ

ЩАСТЯ-  стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, фортуна, талан, доля. Протилежне – горе.

ЩЕДРИЙ – який охоче ділиться  своїм майном, коштами, не шкодує витрачати що-небудь, не скупий.

ЩИРИЙ – який прямо, безкорисливо, чистосердечно виражає свої почуття, думки, відвертий, правдивий. Який виражає справжні, непідробні почуття, думки, нічого не приховує. Щиросердий – сповнений щирості, відвертості, сердечності;душевний, прямодушний, простосердий, нелукавий.

                                                                  Ю

ЮРОДСТВО- стан несамовитості, божевілля, безглуздий учинок, неприродна поведінка.

ЮВЕНАЛ – людина, що вміє гостро, дотепно і дошкульно вражати своїм словом.

                                                                   Я

ЯБЕДА –наклеп, обмова, поширювані з метою знеславити, зганьбити , нашепт, донос. Той, хто зводить наклеп, ябедник, брехун, набреха, донощик.

ЯВНИЙ – відвертий (цілком відкритий), прямий, неприхований, незамаскований, непотайний.

ЯРИЙ – сповнений гніву, обурення. Палкий, пристрасний.

ЯРЛИК – характеристика, що її дають за шаблоном, традицією, звичкою. Вішати ярлик – несправедливо звинувачувати когось.

ЯРМО – тягар, ноша. Нести своє ярмо – примиритися з своїм становищем, покірно виконувати щось.

ЯЧЕСТВО – безцеремонне висування на перший план самого себе, свого «я» як вияв егоїзму.

 

 

 

 

 

При укладенні словничка були використані такі  джерела:

1. Новий тлумачний словник української мови. Укладачі: Василь Єременко,  Оксана Сліпушко. К., «Аконіт», 2000.

2.  Короткий  тлумачний словник української мови.

     К., Рад.школа, 1978.

3.  Тлумачний словник сучасної української мови. За ред. проф. В.С.Калашника. Х., Белкар-книга, Еспада, 2005.

4.  Словник іншомовних слів.За ред. О.С.Мельничука, К., 1977.

5. А.П.Коваль, В.В.Коптілов Крилаті вислови  в українській літературній мові. Вид. друге, К., Вища школа, 1975.

6.   Етика. Підручник 5, 6 кл.

7.    Збірник .Азбука громадянина. К., Молодь, 1982.

8.  Світ і людина. Р.А.Арцишевський. Підручник для 8-9 кл., К.,ВТФ «Перун»,1997.

9. В.Н.Чорнокозов. Бесіди на морально-етичні теми.К., Рад. Школа, 1984.